Новітні можливості масової комунікації як чинник трансформації світового політичного процесу

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Східноукраїнський університет ім. Володимира Даля (Україна, Сєверодонецьк)

Новітні можливості масової комунікації як чинник трансформації світового політичного процесу

Агафонова Г.С., кандидат політичних наук, доцент,

доцент кафедри політології та міжнародних відносин,

27maranta10@gmail.com

Карчевська О.В., кандидат політичних наук, доцент,

доцент кафедри політології та міжнародних відносин,

karchevskayahelen@gmail.com

Анотація

Досліджено роль масових соціальних комунікацій у світовому політичному процесі. Стверджується, що соціально-політичні медіа продукують політичну реальність для переважної більшості громадян, наголошується на високій ролі соціальних мереж у цьому процесі, рівень довіри до яких останніми роками є вищим, ніж до традиційних політико-владних інститутів. Виявлено тенденції до технологічного осучаснення ЗМІ, появи роботизованої журналістики, що сприяє активному використанню, у тому числі, маніпулятивних виливів на громадськість, а також перенасичує інформаційний простір. Особливу увагу приділено проблемі інформаційної безпеки держав, адже доведено, що сучасний інформаційний вплив є інструментом «нових війн», від яких потерпають держави, що не мають достатнього потенціалу для реалізації ефективної стратегії національної безпеки. Проте у цілому констатовано, що застосування інформаційно-комунікативних технологій у політичному процесі дозволить підвищити прозорість політики, що призведе до виникнення та посилення відносин довіри між політичними акторами та окремим громадянином.

Ключові слова: масові комунікації, світовий політичний процес, Інтернет, інформаційно-комунікативні технології, маніпулятивний вплив, ЗМІ, соціальна мережа.

масовий комунікація політичний безпека

Annotation

Ahafonova H. S., Ph.D. in Political Science, Associate Professor, Associate Professor of Department of Political Science and International Relations, Volodymyr Dahl East Ukrainian National University (Ukraine, Severodonetsk), 27marantal0@gmail.com

Karchevska О. V., Ph.D. in Political Science, Associate Professor, Associate Professor of Department of Political Science and International Relations, Volodymyr Dahl East Ukrainian National University (Ukraine, Severodonetsk), karchevskayahelen@gmail.com

The latest possibilities of mass communication as a factor in the transformation of the world political process

It is explored the role of mass social communications in the world political process It is argued that socio-political media produce political reality for the overwhelming majority of citizens, and it emphasizes the high role of social networks in this process, the level of trust of which in recent years is higher than that of traditional political-authority institutions. The tendencies towards the technological modernization of mass media, the emergence of robotic journalism, which promotes active use, including manipulative influences on the public, and oversaturation the information space are revealed. Particular attention is paid to the problem of information security of the states; since it is proved that influence of modern information is a tool of «new -wars» because of which the states that have the lack of sufficient potential or effective national security strategy implementation are suffering. However, generally it is stated that the use of information and communication technologies in the political process will allow increasing the transparency of the policy, 'which 'will lead to the emergence and strengthening of trust relationships between political actors and an individual citizen.

Keywords: mass communications, world political process, Internet, information and communication technologies, manipulative influence, mass media, social network.

Сучасні прогресивні демократичні політичні системи вдало використовують передові інформаційні надбання глобалізованого світу. І якщо раніше новітні технологічні впровадження слугували переважно для підвищення економічного потенціалу, то сьогодні лідером в їхньому застосуванні є політична сфера. Цьому сприяла значним чином і поява та поширення всесвітньої мережі Інтернет, головний вплив якої на політику полягає у збільшенні її прозорості та водночас - у підвищених можливостях маніпулятивного впливу. Сьогодні вже неможливо уявити діяльність будь-якого політичного інституту без використання Інтернет-ресурсів - офіційних та неофіційних веб-сайтів, за допомогою яких можна інформувати, здійснювати зворотній зв'язок, впливати на процес соціалізації громадян, формувати громадську думку, проводити передвиборну агітацію, маніпулювати свідомістю, керувати акціями протестів тощо. Поява і збільшення ролі електронних систем у структурі масових комунікацій навіть призвела до виокремлення ідеї щодо особливої форми демократії - «кіберократії».

Своє значення як засіб соціальної комунікації, у тому числі і в політичній сфері, Інтернет набуває у міру збільшення кількості користувачів мережі. Дослідження ролі інтернет-комунікацій свідчать, що якісні зміни впливу телекомунікаційних мереж на життя суспільства проявляються після того, як кількість користувачів перевищить 15% населення країни.

Особливості масових комунікацій у аспекті трансформації світового політичного процесу аналізуються фахівцями різних галузей: теоретиками інформаційного суспільства, соціологами, глобалістами, конфліктологами, політичними консультантами та технологами, а також фахівцями з інформаційної безпеки та ІТ-технологій.

Так, питаннями масової комунікації у політичній сфері займаються Е. Аронсон, В. Бебик, Г. Лассвелл, У. Лінд, В. Петрик, Г. Почепцова, С. Телешун, М. Требін, X. Хесс, І. Шовкун. Проблеми впливу інформаційних війн на суспільну свідомість досліджують Я. Варивода, І. Воробйова, Б. Грушин, Д. Думанський, В. Іванов, С. Кара-Мурза, М. Лібікі, В. Лисенко, А. Мануйло, Д. Ольшанський, П. Шевчук. Сутність інформаційної війни в сучасному інформаційному суспільстві була предметом розгляду низки вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема М. Вершиніна, Н. Волковського, Я. Жаркова, К. Каландарова, О. Литвиненка, Г. Перепелиці, С. Почепцова та ін.

Окрема група дослідників стверджує, що в сучасних умовах швидкого і тотального поширення інформаційно-комунікаційних технологій, саме вони здатні підвищити якість демократії, рівень політичної активності громадян, а також зробити процес творення політики максимально прозорим та публічним. Зокрема, подібні висновки робить у своїй монографії «Телеголосування: розширення участі громадян у квантовому столітті» американська дослідниця К. Д. Слейтон. Вона пише, що новітні технології сприяють розвитку форм прямої демократії, заохочують громадян на постійну суспільну дискусію, підвищують рівень їхньої поінформованості, бажання вирішувати складні політичні питання тощо [14]. Тенденції до підвищення участі громадян у політиці, спричинені використанням Інтернету, аналізуються у роботі «Демократія он-лайн» Дж. X. Снайдера. Ще у 1994 р. він писав, що інформаційні технології змінюють політичний ландшафт, а вже в найближчому майбутньому виборці зможуть отримати доступ до даних щодо особистості та діяльності окремого політика, використовуючи комп'ютер та Інтернет і не виходячи з дому [15].

Професор політології Університету Бригама Янга (США) Р. Девіс у монографії «Веб-Політика. Вплив Інтернету на американську політичну систему» робить висновки, що основні функції Інтернету - соціалізація громадян, проведення виборчих кампаній, вимірювання громадської думки, оцінка діяльності суб'єктів політики. При цьому він наголошує, що провідні політичні актори вже адаптувалися до нових умов політичної гри та використовують усі ці функції в боротьбі за владу. Тому дуже важливо, щоб громадяни розуміли, що політична боротьба поступово переноситься в мережевий вимір, і, таким чином, необхідно виробити нові правила політичної діяльності [13].

Таким чином, політичні виклики сьогодення формулюють мету даної статті - виявлення сучасних можливостей масових комунікацій та їхній вплив на трансформації світового політичного процесу.

Отже, на нашу думку, політична реальність для більшості громадян різних держав створена соціально-політичними медіа. Уподобання останніх в Україні, що підтверджується глядацьким попитом, рейтинговістю багатьох каналів і «Шустер-шоу», сприймається членами суспільства як невід'ємний атрибут сучасного політичного дискурсу з підміною його ролі і значення. Так, у Росії перше місце по перегляду залишається за програмою «Час». У США аналітика політичних уподобань після виборів президента продемонструвала, що американське суспільство було розділено у своїх електоральних позиціях між політичною риторикою телеканалів FoxNews і MSNBC [10].

Фахівці в сфері політичного іміджування та маркетингу відзначають, що відбуваються зміни у техніках отримання інформації - сьогодні вони частіше вимірюють не думку населення, а медійні уподобання. Це пояснюється інтенсивністю телевізійних інтервенцій, які перевершують можливості людського мозку чинити їм опір. Все частіше людина легше погоджується з думкою, яка реально є думкою більшості або подається таким чином.

Використовуючи сьогодні новітні комунікаційні інструменти штучно змінюються суспільні настрої, вірування, формується задана конфігурація усвідомлення певних цінностей, що зумовлює деформації структурно- функціонального каркасу політичної системи. Вводяться і популяризуються не тільки нові практики поведінки в доповнення до існуючих, але і жорстко відміняються попередні, така направлена маніпулятивна дія призводить до імітації функціонування структурних сегментів як держави, так і громадянського суспільства. Тому сучасні політичні системи потерпають від штучного розбалансування між параметрами еволюційного розвитку і векторами заданими публічною сферою через маніпуляції.

Раніше до розгалуженої системи маніпулятивного впливу відносили тоталітарні й авторитарні режими. Провідним завданням комунікаційних інструментів було формування гомогенної ідеологічної свідомості, яка була зручною для управління. У наш час завдяки новітнім комунікативним можливостям та політичній багатовекторності ми стаємо свідками глобальних трансформаційних змін, результати яких важко передбачити. Американський політичний аналітик У. Лінд стверджує, що розгалужена система комунікаційних впливів спричинила у США та Європі фрагментацію суспільства. На його думку, зазначена тенденція може призвести до так званої війни «четвертого покоління», коли телебачення працює сильніше, ніж військові підрозділи [5].

Отже, інтенсивний розвиток інформаційно-телекомунікаційних систем та інформатизація майже всіх сторін громадського життя і діяльності органів державної влади істотно посилили залежність суспільства від інформаційних технологій. Останні, на думку професора В. Іванова, з одного боку, роблять можливою фактично миттєву інтерактивну комунікацію, а з іншого - поліпшують можливості медіа і неурядових груп для контролювання дій влади [2, с. 14].

Сучасна теорія національної безпеки все більше уваги приділяє новітнім засобам впливу. Розгалужену систему поглядів у цій галузі об'єднує головуюча позиція, що сучасний інформаційний вплив є інструментом «нових війн», від яких потерпають держави, що не мають достатнього потенціалу для реалізації ефективної стратегії національної безпеки націленої на сучасні виклики.

У межах розгляду теоретичних засад проблеми маніпулятивних впливів розглянемо бачення російських учених, які працюють над реалізацією інформаційних маніпуляцій з метою захисту так званих «своїх» національних інтересів. Так, на їхню думку, маніпулювання суб'єктом - неявне підведення його до певної поведінки за допомогою надання йому спеціально підібраних відомостей і створення обставин, які допомагають схилити до заданих наперед суджень і настроїв. Для впливу на суб'єкт з метою схилення до деяких дій або приведення його у необхідний стан можуть бути застосовані такі інструменти: інформаційні - за допомогою регулювання інформації, що надходить до суб'єкта; ресурсні - за допомогою регулювання засобів, що потрапляють у розпорядження суб'єкта; ситуаційні - за допомогою регулювання зовнішніх обставин, в яких знаходиться суб'єкт; психотронні - за допомогою фізичного впливу на мозок (електромагнітним полем, інфразвуком); психотропні - за допомогою хімічного впливу на мозок; псіхоінтрузійні - за допомогою інформаційного впливу на психіку без втручання у свідомість.

Інформаційний вплив для забезпечення національної безпеки «агресивного сусіда» дозволяє ініціювати, модифікувати, припиняти соціально-політичні процеси і події за допомогою вибіркового інформування або побудови оманливої структури аргументів та фактів, яким готові будуть підкоритися суб'єкти, які є важливою соціальної базою для реалізації того чи іншого процесу. Інформаційний вплив може мати оперативний характер, тобто спрямований на досягнення швидкого одноразового ефекту і характеризуватися ефектом усталеної позиції, що спрямована на формування стійких соціально-політичних уподобань і останній є найбільш бажаним [7, с. 52]. Нажаль, в останні роки українське інформаційне поле відчуває на собі негативний вплив країни-опонента, яка є чинником небезпеки для багатьох сучасних країн, які намагаються розвивати демократичну перспективу. Дану тезу доводить український дослідник Г. Почепцов, який стверджує, що наша країна вступила у протиріччя, яке непросто класифікувати як стандартний варіант війни. Дослідник так характеризує наслідки цього: «... зрозумілою стала реальна відсутність адекватної системи захисту інформаційного (новини) та віртуального (література, культура, ідеологія) просторів країни... Відсутність такої системи захисту робить український інформаційний простір частиною російського...» [9, с. 214]. Отже, таке сусідство та військове пресування змушує Україну впроваджувати адекватні засоби віддзеркалення російських маніпулятивних технік на всіх рівнях.

У контексті новинок дедалі помітним стає технологічне осучаснення четвертої гілки влади, яка відіграє провідну роль у сучасних соціально-політичних відносинах - система ЗМІ. Свого часу ще А. Моль писав про ЗМІ, що вони фактично контролюють всю нашу культуру, пропустивши її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особисту вагомість, підвищують цінність однієї ідеї, знецінюючи іншу, поляризують таким чином все поле культури [Цит. за: 3].

А сьогодні ми говоримо про формування роботизованої журналістики. Автоматичні програми, які частково виконують функції журналістів, хоча і мають свої недоліки, утім допомагають зменшити витрати, збільшити швидкість інформування і надати аудиторії більш персоналізований контент. Репортери, яких опитали в межах дослідження «When reporters get hands-on with robo-writing» [16], вважають, що новинам, «написаним» роботами, бракує творчості і заглибленості у контекст, але значну цінність має швидкість автоматичних «ньюзів».

До недоліків, які виявив професор лондонського університету Н. Турмен, опитавши десятьох журналістів, редакторів і керівників (CNN, BBC, Thomson Reuters тощо), можна віднести те, що роботи пишуть новину за наперед заданим зразком. До вад відносять і збільшення негативного впливу автоматично згенерованих новин, що надає негативного відбитку об'єктивності журналістської діяльності. Але головну проблему більшість респондентів бачать в тому, що журналісти-роботи здатні інтенсифікувати продукування новин на конкретну тему, що спричиняє штучну актуалізацію певних проблем у порядку денному, шквальне зростання об'єму дублюючих інформаційних сигналів, а отже, пересічним громадянам складніше орієнтуватися у інформаційно-перенасиченому просторі [11].

Проте незважаючи на критику, більшість журналістів підтримують новітні технологічні можливості, адже вони вирішують низку проблем у мас-медійних організаціях. Зараз скорочується обсяг реклами і зростає конкуренція із соціальними мережами, а видавці шукають варіанти щодо збільшення швидкості, точності власних новин і прагнуть висвітлювати ще більше історій.

Таким чином, сучасна система комунікативних потоків стає не лише самоокупною, але і приносить прибуток. Мережа Facebook рекордна по прибутковості, при цьому М. Цукерберг впливає і на соціально-політичну активність у глобальному суспільстві.

Проведене у 2011 р. опитування соціологічною службою The Pew Research Center довело, що довіра американців до основних інститутів держави падає. Лише 22% виборців заявили, що вірять уряду завжди або майже завжди - це найнижча оцінка за останні півстоліття. Тільки 25 % схвалюють діяльність Конгресу, а з органів виконавчої влади найвищу оцінку отримала федеральна Поштова служба і Центр контролю за інфекційними захворюваннями. Разом із тим, вже сім років тому, більшу довіру американці віддавали соціальним мережам. Частка користувачів соціальних мереж становила на той час половину всього дорослого населення США, причому середній вік користувача і зараз продовжує збільшуватися, а на той час складав 38 років. 58% користувачів - жінки. Починаючи з 2010 р., соціальні мережі в уподобаннях американців навіть обігнали телебачення в якості основного джерела новин [1].

Доцільно згадати події Арабської весни, які загострили дискусію навколо ролі соціальних мереж в сучасній політиці. Масові акції протесту, ключову роль в організації яких зіграли Facebook, Twitter і Youtube, закінчилися відставкою багаторічних військових правителів - президентів Єгипту Хосні Мубарака і Тунісу Зіна аль-Абідіна бен Алі. У той же час новітні засоби комунікації вплинули на зміни і в країнах СНД. Мітинги опозиції у Білорусі, молоді в Росії, на думку політологів, також відбулися завдяки активності мережевих технологій.

Якщо раніше здавалося, що соціальні мережі скоріше для розваг, то останні події кардинально змінили сучасний світогляд та ставлення до соціальної складової мереж спілкування. Зараз вони є основним засобом мобілізації та координації чи не всіх сучасних протестних рухів - як загальнодержавного, так і локального масштабу.

Як стверджує професор Нью-Иоркського університету К. Ширкі «у міру того, як комунікативний ландшафт стає більш щільним, складним і більш насиченим, користувачі Інтернету отримують більш широкий доступ до публічної інформації, більше можливостей для публічного виступу і розширені перспективи для спільної політичної дії, а соціальні мережі дозволяють миттєво поширювати заклики до дії серед всієї маси користувачів Інтернету» [8]. Проте провідною функцією мереж є формування потужної горизонтальної комунікації, що зміцнює у кризових станах політичної системи громадянське суспільство і «соціальний капітал».

Порівняно з традиційними засобами комунікації перевагою соціальних мереж є те, що вони не лише поширюють певну інформацію, але й дають можливість одночасно її обговорювати та формувати погляди. З політичної точки зору доступ до інформації є значно менш вагомим, ніж доступ до дискусії. З іншого боку, небезпечною можливістю мережевої комунікації, що може спричинити політичні зміни, є контрастність сприйняття інформації. Її сутність полягає у тому, що незалежне поширення інформації через мережеві канали різко контрастує із зображенням подій в офіційних джерелах. Це спричиняє наростання дисонансу між двома картинами подій, у результаті чого урядам стає все важче зберігати свою легітимність.

У цілому проникнення інтернет-технологій в політику є складним і суперечливим процесом. Умовно його можна поділити на два етапи. На першому - інформаційному - етапі відбувається поширення мережею політичної інформації, яка представлена переважно на сайтах політичних партій, громадських організацій, окремих політичних діячів, електронних газет і журналів, а також в інтернет-виданнях аналітичних і дослідницьких організацій. Другий етап пов'язаний з медіатизацією політики і спробою

використовувати Інтернет як інструмент політичної комунікації та політичних технологій [12].

У свою чергу, політичну інтернет-участь можна визначити як усі дії з використанням Інтернету, які здійснюють громадяни з метою впливу чи прямої участі у прийнятті політичних рішень на різних рівнях політичної системи.

У механізмі інтернет-участі особливу роль відіграють лідери громадської думки, які є агентами соціальних змін, і впливають на інших інтернет-користувачів. «Політфлюентіали» - люди, які регулярно виражають свої думки відносно політики та впливають на оточення, вони активно беруть участь в інформаційній взаємодії, пов'язуючи онлайн-участь і офлайн-участь разом [4, с. 9].

На нашу думку, застосування інформаційно-комунікативних технологій у політичному процесі дозволить підвищити прозорість політики, що призведе до виникнення та посилення відносин довіри між політичними акторами та окремим громадянином. Це, у свою чергу, дозволить зменшити залежність громадян від виборних посадових осіб, партій і груп інтересів. Більше того, комунікація в мережі дозволяє змінити/ підвищити політичний статус користувача, якого може не бути в реальному житті. Також відзначимо, що через спілкування у соціальних мережах люди часто висловлюють негативні емоції. Таким чином, реалізується функція «випускання пари з казана», коли конфронтаційні суспільні настрої шляхом обговорення трансформуються у конструктивні. Це, зокрема, дозволяє знизити відсоток протестного електорату.

Стверджуємо, що новітні можливості технології задали нові умови для функціонування політичних систем. Дозволити залишатися поза динамікою інформаційного суспільства не може собі жоден політичний режим та жодна політична влада. Можна сперечатися стосовно виміру позитивних та негативних впливів, проте очевидним є те, що надалі політика буде здійснюватися принципово відмінними методами та принципами. Тому кожна політична система має залучити всі зусилля для адаптації технологій, які задають нові контексти соціально-політичних відносин.

Для України в напрямку усталення новітніх комунікаційних технологій можна сформулювати декілька рекомендацій. В першу чергу, потрібно розробити ефективну платформу спілкування між громадянами і органами публічної влади здебільшого в режим онлайн, обов'язково із активною реалізацією зворотного зв'язку, з якнайповнішим наданням електронних послуг за схемою «24 години на добу та 7 днів на тиждень». Реально запровадити механізми цифрової демократії з можливістю участі громадян в обговоренні законопроектів, проектів рішень органів публічної влади тощо. Актуальною також є інтеграція інформаційних ресурсів органів публічної влади, що дозволить максимально повно реалізувати переваги електронної взаємодії. Таким чином, для позитивного результату в державі мають відбутися зміни на організаційному рівні та модернізуватися структури і функції інститутів публічної влади.

Список використаних джерел

1. Абаринов В. Роль социальных сетей в американской политике [Електронний ресурс] / Владимир Абаринов // Радио свобода. - 2011. -05.06. - Режим доступу: http://www.svoboda.Org/a/24256911.html

2. Іванов В. Ф. Держава та політика в інформаційному суспільстві / В. Ф. Іванов // Медіа-політика в інформаційному суспільстві: навч. вид. - К.: Акад. Укр. Преси; Центр Вільної Преси, 2011. - С.7-15.

3. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием [Електронний ресурс] / С. Г. Кара-Мурза. - Режим доступу: http://www.kara- murza.ru/ books/manipul/manipul_content.htm.

4. Киселев А. А. Политическое участие в интернете: автореф. дис. ... канд. полит, наук: спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы» / Алексей Александрович Киселев. - Краснодар, 2007. -21с.

5. Линд У. Меняющееся лицо войны: четвертое поколение [Електронний ресурс] / Уильям С. Линд //Военное обозрение. -- 2013. -07.01. - Режим доступу: https://topwar.ru/22781-menyayuscheesya- lico-voyny-chetvertoe-pokolenie.html

6. Новітні інформаційно-комунікаційні технології в модернізації публічного управління: зарубіжний і вітчизняний досвід: матеріали наук.-практ. семінару, 19 квітня 2013 р., м. Дніпропетровськ / [ред. кол.: В. М. Дрешпак (голов, ред.)]. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2013. - 104 с.

7. Овчинников А. И. Основы теории национальной безопасности: [учебное пособие] / А. И. Овчинников, А. Ю. Мамычев, А. Г. Кравченко. - М.: РИОР, 2014. - 252 с.

8. Политическая роль социальных сетей [Електронний ресурс].Режим доступу: http://webuilder.info/news/464-politicheskaya-rol- socialnyhsetey

9. Почепцов Г. Інформаційні війни як інструмент міждержавних політик / Г. Почепцов. - К.: К.І.С., 2015. - 320 с.

10. Почепцов Г. Конструирование мира средствами медиа, или коммуникативный инструментарий социальных процессов [Електронний ресурс] / Георгий Почепцов II Детектор медіа. - 2017. - 20.03. - Режим доступу до статті: http://detector.media/withoutsection/ article/124238/2017-03-20-konstruirovaniemira-sredstvami-media- ііі-kommunikativnyi-instrumentarii-sotsialnykhprotsessov/

11. Скот К. Роботожурналістика: недосконало, але все популярніше [Електронний ресурс] / Каролін Скот. - 2017. - 22.03.Режим доступу: http://medialab.online/news/robotozhumalisty-ka- nedoskonalo-ale-vsepopulyamishe-doslidzhennya/

12. Шведа Ю. Інтернет та політика [Електронний ресурс] / Юрій Шведа. - Режим доступу: http://yuriy-shveda.com.ua/uk/ communication/shkola-polit-komunikaciyi.html?start=21

13. Davis R. The Web of Politics: The Internet's Impact on the American Political System / Richard Davis. - N.Y.: Oxford University Press, 1999. - 248 p.

14. Slaton C. D. Expanding Citizen Participation In The Quantum Age / Slaton Christa Daryl. - New York: Praeger, 1992. - 240 p.

15. Snider J. H. Democracy On-Line. Tomorrow's Electronic Electorate / Snider J.H.// The Futurist. - 1994. - September/October.

16. Thurman N. When reporters get hends-on with robo-writing: Professionals Consider Automated Journalism's Capabilities and Consequences [Електронний ресурс] / Thurman N., Doerr K. Kunert D.Режим доступу: http://neilthurman.com/hands-on-with-robo- writing.pdf

References

1. Abarinov V. Rol sotsialnykh setey v amerikanskoy politike [Elektronniy resurs] / Vladimir Abarinov // Radio svoboda. - 2011. - 05.06. -Rezhym dostupu: http://www.svoboda.Org/a/24256911.html

2. Ivanov V. F. Derzhava ta polityka v informatsiinomu suspilstvi / V. F. Ivanov // Media-polityka v informatsiinomu suspilstvi: navch. vyd. -K.: Akad. Ukr. Presy; TsentrVilnoiPresy, 2011. - S.7-15.

3. Kara-Murza S. G. Manipulyatsiya soznaniyem [Elektronniy resurs] / S. G. Kara-Murza. - Rezhym dostupu: http://www.kara-murza. ru/books/manipul/manipul_content.htm.

4. Kiselev A. A. Politicheskoye uchastiye v internete: avtoref. dis. ... kand. polit. nauk: spets. 23.00.02 «Politicheskiye instituty і protsessy» / Aleksey Aleksandrovich Kiselev. - Krasnodar. 2007. -21 s.

5. Lind U. Menyayushcheyesya litso voyny: chetvertoye pokoleniye [Elektronniy resurs] / Uiliam S. Lind // Voyennoye obozreniye. - 2013. -07.01. - Rezhym dostupu: https://topwar.ru/22781-menyayuscheesya- lico-voyny-chetvertoe-pokolenie.html

6. Novitni informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii v modemizatsii publichnoho upravlinnia: zarubizhnyi і vitchyznianyi dosvid : materialy nauk.-prakt. seminaru, 19kvitnia 2013 r., m. Dnipropetrovsk/ [red. kol.: V. M. Dreshpak (holov. red.)]. - D.: DRIDU NADU, 2013. - 104 s.

7. Ovchinnikov A. I. Osnovy teorii natsionalnoy bezopasnosti: [uchebnoye posobiye] / A. I. Ovchinnikov. A. Yu. Mamychev. A. G. Kravchenko. -M.: RIOR. 2014. - 252 s.

8. Politicheskaya rol sotsialnykh setey [Elektronniy resurs]. - Rezhym dostupu: http://webuilder.info/news/464-politicheskaya-rol- socialnyhsetey

9. Pocheptsov H. Informatsiini viiny yak instrument mizhderzhavnykhpolityk/H. Pocheptsov. -K.: K.I.S., 2015. -320 s.

10. Pocheptsov G. Konstruirovaniye mira sredstvami media, ili kommunikativnyy instrumentariy sotsialnykh protsessov [Elektronniy resurs] / Georgiy Pocheptsov // Detektor media. - 2017. - 20.03. - Rezhym dostupu do statti: http://detector.medm/withoutsection/ article/124238/2017-03-20-konstruirovaniemira-sredstvami-media- ili-kommunikativnyi-instrumentarii-sotsialnykhprotsessov/

11. SkotK. Robotozhurnalistyka: nedoskonalo, alevsepopuliarnishe [Elektronnyi resurs] / Karolin Skot. - 2017. - 22.03. - Rezhym dostupu: http://medialab.online/news/robotozhurnalisty-ka-nedoskonalo-ale- vsepopulyarnishe-doslidzhennya/

12. Shveda Yu. Internet ta polityka [Elektronnyi resurs] / Yurii Shveda. - Rezhym dostupu: http://yuriy-shveda.com.ua/uk/ communication/shkola-polit-komunikaciyi.html?start=21

13. Davis R. The Web of Politics: The Internet's Impact on the American Political System / Richard Davis. - N.Y.: Oxford University Press, 1999. - 248 p.

14. Slaton C. D. Expanding Citizen Participation In The Quantum Age / Slaton Christa Daryl. - New York: Praeger, 1992. - 240 p.

15. Snider J. H. Democracy On-Line. Tomorrow's Electronic Electorate / Snider J.H.// The Futurist. - 1994. - September/October.

16. Thurman N. When reporters get hends-on with robo-writing: Professionals Consider Automated Journalism's Capabilities and Consequences [Elektronnyi resurs] / Thurman N., Doerr K. Kunert D. - Rezhym dostupu: http://neilthurman.com/hands-on-with-robo-writing.pdf

Размещено на Allbest.ru