Концепція "безпеки особистості" у зовнішній політиці Тоні Блера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

Концепція "безпеки особистості" у зовнішній політиці Тоні Блера

Проаналізовано особливості концепції “ безпеки особистості ” у зовнішній політиці Тоні Блера. Мета дослідження -- з'ясувати сутність концепції, зміст та наслідки її впливу на зовнішню політику урядів Т. Блера. Виявлено, що на основі ідеології “третього шляху” новими лейбористами було сформовано оригінальну модель зовнішньої політики. Однією з особливостей даної ідеології був моралізм який “вмонтовується” в зовнішньополітичну стратегію блеризму через “доктрину міжнародного співтовариства”. Саме моралізм вплинув на формування концепції “ліберального інтервенціоналізму”. Логіка ідеології та практики блеризму підводить до кількох обов'язкових висновків: уряд не має вибору, зовнішня політика повинна бути етичною, демократичні країни не можуть здійснювати неетичну зовнішню політику; тільки послідовне здійснення моралістської стратегії дозволяє уникнути звинувачень в подвійних стандартах.

Ключові слова: безпека особистості, блеризм, моралізм, гуманітарна інтервенція.

Аннотация

Проанализированы особенности концепции “безопасность личности ” во внешней политике Тони Блэра. Цель исследования -- выяснить сущность концепции, содержание и последствия ее влияние на внешнюю политику правительств Тони Блэра. Выявлено, что на основе идеологии “третьего пути” новыми лейбористами была сформирована оригинальная модель внешней политики. Морализм -- одна из особенностей данной идеологии, которая “вмонтируется” во внешнеполитическую стратегию блэризма через “доктрину международного сообщества”. Именно морализм повлиял на формирование концепции “либерального интервенционализма”. Логика идеологии и практики блэризма подводит к двум обязательным выводам: правительство не имеет выбора, внешняя политика должна быть этичной, демократические страны не могут проводить не этичную внешнюю политику; только последовательное воплощение моралистической стратеги позволяет избежать обвинений в двойных стандартах.

Ключевые слова: безопасность личности, блэризм, морализм, гуманитарная интервенция.

Annotation

The article analyzes the features of the concept of “human security ” in the Toni Blair foreign policy. The purpose of the study is to find out the essence of the concept, the content and the consequences of its impact on the foreign policies of Tony Blair governments. New Labour formed the original model of foreign policy based on the ideology of “third way”. Moralism is one of the features of this ideology. It is implemented in Blair foreign policy through the “doctrine of the international community”. It influenced on the formation of the “liberal interventionism” concept. The logic of the ideology and practice of Blairism leads to two obligatory conclusions: the government has no choice, foreign policy have to be ethical. Democratic countries cannot pursue an ethical foreign policy because only consistent implementation of moralistic strategy avoids accusations of double standards.

Keywords: human security, blairism, moralism, humanitarian intervention.

Із закінченням холодної війни відбувається радикальна трансформація міжнародних відносин, а також загроз міжнародній безпеці. Не зважаючи на те, що держави та об'єднання держав залишаються ключовими суб'єктами світової політики, а концепція національної безпеки все ще домінує в теорії та на практиці, в діяльності міжнародних інституцій та зовнішній політиці окремих країн поступово утверджується ідея “безпеки особистості” (human security). На зміну загрозі прямого військового зіткнення наддержав із застосуванням зброї масового знищення, яка панувала в період холодної війни, прийшли локальні конфлікти на етнічному та релігійному підґрунті, розповсюдження зброї та технологій зброї масового знищення, економічні негаразди та бідність, торгівля людьми, гуманітарні та екологічні катастрофи. Вказані виклики міжнародній безпеці загрожують не тільки (а може й не стільки) державам, скільки конкретним людям.

Теорія безпеки відреагувала на еволюцію реалій спочатку формуванням так званого “широкого підходу” (насамперед “Копенгагенська школа”, Б. Бузан та О. Вейвер), який протиставляється традиційному “вузькому підходу”, а потім й появою в 90-ті роки XX ст. низки підходів, об'єднаних назвою “критичні теорії безпеки” (передусім “Валійська школа”, К. Бут, Р. В. Джонс, Н. Вілер). Методологічно зв'язок між “критичними теоріями безпеки” та концепцією “безпеки особистості” виявляється насамперед через певні тенденції в конструктивізмі та феміністській геополітиці, які долали обмеження традиційного реалізму (неореалізму). В контексті поставленої проблеми авторів цікавить те, що трансформація безпекових студій відбувається в напрямі подолання державоцентризму, перетворення в центр уваги безпеки людини в широкому сенсі.

Піонерами впровадження концепції “безпеки особистості” в практику зовнішньої політики виступили “держави середньої сили”, серед яких слід відзначити Канаду. Велика Британія за часів урядів Тоні Блера стала першою з великих держав чия міжнародна діяльність здійснювалася під потужним впливом етичних мотивів, прямо пов'язаних із концепцією “безпеки особистості”.

В українській політології переважно досліджувалися загальні аспекти зовнішньої політики урядів нових лейбористів, але акцент робився на євроінтеграційні. У Великій Британії, Європі та США політика Блера викликала й викликає не аби який інтерес. Безпосередньо етичним аспектам присвячене дослідження британських авторів Н. Вілера та Т. Дунна “Моральна Британія?”. Центральне місце в книзі Дж.Кемпфнера “Війни Блера” займає питання мотивації однієї з ключових засад блеристської стратегії - інтервенціонізму. Кемпфнер пропонує оригінальне хоча й контроверсійне визначення політичного кредо Блера - “гуманітарний воїн”. Мета нашого дослідження - з'ясувати сутність концепції “безпеки особистості”, зміст та наслідки її впливу на зовнішню політику урядів Т. Блера. безпека блер моралізм ліберальний

За для досягнення зазначеної мети було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, серед яких особливе значення мали порівняльний, типологічний та системний. Перший та другий дозволяють встановити особливості інтерпретації концепції “безпеки особистості” в блеризмі, співставити її з іншими моделями. В свою чергу системний метод представляє досліджуване явище в якості цілісної системи, а не такої, що складається із окремих властивостей. Крім того, базована на концепції “безпеки особистості” етична складова постає елементом ширшої системи теорії та практики блеризму.

Становлення концепції “безпеки особистості” розпочалося серією робіт учасників так званого “Римського клубу”. У 1980-х роках з'явилися доповіді комісії з міжнародного розвитку під керівництвом Віллі Брандта та Улофа Пальме. Не менш важливим у цьому контексті є впровадження в практику міжнародних відносин Мабубом уль Хаком в рамках програми розвитку ООН “індексу людського розвитку” [1, с. 36]. Помітне зростання інтересу до “безпеки особистості” спостерігається в 1990-ті роки та розгортається в площині переосмислення усталеного поняття суверенітету держави укоріненого ще за часів Вестфальської системи міжнародних відносин. Вперше термін “безпека особистості” було використано в “Доповіді ООН про розвиток людства” у 1994 році [2]. Хоча ця доповідь не містить чіткого визначення даного поняття, вона надає перелік цінностей та розкриває певні сфери життєдіяльності людини, які мають бути захищені, а також визначає основні загрози безпеці людини - міграція, тероризм та зброя масового знищення. Крім того, саме цей документ поклав початок процесу визначення меж такого явища, як “безпека особистості”, продовжений “Доповіддю Комісії з питань безпеки людини” (2003 р.) Остання до того ж розширює перелік загроз безпеці людини. Важливим елементом втілення “безпеки особистості” стає концепція “обов'язку захищати” (responsibility to protect), поява якої пов'язана насамперед із канадським Міжнародним центром дослідження проблем розвитку.

Апологети концепції “безпеки особистості” (П. Хайнбеккер, М. Камерон, С. Алькире) наполягають на тому, що після закінчення холодної війни виникла необхідність захищати не тільки державний суверенітет, а й права людини, індивіда. В широкому сенсі “безпека особистості” - це “свобода від страху” та “свобода від злиднів”. Перша гарантує наявність другої, бо вільна людина якій нічого не загрожує може спокійно працювати і будувати своє майбутнє та майбутнє своєї країни. Держава та державний суверенітет повинні служити та підтримувати народ, який надає їм легітимності. Концепція передбачає захист людини від критичних та небезпечних для життя ситуацій, незалежно від того звідки походить їхнє коріння (антропогенна діяльність чи природні явища, в межах держави чи за її кордонами), є загроза прямою або опосередкованою. Інакше кажучи, замість державо центристського пропонується людино центристський підхід.

Підсумовуючи все вище сказане можна констатувати, що під впливом концепції “безпеки особистості” зовнішня політика держави набуває спрямування на захист громадян своєї країни або інших країн від загроз будь-якого походження та характеру, які прямо чи опосередковано зазіхають на права окремої особи або цілих груп індивідів.

В зовнішній політиці урядів Т. Блера дана концепція реалізувалася через потужну етичну складову, яка має тісний зв'язок із важливими аспектами ідеології нового лейборизму, а саме із базовими ідеями “третього шляху”, викладеними одним із ідеологічних батьків нового лейборизму Е. Гідденсом [3]. Перед усім нас цікавить інтерпретація “третього шляху” як руху до справедливого, базованому на цінностях коммунітаризму, суспільному устрою. Можна визначити набір ідей та цінностей, які (в ідеалі) презентують основні елементи “третього шляху” в зовнішній політиці, а саме: модернізація управління, відповідальність, ліберальний інтернаціоналізм й пріоритет прав людини. Два останніх елементи - ліберальний інтернаціоналізм та пріоритет прав людини - складають своєрідну етичне ядро стратегії нових лейбористів.

Дискусії про те, що Велика Британія повинна забезпечувати баланс між заохоченням традиційних цілей зовнішньої політики (національна безпека, економічне процвітання) з етичним виміром була ініційована міністром закордонних справ Робіном Куком. Поняття глобальної взаємозалежності зіграло в даному випадку ключову роль. Віддалені географічно події можуть мати прямий і безпосередній вплив на повсякденне життя британців, так само, як рішення і дії Лондону можуть вплинути на вибір і можливості інших держав і суспільств.

Тоні Блер охарактеризував різновид зовнішньої політики, яку він успадкував як “доктрину великодушної бездіяльності, продукт

загальноприйнятої точки зору на зовнішню політику після падіння Берлінського муру”. Він підкреслив, що подібне бачення не є більше визначальним [4]. Блеристи визнають, що економічні негаразди є одним із потужних джерел конфліктів із застосуванням насильства, таким чином попередження конфліктів вимагає поліпшення економічного стану суспільств. Крім того, злидні, стверджувала Клер Шорт будучи на посаді міністра міжнародного розвитку, виступають великою моральною проблемою, що стоїть перед світом [5].

Не зважаючи на щиру відданість моралістським принципам, тільки через рік перебування на посаді міністра закордонних справ, Робін Кук починає активно інкорпорувати “етичний аспект” до зовнішньополітичної програми “третього шляху”.

Уряд нових лейбористів вважав, що стандарти, закріплені в Загальній декларації прав людини та інших міжнародних документах є універсальними. Міністр закордонних справ в урядах Блера Робін Кук неодноразово заявляв, що “лейбористський уряд зробить права людини серцевиною його зовнішньої політики” [6]. Блер наголошував на тому, що принцип суверенітету більше не повинен надавати державам-ізгоям можливість приховувати від міжнародного суспільства злочини які стосуються прав людини [7]. Інституціонально увага до прав людини виявилася в створенні спеціального підрозділу міністерства закордонних справ, який надалі перетворився в самостійний Департамент міжнародного розвитку.

На практиці моралізм виявився в ряді ініціатив, включаючи створення Фонду прав людини, надання підтримки (в тому числі через британські спецслужби) діяльності Міжнародного кримінального суду, Міжнародним трибуналам з військових злочинів в колишній Югославії та Руанді, а також відмова від постачання зброї режимам, які нехтують правами своїх громадян. Крім того, уряд Блеру наголосив на необхідності врахування в практичній політиці зв'язку між зростанням зовнішньої заборгованості країн “третього світу”, масовими злиднями та спіраллю насильницьких конфліктів, які супроводжуються порушенням прав мільйонів людей.

Як вже згадувалося вище, блеристський моралізм демонстрував взаємозв'язок із інтервенціонізмом. Британський лідер наголошував на тому, що зараз війна має нову основу, тобто цінності, а не території. Він акцентував увагу на двох історичних уроках ХХ століття, які доводять, що умиротворення не працює і якщо не кинути виклик диктатору, доведеться пролити набагато більше крові щоб зупинити його. На думку Тоні Блера “невтручання” є не тільки небажаним, воно є неприпустимим, а в ситуаціях, коли скоєні геноцид або злочини проти людяності, втручання перетворюється на моральне зобов'язання. У липні 2000 р. Робін Кук докладніше розтлумачив принципи, якими слід керуватися світовому співтовариству в ситуаціях масового порушення міжнародного гуманітарного права та злочинів проти людяності. Після 11 вересня 2001 р. мотивація Блера на підтримку інтервенціонізму все частіше виражається у парадигмі “міжнародної безпеки” та “війни з терором”. Критики його політики стверджують, що повага до прав людини та міжнародного права на практиці нерідко стають факторами другого та навіть третього порядку. Як доказ наводяться співучасть в створенні в' язниці на американській військовій базі Гуантанамо, надмірно жорсткі обмежувальні (щодо громадянських прав та свобод) заходи по боротьбі з тероризмом всередині самої Британії.

Роль інструмента, за допомогою якого моралізм “вмонтовується” в зовнішньополітичну стратегію блеризму, виступає “доктрина міжнародного співтовариства”, яку Блер оприлюднив в своїй знаменитій промові в Чикаго [7]. Надалі вона була розвинена в доповіді “Зіткнення цивілізацій” [8] та брошурі “Глобальний альянс в ім'я глобальних цінностей” [9].

На основі ідеології “третього шляху” новими лейбористами було сформовано оригінальну модель зовнішньої політики. Попри те, що оригінальність включає незвичну для лейбористів схильність до використання “жорсткої сили”, моралізм виступав одним з ключових елементів ідеологічного фундаменту блеризму. Він безпосередньо вплинув на формування концепції “ліберального інтервенціонізму”, а також надав потужну мотивацію багатьом діям уряду Блера, в тому числі війні з міжнародним тероризмом, участі в іракській військовій кампанії. В узагальненому вигляді етичний вимір зовнішньої політики представлений в наступних двох принципах, які на практиці вступили в протиріччя між собою:

- Британія повинна відігравати активну роль в міжнародному співтоваристві, діючи при цьому відповідно до встановлених ним правил та в співробітництві з міжнародними інститутами;

- Британія повинна використовувати свій вплив з метою захистити та укріпити ліберальні та соціально-демократичні цінності прав людини, демократії, подолання бідності та впровадження ефективного та справедливого управління.

Логіка ідеології та практики блеризму підводить до кількох обов'язкових висновків: уряд не має вибору, зовнішня політика повинна бути етичною, демократичні країни не можуть здійснювати неетичну зовнішню політику; тільки послідовне здійснення моралістської стратегії дозволяє уникнути звинувачень в подвійних стандартах.

Етична складова зовнішньої політики Т. Блера є свідченням глобальної тенденції підсилення ролі “безпеки особистості” в міжнародних відносинах. Невипадково “доктрина міжнародного співтовариства” співзвучна широким дискусіям в теорії міжнародних відносин щодо необхідності переосмислення сучасного світового ладу в категоріях “світової політики / світової безпеки” (world politics / world security) на противагу “міжнародній політиці / міжнародній безпеці” (international politics / international security). Дослідження впливу концепції “безпеки особистості” на зовнішню політику урядів Т. Блера дозволить, по-перше, краще зрозуміти сутність концепції через прояви в міжнародній діяльності різних країн (прояснення загального через конкретне), по-друге, осмислити провідні тенденції світової політики та світової безпеки (в тому числі її гуманізацію), по-третє, вдосконалити уяву про особливості зовнішньополітичної моделі нового лейборизму.

Список використаних джерел

1. Bajpai K. Human Security: Concept and Measurement // Kroc Institute Occasional paper. - 2000. - Vol.19. - P.1-64.

2. United Nations Development Programme (1994): Human Development Report.

3. Giddens A. The Third Way. The Renewal of Social Democracy. - Cambridge: Polity Press. - 1998. - 166 p.

4. Blair T. A Global Alliance for Global Values. - P.6.

5. Short C. Speech to the Labour Party Conference, Bournemouth 30 September1999.

6. Cook R. Robin Cook's speech on the government's ethical foreign policy. http://www.guardian.co.uk/world/1997/may/12/indonesia.ethicalforeig npolicy (10.05.2011).

7. Blair T. Doctrine of the International Community 24 April 1999. Р http://www.number10.gov.uk/Page1297 (24.03.2010).

8. Blair T. Clash about civilisations 21 March 2006. http://web.archive.org/web/20070205110636/www.pm.gov.uk/outpuL Page9224.asp (13.03.2010).

9. Blair T. A global alliance for global values. - L.: The Foreign Policy Centre, 2006. - 38 p.

Размещено на Allbest.ru