Українсько-російські міждержавні взаємини 2010-2012 років під час першого етапу президентства В. Януковича

Було цілком очевидним, що питання технічних та інших умов перебування ЧФ Росії на терені України традиційно було пов'язане із проблемою оплати та транспортування енергоносіїв, зокрема газу. Супровідним навантаженням до їхнього взаємного регулювання й додатковим важелем тиску з боку Кремля, як правило, слугували ті чи інші торговельні війни. Кінець 2011 року підтвердив описану закономірність.

24 вересня 2011 р., з метою наблизити розв'язання неврегульованої теми щодо ціни на газ, з робочим візитом до Росії прибув президент України В. Янукович. Українська сторона в обмін на перегляд газового контракту 2009 р. пропонувала встановити ціну транзиту газу в Європу на рівні її собівартості, проте без позитивних наслідків. Не вдалося досягти видимого прогресу у газовому питанні й під час консультацій президента України В. Януковича та президента Росії Д. Медведева у Донецьку 18 жовтня [55], як і М. Азарову на зустрічі прем'єр-міністрів країн Митного союзу у Петербурзі. Попри те, що її учасники підписали угоду про створення зони вільної торгівлі в СНД, учергове за її рамки було виведено групи товарів нафти й газу. 11 листопада, під час приїзду до Києва голови «Газпрому» А. Міллера, Україна зробила спробу дещо змінити спосіб сплати за газ зі свого боку. Зокрема було запропоновано перейти на розрахунки за газ у рублях, проте МЗС Росії заявило про своє категоричне неприйняття такого шляху, мотивуючи це тим, що Україна не претендує на власність колишнього СРСР [27]. Безрезультатними виявилися й грудневі перемовини у Москві між А. Міллером та міністром палива й енергетики України Ю. Бойком [29].

У січні 2012 р. напруження у газовому протистоянні вийшло на новий рівень. Слідом за «газовою» війною Росія оголосила Україні ще й «сирну» війну. Серйозність становища почала дедалі сильніше непокоїти також і держави Європи. Комісар Європейської комісії з питань енергетики Г. Еттінгер, зокрема, заявив з цього приводу, що «ЄС бажає, якщо цього хочуть Україна та Росія, вступити до тристоронніх консультацій щодо транзиту газу в будь-який час. Комісія готова як продовжувати активну підтримку реформ українського енергетичного сектора, так і модернізувати інфраструктуру з транзиту газу в Україні» [ЗО]. 17 січня 2012 р. Україна та РФ відновили переговори щодо ціни на газ, на яких Київ пропонував створювати відразу тристоронній консорціум (Україна - Європа - Росія), проте країни знову опинилися на межі торговельно-економічної війни. Ситуація ускладнилася настільки, що українська сторона навіть збиралася опротестовувати газові контракти у Стокгольмському суді.

Проте напруга зростала й через те, що високопоставлені українські чиновники переймалися, наприклад, питанням: чому Москва продовжує прокладати газогін «Південний потік», який мав лягти дном Чорного моря й обійти Україну, коли українська газотранспортна система мала значний надлишок виробничих потужностей (Україна успадкувала радянські транзитні газогони, які мали проектну потужність в 175 млрд. куб м на рік, а також досить ідеально розташовані ємності зберігання газу. Її транзитні нафтогони також мають потужність понад один мільйон барелів на добу, пов'язуючи регіони видобутку нафти в Росії і Центральній Азії з внутрішньоконтинентальними ринками Центральної Європи. Проте, на січень 2012 р. транзит російського газу становив менше 100 млрд. куб, а з пострадянського простору в середньому 120 млрд. кубометрів. Тож Росія зайнялася будівництвом і плануванням трубогонів в обхід України, а саме Північного потоку (Nord Stream) й особливо Південного потоку (South Stream), плануючи їх потужність до 55 млрд. куб м та на 63 млрд. куб м на рік відповідно. Чому? А тому, що Україна зарекомендувала себе протягом останнього чверть століття як ненадійний транзитний партнер як в очах Росії, так і в очах Європи.). У Києві розуміли, що «Південний потік» призведе до скорочення потоку газу через українські трубогони, а отже завдасть істотних збитків не лише державній скарбниці, а й приватним кишеням корумпованого українського чиновництва. Крім того, українське керівництво почало усвідомлювати, що ціна на російський газ (навіть із «харківською» знижкою в розмірі $100 за тисячу кубометрів) була занадто високою і «несправедливою». При цьому «Газпром» протягом 2011 р. не виявляв жодних ознак зрушитися з місця у перемовинах з українцями. Зрештою, наприкінці року скарги країни досягли критичної ваги і Київ повідомив Москву («Газпром»), що у 2012 р. він імпортуватиме лише 27 млрд. куб. газу. У відповідь росіяни ультимативно нагадали Україні про формулу «бери або плати», а також про зобов'язання прийняти й сплатити за41,6 млрд. куб. газу.

Старший науковий співробітник Центру по США та Європі Інституту Брукінгса С. Пайфер (Steven Pifer) у своїй доповіді «Події в Україні та наслідки для політики США» у підкомітеті з європейських справ Комітету у закордонних справах Сенату США 1 лютого 2012 р. припускав, що, з огляду на ситуацію, українці у грудні 2011 р. навіть розглядали плани, які надали би «Газпрому» значний контроль над українською ГТС [61]. Цього, власне, Москва прагнула досягти вже давно, проте Україна все ж чинила упертий опір примушенню її передати «Газпрому» таку бажану для Росії інфраструктуру транзиту газу через Україну в Європу.

Позиції України послаблювалися також глибокою економічною кризою, всеосяжною корупцією, клептоманійною ненажерливістю чиновництва (видатки на утримання влади у 2011 р. зросли, наприклад, на 25% [42]) та соціально-політичним розколом українського суспільства і політикуму Разом з цим нагадаю, що 17 березня 2012 р. у своїй промові на XIII з'їзді Партії регіонів В. Янукович заявив, що за минулий (2011-й) рік ВВП країни зріс на 5,2%, капіталовкладення в основний капітал за 3 квартали року зросли на 21%, прямих іноземних інвестицій за цей самий період було отримано у півтора рази більше, ніж попереднього року, а показник інфляції був рекордно низький - 4,6%. Більше того, президент утвердився в переконанні, що нова позаблокова зовнішня політика, курс на європейську інтеграцію та нарощування потенціалу стратегічного партнерства з Росією дозволили державі забезпечити «периметр безпеки та співробітництва».. При цьому В. Янукович та його уряд були позбавлені ширшого маневру через неможливість заручитися підтримкою Заходу у геополітичному та енергетично-економічному протистоянні Роблячи невеличкий екскурс в історію, варто нагадати, що до відкриття і капітального розвитку у Західному Сибіру газових родовищ у 1970-х рр., УРСР не була нетго-експортером газу з Росії. У 1975 р. виробництво українського газу досягло 69 млрд. кубометрів (ВСМ). У січні 2012 р. власне видобування газу Україною складало нижче 20 млрд. кубометрів, а ще на дві третини вона залежала від імпорту газу з Росії. Залежність від імпорту зменшилася тільки через гнітючі показники загальної української економіки, а не через підвищення ефективності та збільшення внутрішнього виробництва. Проте вже тоді, за належної політичної волі та інвестиційних умов, видобуток українського газу можна було легко збільшитися на 50% протягом кількох років. Тож із підвищенням ефективності використання енергії, Україна могла бути більш ніж на 50% самодостатньою в газі. Утім, на початок 2012 р. Україна була третім за величиною споживачем газу в континентальній Європі (за межами Росії). Вона споживала дві третини газу, з Росією у зв'язку з репресіями щодо опозиції, відсутністю реформ і придушенням демократії в Україні.

Проблема України була також у тому, що її енергетичний сектор є непрозорий та корумпований і вже самою своєю системною структурою являв загрозу національній безпеці та державному суверенітету. Відтак урядові слід було запровадити агресивну програму енергоефективності й лібералізувати застарілу енергетичну систему через залучення інвесторів і сприяння прозорості її функціонування, що допомогло б послабити залежність від Росії, в тому числі убезпечити газотранспортну галузь не лише від недобросовісних менеджерів, а й від можливостей Кремля маніпулювати її корумпованим чиновництвом й втручатися в українську політику через сферу енергетики і ресурсів.

Утім, як справедливо зазначав виконавчий віце-президент Атлантичної ради Д. Вілсон (Damon М. Wilson), «масштаби корупції в енергетичному секторі загрожують підірвати демократію в Україні, оскільки це дає стимул для тих, хто при владі, щоб увічнити свою владу для особистого збагачення та аби уникнути судового переслідування» [63].

Едвард К. Чау (Edward С. Chow), CTapmHfi науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень (США), що понад тридцять років працював аналітиком і на практичному рівні в міжнародній енергетичній промисловості, а також консультував чотири українські уряди (в тому числі прем'єр-міністрів В. Януковича та Ю. Тимошенко), у своїй доповіді «Енергетика і програми національної безпеки», представленій Комісії у закордонних справах Сенату США 1 лютого 2012 р., так характеризував «газову політику» тогочасного уряду М. Азарова. «Замість фундаментальних реформ і негайних вигод, які можуть бути досягнуті, цей уряд і його попередники вважали за краще б говорити про химерні проекти на п'ять або більше років на майбутнє, як, наприклад, щодо сланцевого газу або іншого виробництва нетрадиційного газу, імпорту скрапленого природного газу, морської розвідки - жоден з яких не може бути ефективним без фундаментальної енергетичної реформи. У кращому випадку, - наголошував він, - це зміщення політичних пріоритетів. У гіршому випадку - це навмисна неправильність для того, щоби змінити тему і відвернути увагу від поточних і майбутніх пустощів в енергетичному секторі» [59].

Е. Чау вважав, що в січні 2012 р. Україна та Росія зайшли у глухий кут у своїх перемовинах щодо ціни на газ внаслідок катастрофічної помилки, яку зробили президент В. Янукович та уряд М. Азарова, підписавши газові угоди у Харкові в квітні 2010 р. «Як не дивно, по суті, підписані харківські угоди і замкнули його уряд в умови договору, укладеного між колишнім прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і головою уряду РФ Владіміром Путіним в січні 2009 року», - резюмував він [59]. Експерт також прогнозував, що Росія намагатиметься чи то через «Газпром», чи засобом його посередницької компанії захопити повний контроль над українською газотранспортною системою, позаяк Україна продовжувала псувати свій енергетичний який вироблявся Німеччиною, у той час як її ВВП становило менше 5% від Німеччини. Тож український нафтогазовий сектор працював (і працює) абсолютно дисфункціональним чином.

Тим часом 9 лютого 2012 р. РФ призупинила «курячу» війну, відновивши імпорт курятини українського виробництва, але посилила війну «сирну» й офіційно обмежила постачання твердого сиру українських виробників на свою територію [31], а від 17 лютого сир українського виробництва й взагалі було вилучено з обігу в Росії [32]. Зрештою, 22 лютого обидві держави домовилися уніфікувати технічні регламенти до кінця 2012 р. з метою попередження «сирних воєн» [34]. Нагадаю, що одночасно тривала й торговельна війна України з Білоруссю, яка завершилася 7 березня 2012 р. [38], проте скасували обмеження у двосторонній торгівлі Україна і Білорусь лише на початку травня [56].

Саме у перебігу цих торговельних війн, які мали слугувати за додатковий тиск на Київ, Росія з середини лютого запропонувала Києву відновити «газові» переговори [33]. Ще одним важелем шантажу стало послання президента РФ В. Путіна на початку березня до Федеральних зборів, в якому він, між іншим, запропонував скасувати з 2015 р. для громадян України право на безвізове відвідання Російської Федерації4 березня 2012 р. відбулися вибори президента РФ. Переміг

B. Путін. 7 травня 2012 р. у Москві відбулася інавгурація президента Росії В. Путіна, а 8 травня Державна Дума РФ затвердила Д. Медведева на посаді прем'єр-міністра РФ.. У середині квітня Україна і Росія продовжили переговори щодо вирішення проблеми торгівлі твердими сирами українського виробництва, на яких російська сторона заявила, що збирається постійно контролювати відповідних виробників.

Тим часом у квітні 2012 р. Москву відвідав секретар РНБО України А. Клюев [43], а в травні президент України В. Янукович провів у столиці РФ консультації з усіма президентами країн СНД 5-6 квітня 2012 р. у Києві відбувалося засідання Міжурядової ради з питань агропромислового комплексу СНД; у травні голова ВР В. Литвин у Санкт-Петербурзі взяв участь у заходах Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД, а також провів переговори з головою ДержДуми РФ

C. Наришкіним і головою Ради Федерації РФ В. Матвієнко; ЗО липня ВР ратифікувала Угоду про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД; у вересні Україна офіційно приєдналася до зони вільної торгівлі у форматі СНД (за межами зони вільної торгівлі залишилися українські цукор, горілка та багато інших товарних груп); 16 жовтня ВР ратифікувала Угоду про співробітництво держав-учасниць СНД у боротьбі з торгівлею людьми, органами й тканинами людей, підписану 25 листопада 2005 р. в Москві; на саміті держав СНД в Ашхабаді 5 грудня 2012 р. обговорювалися проблеми функціонування зони вільної торгівлі, а також було підписано угоду про розрахунки у національних валютах., що не завадило Верховному суду РФ ухвалити рішення щодо ліквідації Об'єднання українців Росії [35]. Не став зазначений вердикт й на заваді М. Азарову 26 травня відвідати у Москві з'їзд партії «Єдина Росія» й провести тристоронню зустріч з В. Путіним та Д. Медвєдєвим, а наприкінці того ж місяця у Мінську взяти участь у зустрічі глав урядів країн Митного союзу (Україна тоді стала спостерігачем у цьому союзі). Вочевидь київські можновладці елементарно пожертвували інтересами української діаспори в Російській Федерації, знехтувавши таким чином і «м'якою силою» держави Україна в Росії, на догоду імперській гуманітарно-етнічній політиці Кремля у її реалізації концепту «русского міра» та з огляду на удержавлені приватні інтереси власної владної політичної верхівки.

У цьому контексті цілком логічною була думка німецького експерта К. Шуллера у статті «Що робити з Віктором Федоровичем?», висловлена в часи європейського дискурсу щодо дилеми для ЄС і західних демократій у реалістичному ставленні як до України, так і до її президента та створюваного ним автократичного режиму. Він (К. Шуллєр) зокрема доводив, що мовчання перед лицем автократа є нічим іншим, як потуранням. «Проти політики потурання говорять не лише часто осміяні «цінності». Аргумент про те, що Януковича необхідно прийняти в обійми, хай навіть і з затиснутим носом, щоб не підштовхнути його в руки Росії, є не лише аморальним, але й хибним. Чинна українська влада не піде так просто до Росії лише тому, що Європа не танцює під її дудку. Олігархи цієї країни знають абсолютно точно, що їхня гра скінчиться, якщо вони залишаться у полі тяжіння Москви самі, без підтримки Європи. Україна б стала сателітом імперії, а її президент - дрібним князьком. Ні Янукович, ні його мільярдери цього не хочуть. їм потрібен партнер, тому вони не зможуть просто проігнорувати вимоги європейців щодо верховенства права. Але подібні вимоги необхідно висувати рішуче й одноголосно, а не за допомогою натяків, адже «європейські цінності» не такі страшні, як їх малюють, - прогнозував К. Шуллєр. - На відміну від того, що ллють у західні вуха українські дипломати, «в руки Росії» Україну підштовхне не той, хто протистоїть Януковичу, а той, хто дасть йому повну свободу дій. Якщо цей президент діятиме так і надалі, його корумповані клани дуже швидко економічно й морально зруйнують цю нестійку державу. Його друзі і родичі ховатимуть свої гроші на Британських Віргінських островах, і коли нарешті країна через злидні опиниться в повному сум'ятті, його останнім козирем стане остаточна передача газової мережі і військово-морських баз колишній державі-господарю. Але тоді друзі і родичі вже давно будуть в Монако» [62].

Протягом року тиск Москви на Київ лише зростав. Так, в середині липня 2012 р. на засіданні міждержавної українсько-російської комісії на рівні президентів В. Януковича та В. Путіна Україна знову без суттєвих зрушень порушила питання про проблеми у сфері торгівлі з Росією, пов'язані з новими бар'єрами у торгівлі, зокрема, через функціонування Митного союзу. Натомість «Газпром», за підсумками 2012 р., загрожував звернутися до Стокгольмського арбітражу за недобір законтрактованих Україною обсягів газу. РФ вимагала також, аби Україна розпочала формувати резерв російського газу у власних сховищах для гарантування поставок палива до ЄЄ, на що вже з початком осені отримала негативну відповідь Києва (Саме у ті дні початку вересня 2012 р. Єврокомісія розглядала питання монопольного статусу «Газпрому».). Росія чи не одразу завдала удару у відповідь, висунувши вимогу до України повернути борг ЄЕСУ у розмірі 3 млрд 239 млн 449 тис. 614 грн. 14 копійок.

Нагадаю, що цю тему вже раніше порушувало МО РФ, а 21 серпня 2012 р. воно подало офіційний позов до Кабінету міністрів України. Суть цього позову полягала в тому, що ЄЕСУ «зобов'язалося здійснити постачання матеріально-технічних ресурсів і продукції виробничо-технічного призначення для потреб підвідомчих Міністерству оборони Російської Федерації військових частин, підприємств і організацій» [39]. Російська сторона зазначала, що нею було здійснено оплату «за матеріально-технічні ресурси, котрі мала постачити ПФК «ЄЕС України», разом з тим, остання свої обов'язки за вказаними договорами належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 405 311 181 доларів США, в тому числі 328 393 706 доларів США основного боргу, 50 645 978,60 доларів США відсотків і 26 271 796,40 доларів США штрафних санкцій» [39]. Росія аргументувала й обурювалася, що існування заборгованості ЗАП ПФК «ЄЕС України» підтверджувалося українською стороною на міждержавному рівні, про що свідчив п.3.2 Протоколу Десятого засідання Змішаної Російсько-Української комісії зі співробітництва від 2 липня 2004 р., проте уряд України в особі Державної митної адміністрації України, замість виконання своїх міжнародних зобов'язань як гаранта, ініціював у судовому порядку ліквідацію ЗАП ПФК «ЄУС України».

Тим не менш, сторони так і не змогли домовитися з економічних питань ні під час переговорів президентів Росії та України у Москві (жовтень 2012 р.), ані під час візиту до столиці РФ прем'єр-міністра України (листопад 2012 р.). Росія увесь рік продовжувала політичний тиск на Україну за допомогою митних вилучень у торгівлі Зауважу, що у 2012 р. товарообіг між Україною і Росією (за офіційними українськими даними) становив 45,5 млрд. дол. За висновком Світового банку 2012 р., Росія посіла 5-те місце у списку найбільших світових економік з показником 3,4 трильйона дол., Україна перебувала на 38-му місці із 338,2 млрд. дол. США. та в питанні ціни на енергоносії з метою примусити останню приєднатися до Митного союзу та стати членом єдиного з Росією простору безпеки Разом з тим, Росія продовжувала (від 2006 р.) підготовку своїх військових на території України і навіть на українських військово-технічних об'єктах, зокрема на імітаторі злітно- посадкового поля авіаносця «Нитка» в Криму. Варто зауважити, що лише в червні 2012 р. МО РФ вперше готівкою заплатило за користування ним (вартість склала 1 млн. 373 тис. 809 дол.). У серпні того ж року у Києві відбулося п'яте засідання Підкомітету з питань безпеки українсько-російської міждержавної комісії на рівні міністрів оборони, на якому Сторони підписали угоду про довгострокову оренду українського полігона злітно- посадочних систем «Нитка». 11 січня 2013 р. ВР ратифікувала Угоду між Кабміном України та урядом РФ про взаємодію з питань попередження надзвичайних ситуацій, пожеж і ліквідації їх наслідків у населених пунктах, в яких розташовано об'єкти ЧФ РФ на території України, підписану 12 липня 2012 р. в Ялті.. РФ також системно виступала проти наміру ЄС першочергово розглянути питання надання безвізового режиму для громадян України На початку грудня 2012 р. Рада міністрів закордонних справ ЄС висунула Україні вимоги для підписання угоди про асоціацію: впорядкування виборчого законодавства, скасування вибіркового правосуддя, проведення реформ. Наприкінці грудня 2012 р. ЄС переглянув своє рішення про бойкот президента В. Януковича та запропонував провести саміт з Україною у Брюсселі наприкінці лютого 2013 р. ЄС вів переговори з Україною стосовно Угоди про асоціацію та всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі, починаючи з березня 2007 р. Обговорення завершилися у 2012 році. 24 червня 2013 р. Рада з питань співробітництва між Україною та ЄС ухвалила в Люксембурзі оновлений «Порядок денний асоціації Україна-ЄС» для підготовки та сприяння реалізації Угоди про асоціацію між ЄС та Україною..

Таким чином, протягом 2010-2012 рр. Російська Федерація цілеспрямовано й наполегливо втілювала у дійсність свій гео стратегічний план щодо остаточної інкорпорації України у власну воєнно-політичну, енергетичну, фінансово-економічну та гуманітарну орбіту шляхом ведення проти неї та її мафіозно-корумпованої політико-господарчої верхівки фактично безупинної, широкомасштабної та багатовекторної комбінованої війни практично в усіх сферах міжнародного, обопільного та внутрішнього українського життя.

У цій гібридизованій війні застосовувалися різноманітні методи, засоби та форми поглинання, починаючи з прихованого і неприхованого шантажу як особистого, так і глобального характеру, торговельних, митних та енергетичних війн й закінчуючи всебічним втіленням широкої агентурної мережі у всі сфери державно-політичного організму України, тотальним застосуванням «м'якої» сили й навіть погроз через брязкання зброєю тощо.

Наступні 2013-й та 2014-й роки президентства В. Януковича мали стати завершальним етапом цієї масштабної геополітичної спецоперації, внаслідок якої усі важелі політичного та фінансово-економічного кермування Україною мали би опинитися в руках російської агентури та кремлівських маріонеток, а держава Україна мусила би не лише перетворитися на квазідержаву-сателіта Російської Федерації, а й, ізольована від зовнішнього цивілізованого світу й розчленована, в обтятих державно-теренових межах, була би перетворена на неоколонію імперсько-авторитарної Росії.



Список використаних джерел

1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році». -К.: НІСД, 2016.

2. Верховна Рада ратифікувала харківські угоди // ВВС. - 2010. - 27 квітня [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bbc. com/ukrainian/ukraine/2010/04/100427_rada_ratification_bt.shtml.

3. Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №21.

4. Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №40.

5. Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990-2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення / Павло Гай-Нижник. - К.: «МП Леся», 2017. - 332 с.

6. Голос України. - 2010. - 26 лютого.

7. Голос України. - 2010. - 9 квітня.

8. Голос України. - 2010. - 14 квітня.

9. Голос України. - 2010. - 19 травня.

10. Голос України. -2010. -20 травня.

11. Голос України. - 2010. - 3 червня.

12. Голос України. -2010. - 11 червня.

13. Голос України. -2010. - 1 липня.

14. Голос України. -2010. -20 липня.

15. Голос України. -2010. -21 липня.

16. Голос України. -2010. -6 жовтня.

17. Голос України. -2010. -25 листопада.

18. Голос України. -2010. - ЗО листопада.

19. Голос України. -2011. - З березня.

20. Голос України. - 2011. - 9 квітня.

21. Голос України. -2011. - 16 квітня.

22. Голос України. -2011.-9 червня.

23. Голос України. -2011.-26 липня.

24. Голос України. -2011.-2 серпня.

25. Голос України. -2011.-3 серпня.

26. Голос України. -2011.- 14 вересня.

27. Голос України. -2011.- 12 листопада.

28. Голос України. -2011.-26 листопада.

29. Голос України. -2011.- 14 грудня.

30. Голос України. -2012.- 14 січня.

31. Голос України. -2012.-9 лютого.

32. Голос України. -2012.- 17 лютого.

33. Голос України. -2012.- 18 лютого.

34. Голос України. -2012.-22 лютого.

35. Голос України. -2012.- 19 травня.

36. День. -2011. - 15 вересня.

37. Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2008-2013). Авт. кол.: С. В. Віднянський, О. М. Горенко, А. Ю. Мартинов (відп. ред.), В. В. Піскіжова. -К.: Інститут історії України НАН України, 2015.

38. Известия. - 2012. - 7 березня.

39. Иск Министерства обороны Российской Федерации к Кабинету Министров Украины относительно долгов компании Единые энергетические ресурсы Украины // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://hai- nyzhnyk.in.ua/doc2/2012(08)21.yeesu.php.

40. Комсомольська правда. - 2011. - 24 жовтня.

41. Лист міністра оборони Російської Федерації А. Сердюкова до прем'єр-міністра України М. Азарова щодо погашення Україною заборгованості компанії «ЄЕСУ» в сумі 405,5 млн. дол. США (10 червня 2011 р.) // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk. in.ua/doc2/2011(06)10.borg.php.

42. Луценко Ю. Останнє слово у Печерському районному суді м. Києва (16 лютого 2012 р.) / Юрій Луценко // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/2012(02)16.1utsenko.php.

43. Независимая газета. - 2016. - 11 квітня.

44. О ратификации Соглашения между Российской Федерацией и Украиной по вопросам пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины // Государственная Дума. Официальный сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://asozd2.duma.gov.ru/main.nsf/%28SpravkaNew%2970penAgent &RN=363935-5&02.

45. Повідомлення старшого слідчого Генеральної прокуратури України О. Нечвоглода для Ю. Тимошенко про заборону їй поїздок до Чернігівської та Миколаївської областей, а також до м. Брюсселя та м. Страсбура (17 червня 2011р.)// Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hai- nyzhnyk.in.ua/doc2/2011(06)17.Tymoshenko.php.

46. Протест проти ратифікації «харківських угод» як тест на зрілість опозиції // Радіо Свобода. Офіційний сайт. - 2010. - 27 квітня [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www. radiosvoboda.org/a/2026250.html.

47. Таємна дипломатична депеша посла США в Україні Дж. Теффта[Про зустріч і розмову з колишнім президентом України Л. Кучмою 2 лютого 2010 р.] / Дж. Теффт // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/2010(02)(..).Tefft.php.

48. Тарасюк Б. Закон «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» як діагноз поступового перетворення України з суб'єкта зовнішньої політики в об'єкт / Борис Тарасюк // Українська правда. БлогБ. Тарасюка. - 2016. - 2 липня [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/4c2ddd848042c/.

49. Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України // Верховна Рада України. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/643_359.

50. Угода між Україною та Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону (підписана 17.05.2010 р., ратифікована Україною Законом №2466-VI від 08.07.2010 р., набрала чинності для України 29.07.2010 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/643_365t

51. Указ президента України №1119/2010 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 року «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році» (17 листопада 2010 р.) // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk. in.ua/doc2/2010(ll)17.RNBO.php.

52. Урядовий кур'єр. - 2010. - 22 квітня.

53. Урядовий кур'єр. -2010.-25 червня.

54. Урядовий кур'єр. -2010.- 19 вересня.

55. Урядовий кур'єр. -2011.- 19 жовтня.

56. Урядовий кур'єр. - 2012. - 5 травня.

57. Янукович В. Двадцять років України: Наш шлях лише починається / Віктор Янукович // Дзеркало тижня. Україна. - 2011. 19-26 серпня.

58. Analytical correspondence between agents of intelligence and analysis company «Stratfor» about Putin and Medvedev role in the arrest of Tymoshenko and Russians plans for Yanukovych (Letter senior analyst for Eurasia Lauren Goodrich to the director from the analysis of «Stratfor» Reva Balia; September 14, 2011) // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/201 l(09)14.analytical.php.

59. Chow Е. С. (Senior Fellow Program Center for Strategic and International Studies) Energy and National Security: «Ukraine at a Crossroads: What's at Stake for the U.S. and Europe?» (Senate Foreign Relations Committee Subcommittee on European Affairs Hearing; February 1, 2012) / Edward C. Chow // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. hai-nyzhnyk. in. ua / downloads/2012, senat. Chow.pdf.

60. European Parliament. - 2011. - October, 27^th [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc. do?type=MOTION&reference=P7-RC-201 l-0543&language=EN

61. Pifer S. (Senior Fellow, Center on the United States and Europe; The Brookings Institution) Developments in Ukraine and Implications for U.S. Policy (Statement before the Senate Foreign Relations Committee Subcommittee on European Affairs; February 1, 2012) / Steven Pifer // Павло Гай-Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012.senat. Pifer.pdf.

62. Schuller К. Was tun mit Viktor Fjodorowitsch? / Konrad Schuller // Frankfurter Allgemeine Zeitung. - 2012. - 30. Oktober.

63. Wilson D. M. (Executive Vice President Atlantic Council) Ukraine at a Crossroads: What's at Stake for the United States and Europe (Subcommittee on European Affairs; Senate Committee on Foreign Relations; February 1, 2010) / Damon M. Wilson // Павло Гай- Нижник. Особистий сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012.senat.Wilson.pdf.

64. World Economic Outlook Database // International Monetary Fund. - April, 2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.imf.org/external/pubs/ff/weo/2016/01/weodata/index.aspx.

References

1. Analitychna dopovid do Shchorichnoho Poslannia Prezydenta Ukrainy do Verkhovnoi Rady Ukrainy «Pro vnutrishnie ta zovnishnie stanovyshche Ukrainy v 2016 rotsi». - K.: NISD, 2016.

2. Verkhovna Rada ratyfikuvala kharkivski uhody // VVS. - 2010. 27 kvitnia [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.bbc. com/ukrainian/ukraine/2010/04/100427_rada_ratification_bt.shtml.

3. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. - 2010. - №21.

4. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. - 2010. - №40.

5. Hai-Nyzhnyk P. P Rosiia proty Ukrainy (1990-2016 rr.): vid polityky shantazhu і prymusu do viiny na pohlynannia ta sproby znyshchennia / Pavlo Hai-Nyzhnyk. - К.: «МР Lesia», 2017. - 332 s.

6. Holos Ukrainy. - 2010. - 26 liutoho.

7. Holos Ukrainy. - 2010. - 9 kvitnia.

8. Holos Ukrainy. - 2010. - 14 kvitnia.

9. Holos Ukrainy. - 2010. - 19 travnia.

10. Holos Ukrainy. - 2010. - 20 travnia.

11. Holos Ukrainy. -2010. -3 chervnia.

12. Holos Ukrainy. -2010.-11 chervnia.

13. Holos Ukrainy. - 2010. - 1 lypnia.

14. Holos Ukrainy. - 2010. - 20 lypnia.

15. Holos Ukrainy. - 2010. - 21 lypnia.

16. Holos Ukrainy. - 2010. - 6 zhovtnia.

17. Holos Ukrainy. - 2010. - 25 lystopada.

18. Holos Ukrainy. - 2010. - 30 lystopada.

19. Holos Ukrainy. - 2011. - 3 bereznia.

20. Holos Ukrainy. - 2011. - 9 kvitnia.

21. Holos Ukrainy. - 2011. - 16 kvitnia.

22. Holos Ukrainy. - 2011. - 9 chervnia.

23. Holos Ukrainy. - 2011. - 26 lypnia.

24. Holos Ukrainy. - 2011. - 2 serpnia.

25. Holos Ukrainy. -2011. -3 serpnia.

26. Holos Ukrainy. -2011. - 14veresnia.

27. Holos Ukrainy. - 2011. - 12 lystopada.

28. Holos Ukrainy. - 2011. - 26 lystopada.

29. Holos Ukrainy. - 2011. - 14 hrudnia.

30. Holos Ukrainy. - 2012. - 14 sichnia.

31. Holos Ukrainy. - 2012. - 9 liutoho.

32. Holos Ukrainy. - 2012. - 17 liutoho.

33. Holos Ukrainy. - 2012. - 18 liutoho.

34. Holos Ukrainy. - 2012. - 22 liutoho.

35. Holos Ukrainy. - 2012. - 19 travnia.

36. Den. -2011. - 15 veresnia.

37. Zovnishnia polityka Ukrainy v umovakh hlobalizatsii. Anotovana istorychna khronika mizhnarodnykh vidnosyn (2008-2013). Avt. kol.: S. V. Vidnianskyi, О. M. Horenko, A.Iu. Martynov (vidp. red.), V. V. Piskizhova. - K.: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2015.

38. Yzvestyia. - 2012. - 7 bereznia.

39. Isk Ministerstva oborony Rossijskoj Federacii k Kabinetu Ministrov Ukrainy otnositel'no dolgov kompanii Edinyejenergeticheskie resursy Ukrainy // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/2012(08)21. yeesu.php.

40. Komsomolska pravda. - 2011. - 24 zhovtnia.

41. Lyst ministra oborony Rosiiskoi Federatsii A. Serdiukova do premier-ministra Ukrainy M. Azarova shchodo pohashennia Ukrainoiu zaborhovanosti kompanii «IeESU» v sumi 405,5 min dol. SShA (10 chervnia 2011 г.) II Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/ doc2/2011(06)10.borg.php.

42. Lutsenko Yu. Ostannie slovo u Pecherskomu raionnomu sudi m. Kyieva (16 liutoho .) / Yurii Lutsenko // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai- nyzhnyk.in.ua/doc2/2012(02)16.1utsenko.php.

43. Nezavisimaia hazeta. -2016. - 11 kvitnia.

44. О ratifikacii Soglashenija mezhdu Rossijskoj Federaciej і Ukrainoj po voprosam prebyvanija Chemomorskogo flota Rossijskoj Federacii na territorii Ukrainy // Gosudarstvennaja Duma. Oficial'nyj sajt [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://asozd2.duma.gov.ru/ main.nsf/%28SpravkaNew%29?OpenAgent&RN=363935-5&02.

45. Povidomlennia starshoho slidchoho Heneralnoi prokuratury Ukrainy O. Nechvohloda dlia Yu. Tymoshenko pro zaboronu yii poizdok do Chernihivskoi ta Mykolaivskoi oblastei, a takozh do m. Briusselia ta m. Strasbura (17 chervnia 2011 r.) // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/ doc2/2011(06)17.Tymoshenko.php.

46. Protest proty ratyfikatsii «kharkivskykh uhod» yak test na zrilist opozytsii // Radio Svoboda. Ofitsiinyi sait. - 2010. - 27 kvitnia [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.radiosvoboda. org/a/2026250.html.

47. Taiemna dyplomatychna depesha posla SShA v Ukraini Dzh. Teffta [Pro zustrich і rozmovu z kolyshnim prezydentom Ukrainy L. Kuchmoiu 2 liutoho 2010 г.] I Dzh. Tefft ll Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai- nyzhnyk.in.ua/doc2/2010(02)(..).Tefft.php.

48. Tarasiuk B. Zakon «Pro zasady vnutrishnoi ta zovnishnoi polityky» yak diahnoz postupovoho peretvorennia Ukrainy z subiekta zovnishnoi polityky v obiekt / Borys Tarasiuk // Ukrainska pravda. Bloh B. Tarasiuka. - 2016. - 2 lypnia [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/4c2ddd848042c/.

49. Uhoda mizh Ukrainoiu ta Rosiiskoiu Federatsiieiu z pytan perebuvannia Chornomorskoho flotu Rosiiskoi Federatsii na terytorii Ukrainy // Verkhovna Rada Ukrainy. Ofitsiinyi sait [Elektronnyi resurs]. -Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/643_359.

50. Uhoda mizh Ukrainoiu ta Rosiiskoiu Federatsiieiu pro demarkatsiiu ukrainsko-rosiiskoho derzhavnoho kordonu (pidpysana r., ratyfikovana Ukrainoiu Zakonom №2466-VI vid r., nabrala chynnosti dlia Ukrainy 29.07.2010 r.) [Elektronnyi resurs]. -Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/643_365t

51. Ukaz prezydenta Ukrainy №1119/2010 «Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky і oborony Ukrainy vid 17 lystopada 2010 roku «Pro vyklyky ta zahrozy natsionalnii bezpetsi Ukrainy u 2011 rotsi» (17 lystopada 2010 r.) // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/ doc2/2010(U)17.RNBO.php.

52. Uriadovyi kurier. - 2010. - 22 kvitnia.

53. Uriadovyi kurier. - 2010. - 25 chervnia.

54. Uriadovyi kurier. -2010. - 19 veresnia.

55. Uriadovyi kurier. -2011. - 19 zhovtnia.

56. Uriadovyi kurier. - 2012. - 5 travnia.

57. Yanukovych V. Dvadtsiat rokiv Ukrainy: Nash shliakh lyshe pochynaietsia / Viktor Yanukovych // Dzerkalo tyzhnia. Ukraina. - 2011. 19-26 serpnia.

58. Analytical correspondence between agents of intelligence and analysis company «Stratfor» about Putin and Medvedev role in the arrest of Tymoshenko and Russians plans for Yanukovych (Letter senior analyst for Eurasia Lauren Goodrich to the director from the analysis of «Stratfor» Reva Balia; September 14, 2011) ll Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai- nyzhnyk.in.ua/doc2/2011(09)14.analytical.php.

59. Chow E. C. (Senior Fellow Program Center for Strategic and International Studies) Energy and National Security: «Ukraine at a Crossroads: Whats at Stake for the U.S. and Europe?» (Senate Foreign Relations Committee Subcommittee on European Affairs Hearing; February 1, 2012) / Edward C. Chow // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.hai-nyzhnyk. in.ua/downloads/2012.senat.Chow.pdf.

60. European Parliament. - 2011. - October, 27th [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc. do?type=MOTION&reference=P7-RC-201 l-0543&language=EN

61. Pifer S. (Senior Fellow, Center on the United States and Europe; The Brookings Institution) Developments in Ukraine and Implications for U.S. Policy (Statement before the Senate Foreign Relations Committee Subcommittee on European Affairs; February 1, 2012) / Steven Pifer // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012. senat.Pifer.pdf.

62. Schuller K. Was tun mit Viktor Fjodorowitsch? / Konrad Schuller // Frankfurter Allgemeine Zeitung. - 2012. - 30. Oktober.

63. Wilson D. M. (Executive Vice President Atlantic Council) Ukraine at a Crossroads: Whats at Stake for the United States and Europe (Subcommittee on European Affairs; Senate Committee on Foreign Relations; February 1, 2010) / Damon M. Wilson // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Osobystyi sait [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: // http://www. hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012.senat.Wilson.pdf.

64. World Economic Outlook Database // International Monetary Fund. - April, 2016 [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http:// www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/01/weodata/index.aspx.

Размещено на Allbest.ru

...