Політика транснаціонального та регіонального партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Політика транснаціонального та регіонального партнерства

УДК 327

Остап'як В. І., канд. політ. Наук

Рецензенти: Турчин Я. Б., д-р політ. наук, доцент;

Бобіна О. В., канд. політ. наук, доцент

Івано-Франківськ, Україна 05.05.2015

Анотації

Розглянуто проблематику поширення та налагодження партнерських транснаціональних відносин у контексті глобалізації. Висвітлено процес трансформації регіональної політики держав перехідного типу в системі пошуку та вироблення ефективних форм політичного партнерства.

Ключові слова: транснаціоналізація; трансформація; партнерство; регіоналізація; глобалізація.

В. И. Остапьяк,

Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, г. Ивано-Франковск, Украина

ПОЛИТИКА ТРАНСНАЦИОНАЛЬНОГО И РЕГИОНАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

Рассматривается проблематика распространения и налаживания партнерских транснациональных отношений в контексте глобализации. Освещаются процесс трансформации региональной политики стран переходного типа в системе поиска и выработки эффективных форм политического партнерства.

Ключевые слова: транснационализаци; трансформация; партнерство; регионализация; глобализация.

V. Ostapiak,

Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine

THE POLICY OF TRANSNATIONAL AND REGIONAL PARTNERSHIP

Development of international partnership is considered to be the main component of the process of globalization and transition to geoeconomics or spatial economics as a component of sustainable development of modern civilization. The constituent components of foreign policy, security, and peace require further analysis because there arises a mega modern problem of overcoming of international terrorism and other global threats, including the existence of hybrid wars. At the present stage of existence of such phenomenon it is impossible to identify the term hybrid war for certain and make an attempt to describe the process by which this phenomenon came into general use.

Keywords: transnationalization; transformation; partnership; regionalization; globalization.

Вступ

Постановка наукової проблеми та її значення.

Система відносин на різних рівнях соціальних сходинок достеменно проходить крізь масу трансформацій. Трансформації на побутовому рівні зумовлені особливостями існування людей, так само в системі міжнародних відносин зумовлюються певні особливості розвитку. Розвиток міжнародного партнерства є чи не основною складовою процесу глобалізації, переходу до геоекономіки чи просторової економіки, як складової стабільного розвитку сучасної цивілізації. Складові міжнародної політики, безпеки та миру потребують проведення додаткового аналізу, адже безумовно постає мегасучасна проблема подолання міжнародного тероризму та інших глобальних загроз, зокрема існування гібридних воєн. Достеменно виділити термін гібридна війна та здійснити спробу описати процес, завдяки якому це явище стрімко ввійшло у словотворчий обіг неможливо на сучасному етапі існування такого явища. Проте доволі цікавою та неординарною залишається тематика дослідження партнерства, адже саме явище партнерства у системі міжнародних відносин є першоджерелом конструктивних змін, котрі призводять до трансформації системи та стимулюють подальші глибинні зміни у розвитку суспільства. Транснаціональне партнерство диктоване розвитком «неокейнсіанської» [1] теорії та формуванням «нової кейнсіанської школи» [2] в 70-х роках ХХ століття. Проте партнерство на економічних рівнях та діяльність транснаціональних корпорацій тісно взаємопов'язане з регіональними економічними політичними змінами, котрі, у свою чергу, взаємозалежні від політичної кон'юнктури окремих держав. Трансформації політичної кон'юктури та пошуки новітніх систем партнерства в глобальному та регіональному середовищі впливають на всю систему економічних, соціальних, а основне політичних взаємозв'язків між суспільствами. Безпосередньо стрімкі зміни в соціальних сферах життя окремих держав, держав, котрі перебувають у стані взаємозалежних економічних і політичних союзів (автор має на увазі ЄС та інші форми партнерства) впливають на трансформації партнерства на глобальних рівнях у політичному, суспільному, економічному та військовому житті.

Аналіз останніх досліджень. У вивченні розвитку, трансформації та пошуку глобального партнерства, а також впливів економічних, соціальних, культурних, релігійних та політичних чинників міжнародного партнерства беззаперечного успіху досягли такі дослідники як А. Сміт, Д. Кейнс, П. Мінфорд, Є. Прескот, Т. Сарджента, Г. Спенсер, М. Вебер, А.Т урен, Т. Парсонс, Р. Емерсон, Д. Гелбрейт, Й. Шумпетер.

Достатньо цікавими є праці вітчизняних дослідників, котрі намагаються систематизувати накопичений досвід та пропонується до розгляду власне бачення проблем міжнародного співробітництва і шляхів оптимізації та інтенсифікації розвитку політичного партнерства. Зокрема варто відзначити праці таких дослідників, як Є. Макаренко, І. Погорську, Гальчинського, А. Кредісова, В. Семеноженка, Новицького, Н. Татаренко, Б. Канцелярука.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів

Сучасні тенденції пошуку нових систем безпеки та загрози глобальних терористичних конфліктів залишаються доволі актуальними. У світовій практиці подолання загроз новітніх «гібридних» воєн постає в контексті останніх подій в Україні [3]. В цьому сегменті наукового дослідження варто підкреслити першість глобалізації як форми поширення новітніх загроз. Відповідно глобальні перетворення на якісно новому рівні впливають на систему безпеки світу в масштабах як міжнародного співробітництва, так і пошуку регіональних систем партнерства. У цьому контексті партнерство як елемент політичного і соціального розвитку відіграє провідне значення.

Можемо спостерігати зростання загроз глобального характеру, основними з яких виступають військові загрози. В цьому контексті варто згадати Сирійський конфлікт, що розпочався на фоні релігійного протистояння між мусульманами шиїтами та сунітами. Характер такого конфлікту має у своєму взаємозадіяні комплекс властивостей, що зазначалися у праці «Зіткненні цивілізацій» С. Хантінгтонна. Хоча Хантінгтонн і розділив між собою західну та православну цивілізації, проте не було конфліктогенного розділення між сунітами і шиїтами ісламської цивілізації. Також видається доволі ефемерним термін цивілізацій, котрий містить безліч суперечностей у контексті політичного усвідомлення.

Залишається реальним сприйняття конфлікту в самій Сирії, проте не всі ісламські держави, що мають у своєму середовищі одночасно представників шиїтських та сунітських громад, переходять до відкритої агресії, хоча чинники кризогенності присутні в цьому суспільстві. Спостереження за кризою всередині країни наштовхує на роздуми про жорсткість повстанців та системну агресію до оточення [4]. Також можемо зазначити безліч напрямків та течій найбільш поширених релігій, котрі у своєму ядрі містять протиріччя, проте не реалізуються як каталізатори виникнення криз, попри те містять доволі значні політично навантаженні ідеологеми кризогенності. Основними формами та каталізаторами виникнення криз, котрі призводять до реалізації деструктивних трансформацій в основному виступають ідеологеми боротьби, як шляху вирішення проблеми. У цьому системному явищі ідеологеми боротьби виникає субпоняття боротьби політичних ідеологем та активізуються відкриті військові конфлікти чи конфлікти закритих типів, так званих «гібридних воєн». На наступному етапі розгляду парадигми зародження відкритих протистоянь і розвитку конфліктів залишається відкритим питання про причини їх виникнення. політичний партнерство транснаціональний

Розглядаючи причини і мотиви виникнення конфліктів, варто зосередити увагу на конфлікті українського Сходу 2014 року, котрий проходить крізь призму жорсткого протистояння, яке становить загрозу відкритого воєнного втручання та дестабілізації політичної ситуації в ЄС. Ескалація такого типу конфлікту може слугувати не тільки загрозою регіонального, але транснаціонального колапсу міжнародної системи світової безпеки. Відповідно постає питання побудови ефективної системи партнерства на засадах рівноправного партнерського взаємодоповнення з основними державами, що можуть виступити в ролі стратегічних партнерів.

Основними причинами зародження та становлення держав, що розвиваються в сучасній Європі та Азії, в основному лежать ідеологічні складові вважає Клаус фон Бейме [5]. Ідеологічна складова тісно вмонтована в структуру країн, що розвиваються та як основа політичного життя допомагає країнам еволюціонувати. Попри стрімку еволюцію політична та ідеологічна складова існування держав може містити у своїй основі приховану деструктивну мотивацію. Розвиток держав з використанням імперських амбіцій може призвести не тільки до розширення імперії, але й до самознищення тієї держави, котра озброєна ідеологією імперіалістичного розвитку.

Можемо спостерігати в РФ формування міцних імперських амбіцій та становлення нової концепції «руського миру», як моделі розвитку держави. Відповідно московська стратегія імперіалізму достатньо далеко відійшла від ідеологем прозахідних цивілізацій, побудованих на демократичних принципах, про що може свідчити: