Структурна диференціація громадянського суспільства: партійна перспектива трансформаційних держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРУКТУРНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ПАРТІЙНА ПЕРСПЕКТИВА ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ДЕРЖАВ

Риженкова Л.

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара (Україна, Дніпропетровськ)

Розглядається специфіка структурної диференціації громадянського суспільства як процесу утворення рівнів на основі політичної ідентифікації громадських організацій. Визначаються напрями впливу умов трансформаційного суспільства на стан партійно-громадської взаємодії як ключового чинника формування політичної громадськості. Метою даної статті є встановлення напрямків впливу сучасних політичних партій на структурну диференціацію громадськості. Завданням статті є визначення партійного впливу на розвиток політичної громадськості в сталих демократіях та транзитивних країнах. На основі аналізу окремих напрямків та елементів партійно-громадської взаємодії виявляються особливості формування громадянського суспільства в умовах переходу до демократії. Встановлено, що одним з основних напрямків структурної диференціації громадськості на основі впливу політичних партій є створення афілійованих громадських структур: професійних, жіночих, етнічних громадських рухів та об'єднань. Подібні об'єднання створюють образ “партизованої”, заангажованої громадськості.

Ryzhenkova L., Oles Gonchar Dnipropetrovs'k National University (Ukraine, Dnepropetrovsk)

Considered the specifics of structural differentiation of civil society as a process of level formation on the basis of the NGOs political identification. Identified directions of transformational society's conditions impact on the party--civil interaction condition as a key factor of the political community formation. The purpose of this article is the establishing of directions of the influence of modern political parties on structural differentiation of the public. The objective of the article is to determine the parties' influence on the development of the political community in sustainable democracies and transitive countries. Based on the analysis of individual areas and elements of the party--civil interactions manifested pecularities of the civil society's formations in the conditions of the transition to democracy. Established that one of the main directions of the structural differentiation of the public on the base of the influence of political parties is the creation of affiliated civil structures: professional, women, ethnic and civil movements. Similar associations create the image of "par- tised" engaged public.

РыженковаЛ., Днепропетровский национальный университет им. Олеся Гончара (Украина, Днепропетровск)

Структурная дифференциация гражданского общества: партийная перспектива трансформационных государств

Рассматривается специфика структурной дифференциации гражданского общества как процесса образования уровней на основе политической идентификации общественных организаций. Определяются направления влияния условий трансформационного общества на состояние партийно-общественного взаимодействия как ключевого фактора формирования политической общественности. Целью данной статьи является установление направлений влияния современных политических партий на структурную дифференциацию общественности. Задачей статьи является определение партийного влияния на развитие политической общественности в устойчивых и транзитивных демократиях. На основе анализа отдельных направлений и элементов партийно-общественного взаимодействия проявляются особенности формирования гражданского общества в условиях перехода к демократии. Установлено, что одним из основных направлений структурной дифференциации общественности на основе влияния политических партий является создание аффилированных общественных структур: профессиональных, женских, этнических общественных движений и объединений. Подобные объединения создают образ "партизированной", заангажированной общественности.

Політична концептуалізація громадськості виступає важливим завданням, яке сприяє вирішенню більш широких наукових проблем, серед яких важливе місце посідає громадське підґрунтя демократії у сучасних транзитивних державах. Категорія громадськості використовується у публіцистичному практично-політичному дискурсі для позначенні публічного виміру діяльності громадян щодо реакції влади на дію державно-владних інститутів та оцінки поточного політичного розвитку суспільства. У науковому та публіцистичному дискурсах поняття громадськості досить часто ототожнюється з поняттям громадянського суспільства, що не повною мірою визначає сутність даного явища. Структурний вимір громадськості є предметною основою для формування цілісного наукового бачення сучасної політичної громадськості.

Особливості сучасної громадсько-політичної активності розкриваються саме на основі різновидів та форм виразу громадської думки та суб'єктів її висловлення. Розшарування наявної сукупності громадських речників (лідерів думок) як учасників діалогу між владою та суспільством особливо наочно проявляється у суспільстві трансформації. Зникнення монолітної соціальної структури, що була властива суспільствам реального соціалізму, спричинило появу опонентів громадськості, орієнтованих на соціальне представництво.

Лібералізація та демократизація політичної діяльності створили умови для політичного самовиразу населення. Економічне та культурне різноманіття зумовлюють наявність відповідних вимірів громадськості. Водночас потребує з'ясування вплив на процес структурної диференціації громадськості таких потужних чинників демократичного процесу як політичні партії. В умовах переходу до демократії політичні партії активно використовують маніпулятивний вплив на громадськість з метою отримання електоральної підтримки населення. В зв'язку з цим, спостерігається поява громадських організацій, орієнтованих на ті чи інші політичні сили.

Проблему розшарування та структурування громадянського суспільства активно досліджують переважно зарубіжні вчені. Зокрема, російська дослідниця Л. А. Гайнутдінова [2] привертає увагу до базових характеристик громадянського суспільства, данський вчений Й. Бартелсон [11] удосконалює поняття глобального громадянського суспільства, американські науковці Т. Енрліх та Е. Фу [12] визначають сучасне значення громадської волонтерської роботи. Американський експерт з питань розвитку демократії К. Гершман [13] висвітлює взаємодію політичних партій та громадянського суспільства. Британська вчена К. Мерсер [14] аналізує дослідження, які поєднують неурядові організації, громадянське суспільство та процеси демократизації. Поряд з цим, невирішеною раніше частиною загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття, є специфіка процесів структурної диференціації громадянського суспільства в умовах демократичного транзиту.

Метою даної статті є встановлення напрямків впливу сучасних політичних партій на структурну диференціацію громадськості. Завданням статті є визначення партійного впливу в сталих демократіях та транзитивних країнах.

Структурний вимір громадськості є тісно пов'язаним з формами діяльності сучасних політичних партій, які в сучасний період прагнуть здобути свою електоральну базу не на основі класової свідомості, а на основі організаційного афіліювання громадських структур. Особливості комунікації між партіями та різними елементами громадянського суспільства передбачають аналіз та оцінку каналів маніпулятивного впливу. Одним з провідних таких каналів постає репрезентація соціальних інтересів. Згідно з дисертаційною працею В. Ф. Кузнєцова, “політична комунікативна мережа існує у прикордонній сфері, де політичні ідеї взаємодіють з буденними уявленнями мас, їх настроями, ілюзіями, стереотипами. Завданням політичної комунікативної мережі є, спираючись на позитивні елементи масової свідомості, використовуючи достовірну оперативну якісну інформацію, подолати постулати і хибні стереотипи, сприяти створенню сприятливої обстановки, творчого пошуку вирішення складних соціальних проблем” [7].

Політичні партії у взаємодіях з громадським середовищем виступають чинником його структурування. Цей процес відбувається на основі нарощування кількості формальних і неформальних зв'язків між членами партій та громадських утворень. Сучасна структура громадськості та партійна система розглядається у вигляді двох динамічних систем, які вступають у різнопланові взаємодії. На думку В. Ф. Кузнєцова “в умовах сучасної Росії організуюче і мобілізуюче значення партійних комунікацій посилюється. Підвищення їх ролі у досягненні стійкості системи соціальної держави має закономірний характер. По-перше, партійні комунікації як сукупність прямих і зворотних соціально-політичних зв'язків є засобом забезпечення розвитку і стабільності системи соціальної держави. По-друге, саме динамічні рухливі системи породжують багатоманіття механізмів партійних комунікацій і зворотних зв'язків” [7].

Партійно-громадська взаємодія виступає однією з важливих соцієтальних практик сучасного суспільства. Політичний вираз громадськості виступає саме через політичні партії, які підтримують громадські організації, об'єднання та окремих громадян. Політична суб'єктність громадських об'єднань є обмеженою та тимчасовою, в той час, як партії є провідними виразниками соціальних інтересів на політичному рівні. В. Ф. Кузнєцов стверджує, що “сутнісною стороною інтегрованої комунікативної технології виступає соціальний інформаційний обмін - цілеспрямована передача і вибірковий прийом відомостей, якими в процесі практичної діяльності обмінюються взаємодіючі у суспільстві індивіди, соціальні групи і політичні владні структури, які виражають їх інтереси” [7].

Важливим напрямком структурної диференціації громадськості у транзитивному суспільстві є поява рівнів громадської свідомості та нових форм організації громадських політичних дій. У цих процесах вирішальним є вплив політичних партій на громадську думку. В умовах конкурентної політичної системи політичні партії формують громадську думку на основі змагання політичних повідомлень та технологій залучення громадського інтересу до партійного життя. Все це означає відповідний рівень якості і професіоналізму у діяльності партійних організацій. Приклади країн сучасної Європи свідчать про те, що громадська думка є важливим свідченням ефективності роботи політичних партій з громадськістю. Згідно зі статтею О. М. Каширських, в умовах, притаманних політичній системі політичної конкуренції уряду й опозиції, “політична комунікація партій спрямована на зміну громадської думки на свою користь. В цьому контексті політична комунікація стає інструментом легітимації політичних рішень. У цьому контексті партії є частиною медіа-системи. Вони агрегують і артикулюють інтереси груп суспільства і намагаються індукувати релевантні інтереси і теми у політичний порядок денний” [6, с. 110].

Взаємодія політичних партій сучасності та громадських структур, певною мірою опосередкована діяльністю мас-медіа і в умовах сталої демократії партійні ЗМІ, передусім друковані органи та Інтернет-ресурси, посідають лише невелику частку інформаційного поля. Тому партійні лідери та організації змушені трансформувати свою діяльність у відповідності зі стандартами роботи засобів масової інформації. Також партії змушені використовувати маркетингові засоби корекції іміджу для покращення взаємодії з громадськістю. “Партійні організації змушені постійно корегувати стратегію позиціонування для того, щоб користуватися громадською думкою і інтересами медіа. Політика та політичні партії потребують публічності, але вони майже не мають власних комунікаційних засобів, тому обслуговуються мас-медіа. Останні необхідні політиці для спостереження за самою собою і за суспільством. І зі свого боку, медіа вимушені підтримувати тісний зв'язок з політикою, оскільки зацікавлені в постійній ексклюзивній інформації”, зазначає О. М. Каширських [6, с. 111].

Концепція структурної диференціації громадськості отримує значні підвалини у вигляді інформації про модернізацію та оновлення діяльності політичної системи, її громадського оточення. Якісна зміна активності політичних партій у виборчій період, новітні підходи у партійній діяльності до взаємодії з суб'єктами громадської сфери характеризуються підвищенням уваги до значення інформаційно-комунікаційного компоненту політичної діяльності за рахунок організаційно-управлінського.

Традиційні елементи й атрибути партійної діяльності в умовах транзитивної політичної реальності інкорпоруються до новітніх маніпулятивних технологій і інформаційної інфраструктури сучасного суспільства. Згідно зі статтею Д. С. Чекменьова, “структурним елементом політичного дискурсу є партійна ідеологія, системотворча ідея, партійні бренди, партійний дизайн” [10, с. 245].

Водночас постулювання структурної диференціації громадянського суспільства на основі імперативів інформаційної модернізації потребує корекції на основі врахування особливостей сучасного трансформаційного суспільства. У пострадянських країнах перетворення громадянського суспільства відбувається вкрай повільно і відрізняється від зразків сталої демократії. Згідно зі статтею Л. Гудкова у суспільстві не відбулося реальної структурної диференціації. Головною характеристикою сучасного суспільства, на думку Л. Гудкова, директора аналітичного центру Юрія Левади, є “різке пониження його морального й інтелектуального рівня та повернення до архаїчних, примітивних, в своїй основі, міфологізованих уявлень” [3].

Специфіка політичного управління суспільством в умовах трансформацій на прикладі низки пострадянських країн свідчить про те, що владна організація суспільства є від'єднаною від громадського середовища і лише налагоджує з ним зв'язки. Тому політичний механізм демократії все ще перебуває в стадії становлення. В цих умовах партії є досить слабким елементом, який лише епізодично впливає на дії владної корпорації. “Влада залишилася недиференційованою і неконтрольованою суспільством, не були створені жодні реальні, соціальні й групові інституційні противаги безконтрольній владі, яка вибудовується згори до низу”, вважає Л. Гудков [3].

Багатоманіття зв'язків партій і громадськості в окремих сучасних трансформаційних державах досі перебуває у зародковому стані. Завдяки цьому процес диференціації структури громадянського суспільства має бути наступним після процесу диференціації самих політичних інститутів, які безпосередньо приймають владні рішення. На думку Л. Гудкова “в результаті недеференційованості інститутів, залежності всіх гілок влади від виконавчої влади, в сучасній Росії виявився стерилізованим сам політичний механізм. Це стосується визначення цілей, вироблення й прийняття рішень, політичної конкуренції, презентації групових інтересів, висунення програм і т. д. Виявився стерилізованим потенціал еліти як групи, яка б давала напрями і цілі модернізації” [3].

Стратифікація сучасного громадянського суспільства в умовах переходу до демократії набуває акценту міжгенераційних стосунків. Представництво всіх соціальних верств в межах партійного спектру виявляється обмеженим як внаслідок ідеологічної переорієнтації всіх політичних сил, так і через незакінченість формування соціальної структури. У зв'язку з цим, деякі соціальні та громадські рухи набувають характеру представництва певних вікових груп населення. У той же час, партії оминають увагою деякі групи. На думку російських вчених В. В. Журавльова та А. А. Корольова, як наслідок деідеологізації, деполітизації та депопуляції у молодіжних організаціях, перебуває лише один відсоток молоді від 14 до 30 років. На питання “чи є в Росії політична сила, яка представляє інтереси молоді, були отримані наступні відповіді: 79% сказали “ні”, три % - “так” і 18% мали труднощі з відповіддю [5, с. 61].

Приклади пострадянських держав свідчать про те, що на певному етапі демократичного транзиту політичні партії втрачають контакт з широкими колами громадськості, що веде до політичної дестабілізації та висування нових еліт. В таких випадках популістська позиція та опанування настроями мас веде до здобуття переваг у політичній конкуренції. Постійний контакт з населенням, (не лише з активною у громадській діяльності, але й з масою електорату) виступає невід'ємною частиною партійної діяльності. Згідно з публікацією В. Долідзе, “партії Грузії слабко впливають на політичну свідомість суспільства. В основному вона формується стихійно, партії не ведуть маси, а маси ведуть їх, партії не здатні сформувати поведінку електорату, тому що якщо вони хочуть вижити, вони повинні корегувати свою поведінку відповідно з настроями суспільства. Це наочно підтвердила “революція роз”. М. Саакашвілі вчасно зрозумів настрої мас, стратегія політичної боротьби була заснована на незадоволенні і радикалізмі. Тому він переміг” [4, с. 53].

Причинами втрати зв'язку з широкими масами громадськості на пострадянському просторі є внутрішня структура політичних сил, їх орієнтація на особистості. Оскільки фрагментація політичного спектру дуже велика, то організаційні структури політичних партій тісно пов'язані з конкретними політичними лідерами та групами інтересів, які здійснюють матеріальну підтримку політичних сил. В таких умовах партії носять яскраво виражений елітарний характер, що не сприяє укріпленню взаємозв'язку з широкими верствами громадян. Зазначене змушує партії шукати підходи до афіліювання громадських структур, утворених за професійною, національною або статевою належністю. Згідно з В. Долідзе, “організаційні структури політичних партій Грузії, формально носять демократичний характер. Однак, вони приховують реальний розподіл влади всередині даних організацій, оскільки вони зосереджені на рухах лідерів і первинних маленьких груп, які користуються їх довірою. Домінантне становище лідера пояснюється його роллю в долі партії. Успіх партії залежить від успіху цієї людини. Він представляє цю партію суспільству, оголошує її позицію по всім кардинальним питанням, які хвилюють населення, вони викликають підвищений інтерес ЗМІ, таким чином, привертаючи до себе увагу, створюючи уявлення про партії у суспільній свідомості. Всі партії, які проявляли активність у політичному житті країни “революції роз”, створені їх лідерами” [4, с. 61].

Відсутність уваги до процесів структурної диференціації громадянського суспільства простежуються у формах організації політичних партій на пострадянському просторі. Партійні структури в більшості випадків мають жорстко централізований характер і тісно пов'язані з центрами влади і адміністративного поділу країн. В таких умовах контакти з новими симпатиками і чуйне реагування на місцеві проблеми значно ускладнюється, оскільки всі організаційні питання вирішуються на високому рівні. Згідно з грузинським досвідом, місцеві структури більшості партій Грузії працюють і розвиваються під керівництвом територіальних органів, які контролюють ініціативу низових ланок. Так, політрада Єдиного національного руху приймає рішення про створення місцевих підрозділів партії, яким надається певна можливість проявити ініціативу організації своєї діяльності. Однак, “Положення про місцеві організації” затверджує політрада партії. В Лейбористській партії Грузії місцевими органами є міські, районні, зональні, сільські та дільничні центри [4, с. 63].

Таким чином, концепція структурної диференціації громадянського суспільства на основі його взаємодії з політичними партіями отримує своє підтвердження як у комунікаційній сфері, так і в межах особливостей функціонування перехідного суспільства. Розробка окремих елементів структури громадськості здатна пояснити напрямки партійно-громадської взаємодії та її наслідки для обох сторін. В межах концептуальної дискусії ключовим питанням залишається віднесення партій до структури громадянського суспільства, або перебування їх у політико-владній структурі.

Участь політичних партій у політичних процесах структурної диференціації громадськості детермінована їх організаційними можливостями, політичною ситуацією та політичними уподобаннями населення. Одним з основних напрямків структурної диференціації громадськості на основі впливу політичних партій є створення афілійованих громадських структур: професійних, жіночих, етнічних громадських рухів та об'єднань. Подібні об'єднання створюють образ “партизованої”, заангажованої громадськості. В умовах сталої демократії громадські об'єднання та рухи нерідко стають безпосередньою базою для формування політичних партій. Утворення громадських груп - симпатиків політичних партій ведеться на основі переконування та дискусій.

В сучасній Україні структурна диференціація громадськості ускладнена процесом формування громадянського суспільства. Громадські організації не мають значної підтримки населення, відзначаються формальністю членства, невизначеністю політичних пріоритетів. В цих умовах політичні партії беруть на себе роль лідера громадської думки, ведуть діяльність, спрямовану на залучення неорганізованих громадян-індивідів до членства в партії та політичних дій (партійної роботи). Оптимальною моделлю структурної диференціації громадськості у суспільстві трансформацій є поєднання впливу політичних партій та їх афілійованих структур з підвищенням самодіяльної активності громадських організацій. Результатом процесу структурної диференціації громадськості за партійним критерієм є виокремлення політичної громадськості, яка співпрацює з політичними партіями та державною владою на основі висунення позицій та надання громадської підтримки. Перспективи подальших розвідок у даному напрямку є встановлення особливостей структурної диференціації громадянського суспільства в сучасній Україні.

диференціація громадянське суспільство партійний

Список використаних джерел

1. Андрийчук Т. С. Гражданское общество и демократия: специфика взаимовлияния [Электронный ресурс] / Т. С. Андрийчук. - Режим доступа URL: http://www.gramota.net/materials/3/2014/1- 1/1.html

2. Гайнутдинова Л. А. Базовые характеристики гражданского общества [Текст] / Л. А. Гайнутдинова // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. - 2009. - Вып. 103. - С. 215-224.

3. Гудков Л. В. В обществе не произошло реальной структурной дифференциации [Электронный ресурс] / Л. В. Гудков. - Режим доступа URL: http://www.civisbook.ru/files/File/Gudkov_ 47.pdf

4. Долидзе В. Политические партии и партийное строительство в Грузии [Текст] / В. Долидзе // Центральная Азия и Кавказ. - 2005. - № 2. - С. 52-65.

5. Журавлев В. В. Партии для общества или общество для партии? Диалог на “Круглом столе” в ИГИ МосГУ [Текст] / В. В. Журавлев, А. А. Королев // Знание. Понимание. Умение. - 2005. - № 2. - С. 59-68.

6. Каширских О. Н. Политические партии Германии в контексте модернизации политической коммуникации [Текст] / О. Н. Каширских // Полис (Политические исследования). - 2009. № 2. - С. 108-130.

7. Кузнецов В. Ф. Интегрированные политические коммуникации в процессе формирования социального государства в современной России. Автореф. дисс. д. полит. н. [Электронный ресурс] / Вадим Федорович Кузнецов. - Москва, Московский государственный социальный университет, 2002. - Режим доступа URL: http://www.dissercat.com/content/integrirovannyepoliticheskie kommunikatsii-v-protsesse-formirovaniya-sotsialnogo-gosudarstv#ixzz 2sHxY3T1W

8. Лисова С. Ю. Средства массовой коммуникации в процессе становления гражданского общества [Текст] / С. Ю. Лисова // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История. Политология. Экономика. Информатика. - 2009. - Вып. 11. - Т. 9. - С. 223-233.

9. Сморгунова В. Ю. Современный зарубежный социальноправовой и политический дискурс о гражданском обществе [Текст] / В. Ю. Сморгунова // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. - 2004. Вып. 7. - Т. 4. - С. 243-257.

10. Чекменев Д. С. Политические партии как субъекты общественно-политического дискурса [Текст] / Д. С. Чекменев // Вестник Пятигорского государственного лингвистического университета. - 2013. - № 2. - Ч. 2. - С. 245-248.

11. Bartelson J. Making Sense of Global Civil Society [Техк] Jens Bartelson // European Journal of International Relations. - September 2006. - Vol. 12. - № 3. - Р. 371-395.

12. Ehrlich T. Civic Work, Civic Lessons: Two Generations Reflect on Public Service [Техк] Thomas Ehrlich Ernestine Fu. - Stand- ford: University Press of America, 2013. - 202 p.

13. Gershman C. The Relationship of Political Parties and Civil Society [Электронный ресурс]. URL: http://www.ned.org /about/board/meet-our-president/archived-remarks-and-presentations /031704

14. Mercer C. NGOs, civil society and democratization: a critical review of the literature [Техк] / Claire Mercer // Progress in Development Studies. - January 2002. - Vol. 2. - № 1. - Р. 5-22.

Referencies

1. Andrijchuk T. S. Grazhdanskoe obshhestvo i demokratija: specifika vzaimovlijanija [Elektronnyj resurs] / T. S. Andrijchuk. - Rezhim dostupa URL: http://www.gramota.net/materials/3/2014/1- 1/1.html

2. Gajnutdinova L. A. Bazovye harakteristiki grazhdanskogo obshhestva [Tekst] / L. A. Gajnutdinova // Izvestija Rossijskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta im. A. I. Gercena. - 2009. - Vyp. 103. - S. 215-224.

3. Gudkov L. V obshhestve ne proizoshlo real'noj strukturnoj differenciacii [Elektronnyj resurs] / L. V. Gudkov. - Rezhim dostupa URL: http://www.civisbook.ru/files/File/Gudkov_47.pdf

4. Dolidze V. Politicheskie partii i partijnoe stroitel'stvo v Gruzii [Tekst] / V. Dolidze // Central'naja Azija i Kavkaz. - 2005. - № 2. - S. 52-65.

5. Zhuravlev V. V. Partii dlja obshhestva ili obshhestvo dlja partii? Dialog na “Kruglom stole” v IGI MosGU [Tekst] / V. V. Zhuravlev, A. A. Korolev // Znanie. Ponimanie. Umenie. - 2005. - № 2. - S. 5968.

6. Kashirskih O. N. Politicheskie partii Germanii v kontekste modernizacii politicheskoj kommunikacii [Tekst] / O. N. Kashirskih // Polis (Politicheskie issledovanija). - 2009. - № 2. - S. 108-130.

7. Kuznecov V. F. Integrirovannye politicheskie kommunikacii v processe formirovanija social'nogo gosudarstva v sovremennoj Rossii. Avtoref. diss. d. polit. n. [Jelektronnyj resurs] / Vadim Fedorovich Kuznecov. - Moskva, Moskovskij gosudarstvennyj social'nyj universitet, 2002. - Rezhim dostupa URL: http://www.dissercat.com /content/integrirovannyepoliticheskie kommunikatsii-v-protsesse- formirovaniya-sotsialnogo-gosudarstv#ixzz2sHxY3T1W

8. Lisova S. Ju. Sredstva massovoj kommunikacii v processe stanovlenija grazhdanskogo obshhestva [Tekst] / S. Ju. Lisova // Nauchnye vedomosti Belgorodskogo gosudarstvennogo universiteta. Serija: Istorija. Politologija. Jekonomika. Informatika. - 2009. - Vyp. 11. - T. 9. - S. 223-233.

9. Smorgunova V. Ju. Sovremennyj zarubezhnyj social'no- pravovoj i politicheskij diskurs o grazhdanskom obshhestve [Tekst] / V. Ju. Smorgunova // Izvestija Rossijskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta im. A. I. Gercena. - 2004. - Vyp. 7. - T. 4. - S. 243-257.

10. Chekmenev D. S. Politicheskie partii kak sub#ekty obshhestvenno-politicheskogo diskursa [Tekst] / D. S. Chekmenev // Vestnik Pjatigorskogo gosudarstvennogo lingvisticheskogo universiteta. - 2013. - № 2. - Ch. 2. - S. 245-248.

11. Bartelson J. Making Sense of Global Civil Society [Теxt] / Jens Bartelson // European Journal of International Relations. - September 2006. - Vol. 12. - № 3. - Р. 371-395.

12. Ehrlich T. Civic Work, Civic Lessons: Two Generations Reflect on Public Service [Теxt] Thomas Ehrlich, Ernestine Fu. - Standford: University Press of America, 2013. - 202 p.

13. Gershman C. The Relationship of Political Parties and Civil Society / Carl Gershman. URL: http://www.ned.org/about/board/meet- our-president/archived-remarks-and-presentations/031704

14. Mercer C. NGOs, civil society and democratization: a critical review of the literature [Теxt] / Claire Mercer // Progress in Development Studies. - January 2002. - Vol. 2. - № 1. - Р. 5-22.

Размещено на Allbest.ru