Методологічні аспекти використання параметричного підходу щодо дослідження електорального простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні аспекти використання параметричного підходу щодо дослідження електорального простору

М.М. ШЕЛЕМБА

Авторське резюме

У статті висвітлено еволюційні аспекти становлення наукових поглядів на використання параме-тричного підходу щодо дослідження електорального простору. Розглянуто методологічні засади викори-стання параметричного підходу із використанням кількісних методів дослідження електорального про-стору, серед яких методи факторного, кореляційного аналізу, регресійного аналізу, методу групування підсумків виборів за територіями і населеними пунктами різних типів. Виявлено, що метод факторно-го аналізу відноситься до основних методів електорально-географічних досліджень, з його допомогою можна оцінювати найбільш важливі фактори електорального вибору. Доведено, що факторний аналіз при використанні параметричної моделі може бути заснований на факторах, які піддаються кількісному вимірюванню і є найбільш значимими для населення. В дослідженні вказано, що кореляційний аналіз відноситься до найбільш поширених математичних методів електорально-географічного аналізу. В на-укових працях зазначено, що регресійний аналіз дозволяє визначити рівняння, які описують залежність голосування від того або іншого кількісного параметра. Також у статті зазначено, що одним із шляхів вив-чення залежності географії впливу партій від різноманітних соціально-економічних параметрів є групу-вання підсумків виборів за територіями і населеними пунктами різних типів. Доведено, що найбільшого використання в розрізі параметричного підходу набули факторний та кореляційний аналізи.

Ключові слова: електоральний простір, параметричний підхід, якісні методи, кількісні методи, фак-торний аналіз, кореляційний аналіз, фактори.

Methodological aspects of the use of quantitative approach are in relation to

research of electoral space

MM. SHELEMBA

Uzhhorod national university, Uzhhorod, Ukraine, E-mail: shelemba.m@gmail.com

Abstract електоральний простір параметричний

In the article the evolutional aspects of becoming of scientific looks are reflected to the use of self-reac-tance approach in relation to research of electoral space. Methodological principles of the use of self-reactance approach are considered with the use of quantitative methods researches of electoral space, among that meth-ods of factor, cross-correlation analysis, regressive analysis, method of grouping of results of elections after territories and settlements of different types. It is educed that the method of factor analysis behaves to the ba-sic methods of electoral geographical researches, with his help it is possible to estimate the most essential fac-tors of electoral choice. It is well-proven that a factor analysis at the use of self-reactance model can be based on factors that yield to the quantitative measuring and are most meaningful for a population. It is indicated in research, that a cross-correlation analysis behaves to the most widespread mathematical methods electoral - geographical analysis. It is marked in scientific works, that what describe dependence of voting on that or other quantitative to the parameter. It is also marked in the article, that one of ways of study of dependence of geography of influence of parties from various socio-economic parameters is grouping of results of elections after territories and settlements of different types. It is well-proven that the most use was purchased in the cut of self-reactance approach purchased factor and cross-correlation analysis.

Keywords: electoral space, self-reactance approach, quality methods, quantitative methods, factor analy-sis, cross-correlation analysis, factors.

Постановка проблеми. Дослідження елек-торального простору необхідне для виявлення його основних тенденцій розвитку, подальшого моделювання електоральних процесів. Від того, наскільки обґрунтованим та достовірним є до-слідження залежить успіх майбутніх виборів, відповідність отриманих результатів даним про-гнозування. Процес оцінки електорального про-стору передбачає обґрунтування та визначення методологічної бази, яка складається з моделі та певних методів (методу). При цьому вибір пев-них методів повинен ґрунтуватись на можли-востях проведення дослідження. А саме: за умов обмеженості ресурсів дослідження, необхідності виявлення загальних тенденцій розвитку елек-торального простору, найбільш ефективним може бути використання експрес-методів, а якщо дослідники володіють широкими можли-востями обробки та аналізу інформації, вико-ристовуються комплексні моделі дослідження із застосуванням різних методів.

Аналіз досліджень і публікацій. Основні напрями методологічного забезпечення дослід-жень електорального простору висвітлено в пра-цях низки вітчизняних та іноземних авторів, серед яких К.П. Боришполець, М.В. Гришин, О. Ю. Мелешкіна, В. Я. Гельман, Ю. М. Бла-говєщенський, Г. В. Голосов, Р.В. Євстифєєв, А.С. Ахременко, Ю. Гайворонський, Ю. В. Дзя- дик, А. В. Єхнич, М. В. Жеребцов, І. А. Журкі- на, В. Ф. Ковров, Л. В. Сморгунов, Дж. С. Бенкс, Д. Блек, М. Фіоріна тощо. З огляду на різнома-нітність наукових поглядів стосовно викорис-тання параметричного підходу щодо досліджен-ня електорального простору існує необхідність їх систематизації.

Мета дослідження - систематизація на-укових підходів стосовно використання пара-метричного підходу щодо дослідження електо-рального простору.

Виклад основного матеріалу. Аналіз науко-вих праць [3-6] свідчить, що на сучасному етапі розвитку для досліджень електорального про-стору використовують параметричний підхід із відповідними кількісними методами та гумані-тарний підхід із застосуванням якісних методів.

Розглянемо основні методологічні аспекти дослідження електорального простору за допо-могою кількісних методів і, відповідно, параме-тричного підходу (моделі).

А. Зігфрід [13] вказує, що з 50-60-х рр. ХХ ст. у дослідженнях електорального простору до-сить широке поширення отримав параметрич-ний підхід, в якому використовується кореля-ційний, типологічний, факторний, ієрархічний і регресивний методи аналізу з використанням електоральної статистики.

І.А. Журкіна [6] класифікує основні кількіс-ні методи, які використовуються за умови засто-сування параметричної моделі дослідження. За твердженням автора [6], до основних кількісних методів дослідження електорального простору можна віднести:

1) факторний аналіз. Цей метод відноситься до основних методів електорально-географічних досліджень, з його допомогою можна оцінювати найбільш важливі фактори електорального ви-бору. Серед найбільш важливих факторів автор [6] виділяє фактор ефекту друзів та сусідів, фак-тор проблемного голосування, фактор ефекту ви-борчих кампаній тощо. На нашу думку, не мож-на погодитися з таким твердженням, оскільки в межах параметричної моделі використовуються ті фактори, які можуть бути оцінені за допомо-гою кількісних показників. Наприклад, фактор соціально-економічного стану області до вибо-рів при діяльності в законодавчих і виконавчих державних органах партії більшості може бути легко оцінений на підставі статистичних даних. Також фактор можливого зростання соціально- економічного стану області після виборів при діяльності в законодавчих і виконавчих дер-жавних органах партії більшості можна оцінити на підставі зіставлення попередніх тенденцій, за умови, що ця партія функціонує впродовж декількох виборчих кампаній. Тому необхідно констатувати, що факторний аналіз при вико-ристанні параметричної моделі може бути за-снований на факторах, які піддаються кількіс-ному вимірюванню і є найбільш значимими для населення;

2) кореляційний аналіз. Як вказують дослід-ники [3-6], кореляційний аналіз відноситься до найбільш поширених математичних методів електорально-географічного аналізу.

За твердженням І.А. Журкіної [6], коефі-цієнт кореляції може бути визначений між ре-зультатами голосувань територій (областей, окремих регіонів) і соціально-економічними та демографічними показниками цих територій держави. Значення цього коефіцієнта дозволяє судити про те, наскільки значимою є залежність між певними показниками і результатами ви-борів. Також можна проаналізувати зміну цього зв'язку (залежності) впродовж декількох вибор-чих кампаній.

Не можна погодитися з думкою М.В. Гри-шина [3], що досить часто опозиційно голосують території, які знаходяться у важких соціально- економічних умовах. Мається на увазі опози-ційно до провладних партій. Твердження цього автора [3] щодо опозиційного голосування тери-торій, які знаходяться у важких соціально-еко-номічних умовах, на нашу думку, відноситься до країн з високим рівнем демократизації ви-борів. На прикладі результатів парламентських виборів у 2012 р. в Україні можна спростувати справедливість твердження М.В. Гришина [3]. Оскільки, як свідчать матеріали Центральної виборчої комісії України [9], провладна партія «Партія регіонів» під час парламентських вибо-рів у 2012 р. в Донецькому і Луганському регі-онах, які вважаються найбільш депресивними з соціально-економічної точки зору [11], на-брала найбільший відсоток голосів виборців по Україні, відповідно 65,09% (Донецька область) і 57,06% (Луганська область). Тобто, в цих ре-гіонах фактор соціально-економічного стану не відігравав визначальної ролі на вибір виборців.

Досить аргументованим є твердження І.А. Журкіної [6], що в умовах авторитарного режиму більшість виборців регіонів, які зна-ходяться в депресивному соціально-економіч-ному, демографічному стані, можуть віддавати свої голоси за провладні партії. Це можна по-яснити позиціями місцевої влади, мобілізаці-єю адміністративних ресурсів і пояснюється конформізмом та підконтрольністю титульного електорату, особливо сільського. Тобто, твер-дження М.В. Гришина [3] про те, що депресивні регіони голосують за опозиційні партії вважа-ється прийнятним тільки для країн з розвине-ною демократією, суворим контролем викорис-тання адміністративного ресурсу.

Необхідно відмітити, що деякі автори [1] та-кож виділяють інші найбільш значимі соціальні кореляти, серед яких вік і частка населення, яке можна ідентифікувати за професійною ознакою. На нашу думку, такий підхід може використо-вуватися в країнах або регіонах, де характерні різкі відмінності в голосуваннях у населення за цими ознаками. Наприклад, для України на сучасному етапі розвитку виділення в якості кореляти віку і професії не дозволить оцінити електоральний простір, оскільки буде занадто велика відмінність у виборі у людей одного віку, однієї професії. Вибір цих корелят, на нашому думку, можливий в країнах, де виборче право іс-нує тривалий період часу, у виборців та їх спад-коємців є великий досвід оцінювання одних і тих же кандидатів, немає такої великої кількос-ті партій, є кандидати, які реально захищають ті або інші професійні об'єднання.

Можна підтримати В.Ф. Коврова [7], який стверджує, що факторами, які можна визначи-ти в якості найбільш значимих корелят, можуть бути:

- показники рівня життя населення (середня заробітна плата і середньодушовий дохід, про-житковий мінімум, частка працездатного насе-лення, валовий регіональний продукт на душу населення, частка промислового і сільськогос-подарського виробництва на душу населення тощо);

- показники забезпеченості населення (про-дуктами, товарами, водопостачанням, цен-тральним опалюванням, каналізацією тощо), а не показники соціально-економічного розвитку, оскільки останні ставляться багатьма дослідни-ками під сумнів як найбільш значимі.

Багато в чому це можна пояснити тим, що виборці, в першу чергу, можуть оцінити най-швидше і правильно не загальний рівень розви-тку країни або регіону, а власний рівень життя (рівень життя громадян).

При виділенні деяких соціально-економіч-них корелят можна, на нашу думку, говорити про їх обмежений вплив на результат голосу-вань. Процес визначення найбільш значимих і незначимих корелят пов'язаний із співвідно-шенням їх впливу відносно конкретної держави або регіонів. Також вибір саме параметричних найбільш значимих показників для розрахунків коефіцієнта кореляції пов'язаний з можливістю їх кількісного виміру і доступністю аналітич-них матеріалів;

3) метод розколів. За допомогою цього ме-тоду можна визначити нові фактори голосу-вань, серед яких, наприклад, розкол «місто - село», «центр - периферія». За твердженням

І. А. Журкіної [6], оцінка електоральної статис-тики на рівні адміністративних районів і насе-лених пунктів демонструє серйозні внутрішньо- регіональні відмінності. А саме: розкол «центр - периферія» може проявлятися в тому, що ве-ликі міста формують навколо себе зони електо-рального впливу, електоральний вибір яких від-різняється від периферійних сільських районів. Це багато в чому пов'язано з впливом фактора урбанізації. Як відмічають дослідники [3-6], також важливим фактором голосування можна вважати фактор вікової, національної, мовної структури населення.

Деякі автори в прикладних дослідженнях у рамках параметричної моделі використовують одночасно декілька кількісних методів.

Наприклад, на думку М.В. Гришина [3], кількісні методи дослідження електорального простору переважно можуть бути представлені статистичними і математичними методами. Ав-тор [3] пропонує в якості найбільш прийнятних використати:

- показник амплітуди варіації підтримки;

- показник відношення максимального, мі-німального і середнього результатів підтримки партії на окремих територіях.

Розрахунок статистичного коефіцієнта ва-ріації (V), який застосовується для визначення нерівностей розподілів підтримки серед усієї безлічі даних, може бути здійснено за формулою 1 [3]:

V = д/зГ *100% (і)

де д - корінь з дисперсії;

х - середнє арифметичне;

V - статистичний коефіцієнт варіації.

Згідно з теоретичними підходами, що ви-значають використання цього коефіцієнта [3-5], якщо його значення менше 33%, то розподіл вважається відносно однорідним. При переви-щенні критичного порога 33% множина втрачає однорідність.

Таким чином, нерівність розподілу електо-ральної підтримки між територіальними спіль-нотами визначається через три статистичні коефіцієнти - коефіцієнт варіації, відношен-ня максимального, мінімального і середнього значення підтримки партії в окремих регіонах (максимальний, мінімальний та середній коефі-цієнт кореляції між підтримкою партії та най-більш вагомою корелятою на протязі послідую- чих виборчих кампаній).

Показник відношення максимального, мі-німального і середнього результатів підтримки партії на окремих територіях М.В. Гришиним [3] запропоновано розраховувати за допомогою порівняльного електорального дослідження електоральної поведінки. Це порівняльне до-слідження запропоновано проводити з викорис-танням коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона за результатами подальших виборчих кампаній. Підсумком розрахунків є визначення макси-мального, мінімального і середнього результатів підтримки партії на окремих територіях.

Розрахунок вказаних індексів запропонова-но проводити із застосуванням коефіцієнта лі-нійної кореляції Пірсона (r) між двома рядами даних за формулою 2:

Згідно з підходами до визначення коефіці-єнта лінійної кореляції (r), цей показник варію-ється від -1 до 1.

Прийнято вважати, якщо:

(r) < 0,3, то зв'язок слабкий; при (r) = (0,3ч-0,7) - середній; при (r) > 0,70 - сильний або тісний; коли (r) = 1 - зв'язок функціональний, тоб-то повний, у громадських явищах практично не зустрічається;

для громадських явищ (у тому числі вибор-чих кампаній) зв'язок з кореляцією понад 0,85 вважається надзвичайно тісним [3].

Як вказує М.В. Гришин [3], метод лінійної кореляції Пірсона дозволяє визначити ступінь зв'язку між рядами кількісних даних.

Автором [3] запропоновано визначити мак-симальний, мінімальний і середній рівень ко-реляції між показником результатів підтримки партії і найбільш значимою соціальною кореля- тою впродовж подальших виборчих кампаній (для кожної партії або тих партій, які були об-рані).

Аналіз прикладного дослідження, проведе-ного М.В. Гришиним [3], виявляє стійкі зако-номірності, характерні для окремих територій. Наявність таких закономірностей підтверджує об'єктивний характер офіційних результатів виборів.

Також, як вказують дослідники [2-4], у роз-рахунках можна використати статистичний ко-ефіцієнт кореляції рангів (Спірмена) (Р) (форму-ла 3):

де d - різниця значення рангів однієї з оди-ниць в першому випадку і в другому;

n - кількість одиниць, за якими здійснюєть-ся ранжирування;

Р - статистичний коефіцієнт кореляції ран-гів (Спірмена).

Відповідно із методологічними підходами до розрахунків, так само як і при лінійній коре-ляції Пірсона, значення коефіцієнта кореляції рангів (Р) варіюється від - 1 до 1. Якщо:

(Р) < 0,3, то зв'язок слабкий;

при (Р) = (0,3-=-0,7) - середній;

при (Р) > 0,70 - сильний або тісний;

коли (Р) = 1 - зв'язок повний [3].

На думку вчених [3-4; 7], коефіцієнт кореля-ції рангів представляє велику перспективність у розкритті стійкості територіальних відміннос-тей електоральних переваг. Якщо розташувати території за рангами за ступенем підтримки по-літиків (партій), можна виявити, що впродовж декількох виборчих кампаній розташування територій в цій шкалі залишається стійким. Цей метод дозволяє зафіксувати стійкість ран-гів окремих територій по відношенню до по-літичних сил. Аналіз матеріалів досліджень і теоретичних робіт свідчить, що розрахунок за методом лінійної кореляції Пірсона простіший у застосуванні, вимагає меншого володіння ма-тематичним інструментарієм.

Є.В. Лузіна [8] представила модель дослід-ження електорального простору на основі вико-ристання методів аналізу залежності географії впливу партій і найбільш значимих факторів. А саме, на думку автора, модель електорального аналізу може бути представлена методами:

1) кореляційним аналізом - розрахунком коефіцієнтів кореляції і перевіркою їх статис-тичної значущості;

2) факторним аналізом;

3) регресійним аналізом, який дозволяє ви-значити рівняння, які описують залежність го-лосування від того або іншого кількісного пара-метра;

4) одним із шляхів вивчення залежності географії впливу партій від різноманітних со-ціально-економічних параметрів - групуванням підсумків виборів за територіями і населеними пунктами різних типів [8].

Необхідно відмітити ще один математичний метод, який використовується у вивченні «пере-ходів» виборців, - метод електоральної рухли-вості, який розраховується за допомогою Індек-су електоральної рухливості (index of electoral volatility) [12]. Вказаний показник (V) може бути розрахований за формулою 4 [12]:

F = l/2*2Z|p,.,-р,.₂| (4)

де ріі - це частка голосів, отриманих однією партією на перших виборах;

pi2 - частка голосів, отриманих партією на наступних виборах;

V - індекс електоральної рухливості (index of electoral volatility).

За твердженням Л.В. Сморгунова [12], цей показник дає загальне кількісне вираження мінливості розподілу симпатій електорату на двох порівнюваних виборах. Недоліком його є те, що для застосування потрібно, щоб в двох ви-борах брав участь незмінний перелік партій (чи кандидатів). А ця умова для держав, які функ-ціонують на території колишнього СРСР, іноді складно здійснювана.

Якщо застосовувати цей показник обмеже-ним чином (за відношенням до партій, що по-стійно беруть участь, або партійно-ідеологічних напрямів), то можна отримати певні дані. Але їх евристична цінність у цьому зв'язку буде сум-нівна.

Також можна отримати дуже спірний показ-ник, наприклад, порівнюючи результати вибо-рів двох електоральних циклів (буде необхідно порівнювати результат підтримки не лише пар-тій, що постійно беруть участь, але й «близьких» партій, що вже саме по собі порушує об'єктивну неупередженість кількісного методу). Деякі автори [3] вказують, що погрішність при роз-рахунку цього коефіцієнта буде неминуче дуже великою, що вказує на недостатню достовірність методу.

Деякі дослідники будують модель аналізу електорального простору з використанням еле-ментів електоральної географії на основі елек-торальної статистики застосовуючи метод роз-колів. Наприклад, О. Титков і М. Петров [10] аналіз електорального простору проводили на підставі методу зонального розколу «Північ- південь» і внутрішньорегіональних азональних факторів: «центр - периферія», «місто - село». Це дослідження було представлене в якості по-рівняльного аналізу статистичних даних резуль-татів виборів по територіальних утвореннях, за-явлених у напрямах зон розколів. Результати дослідження дозволили виявити відмінності ви-борчих переваг відповідно до зон розколів.

Незважаючи на достатнє поширення кіль-кісних методів і, відповідно, параметричної моделі їх використовують більшою мірою в роз-винених західних країнах, а на території країн колишнього СРСР використовуються якісні ме-тоди, засновані на гуманітарній моделі. Також іноді застосовують і якісні, й кількісні методи.

Прихильники якісних методів пояснюють обмеження кількісних методів дослідження, зокрема їх нездатністю виявити особливості ін-дивідуальної поведінки виборців. На думку вче-них [3-4; 7], протиріччя в абсолютному визнанні кількісних методів були пов'язані з тим, що, з одного боку, дослідники прагнули проаналізу-вати і пояснити індивідуальний вибір виборця, а, з іншого боку, мали в розпорядженні лише су-купні дані.

Як вказує М.В. Гришин [3], якісні методи гуманітарної моделі, переважно, соціологічні і конкретно-соціологічні дослідження, дали мож-ливість встановити індивідуальні кореляції між соціальними, культурними і політичними ха-рактеристиками виборців та їх поведінкою.

На нашу думку, результати, отримані тіль-ки від методів гуманітарної моделі не зможуть повною мірою замінити тих результатів, які дозволяють отримати кількісні методи параме-тричної моделі, без інформації, наданої на точ-них даних, якими оперує статистика не можна представити повну і достовірну картину стану електорального простору.

Висновки. Можна зробити висновок, що представлені параметричні (кількісні) методи аналізу електорального простору дозволяють оцінити і визначити набір саме тих, які можуть увійти до моделі подальших досліджень з ура-хуванням можливостей дослідження, наявності статистичних даних і завдань оцінки.

При цьому параметризація конкретних по-дальших досліджень може, на нашу думку, бути визначена на основі бачення і напрямів до-слідження. Наприклад, вибір рядів даних при кореляційному аналізі: співвідношення резуль-татів виборчої кампанії з показником, який є найбільш значимим для виборців на території регіону тощо.

Також необхідно відмітити, що вибір для ви-користання певних кількісних методів парамет-ричної моделі дослідження повинно врахо-вувати всі особливості політичного розвитку країни, особливо це стосується досвіду прове-дення виборчих кампаній, ступеню їх демокра-тизації тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Анохина Н. Итоги голосования и электоральное поведение // Второй электоральный цикл в России (1999-2000) [Текст] / общ. ред.: В.Я. Гельман, Г.В. Голосов, Е.Ю. Мелешкина. - М.: Весь Мир, 2002. - С. 159.

2. Гайворонский Ю. Анализ результатов парламентских выборов 5 июня 2011 года в Турции [Электронный ресурс] / Ю. Гайворонский. - Режим доступа: http://www.regional-science.ru/wp-content/ uploads/2011/11/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%81 %D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%A2%D1%83%D1%80%D1%86%D0%B8%D1%8F-2011.pdf

3. Гришин Н.В. Динамика электоральных предпочтений населения Юга России: Сравнительное исследование [Текст] : монография / Н.В. Гришин. - М.: Изд-во «Социально-политическая МЫСЛЬ», 2008. - 182 с.

4. Евстифеев Р.В. Мелодии электоральных пространств. Политический процесс и электоральные предпочтения избирателей (Владимирская область, 1999-2009 гг.) [Текст] / Р.В. Евстифеев. - Владимир: Собор, 2009. - 192 с.

5. Єхнич А.В. Основні напрями теоретико-прикладного аналізу електорального простору [Електронний ресурс] / А. В. Єхнич // Політологічні записки. - 2011. - № 4. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ Polzap_2011_4_21.pdf

6. Журкина И.А. Сравнительный анализ электоральных предпочтений российских избирателей в регионах

России разного типа [Электронный ресурс] / И.А. Журкина. - Режим доступа: http://geopub.narod.ru/stu- dent/jurkina/1/main.htm

7. Ковров В.Ф. Теоретико-методологический анализ электорального поведения: социологический аспект [Текст] : монография / В.Ф. Ковров. - М. : Изд-во «Палеотип», 2007. - 188 с.

8. Лузина Е.В. Особенности электоральных предпочтений российских избирателей в городах разного типа [Электронный ресурс] / Е.В. Лузина. - Режим доступа: http://geopub.narod.rU/student/luzina/1/main.htm

9. Парламентські вибори в Україні 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D 1%8C% D0% BA%D1% 96_%D0% B2% D0%B8%D0% B1% D0%BE%D1% 80%D0%B8_% D0%B2_% D0%A 3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96_2012

10. Петров Н. Электоральный ландшафт [Текст] / Н. Петров, А. Титков // Регионализация в развитии России: географические процессы и проблемы. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - С. 214-255.

11. Рейтинг економічного розвитку регіонів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://real- economy.com.ua/publication/ratings/8006.html

12. Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология [Текст] / Л.В. Сморгунов. - М.: РОССПЭН, 2002. - 472 с.

13. Siegfried A. Tableau politique de la France de l'ouest sous la Troisieme Republique [Тех^ / A. Siegfried. - Paris : Librairie Armand Colin, 1913. - 536 p.

Стаття надійшла до редакції 01.12.2014

REFERENCES:

1. Anohina N. Itogi golosovaniya i elektoralnoe povedenie (Results of the voting and electoral behavior). Vtoroy elektoralnyiy tsikl v Rossii (1999-2000). M.: Ves Mir, 2002. P. 159.

2. Gayvoronskiy Yu. Analiz rezultatov parlamentskih vyiborov 5 iyunya 2011 goda v Turtsii (Analysis of the results of the parliamentary elections on 5 June 2011 in Turkey). Mode of access: http://www.regional-science. ru/wp-content/uploads/2011/11/Gayvoronskiy-Turtsiya-2011.pdf

3. Grishin N.V. Dinamika elektoralnyih predpochteniy naseleniya Yuga Rossii: Sravnitelnoe issledovanie (The dynamics of the electoral preferences of the population of Southern Russia: A Comparative Study). M.: Izd-vo «Sotsialno-politicheskaya MYiSLЬ», 2008. 182 p.

4. Evstifeev R.V. Melodii elektoralnyih prostranstv. Politicheskiy protsess i elektoralnyie predpochteniya izbi- rateley (Vladimirskaya oblast, 1999-2009 gg.) (Ringtones electoral spaces. Political process and electoral prefer-ences of voters (Vladimir region, 1999-2009). Vladimir: Sobor, 2009. 192 p.

5. Yekhnych A.V. Osnovni napriamy teoretyko-prykladnoho analizu elektoralnoho prostoru (The main directions of theoretical and applied analysis of electoral space). Politolohichni zapysky. 2011. № 4. Mode of access: http:// nbuv.gov.ua/j-pdf/Polzap_2011_4_21.pdf

6. Zhurkina IA. Sravnitelnyiy analiz elektoralnyih predpochteniy rossiyskih izbirateley v regionah Rossii razno- go tipa (Comparative analysis of the Russian electoral preferences of voters in the Russian regions of different types). Mode of access: http://geopub.narod.ru/student/jurkina/1/main.htm

7. Kovrov V.F. Teoretiko-metodologicheskiy analiz elektoralnogo povedeniya: sotsiologicheskiy aspekt (Theoret-ical and methodological analysis of electoral behavior: sociological aspect). M. : Izd-vo «Paleotip», 2007. 188 p.

8. Luzina E.V. Osobennosti elektoralnyih predpochteniy rossiyskih izbirateley v gorodah raznogo tipa (Features of electoral preferences of voters in the Russian cities of different types). Mode of access: http://geopub.narod. ru/student/luzina/1/main.htm

9. Parlamentski vybory v Ukraini 2012 (Parliamentary elections in Ukraine 2012). Mode of access: http:// uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1 %82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8_% D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96_2012

10. Petrov N. Elektoralnyiy landshaft (The electoral landscape). Regionalizatsiya v razvitii Rossii: geografich- eskieprotsessyi iproblemyi. M.: Editorial URSS, 2001. P. 214-255.

11. Reitynh ekonomichnoho rozvytku rehioniv Ukrainy (Rating economic development of regions of Ukraine). Mode of access: http://real-economy.com.ua/publication/ratings/8006.html

12. Smorgunov L.V. Sovremennaya sravnitelnaya politologiya (Modern comparative politics). M.: ROSSPEN, 2002. 472 p.

13. Siegfried A. Tableau politique de la France de l'ouest sous la Troisieme Republique. Paris : Librairie Armand Colin, 1913. 536 p.

Размещено на Allbest.ru