Участь наукових установ України у програмах ЄС: основні тенденції та проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Участь наукових установ України у програмах ЄС: основні тенденції та проблеми

Січкаренко К.О.

Розглядаються аспекти науково-технічної співпраці українських науково-дослідних установ із зарубіжними партнерами. З огляду на те, що інтеграція української наукової спільноти до світового інформаційного нині є надважливим завданням, а досвід участі великої кількості українських наукових установ у міжнародних наукових програмах сягає понад двадцять років, його було проаналізовано і виявлено бар'єри, що стримують інтеграцію української наукової спільноти до європейського наукового простору.

Ключові слова: науково-технічна співпраця, українська наукова сфера, "Горизонт 2020", Сьома рамкова програма.

This article is about scientific and technical cooperation of Ukrainian research institutions with their foreign partners. Given that integration of the Ukrainian scientific community into the world of information space is a most important task, and the experience of a large number of Ukrainian research institutions exceeds twenty years, the authors have analyzed that experience and identified the barriers that hinder the integration of the Ukrainian scientific community into the European scientific space.

Keywords: scientific and technical cooperation, Ukrainian scientific sphere, Horizon 2020, 7th framework program.

Ситуація у науково-технічній сфері в Україні вже не перше десятиріччя залишається непростою1. Брак фінансування, низький рівень оновлення наукового обладнання, недостатній рівень попиту на наукові результати - ось далеко не повний перелік проблем, з якими стикаються вітчизняні наукові установи. В цьому контексті взаємодія з ЄС є сприятливим фактором щодо вирішення зазначених проблем3. До того ж науково-технічна співпраця є одним із напрямів імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Водночас українськими вченими (принаймні в окремих дослідних установах), накопичено значний досвід співпраці з зарубіжними колегами. Переважно його було набуто під час участі у рамкових програмах ЄС. Проте такий досвід є далеко не однозначним - історія міжнародної науково-технічної сфери рясніє прикладами як вдалої реалізації наукових проектів, так і малоефективного співробітництва. Причому з-поміж української наукової спільноти виділяється низка установ, які регулярно та результативно беруть участь у міжнародних проектах. Отже, необхідно виявити, які саме підходи щодо налагодження контактів та плідної співпраці є найбільш дієвими. україна європейський союз науковий

Мета написання статті - проаналізувати стан співпраці між Україною та ЄС у науковій сфері, насамперед у рамкових програмах ЄС, зокрема Програмі "Горизонт 2020", і запропонувати рекомендації щодо її удосконалення.

Наукових публікацій на зазначену тематику достатньо багато: вона хоч і не перебувала у центрі уваги наукової спільноти, проте і не виходила з переліку актуальних питань. Здебільшого науково-технічна співпраця загалом розглядається в контексті інноваційного розвитку, а також організації та специфіки інноваційної інфра- структури. Проте характер зазначених публікацій переважно правовий. Дослідники концентруються на питаннях законодавчого забезпечення трансферу технологій, правової підтримки організації міжнародної співпраці, як, скажімо, Ю.Капіца.

Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: економічні виклики та нові можливості / НАН України, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України". Київ, 2016. 184 с.

Імплементація високих технологій в економіку України / НАН України, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України". Київ, 2016. 166 с.

Капіца Ю.М. Гармонізація охорони комерційної таємниці в Європейському Союзі та напрями

Багато уваги цьому питанню приділяється також із позицій державного управління та здійснення й адміністрування політики у цій сфері взагалі. Серед праць українських економістів слід виділити роботи О.Шемякіної Шемякіна О.М. Міжнародне науково-технічне співробітництво Європейського Союзу та Украї-ни в контексті програми "Горизонт 2020". Ефе-ктивна економіка. 2013. № 4. С. 17-24., яка проаналізувала поточний стан науково-технічного співробітництва між Україною та ЄС і виявила наріжні проблеми, що стримують прогрес у цьому напрямі. На її думку, найбільшою проблемою є брак досвіду такої співпраці у більшості українських науковців. Саме реалізація першого проекту - найважча у контексті налагодження зав'язків. І.Стойко та Л.Мельник Стойко І.О., Мельник Л.М. Український ринок інновацій та його перспективи у стратегії "Єв-ропа 2020". Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2013. № 117. С. 111-119. аналізують співпрацю у програмі "Горизонт 2020" саме з позицій інноваційного розвитку та налагодження взаємодії щодо комерціалізації нових науково- технічних розробок. Потенціал співпраці з ЄС, а також нові інструменти інтеграції у рамках нової політики розглядає Л.Чер- нишев Чернишев Л.І. Назустріч новій Рамковій про-грамі європейського науково-технічного співро-бітництва "Горизонт 2020". Вісник НАН Украї-ни. 2012. № 3. С. 34-41.. На його думку, саме цей напрям є найбільш вагомим і перспективним не тільки завдяки можливостям додаткового фінансування, але й через те, що надає принципово нові перспективи для струк- турних змін власне в українській науці.

Недостатньо досліджених аспектів у цій тематиці досить багато. Тут слід згадати про декілька обставин. По-перше, до приєднання до програми "Горизонт 2020" Україна не мала стільки можливостей для співпраці. На рівні міжнародних договорів її участь була обмежена, тож упродовж тривалого часу ця сфера перебувала поза увагою наукової спільноти. Наразі науковий інтерес представляють такі аспекти цієї теми, як механізм залучення українських вчених до міжнародних проектів, захист прав на об'єкти інтелектуальної власності, отримані як результат такої співпраці, комерціалізація наукових та науково-технічних розробок.

Одразу ж зазначимо, що міжнародні програми ані в Україні, ані в ЄС не мають вирішального значення для розвитку їх наукових систем. Ефективність науково- дослідних установ, науковий рівень їх результатів є наслідком комплексної державної інноваційної політики Стріха М., Гриневич Л. Українська наука у європейському "дзеркалі": необхідна після-мова. Дзеркало тижня. Україна. 2017. 13 січня. № 43-44.. У табл. 1 наведено узагальнені дані щодо участі українських дослідних установ у проектах ЄС.

Як видно з наведених даних, загальної тенденції щодо різкого збільшення фінансування спільних проектів не простежується, як не простежується і чіткої тенденції щодо збільшення відповідних обсягів. Більше того, у 2014-2015 рр. спостерігалося значне скорочення фінансування. Значною мірою таку ситуацію можна пояснити переходом від Сьомої рамкової програми до програми "Горизонт 2020", коли деякі проекти завершилися, а нові ще не були започатковані.

Слід звернути увагу й на те, що координаторами проектів від української сторони виступали у цей період лише декілька організацій зі сфери природничих наук. Це обумовлюються не тільки певним "відставанням" вітчизняних досліджень, а й фінансовими обмеженнями, що існують в Україні для валютних операцій: розподіл грошей координатором між виконавцями у цих умовах стає надскладним завданням. До того ж у рамках розподілу проектів у рамках "Горизонт 2020" існує неофіційна практика, відповідно до якої керування проектами здійснюють установи з тих країн, чий внесок у фінансування найбільший. Тож зазвичай проектами керують установи з Німеччини, Франції, Нідерландів тощо.

У табл. 2 наведено дані щодо результатів участі українських дослідних установ (та інших організації) у програмі ЄС "Горизонт 2020". Так, загальна сума фінансування ЄС 40 проектів "Горизонт 2020", де задіяні українські організації, - 178,474 млн євро. Загальна сума фінансування ЄС безпосередньо українських учасників - 6,506 млн євро, тобто 3,6%, - у середньому 158,6 тис. євро на проект. Слід зауважити, що у цих проектах українські установи беруть участь переважно як "молодші партнери": їхня частка у фінансуванні здебільшого коливається у межах 1-2% у великих проектах (5 млн євро та більше) і до 15% у менших.

Основні теми, за якими українські організації вигравали фінансування у рамках програми "Горизонт 2020", це: покращання якості життя (за рахунок покращення якості надання послуг з охорони здоров'я та якості продуктів харчування), зміна клімату, чиста енергія та альтернативні джерела енергії, боротьба з раком. Має сенс порівняти результати участі українських установ у програмі "Горизонт 2020" та попередній Сьомій рамковій програмі (табл. 3). За цими даними можна зробити висновок, що кількість наукових організацій в Україні, що мають достатній потенціал для того, щоб систематично брати участь у міжнародній науково-технічній співпраці, невелика. Якщо ж порівнювати їх кількість з чисельністю наукових установ у цілому, то загальна оцінка стану наукової сфери видається вкрай незадовільною.

До того ж, як видно з даних табл. 3, кількість установ, що брали учать у Сьомій рамковій програмі, теж невелика. Втім, можна констатувати, що учасники з України в межах обох програм у середньому мали сталу частку бюджету відповідних проектів - приблизно 3,6% у "Горизонт 2020" та 3,7% у Сьомій рамковій програмі (на рис. 1 це показано наочно). Це призводить до неприємних висновків. Можна припустити, що протягом усього часу дії цих двох програм, попри покращення умов для участі, українські вчені так і не стали повноправними партнерами європейських учасників. Додатковим фактором є те, що фінансове забезпечення "Горизонт 2020" для ЄС також не є безмежним: воно суттєво залежить від бюджетної ситуації в самому Євросоюзі.

Таблиця 1

Участь українських дослідних установ у наукових програмах, які фінансувалися ЄС, 2007-2015 рр.

Таблиця 2

Участь українських дослідних установ програмі "Горизонт 2020"

Таблиця 3

Інститути, що взяли участь у програмі "Горизонт 2020" та у Сьомій рамковій програмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Важливим організаційним питанням при співпраці в межах обох програм було утворення міжнародного консорціуму для отримання фінансування ЄС. У період, що розглядається, найбільш активними партнерами українських організацій були наукові установи Німеччини (від 6 до 20 координаторів по проектах), Франції, Великої Британії, Іспанії,

Угорщини, Австрії, Греції (від 11 до 16 координаторів по проектах), інших розвинених країн ЄС.

Окремий інтерес представляє якісний аналіз складу учасників від України у "Горизонт 2020" та Сьомій рамковій програмі ЄС (табл. 4).

Таблиця 4

Структура українських учасників Сьомої рамкової програми та "Горизонт 2020"

Тут можна простежити певні відмінності між Сьомою рамковою програмою та програмою "Горизонт 2020". Так, найбільша частка в обох програмах припадає на дослідні та проектні установи, що в минулому були проектними бюро при найбільших промислових підприємствах, наприклад, конструкторські бюро "Південне" та "Прогрес".

Установи НАН України та вищі навчальні заклади у Сьомій рамковій програмі займали приблизно однакові позиції, але у програмі "Горизонт 2020" академічні інститути приблизно на чверть збільшують свою частку у загальному обсязі фінансування науково- дослідних робіт.

Утім, якщо вести мову про дослідні установи НАН України, що налагодили систематичне співробітництво із зарубіжними партнерами, слід виділити лише декілька установ - Інститут космічних досліджень, Інститут надтвердих матеріалів, які брали учать в обох програмах та на які припадала найбільша частка фінансування. Оскільки всі проекти, розпочаті у Сьомій рамковій програмі, вже завершені, її результати є більш наочними:

було реалізовано бюджет 156 проектів, де брали участь дослідні установи з України, їх загальний бюджет становив 539 211 524 євро;

з них на 202 учасники з України припа

ло 20 058 568 євро, або в середньому 114 620 євро на учасника в межах одного проекту. Це, як уже відзначалося, становило 3,7% від загального бюджету спільних проектів. Лише в окремих випадках ця частка перевищувала 10%. Існує чітка тенденція: чим більший абсолютний

розмір фінансування проекту, тим менша у ньому частка учасників з України. Окремим питанням, яке заслуговує на увагу, є втрати Україною її наукового потенціалу внаслідок анексії, якої вона зазнала з 2014 р. Такі втрати можна приблизно оцінити, виявивши дослідні організації, що брали активну участь у Сьомій рамковій програмі, проте наразі припинили свою діяльність, оскільки опинилися на окупованій території.

Таблиця 5

Втрати наукового потенціалу України внаслідок окупації

Так, частка у Сьомій рамковій програмі українських наукових установ, які фактично припинили свою діяльність унаслідок окупації території України, становила 12,6%. Слід зазначити, що найбільшими втратами стали великі дослідні інститути, - наприклад, Інститут південних морів та Морський гідрофізичний інститут, яким до цього відводилася важлива роль у масштабних міжнародних проектах із країнами ЄС.

Висновки та перспективи
подальших досліджень.

Загалом можна констатувати, що

фінансування ЄС не мало вирішального значення для вітчизняних наукових установ і тенденції щодо його сталого збільшення не простежувалися;

українські дослідні установи виступають координаторами у наукових проектах лише у поодиноких випадках, частка українських установ у спільних, як правило, багатосторонніх, проектах залишалася невисокою, в абсолютних цифрах вона становила в середньому при - близно 158 тис. євро на проект на весь час його виконання;

найбільш часто координаторами проектів, у яких бере участь українська сторона, були установи з провідних країн ЄС, насамперед з Німеччини;

серед українських учасників виділяються декілька дослідних установ, навчальних закладів та приватних організацій (це не завжди найбільші установи), що регулярно беруть участь у міжнародних проектах ЄС і на які припадає найбільш значна частка фінансування;

частка інститутів НАН України у фінансуванні становить 21-24%, і останніми роками простежується певна тенденція до її збільшення;

втрати наукового потенціалу України від окупації можна оцінити таким чином: на дослідні установи, що припинили свою роботу, припадало приблизно 12% фінансування у межах Сьомої рамкової програми.

Слід констатувати, що лише незначна частка усіх науково-дослідних установ України готова то того, щоб брати участь у спільних проектах у рамках програми "Горизонт 2020". Цьому, крім уже зазначених, є низка причин, серед яких визначимо такі:

наразі у штаті більшості українських дослідних установ відсутні кадри, які б у минулому мали позитивний досвід участі у спільних дослідницьких проектах, а також особисті зав'язки з колегами із країн ЄС;

в українських дослідних установ наразі немає необхідної лабораторної бази для реалізації спільних проектів;

через низку обставин українські дослідницькі організації внаслідок особливостей чинного законодавства не можуть виконувати роботи на умовах співфінансу- вання, що подекуди є обов'язковим у країнах ЄС.

серед об'єктивних причин, що перешкоджають більш активній участі українських організацій у програмах ЄС, зокрема у програмі "Горизонт 2020", слід назвати зростаючу конкуренцію за фінансування. За даними ЄС, рівень успішності заявок порівняно з Сьомою рамковою програмою суттєво впав і у 2016-2017 рр. становив лише 8,7%.

Але найбільш суттєвою причиною є те, що наявний науковий та кадровий потенціал установ не відповідає рівню, достатньому аби зацікавити потенційних партнерів для спільної участі у "Горизонт 2020". До того ж ініціатива про співпрацю має виходити саме від української сторони, і тут дається взнаки відсутність будь-якого досвіду в переважного числа українських вчених.

Обсяги фінансування, що українські до - слідницькі структури залучають (і можуть потенційно залучити) у рамках участі в "Горизонт 2020", порівняно із загальними обсягами фінансування української науки залишаються незначними, що поки що не дозволяє розглядати їх як ефективний інструмент підтримки української науки на національному рівні.

В Україні є близько півсотні установ, які регулярно беруть участь у всіх чергових спільних програмах з ЄС. Водночас понад половину установ, які взяли участь у цій програмі, можуть звітувати лише про один завершений проект.

У сучасних умовах, враховуючи ухвалення Угоди про асоціацію з ЄС, важливо навчитися використовувати нові можливості, що виникають. Так, суттєво розширено список програм та підпрограм (так званих "колів"), де Україна може брати участь. Україна могла би значно розширити участь у програмах, орієнтованих на розвиток малого бізнесу, ядерної енергетики та інших. Це, звичайно, потребує певних організаційних зусиль органів державної влади та підвищення активності самих українських вчених.

Размещено на Allbest.ru