Сучасні погляди на сутність та причини виникнення гібридної війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні погляди на сутність та причини виникнення гібридної війни

Князєв Сергій

Постановка проблеми. Сучасні дії Російської Федерації, спрямовані на порушення територіальної цілісності, дестабілізацію ситуації в Україні, стали серйозним випробуванням для нашої країни.

Складність протидії подібному впливу полягає в тому, що арсенал заходів, який використовує сторона-аг- ресор, включає сукупність та поєднання різноманітних видів деструктивних дій, які можуть забезпечуватись збройними силами (недержавними формуваннями), інформаційним впливом, економічними важелями, людським чинником тощо.

Саме ці деструктивні дії на теперішній час прийнято співвідносити із таким поняттям, як «гібридна війна».

Г оворячи про небезпеку гібридної війни, Г. Почепцов зазначав, що гібридна війна завжди починається раптово. Тому протидіяти їй потрібно вчитись завчасно, враховувати непе- редбачувані загрози. Час завжди працює проти тих, хто орієнтується на застарілі варіанти війн. Їх необхідно вивчати, але на них не можна орієнтуватись як на єдино можливу модель війни [9].

Таким чином, «класичні розуміння» військового конфлікту виявляються недостатніми під час розробки заходів, спрямованих на забезпечення національної безпеки без врахування такого феномену, як гібридна війна.

З урахуванням зазначеного, зважаючи на специфічні особливості ведення гібридної війни, її потужні руйнівні наслідки, виникає необхідність подальшого наукового осмислення сутності гібридної війни та причин її виникнення, а також врахування сучасних поглядів на цей феномен.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розгляд різних аспектів, пов'язаних із дослідженням феномену гібридної війни, здійснювався багатьма науковцями, серед яких варто виокремити праці А. В. Близнюка, Е. М. Галейна, В. П. Горбуліна, В. К. Горовенка, О. С. Власюка, О. А. Заводовської, К. А. Кононенка, Н. А. Костіної, В. А. Кравченка, Л. О. Кузьменка, В. А. Ліпкана, О. М. Ляшенко, Є. В. Магди, А. І. Ок- тисюка, В. М. Петрика, Г. Г. Почеп- цова, Ю. В. Радковця, М. І. Розумного, А. В. Трюхана, Н. П. Фрейера, М. І. Цюрюпи, О. А. Штоквиша та ін.

Зокрема, авторський колектив Національного інституту стратегічних досліджень у монографії «Світова гібридна війна: український фронт» за загальною редакцією В. П. Горбуліна досліджував гібридну війну як світове явище в перспективі російської агресії проти України. Автори праці розглядали сутність гібридної війни у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен як новітній вид глобального протистояння [2].

У свою чергу, авторський колектив Центру Разумкова провів аналітичне дослідження «Гібридна війна Росії - виклик і загроза для Європи», у якому вивчались можливі цілі, механізми та засоби російської агресії, наслідки російсько-українського конфлікту, стан і перспективи подальших відносин між Україною та Російською Федерацією [3].

Праця Є. В. Магди «Гібридна війна: вижити і перемогти» присвячена розгляду історичних, енергетичних, інформаційно-психологічних аспектів гібридної війни. Автором визначене власне бачення причин, через які Україна стала жертвою агресії з боку Росії [5].

Метою статті є дослідження сучасних поглядів на сутність та причини виникнення гібридної війни.

Виклад основного матеріалу. Різні концептуальні підходи до розуміння феномену «війни» та його впливу на суспільство визначаються вже з часів античності, адже війна, на переконання Геракліта, «батько всього і всього цар» [6]. Прусський військовий теоретик Карл Клаузевіц наголошував на тому, що війна - це продовження політики іншими засобами. Американський письменник та актор Уіл Роджерс в одному зі своїх відомих афоризмів проголошував, що прогрес цивілізації заперечувати не можна: в кожній новій війні нас вбивають по-новому.

У цьому контексті варто навести припущення М. І. Цюрупи, який зазначав, що методологічним орієнтиром для визначення природи відносно нового явища збройної боротьби двох різних у воєнно-політичному та воєнно-технічному відношенні сторін виступає ідея, що війна за своєю природою є хамелеоном. Вона постійно змінює свій зовнішній вияв (феноменологічну сторону), тому і природу, і сутність кожної війни слід встановлювати окремо [7, с. 59].

Аналіз сучасних наукових праць, присвячених дослідженню причин виникнення гібридної війни та її поширенню, дозволяє дійти висновку, що поява подібної війни стала цілком логічним явищем.

Попередній світовий досвід ведення війн, як правило, ґрунтувався на можливостях використання людського фактору як збройні формування (чисельність, підготовка, тактика, розташування військ), агентурна розвідка (отримання інформації про слабкі місця супротивника), вогнева потужність (артилерія, авіація, зброя масового знищення) тощо.

Разом з тим у сучасних умовах накопичений різними країнами арсенал потужних видів зброї, у тому числі масового знищення, з одного боку, використовується як гарант їх безпеки від прямої військової агресії зі сторони інших держав, а з іншого - виявляється вкрай небезпечним (зважаючи на можливу протилежну відповідь) та економічно невигідним для застосування у вирішенні своїх гео- політичних інтересів.

У свою чергу, специфічні заходи гібридної війни дозволяють уникнути масових жертв серед мирного населення, появи масштабних потоків біженців, руйнації транспортної, промислової, фінансової інфраструктури тощо.

Крім того, у кінцевому підсумку це дозволяє агресору применшити свою роль у розв'язанні конфлікту задля уникнення санкцій з боку інших країн та міжнародних організацій, а також для недопущення втрати свого авторитету на міжнародній арені.

Також до «переваг» гібридної війни, порівняно із «класичними війнами», можна віднести те, що вона дозволяє стороні-агресору встановити свій контроль над об'єктами агресії, інтегрувати їх до своїх політичних та економічних систем без надмірних збитків, які можуть зашкодити досягненню економічних та гео- політичних інтересів.

Варто погодитись із думкою В. А. Ліпкана про те, що поява гібридної війни була зумовлена прагненням однієї домінантної групи управління, незалежно від того держава це, чи могутня транснаціональна корпорація (синдикат), підкорити і створити необхідні та достатні умови для маніпулювання іншою соціальною групою (соціальною системою, громадянським суспільством, державою тощо), при цьому не встановлюючи повного та тотального контролю над суверенітетом та територією, іншими важливими, але не життєво необхідними складовими, що може супроводжуватись і руйнуючим впливом на збройні сили [11].

З огляду на специфіку ведення гібридної війни аналітики використовують й інші назви: «асиметрична війна» (asymmetric warfare), «некон- венціональна війна» (unconventional warfare), «нерегулярна війна» (irregular warfare), «змішана війна» (compound warfare) [4, с. 390-391] або системна війна.

Незважаючи на нову назву, «гібридна війна» має у своєму арсеналі старі і добре знайомі прийоми, які активно використовувалися раніше в світових війнах, збройних конфліктах, протистояннях, державних заколотах тощо.

На думку деяких авторів, взагалі війна споконвічно була «гібридним» явищем. Особливість кожної із воєн полягає лише в питомій вазі застосування кожного з засобів впливу.

Для прикладу доцільно навести думку Е. Галейна про те, що сучасні деструктивні дії Росії стосовно незалежної України нагадують початок ХХ століття, коли Росія активно заді- яла різні інструменти впливу: «п'яту колону» серед українських політиків, проросійський пролетаріат українських міст, зрадників у силових структурах УНР, більшовицьких пропаган- дистів-агітаторів, «учасників мітингів», що були завезені з Росії і т. п.

Наступу російських військ, як правило, передували більшовицькі повстання в українських містах, як і у 2014 році, захоплювались адміністративні будівлі і головні об'єкти інфраструктури. Місцеві більшовики оголосили Одеську (17 січня), Херсонську (17 січня), Миколаївську (22 січня) та Донецько-Криворізьку (30 січня) народні республіки. А 29 січня 1918 року організували повстання на київському заводі «Арсенал», яке суттєво знизило можливості українських військ протистояти російським частинам, які наближались з боями до столиці УНР [12].

Зважаючи на теперішні досягнення у галузі комунікації та засобів зв'язку, головним компонентом ведення сучасної гібридної війни стала саме інформаційна складова. Дійсно, коли суспільство перейшло на новий етап свого розвитку - етап інформаційної спільноти, інформація перетворилась на засіб протиборства, спосіб реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави.

Глобалізація у ЗМІ «новинних програм» - одна з тенденцій на сучасній міжнародній арені. Результати соціологічних досліджень наочно свідчать про ефективну можливість впливу на свідомість із використанням ЗМІ [2-4].

Недаремно після захоплення населених пунктів на Донбасі відразу були замінені українські ефірні канали на російські. Штучне створення спотвореної, ефемерної реальності у свідомості громадян формує необхідне підґрунтя для застосування більш активних соціальних дій, що здаються виправданими.

Такий спосіб має свої особливості застосування. Американський вчений Бернард Коен говорить про те, що ЗМІ не можуть тривалий час на- в' язувати людям як думати, проте вони з помітним успіхом підказують їм про що думати. Дослідники з Університету Північної Кароліни М. Мак- комз і Д. Шоу констатують, що засоби масової інформації впливають на «картинки в наших головах». Вони також вважають, що ставлення громадськості до реальності залежить від теми, яку виділяють чи не виділяють засоби масової інформації [13].

Досягнення у галузі інформаційних технологій, інформаційна глобалізація, поєднана із механізмами розвитку інформаційного суспільства, поряд із перевагами комунікативних можливостей утворюють нові, серйозні загрози для людства. Одна із них - сітьова або мережева (віртуальна) спільнота. У цих суспільствах людина може бути використана як засіб розповсюдження недостовірної, не- перевіреної інформації або дезінформації. Особа стає активним суб'єктом розповсюдження чуток та запровадження паніки, які є невід'ємним елементом інформаційних операцій.

Володіння інформаційними ресурсами та їхнє вдале використання дає змогу нав'язувати свої інтереси в міжнародних відносинах та створювати могутній потенціал для ведення сучасних гібридних війн.

Згадаємо висловлювання Г. По- чепцова, про те, що гібридна війна стала здобутком нового часу саме тому, що багато потрібних для неї завдань можна виконати за рахунок інформаційної складової. Чим сильнішим стає розвиток інформаційного компонента, тим легшим буде виконання цих завдань [8]. гібридна війна соціальний

У червні 2014 року колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен визначив гібридну війну як комбінацію військових дій, таємних операцій та агресивної програми дезінформації.

Питома вага інформаційної, або точніше інформаційно-психологічної боротьби, у такому типі конфлікту досить значна, оскільки організація і проведення інформаційно-психологічних атак не потребують значних матеріальних затрат, порівняно із збройною боротьбою, а результат буває навіть вищим за ефективність останньої.

Основний об'єкт дії інформаційно-психологічної війни - свідомість людини, основний спосіб дії - маніпуляція цією свідомістю, арсенал - відпрацьовані маніпулятивні технології.

До стратегічних особливостей ведення гібридної війни можливо віднести:

використання інформаційних, дипломатичних, кібернетичних та економічних методів;

ставка на швидкий термін усунення керівництва держави, області, певного регіону чи важливої структури;

всебічне намагання приховати справжнього агресора, що дозволяє вести гібридну війну при формальному дотриманні правових норм тощо.

Наскільки реальна загроза гібридної війни для інших держав у сучасних умовах, та які дії для спротиву цим загрозам здійснюють країни? Фахівці Центру Розумкова у 2016 році провели дослідження у контексті «Гібридна війна Росії - виклик і загроза для Європи», наведемо окремі факти з нього [3].

Швеція. У листопаді 2015 року шведські ЗМІ повідомили, що країна розробила стратегію боротьби із Росією на випадок гібридної війни. Стокгольм вирішив додатково зміцнити оборону острова Готланд. За оцінками військової академії Швеції, гібридна війна може початися з того, що острів буде відрізаний від зовнішнього світу.

Німеччина. У травні 2016 року представники спецслужб Німеччини звинуватили російських хакерів в кі- бератаках на інформаційні сервери влади ФРН. Стурбованість кіберата- ками з-за кордону висловив глава Федерального відомства із захисту конституції Х. Маасен: «У кіберпросторі ведуться «гібридні» війни і з'являються нові можливості для шпигунства і диверсій».

Чехія. У вересні 2016 року чеська контррозвідка повідомила, що російські спецслужби ведуть в Чехії інформаційну війну, намагаючись створити на території республіки мережу підконтрольних осередків, у тому числі місцеві ЗМІ, які у подальшому можливо використовувати для дестабілізації ситуації в країні та висвітлення дій Росії у позитивному ракурсі.

Н. Костіна визначає наступні ознаки гібридної війни на міждержавному рівні [10]:

гібридну війну не оголошують: це дає змогу країні-агресору маніпулювати міжнародною думкою, а країні, на яку здійснюється агресія, неможливо адекватно реагувати на загрозу, бо юридичних підстав нібито нема (не оголошено військового стану);

гібридна війна планується під стратегію інформаційної війни, за якою здійснюється побудова такої зомбі-реальності, за якою противника оголошують «нелюдом», «фашистом», приреченим на знищення;

метою гібридної війни є не стільки завоювання як таке, скільки створення хаосу, безперервного конфлікту, постійне генерування провокацій, умов, непридатних для життя, руйнування інфраструктури;

- використовуються постановочні воєнні дії, виконувані акторами, призначені для зйомок картинок для показу в зомбі-ЗМІ.

З огляду на ці ознаки гібридної війни автор вважає, що метою або навіть сутністю цієї війни може стати знищення національно-державної громадянської ідентичності країни-супер- ника, її історичної спадщини, пам'яті. Для більш ємного визначення цієї мети іноді навіть застосовується окремий термін - «ідентоцид».

Розвиваючи думку про історичну пам'ять О. Штоквиш зазначає, що вона впливає на сучасний пошук ідентичності. Історична пам'ять, так би мовити, з минулого керує сучасним і майбутнім, позначається на перебігу подій саме сьогодні. Завдяки спільному минулому, перемогам і поразкам попередників, спільним героям, місцям пам' яті тощо, сучасні покоління відтворюють власний історичний досвід і таким чином нація усвідомлює свою сутність, духовність [14].

Звідти виявляються досить ефективними методи впливу на історичну свідомість певної соціальної (національної, етнічної) групи з метою коригування, переформатування або знищення її колективної пам' яті, оскільки остання завжди пов' язана з існуванням певної ідентичності (національної чи іншої), по суті є фундаментом, її базисною конструкцією.

Наприклад, формування образу ворога - українця серед російськомовних громадян України та росіян, а також спроби формування упередженого ставлення світової спільноти до патріотичних рухів в Україні через поширення викривленої, недостовірної та тенденційної інформації щодо становища в Україні росіян та інших етнічних груп, статусу російської мови.

Спотворюючи, знищуючи історичну пам'ять можна впливати на перебіг сучасних подій і прогнозувати національні настрої з різних питань, а відтак і маніпулювати свідомістю громадян у певних цілях. Зруйнувавши цей історичний фундамент, руйнується ідентичність, дезінтегрується спільнота.

В. Петрик та Ю. Канарський у своїй праці цілком слушно акцентують увагу на необхідності протидіяти загрозам навіть у соціальній та гуманітарній сферах. Зазначені загрози можуть призвести до перекручування історичної спадщини, нівелювання українських культурних цінностей і формування проросійських настроїв у суспільстві у спосіб насаджування міфу про спільний «русский мир», заперечення існування окремої від росіян української нації з власною мовою, культурою та історією, ставлення під сумнів права української нації на самовизначення й утворення національної держави [15, с. 32].

Такі загрози можуть реалізовуватись різними шляхами, наприклад, коли спеціально організовані групи, які ховаються під гучними назвами патріотичних організацій, використовуючи природне прагнення населення до відновлення власного мовного простору, невчасно перманентно й штучно нагнітають «мовне питання» та дискредитують саму ідею.

З огляду на різноплановість проведення гібридної війни багато дослідників співвідносять складність протидії їй з високим рівнем невизначеності та несподіваності.

На думку американського аналітика Фрейера, складність реагування на загрози гібридної війни полягає у тому, що вони становлять оборонні виклики, походження, характер, особливості, сферу конфлікту яких досить часто важко ідентифікувати та класифікувати [1].

Під час проведення гібридної війни фактично зникає межа між війною та миром, оскільки відсутність офіційно оголошених військових дій поряд із застосуванням актів терору, примусу, залякування, дезорієнтації людської свідомості спрямовані перш за все проти громадянського населення. Тобто головним аспектом гібридної війни стає маскування під не військовий інструментарій.

Висновки

Отже, аналіз сучасних наукових праць дозволяє дійти висновку, що сутність та організаційна структура гібридної війни має децентралізований вигляд і спрямовується вона на приховування її реальної ієрархії. Зокрема, окремі ланки можуть діяти незалежно і намагатися виконувати свої завдання відповідно до запропонованих загальних цілей. Таким чином, це ускладнює суб'єкту (державі), який перебуває під «гібридним» нападом, ефективно реалізовувати оборонну стратегію, оскільки змінюються центри (напрями) загроз; ці суб'єкти не в змозі визначити пріоритетні цілі і які інструменти слід використовувати для протидії небезпеці. Відсутність можливості оперативного виявлення чіткого зв'язку між гібридними засобами та їх організаційною ієрархічною структурою кардинально відрізняють гібридну війну від інших видів військових дій.

Гібридна війна може реалізовуватись як мінімум у чотирьох площинах: пряме збройне протистояння; вороже тилове населення; власне населення; міжнародна спільнота. При цьому домінуючою складовою гібридної війни виступає різноманітний інформаційний вплив.

Вагомим внеском в систему протидії гібридній агресії повинно стати постійне коригування власної стратегії, у тому числі щодо роботи із суспільством для формування громадської думки через державні та орієнтовані на різні політичні сили ЗМІ, а також доведення позиції країни на міжнародному рівні.

Список використаних джерел

1. Freier NP Known unknowns: unconventional «strategic shocks» in defense strategy development. - Carlisle, 2008.

2. Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. - К. : НІСД, 2017. - 496 с.

3. Гібридна війна Росії - виклик і загроза для Європи // Центр Разумкова. - 2016. - 92 с.

4. Близнюк А. В. Гібридна війна ХХІ століття. Пропаганда як основна складова у політичних, соціальних та етнічних протистояннях / А. В. Близнюк // INTER- MARUM: історія, політика, культура. - 2015. - Вип. 2. - С. 390-399.

5. Магда Є. В. Гібридна війна: вижити і перемогти / Є. В. Магда. - Х. : Віват, 2015. - 304 с.

6. Фрагменты Гераклита // Материалисты Древней Греции. - М., 1955. - 112 с.

7. Цюрюпа М. І. Питання визначення сутності «гібридної війни» на прикладі збройної боротьби на сході України (середина 2014 - кінець 2015 рр.) / М. І. Цюрюпа // Наукові записки. - ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2016. - Вип. 56 (79-80). - С. 56-65.

8. Почепцов Г. Г. Гібридна війна: інформаційна складова [Електронний ресурс] / Г. Г. Почепцов // MediaSapiens. - Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/ trends/1411978127/gibridna_viyna_informa tsiyna_skladova.

9. Почепцов Г. Г. З історії поняття гібридної війни у США та Росії [Електронний ресурс] / Г. Г. Почепцов // Media- Sapiens. - Режим доступу : http://www. osvita.mediasapiens.ua/trends/1411978127/ z_istorii_ponyattya_gibridnoi_viyni_v_ssha _i_rosii/.

10. Костіна Н. П'ять ознак «Гібридної війни» [Електронний ресурс] / Н. Костіна // Трибуна, 2016. - Режим доступу : http:// tribuna.pl.ua/category/avtorskiy_material/.

11. Ліпкан В. А. Сутність гібридної війни проти України [Електронний ресурс] / В. А. Ліпкан // Goal, 2015. - Режим доступу : http://goal-int.org/.

12. Галейн Е. Гібридна війна Росії: минуле як дзеркало сучасності [Електронний ресурс] / Е. Галейн // Telegram-канал. - Режим доступу : http://t.me/ petrimazepabot.

13. Cohen B. The Press and Foreign Policy / B. Cohen. - Princeton : Princeton University Press, 1963. - Р. 32.

14. Штоквиш О. «Визволення» чи «вигнання», або про маніпуляції історичною свідомістю [Електронний ресурс] / О. Штоквиш // Український інститут національної пам'яті. - 30 October 2014. - Режим доступу : http://www.historians.in.

Размещено на Allbest.ru