Трансформація партійної системи Австрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація партійної системи Австрії

В.І. Парлюк

Анотація

Розглядається процес трансформації партійної системи Другої Австрійської Республіки, а саме надається характеристика фазам її розвитку по динаміці партійної конкуренції (за К.В. Мюллер), її загальні особливості. Виокремлено основні політичні партії з різною ідеологічною базою, що демонструють основні напрями австрійської партійної системи. Стисло розглянуті парламентські вибори у 2013 році, аналіз яких дає можливість побачити зміни політичного ландшафту Австрії.

Ключові слова: партійна система, політичні партії, система поміркованого плюралізму, двопартійна система.

Annotation

The political system in the Second Republic of Austria is stable and permanent party landscape. For nearly five decades after the end of World War II, the party system has been dominated by the Austrian People's Party and the Social Democratic Party.

Austrian political scientist Anton Pelinka identifies typical signs of the political parties of the Republic of Austria, as a scientist Wolfgang C. Muller - phase development of the Austrian party system on the dynamics of party competition. Other Austrian scientists such as M. Mokre and J. Pollak, distinguish the general features of the Austrian party system, stressing that the parties as membership organizations are the largest in western Europe in relative terms and among the largest in absolute terms.

Giovanni Sartori refers to a system as «limited» or «moderate» when two or five parties are relevant. The following arguments describe the characteristics of this system: a realtively small ideological distance among its relevant parties, a bipolar coalition configuration, and centripetal competition.

The Austrian parliamentary elections held in September, 2013 give an important basis for the analysis of political processes and changes ofparties and party systems.

Keywords: party system, political parties, the system of moderate pluralism, two-party system.

На сучасному етапі політичної модернізації України актуальність має вивчення досвіду трансформації партійних систем європейських держав, котрі є частиною або підсистемою політичної системи країни в цілому.

Значний внесок у розробку теорії партій і партійних систем зробили західноєвропейські науковці такі як: Г. Алмонд, Р. Далтон, Ф. Деккер, М. Дюверже, С. Ерссон, Р. Катц, О. Кіркхаймер, А. Кроувел, Я. Лейн, П. Мейр, С. Роккан, Дж. Сарторі та інші; російські дослідники, а саме: Н. Анохіна, С.Є. Заславський, О.П. Кочетков, О. Мелешкіна, Л. Сморгунов, М. Острогорський, Т. Шмачкова та інші; вітчизняні науковці: С.Бабій, А. Білоус, О. Валевський, І.О. Кресіна, М.Томенко, Ю. Шведа та інші.

Узагальнюючи думки науковців, можна зазначити, що партійна система - це політичний простір, який складається з політичних партій та упорядкованої певним чином сукупності відносин між собою й іншими елементами політичної системи суспільства. Коротко її визначають як систему відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями [1].

На наш погляд, австрійський досвід партійного будівництва, не дивлячись на те, що Австрія - федеративна держава, яка об'єднує дев'ять самостійних земель, може представляти певний інтерес для України, як для країни, яка відрізняється своїми особливостями етнополітичного та регіонального розвитку. Австрійська Республіка - одна з впливових центральноєвропейських держав, що відрізняється демократичним устроєм, високим соціально-економічним розвитком і стабільною партійною системою. Також є членом багатьох впливових міжнародних організацій, таких як ООН, ОБСЄ, CEI (Центрально-європейська ініціатива), ВТО та інших, дотримується нейтрального курсу в зовнішній політиці, бере участь в оборонних ініціативах Європейського Союзу та програми НАТО «Партнерство заради миру» [2], що має велике значення для України, яка активно діє в напрямку інтеграції в європейські та євроатлантичні структури і прагне до співпраці і підтримки в даному курсі країн ЄС, в тому числі і Австрії.

Праці, присвячені партійній системі, діяльності та ролі партій в сучасній Австрії належать представникам європейської та австрійської політичної науки, а саме Інгрід ван Бізену, М. Долезу, М. Мокре, К.В. Мюллер, А. Пелінки, Й. Поллак, С. Хуттеру та іншим. Серед вітчизняних науковців можна виокремити праці М.І. Гримської, А.В. Гонюкової, І. Киянки, К. Меркотан, В.В. Семенко.Незважаючи на значущість і цінність досліджень, проведених вказаними авторами, необхідно відзначити, що аналіз літератури з проблематики дослідження в українській науці можна оцінити, як недостатній.

Тому метою статті є спроба проаналізувати становлення та трансформацію партійної системи Австрії.

Партійна система Австрії представлена партіями різної спрямованості [3], але ми розглянемо провідні парламентські партії (рис. 1) основних політичних напрямів за місцем і роллю в політичній системі країни.

Рис. 1. Провідні політичні партії Австрії в залежності від політичної орієнтації

Надамо кратку характеристику зазначених вище політичних партій.

Австрійська партія свободи (АПС) - це націоналістична партія, яка була заснована у 1955 році та з моменту приходу до лідерства в ній у 1986 році Йорга Хайдера перетворилася в правопопулістську партію. Її партійна програма відрізняється від інших партій, оскільки вона містить конкретні дії для актуальних політичних питань. Ця особливість програми має відношення до мінливої історії та внутрішньопартійної боротьби всередині АПС («відколоті» від партії «Ліберальний форум» і «Альянс за майбутнє Австрії» є найбільш видимими ознаками постійної конкуренції між фракціями партії), особливо між національним і ліберальним лагерем. Основні цінності АПС - це свобода, недоторканість людської гідності, а також Австрія і Батьківщина [4; 5]. партійний австрійський конкуренція ідеологічний

Партія «Альянс за майбутнє Австрії» (BZO) - була заснована в 2005 році Й. Хайдером та іншими членами АПС. За цим послідували розкол АПС (в ході якого засновники Альянсу були виключені з АПС, а вся партійна організація АПС в Карінтії пішла за своїм харизматичним лідером, перейшла в нову партію і стала її ядром), вихід АПС з урядової коаліції з Австрійською народною партією (АПС тут замінив BZO) і падіння популярності АПС на виборах в ландтаги. Після смерті свого лідера Й. Хайдера,

партія під керівництвом Й. Бухера з 2009 року переміщається в сторону економічного лібералізму і соціального консерватизму. Партія займає більш помірковану позицію, ніж АПС по імміграції - пропозиція введення «Зеленої карти» - і є м'яким євроскептиком. У партії помітні риси атлантизму: пропаганда скасування призову на військову службу, закінчення нейтралітету і вступ в НАТО [5; 6].

Партія «Зелені - Зелена альтернатива» (GRUENE) - екологічна партія, є членом Європейської партії зелених. Кампанія проти введення в експлуатацію АЕС Цвентендорф (1978) часто розглядається як «народження» австрійського Зеленого руху в 1984 році з подальшим успішним опором проти будівництва Дунайської ГЕС в Хайнбурзі, в 1995 прийнято сучасну назву партії. Крім активної екологічної політики, партія виступає за соціально-екологічні податкові реформи. Її основні цілі відповідно до програми 2001 року: «пряма демократія і право голосу, відмова від насильства, екологія, солідарність, фемінізм і самовизначення» [7].

Комуністична партія Австрії (КПА) - є однією з найстаріших комуністичних партій в світі, була заснована в 1918 році. Позиціонує себе як частину міжнародних комуністичних, революційних і лівих рухів. Також КПА входить до коаліції «Європейські ліві» і працює разом з іншими партіями - прихильниками соціальних змін [8].

Партія «Нова Австрія - Ліберальний форум» (NEOS) - визначає себе як ліберальна і проєвропейська, заснована була у 2012 році. Партія підтримує ідеї посилення прямої демократії та оновлення бюрократії, виступає за збільшення робочих місць, скорочення державного боргу і зниження податків, пенсійну реформу і зміни в освіті. Партія критикує партійно-політичний «застій» і ставить перед собою мету «звільнення країни від оков старих партій і їх структур» [9].

Партія «Команда Штронах» (TS) - заснована в 2012 році, характерна позиція помірного євроскептицизму, широко використовує популістські ідеї. Основні цінності - істина, прозорість і справедливість. Виступає за введення додатково національної валюти, зміцнення демократії, вільне від боргів майбутнє, спрощену податкову систему і ефективне управління; підтримує демократичні реформи, в тому числі використання первинних виборів [5; 10].

Австрійська народна партія (АНП) - консервативна і одна з провідних політичних партій Австрії, заснована в 1945 р. на базі колишньої Християнсько-соціальної партії. У своїх програмних документах АНП заявляє про прихильність принципам християнської демократії, ліберальної держави, «економіко-соціального ринкового господарства». Виступає за економічну лібералізацію, схвалює скорочення щодо великого громадського сектора Австрії, реформи системи соціального забезпечення (скорочення соціальних програм), підтримує європейську інтеграцію [11].

Соціал-демократична партія Австрії (СПА) - була створена в 1889 році під назвою Соціал-демократична робітнича партія Австрії (Sozialdemokratische Arbeiterpartei Osterreichs) і є однією з найбільш найстаріших існуючих партій в Австрії та однієї з двох традиційних основних партій країни. Одним із пріоритетних напрямків є подальший розвиток австрійського суспільства, добробут держави і кожного її громадянина. Основні цінності - свобода, рівність, справедливість, солідарність [12].

Вітчизняний науковець В.В. Семенко, в своєму дисертаційному дослідженні «Особливості розвитку партійної системи Австрії у контексті європейських трансформаційних процесів» підкреслює, що саме узгодженість провідних партій Австрійської Республіки забезпечила, певною мірою, досягнення значної політичної стабільності та керованості країни. Віталій Васильович зауважує, що узгодженість та тривалість цієї стабілізації відбувалася лише у перші десятиліття після Другої світової війни, коли вдалося досягти консолідації демократії [1].ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ІСТОРІЯ. ПОЛІТОЛОГІЯ, 2016, ВИП. 17 Звісно, протягом більшої частини післявоєнного періоду Австрією управляли коаліційні уряди і була стабільна двопартійна система. Як видно з таблиці 1 розстановка політичних сил була в основному у владі АНП і СПА.

Таблиця 1. Уряди в Австрії з 1945 року

Джерело: перекладено автором за даними [13].

З 1945 по 1986 рік Австрія мала дві основні партії (АНП і СПА), з третьою партією (АПС), яка також отримувала місця в Національній раді. З 1986 року були в цілому чотири партії, протягом декількох років, навіть п'ять.

Про трансформацію партійної системи говорить і австрійський політолог Антон Пелінка, який до типових ознак політичних партій Республіки Австрії відносить: високий рівень організації членів партії: СПА і АНП; з 1945-1983 рр. високу концентрацію голосів і мандатів СПА і АНП (змогли залучати до 1983 року постійно понад 90% діючих голосів на свою сторону), які володіли яскраво вираженим консенсусом і співпрацею політико-партійної еліти на рівні уряду і парламенту, а також через соціальне партнерство (консенсус еліт). Внутрішня політика Австрії характеризувалася зразком одноголосності при прийнятті демократичних рішень. З 1986 року, з дня входження партії «Зелених» в парламент і постійного зростання голосів АПС (у виборах до національної ради 1979 р. частка голосів склала 6,1%; в 1990 р. - 10,5%; 1995р. Вже 21,9%, а в 1999 р. - 26,9%), ці ознаки зникають (зміни політичних партій, а також зміни в партійній системі, зміни у виборах, зміни в урядовій кон'юнктурі). Втрата так званої австрійської специфіки партійної системи відбувається з соціально-економічними змінами в соціальному базисі, а також зі зміною поведінки політичних партій в конкурентній боротьбі [14].

Інші австрійські вчені, такі як Моніка Мокре та Йоханнес Поллак, виділяють такі загальні особливості австрійської партійної системи як: партії як організації членства є найчисленнішими в Західній Європі в відносному вираженні і одними з найбільших в абсолютному вираженні; післявоєнна політика була партійною політикою переважно, в якій дві головні партії СПА і АНП здійснювали контроль над політичними інститутами і громадянським суспільством; ці чотири партії (СПА, АНП, АПС, партія «Зелені») свідчать про широку структурну зміну. У 1980-і роки нова політична мобільність змінила партійну систему і трансформувала її характеристики: партія «Зелені» стала четвертою партією в 1986 році, коли вони отримали доступ до парламенту; АПС стали позиціонувати себе як «права популістська» партія, крок, який збільшив частку голосів за рахунок двох основних партій; Ліберальний форум відділяється від АПС в знак протесту проти правих популістських тенденцій [15].

Австрійський політолог Вольфганг К. Мюллер виділяє фази розвитку австрійської партійної системи у Другій Республіці Австрії по динаміці партійної конкуренції (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка партійної конкуренції в Австрії, 1945-2010 рр.