Методологічний підхід У. Домхоффа до аналізу влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 321.01(73)

Методологічний підхід У. Домхоффа до аналізу влади

Кучуран А.М.

аспірант кафедри політології та державного управління, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича

Автор характеризує методологічний підхід, розглядає основні поняття та суть теоретичного підходу до дослідження влади, систему методологічного аналізу структури влади за У. Домхоффом. Визначається конкретний інструментарій емпіричного дослідження влади У. Домхоффа вказуються його сильні та слабкі сторони.

Ключові слова: індикатори влади, структура влади, теорія панування кор-поративного класу, мережевий підхід, контент--аналіз.

влада домхофф емпіричний

The author describes the methodological approach, examines the basic concepts and the essence of the theoretical approach to the study of power, system methodological analysis of the structure of power by W.Domhoff. Determined the specific tools of empirical research of power by W.Domhoff, indicated its strengths and weaknesses.

Keywords: power indicators, power structure, class--domination theory of power, network-based approach, content analysis.

Автор характеризует методологический подход, рассматривает основ-ные понятия и суть теоретического подхода к исследованию власти, систему методологического анализа структуры власти по У. Домхоффу. Определяется конкретный инструментарий эмпирического исследования власти У. Домхоффа, указываются его сильные и слабые стороны.

Ключевые слова: индикаторы власти, структура власти, теория господ-ства корпоративного класса, сетевой подход, контент--анализ.

Проблеми дослідження владних відносин набули особливої актуальності в останні десятиліття. Форму-вання громадянського суспільства, бажання громадян впливати на прийняття політичних рішень - спонукають до активізації досліджень, що стосуються формування та функціонування структури влади. Дослідження влади та владних відносин найбільшої розмаху досягли серед західних науковців, проте після розпаду СРСР вони також поширились і в Росії та Україні. Враховуючи вже напрацьований досвід у цій сфері західних колег ми вбачаємо важливим вивчення їх підходів та думок, оскільки деякі з них можуть використовуватись відповідно до українських реалій.

У. Домхофф є одним із сучасних визнаних науковців, який свої дослідження розпочав ще в 60-х роках ХХ ст., а його праця “Who rules America: power and politics” пройшла вже 6 перевидань. Він є автором концепції панування корпоративного класу (class-domination theory of power), вказуючи, що в США представники корпорацій (власники, топ-менеджери) володіють владою. До такого висновку вчений поступово дійшов, використовуючи власний підхід до аналізу влади. Метою даної статті є розгляд методологічного підходу У. Домхоффа до аналізу влади.

Домхофф розглядає соціальну владу як панування однієї групи над іншими, яке може виявлятись у отриманні найбільших вигод із функціонування соціальної системи. Не завжди де є прояви влади, її можна зафіксувати і виявити за допомогою однакових індикаторів, тому важливо мати декілька інструментів для аналізу влади. Опираючись на цю ідею, він пропонує прийняти за рівноцінні наступні три індикатори влади [1, р. 13-16]:

1. Хто отримує вигоди від функціонування соціальної системи (Who Benefits)?

2. Хто керує найважливішими інститутами (Who Governs)?

3. Хто перемагає в результаті прийнятих рішень (Who Wins)?

Кожен з цих індикаторів має власні сильні та слабкі сторони. Проте, потенційна слабкість і недосконалість окремо взятих методів усувається завдяки їх комплекс-ному використанню. Науковець визнає, що кожен з індикаторів включає в себе “уподобання” і може вказу-вати на різні групи людей, що претендують на статус впливових. Тому завдання дослідника він вбачає у тому, щоби продемонструвати, що виграють, керують та пе-ремагають представники одного й того ж класу, або ж дати ґрунтовну соціологічну та історичну відповідь на-явним розбіжностям.

Індикатор Who Benefits. У кожному суспільстві є матеріальні об'єкти та ресурси, які високо цінуються. Це дозволяє припускати, що кожен бажає володіти такими ресурсами в максимально можливій кількості. Як наслідок, розподілення таких ресурсів та об' єктів виступає індикатором влади. Хоча такий розподіл у деяких випадках може не виступати показником наявності влади, але в загальному можливість отримання цінних, з точки зору даного суспільства ресурсів, є найбільш видимим (публічним) виявом влади [1, р. 13].

Як приклад Домхофф наводить американське суспільство, в якому багатство та добробут є високо значущими цінностями. Люди прагнуть володіти власністю, мати високі доходи, цікаві і безпечні (стабільні) робочі місця, насолоджуватися кращими курортами, подорожувати і прожити довге та здорове життя. Дані ознаки добробуту розподілені нерівномірно і можуть бути використані в якості індикаторів влади. Це не означає, що багатство і дохід є тотожними владі, але їх наявність свідчить про те, що певний клас володіє владою по відношенню до інших класів.

Користь використання даного індикатору під час дослідження влади варіюється в залежності від країни дослідження, політико-партійної боротьби та участі в цьому процесі профспілкових та неурядових організацій. Під час дослідження 18 західних демократій [4] було встановлено, що сильні профспілки та успішні соціал-демократичні партії корелюються з більшою рівністю у доходах та розподілі багатства [1, р. 14].

Індикатор Who Governs. Свідченням наявності влади також може бути те, хто займає важливі позиції в інституційній структурі управління та є членом груп, що визначають та формують політику. Якщо соціальна група чи клас високо представлені чи навпаки, мало представлені у керівних структурах відповідно до пропорційності населення, це може свідчити про наявність у класу чи групи влади, або навпаки, її відсутність. Наприклад, якщо клас складається з 1% населення, але займає близько 30% важливих посад в уряді, це свідчить про потужність класу (наявність у нього влади). І навпаки, якщо жінки обіймають незначну кількість посад в уряді, хоча складають більшість серед населення - це свідчить про їх малу вагу у суспільстві в секторі формування політики та прийняття рішень.

Цей індикатор не є ідеальним, тому що офіційні по-сади не завжди відображають реальний стан справ, тоб-то деякі групи можуть мати вплив і владу, знаходячись поза сценою, не посідаючи офіційних високих посад в уряді. І навпаки, використання цього індикатору має сильні сторони, оскільки показує зміни впродовж три-валого часу. Наприклад, втрата впливу земельними ари-стократами та зростання його у бізнесменів у Великій Британії відобразилось в їхній репрезентації в парламенті. Також, афро-американці, латиноамериканці та азіати стали вимагати більше прав в 1960-70-х роках і як наслідок їх представництво в органах влади збільшилось [1, р. 14-15].

Індикатор Who Wins. Існує багато питань, щодо яких позиції різних політичних партій розходяться. Це, на-самперед, основні сфери життєдіяльності держави - система оподаткування, профспілки, регуляція бізнесу, міжнародна торгівля, надання робочих місць, соціальне забезпечення. Тому наявність влади може бути виявлена згідно того, хто виходить переможцем із наявних конфліктів, тобто успішно ініціює, змінює або накладає вето на пропозиції та альтернативи конкурентів. Цей індикатор фокусується на взаємовідносинах між конку-руючими коаліціями і найбільше зачіпає формальну сторону владної структури. Даний індикатор найбільш часто застосовується дослідниками. Проте він також має певні небезпеки, оскільки деякі аспекти прийняття рішень залишаються прихованими, інформатори можуть або применшувати або перебільшувати роль окремих факторів, осіб [1, р. 15-16].

Незважаючи на складнощі при використанні даних індикаторів дослідження влади, вони є хорошими тео-ретичними інструментами для аналізу процесу прий-няття владних (governmental) рішень. Є чотири специфічних області для дослідження, які перекрива-ються між собою - це так звані владні мережі:

1) special-interest process. Стосується вузьких та короткотермінових рішень та пов'язана з багатими сім'ями, окремими корпораціями, певними бізнес сек-торами, групами впливу. Мережа в основному стосується середовища лобістів, адвокатів та юристів корпорацій, торгівельних компаній, бізнес-груп та фокусується на комітетах законодавчих органів влади, управлінь виконавчих гілок влади;

2) policy-planning process. Ця мережа формує за-гальний напрямок інтересів корпоративної спільноти. Це мережа вироблення політики через фонди, мозкові центри, політичні групи, яка фокусується на співпраці з владними структурами, відповідними комітетами законодавчої гілки та найбільш популярними ЗМІ (У. Домхофф для США виділяє ті ЗМІ, які працюють у Вашингтоні та Нью-Йорку, тобто є в безпосередній близькості до управлінських структур держави - Кон-грес, Білий Дім);

3) candidate-selection process. Дана мережа стосується виборчого процесу та тих кандидатів, які симпатизують рішенням та напрямку політики, що сформовані у перших двох мережах. Мережа працює шляхом значних фінансових вливань у виборчі фонди кандидатів та надання політичного консультування. В американській практиці вона зосереджується на прези-дентських виборах, підтримуючи вигідних кандидатів з обох партій, як демократів так і республіканців;

4) opinion-shaping process. Метою функціонування даної мережі є вплив на громадську думку та надання публічності потрібним питанням, внесенням їх до по-рядку денного. Дана мережа фокусується на роботі з середнім класом, громадськими організаціями, освітніми закладами та мас-медіа [1, р. 16].

Далі У. Домхофф робить висновок, що об'єднуючи всі ці мережі в єдину структуру, формується інституція за допомогою якої корпоративна спільнота та вищий клас впливають та здійснюють владу (political-action arm).

Цікаво, що нещодавно Домхофф додав четвертий індикатор влади, який визначається як “репутація влади” (reputation for power), а головне питання стоїть у формі “хто помітний?” (Who Stands Out?) [2]. Суть репутаційного методу - визначення людей, що кори-стуються владою і впливом, за допомогою опитувань політичних і громадських діячів, бюрократії, а також вчених-політологів, представників ЗМІ, що виступають у ролі експертів. Даний метод дослідження Домхофф запозичив у іншого американського дослідника Ф. Хантера, який використовував його під час дослідження Атланти та інших міст США [5, с. 269].

Ф. Хантер підкреслював, що влада закріплена у лю-дях - окремих індивідах і групах, їх взаємовідносинах між собою. Тому для пояснення характеру і структури влади, насамперед потрібно виявити таких людей. З цього він і розпочинає своє дослідження в Атланті шля-хом використання репутаційного методу. Наступним кроком стало виявлення їх групової та інституційної належності. Його цікавили професії, займані посади, фізичне середовище, членство у різноманітних клубах та організаціях, неформальні зв'язки осіб, які вказувались респондентами як носії влади. Далі він вивчав механізм рекрутування лідерів, їх ролі та функції, а також норми, що регулюють поведінку. Основний висновок Хантера полягає в тому, що всі значимі політичні проблеми в Атланті вирішує невелика група людей, в якій домінують представники крупного бізнесу [6].

Під час комплексного дослідження влади Домхофф звертає увагу на значимість наступних питань:

1. Які індикатори свідчать про те, що група справді є впливовою та пануючою?

2. Як дослідник визначає приналежність тих чи інших людей та організацій до класу чи групи, що володіють владою?

3. На якій підставі можна стверджувати, що клас чи група володіють достатньою єдністю для реалізації колективної волі?

4. Як ця потенційно владна група формує свої політичні преференції?

5. Яким чином вона реалізує свою політику через економічні, політичні та інші важливі соціальні інститути?

6. Як їй вдається підтримувати своє панування над іншими групами?

Зрозуміло, що дати відповіді на ці запитання в од-ному дослідженні досить важко, але дослідник вказує, що в цілому такий перелік запитань стоїть перед нау-ковцем, що досліджує питання влади. При чому в кожної теоретичної конструкції є свій набір переважаючих питань і проблем.

У. Домхофф вказує на те, що мережевий аналіз, поряд із контент-аналізом, є двома основними методами дослідження влади. Емпіричне дослідження влади розпочинається з пошуку зв'язків між людьми та організаціями, які, як вважається, є ключовими акторами. Ця процедура називається “аналіз членства в мережі” (membership network analysis) і вона розпочинається або з аналізу осіб та організацій, в яких вони беруть участь, або з аналізу організацій, а потім їх членів. Результати аналізу представляються у формі матриці (рис. 1).

Рис.1. Гіпотетична міжособистісна мережа

Перелік осіб йде зверху вниз, а організацій зліва на-право; утворювані на перетині клітинки заповнюються відповідною інформацією, наприклад “член”, “керівник”, “власник” і т.д. Також можуть бути вказані і відношення людей до певних організацій (“прихильник”, “опонент”). Інформація, що отримується у матриці використовується для створення як міжособистісних мереж, так і організаційних [1, р. 217-219].

На рис. 2 вказано, що організація А знаходиться в центрі мережі в силу найбільшої кількості зв' язків між індивідами.

Рис. 2. Гіпотетична організаційна мережа утворена на перетині членів організацій

Джерело: Domhoff, G. William How to Do Power Structure Re-search. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www2.ucsc.edu/whorulesamerica/methods/how_to_do_power_struct ure research.html

На міжособистісній мережі (рис. 3) відсутній індивід, який би займав центральне місце, хоча в організаційній мережі такий центр є. Домхофф зазначає, що насправді ці дві мережі самостійні і не є відображенням одна одної. Наприклад, у мережі можуть бути індивіди без значимих зв'язків всередині існуючої мережі, що часто має місце тоді, коли люди тільки потрапляють у клас політичної еліти (суб' єктів політичної влади). Для аналізу даних дослідники можуть використовувати найрізноманітніші математичні техніки, наприклад, теорія графів (матрична алгебра, Булева алгебра), які дозволяють виявити “ієрархії” та “рівні” у складних мережах [3].

Рис.3. Гіпотетична міжособистісна мережа утворена на основі загальної організаційної приналежності

Джерело: Domhoff, G. William How to Do Power Structure Re-search. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www2.ucsc.edu /whorulesamerica/methods/how_to_do_power_structure_research.html

Поряд із виявленням мереж, що охоплюють членів різноманітних організацій, дослідники також можуть звернути увагу на інші типи зв'язків, наприклад, родинні зв'язки, соціальні та культурні, потоки інформації, спільний бізнес і т.д. Особливе значення, на думку Домхоффа, мають фінансові потоки, які пропонує розглянути окремо. Він виокремлює чотири типи фінансових потоків [3]:

1. Від людей до людей (дарунки, займи, пожертву-вання на виборчі кампанії);

2. Від людей до інститутів (податки, благочинні вклади у фонди);

3. Від інститутів до людей (дивіденди власникам, гранти експертам);

4. Від інститутів до інститутів (гранти політичним структурам, дарування корпорацій фондам).

Мережевий аналіз дозволяє зробити висновок про наявність чи відсутність групи (еліти), що домінує в соціумі чи локальному співтоваристві. Наступним кро-ком у дослідженні влади Домхофф радить здійснити аналіз ідеологічних та політичних преференцій основних політичних акторів за допомогою контент-аналізу відповідних текстів і виступів. Отже, вивчення структури влади базується у нього на особливій комбінації ме-режевого методу та контент-аналізу.

Після того, як здійснено аналіз членства в мережі, можна переходити до наступного необхідного кроку

вивчення влади, а саме аналізу ідеологічних та політичних преференцій групи чи класу, що є об'єктом дослідження. Це передбачає вивчення вербальних (ус-них) та письмових джерел стратегічно важливих людей з цієї групи чи мережі. Це можуть бути промови, виступи, політичні заяви, агітаційні матеріали, пропоновані законопроекти. Дане дослідження здійснюється за до-помогою контент-аналізу. Останній не завжди робиться формально, але зміст цього методу аналізу полягає в тому, що дослідники здійснюють його, коли пряма мова та письмові документи особи чи організації несуть специфічну цінну інформацію. Тобто, значна кількість контент-аналізів не є формалізованими та робляться інтуїтивно, засновані на неявних категоріях, які існують в реальності. Проте для забезпечення об'єктивності та виключення особистих переваг та поглядів, проводиться систематичний контент-аналіз, який є найбільш ко-рисним.

Систематичний контент-аналіз завжди починається зі створення чітко визначених категорій, пов'язаних із досліджуваним об'єктом. Категорія може бути побудо-вана, наприклад, як визначення позиції особи або організації стосовно корпорації або профспілки. Після того, як категорії були розроблені, відповідні тексти опрацьовуються, щоб визначити частоту та інтенсивність елементів, які відповідають одній або більше категорій. Потім різні частоти аналізуються, вираховуючи середню кількість вживань або відсотки. Нарешті, середні числа або відсотки для двох або більше груп зіставляються [1, р. 220].

Тепер, коли аналіз членства в мережі та контент- аналіз здійснені, можна переходити до визначення структури влади досліджуваного об' єкта. Для побудови цієї структури Домхофф радить скористатись трьома головними запитаннями у дослідженні [1, р. 224]:

1. Кому це вигідно (Who Benefits)?

2. Хто керує (Who Governs)?

3. Хто перемагає в результаті (Who Wins)? [1, р. 13-16].

Методологічний підхід, застосований Домхоффом, робить можливим дослідження влади будь-якої конфігурації. Цей підхід може бути використаний дослідниками різних теоретичних шкіл і підходів, тому що він є неупередженим до тієї чи іншої теорії. Він складається тільки з одного припущення: існує структу-ра влади чи щось схоже на неї, незалежно від того наскільки вона слабка чи фрагментарна у будь-якому великомасштабному суспільстві або соціальній групі. Даний метод може виявити, що влада є високо концен-трованою або навпаки дисперсною, залежно від рівня розбіжностей між конкуруючими соціальними мережами за індикатором влади. Цей підхід може показати, що деякі групи чи класи володіють владою в одній сфері, а інші в іншій. Він може виявити зміни у структурі влади впродовж тривалого часу за індикаторами влади.

Список використаних джерел

1. Domhoff, G. William Who rules America: power and politics / G.William Domhoff. - 5th ed.

2. Domhoff, G. William Basics of Studying Power. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www2.ucsc.edu/whorulesamerica /methods/studying_power.html

3. Domhoff, G. William How to Do Power Structure Research. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www2.ucsc.edu /whorulesamerica/methods/how_to_do_power_structure_research.html

4. Stephens John. The Transition from Capitalism to Socialism / John Stephens. - Atlantic Highlands, N.J.: Humanities Press, 1980.

5. Ашин Г. К. Курс истории элитологии / Г. К. Ашин. - М. : МГИМО, 2003

6. Ледяев В. Г. Социология власти: Исследование Флойда Хантера / В. Г. Ледяев. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-02led.html

References

1. Domhoff, G. William Who rules America: power and politics / G.William Domhoff. - 5th ed.

2. Domhoff, G. William Basics of Studying Power. [Elektronnuj resyrs]. - Rezhum dostypy : http://www2.ucsc.edu/whorulesamerica /methods/studying_power.html

3. Domhoff, G. William How to Do Power Structure Research. [Elektronnuj resyrs]. - Rezhum dostypy : http://www2.ucsc.edu /whorulesamerica/methods/how_to_do_power_structure_research.html

4. Stephens John. The Transition from Capitalism to Socialism / John Stephens. - Atlantic Highlands, N.J. : Humanities Press, 1980.

5. Ashin G.K. Kyrs istorii elitologii / G.K. Ashin. - M. : MGIMO, 2003. - 302 s.

6. Ledyaev V.G. Sociologiya vlasti: Issledovanie Floida Hantera / V.G. Ledyaev. [Elektronnuj resyrs]. - Rezhum dostypy : http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-02led.html

Размещено на Allbest.ru