Політична толерантність в Україні у відносинах системи "суспільство-влада"

Размещено на http://allbest.ru

4

Хмельницький національний університет

Політична толерантність в Україні у відносинах системи «суспільство-влада»

А.В. Королевська

Політична толерантність виступає як системна властивість демократичної організації влади, як важлива передумова діяльності її суб'єктів щодо погодження між собою не співпадаючих між інтересів. Останні події українського життя актуалізують дану тему, зважаючи на те, що завдяки високій культурі толерантності прискорюється політична соціалізація, оптимізується формування якостей громадянина, відчуття причетності до суспільних справ, прищеплюється повага до демократичних цінностей.

Розробці даної проблеми присвятили свої роботи такі вітчизняні науковці як С.В. Дрожжина, М. Золкіна, Ю. Ільчук, B.O. Носовець, О. Сидорчук, Ф.Г. Семенченко, Ю.А. Тищенко, В.О. Ханстантинов та інші. Зважаючи на значний доробок науковців, існує потреба у сучасній характеристиці складових, що забезпечують розвиток толерантності у системі «суспільство-влада».

Важливим чинником для розвитку політичної толерантності є загальний рівень задоволеності населення розвитку країни і здійсненням державної політики. У 2013 р. на думку абсолютної більшості українських громадян (71%), загалом ситуація в країні змінилася на гірше. Найбільше погіршення стосувалось цін та тарифів (75%), стабільності (72%), ставленні громадян до влади (69%), економічне становищі України (66,5%), упевненості громадян у завтрашньому дні (66%), ставленні влади до громадян (61%), у міжнародному іміджі України (53%), дотриманні прав і свобод (52%) тощо [1].

Згідно даних [2] у загальному громадяни України оцінюють політико-економічну ситуацію, в якій протікає їхнє життя, їх рідних та близьких як погане. Впровадження демократичної системи управління в українських реаліях у період з 2004 до 2013 р. не виглядало достатньо ефективним та успішним процесом для українського суспільства. Кількість незадоволених функціонуванням демократії була принаймні вдвічі більшою за кількість задоволених [1]. У «помаранчевий» період рівень демократії, на думку громадян, був вищим, однак із часом їхня підтримка цього політичного режиму падала. Це узгоджується з оцінкою якості демократії, яка протягом цього періоду також погіршувалася. Громадяни бачили розширення простору застосування демократії, однак поступово розчаровувалися в її якості, а отже - і в самому політичному режимові. Після приходу до влади В. Януковича населення помітило згортання демократії. Стало очевидним відчуття браку демократії в країні, що вилилося, з одного боку, в більше бажання повернути її втрачені елементи та, з іншого - у вищий рівень підтримки цього політичного режиму [3].

Рис. 1. Рівень довіри до владних інституцій України (травень, 2013 р.), % [1]

Довіра громадян до окремих інститутів та органів державної влади є важливим індикатором загальної задоволеності суспільства функціонуванням системи влади, діяльністю конкретних представників влади. Формування довіри - це складова процесу легітимації влади. Зміна політичних сил при владі протягом останніх років не змінила ставлення населення до основних інститутів влади, рівень довіри до них зменшився, що означало кризу легітимності влади на кінець 2013 р. [4].

Рівень довіри громадян до правоохоронних органів та судів можна вважати одним із індикаторів розвитку правової держави в Україні. Наразі правоохоронна і судова системи перебувають у критичному стані. Існує загальна тенденція погіршення ставлення населення до міліції та судів, сприйняття міліції як фактора небезпеки майже третиною громадян України, зневіри у можливості відновити законність і віднайти справедливість в українських судах [5].

Об'єктом недовіри стала державна система в цілому, яка включала інститути і законодавчої, і виконавчої, і судової гілок влади. В травні 2013 р. в Україні зафіксовано достатньо високі патерналістські настрої. 42% населення України вважали, що держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини усім необхідним, тих, хто так не вважає - 51%. До патерналістських настроїв найбільш схильні мешканці Східної України (68%), у Центрі до такої думки схиляється 35,1%, 34,7% - на Заході, та 33,8% - на Півдні. Впевненість у тому, що держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини усім необхідним, переважала у виборців Комуністичної партії України (52%) та Партії регіонів (51%). Лише 27% та 32% такої думки дотримувались виборці «Свободи» та УДАРу відповідно [6].

Відчуття власної впливовості у суспільстві, оцінка самими громадянами їхніх можливостей впливати на владу у процесі ухвалення нею рішень - важливий компонент відносин у площині громадянин - влада. це дозволяє встановити наскільки сильним є сприйняття громадянином себе як суб'єкта політичного життя. Варто виокремити такі важливі тенденції (табл.1), які мали місце: зміни у впевненості громадян щодо їхньої впливу на владу мали місце після Помаранчевої революції, але все-так були незначні - приріст у впевненості дорівнював 5%; починаючи з 2005 року, впевненість громадян у їхній спроможності впливати на владу перманентно зменшувалася.

Табл. 1

Розподіл відповідей на запитання «Чи можете сказати особисто Ви, що справляєте вплив на суспільні процеси, які відбуваються навколо Вас?», % [2'

Потребує розгляду і вплив, який справляє участь громадян у громадських організацій на їхні погляди щодо можливості впливати на владу. Це важливо, оскільки громадяни, які є членами неурядових організацій, відчувають себе більш впливовими у процесі взаємодії із нею.

Рис. 2. Розподіл відповідей на питання «Чи може сьогодні пересічний громадянин впливати на стан справ у державі?», % [4]

Зокрема, результати [4] загальнонаціонального опитування (2011 р.) показали існуючий зв'язок між участю громадян у роботі громадських організацій та їхньою оцінкою своїх можливостей у комунікації із владою. Громадська активність сприяє формуванню більш впевненої активної позиції і відчуттю здатності впливати на стан справ у країні. Не залучені до діяльності ГО громадяни частіше виступають як об'єкти впливу влади. Важливим є факт, що українці стабільно засвідчують достатньо високий інтерес до політики. Тобто, незважаючи на відчуття нездатності впливати на владу у значної частини населення, а також перманентно низький рівень довіри до неї, пересічні громадяни не втрачають інтересу до політичних подій та процесів [4].

Іншим компонентом відносин громадянина та влади є інструменти, які громадяни вважають найбільш дієвими задля здійснення цього впливу цим інструментом виступають вибори усіх рівнів. В українському суспільстві превалює бажання брати участь у голосуванні (табл. 2).

Табл. 2

На цьому фоні в українському суспільстві засуджується продаж свого голосу на виборах, а тих, хто продає голос, виправдовують скрутною матеріальною ситуацією. Категорично не продають свій голос на виборах у середньому 73% виборців. Більшість виборців (61%) голосують за певну партію тому, що вона їм подобається, проте 23% голосують за певну партію для того, щоб до влади не прийшли політики протилежного політичного табору [7].

Загалом ставлення населення до виборів, як показують дані соціологічних опитувань, не є однозначним. З одного боку, громадяни України відповідально ставляться до участі у виборах. Водночас опитування показують і значне розчарування українських громадян у виборах, яке виявляється у різних питаннях. Так, стабільно серед громадян, які уникають участі у виборах, домінує мотив розчарування в усіх політиках та політичних силах.

Громадян не влаштовує: нечесність проведення виборів; те, що вони не чинять вирішальний вплив у змінах життя на краще; те, що серед політичних вони сил часто не бачать тих, хто б виражав та обстоював їхні інтереси; те, що політичні сили та політики не виконують своїх обіцянок.

Окрім виборів, значна частина громадян механізмом впливу на владу вважає участь у мітингах, демонстраціях, а також - у страйках. Специфікою української ситуації є те, що громадяни України в своїй більшості не вважають дієвими ті механізми впливу на владу, які є традиційними для усталених демократій, зокрема участь у громадських обговореннях, у діяльності політичних партій, судові позови до органів влади.

Причому їхня непопулярність залишалась приблизно на одному і тому самому рівні потягом 2005-2011 рр. [4]. Разом з тим, українське суспільство від 2004 до березня 2013 року розділялось на два майже однакових за своїм значенням табори - тих, хто готовий безпосередньо взяти участь в акціях протестів та тих, хто ні. Залишалась ще чверть громадського суспільства, яка вагалась.

Моніторинг протестних настроїв [9] зафіксував тематику протестів, та відповідно до неї об'єкти критики, з яких видно, що до подій на Майдані тематика протестів стосувалась соціально-економічних потреб громадян, після вказаної дати на перший план вийшли потреби у захисті власних громадських прав, ідеології та політичних свобод.

Третій рік поспіль відносну більшість протестів піднімали соціально-економічні питання. Високим також був рівень протестів з вимогами, спрямованими проти В. Януковича та уряду загалом. Під час протестів на захист громадянських прав найбільш часто піднімалися питання свавілля або бездіяльності правоохоронних органів, а також свободи слова та цензури в ЗМІ [10]. Отже, розглянутий матеріал дозволяє говорити про те, що для розвитку політичної толерантності існує підтримка серед більшості громадян демократичного режиму, українці стабільно засвідчують достатньо високий інтерес до політики, для відносної більшості громадян найбільш впливовими механізмами є вибори всіх рівнів.

Разом з тим існує низка негативних чинників, що перешкоджають розвиткові політичної толерантності. Серед них сприйняття громадянами у загальному політико-економічної ситуації як поганої, існування низької довіри серед громадян держави до державних інституцій. Налагодженню ефективного діалогу перешкоджає відчуття серед громадяни України своєї неспроможності здійснювати вплив на ситуацію в країні в цілому, влада сприймалась більшою кількістю людей як непідконтрольна і не чутлива до впливу. демократичний політичний толерантність

Можливість пересічного громадянина вливати на владу має зв'язок з можливістю вільно висловлювати свої політичні погляди. Як засвідчують дані (табл. 3) лише у 2012 році ті, хто не міг висловлюватись позначка сягнула менше 50%.

Табл.3

1. Золкіна М. Євромайдан: передумови масового протесту [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dif.org.ua/ modules/pages/files/1392649538_2889.pdf - Заголовок з екрану

2. Стан суспільної свідомості в Україні після падіння режиму Януковича (за даними всеукраїнського репрезентативного опитування, проведеного 15-21 березня 2014 року) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ispp.org.ua/ files/1396455930.pdf- Заголовок з екрану

3. Сидорчук О. Демократія по-українськи: громадяни більше цінують те, чого їм бракує [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dif.org.ua/modules/pages/files/1382525984_2732. pdf- Заголовок з екрану

4. Золкіна М. Відносини громадянина і влади: питання довіри та впливовості громадян [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dif.org.ua/modules/pages/files/l356358818_2208. pdf- Заголовок з екрану

5. Мельник М., Міщенко М. Ставлення населення України до правоохоронних органів та судів в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ upload/mmelnyk_mishchenko_law-enforcement_Xn-2012.pdf- Заголовок з екрану

6. Ільчук Ю. Патерналістські настрої в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dif.org.ua/modules/pages/ files/1394199961_2916.pdf- Заголовок з екрану

7. Вибори-2012: за кого і чому мають намір проголосувати виборці? [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dif. org.ua/modules/pages/files/1349695658_2042.doc- Заголовок з екрану

8. Ільчук Ю. Свобода слова: між Конституцією і реальністю [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dif.org.ua/ modules/pages/files/1363273715_2442.pdf- Заголовок з екрану

9. Протести, перемоги і репресії в Україні: результати моніторингу 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.cedos.org.ua/system/attachments/files/000/000/041/ original/CSR_-_Protests_in_2013_-_29_Apr_2014. pdf?1399981680- Заголовок з екрану

10. Протести, перемоги і репресії в Україні, 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.cedos. org.ua/system/attachments/files/000/000/016/original/ZVIT_2013_ web.pdf?1386716695- Заголовок з екрану

Анотація

Політична толерантність в Україні у відносинах системи «суспільство-влада». А.В. Королевська, Хмельницький національний університет

Розглянуто забезпечення толерантності у відносинах системи «суспільство-влада» на основі результатів громадських опитувань щодо питань сприйняття суспільно-політичної ситуації, довіри до політичних інститутів, відчуття власної впливовості у суспільстві, участі у виборах та ГО, участь у страйках.

Ключові слова: політична толерантність, українська влада, українське суспільство.

Аннотация

Политическая толерантность в Украине в отношениях системы «общество-власть». Королевская А.В.

Рассмотрено обеспечение толерантности в отношениях системы «общество-власть» на основе результатов общественных опросов по вопросам восприятия общественно-политической ситуации, доверия к политическим институтам, чувство собственного влияния в обществе, участия в выборах и ГО, участие в забастовках.

Ключевые слова: политическая толерантность, украинская власть, украинское общество.

Annotation

Political tolerance in Ukraine relations in the system of «society-authorities». Korolevska A.

The article studies the relationship of tolerance in the system «society-power» on the basis of citizens's polls perceptions of social and political situation, trust in political institutions, self-influence in the community, participation in elections and NGOs, participation in strikes.

Key words: political tolerance, the Ukrainian authorities, the Ukrainian society.

Размещено на Allbest.ru