Щодо політико-правових механізмів переходу до сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем природокористування та екології НАН України

Щодо політико-правових механізмів переходу до сталого розвитку

УДК 502.34

В.Б. Хазан, Т.О. Блохіна

Анотації

В роботі розглянута роль політики, як одного з основних елементів управління життєдіяльністю суспільства в контексті сталого розвитку.

Надійшла до редколегії 14 жовтня 2005 р.

Рекомендовано членом редколегії канд.техн.наук М.А.Ємцем

В работе рассмотрена роль политики, как одного из основных элементов управления жизнедеятельностью общества в контексте устойчивого развития.

V.B. Khazan,

T.A. Blohina ON POLITICAL-LAWAL MECHANISMES FOR THE TRANSITION TO SUSTAINABLE DEVELOPMENT

Institute of Problems on Nature Management & Ecology,

National Academy of Sciences of Ukraine, Dniepropetrovsk

It is considered a role of politic as a one of the component for society management in sustainable development's context.

Політика в перекладі з давньогрецької мови означає мистецтво управління і розуміється як специфічна форма суспільної діяльності, а також як сукупність політичних інститутів, які здійснюють владу. В останньому випадку термін “політика” розглядається в структурно-функціональному аспекті і розуміється як “політична система”. Політика завжди виражає і представляє певні інтереси суспільства [1, 2]. На сучасному етапі суспільного розвитку видно, що в нашій державній політиці економічні інтереси панують над гуманітарними і проблеми екологічної безпеки та природокористування не враховуються. Важка “екологічна спадщина”, яка дісталася нам після розпаду СРСР, а також байдужість більшості суб'єктів політики до екологічних проблем призвели до загрози всезагального отруєння та виснаження оточуючого середовища. Тому найактуальнішим зараз повинно бути створення таких політично-правових механізмів, при яких головним інтересом політики була б оптимізація розвитку суспільства в контексті досягнення екосталості.

Немає сумніву, що для практичного вирішення проблем екосталості насамперед необхідні: удосконалення екологічного законодавства, урахування екологічної безпеки та раціонального природокористування в усіх інших законах (а саме головне - їх виконання), розробка і впровадження екологічних реформ. При цьому основними чинниками для політичної діяльності повинні бути збереження можливостей розвитку суспільства і використовування ним усіх природних ресурсів.

Політична діяльність на всіх напрямках повинна відповідати стратегії сталого розвитку і базуватися на таких принципах, як:

- урахування екологічного чинника на всіх рівнях політичної активності;

- спрямованість політичного процесу на вирішення завдань сталого розвитку;

- розробка ефективних методів оцінювання політичної діяльності в аспекті досягнення сталого розвитку регіонів;

- вдосконалення політичної системи на підставі оцінок її діяльності відносно переходу регіонів до сталого розвитку.

Необхідно враховувати, що політична система суспільства визначає шляхи розвитку на всіх напрямках його життєдіяльності. Вона здійснює в суспільстві наступні функції: владно-політичну (формує, використовує і підтримує владу), стабілізації соціально-політичного життя (з'ясовує причини різноманітних конфліктів і знаходить із них вихід), соціально-політичної модернізації (реформує усі сторони суспільного життя), управління (передбачає систему органів: державних, партійних і громадських, що становлять апарат управління суспільством), правову (формує право). ЇЇ особливостями є володіння монополії на владу та визначення стратегії суспільного розвитку як взагалі, так і в окремих його сферах. Разом з цим вона забезпечує політичне і адміністративно-державне управління суспільними процесами, сприяє стабілізації (чи в гіршому варіанті - дестабілізації) суспільного життя, а також формує правову систему і функціонує в її рамках (або - за межами правового поля). Політична система визначає і репрезентує інтереси усього суспільства (або пануючих груп) на державному рівні.

Розглянемо взаємозв'язки основних складових життєдіяльності суспільства. На рисунку показано, що ноосфера впливає на біосферу через антропогенний перетворювач, внаслідок чого ми одержуємо соціальний результат, який знову попадає на ноосферу. Антропогенний перетворювач складається з нематеріального та матеріального видів діяльності. До матеріальної діяльності відносяться інформаційні та інтелектуальні ресурси. На відміну від матеріальних ресурсів, нематеріальні - не обмежені і постійно розвиваються. Тут повинна простежуватися зворотня залежність: чим більше розвинуті нематеріальні ресурси, тим менше повинно бути споживання матеріальних. Останні включають в себе наступні напрямки виробництва: промисловість, будівництво, сільське, лісове та рибне господарства, а також і ті, які забезпечують належну інфраструктуру (транспорт, зв'язок, торгівля, заготівки, матеріально-технічне постачання і збут, сфера послуг). Політика формується на основі ноосферного впливу через науку та культуру і знаходиться в тісному взаємозв'язку з економікою. Політика концентровано виражає економіку і в кінцевому рахунку визначається економікою. Задля більш повного і точного аналізу тих чи інших політичних дій варто також було б звернути увагу і на національну ментальність, яка впливає на життєдіяльність суспільства взагалі та на прийняття політичних рішень зокрема.

Рисунок - Схема трансформації біосфери в результаті ноосферного впливу

Очевидно, що вирішення питань сталого розвитку обов'язково потребує пошуку формалізації і врахування політичної діяльності. Для цього, можливо, цікавою була б спроба застосування законів теорії управління, яка в теперішній час одержала значний розвиток. З цих позицій політика, як показано на рисунку, є одним з елементів антропогенного управляючого об'єкту, а довкілля (або при необхідності якийсь окремий його елемент) - об'єктом управління. При цьому могли би бути використані такі види управління, як координація, регулювання, стабілізація, оптимальне, екстремальне, протиаварійне та відновлювальне управління. Це включає в себе узгодження процесів в різних елементах об'єкту управління; забезпечення: близькості поточних значень однієї чи декількох координат об'єкта управління; постійності значень координат, якими управляють на заданому інтервалі часу; відповідності значень координат, що управляють координатами впливів, які змінюються завчасно невідомим образом; екстремального значення показника якості управління, а також досягнення і дотримання екстремуму заданого показника якості функціонування об'єкта управління; запобігання розвитку аварійних подій, які відбулися в системі управління; повернення в стан налагодження, працездатності чи правильного функціонування системи управління, втрачений внаслідок дефектів її елементів і структури [3]. Використання принципів управління з ідентифікацією і прогнозуванням відповідають впровадженню екологічного моніторингу [4].

Основними інститутами політичної системи, яка реалізує державне управління, повинні бути: на державному рівні - парламент, уряд, глава держави, територіальне представництво і місцеве самоврядування, суди та прокуратура, а на громадському - політичні партії [1]. На громадському рівні в політичній діяльності також беруть участь громадські організації, профспілки, релігійні організації тощо. Але вони напряму не враховуються тому, що за своєю природою не мають основною метою політичні цілі. Відповідно, реалізацію стратегії сталого розвитку необхідно забезпечувати основними інститутами політико-правової системи, яка реалізує управління, як на державному, так і суспільному рівнях (таблиця). Теперішнє кризове становище влади свідчить про невідкладну необхідність здійснення на практиці політичної реформи у відповідності зі змінами до Конституції, яка гармонізувала б владні гілки.

З розгляду функцій основних елементів політичної системи видно, що після державних органів, апарат управління суспільством становлять також і партійні органи. Тому ефективна діяльність політичної системи та адекватне відображення існуючих проблем суспільства можливі тільки на засадах демократії, яка сприяє розвитку партійної системи країни. На теперішній час політичні партії України стали не потенційними, а реальними суб'єктами політичної діяльності і впливають на всі рівні політико-правової системи. Тому одним з важливіших чинників досягнення сталого розвитку є партійна діяльність, яка передбачає розробку відповідної ідеології і поширення її серед електорату. В свою чергу, намагаючись переконати виборців в оптимальності власної платформи, партії впливають на суспільну думку. Вони об'єднують громадян для участі в органах влади і орієнтування влади на досягнення поставлених цілей. Практично, і ідеологія, і програма, і організаційна структура, і лідери партії слугують здійсненню цих цілей. В цілях реалізації стратегії сталого розвитку дуже важливо, щоб об'єднуючою основою партійних угрупувань, які приймають участь в управлінні державою, була єдність ідеології, для якої найвищою цінністю є життя Людини та усього живого.

Таблиця - Основні функції суб'єктів управління, які необхідні для забезпечення реалізації сталого розвитку

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що успіх вирішення проблем сталого розвитку в значній мірі залежить від того, чи будуть обрані до парламенту та уряду політичні сили, спроможні знайти шляхи до гармонізації та взаємозв'язку екологічної, соціальної та економічної стратегій реформування суспільства. Також слід підкреслити, що для реалізації стратегії сталого розвитку необхідною умовою є ефективна діяльність суб'єктів політики. політика суспільство управління

Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія. - К: Товариство “Знання”, 1999. - С. 163-181.

Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. - К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000. - 200 с.

Теория управления. Терминология. - М.: Наука., Вып. 107, 1988. - 56 с.

Методичні вказівки з розробки регіональних стратегій сталого розвитку / А.Г. Шапар та ін. - Дніпропетровськ: Моноліт, 2003. - 131 с.

Размещено на Allbest.ru