Геополітичний код США в контексті концепції глобального лідерства З. Бзежинського

Навіть після глобальної кризи 2008 року, основним джерелом якої були США, вони, як і раніше, намагаються відігравати роль "володаря" світу, не дивлячись на те, що світ стрімко змінюється. Будучи прихильниками силової політики, США майже не визнає своїх помилок. Самостійно супердержава США перебудовує світовий порядок на свою користь. Однак, якщо нинішні тенденції збережуться, світовий "трон" досить швидко може стати порожнім, та, скоріш за все, новий світовий порядок стане багатополярним. Згідно з прогнозом багатьох експертів, перехід до багатополярності завершиться до 2016 року. Навіть зараз вже помітно, що США з кожним роком важче справлятися з функцією глобального лідерства, контроль та пильність "світового жандарму" постійно послаблюється, а в світі з'являється все більше держав, які кидають виклик Америці [2, с. 623]. Світ охопила достатньо сильна напруга і досить важливо, щоб боротьба за перерозподіл сфер впливу між полюсами не переросла із глобального протистояння в фазу "глобальної війни", а однополярний світовий порядок не перетворився б у багатополярний хаос.

США - країна з імперськими амбіціями, яка вважає, що абсолютно ніщо не має настільки кардинального значення для збереження миру в усьому світі, як її могутність. Вашингтон намагається переконати весь світ у тому, що якщо керівництво США розпорядиться негайно вивести американські збройні сили з трьох головних плацдармів їх базування - з Європи, з Далекого Сходу і з району Перської затоки, то планета, поза усяким сумнівом, майже негайно опиниться у політичній кризі [1, с. 32].

Відомим є той факт, що події 11 вересня 2001 року кардинально змінили геополітичний простір планети. Він став структуруватися за іншими критеріями. Наймогутніша країна опинилася безпорадною та беззахисною перед терористичним актом. Саме ці події та обставини надихнули З.Бзежинського на переформування концепції глобальної гегемонії США та пошуку нового геополітичного коду Америки.

Головна ідея його праці "Вибір. Світове панування або глобальне лідерство" - обґрунтування необхідності американської гегемонії як єдиного механізму запобігання "геополітичного хаосу". Він відображає апокаліптичні сюжети майбутнього і пронизує їх новими загрозами та викликами. Серед них Бзежинський виділяє руйнівні наслідки демографічного вибуху, міграцію, а також етнічну та релігійну ворожнечу, розповсюдження зброї масового знищення [1, с. 14].

Саме на цьому базується головний постулат Бзежинського про всесвітню роль США як єдиної наддержави. На його думку, жодна держава не зможе зрівнятися з Америкою за чотирма головними компонентами сили - військовим, економічним, технічним та культурним, які в сукупності і визначають вирішальний політичний вплив у світовому масштабі. Американська глобальна гегемонія, на думку Бзежинського, може здійснюватися в двох можливих формах: або у формі держави, яка використовує силовий вектор в політиці, або ж у формі лідерства, яке базується на принципах договору. Сам автор є прихильником лідерства, яке поєднує в собі гегемонію з елементами демократії. Моральні основи "гегемонічного лідерства", на думку автора, полягають в тому, що "американська глобальна гегемонія керує американською демократією" [1, с. 253].

Водночас США використовує технології ведення інформаційної війни для маніпулювання масовою свідомістю, поділяючи світ на "друзів" та "ворогів". За підрахунками Бзежинського, фраза "хто не з нами, той проти нас" була використана Дж. Бушем у публічних промовах приблизно 100 разів протягом 15 місяців після 11 вересня 2001 року. Зміна американської стратегії глобальної гегемонії пов'язана з додаванням до неї нових інформаційних технологій управління суспільною свідомістю, які орієнтовані на обґрунтування месіанської ролі США як рятівника всього людства.

Бзежинський виділяє нові тенденції в глобальній геополітичній ситуації, яка склалася після подій 11 вересня 2001 року:

• зростання розриву у воєнному потенціалі не тільки між США та їх геополітичними противниками, але і між їхніми основними союзниками;

• відставання темпів воєнно-політичного розвитку від інтеграції в економічній сфері в країнах ЄС;

• прагнення Японії перетворитися в могутню воєнну державу;

• для того, щоб вирішити внутрішні проблеми, Китай повинен обмежити свою активну участь у глобальній політиці та здійснювати стриману зовнішню політику;

• поширення думок та побоювань, що схильна до одноосібних рішень Америка здатна стати джерелом загроз для всієї планети [1, с. 117-118].

За цих умов геополітична стратегія США, яка спрямована на підтримку глобальної гегемонії, ставить за мету пошук нових союзів та коаліцій. Бзежинський надає перевагу розробці трансатлантичної та тихоокеанської стратегій як найбільш ефективних. Не дивлячись на досить серйозні розбіжності США з ЄС (щодо антитерористичної операції в Іраці) та зростання антиамериканських настроїв в Європі, Бзежинський наполягає на союзі з Європою: "Будучи та діючи поодинці, Америка може лідирувати, але їй не досягнути всемогутності; Європа, діючи аналогічним способом, може насолоджуватися багатством, але їй не здолати свого безсилля" [1, с. 131].

Висновок

Необхідно зауважити, що в системі глобальної безпеки він відводить європейцям допоміжну роль, сподіваючись, що об'єднаний американсько-європейський контингент допоможе США вирішити їх глобальні завдання.

Особливу роль в нових геополітичних умовах Бзежинський відводить відносинам з Японією та Китаєм. В основі тихоокеанської стратегії лежить "чітко збалансований стратегічний трикутник" у складі США, Китаю та Японії. З одного боку, в цьому союзі Бзежинський вбачає можливість створення важливого східного плацдарму для протидії "стихії хаосу" на євразійському континенті.

Особливе занепокоєння в сучасній фазі геополітичного розвитку викликає у Бзежинського постійне нарощування антиамериканських настроїв у всьому світі. Він зауважує, що для американської гегемонії однаково руйнівні панєвропеїзм та паназіатизм, які згуртовують біля себе всіх тих, хто бачить в Америці всезагальну загрозу. На його думку, "Америка повинна більш тонко відчувати ризик того, що її ототожнення з несправедливою моделлю глобалізації може викликати світову реакцію" [1, с. 206].

Список використаних джерел

1. Бжезинский З. Выбор: мировое господство или глобальное лидерство. М., 2005. 288 с.

2. Мухаев Р.Г. Геополитика. М.: 2012. 623 с.

3. Паренти М. Власть над миром. М., 2006. 359 с.

4. Червов Н., Толоконников Д. Контуры геополитики США // Обозреватель-observer. 2008. № 4. С. 60.

Размещено на Allbest.ru