Політичний патріотизм: специфіка тлумачення у міждисциплінарному науковому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичний патріотизм: специфіка тлумачення у міждисциплінарному науковому дискурсі

Філатов Б.

кандидат юридичних наук, громадський діяч,

член Опікунської ради Європейської асоціації українців

Розглядаються особливості інтерпретації явища політичного патріотизму у сучасних наукових дослідженнях, вивчаються дисциплінарні підходи до змісту поняття «патріотизм» та можливості їх застосування у політичних науках, надається увага інституційним формам реалізації політичного патріотизму. Визначається, що політичний патріотизм є одним із універсальних принципів світської політичної культури. Доводиться, що політичний патріотизм набуває характеру стихійних груп громадських рухів, міжпартійних об'єднань та інших спільнот із слабкою структуризацию і формалізацією. Розкривається значення патріотизму у політичному дискурсі сучасної України, надається увага статусу патріотизму у системі політичних смислів постмодерну. Вивчаються аспекти еволюції політичного патріотизму у темпоральному вимірі.

Ключові слова: політичний патріотизм, політичний дискурс, політичні інститути, політичналояльність, політична ідентичність.

FilatovB., candidate oflaw, civic activist, member oftheBoard ofTrustees of the EuropeanAssociation ofUkrainians, Dnipro (Ukraine, Dnipro), bfilatow@i.ua

Political patriotism: specificity of definition in interdisciplinary scientific discurse

In the article the peculiarities of the interpretation of political patriotism in comteporary scientific research are examined, disciplinary approaches to the content of the concept of «patriotism» and the possibilities of their application in political sciences are studied. Attention is payed to the institutional forms of implementing political patriotism. It is determined that political patriotism is one of the universal principles of secular political culture. It is proved that political patriotism gained the character of spontaneous groups of social movements, interparty associations and other communities with weak structure andformalization. The content of patriotism in the political discourse of modern Ukraine is revealed, attention is paid to the status of patriotism in the system of political meanings of postmodernism. The aspects of the evolution of political patriotism in the temporal dimension are studied.

Keywords: political patriotism, political discourse, political institutions, political loyalty, political identity.

У сучасних політологічних дослідженнях відбуваються процеси міждисциплінарного синтезу та застосування нових методологій. Це викликано складністю процесів політичних трансформацій, багатовекторним взаємовпливом зовнішньо- та внутрішньополітичних подій. Однією із складних тенденцій розвитку сучасних демократій є деідеологізація політичного життя, втрата доктринально! спроможності великими ідеологіями. Саме тому сучасні політичні сили шукають способів об'єднання своїх прибічників на широкій ідейній основі. У багатьох країнах світу, як у сталих демократіях, так і у перехідних, такою базою консолідації різних верств суспільства стає патріотизм. На сучасному етапі патріотизм не має чіткої ідеологічної концептуалізації. Він виступає, радше, як певна реакція громадян на суспільнозначущі події. Класичні визначення патріотизму, викладені на основі культурницької й просвітницької традиції XIX століття не відповідають сучасній дійсності. В умовах інформаційної й комунікаційної революції патріотизм стає не лише сумою емоційно-чуттєвого сприйняття, але й маркером політичної ідентичності, яка визначає поведінку індивідів і груп. Тому політичний зміст поняття «патріотизму» на сучасному етапі потребує вивчення не лише у ціннісному та доктринальному аспекті, але й у площині інституційних форм та реалізації політичних інтересів. На цій основі необхідною є оцінка міждисциплінарного дискурсу суспільних наук щодо смислового навантаження поняття «патріотизму» та його втілення у соціальній дійсності. Події у сучасній Україні також спонукають до більш уважного ставлення до політичних проявів патріотизму. Як відомо, Євромайдан та війна на Сході країни активізували діяльність різних політичних груп, які активно використовують це поняття у своїй політичній риториці та організаційних діях. Боротьба за незалежність України та її європейський вибір потребує консолідації всіх державницьких сил на основі спільного бачення та визначення цілей та пріоритетів. Невирішеною раніше проблемою даної статті є стан наукового осмислення патріотизму в сучасних соціальних і політичних науках.

Розробку концептуального змісту патріотизму ведуть як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники. Зокрема, С. Келлер розглядає межі лояльності [11], Дж. Кляйніг, С. Келлер, І. Приморац вивчають етику патріотизму [12], І. Чернова розкриває проблему патріотизму в сучасному науковому дискурсі [6]. Поряд із цим, існує потреба у вивченні патріотизму у дискурсивній взаємодії сучасних суспільних наук.

Метою статті є встановлення змісту сучасного міждисциплінарного наукового дискурсу щодо політичного виміру патріотизму. Завданням статті є диференціація підходів щодо політичного патріотизму у вітчизняній суспільствознавчій традиції.

Розробка концепцій політичного патріотизму у сучасних наукових дослідженнях спрямована на поєднання зумовленості патріотичних переконань національною ідентичністю та залученням до сфери політики громадян. Сучасні американські вчені розглядають патріотизм як одну з базових засад залучення громадян до політичної діяльності. Патріотизм є своєрідним відправним пунктом для відстоювання власних публічних політичних і соціальних переконань, оскільки формуючи власний патріотичний світогляд, громадянин розглядає себе як належного до певної спільноти та особливої структури смислів. При цьому сучасні дослідники наголошують, що патріотизм відрізняється від решти соціальних ознак, які формують спільноти, починаючи із міжгрупової взаємодії. Звідси, патріотизм є одним з базових джерел формування політичних інститутів, для яких важливим є колективна участь і співпраця. На думку сучасних американських вчених Л. Хадді та Н. Хеттіб «у дослідженні патріотизму було порушено низку суперечливих термінів, визначень та очікуваних наслідків, в яких патріотизм разюче відрізнявся від національної лояльності, любові до національних цінностей, специфічних переконань щодо переваг <власної> країни, а також міркувань щодо найважливішого інгредієнту у розвитку громадянського суспільства... Більш виражені розбіжності виникають в тому, як вимірюється патріотизм» [10].

Вивчаючи політичні конотації патріотизму, вітчизняні й зарубіжні вчені наголошують на його глибинних мотиваційних засадах. Як рушійна сила міжіндивідуальної та міжгрупової співпраці патріотизм спонукає людей до спільної діяльності з метою досягнення певних цілей у певному нормативному контексті. У багатьох тлумаченнях формулювання патріотизму як любові до Батьківщини не відображає його макросоціального й макрополітичного значення як первинної основи соціально-політичної ідентифікації. Також не відображений вихід індивіда з кола побутових проблем на більш широкий політичний рівень та визначення його ставлення до об'єктів політичного світу. Рівнева типологія патріотизму вказує на бажання науковців класифікувати емпіричні прояви патріотичних переконань відносно до об'єкту почуттів людини й громадянина. Як вважає український дослідник О. Рак, «у теорії розрізняють декілька видів патріотизму, це: територіальний (любов до місця проживання), сімейний (любов до сім'ї), націонал-патріотизм (боротьба за національні інтереси людей, традиції, звичаї та мову власної держави), регіональний (терм-історична складова + семантика знань) тощо» [4].

Спроби осягнути значущість патріотизму для суспільних і політичних подій змушують розробників концепції вдаватися до використання детерміністських підходів, в яких патріотизм є певною реакцією на масштабні події і явища у житті суспільства. Також існують спроби пов'язати патріотизм із наявними етнічними розподілами, а також ідеологічними засадами націоналізму й консерватизму. Попри поширеність подібної практики, детерміністський підхід може бути застосований і в зворотному напрямку - під час тлумачення патріотизму як самостійного чиннику багатьох подій і глибинних параметрів формування політичної ідентичності. Як зауважує В. Кротюк, «зміст і спрямованість патріотизму визначаються насамперед духовним і моральним кліматом суспільства, його історичним корінням, що живить суспільне життя поколінь. Роль і значення патріотизму зростають на різких зламах історії, коли об'єктивні тенденції розвитку суспільства супроводжуються підвищенням громадянської активності (війни, навали, соціальні конфлікти, революційні потрясіння, загострення кризових явищ, боротьба за владу, стихійні та інші лиха тощо)» [2].

Намагаючись пояснити причини і наслідки тих, чи інших політичних явищ, сучасні вчені намагаються надавати увагу ірраціональним сторонам прояву політичної поведінки, детермінованої патріотичними переконаннями. Однак, у сучасному суспільстві, в якому застосовуються потужні технології управління й політичного представництва, патріотизм може бути залучений до раціоналістичного обгрунтування функціонування політичних інститутів. Саме прагматичні міркування захисту соціальних інтересів можуть спонукати людей до об'єднання у великі спільноти. Патріотичні переконання можуть також спонукати до визначення раціональної політичної мети, яка зумовлює функціонування того чи іншого політичного інституту. Як вважає В. Кротюк, «вияви патріотизму в такі періоди відзначено високими благородними поривами, особливою жертовністю в ім'я власного народу, своєї Батьківщини...» [2].

У політичних науках патріотизм нерідко залучається до системи обгрунтувань демократичного громадянського суспільства. При цьому патріотичні цінності стають так само базовими, як і цінності захисту прав людини, можливостей політичної участі, а також справедливих правил політичної гри. За умов розширеного тлумачення, патріотизм може бути основою не лише конкретних політичних дій партій і груп, але також і ознакою належності того чи іншого соціуму до базової західної політичної традиції. Як стверджує С. Рашидов, «оскільки патріотизм розглядається вченими не тільки як моральний, але і як політичний принцип, звернемося до політологічного енциклопедичного словника: «Патріот (від грецьк. - земляк, співвітчизник) - особа, що підпорядковує своє життя інтересам Вітчизни» [5].

У сучасному вітчизняному науковому й політичному дискурсі поняття «патріотизму» набуває забарвлення політичного суб'єктивізму та виразу діяльності конкретних громадян відносно ставлення до інших індивідів, політичних груп і держави в цілому. У більшості сучасних досліджень наголошується на емоційній забарвленості ставлення громадян до їх патріотичних переконань. Встановлення напрямів інституалізації патріотизму у суспільстві пов'язується із можливостями агрегування суспільних інтересів та підтримки відносин між дрібними громадськими групами. Політичні перетворення та кризові явища у демократичній політиці спонукають до прояву чуттєвих політичних настанов громадян. Як наголошують М. Вавринчук та М. Яруш, «патріотизм - одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів» [1].

Один з найбільш вагомих та ретельно розроблених напрямків політичного втілення патріотизму є співвідношення політичних положень патріотизму з ідеологічними доктринами у сучасному світі. Патріотичні висловлювання та атитюди стосовно певної нації досить вдало інтегруються до ідеологічних систем націоналізму, расизму й нацизму. Відстоювання свободи прав індивіда і громадянина є близьким до змісту ідеологічних настанов лібералізму. Ця політична течія визначає рівність в економічній сфері як предмет патріотичних виступів, наближає патріотичні позиції до ідеологічних схем соціалізму і комунізму. Водночас слід зауважити, що ціннісний та принциповий потенціал патріотизму стає додатковим чинником підвищення переконливості базових ідеологічних настанов. У цілому, слід вважати, що переконувальний потенціал патріотизму та його психологічний вплив може бути застосований тією ідеологічною політичною силою, яка має найбільш вдалу систему політичної комунікації. На думку М. Ліпіна, «проблема не в тому, що патріотизм виявляється включеним у формування нації та національних держав, а в тому, що його ставлять у залежність від міри залучення в державно-національні справи. Почуття патріотизму є основою останніх. В ідеологічних трансформаціях основа патріотизму стає заангажованою в національних рухах...» [3].

У сучасних зарубіжних дослідженнях спостерігається збільшення уваги до політичних аспектів патріотизму. Крім традиційних аспектів зміни політичної поведінки та проявів політичних емоцій громадян, дедалі більше дослідників звертаються до проблем ситуативних проявів патріотизму у конкретних країнах. Однією з таких тем стають публічні політичні кампанії, в яких патріотизм стає однією з ланок розгортання масштабної боротьби і значних політичних конфліктів. На прикладі протистояння Г. Клінтон і Д. Трампа у сучасних США зарубіжні автори намагаються зрозуміти специфіку використання поняття патріотизму у конкретних політичних кампаніях. Як вказує американський дослідник Дж. Хорсман, Дерек Берлілл, професор кафедри медіа та культурних досліджень бачить патріотизм, запропонований Трампом і Берні Сандерсом, зумовленим популістським гнівом проти еліти [9].

Саме модифікація риторики у новітніх політичних кампаніях стає основою для теоретичної диференціації патріотизму. Аналіз політичної полеміки й комунікаційних баталій дають змогу стверджувати, що політичні лідери та партії інтенсивно змагаються за ту частину електорату, яка висловлює позитивне ставлення до патріотизму. Зазвичай це виявляється в рамках різноманітних засобів соціологічної діагностики. Але й без точних підрахунків політичний патріотизм стає важливим компонентом сучасної медіа-сфери. Багато фахівців із роботи з громадськістю намагаються використати патріотизм для просування власних меседжів. Дж. Хорсман наводить думку Р. ван Вехтена, асоційованого професора політичних наук Університету Редлендс, Д. Трамп з його гаслами «Зробити Америку знову чудовою» і «Америка у першу чергу», втручається до іншого виду патріотизму [9].

Патріотизм у багатьох відношеннях стає не лише об'єктом використання політичних сил, але й формує ключові властивості іміджу конкретних персоналій. Вирази багатьох демократичних політиків у сфері патріотизму від Уїнстона Черчіля до Барака Обами, свідчать про те, що патріотичні гасла й оцінкові характеристики є важливим ресурсом підвищення популярності. Програма здобуття популярності конкретними особами за рахунок патріотизму включає апеляцію до певних універсальних цінностей, які складають смислове ядро сучасного патріотизму. У багатьох випадках зміст сучасного політичного патріотизму класифікують як відчуття індивідом своєї захищеності усіх проявів спільного життя.

Вузьке полемічне розуміння патріотизму набуває характеру особливого явища у медіа-просторі.

Висловлювання політиків та представників політичних партій стосовно змісту патріотизму у кожній конкретній країні у певний період часу означає можливість поляризації оцінок патріотизму як явища соціальної та політичної ідентичності. Політичні конфлікти й політична боротьба можуть визначати патріотизм як чинник позитивних політичних трансформацій або як причину негараздів і проблем у суспільному розвитку, яскравим прикладом цього є проблема патріотизму у сучасних США.

Суб'єктивне сприйняття патріотизму як певної системи ідейних переконань та основи для певного політичного курсу, залежать від позитивного або негативного сприйняття того чи іншого політичного лідера. Тобто кон'юнктурне розуміння патріотизму виступає базовим для його використання у змаганні за набуття конкурентних переваг у політичній діяльності. Водночас у академічній частині дискурсу наявні спроби глибинного відображення сутнісних аспектів даного явища. Передусім, дослідники намагаються встановити фундаментальні аспекти психологічного та ціннісного змісту поняття патріотизму. Як стверджує В. Баймурзаєва, «проблема патріотизму є предметом досліджень у різних сферах соціально-гуманітарного знання, у тому числі в політичній психології, політичній аксіології. Як почуття любові до батьківщини, патріотизм пов'язаний з глибинними шарами людської психіки, з архетипами несвідомого, архетипом матері. Патріотизм має значення і високо цінується у суспільній свідомості, тобто її цінність точна, оскільки цінність об'єкта патріотизму - країна-добре відома і безумовна» [7].

Важливим аспектом встановлення актуального змісту поняття «патріотизму» у міждисциплінарному дискурсі є його аксіоматична структура. Вона дозволяє визначити базові смисли, які дозволяють відносити або відкидати ті чи інші політичні твердження або доктрини, як такі, що належать або не належать до числа патріотичних. Зазначене дає змогу співвідносити модерні прояви патріотизму з їх традиційними відповідниками. Наприклад, значення поняття «Батьківщина» як об'єкт певного віднесення релятивності особистості і груп набуває сакрального, або пріоритетного характеру по відношенню до інших суспільних і політичних понять. При цьому багато дослідників намагаються бачити патріотизм у виключно позитивному ставленні до місця свого народження чи походження. Як не дивно, у конкретній політичній діяльності патріотизм не є способом виразу психологічного ставлення, або емоцій. Він радше є чинником ідентифікації в умовах певних розбіжностей та різних стратегій осягнення політичного світу. Як стверджує В. Баймурзаєва, «патріотизм також визначається як моральний та політичний принцип, соціальний зміст, зміст якого полягає у любові до Вітчизни та готовності привести свої власні інтереси в підпорядкування. Патріотизм бере на себе відповідальність за долю батьківщини, за її свободу та незалежність. Це ціннісна сторона патріотизму. В контексті формування націй та формування національних держав патріотизм стає невід'ємною частиною суспільної свідомості, що відображає загальні національні моменти свого розвитку» [7].

Осягнення в рамках сучасного академічного дискурсу проявів патріотизму пов'язане із структурою політичного самовиразу у демократичному суспільстві. Тому вчені пов'язують патріотизм і суміжні сфери громадсько-політичної діяльності, причини і наслідки популярності одних рухів і занепаду інших, а також завдань громадської діяльності в сучасних умовах. Завдяки тому, що патріотизм має високий мобілізаційний потенціал, його риси розглядаються у різних підрозділах сучасної політичної науки.

Вивчення феномену патріотизму у політичній сфері призводить до більш прикладного значення цього терміну. Йдеться про встановлення належності до певних соціальних груп. Розділовою ознакою у соціальних відносинах може слугувати соціальна або національна ідентичність. В умовах глобалізації та постмодернізації відбувається значне зменшення ідентифікації за етнічною ознакою. Це робить можливим висування патріотизму як одного з маркерів політичного й громадянського позначення кожного з індивідів. Зазначені нюанси можуть бути виявлені передусім, на основі соціологічних опитувань. Згідно з даними аналітичних джерел, «соціологічні опитування засвідчують, що більше третини населення відносять себе до англійців...». Ті ж джерела свідчать, що англійський патріотизм знаходиться на підйомі за рахунок поглиблення британської ідентичності. Як свідчать емпіричні дані, майже п'ята частина людей, які мешкають у Великобританії, відчувають себе англійцями. У порівнянні з 2015 роком спостерігається зменшення на п'ять відсотків [8].

Також соціологічні розробки вказують, що патріотизм є базовим принципом орієнтування у контексті інших соціальних груп та впливає на політичну поведінку. Його значення лише зростає в умовах втрати чинності іншими позиціями ідентичності на основі раси, віросповідання, тендерних пріоритетів та рівня доходів. Як свідчать соціологічні дані, кореляція між ідентичністю і політичною поведінкою зростає [8].

Таким чином, панорама поглядів та тлумачень патріотизму у міждисциплінарному науковому дискурсі надає цьому феномену центральне місце як у процесах формування світогляду індивідів і груп, так і у процесах інституалізації політичних позицій та полюсів політичних конфліктів. Політичні прояви патріотизму відзначаються значною конфліктністю, орієнтацією на протистояння та формування протилежних позицій. Політико-владний та політико-технологічний зміст патріотизму полягає не у виразі почуттів до певної території, чи етнічної групи, але й у конституюванні чітких меж політичного розмежування на індивідуальному й груповому рівні. Стан міждисциплінарного наукового дискурсу вказує на постійне оновлення змістів та конотацій поняття політичного патріотизму. Він відображає появу нових специфікацій відповідно до політичної кон'юнктури та глобальних процесів соціально-політичного структурування.

політичний патріотизм постмодерн

Висновки

Основними засадами сучасного академічного й політичного дискурсу відносно поняття «патріотизм» є розкриття його змісту як маркеру соціальної і політичної ідентичності. Він є ключовим відносно державності та глобального вибору певної країни, або етнічної групи. Патріотизм пройшов досить складну трансформацію від світського світогляду часів Великої Французької революції до форми перформансної презентації у сучасних інфокомунікаційних мережах. Основним сутнісним аспектом патріотизму, який приваблює нових прибічників за різних політичних режимів та соціальних умов, є простота виразу та однозначність співвіднесення себе зі іншими. В умовах постмодерну, патріотизм більше не виступає частиною макроідеології. В ідейних обгрунтуваннях патріотичних поглядів та політичної поведінки перебуває еклектична суміш консервативних, ліберальних, радикальних, націоналістичних етноконфесійних поглядів та положень. Водночас патріотизм набуває різноманітних форм інституційного втілення через свою простоту та легкість засвоювання. Патріотизм як основа соціальної та політичної ідентичності перебуває на дополітичному рівні й передує більш складним формам ідентифікації. Вони стосуються програм партій політичного курсу уряду та аналітичного тлумачення політичної дійсності. На академічному рівні сучасного міждисциплінарного наукового дискурсу патріотизм відзначається як більш складний феномен, ніж прийнято сприймати його на рівні буденності. Прояв чуттєвої прихильності до певної території та ототожнення із певною державою робить політичний патріотизм одним із універсальних принципів світської політичної культури. Інституційне втілення патріотизму походить від його розлого культурного і психологічно-емотивного тлумачення, від лояльності до Батьківщини та любові до певної локальної території. Звідси, політичний патріотизм набуває характеру стихійних груп громадських рухів, міжпартійних об'єднань та інших спільнот із слабкою структуризацією і формалізацією. Важливим чинником політичного патріотизму, розкритим у науковому дискурсі, є його одночасна спрямованість у майбутнє та зв'язок із політичною ретроспективою. Це дає можливість розгортання політичної діяльності незалежно від симпатій до конкретних політичних сил, дозволяє постійно оновлювати формальні структури та просувати нових політичних лідерів. Перспективою подальшого розгляду проблеми, порушеної у даній статті, є розгляд співвідношення політичного патріотизму та націоналізму в сучасних сталих демократіях.

Список використаних джерел

1. Вавринчук М. П. Націоналізм та національний патріотизм: сутність та відмінності / М. П. Вавринчук, М. В. Яруш П Університетські наукові записки. - 2008. - №1. - С.420-425. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2008_l_67.

2. Кротюк В. А. Сучасні концепції дослідження патріотизму / В. А. Кротюк // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Сер.: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. - 2013. - №5. - С.52-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnyua_2013_5_8.

3. Ліпін М. Патріотизм: спокуса ідеологією / М. Ліпін // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2009. - №3. - С.113-120. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Vknteu_2009_3_15.

4. Рак О. Патріотизм і націоналізм -- дві невід'ємні складові політики (інтроформаційний підхід) / О. Ю. Рак // Політологічні записки. - 2013. - №7. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Polzap_2013_7_15.

5. Рашидов С. Ф. Виховання громадянськості та патріотизму як цінностей громадянського суспільства / С. Ф. Рашидов // Духовність особистості. - 2011. - Вип.З. - С.107-117. - Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/domtp_2011_3_16.

6. Чернова І. В. Проблема патріотизму в сучасному науковому дискурсі / І. В. Чернова // Військово-науковий вісник. - 2011. - Вип.15. - С.228-238. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vnv_2011_15_21.

7. Baimurzayeva V. К. Patriotism in the value system of Kazakhstan: political analysis [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// kisi.kz/en/categories/political-modemization/posts/patriotism-in-the- value-system-of-kazakhstan-political-

8. English patriotism on the rise, research shows [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.theguardian.com/politics/2017/ jan/10/english-patriotism-on-the-rise-research-shows.

9. Horseman J. Politics: What is patriotism? Clinton, Trump supporters have different answers [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pe.eom/2016/07/04/politics-what-is-patriotism- clinton-trump-supporters-have-different-answers/.

10. Huddy L., Khatib N. American Patriotism, National Identity, and Political Involvement [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://onlinelibrary.wiley.eom/doi/10.llll/j.15405907.2007.00237.x/ epdf?r3_referer=wol&tracking_action=preview_click&show_ checkout=l&purchase_referrer=www.google.com.ua&purchase_site_ license=LICENSE_DENIED.

11. Keller S. The Limits of Loyalty / S. Keller. - Cambridge University Press, 2007. - 232 p.

12. Kleinig J., Keller S., Primoratz I. The Ethics ofPatriotism/

J. Kleinig, S. Keller, I. Primoratz. - John Wiley & Sons, 2014. - 200 p.

References

1. Vavrynchuk M. P. Natsionalizm ta natsional'nyy patriotyzm: sutnist' ta vidminnosti / M. P. Vavrynchuk, M. V. Yarush // Universytet-s'ki naukovi zapysky. - 2008. - №1. - S.420-425. - Rezhym dostupu: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2008_l_67.

2. Krotyuk V. A. Suchasni kontseptsiyi doslidzhennya patriotyzmu / V. A. Krotyuk // Visnyk Natsional'noyi yurydychnoyi akademiyi Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho. Ser.: Filosofiya, filosofiya prava, politolohiya, sotsiolohiya. - 2013. - №5. - S.52-58. - Rezhym dostupu

3. Lipin M. Patriotyzm: spokusa ideolohiyeyu / M. Lipin // Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho torhovel'no-ekonomichnoho universytetu. - 2009. - №3. - S.l 13-120. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Vknteu_2009_3_15.

4. Rak O. Patriotyzm і natsionalizm - dvi nevid”yemni skladovi polityky (introformatsiynyy pidkhid) / O. Yu. Rak // Politolohichni zapysky. - 2013. - №7. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Polzap_2013_7_15.

5. Rashydov S. F. Vykhovannya hromadyans'kosti ta patriotyzmu yak tsinnostey hromadyans'koho suspil'stva / S. F. Rashydov // Dukhovnist' osobystosti. - 2011. - Vyp.3. - S.107-117. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/domtp_2011_3_16.

6. Chernova I. V. Problema patriotyzmu v suchasnomu naukovomu dyskursi / I. V. Chernova // Viys'kovo-naukovyy visnyk. - 2011. - Vyp.15. - S.228-238. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vnv_2011_15_21.

7. Baimurzayeva V. K. Patriotism inthevalue system ofKazakhstan: political analysis [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://kisi.kz/ en/categories/political-modernization/posts/patriotism-in-the-value- system-of-kazakhstan-political-.

8. English patriotism on the rise, research shows [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: https://www.theguardian.com/politics/2017/ jan/10/english-patriotism-on-the-rise-research-shows.

9. Horseman J. Politics: What is patriotism? Clinton, Trump supporters have different answers [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.pe.com/2016/07/04/politics-what-is-patriotism- clinton-trump-supporters-have-different-answers/.

10. Huddy L., Khatib N. American Patriotism, National Identity, and Political Involvement [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://onlinelibrary.wiley.eom/doi/10.llll/j.15405907.2007.00237.x/ epdf?r3_referer=wol&tracking_action=preview_click&show_ checkout=l&purchase_referrer=www.google.com.ua&purchase_site_ license=LICENSE_DENIED.

11. Keller S. The Limits of Loyalty / S. Keller. - Cambridge University Press, 2007. - 232 p.

12. Kleinig J., Keller S., Primoratz I. The Ethics of Patriotism / J. Kleinig, S. Keller, I. Primoratz. - John Wiley & Sons, 2014. - 200 p.

Размещено на Allbest.ru