Народовладдя та енергозбереження як фактори консолідації суспільства в документах сучасних українських правих партій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра політичних наук

Народовладдя та енергозбереження як фактори консолідації суспільства в документах сучасних українських правих партій

Анотація

Розглянуто значення національної консолідації для розвитку держави. Звернуто увагу на фактори, які мають сприяти інтеграції українського суспільства. До таких факторів віднесено народовладдя та енергозбереження. Проаналізовано як питання національної консолідації, народовладдя та енергозбереження представлено в політичних програмах українських правих партій. Методологічною основою дослідження послужив конкретно-історичний, порівняльний та історико-аналітичний методи. Використано принципи об'єктивності, історизму, багатофакторності. У висновках зазначено про необхідність надати більшої уваги в програмах українських політичних партій питанням інтеграції українського суспільства. Зростання ролі народовладдя в державі, а заразом впровадження енергозбереження позитивно вплине на рівень національної безпеки, суспільної злагоди, добробуту і самореалізації громадян.

Ключові слова:національна консолідація, народовладдя, енергозбереження, громади, партії.

Annotation

In the presented article the importance of national consolidation for the development of the state is considered. The attention is paid to the factors that should contribute to the integration of Ukrainian society. Among a number of factors highlighted People's self-government and energy efficiency. Analyzed as a matter of national consolidation, popular rule and energy conservation represented in programs the Ukrainian political right parties. The methodological basis of study served a concrete historical, comparative, historical and analytical methods. Used principles of objectivity, historicism, multifactorial. In the conclusions states that at the need to pay more attention to the issues of integration of Ukrainian society in programs of Ukrainian political parties. The growth of the role of people's self-government in the state and, at the same time, the introduction of energy conservation will have a positive effect on the level of national security, social harmony, -well-being and self-realization ofcitizens.

Keywords: national unity, popular rule, energy, community party.

Стабільний розвиток суспільства залежить від різноманітних факторів, які впливають на поодиноких громадян, так і на державні інституції в цілому. Після падіння комуністичної диктатури в країнах Східної Європи, велику роль у трансформації суспільних цінностей і відносин відіграло утвердження принципів народовладдя. Вони розглядалися своєрідним запобіжником, що мав убезпечити від небезпеки повернення до тоталітаризму. Після відновлення державності у 1991 р. в Україні розширенню прав різних проявів народного самоврядування не надавалось такої уваги. На сьогодні залишається актуальною потреба впровадження народовладдя. Активізація громадської активності та ініціативи в напрямку налагодження співпраці, взаємопідтримки і відстоюванні своїх прав має позитивно вплинути на соціальний клімат в країні, покращити загальнодержавні інтеграційні процеси. Одночасно необхідно приділити увагу енергозбереженню, що є наріжним питання національної безпеки, економічного зростання та добробуту громадян. Себто чинники народовладдя та енергозбереження мають стати факторами національної інтеграції українського суспільства.

Означена проблема потребує Ґрунтовного вивчення та опрацювання в науці. Певні аспекти вже були проаналізовані. Так, О. Суходоля досліджував цю політику в безпековому контексті [15], Г. Дмитренко - вивчав стимулювання об'єднань співвласників будинків [1]. З'явилися цікаві дослідження стосовно політики енергоефективності як чинника консолідації суспільства авторства Є. Перегуди [7].

Зважаючи, що науковий пошук перебуває на підступах до осмислення концептуальних засад означеної теми підготовлена ця стаття. У ній зроблена спроба проаналізувати як в програмах сучасних українських правих партій та їхніх лідерів представлене розуміння рівня важливості народовладдя та енергозбереження для національної консолідації українського суспільства. Завданням статті є привернути увагу суспільства та науковців зокрема до цієї теми, а також поглибити її наукове вивчення.

Революція Гідності та російська агресія активізували консолідаційні процеси в українському суспільстві. Запустили механізм руйнування витвореного впродовж останніх двадцяти років явища амбівалентності, яке створювало ілюзію якогось суспільного компромісу, «третього шляху», що в дійсності нікуди крім «третього світу» не вів, зумовлюючи суспільну стагнацію, навіть більше - розкол, бо «амбівалентна свідомість як нетривка рівновага двох протилежних культур не може довго зберігатися без руйнівних соціальних і психологічних наслідків для особистості і суспільства» [14, с. 127]. Побутування і пропагування певними внутрішніми і зовнішніми силами колишніх радянських цінностей і традицій, як виявилося, не призвело до афішованого розколу Україні ні по Збручу, ні по Дніпру на дві ідентичності, «дві України». Як зазначив політолог В. Фесенко: «Немає розколу в Україні в цілому, є розкол на Донбасі - в середині самого Донбасу і серед частини його російськомовного населення» [16]. Деконсолідаційні тенденції в цьому регіоні роздмухувались із-зовні з перших років відновлення незалежності України, особливо вони посилилися з 2004 р. Здобуття президентського крісла у 2010 р. «донецьким» В. Януковичем інтенсифікували зусилля його команди та зовнішніх «ляльководів» переформатувати Україну на основі цінностей притаманних колишній радянській імперії, переслідуючи мету для одних зберегтись при владі, для інших - посилити контроль над Україною. Крах їхніх планів виявив провал міфу про другу велику «гомо совєтікус» Україну.

Боротьба народу за суверенне право визначати траєкторію свого вектору розвитку втретє за останні два десятиліття мобілізувала патріотичний потенціал українців. Інтенсифікувались національна інтеграція та формування громадянського суспільства. Наступне поступальне розгортання цих процесів залежить як від суспільства, так і від влади, яка має заопікуватися їхньою підтримкою. Без належної уваги з боку «слуг народу» згуртування спільноти може вчергове загальмуватися як це вже було після революційних подій кінця 1980 - початку 1990-х років, так і Помаранчевої революції. Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Я. Жалило зауважив, що експлуатація створеного хвилею консолідуючого патріотизму запасу міцності є обмеженою [2].

Для убезпечення держави від небезпеки потрапити в черговий період стагнації необхідно сформувати і послідовно втілювати концепцію консолідації українського суспільства. Історія розвитку багатьох держав свідчить про залежність їхнього поступу від рівня національної консолідації спільноти. Професор Антоніна Колодій зазначає, що «... підвищення національної консолідації є одним із важливих завдань, яке треба виконати, щоб загрози безпеці не йшли, принаймні, від слабко згуртованого, роз'єднаного українського суспільства. Слід було б передбачити заходи, спрямовані на зміцнення національної єдності та виховання патріотизму (за допомогою історичної освіти, святкування визначних дат, національних міфів та символів; участі в різноманітних громадських акціях патріотичного змісту)» [4, с. 46]. консолідація народовладдя політичний партія

Національна консолідація виявляється у внутрішній єдності нації на основі спільних національних інтересів, цінностей та історичного минулого [6, с. 168]. Спільні цінності (соціальні і політичні) формуються в ході вироблення культурної єдності - соцієнтальної культури, яка виникає завдяки утворенню в «полікультурному суспільстві значного шару поділюваної усіма культури, яка обслуговує суспільні інститути і яку називають соцієтальною. Вона формується навкруг певної етнокультурної серцевини (ядра), без якої, на думку визнаного сучасного дослідника націоналізму Ентоні Сміта, неможлива ні нація, ні стійка національна держава» [5, с. 47]. Внаслідок поширення на всю державу культури певного домінуючого чи державного етносу сформувалися західноєвропейські національні спільноти, які зазвичай називаються політичними. Подібне на переконання А. Колодій «властиво не лише тим країнам, де націогенеза відбувалася на етнокультурній основі, а й країнам емігрантського типу, наприклад США, де англосаксонська основа присутня у всіх без винятку компонентах соцієтальної культури американців, хоч вона й отримала помітний відпечаток культур інших етносів і рас» [5, с. 47]. Загальноприйнятні системні засадничі цінності як для офіційних інституцій, так і багатоманітного (чи мультикультурного) соціуму утверджується за умов існування єдиного інформаційного і культурного простору в державі.

Вироблення прагматичних перспективних стратегічних цілей і завдань, які становлять спільні національні інтереси є неодмінною ознакою утвердження і прогресу національного проекту. Здійснення стратифікації на ближній і віддалений час найнагальніших цілей є на сьогодні вкрай актуальним для України.

Серед низки важливих завдань, які можуть увійти в групу першочергових національних інтересів можна означити наближення влади до народу, себто створення умов посилення дієздатності громад за допомогою зміцнення яких зросте могутність і непорушність всієї держави. Шляхом впровадження «публічного врядування» зросте роль і відповідальність окремих людей за прийняття рішень, даністю стане існування громадянського суспільства з неодмінною його цінністю - громадською думкою. Зникне загроза створення авторитарної «владної вертикалі», ігнорування позиції суспільства. «Публічне врядування» створить умови горизонтальної суспільної координації, зменшить роль уряду та підвищить значення інших суб'єктів, забезпечить децентралізацію управління країною. Відстоюючи слушність практичного втілення ідеї «публічного врядування» А. Колодій зазначає, що «адміністративна й бюджетна децентралізація не вестиме до фрагментації, якщо буде зрівноважена заходами, що спрямовані на національну консолідацію на соціокультурному рівні» [3, с. 324].

Національний пріоритет формування сильних громад, які утворюються соціально активними особистостями з дієвою громадянською позицією можна цілком оправдано поєднати з таким актуальним для України завданням як покращення енергозбереження.

Енергетична політика одна з найважливіших складників національної безпеки України, від її ефективного провадження залежить збереження політичного і економічного суверенітету держави. На це впливає «висока енергомісткість економіки (ще до 2014 р. енергомісткість ВВП вдвічі перевищувала аналогічний показник США, втричі - Японії та ФРН), дефіцит енергоресурсів, особливо нафти та газу, залежність від зовнішнього їх постачання, зношеність інфраструктури (втрати тепла при транспортуванні перевищували європейський показник у 7-8, у будівлях - у 3-5 разів ) тощо... З 18,6 млрд. куб. м газу, який витрачається на потреби ЖКГ, 2.4 млрд. втрачається у системі теплопостачання, ще 9 млрд. - у будинках. Таким чином, за призначенням на опалення витрачається всього 7,2 млрд. куб. м.» [7, с. 143]. Крім того, «за даними Мінрегіону, житлофонд включає 6.5 млн. індивідуальних та 240-250 тис. багатоквартирних будинків. Термомодернізації потребують близько 80%. Витрати оцінюють у $14 млрд. (для приватних будинків) та $18 млрд. (багатоквартирних). Україна не зможе отримати цю суму ззовні. Не вистачає також ресурсів ані у суб'єктів господарювання (за даними МФК, покривають 1% потреб), ані у держави (у 2014-2017 рр. «теплих кредитів» було виділено на2,7 млрд. грн.)» [8, с. 54].

За такої ситуації забезпечення енергоефективності країни стає одним з національних пріоритетів, який підпадає під поняття чинника національної консолідації. Ефективність політики енергозбереження, а відтак посилення економічної незалежності країни та покращення соціально-економічного становища населення, поліпшення його житлових умов та психологічного стану залежить від ініціативності окремих громадян, які об'єднанні на місцях в громади будуть вирішувати ці питання. Важлива роль в цьому процесі покладається на державну владу, яка повинна задіяти механізми популяризації і підтримки створення громадських об'єднань, окремих громадян щодо питання енергозбереження.

Свою участь в національній консолідації української спільноти, на основі популяризації серед населення загальнооб'єднуючих ідей щодо громадської інтеграції заради спільного впровадження енергозберігаючих технологій неодмінно варто взяти різним українським політичним гравцям.

В програмних документах низки політичних об'єднань, зокрема правого спектру, містяться положення, в яких йдеться про енергоефективність та надання більших повноважень громадам. В програмах політичних партій Конгресу українських націоналістів (КУН), «Свободи», «Правого сектору», «Національного корпусу» йдеться про «широке повноваження місцевого самоврядування» (КУН), «різноманітні форми прямого народовладдя... самоорганізацію здорових сил суспільства» («Правий сектор»), «широке самоврядування на місцях» («Національний корпус»), «запровадження вуличних та квартальних комітетів та інших органів самоорганізації населення» («Національний корпус» та подібне у «Свободи»), «підвищення ролі місцевого самоврядування» («Свобода»), «впровадження та розвитку енергозберігаючих технологій» (КУН), «фінансування енергозберігаючих проектів» («Правий сектор»), «розроблення та впровадити новітніх енергозберігаючих технологій в усі галузі народного господарства» («Свобода») тощо.

Потрібно відмітити, що в партійних документах Всеукраїнського об'єднання «Свободи» розробці питань пов'язаних з енергетичною безпекою країни та енергозбереженням надається значна увага. Члени «Свободи» пропонують ухвалити державну програму енергетичної незалежності України за принципом: «зменшення споживання, збільшення видобутку, диверсифікація джерел». В цьому контексті виходять з ініціативою розробити і впровадити державну програму стимулювання енергоощадних технологій, здійснювати інвестування в технології енергопостачання, що мають посприяти зменшенню енергетичних потреб держави та знизити ціни на комунальні послуги, що позитивно відіб'ється на соціальному кліматі в країні.

Свободівці не лише заявляють про створення різних «органів самоорганізації населення», але закликають «стимулювати створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків» [9], «залучення їх до ухвалення рішень щодо житло-комунального господарства» [10] тощо.

Проаналізувавши програми українських правих партій випливає, що в них фактично не розробленим залишається питання щодо засад національної консолідації спільноти. В програмі КУНу лише сказано про те, що партія «сприяє консолідації всього українського суспільства» та «утвердження української культури як основного чинника консолідації громадян у національну спільноту» [11]. Члени «Правого сектора» у своїй програмі записали наступне: «у прагненні якнайповнішої самореалізації на своїй землі, український народ втілює принцип україноцентризму, який передбачає територіальні, військові, торговельні інтеграції лише на умовах, які диктують українці в ім'я блага своєї нації... Політика у сфері культури має забезпечити об'єднання усіх громадян нашої країни, незалежно від віросповідання, мови спілкування та політичних поглядів, довкола ідеї нової, заможної і сильної Української Самостійної Соборної Держави» [12]. У програмі політичної партії «Національний корпус» йдеться про три першочергові складові національної безпеки - це: консолідована нація, сильна держава, інноваційна економіка [13]. Однак ретельно не розкривається як саме необхідно досягнути національної інтеграції суспільства.

В документах цих партій не розглядається можливість впливу соціальної активності громадян на політику енергозбереження. Хоча в Україні спостерігається пасивність мешканців багатоквартирних будинків щодо створення об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, впровадження енергозбереження тощо.

Підсумовуючи потрібно відмітити нагальну необхідність поглиблення осмислення питань щодо інтеграції українського суспільства в політичних програмах українських партій, розробки концепції національної консолідації українського суспільства, в якій вагоме місце мають зайняти ідеї народовладдя та енергозбереження, як загальнооб'єднуючі засади розвитку спільноти. З посиленням самоорганізованості та адміністративної й економічної ролі громад в країні зросте відповідальність, єдність та політична і соціально-економічна стабільність держави. Громадська ініціатива, спрямована, зокрема, на енергозбереження власних домівок та економіки країни загалом позитивно вплине на добробут громадян, зніме соціальну напругу, забезпечить самодостатність людей, яких об'єднуватиме спільний інформаційний та культурний простір.

Список використаних джерел

1. Дмитренко Г. В. Державне стимулювання населення, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків / Г. В. Дмитренко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2015. - №4. - С.44-49.

2. Жалило Я. Війна, мир та економіка / Я. Жалило // Дзеркало тижня. - 2014. - 7 листопада.

3. Колодій А. Міжрегіональні поділи в Україні і деякі принципи публічного врядування // Будуємо нову Україну: збірник конференції (26-27 листопада 2014 р., м. Київ) / упоряд. Ярошенко Т. О.; Українське Фулюрайтівське коло. - Київ: Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», 2015. - С.309-327.

4. Колодій А. Національна єдність і патріотизм як чинники національної безпеки / А. Ф. Колодій і і Національна безпека України: конференція українських випускників програм наукового стажування у США. 16-19 вересня, 2004 р. - Київ: Стилос, 2004. -С.39-61.

5. Колодій А. Соцієтальна культура як чинник національної консолідації // Консолідація українського народу: конституційно- правові аспекти. Збірник статей за матеріалами науково-практичної конференції 28 лютого - 1 березня 2013 р. Львів, ЛНУ ім. Івана Франка. - Львів: Вид-во Львівського університету, 2013. - С.40-54.

6. Лицишин Г. Чинники консолідації нації / Г. Луцишин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - 2011. -ВИП.23.-С.165-169.

7. Перегуда Є. Інноваційний потенціал енергозбереження та енергоефективності у житловому секторі: політичні аспекти / Є. Перегуда // Наукові праці МАУП. Серія «Політичні науки». - 2017. -Вип.1. -С.140-145.

8. Перегуда Є. Політика енергоефективності як чинник консолідації суспільства / Є. Перегуда // Цілі сталого розвитку: глобальні та національні виміри: Матеріали наук.-практ. конф. (5-6 квітня 2017 р.) [заг. ред. Семигіної Т. В.]. -К.: Академія праці, соціальних відносин і туризму, 2017. - С.53-56.

9. Програма ВО «Свобода» - Програма захисту українців [Електронний ресурс] // http://svoboda.org.ua/party/program.

10. Програма ВО «Свобода» на виборах до Тернопільської обласної ради, 21 лютого 2009 р. [Електронний ресурс] // http:// svoboda.org.ua/news/documents/00081109/.

11. Програма Конгресу українських націоналістів (засади) [Електронний ресурс] // http://cun.org.ua/pro-partiyu/programa/.

12. Програма партії «Правий сектор» [Електронний ресурс] // http://pravyysektor.info/programa.html.

13. Програма політичної партії «Національний корпус» [Електронний ресурс] // http://nationalcorps.org/section/program.

14. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення / М. Рябчик. - К.: Критика, 2000. - 304 с.

15. Суходоля О. М. Енергоефективність економіки в контексті національної безпеки. - К.: НАДУ, 2006. - 400 с.

16. Фесенко В. Немає сенсу ділити зараз країну на Схід і Захід / В. Фесенко [Електронний ресурс] // http://dialogs.org.ua/ru/dialog/ pagel68-2644.html.

Размещено на Allbest.ru