Концепція конституціоналізму в теоретичній спадщині Богдана Кістяковського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПЦІЯ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В ТЕОРЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ БОГДАНА КІСТЯКОВСЬКОГО

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політекономії, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка (Україна, Полтава)

Проблема конституціоналізму займає важливе місце у теоретичних розробках Богдана Кістяковського. Вчений відзначив його як необхідну передумову функціонування правової держави. Конституціоналізм є складним явищем. Його аналіз здійснюється на основі певних теоретичних принципів: системність, врахування національної специфіки, застосування інтегрованого підходу. Найбільш важливими характеристиками конституціоналізму є правова обмеженість державної влади як інституту в цілому, дотримання прав людини, право виступає втіленням загального розуміння справедливості, реалізація принципу народного суверенітету через систему представницьких органів, здійснення громадського контролю за діяльністю органів влади. Визначено, що Кістяковський об'єднав окремі характеристики конституціоналізму в цілісну системну концепцію.

Ключові слова: конституціоналізм, конституція, права людини, суверенітет, представницька влада, конституційна держава, правова держава.

кістяковський конституціоналізм обмеженість влада

The problem of constitutionalism takes an important place in the theoretical developments of Bohdan Kistyakovsky. A scientist noted it as necessary pre-condition of functioning of the legal state. Constitutionalism is the difficult phenomenon. Its analysis is realized on the basis of certain theoretical principles: system, taking into account of national specific, application of the integrated approach. The most essential descriptions of constitutionalism are legal limitedness of state power as the institute in the whole, observance of human rights, a right is considered as embodiment of the general understanding of justice, observance of human rights, realization of principle of people's sovereignty through the system of representative organs, realization of public inspection at the activity of government bodies. It is determined that Kistyakovsky united separate descriptions of constitutionalism in an integral system concept.

Keywords: constitutionalism, constitution, human rights, sovereignty, representative power, constitutional state, legal state.

Проблема конституционализма занимает важное место в теоретических разработках Богдана Кистяковского. Ученый отметил его как необходимую предпосылку функционирования правового государства. Конституционализм является сложным явлением. Его анализ осуществляется на основе определенных теоретических принципов: системность, учет национальной специфики, применения интегрированного подхода. Наиболее важными характеристиками конституционализма является правовая ограниченность государственной власти как института в целом, соблюдение прав человека, право выступает в качестве воплощения общего понимания справедливости, реализация принципа народного суверенитета через систему представительских органов, осуществления общественного контроля над деятельностью органов власти. Определенно, что Кистяковский объединил отдельные характеристики конституционализма в целостную системную концепцию.

Ключевые слова: конституционализм, конституция, права человека, суверенитет, представительская власть, конституционное государство, правовое государство.

Категорія “конституціоналізм”, за визначенням Гарольда Джона Бермана, була започаткована на межі ХУІІІ-ХІХ ст. для позначення головним чином американської доктрини верховенства писаної конституції над виданими законами [1, с. 370]. Тобто, слід враховувати, що це - насамперед концепція західної політичної науки, яку неможливо безпосередньо розглядати в українському контексті. Але існують певні вітчизняні аналоги, принаймні на рівні теоретичних розробок. Світовий досвід є універсальним, але при цьому слід враховувати національна специфіку теорії і практики реалізації принципів конституціоналізму. Серед українських мислителів найбільш комплексно і ґрунтовно концепцію конституціоналізму розробив видатний правознавець, громадський діяч, один з організаторів Академії наук України Богдан Олександрович Кістяковський (1868-1920). У своїх працях він запропонував своє розуміння сутності цього явища.

Проблема конституціоналізму є достатньо специфічною. Його різні аспекти досліджувалися багатьма вченими. Серед закордонних дослідників конституціоналізму слід відзначити праці Г. Дж. Бермана [1], Г. Рассела [9], А. Шайо [10]. В них здійснено ґрунтовний аналіз історичного походження теорії і практики конституціоналізму, а також сучасні форми його реалізації. Найбільш відомими вітчизняними дослідниками зазначеної проблеми є вчені-конституціоналісти М. Орзіх [10] і В. Шаповал [11]. В їхніх монографіях насамперед з'ясовані можливості реалізації принципів конституціоналізму в сучасній Україні. Загалом основна увага приділена окремим характеристикам конституціоналізму, передусім принципам організації влади, практичним засадам у різних країнах. Але при цьому слід враховувати, що конституціоналізм як теорію і практику слід розглядати як цілісне явище. Такий підхід представлений недостатньо. Крім, того, на думку автора, важливо вивчати не тільки твори представників західної політичної думки стосовно конституціоналізму, а також ідеї, висловлені українськими ученими. Тим більше, що у цьому питанні є, дійсно, цікаві підходи, які заслуговують на серйозну увагу.

Необхідність поглибленого дослідження сутності конституціоналізму та предметної структуризації вітчизняної теоретичної спадщини з політичних проблем потребує виокремлення та докладного дослідження питань, пов'язаних зі вказаною проблемою. Актуальність такого завдання диктує відповідні цілі даної статті: з'ясування основних теоретичних підходів щодо аналізу ідей конституціоналізму; визначення основних характеристик конституціоналізму в теоретичній спадщині українських політичних мислителів; здійснення аналізу цих характеристик як цілісної концепції конституціоналізму в українській політичній думці.

Аналіз вітчизняної теоретичної спадщини стосовно проблем конституціоналізму доцільно здійснювати на певних теоретичних принципах. Сам термін конституціоналізму є похідним від категорії “конституція”. “Смисловий стрижень теорії і практики конституціоналізму становить поняття конституції як основного закону держави” [11, с. 22]. Але ці дві категорії не можна ототожнювати, хоча вони є достатньо близькі за змістом. Більше того, конституціоналізм не може розглядатись як просте дотримання конституції. Можна навести багато прикладів, коли відверто недемократичні держави здійснювали політику відповідно до своїх основних законів. Тому формальна відповідність дій влади конституційним нормам не означає конституціоналізм. Конституціоналізм доцільно визначити як певну ідеологію, концепцію, що обґрунтовують політичну практику, насамперед діяльність органів державної влади. Ця ідеологія передбачає функціонування всієї структури державної влади в рамках системи конституційних норм, вихід за межі яких унеможливлений.

Розгляд вже першого принципу конституціоналізму дає підстави охарактеризувати його як достатньо складним і багатоаспектним явищем за своїм внутрішнім складом. На цій основі слід відзначити системність як його іншу визначальну властивість. Конституціоналізм складається зі сукупності взаємодіючих впорядкованих елементів. І відокремлення будь-якого з них є недоцільним, оскільки при цьому буде втрачена сама його сутність. Тобто, за відсутності одного функціонування інших неможливе або вони просто будуть позбавлені свого дійсного функціонального призначення.

Конституціоналізм має різні інтерпретації, які підкреслюють його багатогранність. Для повнішого розкриття його сутності, на думку автора, недостатньо тільки однієї з них, оскільки в такий спосіб буде визначено лише його окремі аспекти.

Конституціоналізм як сукупність принципів функціонування політичної системи в цілому та її окремих інститутів насамперед варто розуміти як явище політико-правового характеру. З цієї точки зору конституція розглядається в контексті практичної реалізації її норм, відповідних політико-правових цінностей, розвиненості політичної свідомості і політичної культури суспільства, а не лише суто нормативного тлумачення. Тобто, відображається насамперед дух, а не лише буква конституції.

Визначення найбільш важливих рис конституціоналізму як теоретичної розробки, представленої у спадщині вітчизняних політичних мислителів, слід здійснювати з урахуванням указаних принципів. Отже, аналіз праць Б. Кістяковського дозволяє виявити такі найважливіші аспекти конституціоналізму.

Ключовою категорією теорії конституціоналізму Кістяковського є держава. Такий підхід є цілком виправданим, оскільки вона є провідним політичним інститутом. Вчений характеризував державу як “просторово найширшу і внутрішньо найбільш всеосяжну форму достатньо організованої солідарності між людьми”. Тобто, функціональна сутність держави пов'язана з реалізацією спільних інтересів всіх членів суспільства. Крім того, “сприяючи зростанню солідарності між людьми, держава ушляхетнює і прославляє людину”. “У здійсненні цієї ролі і полягає дійсна суть і ідеальна природа держави” [5, с. 325]. З дещо ідеалізованих позицій Кістяковський розвивав цю позицію і вірив, що в майбутньому можна буде створити різноманітні форми людської солідарності навіть на міжнародній арені. Адже об'єктивно всі держави мають прагнути до реалізації спільних інтересів всіх людей. Можливості розбіжностей інтересів вчений не передбачав. Загалом, оцінюючи сутність держави саме в такому контексті, вчений зазначав, що найвищим рівнем організації державної влади, “вищою формою державного буття” є правова держава, яка в ідеалі набуває ознак соціальної. В ній принципи суспільної солідарності і справедливості досягають найбільшого розвитку.

Конституціоналізм насамперед означає обмеженість та підпорядкованість державної влади системі законів (конституції). Інститути державної влади функціонують чітко в правових межах, що відрізняє конституційну державу від абсолютистської. Богдан Кістяковський з цього приводу зазначав: “на противагу абсолютно монархічній державі в конституційній державі влада набуває правового характеру. У правовій державі влада введена у певні рамки і носить суворо правовий характер” [3, с. 261]. Тобто, конституційна обмеженість влади означає, що вона є правовою. Сутність цієї характеристики полягає в обумовленості й урегульованості усіх дій влади правовими нормами. “Особи, наділені владою в правовій державі, підпорядковані правовим нормам однаково з особами, що не мають влади. Влада є для них не стільки їх суб'єктивним правом, скільки їх правовим обов'язком” [4, с. 285]. Причому функції влади визначаються як обов'язок служити інтересам народу, “на користь загального блага”, а не набір певних привілеїв.

Важливим аспектом функціонування конституційної держави, наголошував Кістяковський, має бути не просто обмеження влади з точки зору відповідних повноважень окремого органу чи всього народу, а як інституту в цілому, “тобто знищення її абсолютності і необмеженості. У правовій державі верховна державна влада, навіть коли вона цілком належить народу, не є абсолютною, а обмеженою певними межами. Вони створюються чіткими принципами і правовими відносинами, які державна влада не може порушувати” [4, с. 285]. Чітке правове оформлення повноважень влади як такої є об' єктивною необхідністю, оскільки навіть незначний відхід від цього принципу, як свідчить практика, призводить до елементарної сваволі з боку будь-якого посадовця і, зрештою, жахливих порушень прав людини. Причому така ситуація властива для абсолютної влади як одноосібного правителя, так і для цілком демократичних колегіальних органів. Для подолання деспотизму влади недостатньо широкої участі громадськості у вирішенні державних справ. Тут також мають існувати певні обмеження, інакше народовладдя перетвориться у свою повну протилежність. Слід підкреслити, що абсолютне всевладдя народу є згубним для нього самого. Абсолютизм більшості, яка виступає від його імені, навіть гірший від абсолютизму монарха, адже більшість завжди впевнена, що все робить правильно. Тому є необхідність скоригувати зміст цієї важливої характеристики конституціоналізму. Абсолютно вся влада не може належати нікому, в тому числі, народу. Мають існувати конституційні механізми її обмеження, передусім її процедурного аспекту. Всі суб'єкти політики виконують свої повноваження у політичній сфері згідно визначених норм і процедур. Вплив народу на прийняття владних рішень має бути опосередкований - формування органів влади і здійснення дорадчих та консультативних функцій. Інколи допускається безпосереднє народне волевиявлення стосовно найважливіших питань суспільного життя.

Слід відзначити важливе уточнення цього аспекту, яке зробив американський політолог Грег Рассел. На нашу думку, воно суттєвіше розкриває зміст конституціоналізму і цілком вписується в концепцію Б. Кістяковського. Зокрема, “принцип панування права передбачає звернення до вищих стандартів закону і справедливості, які розуміються більше у найвищому і найзагальнішому розумінні, ніж з точки зору закону, встановленого політиками” [9]. Тобто, механізми функціонування конституційної держави базуються на чіткому дотриманні правових норм як відображення вищих принципів справедливості в універсальному розумінні. Також всі учасники політичних процесів у конституційній державі мають укласти своєрідний “пакт між провідними групами суспільства” для “встановлення обмежень владних повноважень держави” [9]. Таким чином, укладається суспільна угода, що жоден суб'єкт політики не буде виходити за межі повноважень, належних відповідно до статусу (влада чи опозиція). Така угода, на думку автора, є вагомішим фактором конституційності, ніж велика кількість нормативних актів, які часто залишаються формальними.

Як уже зазначалося, конституціоналізм є системним утворенням. Для реалізації принципу правової обмеженості влади у повному обсязі мають діяти юридичні механізми. На нашу думку, одним із найважливіших серед них є забезпечення прав людини. Взагалі Кістяковський вважав основою міцного правопорядку свободу особистості її недоторканість. Він навіть безпосередньо ототожнював правовий порядок у державі з такою “системою відносин, за яких всі члени суспільства володіють найбільшою свободою діяльності і самовизначення” [2, с. 130]. При цьому вчений зауважував, що права людини мають бути чітко персоналізовані та конкретизовані. Тобто, їх не можна розглядати як узагальнене поняття, яке є уніфікованим для всього суспільства. Спроби впровадити правові норми, які би відображали волю всього народу і відповідно були найкращими для нього, мали наслідком встановлення тиранічної влади вже від імені народу. Тому що за таких умов не допускається незгодних із законами, що ніби то втілюють спільну волю. “Оскільки така незгода означає, що незгодні неправильно розуміють інтереси своєї свободи, і тому їх треба примусити бути вільними” [4, с. 284]. Можна констатувати факт, що такі ідеї стали безпосередніми предтечами тоталітарних держав. Проголошені від “імені народу”, абстрактні права і свободи не відображають інтереси конкретних людей. І держава, а точніше, окремі посадовці узурпують право висловлювати думку суспільства, вже навіть не питаючи його згоди. Конституційність державної влади базується не на простому декларуванні, а насамперед на чіткому дотриманні прав людини. Важливим механізмом у цьому процесі є громадський контроль за діями влади. Право громадян мати повну інформацію про владні рішення і здійснювати вплив на їх прийняття є ключовим у конституційній державі. Кістяковський з цього приводу зазначав, що “законність передбачає суворий контроль і повну свободу критики всіх дій влади, а для цього необхідне визнання за особою і суспільством їх невід'ємних прав” [5, с. 330]. Водночас державі також мають бути надані механізми забезпечення законності у галузі прав людини, зокрема, право карати за порушення законів. Інакше рівночасна реалізація прав і свобод громадян без певного впорядкування неминуче призведе до неможливості їх здійснення і навіть порушення - сильніші поглинатимуть слабших. Саме на основі взаємного врівноваження прав громадян і функцій органів державної влади забезпечується конституційний порядок.

В конституційній державі права громадян безпосередньо є похідними від принципу народного суверенітету, який “зафіксований у переважній більшості основних законів і по суті має універсальне значення. Реалії свідчать, що конституційне закріплення ідеї народного суверенітету зумовлює запровадження певних механізмів її реалізації (способів та засобів організації і здійснення державної влади), котрі охоплюються поняттями безпосередньої демократії і представницької демократії” [11, с. 304]. Цілком об'єктивно, що безпосереднє народне волевиявлення не може здійснюватися постійно, а лише за певних обставин. В сучасних умовах народовладдя може мати лише представницький характер насамперед через суверенне право народу формувати органи влади, уповноважуючи їх, таким чином, виконувати владні функції. Оцінюючи роль громадськості у політичних процесах, Б. Кістяковський підкреслював, що всі громадяни мають бути не тільки об' єктами влади, але й її суб'єктами. На думку вченого, практика конституціоналізму у повній мірі може бути реалізована лише у демократичній державі. “Державна влада в правовій або конституційній державі пов'язана з народом, оскільки сам народ в ній бере участь в організації влади і в створенні державних установ” [5, с. 330]. Провідною державною установою є виборний представницький інститут - парламент. Його важливість у конституційній державі пояснюється співучастю народу у функціонуванні всієї системи влади. Варто відзначити, що така інтерпретація конституційної держави цілком відповідає класичному визначенню демократії, висловленому Авраамом Лінкольном у Геттисберзькій промові: це - правління народу, за допомогою народу і заради народу [7].

Щоправда, наявність виборного владного органу як провідного політичного інституту ще не робить державу дійсно демократичною і конституційною. І вчений дещо ідеалізував роль представницьких органів як важливого фактору конституційної системи, можливо, тому що за його часів їх у повноцінному розумінні фактично не існувало. Тому його вислів: “Ніщо в такій мірі не забезпечує державної єдності і національної солідарності, як загальне виборче право” [5, с. 332] підлягає суттєвому критичному осмисленню. Численні практичні приклади, (вже після його життя), свідчать, що за формально демократичних процедур вплив народу на його діяльність може бути чистою фікцією. Для забезпечення дійсної демократичності органів влади мають бути встановлені чіткі механізми їхньої взаємодії з громадськістю. Власне сам Кістяковський уточнив принципи такої взаємодії, наголошуючи, що вся система державної влади має знаходити “підтримку і опору в народі”. “Спиратися на народ є її основним завданням і метою, оскільки сила, міцність і стійкість її полягає в народній підтримці. У конституційній державі уряд і народ не можуть протиставлятися, як щось чуже і вороже один одному. Водночас вони не представляють собою щось неподільне. Навпаки, державна влада в конституційній державі зберігає своє самостійне значення. Але ця влада солідарна з народом; їх завдання і цілі одні і ті ж, їх інтереси значною мірою спільні” [5, с. 330].

Зрозуміло, що зазначені принципи взаємодії між владою і суспільством побудовані на досить ідеальних засадах, зокрема, на сумлінному, чесному, позбавленому будь-яких проявів корупції виконанні своїх обов'язків владою. Така ситуація, на жаль, є більше виключенням. Тому для підтримки конституційних засад її функціонування потрібні насамперед здатність і бажання суспільства контролювати владу. Інакше, рано чи пізно, зловживання своїми повноваженнями не забаряться. Цим зумовлюється потреба повноцінної співучасті громадян у політичних процесах. Кістяковський підкреслював, що “завдяки народному представництву і правам людини і громадянина, що гарантують політичну самодіяльність, вся організація правової держави має суспільний або народний характер”. Така самодіяльність є важливою передумовою “правильного і нормального виконання державних функцій в правовій державі”. “Без активного ставлення громадян до правового порядку і до державних інтересів, що випливає з надр самого народу, правова держава немислима” [5, с. 333].

Слід врахувати, що за життя вченого участь громадян у політиці не була поширеним явищем. І тим ціннішими є його висновки про громадську політичну самодіяльність як важливий фактор конституційності влади. Взагалі, на його думку, правова держава можлива лише “при високому рівні правосвідомості в народі і при сильно розвиненому в ньому відчутті відповідальності”, оскільки “у правовій державі відповідальність за нормальне функціонування правового порядку і державних установ лежить на самому народі” [5, с. 333-334]. І цим самим виключається анархія, хаос і сваволя. Варто зазначити, що така ситуація можлива лише за досить сприятливих умов, коли всі суб'єкти й об'єкти політики відповідально і чесно ставитимуться до своїх обов'язків. Для того, щоб громадська самодіяльність була конструктивною та ефективною, необхідно надати їй певних інституційних форм у вигляді “широких громадських і народних організацій”. У свою чергу дієвість цих об'єднань безпосередньо залежить від правосвідомості, правової культури і правової грамотності громадян. Тому необхідною передумовою належного функціонування системи відносин “влада- суспільство” має бути людина, яка втілює у собі “ідеал правової особистості - особистості, дисциплінованої правом і сталим правопорядком, й особистості, що наділена всіма правами і вільно користується ними” [2, с. 126]. Такий підхід дає підстави говорити, що вчений мав на увазі громадянське суспільство як важливий фактор повноцінного функціонування правової держави.

Таким чином, у працях Богдана Кістяковського конституціоналізм на основі аналізу його окремих характеристик визначений як системне явище. Найбільш важливими засадами, які забезпечують його повноцінне функціонування є: підпорядкованість органів державної влади конституції, дотримання прав людини як механізм правового обмеження влади, провідним інститутом державної влади виступає виборний законодавчий орган (парламент). Така система, на думку вченого, має гарантувати “верховенство закону в сучасній державі, а отже, і правовий характер сучасної державної влади” [6, с. 489]. Ця концепція, зрозуміло, потребує певного доповнення з метою визначення більш конкретних умов практичної реалізації ідей конституціоналізму. Сучасне життя висуває нові вимоги до організації влади, зокрема, щодо створення дієвих механізмів подолання корупції в ній, реальних можливостей впливу громадян на прийняття владних рішень тощо. Але принципи конституціоналізму в їх системному розумінні, сформульовані в тому числі Кістяковським, мають бути базовими.

Список використаних джерел

1. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г.Дж. Берман. - М. : Издательство МГУ, 1998. - 624 с.

2. Кистяковский Б.А. В защиту права / Б.А. Кистяковский // Вехи: Сборник статей русской интеллигенции. - Свердловск : Издательство Уральского университета, 1991. - С. 119-147.

3. Кистяковский Б.А. Сущность государственной власти / Б.А. Кистяковский // Кистяковский Б.А. Философия и социология права. - СПб.: РХГИ, 1999. - С. 241-282.

4. Кистяковский Б.А. Права человека и гражданина / Б.А. Кистяковский // Кистяковский Б.А. Философия и социология права. - СПб.: РХГИ, 1999. - С. 283-323.

5. Кистяковский Б.А. Государство и личность / Б.А. Кистяковский // Кистяковский Б.А. Философия и социология права. - СПб. : РХГИ, 1999. - С. 323-347.

6. Кистяковский Б.А. Конституционные законы и их значение / Б.А. Кистяковский // Кистяковский Б.А. Философия и социология права. - СПб.: РХГИ, 1999. - С. 488-511.

7. Lincoln A. Gettysburg Address [Електронний ресурс] / Abraham Lincoln. - Режим доступу :

www.abrahamlincolnonline.org/lincoln/speeches/gettysburg.htm.

8. Орзих М.Ф., Крусян А.Р. Современный конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право / М.Ф. Орзих А.Р. Крусян. - К. : Алерта, 2006. - 290 с.

9. Рассел Г. Конституционализм: опыт Америки и других стран [Електронний ресурс] / Г.Рассел. - Режим доступу: http://read.virmk.rU/d/demo-USA/g-02.htm.

10. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма). Перевод с венгерского [Електронний ресурс] / А. Шайо. - Режим доступу : http://sudru.com/библиотека-юриста/учебники/1027590-шаио-а-самоограничение-власти- краткии-курс-конституционализма.

11. Шаповал В. Сучасний конституціоналізм / В. Шаповал. - К. : Юридична фірма “Самком”; Юрінком Інтер, 2005. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru