Міф як засіб регуляції суспільно-політичних відносин в умовах інформаційної війни

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Як відомо, першим історичним типом світогляду була міфологія, для прадавньої людини, позбавленої раціонального мислення, існувала лише одна можливість пояснити сутність світу та визначити своє місце в ньому фантастичні образи та ідеї, що не мали нічого спільного з дійсністю, проте знімали градус первинної евристичної ентропії. Здавалося б, що міфологія відійшла у минуле разом із самим минулим, повинні домінувати чіткі раціональні стратегії, проте цього не сталося. У часи «плинної сучасності» (З. Бауман), коли держави та суспільства переживають суттєві соціально-політичні трансформації, істотно збільшується роль та значення міфологізаційної складової суспільної свідомості, міф (при віртуозному маніпуляційному використанні) перетворюється на каталізатор національного зростання та єднання, результат ідеологічної практики [1, с. 428-429]. Недаремно ж «пророк від філософії» Ф. Ніцше тлумачив міф як духовну та найважливішу складову будь-якої культури. Людство сьогодні переживає непростий етап свого існування, «головна відмінність його від усіх попередніх етапів неоднозначність основного вектора подальшого розвитку, що може привести як до матеріального та духовного розквіту, так і до глобальної кризи, що загрожує загибеллю людської цивілізації» [2, с. 29]. Буремні політичні, економічні та державні трансформації, соціальні та військові конфлікти, неспроможність адекватного раціонального пояснення суспільно-політичного клімату в державі та визначення подальших перспектив розвитку, відсутність розвиненої національної ідеології актуалізують тенденцію міфологізації масової свідомості громадян задля пришвидшення процесу ідентифікації індивіда у суспільстві. Нагальним стає завдання сакралізації певного соціуму, держави, а відповідно, й образу керівника держави (на кшталт того, як у первісній міфології сакралізували образ вождя племені) та утвердити певну модель світу, котра відповідає уявленням, що навіюються та нав'язуються членам даної спільноти усіма можливими шляхами та засобами.

Проблематика соціально-політичної міфологізації, її використання у маніпуляційних технологіях, ролі та значенні в функціонуванні соціуму активно обговорюється у політологічному, соціологічному та філософському дискурсі. Феномен політичного міфу в різні часи опинявся в центрі уваги багатьох дослідників, наприклад, Р. Барта, П. Бурдьє, О. Висоцького, А. Еванса, М. Еліаде, Е. Кассірера, П. Конрада, Л. Міллер, Д. Міллера, О. Панаріна, Г. Почепцова, Д. Рейнболд, Д. Фаллона, К. Флада, Р. Хоуз, А. Чоудхурі та ін. [3-23].

Формулювання цілей. Мета статті виявити сутність соціально-політичного міфу та його модифікацій (стереотипів, «фейків») та розкрити їх значення у маніпулюванні суспільною свідомістю громадян України в умовах інформаційної війни.

Кризові процеси у сучасному українському суспільстві, пов'язані з військовими діями на Сході країни, анексією Криму, економічною та соціальною нестабільністю, екзистенційною невизначеністю, втратою соціальних орієнтирів та пріоритетів, соціальним розчаруванням значної частини населення, детермінують процес суспільно-політичної міфологізації. У лакуні міфу зручно та безпечно почуваються розгублені та спантеличені маси населення, адже, як зауважував О.Ф. Лосев, «міф є найвища за своєю конкретністю, максимально інтенсивна і в найбільшій мірі напружена реальність... Це абсолютно необхідна категорія думки і життя, подалі від будь-якої випадковості та свавілля» [24, с. 33].

Серед величезної кількості штучно створених міфів (техногенні, есхатологічні, соціальні тощо) особливо затребуваним сьогодні є політичний міф, здатний керувати (маніпулювати) діями та настроями маси, бо він «проживається» аудиторією, яка захоплена священною та надихаючою міццю відтворених у пам'яті та реактуалізованих подій [25, с. 28]. Він актуальний тим, що охоплює та пояснює суттєву кількість нагальних соціально-політичних проблем, починаючи від уявлень про ідеальне суспільство та ідеальну державу і закінчуючи побудовою глобальної моделі світу, при цьому відповідно до існуючих суспільних пріоритетів міфологізуються (або деміфологізуються) історичні події, сакралізується влада [26, с. 111]. Особливістю міфу є відсутність субстанціональних меж [27, с. 72], тому, залежно від ситуації та соціально-політичного замовлення, міфом може стати будь-що (від «руського мира», «діди войовали» до «хлопчика, якого розп'яли»), більшість подібних міфів взагалі є «фейками», цілеспрямованими витворами ідеологічної пропаганди [28, с. 120-121].

Як зауважує Т. Цимбал, міфи бувають природними та штучними, останні «створені для політичної пропаганди, легітимізації влади, маніпуляції та полегшення експлуатації народу тощо... настільки вправно використовуються для впливу на свідомість пересічної людини, що згодом їй практично неможливо пояснити реальний смисл подій» [29, с. 228].

Виникненню та поширенню соціально-політичних міфів сприяють: 1) неспроможність виборця швидко та правильно орієнтуватися у вирі інформаційних повідомлень та впливів, що захоплює його у період проведення передвиборчих кампаній; 2) стрімкий розвиток маніпуляційних технологій та прийомів; 3) заангажованість ЗМІ, які подають факти відповідно до інтересів тієї політичної сили, яку представляють; 4) політичні міфи створюються для того, щоб зламати перешкоди свідомості, завоювати увагу виборців, представити політика в ролі міфологічного героя [30].

У зазначених умовах нагальною необхідністю стає визначення соціальних функцій міфологізації, які мають як позитивний характер консолідують націю, пробуджують національну та громадянську свідомість, плекають національну ідентичність, забезпечують історичний та ідейний зв'язок поколінь; так і негативний, що проявляється у гіпертрофованому сприйнятті ролі окремого політичного лідера або певної політичної сили, роздмухуванні міжнаціональної ворожнечі, створення «образу ворога» та активного політичного маніпулювання.

Міф сьогодні перетворюється на інструмент соціального моделювання та маніпулювання, основна функція якого формування нової штучної реальності навколо образу вождя чи гіпертрофованої героїзації подій (відповідно, нівелювання негативних або недостойних моментів) минулого та масової свідомості відповідно до вимог пануючої ідеології або ідеологеми. Таким шляхом забезпечується «зв'язок поколінь», визнання подвигу героїв-дідів детермінує героїчну поведінку нащадків сьогодні (діди перемогли фашизм, «онуки» мають розібратися з сучасними фашистами-бандерівцями, що й здійснюють вже чотири роки на Сході України) [31, с. 369]. Значна роль політичної міфології у згуртуванні населення держави навколо певної політичної сили, яка не завжди використовує політичну енергію громадськості в інтересах держави та суспільства.

Процес міфологізації в сучасних умовах неможливий без використання засобів мас-медіа та Інтернет-ресурсів, які здійснюють вплив як на індивідуальну свідомість громадянина, так і на суспільну свідомість. «Мас-медіа продукують мультиплікацію реальностей, значно посилюючи властивий медіа ефект інтерпретаційного примусу, що виявляє широкі можливості у продукуванні потрібних смислів шляхом фрагментації та семантичного викривлення інформації, прихованої чи відвертої неправди, ігор з контекстами та фактами, жорсткої категоризації, відчутних ідеологічних акцентів, упередженні, використання фантомних образів тощо» [32, с. 181]. міф політичний інформаційний маніпуляційний

Найбільш вразливим сегментом соціуму є представники старшого покоління, оскільки вони найменш мобільні, зневірені та розчаровані. Відсутність економічної стабільності в країні можна розцінювати як додатковий фактор сприйняття міфологізованого маніпуляційного продукту, що поставляється через телевізійний екран. Міфи наявні в кожному телевізійному продукті випусках новин, політичних та соціальних ток-шок, серіалах та фільмах, навіть у розважальних та спортивних програмах. Як наслідок суспільна та індивідуальна свідомість перетворюється на конгломерат шкідливих міфів та ідеологем, що робить населення більш вразливим до впливу інформаційної війни [33, с. 196].

Не існує суспільств, здатних протистояти дії міфів, тому ігнорувати це явище неможливо і небезпечно. Прикладом вмілого використання міфів для створення бажаної картини світу та програмування поведінки населення країни був СРСР, де мільйони людей беззаперечно вірили в те, що кожний прожитий день наближає світле комуністичне майбутнє. З розпадом Радянського Союзу цей міф був зруйнований, але відголоски його, як уламки чарівного дзеркала тролів з дитячої казки, продовжують потрапляти в серця та очі пересічних громадян, породжуючи ностальгічні та деструктивні наслідки. Залишки радянської міфології активно використовуються засобами масової інформації Росії, упаковуються у нову привабливу обгортку, стратегічно продумуються/прораховуються та спрямовуються на український соціум, перетворюючись на потужний і дієвий спосіб дезорієнтації суспільства. Протистояти лавині пострадянської міфології важко.

В умовах соціально-політичної нестабільності та військової загрози Україна потерпає і від інформаційної війни, яка впливає на стратегію зовнішньої і внутрішньої політики держави. В цих умовах потрібно враховувати значимість соціально-політичної міфологізації, використовувати всі можливості для того, щоб спрямувати її вплив на забезпечення національних інтересів, суверенітету і територіальної цілісності країни, створювати позитивну національну міфологію, використовуючи як факти історичного минулого, так і сьогодення. Спротив міфу в сучасних умовах також повинні чинити суспільні науки, здатні (і зобов'язані) надавати адекватну оцінку соціально-політичним трансформаціям, «приймати виклик» маніпуляційних та дезінформаційних сил, якщо такого протистояння немає, або воно недостатнє, тоді міф формує погляди та преференції соціуму.

Література

1. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: [Л.М. Герасіна, В.Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін.]; за ред. М. П. Требіна. Харків: Право, 2015. 816 с.

2. Данильян О.Г., Дзьобань О.П. Глобалізація культури: протиріччя та тенденції розвитку. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: політологія. Харків: Право, 2017. № 2 (33). С.29-41.

3. Chowdhury A. The myth of international order: why weak states persist and alternatives to the state fade away. New York: Oxford University Press, 2018. xiv, 254 p.

4. Conrad P. Mythomania: tales of our times, from Apple to ISIS. New York, NY: Thames & Hudson, 2016. 248 p.

5. De l'acte fondateur au mythe de fondation: une approche pluridisciplinaire / sous la direction de Daniel Faivre. Paris: L'Harmattan, 2016. 223 p.

6. Evans A. The myth gap: what happens when evidence and arguments aren't enough? / foreword by Tim Smit. London: Eden Project Books, 2017. xxi, 152 p.

7. Fallon D.J. Blake, myth, and enlightenment: the politics of apotheosis. London: Palgrave Macmillan, 2017. xii, 343 p.

8. Fimi D. Celtic myth in contemporary children's fantasy: idealization, identity, ideology. London: This Palgrave Macmillan imprint is published by Springer Nature, 2017. xiii, 305 p.

9. Houze R. New mythologies in design and culture: reading signs and symbols in the visual landscape. London; New York: Bloomsbury Academic, 2016. xii, 260 p.

10. Lewis L. The myth of post-racialism in television news. New York; London: Routledge, Taylor & Francis Group, 2016. xv, 186 p.

11. Miller D.D. The myth of normative secularism: religion and politics in the democratic homeworld. Pittsburgh: Duquesne University Press, 2016. viii, 346 p.

12. Miller L.L. The myth of mob rule: violent crime and democratic politics. New York, NY: Oxford University Press, 2016. ix, 259 p.

13. Myth and narrative in international politics: interpretive approaches to the study of IR / Berit Bliesemann de Guevara, editor. London: Palgrave Macmillan, 2016. xxiii, 313 p.

14. Myth and reality of the legitimacy crisis: explaining trends and cross-national differences in established democracies / edited by Carolien van Ham, Jacques Thomassen, Kees Aarts, and Rudy Andeweg. Oxford; New York: Oxford University Press, 2017. xvii, 261 p.

15. Quest for a suitable past: myth and memory in Central and Eastern Europe / edited by Claudia-Florentina Dobre and Cristian Emilian Ghita. Budapest; New York: CEU Press, Central European University Press, 2017. viii, 154 p.

16. Reinbold J. Seeing the myth in human rights. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2017. xi, 194 p.

17. Robinson C. J. The terms of order: political science and the myth of leadership / foreword by Erica R. Edwards. Chapel Hill: The University of North Carolina Press, 276 p.

18. Samuels R. Educating inequality: beyond the political myths of higher education and the job market. New York: Routledge, Taylor & Francis Group, 2018. xiii, 182 p.

19. Sand S. Twilight of history / translated by David Fernbach. London; Brooklyn, NY: Verso, 2017. xxvii, 276 p.

20. Szczesiul A. The Southern hospitality myth: ethics, politics, race, and American memory. Athens: The University of Georgia Press, 2017. xi, 293 p.

21. Taylor I. Global governance and transnationalizing capitalist hegemony: the myth of the «emerging powers». London; New York: Routledge, Taylor & Francis Group, 232 p.

22. Zakariya N. A final story: science, myth, and beginnings. Chicago; London: The University of Chicago Press, 2017. viii, 554 p.

23. Zoja L. Paranoia: the madness that makes history / translated by Jonathan Hunt. London; New York: Routledge, Taylor & Francis Group, 2017. ix, 347 p.

24. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. Москва: Академический Проект, 2008. 303 с.

25. Элиаде М. Аспекты мифа / пер. с фр. В. Большаков. Москва: Инвест-1 IIIII. 1995. 240 с.

26. Куцепал С.В. Політичний міф: версія Ролана Барта. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. Київ: ЛЛ «Видавництво «Гілея», 2016. Вип. 112 (№ 9). С. 109-111.

27. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: !оэтика / пер. с фр. Г. Косикова. Москва: Прогресс, 1989. 616 с.

28. Требін М.П. «Гібридна» війна як нова українська реальність. Український соціум. 2014. № 3(50). С. 113-127.

29. Цимбал Т.В. Феномен еміграції: досвід філософської рефлексії. Київ; Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012. 396 с.

30. Цуладзе А. Литическая мифология. Москва: Эксмо, 2003. 384 с.

31. Требін М.П. Феномен «гібридної» війни. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. Київ: ПП «Видавництво «Гілея», 2014. Вип. 87 (№ 8). С. 366-371.

32. Кожем'якіна О.М. Комунікативні детермінанти медіадовіри в сучасному інформаційному суспільстві. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. Київ: «Видавництво «Гілея», 2018. Вип. 129 (2). С.179-184.

33. Требін М.П. Феномен інформаційної війни у світі, що глобалізується. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія / редкол.: А.П. Гетьман та ін. Харків: Право, 2013. Вип. 2 (16). С. 188-198.

Размещено на Allbest.ru