Роль жінок в гармонізації політичного процесу: порівняльний аналіз країн ЄС-28 та пострадянського простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль жінок в гармонізації політичного процесу: порівняльний аналіз країн ЄС-28 та пострадянського простору

Активні суспільні трансформації, що відбуваються нині в країнах світу та в Україні зокрема, суттєво змінюють усталені способи життєдіяльності, суспільні норми та ідеологічні конструкції, що їх визначають. Ці трансформації активно осмислюються на різних рівнях, формуються і розвиваються нові наукові напрями, однак, майже всі вони вказують на необхідність посилення демократичних процесів в сучасних країнах. Демократизація політичного процесу в країнах пострадянського простору - одна з найгостріших проблем політичного життя, тому потребує наукового обґрунтування з метою гармонізації політичного процесу та досягнення політичної стабільності в суспільстві.

Політичний процес є одною з центральних категорій політичного аналізу, яка вже досить ґрунтовно досліджена на теоретичному рівні в роботах А.А. Дегтярьова, М.В. Ільїна, О.Ю. Мелешкіної, О.М. Салміна, А.Ю. Шутова та ін., в умовах демократизації суспільства - в роботах Р. Арона, М. Каазе, С. Липсета, Х. Лінца, Дж. Сарторі та ін. Питання тендерної рівноваги досліджували М. Бертольд, М. Джагер, А. Янг, а також вітчизняні автори - І. Доброжанська, О. Копиленко, Л.І. Лушпай, Н.М. Онищенко, М.С. Петрушкевич, А.І. Погорелова, О. Цуницька, К.О. Чернова, О. Ярош та ін.

Сучасною суспільно-політичною думкою серед аспектів гармонізації політичного процесу виділяються різні напрямки суспільно - політичного життя, зокрема досягнення політичної та ідеологічної структурованості суспільства, культурно-релігійної ідентичності, гендерної рівноваги в органах влади та на рівні політичного процесу в цілому. Питання гендерної рівності є одним з актуальних аспектів гармонізації політичного процесу в Україні та країнах СНД та умовою вступу до Європейської спільноти.

Дана стаття має на меті проаналізувати роль жінок в гармонізації політичного процесу шляхом порівняння представництва жінок в законодавчих органах влади країн пострадянського простору та Європейського союзу та виявлення впливу політичних чинників (тип виборчої системи, структура парламенту) на ступінь представництва жінок в них.

Сучасне розуміння демократії - це розуміння її як демократії паритетної, тендерної, адже творення її відбувається всім народом як джерелом влади в суспільстві. В будь-якій державі суспільство є досить диференційованим за багатьма критеріями: стать, вік, соціальний стан, економічне становище, освіта, тощо - і всі вони суттєво впливають на процес прийняття політичних рішень в державі та на політичний процес в цілому.

В демократичних суспільствах головним органом політичної влади в суспільстві є парламент, який є представником інтересів всього населення даної країни та має ухвалювати рішення в інтересах всього суспільства, тому саме в парламенті має додержуватися один з найголовніших принципів демократії - принцип рівності, зокрема й гендерної.

Для країн пострадянського простору інститут парламентаризму є досить новим, адже парламенти там утворилися лише з появою незалежності та початком розбудови демократії після розпаду СРСР, хоча певний досвід представницької влади в них зберігся з радянських часів, де жінки долучалися до політичного процесу через членство у комуністичній партії, зокрема й у якості депутатів рад республіканського та всесоюзного рівня.

Наразі у всіх новоутворених країнах пострадянського простору існують парламенти, до депутатського корпусу якого обов'язково входять жінки. Загальні відомості про кількість депутатських місць у парламентах країн ЄС-28 й пострадянського простору та кількість жінок в них станом на початок 2014 року відбиває таблиця 1.

Таблиця 1. Дані про представництво жінок в парламентах країн пострадянського простору та ЄС-28 (складено авторами за даними офіційних сайтів парламентів та статистичних служб країн, що досліджуються)

Як зазначає О. Копиленко, тендерна рівність передбачає право на відмінності статей. Існування двох великих соціальних груп - чоловіків і жінок - означає наявність у них специфічних потреб, які необхідно враховувати в процесі правового регулювання. Тендерні відмінності не є перепоною для рівності, а лише потребують диференціації законодавства, відбиття їх у спеціальних нормах, а отже, передбачають досконалішу законодавчу техніку [3, с. 11-12].

Порівняльний аналіз представництва жінок в вищих органах законодавчої влади країн СНД та ЄС-28 свідчать про те, що в середньому відсоток представництва жінок в вищих законодавчих органах влади країн ЄС складає 26,4%, а в країнах пострадянського простору лише 18,8%. Найкраща ситуація в Європі спостерігається у Швеції (45%), Фінляндії (42%), Бельгії, Данії (по 39%), найнижчий відсоток представництва - на Кіпрі (11%) та в Угорщині (9%). Цікавим є той факт, що переважна кількість країн - нових членів ЄС демонструє показник представництва жінок нижчий за середній по країнам ЄС-28. Серед країн СНД найкращий показник представництва жінок в парламенті країни демонструє Білорусь (28%) та Туркменістан (26%), які є країнами з авторитарним політичним режимом, а найнижчий показник представництва жінок спостерігається в Україні (9%), Вірменії та Грузії (по 11%). Відзначимо, що Україна та Угорщина, які за статистичними показниками є останніми в рейтингу представництва жінок в вищих виборчих органах влади, є країнами посткомуністичного простору і дуже близькими за історичними та культурно-релігійними аспектами здійснення політичного процесу.

Необхідно зазначити, що парламенти країн світу можуть бути однопалатними та двопалатними. В країнах ЄС 13 з 28 держав мають двопалатний парламент, в країнах пострадянського простору - 5 з 12. Як відомо, нижні палати парламентів традиційно формуються на засадах виборності, причому в абсолютній більшості випадків це прямі, загальні, рівні вибори й при таємному голосуванні. Коли говорять про народне представництво, про верховенство законодавчого органу, про народний суверенітет, то йдеться саме про нижні палати, оскільки вони формуються народом, там засідають представники народу. Це і є уособленням суверенітету й народного представництва [2, с. 248]. Розрахований як відношення кількості депутатських місць, що обіймаються представницями жіночої статі, до загальної кількості місць у палаті парламенту, показник представництва жінок в нижніх палатах парламентів свідчить про значку відмінність між країнами ЄС-28 та країнами СНД: для перших він складає 28,9%, що на 2,5% відсотка вище за середній показник представництва по парламентам даної групи країн, а в країнах пострадянського простору він дорівнює 18,3%, що майже співпадає із середнім показником по групі (18,8%).

Відзначимо, що однорідності серед групи країн щодо представництва жінок немає ні в країнах ЄС-28, ні в країнах пострадянського простору. Більшість країн всередині групи демонструють незначні відхилення від загальнопарламентського показника представництва (в межах 1-2%), однак є і країни, що позначаються відмінностями. Так серед групи країн ЄС-28 Словенія демонструє значне збільшення (+7%) представництва жінок в нижній, виборній палаті парламенту, а Ірландія навпаки - зниження на 4%. Аналогічна ситуація спостерігається і в країнах пострадянського простору: зростання частки жінок-депутатів в нижніх палатах спостерігається в Казахстані (+4%) та Узбекистані (+3%), а Білорусь - єдина країна, яка засвідчила зниження чисельності жінок-депутатів на 2%. Це дозволяє зробити висновок про те, що інститут бікамералізму (двопалатності) суттєво не впливає на кількісні показники представництва жінок в вищих виборних органах влади.

Традиційно при дослідженні гендерних аспектів політичних процесів вважається, що чинниками, які безпосередньо впливають на представництво жінок в парламенті, є тип виборчої системи. Загальні відомості про розраховані авторами показники представництва жінок в вищих виборних органах влади країн ЄС-28 та країн пострадянського простору зведені в таблиці 2.

Не суттєво впливає на представництво жінок в парламентах країн ЄС-28 такий чинник, як тип виборчої системи. Для більшості країн даної групи (18 з 28) притаманна пропорційна система формування виборних органів влади. Частка жінок-депутатів в парламентах, що обираються за пропорційною системою, складає 26,5%, за змішаною - 26,3%, що майже нейтралізує даний чинник впливу на інститут представництва жінок та тендерну рівновагу в вищих виборних органах влади даної групи країн.

політичний парламент жінка депутатський

Таблиця 2. Узагальнені показники представництва жінок в вищих виборних органах влади країн ЄС-28 та пострадянського простору

Дещо інша ситуація спостерігається в країнах пострадянського простору, де вживаються три системи виборів: пропорційна, мажоритарна та змішана. Остання є найбільш поширеною (6 країн з 12) і відсоток жінок-депутатів в таких країнах дорівнює 13,4%, що є найнижчим показником представництва жінок в вищих виборних органах влади даної групи. Дві країни - Туркменістан та Азербайджан - мають мажоритарну систему виборів і формування складу парламенту й демонструють найвищий рівень представництва жінок в парламентах країн пострадянського простору (21,2%). Країни з пропорційною виборчою системою, яких на пострадянському просторі чотири, демонструють середній показник у групі - 19,4%.

Однак, слід визнати, що навіть найвищий показник по групі в країнах пострадянського простору не відповідає бодай найнижчому в країнах ЄС-28 (21,2% проти 26,3%). Спільним для всіх цих країн є вплив змішаної системи виборів на загальне представництво жінок в парламентах: і для країн ЄС-28, і для країн пострадянського простору в таких країнах спостерігаються найнижчі показники представництва жінок. Особливо це відмічається в країнах пострадянського простору, де змішані системи запроваджено в половині країн групи, а частка представництва жінок є нижчою за країни з мажоритарною системою на 7,8%, а від середнього показника по групі - на 5,4%.

Отже, можемо констатувати вагомість чинника «тип виборчої системи» щодо впливу на інститут представництва жінок в вищих виборних органах влади країн пострадянського простору, а саме визнання позитивного впливу мажоритарної системи виборів на загальний результат. Також слід визнати спільне явище для обох груп країн - показник представництва жінок у виборних інститутах влади є вищим за пропорційної системи виборів, ніж за умов змішаної системи.

Узагальнюючи ступінь впливу таких політичних чинників, як тип виборчої системи та структура парламенту та інститут представництва жінок в парламентах країн ЄС-28 та України, можна звести їх до наступних показників.

Гендерна рівновага в парламенті не зводиться до паритетного співвідношення чоловіків і жінок в законодавчому органі, хоча це і вкрай важливо. Великого значення набуває усвідомлення всіма народними депутатами складності цієї проблематики, об'єктивної необхідності правового регулювання гендерних процесів в Україні, обізнаність із забезпеченням гендерної рівності в актах міжнародного та європейського права, особливостями втілення гендерного компоненту в галузевому законодавстві.

Рівноправності чоловіків і жінок, як підкреслює У. Бек, не можна досягти в рамках інституціональних структур, що споконвічно орієнтовані на нерівноправність. Якісно нової рівноправності можна досягти лише обмірковано, крок за кроком змінюючи сукупну інституціональну систему розвиненого індустріального суспільства [1, с. 186].

В Україні на рівні Конституції України закріплені рівні права чоловіків і жінок, а от із реальними можливостями їх реалізації справа є більш складною. Як визнає А. Погорєлова, в українському парламенті, і це слід визнати відверто, ще залишається значною частина чоловіків - політиків, які не піднялися до розуміння ґендеру як принципу, як комплексної проблеми, нерідко продовжують зводити її до традиційного «жіночого питання» і тим самим гальмують не лише розвиток парламентаризму, а й в цілому прогресивний суспільний поступ [4, с. 132].

Гендерний чинник все більше виявляє себе в діяльності українського парламенту, інтенсифікує його взаємодію з громадськістю. Визначальним у розгортанні цих процесів став 2005 рік, що пов'язано із прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Того ж року в результаті співробітництва Інституту законодавства Верховної Ради України та Програми рівних можливостей ПРООН обґрунтовано необхідність проведення гендерної експертизи законопроектів та розроблено навчальну тренінгову програму та відповідну літературу з цих питань для комітетів парламенту.

Реалізація гендерної політики залежить від її інституційно-правового забезпечення, перш за все, у самому парламенті. Йдеться про те, щоб вимоги таких законів України, як «Про комітети Верховної Ради України, «Про регламент Верховної Ради України» відповідали вимогам Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». Помітним кроком в гендерному сенсі стало створення у Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики.

Не слід забувати й про психологічний бік справи. Як зазначає А. Погорєлова, в психології та культурі населення зміни відбуваються за провідної ролі правлячих еліт. Особистість парламентаря, його робота, діяльність комітетів, фракцій за широкої об'єктивної поінформованості про них через засоби масової інформації можуть стимулювати у населення як вузькі ринкові, так і широкі демократичні установки, усвідомлення необхідності гендерної симетрії, що обов'язково позначається на настроях електорату, на результатах виборів до органів влади [4, с. 135].

Практичне забезпечення рівноправності жінок і чоловіків перебуває не лише в площині законодавчої врегульованості або неврегульованості, а, як свідчить практика, також у сфері соціально-економічних відносин, залежить від низького рівня життя, зубожіння частини населення, культурно-релігійних чинників тощо.

Дослідження тендерних аспектів гармонізації політичного процесу в країнах ЄС-28 та пострадянського простору дозволяє зробити наступні висновки:

по-перше, гармонізація політичного процесу в країнах, що досліджувалися, одним з аспектів свого вдосконалення вбачає саме розширення представництва жінок в депутатському корпусі вищих виборних органів влади;

по-друге, на ступінь представництва жінок в депутатському корпусі парламентів зазначених країн значно впливають такі політичні чинники, як тип виборчої системи та структура парламенту;

по-третє, визнано, що представництво жінок в парламентах країн ЄС-28 в вищим за групу країн пострадянського простору, а вплив політичних чинників несуттєво різнить між собою держави із різними виборчими системами та структурою парламентів, хоча найбільше представництво забезпечує саме пропорційна система виборів;

по-четверте, в країнах пострадянського простору найбільший відсоток жінок-депутатів спостерігається в східних державах із мусульманською культурою, де запроваджені мажоритарні системи виборів, а найнижчий показник представництва жінок спостерігається в Україні.

по-п'яте, вплив політичних чинників на гендерне представництво жінок в парламентах світу не є вичерпним. Експерти зазначають впливовість також таких показників, як соціально - демографічні, культурно-релігійні, психологічні тощо. До того ж гендерні аспекти гармонізації політичного процесу також мають доповнюватися політико-правовими, культурними та іншими складовими.

Література

1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек. - М.: Прогресс - Традиция, 2000. - 234 с.

2. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. посіб. / В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Субботін, С.М. Пашков; За ред. В.М. Бесчастного. - К.: Знання, 2007. - 467 с.

3. Копиленко О.Л. Правовий статус і гендерна політика: виміри та підходи / О.Л. Копиленко // Впровадження тендерних підходів у роботу комітетів Верховної Ради України: практичний посібник. - К.: К.І.С, 2005. - С. 11-16.

4. Погорєлова А.І. Розвиток культури парламентаризму в Україні / А.І. Погорєлова. - К.: Парламентське вид-во, 2012. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru