Технологічний детермінізм в системі методологічних принципів технократизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 321.01:316.422.44

Технологічний детермінізм в системі методологічних принципів технократизму

Коломієць Л.В.

аспірантка кафедра політології, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Стаття присвячена розгляду основних положень, що складають принцип технологічного детермінізму, особливостей та доцільності його застосування за умов аналізу політики. Досліджується неоднорідність теорій, провідним принципом в яких виступає технологічний детермінізм: технологічного “евдемонізму” та технологічного “алармізму”. Автор зосереджує увагу на специфіці використання методології технологічного детермінізму в межах технократизму.

Ключові слова: технологічний детермінізм, технократизм, технологічний “евдемонізм”, технологічний “алармізм”.

технологічни детермінізм політика евдемонізм

The article examines the key positions that form the principle of technological determinism, characteristics and appropriateness of its application in terms of politi-cal analysis. The heterogeneity of the theories building on the principle of technological determinism are investigate: technological “eudaimonia” and technological "alarmism". The author focuses on the specifics of technological determinism methodology within the limits of technocratic theories.

Keywords: technological determinism, technocratic theories, technological “eudaimonia”, technological "alarmism”.

Статья посвящена рассмотрению основных положений, которые составляют принцип технологического детерминизма, особенностей и целесообразности его использования в условиях анализа политики. Исследуется неоднородность теорий, ведущим принципом в которых выступает технологический детерминизм: технологического “эвдемонизма” и технологического “алармиз- ма”. Автор сосредотачивает внимание на специфике использования методологии технологического детерминизма в пределах технократизма.

Ключевые слова: технологический детерминизм, технократизм, технологический “эвдемонизм”, технологический “алармизм”.

На початку ХХ століття бурхливий розвиток техніки і технологій призвів до значний змін у функціонуванні суспільно-політичних інститутів. Роль технологічного фактору в політиці ставала все більш очевидною, що призвело до формування окремого напряму політичної думки-технократизму. Його методологічною основою стали історичний, прагматичний та інституційний підходи, а також технологічний детермінізм. Технологічний детермінізм - теорія, яка виходить з по-ложення, що технологічний прогрес визначає соціальний прогрес, а новітні технології трансформують суспільство як на інституційному, так і на індивідуальному рівні.

Бердяєв у своїй роботі “Царство Духа і Царство Ке-саря” говорить про це так: “Елементарна техніка існувала з первісних часів. З кінця XVIII століття починається революціонізуюче вторгнення машини, з котрим пов'язаний розвиток капіталістичної промисловості. Тільки в наш час техніка отримує детермінуючу владу над людиною і людськими спільнотами і виникає тип технічної цивілізації” [3, с. 22].

Проблемами дослідження технологічного детермінізму в політиці займались провідні західні науковці: Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Г. Ленк, Д. Секлер, Е. Тоффлер, Р. Хайлбронер та ін. Значний внесок в дослідження технократизму як напряму політичної думки зробили російські дослідники, а саме: Г. Ашин, В. Графський, Е. Деменчонок, С. Макєєв, С. Сорокіна та ін. Серед українських дослідників проблематика технологічного детермінізму суспільно-політичних явищ представлена в роботах Базилевича В. Д., Копилов В. А., Малик І. В. тощо. Проте наразі можна констатувати відсутність комплексних досліджень щодо місця цього принципу в методології політичної науки ХХ століття, зокрема технократизму, як одного із напрямів в ній. Тому метою статті є з'ясування сутності технологічного детермінізму як методологічного принципу в політичній науці, особливостей його прояву в рамках технократизму.

Технологічний детермінізм - це теоретико- методологічна установка, що виходить із вирішальної ролі техніки і технології в розвитку суспільно- політичних структур. Проте, розуміння місця технологічного детермінізму в історії політичної думки вимагає більш детального аналізу сутності даного по-няття в цілому та його складових: поняття “технологія” та “детермінізм”.

В суспільних науках існують різноманітні підходи до трактування поняття “технологія”, проте слід з'ясувати, наскільки доцільним є використання цього терміну в умовах аналізу політики. Технологія розглядається як “усвідомлена техніка людської діяльності - індивідуальної чи колективної у виробничій і невиробничій сферах, - що включає три основні відносно самостійні елементи та етапи здійснення: 1) сукупність знань про ефективні, оптимальні та раціональні способи і засоби практичного досягнення мети, здійснення виробничого процесу;

2) діяльність по застосуванню цих та різних видів знань для вирішення певних практичних завдань; 3)самі технологічні процеси, тобто об'єктивно-предметно здійснювані, на раціональній основі побудовані способи і засоби побудови речовини, енергії, інформації, а також методи організації виробництва та управління ним... технологія розглядається як.. спосіб буття людини у світі..” [5, с. 298]. Таким чином, коли мова йде про технологічну складову в політичних процесах, прослідковуються специфічні характеристики дій політичних акторів: телеологізм, як першочергова орієнтація на досягнення поставленої мети поєднується із раціоналізмом, що передбачає превалювання логічних, аргументованих та підкріплених відповідним знанням дій, а також прагматизму - установки, яка актуалізує знання, інформацію насамперед через кон-кретну дію політичного актора та значення, яке вона має для функціонування політичної системи.

Парадигма детермінізму протягом тривалого часу займає ключові позиції в наукових дослідженнях, у тому числі і в політичній науці. В загальному вигляді вона включає ряд теоретичних концепцій, пов'язаних з фак-торами, які визначають суспільно-політичні відносини людей: економічними, географічними, екологічними, біологічними, релігійними, культурними, технологічними тощо. Проте існують і так звані інтегровані форми детермінізму, як у випадку, коли по-ложення географічного детермінізму доповнюються психологічними та культурними факторами. Принцип детермінізму в політиці представлений багатьма дослідженнями, серед яких можна виокремити культур-ний (релігійний) детермінізм М. Вебера, географічний детермінізм Ш. Л. Монтеск'є, економічний детермінізм К. Маркса тощо.

В повсякденному значенні “детермінація” співвідноситься з “характерною рисою” (в кількісному або якісному вимірі), таким чином детермінованим є те, що має різноманітні характерні риси і,звідси, може бути однозначно охарактеризоване. У науковому обігу найчастіше термін “детермінація” використовується для характеристики “постійного та однозначного зв'язку між речами та подіями, а також між ідеальними об'єктами” [4, с. 22]. Крім того, під детермінізмом також розуміється спосіб становлення, тобто те, що “події відбуваються в межах одного або декількох визначених (детермінованих) шляхів, які не є довільними, а закономірними і що процеси, за допомогою яких кожен предмет отримує свої характерні риси, розвиваються із попередніх умов” [4, с. 25]. Уявлення про детермінізм спрямовують наукове дослідження на з' ясування та аналіз умов, причин і закономірностей будь-яких змін в природі, суспільстві і мисленні людини. Принцип детермінізму в політиці, таким чином, спрямований на визначення та аналіз стійких причинно-наслідкових зв'язків у політичних процесах та явищах, їх взаємообумовленості - тобто такого зв'язку політичних явищ та процесів, коли одне явище чи процес (яке виступає в якості причини) за певних умов з необхідністю породжує інше політичне явище або про-цес (наслідок).

Технологічний детермінізм найчастіше розглядається як цілісне, недиференційоване поняття, проте при детальному аналізі в рамках цього принципу, на основі тих чи інших критеріїв, виділяють його різновиди. Так, розрізняють “жорсткий” та “м'який” технологічний детермінізм [6, р. 96]. В рамках жорсто-кого технологічного детермінізму, технологія має сис-тему внутрішніх атрибутів, що унеможливлюють значну роль людської автономії або вибору в суспільно- політичному розвитку. Технологічний розвиток постає у вигляді автономної сили (інколи його йменують концепцією автономної технології), незалежної від суспільно-політичних обмежень, але обумовлюючої в більшій мірі, ніж інші фактори, зміни існуючих інститутів, відносин тощо. Жорстку форму технологічного детермінізму (як і детермінізму взагалі) критикують за ігнорування цим підходом фактору випадковості, що є важливим елементом в сучасних наукових дослідженнях. М'який детермінізм виходить із розгляду впливу техніки та технологій в більш широкому соціальному, політичному, економічному, культурному спектрі. Проте в даному випадку проблематичним є саме іменування такого детермінізму власне технологічним. Розбіжність між жорстким технологічним детермінізмом, що є базовим принципом технократизму та м' яким детермінізмом, що часто є скоріше похідним (тобто не має статусу визначального фактора)в системі інших координат дослідження роз-витку політичних інститутів можна в загальному вигляді показати на прикладі співвіднесення ключових установок детермінізму в технократизмі та марксизмі.

Детермінуюча роль техніки в суспільно-політичному розвитку визнається не лише прибічниками технокра-тизму, але й марксизму. Проте, існує істотна відмінність марксизму, яка полягає в тому, що роль техніки не абсолютизується в тій мірі, в якій в рамках жорсткого технологічного детермінізму техніці відводиться роль генеруючого начала політичного розвитку. Так, К. Маркс говорить про скоріше відносну, аніж абсолютну роль техніки. Вона-елемент виробничих сил, які перебувають в постійній взаємодії з виробничими відносинами і у своїй єдності утворюють спосіб вироб-ництва, що є основою існування і розвитку суспільно- політичних інститутів. Науково-технічний прогрес є обумовленим виробничими відносинами, а ефективність техніки як фактору суспільного розвитку обумовлена існуючою формою власності. Таким чином, в марксистській теорії домінує принцип економічного детермінізму, в той час як технологічна складова є обу-мовленою особливостями існуючого економічного ук-ладу.

Використання принципу технологічного детермінізму в аналізі політичної сфери життя суспільства є не лише правомірним, але і необхідним. В особливій мірі це стосується проблем політичної реальності ХХ-ХХІ століть, коли очевидною стає технологічна обумовленість політичних явищ та процесів. Елементарним прикладом того, в якій мірі технології можуть справляти визначальний вплив на політичний розвиток є роль відкриття та використання атомної енергетики в ХХ столітті. Знаковим не лише для науки, але і для політики є 2 серпня 1939 року, коли А. Ейнштейн повідомив Ф. Д. Рузвельту про можливість військового застосування виявленого фізиками нового джерела енергії, що стало основою “Манхетенського проекту”, створення ядерної зброї та формування політики ядерного стримування - доктрини, яка протягом минулого століття була і досі залишається ключовою в стабільному функціонуванні існуючого політичного порядку в світі.

Розрізняють дві основні форми технологічного детермінізму: технологічний “евдемонізм” (від грец. слова “eudaimonia” - “блаженство”) та технологічний “алармізм” (від фр. слова “alarmists” - “стурбованість”, “тривога”) [1, с. 37]. Технологічний евдемонізм (або технологічний оптимізм) акцентує увагу на позитивному впливі технічного прогресу, на здобутках техніки та науки, як ключових передумовах забезпечення добробуту людських спільнот. Технологічний алармізм (технологічний песимізм) розглядає проблему розвитку техніки з іншої точки зору. Так, в межах даного напряму, технічний прогрес є причиною і джерелом як уже існуючих, так і майбутніх проблем.

Технологічний алармізм розглядає прояви згубного впливу техніки у різних вимірах-метафізичному, економічному, культурному, політичному тощо. Ж. Еллюль розглядає технологію в якості самостійної некерованої сили, яка знеособлює весь оточуючий її світ. Пристосовуючись до вимог машини, людина потрапляє у своєрідне рабство, “держава та суспільна думка стають слугами, а не хазяїнами техніки” [3, с. 35].

В роботі “Етика в епоху технології” І. Г. Барбур не заперечує значні масштаби впливу техніки на людину і суспільство в цілому, проте виступає проти її абсолютизації, постульованої технологічним детермінізмом. Він вважає, що технологія залежить від суспільства, оскільки технологічні зміни обумовлюються рішеннями, прийнятими певними людьми чи організаціями. Так, говорить дослідник “промислові корпорації та урядові чиновники володіють значною політичною владою [для прийняття управлінських рішень, які обумовлюють або гальмують технологічний розвиток, - прим. автора], але в демократичній країні громадяни можуть впливати на державну політику через виборних представників, судові запити, консультативні комітети, а також громадські і екологічні неурядові організації” [2, с. 19].

Таким чином, технологічний детермінізм як методологічний принцип, який виходить із пріоритетної ролі раціонального знання і техніки в аналізі політики, став реакцією на стрімкий розвиток науки та техніки, зумовлений науково-технічною революцією та її вплив на розвиток політичної теорії та практики минулого століття. Окремі положення технологічного детермінізму представлені в різних соціальних, економічних тощо теоріях, проте найбільш повно та в домінуючій серед інших методологічних принципів він реалізований в рамках технократизму.

Список використаних джерел

1. Аль-Ани Н. М. Философия техники: очерки истории и теории [Текст]: учебное пособие / Н. М. Аль-Ани. - СПб, 2004. - 184 с.

2. Барбур И. Этика в век технологии [Текст] / Иен Барбур; пер. с англ. А. Киселев.- Москва: Библейско-Богословский Ин-т св. Апостола Андрея, 2001. - 380 с.

3. Бердяев Н. Царство Духа и Царство Кесаря [Текст] / Н. Бердяев. - М.: Республика, 1995. - 375 с.

4. Бунге М. Причинность. Место принципа причинности в современной науке [Текст] / М. Бунге ; пер. с англ. И. С. Шерн- Борисовой и С. Ф. Шушурина; общ. ред. и послесл. Г. С. Васецко- го. - М. : Изд-во иностр. лит., 1962. - 511 с.

5. Соціальна філософія [Текст] : Короткий енциклопедичний словник / В. П. Андрущенко [та ін.] ; загал. ред. В. П. Андрущен-ко, М. І. Горлач ; Українська академія політичних наук. - К. : Рубікон; Х.: [б.в.], 1997. - 400 с.

6. Smith M.R., Marx L. Does Technology Drive History?: The Dilemma of Technological Determinism [Текст] / M. R. Smith, L. Marx (Eds). - Cambridge, MA, London: MIT Press, 1995. - 288 pp.

References

1. Al-Ani N. M. Filisofiia tekhniki: ocherki istorii i teorii [Text]: uchebnoie posobie / N. M. Al-Ani. - SPb, 2004. - 184 s.

2. Barbur I. Etika v vek tehnologii [Text] / I. Barbur; per. s angl. A. Kiseliov. - Moskva : Bibleisko-Bogoslovskii In-t sv. Apostola Andreia, 2001. - 380 s.

3. Berdiaev N. Tsarstvo Duha i Tsarstvo Kesarya [Text] / N. Ber- diaev. - M. : Respublika, 1995. - 375 s.

4. Bunge M. Prichinnost. Mesto printsipa prichinnosti v sovre- mennoi nauke [Text] / M. Bunge; per. s angl. I.S. Shern-Borisovoi s

S.F. Shushurina; obshch. red. i poslesl. G.S. Vasetskogo. - M. : Izd-vo inostr. lit., 1962. - 511 s.

5. Sotsialna filosofiya [Text]: Korotkyi entsiklopedychnyi slovnyk / V. P. Andrushchenko [ta in.]; zahal. red. V.P. Andrushchenko, M.I. Horlach; Ukraiinska akademiia politychnykh nauk. - K. : Ru- bikon; Kh.: [b.v.], 1997. - 400 s.

6. Smith M.R., Marx L. Does Technology Drive History?: The Dilemma of Technological Determinism [Text] / M. R. Smith, L. Marx (Eds). - Cambridge, MA, London : MIT Press, 1995. - 288 pp.

Размещено на Allbest.ru