Аналіз російської політичної толерантності у відносинах суспільство-влада

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз російської політичної толерантності у відносинах суспільство-влада

Постановка проблеми

Висока культура толерантності прискорює політичну соціалізацію, оптимізує формування якостей громадянина, відчуття причетності до суспільних справ, прищеплює повагу до демократичних цінностей. Політична толерантність надає учасникам політичних подій упевненості у доцільності і кінцевій результативності конвенційно-консенсусних форм політичної діяльності. Актуальність зазначеної теми визначається процесами, які відбуваються сьогодні в російському суспільстві і які призводять не лише до непорозуміння та руйнації суспільних відносин.

Аналіз досліджень і публікацій. В Росії вивчення проблеми політичної толерантності набуло державного значення (Постанова уряду №629 від 2001 р.), що сприяло активізації відповідних наукових розробок в країні та обумовило їх напрямок - дослідження феномена толерантності в контексті місцевої специфіки. У сучасній російській науковій думці існує значна кількість захищених дисертаційних досліджень з тематики толерантності. Їх можна класифікувати за груповою приналежністю - серед груп населення, учнів школи, студентів, людей старшого віку, за напрямом толерантного ставлення - етнічної, релігійної, міжконфесійної, політичної тощо. Проблеми толерантності розглядаються з філософської, лінгвістичної, соціальної, культурної, психологічної точок зору. Розробкою даної проблеми займались такі російські науковці, як Бєлєнко Є.Г., Бояр- ков Р.Л., Гулієв М.А., Кузнецов Л.С., Лазарєв М,В., Маркова О.О. та інші.

Мета дослідження полягає у дослідженні стадії сучасного забезпечення політичної толерантності в Росії у системі відносин громадян та держави.

Виклад основного матеріалу

Після повернення В. Путіна на посаду президента громадська думка в Росії втратила визначеність уявлень про характер розвитку країни. У 2013 р. питомі ваги думок про рух країни «в правильному» і в «неправильному напрямку» зрівнялися [5]. Позитивні оцінки вектора політичної еволюції Росії дещо частіше давали більш молоді й освічені респонденти, жителі Москви, негативні - літні люди, менш освічені, низько- дохідні групи, жителі села. Після підйому індексів політичного та економічного оптимізму [5] на хвилі президентських виборів до кінця літа 2013 р. вони різко впали. В останньому виборчому циклі зафіксовано найнижчий рівень надій на владу, пов'язаних з виборами, та електоральної мобілізації. З осені 2013 р. намічається зростання обох показників. Починаючи з осені 2008 р. йшло постійне зниження загальної довіри до перших осіб держави, зростання спостерігається з березня 2014 р. [5]. Повільно зростає частка респондентів, які вважають, що «сьогодні немає таких політиків, яким можна довіряти».

На думку респондентів, за правління В.В. Путіна не було досягнуто жодних значимих результатів. Більшість учасників фокус- груп пояснювали причину падіння рейтингу тим, що за цей період часу в країні не було зроблено дій щодо поліпшення ситуації, рішенням більшості гострих і актуальних проблем країни. Заклопотаність багатьох респондентів викликає так звана «бездуховність» суспільства і байдужість влади до потреб і проблем населення [4]. За даними розподілу відповідей на запитання «Як би ви оцінили в цілому політичну обстановку в Росії?» [6] та даними підтримки населенням В.В. Путіна [5], за допомогою кореляційного аналізу визначено, що у російському суспільстві існує зв'язок між підтримкою В.Путіна та сприйняттям політичної обстановки в країні як благополучної.

Російська влада розцінюється як позбавлена якостей «справедливості» (у середньому таке визначення по відношенню до путінської системи обрали 1,5%). Позитивними якостями у середньому за 2012-13 рр. російську владу наділяє 5,3% респондентів на противагу 27,8% респондентів, що виказують негативні риси влади [8]. Сприйняття влади як «чужої, далекої від народу» (41-32%), «несправедливої» обумовлено розчаруванням від фактичного скорочення путінським урядом обсягів соціальної підтримки населення, характером соціальної політики та використанням судової і правоохоронної системи виключно в інтересах правлячого режиму. На запитання «Як почуття викликає у Вас російська політика?» [8] (вибір декількох відповідей в опитувальнику) у загальному негативні відчуття виказували у 2013 р. 64% респондентів, 37% - позитивні, зовсім ніяких почуттів не відчували - 28% опитаних.

Сьогоднішня політична поведінка росіян виглядає суперечливою. Протягом останнього десятиліття соціологічні опитування фіксували стійке невдоволення громадян актуальною ситуацією в країні (розподіл відповідей респондентів на запитання «Наскільки ви в цілому цікавитеся політикою?») [8]. Незважаючи на значний рівень невдоволення, громадяни не використовують наявні можливості для політичної активності (створення і робота в ініціативних групах, громадських організаціях тощо) [12]. На основі даних розподілу відповідей на запитання «Наскільки ви в цілому цікавитеся політикою?» [8] з використання критерію кутового перетворення Фішера визначено чи змінилась зацікавленість населення Росії політикою, порівнюючи 2003 рік та 2007, 2007 та 2013 рр. Кількість опитаних складає 1600 осіб. Тих, хто не цікавився політикою у лютому 2003 р., було 62%, жовтні 2007 - 54%, а в лютому 2013 - 67% [8]. Розрахунок дав змогу встановити, що здебільшого люди не цікавляться політикою (відсоток тих, хто за політичними подіями слідкує більш ніж у два рази менший за тих, хто байдуже до неї ставиться), проте певні політичні події у житті країни привертають увагу населення.

Майже дві третини росіян впевнені, що інтереси влади і суспільства в Росії не збігаються (не згодні з ними 24-28%). При цьому 45% опитаних вважають, що за час перших двох термінів путінського правління (19992007 рр.) розрив між владою і суспільством лише збільшився, 36% - зберігся на тому ж рівні, 11% - зменшився і лише 1% вважає, що «його не було і немає». Відносна більшість стверджує, що можливість контролю громадян за органами влади і керівництвом країни - це фікція, що цього як не було раніше, так немає і зараз (відповіді респондентів на запитання «Здійснюєте ви якийсь вплив на політичне та економічне життя країни?» [8]).

Всього 6% опитаних вважають, що політичний курс керівництва країни відповідає інтересам звичайних людей. Керівництво країни орієнтується головним чином на інтереси і думки силовиків, які забезпечують охорону влади і могутніх угруповань «нових багатих». Уявлення населення про склад і походження правлячої «еліти» позбавлені якої б то не було двозначності і чітко визначені, вони соціологічно «адекватні» тих знань, які громадяни отримують із спеціальних джерел і досліджень: це союз силовиків, олігархів і вищої бюрократії (включаючи і керівництво найбільших держ- корпорацій), що утворюють кістяк авторитарного режиму. Путін - виразник їхніх інтересів, вони - опора нинішньої системи панування [3].

Незважаючи на попередні оцінки, що путінська влада не приділяє належної уваги потребам «звичайних людей, існує стійка тенденція до згоди серед населення Росії зосереджувати владу в одних руках (відповіді респондентів на запитання «Як ви вважаєте те, що в руках В. Путіна знову буде зосереджена практично вся влада в країні, піде на благо Росії чи не обіцяє Росії нічого хорошого?») [8].

Неможливість іншого майбутнього включає механізм знижувальної адаптації - масового пристосування («російське терпіння»), примирення з системою несправедливого панування. Загальність подібних колективних уявлень паралізує будь-яку думку про опір цим порядком як небезпечну і шкідливу провокацію. Тому для масової свідомості в Росії сама можливість зміни справ в кращий бік завжди пов'язується із запитом на «сильну особистість», спроможну змусити влади (уряд, низову бюрократію) прислухатися до думки народу і тим самим забезпечити підвищення рівня життя, захищеність існування тощо, а не з власною активністю.

Так, за останнім опитуванням 2013 р. («Якою мірою ви згодні з твердженням: «Росії потрібен сильний лідер, який зможе навести порядок, нехай навіть ціною тимчасового скасування виборів і обмеження свободи слова»?), подібні установки були притаманні 74% опитаних (із запропонованою тезою були «повністю згодні» - 39% і «швидше згодні» - 35%, тобто в наявності дуже високий ступінь одностайності), «не згодні» - 22% (у тому числі «абсолютно не згодні» - всього 5%; і 4% не змогли відповісти). Сам по собі факт такої одностайності вказує на цивільну нерозвиненість сучасного російського суспільства, нерозуміння зв'язку між «законним порядком», підтримуваним диференційованими, а тому зрівноважуючими та контролюючими один одного інститутами і свободою слова, так само як і виборами, що дозволяють встановити відповідальність влади, тобто обмежити простір її свавілля.

Політика, таким чином, розуміється російським суспільством не як участь громадян, не як їх дії або активність в обговоренні загаль- нозначущих проблем, визначенні цілей, які поставлені перед країною або перед окремими групами її громадян. Політика - це сфера привілейованих дій державних лідерів і їх масові оцінки. Можливе лише схвальне ставлення до влади (але не її критика, але не дискусія, що припускає наявність механізмів контролю за особами, які приймають «рішення»). Сама ідея колективної участі у формуванні соціальних, економічних чи культурних програм, що підлягають реалізації державою, викликає підозру влади і кваліфікується як плани захоплення влади, як антинародна позиція, прояв ворожих країні інтересів і підлягає різкому засудженню. За 20 років частка суб'єктивно включених в політичні процеси скоротилася вдвічі, а частка, які не бажають нічого знати про це, склала більше половини населення.

У масовому відношенні до політики можна виділити три типи масових установок або реакцій:

1) активне включення в політичну діяльність, регулярна участь у політичних організаціях або акціях (як про-, так і антиурядових), притаманне меншості (2-3%);

2) «глядацький» інтерес, тобто відстежен- ня політичних подій, що не припускає власної участі в політичному процесі або діяльності, пасивне ставлення до подій, що допускає при цьому можливість висловлювання своїх оцінок політичним фігурам або актам, документам (40-50%);

3) дистанційоване, відчужено-негативне ставлення до цієї сфери діяльності, відсутність «інтересу» (основна маса населення - близько 60%).

Найзначнішу групу становить індиферентне населення, що дистанціюється від політики з певною часткою роздратування і антипатії до протестантів [3].

На основі даних відповіді респондентів на запитання «Що найбільше загрожує Росії?» [8] за допомогою коефіцієнта парної кореляції Пірсона визначено взаємозв'язок між сприйняттям населенням Росії загроз та дій влади таких як слабкість, некомпетентність керівництва країни, свавілля влади, встановлення диктатури. Аналіз показав існування сильного кореляційного зв'язку між тим, як сприймається у негативному значенні російська влада серед населення країни та такими загрозами як загроза приватної власності (сила зв'язку 0,87), конфлікти з країнами СНД пов'язують із встановленням диктатури (-0,86 сила зв'язку), розкраданням національних багатств країни (сила зв'язку 0,88), перетворення Росії на третьорядну державу (сила зв'язку 0,89). Разом з тим існує взаємозв'язок між самими негативними рисами влади, так її свавілля та диктатуру пов'язують із слабкістю і некомпетентністю керівництва (сила зв'язку 0,84 та 0,94 відповідно). Виникає досить парадоксальна ситуація. З одного боку існує досить високий відсоток тих, хто російську владу підтримує, разом з тим звинувачує її у негативному суспільно-політичному розвиткові.

Така теза потребує з'ясування, як люди проявляють толерантність до влади, чим її пояснюють. На основі даних відповіді респондентів на запитання «Як на вашу думку варто ставитись до проблем, з якими люди стикаються у сучасній Росії?» та «Як би ви оцінили людей, що стоять при владі?» [8] на основі визначення коефіцієнтів парної кореляції Пірсона встановлено, що толерантне ставлення населення пояснюється тим, що влада в очах громадян є чесною, проте малокомпетентною (сила зв'язку 0,76). Свідомість безальтернативності влади та притаманних їй маніпуляцій, корумпованості, жадібності, безпринципності, з патерналіст- ськими ілюзіями про можливість (благій волі, доброзичливості) тієї ж самої влади, про яку громадська думка висловлюється вкрай негативно, з глибоко вкоріненими надіями на те, що керівництво країни зверне, нарешті, увагу на потреби і проблеми простих людей. Остання обставина обумовлена традиційними, тобто лежить нижче порога усвідомлення і раціональної рефлексії, уявленнями про начальство як утримувача норми (правильної, належної) поведінки, компетентності, а отже, - установкою на «них» як на тих, хто має право визначати долю інших.

Ворожість, нерідко необґрунтована, до будь-яких дій і ініціатив влади створює сприятливе середовище для акцій протесту. В останні два десятиліття зросло неприйняття російським населенням будь-яких проявів насильства, що загрожують життю і здоров'ю людей [7]. Звертає на себе увагу зростання, хоч і невелике, числа тих, хто готовий пов'язувати вирішення своїх життєвих проблем з протест- ними формами активності. І, навпаки, фіксується відсутність якоїсь довіри до інститу- ційних форм політичної участі: вступити в політичні партії для захисту своїх інтересів готові лише 2% серед усіх опитаних і менше 1% бідних [1].

Бідні верстви населення незадоволені багатьма діями нинішньої влади, в результаті чого зростає декларована ними «протестна готовність». Крім того, як видно з даних опитування «Як ви особисто ставитеся до людей, які беруть участь в акціях протесту, мітингах, демонстраціях тощо?» [1] 4% росіян особисто вже брали участь у різного роду вуличних акціях. Сьогодні в суспільстві не сформувався механізм переведення різноманітних індивідуальних і групових інтересів (насамперед, економічних) на мову загальнозначущих проблем. Тому й не виникають «зв'язки» між соціально-економічною і політичною участю росіян навіть у тих випадках, коли зачіпаються їхні корінні соціально-економічні права [1]. З осені 2011 р. на тлі зростання масових протестів у Москві та інших містах росла оцінка ймовірностей соціальних протестів, яка досягла свого максимуму в лютому 2012 р., а після президентських виборів пішла на спад. Разом з тим протягом усього цього періоду (починаючи з літа 2011 р.) поступово падав загальний російський показник готовності взяти участь у протестах, що частково відображає ефективність кремлівської пропаганди, націленої на придушення масового невдоволення і потенціалу підтримки опозиції [2].

Висновки

- у 2013 р. питомі ваги думок про рух країни «в правильному» і «неправильному напрямку» зрівнялися, після березня 2014 р. спостерігається зростання підтримки президента та схвалення напряму руху країни;

- існує зв'язок між підтримкою В. Путіна та сприйняттям політичної обстановки в країні як благополучної;

- фіксується стійке невдоволення громадян актуальною ситуацією в країні, разом з тим громадяни не використовують наявні можливості для політичної активності;

- майже дві третини росіян впевнені, що інтереси влади і суспільства в Росії не збігаються

- 6% опитаних вважають, що політичний курс керівництва країни відповідає інтересам звичайних людей;

- існує стійка тенденція до згоди серед населення Росії зосереджувати владу в одних руках;

- неможливість іншого майбутнього включає механізм примирення з системою несправедливого панування;

- толерантне ставлення населення пояснюється тим, що влада в очах громадян є чесною, проте малокомпетентною;

Література

політичний толерантність суспільство влада

1. Бедность и неравенства в современной России: 10 лет спустя. Аналитический доклад [Электронный ресурс]. - М., 2013. - Режим доступа: http://www.poisknews.ru/phpp/files/core/contentfile/content- file/02/84/a0/full.pdf

2. Вестник общественного мнения [Электронный ресурс] // Аналитический Центр Юрия Левады (Левада- Центр). - № 1 (114) - 2013. - Режим доступа: http://www.levada.ru/books/vestnik-obshchestvennogo-mneni- ya-1114-za-2013-god

3. Гудков Л. Человек в неморальном пространстве: к социологии морали в посттоталитарном обществе [Электронный ресурс] / Л. Гудков // Вестник общественного мнения - № 3-4 (116) - 2013. - Режим доступа : http://www.levada.ru/sites/default/files/vom_3-4_2013_0.pdf

4. Изменения политических настроений россиян после президентских выборов [Электронный ресурс]. - Режим достута: http://www.csr.ru/index.php/ru/published-works/media/288-2012-10-23-14-37-20

5. Индексы [Электронный ресурс]. - Режим доступa: http://www.levada.ru/indeksy

6. Как бы Вы оценили в целом политическую обстановку в России? [Электронный ресурс]. - Режим достута: http://www.levada.ru/23-05-2012/rossiyane-o-svoem-nastroenii-i-materialnom-polozhenii-ekonomicheskoi-i- politicheskoi-obst

7. Кризис на пороге [Электронный ресурс] / Белановский С., Дмитриев М. - Режим доступа: http://www. csr.ru/index.php/ru/published-works/media/230-2011-03-29-08-34-30

8. Общественное мнение - 2013 [Электронный ресурс] // Аналитический Центр Юрия Левады (Левада- Центр). - M., 2013 - Режим доступа: http://www.levada.ru/sites/default/files/om13.pdf

9. Протестная активность [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.levada.ru/20-03-2014/pro- testnaya-aktivnost

10. Россияне о своей жизненной ситуации [Электронный ресурс]. - Режим доступa: http://www.levada. ru/14-10-2013/rossiyane-o-svoei-zhiznennoi-situatsii

11. Россияне о своем материальном положении [Электронный ресурс]. - Режим достута: http://www.lev- ada.ru/19-06-2012/rossiyane-o-svoem-materialnom-polozhenii

12. Савин Н. Дискурсивные основания политического участия в России [Электронный ресурс] // Вестник общественного мнения. - № 2 (115). - 2013. - Режим доступa: http://www.levada.ru/sites/default/files/ vom_2_2013.pdf

13. Устинова И.В. Политическая толерантность как компонент политической культуры и условие демократии [Электронный ресурс] / И.В. Устинова. - Режим достута: http://lomonosov-msu.ru/archive/ Lomonosov_2007/17/ystinova_iv.doc.pdf

REFERENCES

1. Bednost' i neravenstva v sovremennoj Rossii: 10 let spustja. Analiticheskij doklad (Poverty and inequality in modern Russia: 10 years later. Analytical Report). Moskva, 2013. Regime to access: http://www.poisknews.ru/ phpp/files/core/contentfile/contentfile/02/84/a0/full.pdf

2. Vestnik obshhestvennogo mnenija (Journal of Public Opinion). Analiticheskij Centr Jurija Levady (Levada- Centr), 2013, no.1(114). Regime to access: http://www.levada.ru/books/vestnik-obshchestvennogo-mneniya- 1114-za-2013-god

3. Gudkov L. Chelovek v nemoral'nom prostranstve: k sociologii morali v posttotalitarnom obshhestve (Man in immoral space: the sociology of morality in post-totalitarian society). Vestnik obshhestvennogo mnenija, 2013, no.3-4(116). Regime to access: http://www.levada.ru/sites/default/files/vom_3-4_2013_0.pdf

4. Izmenenija politicheskih nastroenij rossijan posle prezidentskih viborov (Changes in political mood of Russians after the presidential elections). Regime to access: http://www.csr.ru/index.php/ru/published-works/ media/288-2012-10-23-14-37-20

5. Indeksy (Indices ). Regime to access: http://www.levada.ru/indeksy

6. Kak by Vy ocenili v celom politicheskuju obstanovku v Rossii? (How would you rate the overall political situation in Russia?). Regime to access: http://www.levada.ru/23-05-2012/rossiyane-o-svoem-nastroenii-i-materi- alnom-polozhenii-ekonomicheskoi-i-politicheskoi-obst

7. Belanovskij S., Dmitriev M. Krizis na poroge (Crisis on the doorstep). Regime to access: http://www.csr.ru/ index.php/ru/published-works/media/230-2011-03-29-08-34-30

8. Obshhestvennoe mnenie - 2013 (Public Opinion-2013)/ Analiticheskij Centr Jurija Levady (Levada-Centr), Moskva, 2013. Regime to access: http://www.levada.ru/sites/default/files/om13.pdf

9. Protestnaja aktivnost (Protest activity). Regime to access: http://www.levada.ru/20-03-2014/protestnaya- aktivnost

10. Rossijane o svoej zhiznennoj situacii (Russians on their life situation). Regime to access: http://www.lev- ada.ru/14-10-2013/rossiyane-o-svoei-zhiznennoi-situatsii

11. Rossijane o svoem material'nom polozhenii (Russians on its financial position). Regime to access: http:// www.levada.ru/19-06-2012/rossiyane-o-svoem-materialnom-polozhenii

12. Savin N. Diskursivnye osnovanija politicheskogo uchastija v Rossii (Discursive base of political participation in Russia). Vestnik obshhestvennogo mnenija, 2013, no.2(115). Regime to access: http://www.levada.ru/ sites/default/files/vom_2_2013.pdf

13. Ustinova I. V. Politicheskaja tolerantnost' kak komponent politicheskoj kul'tury i uslovie demokratii (Political tolerance as a component of political culture and the condition of democracy). Regime to access: http:// lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2007/17/ystinova_iv.doc.pd

Размещено на Allbest.ru