Електронне урядування у контексті легітимації політичної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Електронне урядування у контексті легітимації політичної влади

23.00.02 -- політичні інститути та процеси

Кудрявцев Олександр

Харків - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології, соціології та культурології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

КУЦ Галина Михайлівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди,

професор кафедри політології, соціології та культурології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

ЦОКУР Євгеній Георгійович,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри політології

доктор наук з державного управління, професор

ОРЛОВ Олександр Валентинович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

завідувач кафедри інформаційних технологій і систем управління

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена інформатизацією усіх сфер суспільно-політичного життя, переходом світового співтовариства до ери інформації в усіх її проявах під впливом новітніх інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ). Сучасне суспільство є вельми динамічною соціальною системою, якій притаманні різновекторні зміни в політичній, економічній, соціальній, культурній тощо сферах. У цьому контексті особливу актуальність набувають дослідження шляхів та тенденцій суспільного розвитку, значне місце серед яких належить процесам трансформації основ та принципів політичного управління.

Політичні реалії сучасної України демонструють наявність широкого спектру проблем, пов'язаних як із самою владою, так і з суспільством. Традиційна політична апатія та принцип невтручання, що домінували у суспільній думці радянського періоду, є безкінечно застарілими і такими, що не відповідають сучасним потребам розвиненого суспільства. Сьогодні все частіше постає необхідність конкретних теоретичних і - що ще важливіше - практичних заходів, спрямованих на докорінну трансформацію політичної системи суспільства, що покликані покращити взаємодію між владою та суспільством, оптимізуючи управлінські процеси.

З метою відповідності якості політичних процесів сучасним вимогам існує необхідність залучення широких верств населення на етапах підготовки та впровадження політичних рішень. Разом з тим, є очевидним, що реалізація базових засад прямої демократії на сьогоднішній день неможлива без використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.

У наш час ІКТ стали невід'ємним елементом сучасності, від яких залежить не тільки розвиток науки і техніки, але й громадянського суспільства. Але однією з необхідних передумов сталого розвитку суспільства є можливість конструктивного діалогу між владою та громадянами, з залученням останніх до процесів вироблення та прийняття загальнозначущих рішень. Такий діалог та конструктивна співпраця є запорукою здійснення ефективної політики, яка спроможна забезпечити реальний громадянський контроль, гарантувати права індивіда, зміцнюючи довіру громадян до інститутів політичної влади.

Поставленої мети, зокрема, можна досягти завдяки впровадженню системи електронного урядування, яка здатна забезпечити новий рівень комунікації між громадянами та владою, безперешкодний доступ до публічної інформації. Означені процеси потенційно сприятимуть участі індивідів у виробленні та впровадженні державної політики, що виведе державні послуги на якісно новий рівень. Відповідно, сьогодні постає питання більш глибокого аналізу сутнісних характеристик електронного урядування, теоретичних і прикладних аспектів його розвитку, а також напрямів формування відкритої та ефективної влади за допомогою технологій електронного урядування.

У більшості наукових розвідок проблематика електронного урядування розглядається переважно у контексті оптимізації управлінських процесів, адаптації застарілих політичних систем до потреб сучасності. Втім, недостатня увага приділяється виявленню умов, за яких електронне урядування стане дійсно ефективним механізмом зміцнення довіри громадян до політичної влади. Крім того, у політологічному дискурсі не відводиться належного місця дослідженню електронного урядування в контексті легітимації політичної влади, що й визначило вибір теми та напрямок дисертаційного дослідження

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується з комплексною науковою темою „Соціалізація особистості в сучасних соціокультурних контекстах” (0112U002003 від 16.01.2012 р.), яку розробляє кафедра політології, соціології та культурології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні специфіки та базових принципів електронного урядування у контексті легітимації політичної влади, виявленні перспектив ефективного впровадження електронного урядування в управлінських процесах України.

Реалізація мети дослідження зумовила постановку і послідовне вирішення наступних завдань:

· з'ясувати суспільно-політичні передумови виникнення електронного урядування, відстежуючи еволюцію розвитку його базових принципів;

· узагальнити концептуальні інтерпретації електронного урядування в політико-інституціональному контексті;

· виявити сутнісні параметри легітимності політичної влади;

· охарактеризувати теоретико-методологічні аспекти легітимності та легітимації політичної влади;

· виокремити базові параметри та характеристики електронного урядування у методологічному контексті;

· здійснити розгляд сучасних аспектів легітимності державної влади та загроз делегітимації в епоху інформаційного суспільства;

· з'ясувати за допомогою компаративістського підходу специфіку впровадження електронного урядування;

· охарактеризувати легітимаційний потенціал електронного уряду;

· виявити особливості безпеки е-середовища держави та розкрити можливості її інституціалізації;

· окреслити напрями реалізації державної політики у впровадженні системи електронного урядування в Україні

Об'єктом дослідження виступає електронне урядування.

Предметом дослідження виступає електронне урядування у контексті легітимації політичної влади.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали загальнонаукові та спеціальні методи політичної науки, що забезпечило комплексний підхід до аналізу електронного урядування в контексті легітимації політичної влади. Дослідження ґрунтується на системному підході, що дозволило розглядати електронне урядування як цілісне явище сучасного соціально-політичного процесу. Компаративний метод дав змогу порівнювати однотипні політичні явища (приклади легітимації політичної влади на основі можливостей ІКТ у різних країнах) з метою визначення їхніх загальних рис та специфічних відмінностей. За допомогою структурно-функціонального методу виокремлено детермінанти формування легітимності політичної влади.

Для з'ясування базових засад організації політичної влади на основі використання можливостей інформаційно-комунікативних технологій методологічною основою стали концепції Д. Белла, Дж. Захмана, М. Кастельса, Е. Тоффлера та ін.

Для виокремлення легітимуючого потенціалу електронного урядування базовими стали теорії Д. Бітхема, Ж. Л. Шабо, методологія дослідження електронного урядування, розроблена ООН, Європейською Комісією, методики Міжнародної організації стандартизації (ISO), Міжнародного союзу електрозв'язку та ін.

Висвітлення проблематики впровадження системи електронного урядування в Україні зумовило аналіз різноманітних джерел соціально-гуманітарного дискурсу, звернення до довідкової та технічної літератури, статистичних матеріалів, результатів соціологічних досліджень тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження були здобуті результати, новизна яких конкретизується у таких положеннях:

Уперше:

обґрунтовано, що електронне урядування - це довгострокова політична стратегія стосовно розбудови технічно детермінованого інформаційного суспільства, а не просто механізм оптимізації управлінських процесів („впорядкування хаосу”). Держава, як соціальний інститут та сторона взаємодії у інформаційному просторі, зацікавлена в тому, щоб генерувати та підтримувати ініціативи щодо впровадження ІКТ не лише для оптимізації управлінських процесів на всіх рівнях, але й задля формування позитивного іміджу у масовій свідомості громадян;

виявлено, що створення системи електронного урядування, яка дозволяє налагодити якісні канали взаємодії держави і громадянського суспільства, підвищити результативність цієї взаємодії на основі демократичних принципів і врахування інтересів громадян, залежить від: 1) об'єктивних факторів, які пов'язані з соціально-економічним становищем країни і - як результат - рівнем розвитку нових інформаційних технологій; 2) суб'єктивних факторів - діяльність урядових і державних органів влади, а також громадських організацій у реалізації концепції інформатизації суспільства та підвищення рівня інформаційної культури кожного індивіда;

констатовано, що широке впровадження електронного урядування здатне детермінувати зростання довіри громадян до політичної влади за таких умов: сприятлива соціально-економічна ситуація (як підґрунтя матеріально-технічного забезпечення); розвиток політико-культурних стратегій у суспільстві, спрямованих на формування позитивного ставлення до можливості кожного індивіда брати на себе відповідальність за прийняття реальних політичних рішень.

Уточнено:

поняття „електронне урядування”, яке експлікується як процес самоорганізації суспільства задля прийняття колективних рішень, що технічно реалізується на базі ІКТ, які спрощують та роблять більш ефективними механізми контролю за реалізацією цих рішень. У свою чергу, поняття „електронний уряд” розглядається у якості постачальника певних послуг, які надає держава громадянам на основі ІКТ;

концепт легітимації політичної влади у сучасному контексті в якості цілеспрямованого та свідомо керованого процесу підвищення рівня довіри суспільства до політичної влади, покращення її іміджу, зміцнення співпраці між владою та суспільством на основі усвідомлення єдності інтересів та цілей.

Набули подальшого розвитку:

аргументи, що електронне урядування здатне трансформувати усі сфери життя соціуму, виводячи на якісно новий рівень суспільний розвиток суспільства та роль держави у ньому. Впровадження системи електронного урядування не лише кількісно трансформує процеси у державі та суспільстві, але й призводить до принципово нового формату взаємовідносин між ними. Держава починає виступати у ролі сервісної служби, завданням якої є надання різноманітних послуг населенню. Технології електронного урядування є сучасним способом виконання взятих на себе владою зобов'язань, відповіддю на очікування виборців;

обґрунтування того, що електронне урядування є рушійною силою для вдосконалення демократичної системи управління. Впровадження системи електронного урядування не просто підвищує ефективність роботи державного апарату, а, по суті, створює передумови для формування принципово нової моделі демократії - цифрової демократії (digital democracy), заснованої на відкритості та прозорості діяльності уряду, підзвітності суспільству;

твердження, що базовою передумовою створення та забезпечення функціонування електронного урядування в Україні є співпраця всіх зацікавлених соціальних груп, усвідомлення необхідності розробки єдиної концепції та стратегії дій. Налагодити означену співпрацю можливо лише за умови чіткого розуміння усіма сторонами політичного процесу важливості та невідворотності змін, що наближаються.

Практичне значення одержаних результатів. Наукова та практична цінність роботи полягає насамперед у концептуальному обґрунтуванні потенціалу електронного урядування як засобу легітимації політичної влади.

Теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані в науково-дослідній сфері при розробці стратегії розвитку електронного урядування; в аналітичній діяльності при вивченні стану відкритості та прозорості органів влади та перспектив на майбутнє; в навчальній діяльності - при розробці та викладанні навчальних курсів з політології, політичної соціології, політичних комунікацій, публічної політики, інформаційної політики.

Результати дисертаційного дослідження мають важливе практичне значення і можуть бути використані для підготовки спеціалістів у галузі сучасної політології. Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані соціально-політичними установами, владними структурами при прийнятті політичних рішень, пов'язаних з державотворчими стратегіями та управлінням суспільством. Результати дослідження також можуть слугувати методологічною основою при аналізі сучасних проблем українського соціуму.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу електронного урядування як засобу легітимації політичної влади. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 14 наукових публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на таких наукових конференціях, семінарах, школах: ІV Міжнародний Форум „Євроатлантичне майбутнє України” (Харків, 2009 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція „Гуманітарна складова вищої освіти: проблеми та перспективи” (Харків, 2011 р.); Міжвузівська науково-практична Інтернет-конференція „Людина у філософському вимірі сьогодення” (Харків, 2012 р.); І та IV Міжнародна науково-теоретична Інтернет-конференція „Місто. Культура. Цивілізація” (Харків, 2011 р, 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні аспекти виховання студентської молоді” (Харків, 2011-2014 рр.); Літня школа американського політичного розвитку „2014 STUDY OF THE U. S. INSTITUTE ON AMERICAN POLITICS AND POLITICAL THOUGHT” (США, Університети штатів Massachusetts, Washington D. C., Connecticut, Virginia, з 17 червня - по 1 серпня 2014 р.) та ін.

Крім того, основні ідеї дисертації пройшли апробацію на теоретико-методологічних семінарах кафедри філософії та політології Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова і кафедри політології, соціології та культурології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 16 публікаціях, 8 з яких опубліковано у періодичних наукових фахових виданнях з політичних наук.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається із переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступу; чотирьох розділів; висновків; списку використаних джерел, який містить 304 найменування (з них 79 - іншомовних); додатків. Загальний обсяг дисертації складає 229 сторінок, з них - 182 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, його методологічні засади, формулюється наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача у розробку наукової теми, надано відомості щодо апробації результатів дисертації, публікацій та структури роботи.

Перший розділ - „Ідейно-теоретичні засади дослідження електронного урядування: політико-владний аспект” - присвячено виявленню та обґрунтуванню особливостей дослідження проблематики електронного урядування у політологічному контексті. Розкриваються інституціональні особливості системи електронного урядування, наводяться сутнісні характеристики легітимності політичної влади, їх зв'язок з ІКТ.

У підрозділі 1.1. „Суспільно-політичні передумови виникнення електронного урядування” здійснено розгляд основних історичних передумов виникнення та розвитку ІКТ, проникнення їх у сферу політики.

Значний внесок у розвиток теорії електронного урядування, в розробку і формування концепцій інформаційного суспільства та розвитку ІКТ зробили зарубіжні та вітчизняні дослідники (І. Агамірзян, Д. Белл, В. Бех, М. Вершинін, О. Голобуцький, В. Даніл'ян, М. Демкова, О. Додонов, П. Дракер, Дж.-А. Еноксен, О. Ємельяненко, М. Кастельс, П. Клімушин, К. Кросс, У. Ліппман, Й. Масуда, А. Митко, Дж. Нейсбіт, О. Орлов, С. Пономарьов, Г. Почепцов, О. Проскуріна, А. Серенок, А. Сіленко, Л. Сморгунов, М. Соколова, В. Солодов, О. Соснін, Е. Стирін, О. Титаренко, Є. Тихомирова, Е. Тоффлер, А. Турен, М. Фігель, Т. Фрідман, Ф. Фукуяма, О. Шевчук та ін.).

Теоретичні основи концепції електронного урядування та електронної держави мають коріння у творчості філософів, політичних та соціальних мислителів середини ХХ ст. Розглядаючи базові засади представницької моделі політичної влади, обґрунтовується необхідність звернутися до концепцій як представницької, так і прямої демократії, важливі елементи якої можна відстежити у принципах електронного урядування.

Теоретиками інформаційного суспільства було поставлено за мету означити нові особливості розвитку та функціонування суспільства, проаналізувавши основні перспективи та наслідки повсякчасної інформатизації сфери масових комунікацій. Одночасно з розумінням невід'ємності ІКТ в сучасних управлінських процесах, наголошується на тому, що існує ціла низка загроз, які стають наслідком впровадження нових технологій у достатньо складний та багаторівневий політичний процес. Як наслідок - все частіше в центрі розгляду науковців знаходяться питання ролі індивіда в системі інформаційно-комунікативних технологій та держави, зокрема, у контексті його взаємовідносин з державою.

У підрозділі 1.2. „Концептуальні інтерпретації електронного урядування в політико-інституціональному контексті” наведено основні підходи до осмислення проблематики електронного урядування.

Аргументовано, що, враховуючи відносно невеликий термін існування концепції електронного урядування, а також досить велику популярність цього явища у світовій політичній практиці, логічним видається факт великої кількості різних підходів до тлумачення сутності електронного урядування. Сегментація сучасного соціуму може проводитися по доволі різним критеріям, починаючи від ступеня інформатизованості суспільства (може виражатися у кількості комп'ютерів на душу населення, або у глибині проникнення електронних комунікацій у життя пересічних громадян), і до наявності інформаціональної свідомості яка, згідно з концепцією М. Кастельса, може бути охарактеризована як визнання значної ролі інформації в сучасному суспільстві, ставленні до неї як до різновиду капіталу, який можна обміняти на матеріальні чи інші блага

Важливе значення для окреслення стратегій дослідження мають праці українських науковців, у яких висвітлено широкий спектр проблематики перебігу сучасних політичних процесів (О. Бабкіна, О. Безрук, І. Денисенко, Ю. Краснокутська, Г. Куц, І. Мацишина, Т. Нагорняк, Л. Півнева, І. Поліщук, М. Польовий, І. Радіонова, О. Роговський, О. Стогова, О. Стрельнікова, Є. Цокур, І. Шепеленко, Г. Щедрова та ін.).

У підрозділі 1.3. „Сутнісні параметри легітимності політичної влади” відстежено еволюцію механізмів легітимації політичної влади, починаючи з архаїчних суспільств і до наших днів.

Зазначається, що ефективність державної влади тісно корелює з проблематикою легітимності, що стало предметом розгляду багатьох теоретиків (М. Вебер, О. Висоцький, Ю. Габермас, Б. Гурне, Р. Даль, А. Єрмоленко, Д. Істон, В. Князєв, О. Кокорська, С. Ліпсет, Н. Луман, С. Макєєв, Н. Нижник, О. Никифорук, В. Парсонс, Г. Райт, О. Соловйов, Е. Тоффлер, М. Тур, Ф. Фукуяма, Є. Цокур, Є. Юрійчук та ін.).

Констатовано, що жодне суспільство не характеризується абсолютною однорідністю норм, цілей, цінностей та переконань. Однією з ключових особливостей політико-владних відносин є відмінність у обставинах діяльності, можливостях та цінностях володарюючих та підвладних соціальних груп. Через це особливу значущість набувають проблеми відповідності кандидатів на владу, з одного боку, реальним потребам конкретного суспільства, а, з іншого, певним суспільним переконанням та стереотипам щодо „потрібного” політичного лідера. Суспільна згода виникає як результат співставлення цих двох компонентів, виявлення деякої владної квінтесенції. Суспільний консенсус є феноменом складним та не завжди досяжним, проте якість влади та перспективи її легітимації можуть обумовлюватися й певним ступенем суспільної згоди.

У другому розділі - „Електронне урядування у вимірах легітимації політичної влади: методологічні пріоритети” - розглянуто методологічні імперативи проблематики електронного урядування та її ролі у процесах легітимації політичної влади.

У підрозділі 2.1. „Теоретико-методологічні аспекти легітимності та легітимації політичної влади” обґрунтовуються положення, що у сучасну епоху легітимність та механізми легітимації не є універсальними. Їхня сутність обумовлюється культурними, економічними та іншими особливостями конкретного суспільства у певний історичний проміжок часу, що передбачає врахування цього фактору в кожному окремому випадку.

Аргументовано, що легітимність має розглядатися у конкретно-історичних контекстах, у той час, як класичний філософський підхід переважно фокусувався навколо універсальної категорії. Легітимація - це, в першу чергу, процес, що стикається з конкретними повсякденними соціальними практиками, а не з універсальними суспільними ідеалами. Виходячи з цього, обґрунтовується неможливість існування універсальних принципів легітимації влади. Натомість постає необхідність пошуку окремих, часто унікальних механізмів легітимного володарювання для кожного окремого суспільства.

У підрозділі 2.2. „Базові параметри та характеристики електронного урядування: методологічний вимір” зазначено, що під структурою електронного урядування прийнято вважати сукупність певних усталених характеристик та елементів, які є мінімально необхідними для функціонування системи електронної взаємодії влади та суспільства.

Базові компоненти системи електронного урядування тісно пов'язані з реалізацією інших проектів - трансформацією організаційних каналів та структур органів державної влади, кардинальним переглядом та реінжинірингом адміністративних процесів, впровадженням моделі управління за результатами та від результатів, та їх національними особливостями. електронне урядування легітимність

Третій розділ - „Роль електронного урядування у процесах легітимації політичної влади” - присвячений виявленню потенційних можливостей та ступеню впливу системи електронного урядування на підвищення рівня довіри населення до політичної влади.

У підрозділі 3.1. „Сучасні аспекти легітимності державної влади та загрози делегітимації в епоху інформаційного суспільства” розглядаються особливості легітимації політичної влади у новому тисячолітті. Особлива увага приділяється ролі інформації як потужного інструмента впливу на суспільну свідомість, здатного за певних умов призводити до появи делегітимаційних явищ. Обґрунтовується поява нових загроз делегітимації політичної влади, пов'язаних з використанням інформаційних технологій. Держава не завжди здатна адекватно реагувати на виклики часу, політичні інститути дуже часто виявляються неспроможними трансформуватися та адаптуватися до потреб інформаційного суспільства, а тому у разі відсутності видимих досягнень, національні концепції та програми впровадження систем електронного урядування самі по собі можуть стати потужним делегітимуючим фактором.

У підрозділі 3.2. „Досвід впровадження електронного урядування: компаративістський підхід” розглянуто досягнення світових лідерів у впровадженні систем електронного урядування. Сучасні методи збору та обробки інформації дають змогу класифікувати різноманітний світовий досвід. Здійснено порівняння наявних у світовій практиці моделей електронного урядування, як невеликих суспільств, так і великих політичних об'єднань, що мають складну багаторівневу структуру. Компаративістський підхід дозволив виділити спільні елементи, що характерні майже для усіх національних систем, зокрема, таких, як підсистеми взаємодії G2G (взаємодія в середині самого державного апарату), G2B (взаємодія держави з бізнесом усіх масштабів), G2C (взаємодія держави з громадянами), та унікальних, характерних лише для окремих культур чи територій (наприклад, американська модель, що не має на меті легітимувати владу за допомогою електронного урядування).

У четвертому розділі - „Стратегічні напрями впровадження електронного урядування в управлінські процеси в Україні” - розкриваються основні можливості та перспективи впровадження системи електронного урядування в Україні.

У підрозділі 4.1. „Легітимаційний потенціал електронного урядування” обґpунтoвaнo кoнцeптуaльнi засади впpoвaджeння cиcтeми eлeктpoннoгo уpядувaння як cтaдiї пepexoду дo більш ефективних упpaвлiнських процесів в Україні. Розглянуто індикатори, на основі яких проводиться реальна оцінка легітимності політичної влади після впровадження системи електронного урядування.

Зазначено, що легітимаційний потенціал електронного урядування обумовлюється наявністю певних чинників: достатньо високий рівень політичної культури та залученості громадян у сферу публічного управління, сприятлива економічна ситуація, матеріально-технічні та інші можливості, присутність у суспільній свідомості розуміння кінцевої мети трансформацій тощо.

У підрозділі 4.2. „Безпека е-середовища держави та її інституціалізація” відзначено, що на сьогодні величезні потоки інформації, що проходять крізь державні органи, несуть потенційні загрози конфіденційності та недоторканості приватного життя. Питання безпеки інформаційного середовища держави є загальнонаціональною проблемою, вирішувати яку мають на усіх рівнях влади. Інформаційна безпека сама по собі може виступати дієвим механізмом легітимації або делегітимації політичної влади.

У підрозділі 4.3. „Шляхи реалізації державної політики у впровадженні системи електронного урядування: український контекст” показано, що, виходячи з пріоритетності громадянина по відношенню до держави, саме його задоволеність якістю послуг і виступатиме мірилом ефективності системи електронного урядування в Україні. Як показує практика українських реалій, концепція електронного урядування може і повинна органічно доповнюватися іншими новаціями у сфері теорії держави, зокрема, концепцією гарного управління, або суспільного управління. Реалізація державної політики у сфері електронного урядування має базуватися на використанні світового досвіду, в той же час критичним для успішної реалізації намічених цілей є врахування національних, економічних та географічних особливостей української держави та суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз електронного урядування як засобу легітимації політичної влади, в результаті чого сформульовано ряд висновків.

З'ясовано суспільно-політичні передумови виникнення та впровадження систем електронного урядування, серед яких можна назвати перехід світового співтовариства у нову еру інформаційного суспільства. Трансформаційні процеси у політико-владній площині вже досить давно детермінуються інформацією як одним з найважливіших видів суспільного капіталу. Концепція електронного урядування є частиною більш загального підходу до трансформації соціальних систем на основі технічного детермінізму. Якісні зміни у площині управління обумовлюються тими процесами, які відбуваються у сфері приватного партнерства. Різноманітні соціальні ініціативи виходять сьогодні зі сфери приватного підприємництва, що обумовлено специфікою цієї діяльності. А, отже, і трансформація сфери політико-владних відносин багато в чому ґрунтується на досвіді приватного сектору. У цьому сенсі особливе значення має архітектурний підхід до побудови системи електронного урядування, який ще на початку тисячоліття являв собою загальну теоретичну базу, сукупність напрямків соціальних та політичних реформ.

Узагальнено концептуальні інтерпретації електронного урядування. Наголошується на тому, що значна кількість інтерпретацій поняття електронного урядування викликана багатогранністю цього суспільного явища. На сьогодні концептуальні підходи виражені соціологічними, політико-філософськими та технократичними трактуваннями. Соціологічні концепції розглядають електронне урядування як принципово нову форму комунікації, яка за допомогою технічних можливостей зосереджує велику кількість акторів навколо вирішення тієї чи іншої проблеми. Комунікативна діяльність індивіда, заснована на можливостях інформаційних технологій, змінює самі принципи соціальної організації суспільства. Тобто, соціологічне трактування є максимально широким. У той же час, політико-філософські інтерпретації ґрунтуються на розрізненні понять „електронний уряд”, та „електронне урядування”, які мають величезну кількість визначень: від суто технічних, при яких електронний уряд розглядається як організація надання послуг державою громадянам переважно чи виключно у електронному вигляді, а електронне урядування є способом організації політичної влади в суспільстві на основі можливостей ІКТ, до філософських, які сфокусовані на ролі громадянина як суб'єкта політичного процесу. Технократичні трактування розглядають електронне урядування як домінування електронних засобів обміну інформації у суспільстві над традиційними „паперовими”.

Виявлено сутнісні параметри легітимності політичної влади, зокрема, ті аспекти легітимації політичної влади, які безпосередньо пов'язані з ІКТ. Зазначено, що електронне урядування дає змогу залучити широкі верстви політично активної частини суспільства до процесів вироблення та прийняття політичних рішень. Разом з тим, інформаційне суспільство, проникнення його елементів у сферу політики привносить нові загрози делегітимації політичної влади. Слабкі у економічному, політичному і культурному (цифрова нерівність) аспектах суспільства не мають ресурсів і чітко поставлених цілей для реальної трансформації політичної системи на основі новітніх принципів інформаційного суспільства.

Охарактеризовано теоретико-методологічні аспекти легітимності та легітимації політичної влади. Наголошується на новому трактуванні легітимності та легітимації політичної влади. Веберівське визначення легітимності політичної влади для нового тисячоліття є дещо застарілим через те, що віра у легітимну владу на сьогодні вже не є гарантією усталеного розвитку, стабільності політичної системи. Новітні концептуальні підходи наполягають на розрізненні двох сторін легітимності як явища, а саме: легітимації влади як такої, та легітимації дій влади. Впевненість у легітимності політичної влади зовсім не означає визнання її дій і потенційно можлива ситуація делегітимації через непопулярні прояви володарювання. Система електронного урядування через сукупність загальновизнаних процедур та на основі суспільного консенсусу дозволяє легітимувати як політичну владу, так і результати її діяльності. Наявні на сьогодні механізми контролю за діяльністю владних структур з боку громадян у системі електронного урядування роблять певну частину соціуму безпосередніми учасниками процесу вироблення та прийняття політичних рішень, що автоматично розподіляє відповідальність за результати функціонування політичної влади між державними та недержавними політичними суб'єктами.

Виокремлено базові параметри та характеристики електронного урядування у методологічному контексті. Актуальним на сьогодні є визнання того, що використання новітніх ІКТ та, зокрема, систем електронного урядування, пов'язане із трансформацією як внутрішнього, так і зовнішнього по відношенню до держави, комунікативного простору. Внутрішня діяльність держави спрямована на вдосконалення взаємодії між державними органами, які, перш за все, залежать від функціонування інформаційних систем. Зовнішня активність держави спрямована на суспільство, причому кожен індивід розглядається як відображення його соціальних ролей.

Здійснено розгляд сучасних аспектів легітимності державної влади та загроз делегітимації в епоху інформаційного суспільства. Як показує світовий досвід, впровадження систем електронного урядування є процесом довготривалим та ресурсовитратним. Політичні режими, які не мають часу та фінансових ресурсів, потенційно можуть стикатися з ризиками делегітимації ще на підготовчих етапах через невизначеність перспектив та відсутність швидкого ефекту. Більшості розвинених країн світу знадобилося майже двадцять років для побудови електронного урядування у сучасному його вигляді, підтриманого інфраструктурою та відповідним типом політичної та інформаційної культури суспільства. Гострота проблеми виявляється при усвідомленні того, що інші суспільства не мають сьогодні таких темпоральних можливостей. З іншого боку, навіть відносно успішне впровадження системи електронного урядування не може гарантувати того, що ця система працюватиме на легітимність політичного режиму, а не навпаки. Адже електронне урядування - не є сукупністю демократичних ідеалів, доступних кожному через мережу, воно пред'являє нові, зовсім інші вимоги до суспільства та політичної влади, реалізувати які неможливо без усвідомлення кожним індивідом своєї ролі у процесі підготовки та прийняття суспільнозначущих рішень.

За допомогою компаративістського підходу з'ясовано специфіку впровадження електронного урядування. На основі дослідження практик електронного урядування у країнах лідерах за показником інформатизації суспільства та держави, констатовано, що єдина універсальна концепція електронного урядування відсутня. Кожний конкретний випадок характеризується власною унікальністю, спричиненою економічними, політичними, культурними, соціальними та географічними особливостями. Зазначено, що на сьогодні в світі склалися три умовні архітектурні моделі, які були практично впроваджені в Америці, Європі та Азії: американська модель, європейська модель (більшість країн Західної, Центральної та Східної Європи), Азіатська модель (Сінгапур, Південна Корея), яка враховує специфічний стиль управління, азіатський тип корпоративної культури і багатошарову систему державного управління, організованого за принципом ієрархічної піраміди. Досвід США у розбудові електронного урядування демонструє важливість економічних критеріїв, оскільки впровадження електронного уряду не змінило якісно формат взаємодії держави та суспільства, а натомість дозволило значно скоротити видатки на обслуговування державного апарату. Такий підхід пов'язаний з особливостями політичної культури та географічним положенням регіону. Європейські моделі, навпаки, основний акцент зосереджують на соціальних факторах та людському капіталі. Зазначено, що для нашої країни повинна стати основною саме європейська модель, яка дозволить якісно трансформувати політичну владу.

Охарактеризовано легітимаційний потенціал електронного урядування. Одним з пріоритетних напрямків розвитку електронного урядування та електронної демократії означено зростання рівня довіри суспільства до влади, внутрішнього сприйняття її як оптимальної для теперішнього часу. З цього і постає питання про легітимуючий потенціал електронного урядування. Концепція електронного урядування заснована на розумінні громадянами нових можливостей політичного впливу на державну владу за допомогою електронних ресурсів, а, значить, передбачає посилення політичної активності громадян. Абсолютна більшість національних концепцій електронного урядування в світі має на меті створення більш відкритого та підзвітного громадянам уряду.

Виявлено особливості безпеки е-середовища держави, розкрито можливості її інституціалізації. Безпосередній вплив на потенціал легітимації політичної влади має й те, яким чином у державі вирішуються питання інформаційної безпеки. Враховуючи виключну важливість даних, якими оперує електронна держава, питання інституціоналізації, їх цілісності та об'єктивності обслуговування повинні вирішуватися централізовано з залученням кращого світового досвіду.

Окреслено напрями реалізації державної політики у впровадженні системи електронного урядування в Україні. Як для нашої країни, так і для багатьох країн світу легітимуючий потенціал електронного урядування розкривається за певних умов. Необхідними передумовами, що мають бути реалізовані на рівні державної політики виступають наступні:

• обов'язків задовільний, а надалі, високий рівень інформаційної культури населення. Ліквідація, або хоча б зведення до мінімуму цифрової нерівності, дозволяє популяризувати нові форми взаємовідносин громадян з державою, економічно спростити ці процеси. Цифрову нерівність слід розуміти не лише як відмінність у рівні володіння персональними комп'ютерами, а більш глибоко: як рівноцінні права та можливості на доступ до публічної інформації, розуміння сутності процесів електронного урядування тощо;

• обов'язкова довіра громадян до публічних сервісів та електронних форм взагалі, авторитетність установ та організацій, що покликані забезпечувати захист інформації. Проблеми інформаційної безпеки є не менш актуальними, ніж проблеми фізичної безпеки в епоху Середньовіччя. Гарантованість недоторканості персональних даних, унеможливлення маніпуляцій з персональною інформацією, зведення до мінімуму людського фактору (автоматизовані дата-центри) є запорукою позитивного сприйняття електронного урядування та електронної держави як альтернативи класичному уряду та державі;

• обов'язкове розуміння усіма суб'єктами політичних трансформацій сутності терміну „громадянин” у контексті електронної форми демократії участі. Конституційне визначення поняття громадянин базується на формальних ознаках приналежності людини до певної території, на яку поширюється певна публічна влада. Таке визначення є неприпустимо застарілим для електронної демократії. Громадянин електронної демократії участі не є просто об'єктом політичного життя, він активний суб'єкт політики, який розуміє важливість його діяльності, бере активну участь у житті громади, несе персональну відповідальність за прийняті за його участю колективні рішення;

• сприятлива політична ситуація, наявність у суспільстві консенсусу з приводу найбільш оптимальних форм політичного устрою;

• реальні показники ефективності нової системи, особливо у порівнянні зі старою, очевидна усім економія: грошей, часу та людських ресурсів;

• наявність прозорого плану розвитку на майбутнє та ролі у ньому електронного урядування як ядра стабільності політичного курсу, ефективності політичної системи;

Обґрунтовано, що електронне урядування - це довгострокова політична стратегія стосовно розбудови технічно детермінованого інформаційного суспільства, а не просто механізм оптимізації управлінських процесів („впорядкування хаосу”).

Виявлено, що створення системи електронного урядування, яка дозволяє налагодити якісні канали взаємодії держави і громадянського суспільства, підвищити результативність цієї взаємодії на основі демократичних принципів і врахування інтересів громадян, залежить від: 1) об'єктивних факторів, які пов'язані з соціально-економічним становищем країни і - як результат - рівнем розвитку нових інформаційних технологій; 2) суб'єктивних факторів - діяльність урядових і державних органів влади, а також громадських організацій у реалізації концепції інформатизації суспільства та підвищення рівня інформаційної культури кожного індивіда.

Загалом електронне урядування відкриває широкі перспективи легітимації політичної влади, створює сприятливі умови для подальшого розвитку громадянського суспільства, формування високого рівня політичної культури громадян.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані у фахових виданнях:

1. Кудрявцев О. Ю. Електронна демократія в структурі державної влади / О. Ю. Кудрявцев // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : „Питання політології”. -- Харків, 2014. -- № 1091. -- Вип. 25. -- С. 44--47.

2. Кудрявцев О. Ю. Електронний уряд: еволюція системи державного управління / О. Ю. Кудрявцев // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : „Питання політології”. -- Харків, 2014. -- № 1132. -- Вип. 27. -- С. 62--66.

3. Кудрявцев О. Ю. Електронний уряд: світові здобутки та вітчизняні перспективи / О. Ю. Кудрявцев // Гілея : науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. -- К. : ВІР УАН, 2012. -- Вип. 62 (7). -- С. 650--655.

4. Кудрявцев О. Ю. Процеси політичної соціалізації в пострадянських Україні та Росії: спільне та відмінне / О. Ю. Кудрявцев // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : „Питання політології”. -- Харків, 2006. -- № 737. -- Вип. 8. -- С. 227--233.

5. Кудрявцев О. Ю. Сучасна пряма демократія: потенціал електронного урядування у реаліях українського сьогодення / О. Ю. Кудрявцев // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : „Питання політології”. -- Харків, 2013. -- № 1060. -- Вип. 23. -- С. 123--127.

6. Кудрявцев О. Ю. Трансформація механізмів легітимації політичної влади в умовах інформаційного суспільства / О. Ю. Кудрявцев // Сучасне суспільство : політичні науки, соціологічні науки : зб. наук. праць / Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. -- Харків, 2014. -- Вип. 2 (6). -- С. 77--87.

7. Кудрявцев О. Ю. Формування процесу політичної соціалізації у пострадянській Україні: ідеологічний аспект / О. Ю. Кудрявцев // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : „Питання політології”. -- Харків, 2009. -- № 839. -- Вип. 14. -- С. 95--100.

8. Кудрявцев О. Ю. Цифрова нерівність: особливості впровадження системи електронного урядування у сучасному полі української політики / О. Ю. Кудрявцев // European political and law discourse. -- 2014. -- Vol. 1. -- Iss. 6.-- Р. 276--286.

Підрозділ у колективній монографії:

9. Кудрявцев А. Ю. Электронное правительство: концептуальные основы / А. Ю. Кудрявцев // Диалектика глобализации общественных процессов : моногр. / [В. В. Будко, А. Б. Зинчина, Г. Т. Клименко и др. ; под. ред. В. В. Будко]. -- Харьков : ХНАГХ, 2013. -- 147 с. -- С. 111--124.

Інші публікації:

10. Кудрявцев А. Ю. Актуальные вопросы политического воспитания молодёжи / А. Ю. Кудрявцев // Сучасні аспекти виховання студентської молоді : Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 5-6 квіт. 2012 р. -- Харків : Харківський національний університет міського господарства, 2012. -- С. 123--124.

11. Кудрявцев А. Ю. Молодёжные политические движения как платформа для формирования будущей украинской политической элиты / А. Ю. Кудрявцев // Сучасні аспекти виховання студентської молоді : ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Харків, 7-8 квіт. 2011 р. -- Харків : Харківська національна академія міського господарства, 2011. -- С. 148--149.

12. Кудрявцев А. Ю. Проблемы политической адаптации молодёжи / А. Ю. Кудрявцев // Людина у філософському вимірі сьогодення : міжвузівська наук.-практ. Інтернет-конф., Харків, 23 бер. 2012 р. -- Харків : Національний фармацевтичний університет, 2012. -- С. 70--72.

13. Кудрявцев О. Ю. Електронне урядування як партнер майбутньої політичної еліти / О. Ю. Кудрявцев // Сучасні аспекти виховання студентської молоді : IV Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 3-4 квіт. 2014 р. -- Харків : Харківський національний університет міського господарства, 2014. -- С. 123--124.

14. Кудрявцев О. Ю. Електронне урядування: іноваційна роль держави / О. Ю. Кудрявцев // Місто. Культура. Цивілізація : IV Міжн. наук.-теор. Інтернет-конф., Харків, квітень 2014 р. -- Харків : Харківський національний університет міського господарства, 2014. -- С. 109--112.

15. Кудрявцев О. Ю. Електронне урядування: перспективна роль молоді / О. Ю. Кудрявцев // Сучасні аспекти виховання студентської молоді : Всеукр. наук.-практ. конф., Харків, 5-6 квіт. 2013 р. -- Харків : Харківський національний університет міського господарства, 2013. -- С. 128--129.

16. Кудрявцев О. Ю. Проблеми впровадження дистанційної форми навчання / О. Ю. Кудрявцев // Гуманітарна складова вищої освіти: проблеми та перспективи : Всеукр. наук.-практ. конф., Харків, 14-15 квіт. 2011 р. -- Харків : Національний фармацевтичний університет, 2011. -- С. 278--279.

АНОТАЦІЯ

Дисертація присвячена дослідженню електронного урядування як засобу легітимації політичної влади. Розкривається сутність електронного урядування як фактору докорінної трансформації усіх сфер суспільства. Акцентовано увагу на тому, що створення системи електронного урядування дозволяє налагодити якісні канали взаємодії держави і громадянського суспільства, підвищити результативність цієї взаємодії на основі демократичних принципів і врахуванні інтересів громадян.

Констатовано, що широке впровадження електронного урядування здатне детермінувати зростання довіри громадян до політичної влади за таких умов: сприятлива соціально-економічна ситуація (як підґрунтя матеріально-технічного забезпечення); розвиток політико-культурних стратегій у суспільстві, спрямованих на формування позитивного ставлення до можливості кожного індивіда брати на себе відповідальність за прийняття реальних політичних рішень.

Ключові слова: електронне урядування, електронний уряд, легітимність влади, легітимація політичної влади, інформаційно-комунікативні технології, управління, електронна демократія, електронна держава, хмарні технології.

Диссертация посвящена исследованию электронного управления как способа легитимации политической власти.

Раскрывается сущность электронного управления как фактора глубинной трансформации всех сфер общества: социальной, технической, экономической и др. Внедрение системы электронного управления не только количественно трансформирует процессы в государстве и обществе, но и ведет к становлению принципиально нового формата взаимоотношений между ними.

Акцентировано внимание на том, что создание системы электронного управления, которая позволяет наладить качественные каналы взаимодействия государства и гражданского общества, повысить результативность этого взаимодействия на основе демократических принципов с учетом интересов граждан, зависит как от объективных факторов, связанных с социально-экономическим положением страны и, как результат, уровнем развития новых информационных технологий, так и субъективных (деятельность правительственных и государственных органов власти, а также общественных организаций в реализации концепции информатизации общества и повышения уровня информационной культуры каждого гражданина, желании гражданина быть активным участником политических процессов происходящих вокруг него) факторов.

В диссертации продемонстрировано наличие потенциала электронного управления как фактора повышения доверия граждан к политической власти при определенных условиях. Такими условиями выступают благоприятная социально-экономическая ситуация, как основа материально-технического обеспечения, а также развитие определенного типа политической культуры общества, как гарантии положительного отношения к возможности каждого брать на себя ответственность за принятие реальных политических решений.

Одним из приоритетных направлений развития электронного управления и электронной демократии отмечено повышение уровня доверия общества к власти, внутреннего восприятия ее как оптимальной модели. Концепция электронного правительства основана на понимании гражданами новых возможностей политического влияния на государственную власть с помощью электронных ресурсов, а, значит, предполагает усиление политической активности граждан. Абсолютное большинство национальных концепций электронного управления в мире имеет целью создание более открытого и подотчетного гражданам правительства.

Непосредственное влияние на потенциал легитимации политической власти имеет и то, каким образом в государстве решаются вопросы информационной безопасности. Учитывая исключительную важность данных, которыми оперирует электронное государство, вопросы их целостности и объективности обслуживания должны решаться централизованно с привлечением лучшего мирового опыта.

В общем, электронное управление открывает широкие перспективы легитимации политической власти, создает благоприятные условия для дальнейшего развития гражданского общества, формирования высокого уровня политической культуры граждан.

Ключевые слова: электронное управление, электронное правительство, легитимность власти, легитимация политической власти, информационно-коммуникативные технологии, управление, электронная демократия, электронное государство, облачные технологии.

...