Аналітичні сценарії розвитку міждержавних відносин України та Росії в контексті відкритого протистояння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналітичні сценарії розвитку міждержавних відносин України та Росії в контексті відкритого протистояння

Гмирянська К.О.,

здобувач кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ), gmyrianska@ukr.net

З огляду на актуальність вивчення зовнішньої політики України та Росії щодо один одного, у статті коротко окреслено поточний безпековий вимір двосторонніх відносин. Представлено аналітичні сценарії розвитку міждержавних україно-російських відносин в контексті відкритої агресії Російської Федерації на Сході України. Серед ймовірних сценаріїв, автор виділяє три основних, ключовою парадигмою яких є заморожування, деескалація та ескалація. Автором дано стислу політичну та безпекову характеристику ситуації за умов гіпотетичної реалізації одного із запропонованих сценаріїв.

Ключові слова: Україна, Росія, конфлікт, аналітичний сценарій, зовнішня політика.

Analytical scenarios ofinterstate relations development between Ukraine and Russia in the context of an open confrontation. Gmyrianska K.O.

Ukraine and Russia are linked by common historical and geographical factors, which imposes a special imprint on the development of interstate relations and obliges scientists exploring this relations identify national characteristics and trends.

Given the relevance of studying foreign policy of Ukraine and Russia in relation to each other, in the article briefly outlines the current dimension of the security sphere of bilateral relations. There are presented Analytical scenarios of interstate Ukrainian--Russian relations development in the context of an open aggression of the Russian Federation in the East of Ukraine. Among the possible scenarios, the author identifies three main, key paradigms of which are:freezing, de-escalation and escalation of the conflict. The author briefly gives a political description of the security situation under hypothetical implementation of each of the proposed scenarios. At the present stage, it can be summarized thatRussia is an aggressor country that continues military expansion in the Donbas to destabilize the political situation in Ukraine. Normalization of relations with the current Putin's Russia is practically impossible.

Keywords: Ukraine,Russia, conflict, analyticalscenario,foreignpolicy

Україну та Росію пов'язують спільні історико- географічні фактори, що у свою чергу, накладає особливий відбиток на розвиток міждержавних відносин та зобов'язує вчених досліджуючи відносини на міждержавному рівні, виявляти національні особливості, тенденції, що їх обумовлюють контексті геополітичних змін у новітню добу на рубежі ХХ-ХХІ століть. У роботі зроблено спробу проаналізувати деякі особливості безпекових питань українсько-російських відносин в контексті агресії Російської Федерації на Сході України та анексії Автономної республіки Крим та запропоновано аналітичні сценарії подальшого розвитку подій.

Серед робіт, автори яких у контексті аналізу діяльності України на міжнародній арені торкаються сучасних україно-російських відносин, заслуговують на особливу увагу праці В. Горбуліна, О. Литвиненка, С. Галаки, Г. Перепелиці, С. Гринька, А. Зленка, Ф. Рудича та інших. Роботи цих вчених багато в чому присвячені проблемам участі України у системі міжнародних відносин, спробам визначення перспектив розвитку відносин з іншими державами та зокрема з Російською Федерацією. В їх роботах простежується характеристика ідейно-політичних передумов становлення міждержавних українсько-російських відносин, їх розвиток та ймовірні зони конфліктності, перспективи співробітництва між обома країнами [1].

Сьогодні немає підстав говорити про потепління у відносинах з Росією ближчим часом, навпаки - Москва продовжує вести неоголошену війну проти України, забезпечує військову, матеріальну, інформаційну підтримку сепаратистському заколоту на Донбасі. Ситуація на Сході України загрожує не тільки перетворенням на «заморожений конфлікт», а й подальшою військовою експансією з метою руйнування української державності.

За чотири роки існування конфлікту між Україною та РФ у громадській свідомості сформувалося стійке негативне ставлення до політики Росії на українському напрямі, посилилося відчуження між українцями і росіянами; зросли песимістичні оцінки двосторонніх відносин, критичне ставлення до їхніх перспектив і до того, як будувати зв'язки між Україною та Росією.

На основі аналізу ключових чинників, що визначають характерні дії у відносинах між Україною та РФ, розглянуто найвірогідніші сценарії розвитку україно-російських відносин. аналітичний сценарій україна росія

До факторів, що впливають на розвиток подій навколо Донбасу і Криму, безсумнівно, варто віднести політичну нестабільність всередині самої України. З одного боку є Росія, якій вигідний параліч влади, з іншого ми маємо наявність внутрішніх гравців, зацікавлених у переформатуванні влади в Києві. Це посилюється поглибленням соціально-економічної кризи, радикалізується настрої мас.

Важливо розуміти, що на гіпотетичні сценарії розвитку україно-російських відносин будуть впливати загальні геополітичні тенденції. Проблеми в самому Європейському Союзі та США. Тут і Brexit, нерівномірне економічне зростання країн-членів, міграційна криза, ініціативи щодо переформатування ЄС і, нарешті, загрози військового характеру на тлі політичного послаблення НАТО. Природно, з огляду на сказане вище, обсяг допомоги, яку теоретично може залучити Україна, істотно зменшується: початок нових програм під сумнівом без демонстрації «прогресу» в реформах, а кредитори все наполегливіше будуть питати про ефективність використання коштів. Російська Федерація буде демонструвати бажання йти на контакт і досягати компромісних рішень. Західні партнери України зі свого боку так само будуть прагнути вирішити конфлікти, роблячи поступки для Росії. В українському питанні поступки можливі лише ціною відмови від частини претензій Києва - ні Франція, ні Німеччина, ні США безпосередньо не є учасниками конфлікту [2].

На основі аналізу ключових чинників, що визначають характер українсько-російських відносин, запропоновано три сценарії їх розвитку: 1) деескалація конфлікту з поступовим звертанням проекту «ЛНР/ ДНР» та налагодженням співробітництва; 2) ескалація конфлікту; 3) заморожений конфлікт з ситуативним загостренням.

З кожним днем війни таке «ментальне відчуження» між суспільствами двох країн поглиблюється і, разом з іншими наслідками російської агресії (політичними, економічними та ін.), знаменує докорінну зміну всієї парадигми відносин між Україною і Росією. В цій ситуації будь-які апеляції до «спільної історії», «братньої культури», до релігії, що об'єднує народи, до численних родинних зв'язків матимуть зворотний ефект. А путінське «спільне майбутнє» України з агресивною, авторитарною, поліцейською державою виглядає суцільним колапсом. Попереднє фіктивне стратегічне партнерство перетворюється на вимушене і тривале співіснування країни-жертви з країною- агресором. Тому зараз як ніколи підходящий момент, аби сформувати свою тактику та стратегію у політиці, не від кого не залежну і направлену виключно на процвітання української державності та українського народу.

Сценарій перший - деескалація конфлікту з поступовим звертанням проекту «ЛНР/ДНР» та налагодженням співробітництва (цілком ймовірний).

За такого сценарію рівень конфліктогенності українсько-російських відносин знижується за рахунок поступового «зливу» проекту «Новоросія» з його сепаратистськими квазідержавними утвореннями ДНР/ЛНР, що у свою чергу, веде до зменшення обсягу суперечностей і посилення взаємозалежності між РФ і Заходом, відносини між якими починають переходити у нову площину та якість. Москва зі свого боку критично не перешкоджає Києву у його євроатлантичному політичному курсі та не намагається вплинути на політичні рішення України.

За цим сценарієм, Україна розвиває нові відносини з РФ не відмовляючись від свого євроатлантичного вектору. Україна поступово перетворюється на бізнес- партнера Росії у проведенні внутрішніх реформ і розвитку співпраці з ЄС. Конкуренція між ними на європейському напрямі відбувається із залученням ЄС, який виступає гарантом здійснення співпраці та розвивається шляхом лібералізації торгівлі з Росією та Україною через поетапну реалізацію чотирьох свобод - вільного руху людей, товарів, капіталів і послуг [3].

Даний сценарій передбачає остаточну відмову України від «українізації» теперішніх окупованих територій. Подальша історична доля цих територій здебільшого залежатиме від стратегії «м'якого проникнення» національної української ідентичності. Українська державність певний час потребуватиме переформатування й адаптації до нової ситуації, однак наявність у складі України регіонів, у яких панують сепаратистські настрої, більша компактність і лояльність решти українського суспільства, створять сприятливі умови для реформування країни, а міжнародна допомога зможуть зробити цей адаптаційний період більш-менш безболісним.

Сценарій другий - ескалація конфлікту (малоймовірний). Достатньо радикальний сценарій. Такий розвиток подій може мати місце за умов, що російська чи українська влада вирішать почати активну фазу військових дій. Мотивами до цього можуть бути для Російської Федерації отримання сухопутного коридору в Крим та забезпечення життєздатності проекту ЛНР/ ДНР. У такому разі Україна буде позбавлена вибору можливостей урегулювання конфлікту в Донбасі, а муситиме захищати свою незалежність, використовуючи всі наявні ресурси. З іншої сторони можливе гіпотетичне рішення політичної верхівки України застосувати силовий варіант відновлення суверенітету над тимчасово окупованими районами Донбасу. Розвиток подій за таким сценарієм означатиме для України повну мілітаризацію суспільства з подальшим його розколом та запровадження воєнного стану. Передувати цьому повинна економічна, політична, культурно-ідеологічна й пропагандистська мобілізація. При такому розвитку подій українській владі надіятися доведеться лише на власні сили, що зумовлено неминучою міжнародною критикою, як мінімум, на перших етапах війни та відповідним зменшенням надходження зовнішніх ресурсів. Буде мати місце орієнтація на безкомпромісне знищення ворога, удари по об'єктах критичної інфраструктури противника, активна партизансько-диверсійна діяльність. Зрозуміло, що такий варіант приведе до відмови або зведення до мінімуму дипломатичної і зовнішньоекономічної взаємодії з Російською Федерацією та її сателітами, повне підпорядкування дипломатії Збройним силам та військовій пропаганді. Україна має низькі шанси на перемогу в такій війні, оскільки протистоїть їй держава з достатніми технологічними і фінансовими ресурсами, серйозним «запасом міцності» політичної системи, агресивними національним меншинами [3].

Реалізуючи силовий сценарій історичні шляхи обох держав розійдуться назавжди, а рівень соціо- культурного протистояння сягне найвищих показників. Навіть у разі захоплення російською армією частини української території війна не закінчиться - триватимуть партизанський рух і диверсійна діяльність проти окупантів. За такого сценарію, життєво необхідним буде активне втручання в його хід світового співтовариства: від запровадження жорсткіших санкцій проти Російської Федерації з повною ізоляцією російського керівництва, до надання летального озброєння. У цілому, сценарій активної ескалації має на меті для України подолання суперника і відновлення та збереження територіальної цілісності. Але, в будь-якому разі, такий сценарій не є метою України. Держава буде змушена його реалізувати тільки у разі повномасштабного відкритого нападу з боку Росії або підконтрольних їй воєнізованих формувань.

Сценарій третій - заморожений конфлікт з ситуативним загостренням (найбільше ймовірний). Сценарій полягає в «заморожуванні» конфлікту на кшталт Придністров'я, Абхазії, Південної Осетії, однак з можливими тимчасовими ситуативними загостреннями на тлі зіткнення політико-економічних інтересів між Російською Федерацією, Україною та Заходом. У такому рішенні зацікавлені Росія. Суть його полягає в тому, що райони, котрі постраждали внаслідок конфлікту найбільше, залишаться у складі України, скоріше за все на з наданням їм особливо визначеного статусу та додаткових політичних повноважень. Соціально- економічні зв'язки між Донбасом та рештою України мають бути відновлені, а отже Україна муситиме взяти на себе економічну ношу відновлення зруйнованих районів ДПР та ЛНР. Зрозуміло, що на тимчасово окупованих територіях функціонуватиме повністю контрольований Москвою сепаратистський режим. Його негативний вплив Україна перманентно відчуватиме у зовнішній та внутрішній політиці. Російська Федерація зможе використовуючи Донбас в якості інструменту геополітичного впливу та ескалацію як засіб тиску [4]. Такий сценарій суттєво загальмує Україну на шляху до європейської інтеграції та створить активне джерело політичної нестабільності. Тим часом припинення активних бойових дій на Донбасі і «примирення» за таким сценарієм дасть привід Європейському Союзу та США для зняття основних санкцій із Росії. Разом з тим, політичні лідери Заходу зможуть частково переключити свою увагу на вирішення проблем усередині своїх держав, що сприятиме зростанню їхніх політичних рейтингів, на противагу посиленню «втоми» від продовження українсько-російського конфлікту. З однієї сторони такий сценарій передбачає припинення ескалації та вогню на Донбасі, однак у перспективі українська сторона отримає ризик залишитися малопривабливою державою триваючої політико- соціальної кризи. Заморожена форми конфлікту та тривалість цієї фази важко піддається прогнозуванню. Ретроспективний аналіз подібних конфліктів свідчить, що в результаті «заморожування», низька амплітуда конфліктогенності території може зберігатися роками. Для України та для наших Західних партнерів такий розвиток подій є неприйнятним та безперспективним в плані конструктивного вирішення кризи. Його реалізація можлива лише за умов кулуарних домовленостей та геополітичного шантажу країн Заходу з боку Росії [5].

Вважаємо за доцільне також окремо зупинитися на питанні повернення Криму, можливі варіанти розвитку подій навколо АР Крим. Ситуація навколо півострову складніша з огляду на значну політичну інтегрованість Криму у російське правове поле. Очевидно, що анексія Криму не буде визнана світовою спільнотою. Однозначно, що Російська Федерація не матиме змоги легітимізувати на міжнародно-правовому рівні це нове територіальне «надбання». Півострів є важливим геополітичним вузлом, який, однак, дуже дорого обходиться російській стороні. Ускладнюється ситуація нелояльність корінного населення - кримських татар, які відверто бойкотують анексію. Значних інвестицій потребують інфраструктурні проекти та утримання військового контингенту.

Повернення Криму та відновлення суверенітету над територією Донбасу найближчим часом є малоймовірним. Україну очікує довгий та політично складний період реінтеграції окупованих територій. Настрої у суспільстві дедалі поляризуються як щодо доцільності цього процесу, так і щодо методів його реалізації. Уже сьогодні абсолютно очевидним є те, що цей процес триватиме найближче десятиліття. Однак, усвідомлення даного факту не повинно вводити в оману тим, що результат прийде з плином років. Лише активна міжнародна діяльність та реформування країни дозволить зробити це завдання реальним та наблизити його виконання. Було б недалекоглядно та помилково залишати проблему повернення Донбасу та Криму на прийдешні покоління, вибудовуючи парадигму тимчасового відмежування від проблеми до кращих часів.

Узагальнюючи перспективи розвитку відносин України та Росії можна стверджувати, що на даний час Росія є країною-агресором, яка продовжує воєнну експансію на Донбасі з метою дестабілізації політичної ситуації в Україні. Нормалізація відносин саме з нинішньою путінською Росією - практично неможлива.

Список використаних джерел

1. Галака С. Десять років без ядерної зброї. Виступ на міжнародному круглому столі «Десять років приєднання України до ДНЯЗ: здобутки, проблеми та перспективи». - (м. Київ, 7 грудня 2004 р.) / С. Галака 11 Безпека та нерозповсюдження. - 2004. - №6. -С.10-13.

2. Гай-Нижник П. Основні засади Стратегії деокупації та реінтеграції Криму в контексті національної безпеки України: штрихи до проблеми й напрямки розв'язання» / П. Гай-Нижник. - К.: МП Леся, 2017.- 105 с.

3. Горбулін В. «П'ять сценаріїв для україно-російських відносин» [Електронний ресурс] / В. Горбулін // «Дзеркало тижня. Україна». - 2015. - №22. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/ intemal/p-yat-scenariyiv-dlya-ukrayino-rosiyskih-vidnosin-_.html

4. Шинкарук К. Україна - Росія: сценарії розвитку відносин / К. Шинкарук // Аналітична доповідь «Компас 2020». - 12 с.

5. Перепелиця Г. Російсько-український конфлікт: гібридний мир проти гібридної війни [Електронний ресурс] / Г. Перепелиця // Журнал Універсум. - Режим доступу: http://universum.lviv.ua/ magazines/universum/2017/l/hibr.html

References

1. Halaka S. Desiat rokiv bez yadernoi zbroi. Vystup na mizhnarod- nomu kruhlomu stoli «Desiat rokiv pryiednannia Ukrainy do DNIaZ: zdobutky, problemy ta perspektyvy». - (m. Kyiv, 7 hrudnia 2004 r.) / S. Halaka // Bezpeka ta nerozpovsiudzhennia. - 2004. - №6. - S. 10-13.

2. Hai-Nyzhnyk P. Osnovni zasady Stratehii deokupatsii ta rein- tegratsii Krymu v konteksti natsionalnoi bezpeky Ukrainy: shtrykhy do problemy у napriamky rozviazannia» / P. Hai-Nyzhnyk. - К.: MP Lesia, 2017. - 105 s.

3. Horbulin V. «Piat stsenariiv dlia ukraino-rosiiskykh vidnosyn» [Elektronnyi resurs] / V. Horbulin // «Dzerkalo tyzhnia. Ukraina». - 2015. - №22. - Rezhym dostupu: http://gazeta.dt.ua/intemal/p-yat- scenariyiv-dlya-ukrayino-rosiyskih-vidnosin-_.html

4. Shynkaruk K. Ukraina - Rosiia: stsenarii rozvytku vidnosyn / K. Shynkaruk// Analitychna dopovid «Kompas 2020». - 12 s.

5. Perepelytsia H. Rosiisko-ukrainskyi konflikt: hibrydnyi myr proty hibrydnoi viiny [Elektronnyi resurs] / H. Perepelytsia // Zhumal Universum. - Rezhym dostupu: http://universum.lviv.ua/magazines/ universum/2017/l/hibr.html

Размещено на Allbest.ru