"Перезавантаження" риторики Б. Обами
Виявлення та опис політичної риторики Б. Обами, яка пов’язана з перебігом зовнішньополітичних подій упродовж першого терміну перебування американського президента при владі. Аналіз традиційних уявлень американського президента про події в світі.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.03.2019 |
| Размер файла | 86,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
“Перезавантаження” риторики Б. Обами
Худолій А.О.
доктор політичних наук, доцент
Національний університет “Острозька Академія”
(Україна, Острог)
Мета статті полягає у виявленні та описі політичної риторики Б. Обами, яка пов'язана з перебігом зовнішньополітичних подій упродовж першого терміну перебування американського президента при владі. Проаналізовано традиційні уявлення американського лідера про події в світі. Серед ключових понять, виявлених в риториці Б. Обами, домінуючими позиціонуються такі, як “лідерство США”, “свобода”, “відповідальність”, “демократія” та Бог. Рідше зазначено “місію”, “добру волю Америки”, “американську модель” та “Богообраність”. Розглянуто особливості політичної стратегії Б. Обами. Виокремлено та описано основи американського зовнішньополітичного курсу. Виявлено політичні стереотипи американського лідера. Відстежено кореляцію президентських промов з політичними кроками. Американська винятковість та претензії на моральне лідерство залишаються ідеологічною основою зовнішньої політики США. І в цьому сенсі нова адміністрація не відрізняється від попередньої Дж. Буша--мол. Зміщення риторичних акцентів вбачаємо і в зростаючій ролі ООН, яку президент згадує у виступах. Водночас привертає увагу той факт, що Б. Обама досить часто зазначає НАТО. Це підтверджує наміри максимально ефективно використовувати військовий потенціал Альянсу для вирішення міжнародних проблем. У ході дослідження було застосовано методи політологічного аналізу, зокрема контент-аналіз та івент-аналіз. Праксеологічний та системний методи уможливили аналіз процесу міжнародних відносин. Політичні промови та діяльність 44-го президента Сполучених Штатів свідчать про те, що в зовнішній політиці він дотримується традиційного підходу попередників. Риторика президента підтверджує ідею глобального лідерства Америки.
Ключові слова: політика США, політичні стереотипи, президентська риторика, зовнішня політика США, лідерство, діяльність президента.
Khudoliy A.O., Doctor of Political Science, associate-professor, Ostroh Academy National University (Ukraine, Ostroh)
“Reloading” of B. Obama Rhetoric
The purpose of the article is in describing of American President B. Obama political rhetoric that is connected with events on foreign policy during the first period of his presidency. Traditional ideas of American President about the vents in the world are analyzed. Such notions as the “American leadership in the world”, “Freedom”, “Responsibility”, “Democracy” and “God” were distinguished as the dominant ones in the speeches, delivered by B. Obama. The notions such as “Mission”, “Good will of the USA”, “American model” and “the nation, chosen by God” are distinguished as the less numerous in political rhetoric of American President. Peculiarities of B. Obama political rhetoric are highlighted. Basics of American foreign policy course are being described. Political stereotypes of the American leader are selected and described. Correlation of presidential speeches with political steps was followed. American superiority and intentions to stay moral leader in world politics serve as ideological basics of American foreign policy. And in this context new administration is quite similar to the previous one of G. Bush-junior. Shift of rhetoric accents is observed in the growing role of the UNO, numerously mentioned in speeches of the President. NATO and its role in foreign policy of the USA are rather important. That's why it is mentioned quite often in President Obama rhetoric. It underlines intentions of American leader to effectively apply military potential of the North Atlantic Treaty Organization in solving of international problems. Methods of political science analysis, such as content-analysis and event-analysis were applied in the research. Pragmatic and systemic methods were useful in analyzing of international relations. Political speeches and activity of the 44th President of the USA indicate to the traditional approach used by the President in his foreign policy course. Presidential rhetoric proves the idea of the global leadership of the United States.
Keywords: policy of the USA, political stereotypes, presidential rhetoric, foreign policy of the USA, leadership, presidential activity.
Худолий А.А., доктор политических наук, доцент, Национальный университет “Острожская академия” (Украина, Острог)
“Перезагрузка” риторики Б. Обамы
Цель статьи состоит в выявлении и описании политической риторики Б. Обамы, которая связана с течением внешнеполитических событий на протяжении первого термина пребывания американского президента при власти. Проанализированы традиционные представления американского лидера о событиях в мире. Среди ключевых понятий, выявленных в риторике Б. Обамы, доминирующими выступают такие, как “лидерство США”, “свобода”, “ответственность”, “демократия” и “Бог”. Реже встречаются понятия “миссия”, “добрая воля США”, “американская модель” и “Богообранность”. Рассмотрены особенности политической стратегии Б. Обамы. Выявлены и описаны основы американского внешнеполитического курса. Выявлены политические стереотипы американского лидера. Отслежена корреляция президентских речей с политическими шагами. Американское превосходство и претензии на мировое лидерство остаются идеологической основой внешней политики США. И в этом контексте новая администрация не отличается от предыдущей Дж. Буша-мл. Смещение риторических акцентов рассматриваем и в растущей роли ООН, которую президент вспоминает в выступлениях. Обращает на себя внимание тот факт, что Б. Обама достаточно часто отмечает НАТО. Это подтверждает намерения президента максимально эффективно использовать военный потенциал Альянса для решения международных проблем. В ходе исследования были использованы методы политологического анализа, в частности контент-анализ и ивент-анализ. Праксеологический и системный метод дали возможность проанализировать процесс международных отношений. Политические речи и деятельность 44-го президента Соединенных Штатов свидетельствуют о том, что во внешней политике он придерживается традиционного подхода предшественников. Риторика президента подтверждает идею глобального лидерства Америки.
Ключевые слова: политика США, политические стереотипы, президентская риторика, внешняя политика США, лидерство, деятельность президента.
політична риторика обама
В умовах ключової ролі США набуває актуальності дослідження чинників, що впливають на політику американських президентів, серед яких вагому роль відіграє риторика американських політиків, що супроводжує внутрішню та зовнішню політику Сполучених Штатів.
Власне актуальним і раніше не досліджуваним виявляється аналіз політичних промов, що безпосередньо пов'язані з зовнішньополітичним курсом Вашингтону.
Врахування чинників, що впливають на зовнішньополітичний курс Сполучених Штатів Америки, передбачає і вивчення політичної риторики американських лідерів та їхнього оточення.
Зовнішню політику американських президентів 1946-2008 рр. досліджувало чимало науковців, які акцентували увагу на різних аспектах цієї проблеми. Серед них слід окремо виділити політичний аналіз американських аналітиків за працями З. Бжезінського [1], Г. Кіссінджера [2] тощо. Зростає інтерес до проблематики україно-американських відносин вітчизняних вчених. Зокрема, опубліковано низку праць, які стали вагомим внеском у розуміння внутрішніх витоків ідеології і політики США на світовій арені, американо-радянських відносин, глобальної стратегії Америки, проблем формування і реалізації курсу Вашингтона щодо України, Росії та інших держав СНД, у вироблення нових концептуальних підходів до оцінки явища американізму. Показовими у цьому плані є праці професора Б. М. Гончара [3] та О. В. Потєхіна. У праці Б. М. Гончара йдеться про регіональні аспекти зовнішньої політики США. Політика США щодо східної Європи ґрунтовно досліджена д. і. н. О. В. Потєхіним [4], який також вивчав і питання імперських амбіцій Вашингтона.
Серед українських науковців питанню українського виміру зовнішньої стратегії США в ХХ-му та ХХІ століттях присвячено низку праць д. і. н. Є. Є. Камїнського [5-7], серед останніх робіт якого на особливу увагу заслуговує монографія “Світ переможців і переможених” (2008 р.) [7], особливістю якої є висвітлення української тематики в контексті аналізу глобальних світових процесів, що окреслює перспективи сучасних міжнародних відносин і ролі в них України. Стратегічні імперативи Сполучених Штатів в 1990-ті роки розглядалися в публікаціях російських авторів: М. І. Лапіцкого [8], П. Т. Подлєсного “Політика США у світі, що змінюється” [9]. У своїх працях вони висвітлюють механізми формування зовнішнього курсу США, аналізують концептуально-теоретичні засади зовнішньополітичної стратегії Америки та її практичну реалізацію. На разі дослідження риторики Б. Обами, залишається малодослідженим явищем.
Незважаючи на численні дослідження політичних аспектів Сполучених Штатів, аналіз риторичних заяв американських президентів та чинники, що суттєво впливали на формування зовнішньої політики Сполучених Штатів залишилася поза увагою науковців. Ми вбачаємо наше завдання у вивченні взаємодії риторики та зовнішньополітичної діяльності американського очільника упродовж 2009-2011 років.
Метою даної статті є вивчення такого чинника, як риторика президента США Б. Обами, що корелює з зовнішньою політикою Вашингтону.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
- Здійснити аналіз риторики президента Б. Обами;
- Описати особливості зовнішньої політики американського очільника;
- Здійснити аналіз зовнішньополітичного курсу Вашингтона та його кореляцію з політичними промовами американського президента.
Президентові Б. Обамі дісталася складна спадщина: упродовж останніх восьми років Америка здійснювала витратну політику, позначену двома регіональними війнами та фінансуванням процесу розширення НАТО. На його думку, криза американської зовнішньої політики пояснюється тим, що в зазначений період при владі були політики, які мислили категоріями “холодної війни”. Президент оголосив, що мав намір вернути проблему “війни з терором” в русло традиційних американських цінностей і висловив сподівання на співробітництво з поміркованими представниками ісламу. Це не корелюється з його іншою заявою, в якій міститься натяк, що він готовий використати воєнну силу “проти терористів, які будуть загрожувати Америці”.
Слід звернути увагу на те, що головною ідеєю зовнішньополітичної програми Б. Обами є відновлення американського лідерства. “Місія Сполучених Штатів полягає в тому, щоб зміцнювати світове лідерство, яке ґрунтується на розумінні того, що світ об'єднує спільна безпека” [10, с. 3].
Щодо питання національної безпеки, то політичні заяви під час виборчої кампанії свідчать про те, що Б. Обама дотримується традиції попередників. Як і решта кандидатів, він заявляв про нарощування сукупної бойової могутності ЗС США. Незважаючи на спроби позиціонувати себе пацифістом, президент закликав збільшити чисельність американської армії. Публічні виступи використовуються як ефективний інструмент впливу на громадськість, підтримки якої президент потребує, а для цього достатньо лише заявити про зменшення фінансування оборонної сфери. Міністр оборони США Леон Панетта в інтерв'ю “Нью-Йорк Таймс” зауважив, що протягом найближчих 10 років витрати американського оборонного відомства планується зменшити більш ніж на 450 мільярдів доларів. Передбачається скорочення американської армії і закупівель нового озброєння. Однак, незважаючи на такі заяви, реалії свідчать про інше. У порівнянні з вереснем 2001 року оборонний бюджет Америки подвоївся і в 2011 році становив приблизно 700 млрд. доларів на рік [11].
Водночас, його начебто мирні декларації позначені імперативами інтервенціонізму. “Слід пам'ятати, що американський народ забезпечить воєнну перевагу. У нас будуть наймогутніші збройні сили в історії світу. І ми зробимо все від нас залежне, щоб захистити наші інтереси та завдати поразки будь-якому ворогові” [12, с. 2]. На разі президент, на відміну від попередника, намагається обережно використовувати погрози, намагаючись зберегти імідж демократа. Б. Обама також закликає поширювати американські цінності, носієм яких для решти світу є Америка. Тільки в такому випадку, довівши унікальність своєї політичної системи, Сполучені Штати, на його думку, зможуть претендувати на роль світового лідера.
Політичні заяви президента Обами та його оточення свідчать, що основою американського зовнішньополітичного курсу повинен стати оновлений синтез сили та переконання з перевагою на користь останнього. Як слушно зазначає І. І. Погорська, Б. Обама рухається в напрямкові переходу від стратегії гегемонії до стратегії лідерства: Америка повинна відігравати провідну роль, не нав'язуючи власної гегемонії [13, с. 182]. При цьому цілі нової стратегії лідерства прагматичні: Вашингтон повинен діяти з іншими союзниками і партнерами задля спільного протистояння міжнародним загрозам та транснаціональним проблемам.
Політика Америка реалізується в межах прагматичної стратегії “зміна поведінки”. “Демократи-яструби” вважають за краще вдаватися до тактики багатосторонності, однак, при потребі, не вагаючись застосовувати воєнну силу в односторонньому порядку, без згоди Ради Безпеки ООН. Проте варто зважати, що Сполучені Штати намагаються заручитися підтримкою союзників, навіть якщо йдеться про застосування сили. Заяви Обами з приводу подій в Єгипті, Сирії, Судану та Лівії звучали в унісон із заявами європейських політиків. Такий підхід виправданий, оскільки зменшує критику з боку світової спільноти, однак не применшує ролі Америки як світового лідера.
Американська винятковість та претензії на моральне лідерство залишаються ідеологічною основою зовнішньої політики США. І в цьому сенсі нова адміністрація не відрізняється від попередньої. Риторика президента підтверджує ідею глобального лідерства Америки.
Однією з базових ідей демократів, яка привела їх до влади, полягає в тому, що республіканці втратили лідерство у світі. Це підкреслювала на початку президентської виборчої кампанії 2008 року Г. Клінтон. “Адміністрація Буша запропонувала американському народові хибні альтернативи - застосування сили замість дипломатії, односторонню політику замість багатосторонньої, використання жорсткої сили замість м'якої. Засліплене ідеологією бачення світу позбавило Сполучені Штати інструментів і гнучкості, необхідних для забезпечення лідерства та досягнення успіхів”. Зважаючи на втрату лідерських позицій, виникає необхідність “відновити глобальні позиції Америки та переконати світ в тому, що вона знову може бути лідером” [14].
Серед ключових понять, виявлених в риториці Б. Обами, домінуючими позиціонуються такі, як “лідерство США”, “свобода”, “відповідальність”, “демократія” та Бог. Рідше зазначено “місію”, “добру волю Америки”, “американську модель” та “Богообраність”. У його промовах увага акцентується на лідерстві Америки. Президент позиціонує себе не лише як лідер країни, а й намагається переконати світову спільноту у здатності США продовжити зовнішній курс беззаперечного лідера світу. В порівнянні із заявами його попередників, у промовах Б. Обами виявлено найбільшу кількість згадок про “лідерство”. Принагідно варто зазначити, що риторичний акцент на “лідерстві” є прорахованим ходом президента у складній геополітичній грі, оскільки ослаблена двома війнами країна зі зростаючим зовнішнім боргом, нестабільною економікою та високим рівнем безробіття не справляється з роллю світового лідера. Однак це не заважає президентові переконувати світову спільноту у здатності Америки повести західні країни за собою.
Варто на разі віддати належне Б. Обамі який за короткий період правління розпочав “перезавантаження” відносин з РФ, налагодив співробітництво з ООН, вивів, хоча із запізненням, американські війська з Іраку, зміцнив американські позиції в Центральній і Західній Європі. Його спроби “реанімувати” зовнішню політику доповнюють заяви про “відповідальність” Сполучених Штатів. У його політичних заявах виявлено найбільшу кількість згадок про моральний обов'язок не лише активно діяти на світовій арені, а й усвідомлювати свою роль і обов'язок перед світом. Заяви Обами - сильний засіб формування суспільної думки, вони справляють суттєвий вплив на світову громадськість, оскільки сприяють відновленню довіри до Америки, поліпшенню її іміджу, особливо після каденції Дж. Буша-мол. Враховуючи спадок, отриманий від попередника, не все так просто вдається Обамі. “Каменем спотикання” залишається Близький схід.
Щодо Ірану позиція адміністрації Б. Обами не відрізняється від позиції попередньої адміністрації, за винятком того, що демократи виявили готовність провести прямий діалог з Тегераном. Іранові доведеться призупинити програму створення ядерної зброї та підтримку тероризму. Клінтон підтвердила, що для тиску на Іран буде використано всі можливі засоби, включно з воєнними. Про це заявив і президент. “Але якщо уряди Ірану та Північної Кореї будуть ігнорувати міжнародні стандарти, регіональну стабільність і безпеку власних народів, створюючи загрозу та посилюючи ядерну гонку озброєнь в Південній Азії та Близькому сході, то їм доведеться за це відповідати” [15, с. 3].
США планують підсилити альянси, зокрема НАТО та азійські блоки. Г. Клінтон оголосила, що поглиблення відносин з Європою стане одним із пріоритетів зовнішньої політики, оскільки європейці - “союзники, які заслуговують найбільшої довіри”. Питання зміцнення Альянсу узгоджується з питаннями безпеки у світі, які підтверджують політичні промови американського президента (див. рис 1). Зокрема згадки про “безпеку” в риториці лідера домінують серед заяв решти президентів США. Чимала кількість згадок, з одного боку, виправдовує витрати на Збройні сили і оборонну сферу загалом. Зміщення риторичних акцентів вбачаємо і в зростаючій ролі ООН, яку президент згадує у виступах.
І хоч президент не раз наголошує на важливості “Збройних сил” Сполучених Штатів і можливості їхнього використання у разі необхідності, однак акцент на зростаючій ролі ООН є знаком позитивної зміни у його зовнішній політиці. Співробітництво з міжнародною організацією повертає зовнішньополітичну діяльність Америки у правове русло, обмежує несанкціоноване використання сили в інтересах Вашингтона та сприяє відновленню консенсусу між провідними “гравцями” світової політики, поліпшуючи відносини Сполучених Штатів із Західними країнами, РФ, Китаєм, посилюючи довіру світової спільноти, підірвану низкою хибних політичних кроків екс-президента Дж. Буша-мол. Риторичні заяви також свідчить про спроби президента Обами віднайти баланс між провідними потугами світу. Водночас практичні дії показують, що президент здійснює курс, спрямований на збереження геополітичної переваги, лише пом'якшений певними поступками та дипломатичними заявами.
Рис 1.
Водночас привертає увагу той факт, що серед американських президентів пори постбіполярності Б. Обама найчастіше у промовах зазначає НАТО. Це підтверджує наміри максимально ефективно використовувати військовий потенціал Альянсу для вирішення міжнародних проблем. Зокрема НАТО допомагає Америці вести війну в Афганістані. Війська Альянсу, підтримані санкціями ООН, брали безпосередню участь у здійсненні низки революцій у Північній Африці. ВПС НАТО під керівництвом США здійснювали бойові польоти над територією Лівії та Єгипту. Недарма така увага Б. Обами зосереджена на ролі НАТО у зовнішній політиці Вашингтона.
44-ий президент США зберіг базові стратегічні напрями зовнішньої політики, що здійснювалася адміністрацією Дж. Буша-мол., на разі проголосивши оновлення змісту американської активності у глобальному просторі. Центральним компонентом його стратегії є світовий порядок, позначений налагодженням відносин між існуючими найбільш впливовими державами. Вирішальну роль відведено “перезавантаженню” відносин з Росією. Б. Обама поділяє позицію Кремля щодо формування багатополярної системи міжнародних відносин. “Перезавантаження” відносин, передусім, мало на меті посилити позиції Америки в Афганістані, полегшити виведення військового контингенту з Іраку. Білий дім також окреслив завдання заручитися підтримкою Москви у припиненні ядерних амбіцій Північної Кореї та Ірану, зокрема, через підтримку Росією пакету економічних та інших санкцій проти Ірану.
100 днів свого перебування на посаді президента Б. Обама оцінив у промові, в якій пообіцяв здійснювати зовнішню політику, спрямовану на забезпечення безпеки американського народу, друзів і союзників. Підґрунтям такої політики є глобальне співробітництво на основі взаємних інтересів та взаємоповаги (див. рис 2).
Рис 2
Його публічні виступи свідчать про значний прогрес у розумінні питання “співробітництва” з іншими країнами світу. Серед досліджуваних очільників, діяльність котрих розглядається, Б. Обама єдиний, в риториці якого переважають у кількісному співвідношенні згадки про “співробітництво”. І якщо президенти пори біполярності заявляли про розвиток міжнародних відносин, то лідери пори постбіполярності лише зрідка торкалися цього питання, почасти відштовхуючи потенційних партерів і друзів (як це не раз траплялося під час каденції Б. Клінтона та Дж. Буша-мол.). Б. Обама постійно наголошує на важливості “співробітництва” у сфері міжнародних відносин. Його риторичні заяви випереджають політичні кроки. На разі зовнішньополітична діяльність адміністрації підтверджує попередні заяви. Політика співробітництва сприяє поліпшенню відносин з Росією, результатом чого стало підписання нового договору СТАРТ та обговорення питання вступу Росії до СОТ.
Риторика про “співробітництво” посилюється поняттями на позначення “мирних угод”, яких виявилося найбільше. З огляду на серйозні кризові виклики, що постали перед Америкою, Б. Обама наголошує на важливості “мирних угод” у відносинах між країнами.
Ослаблення позицій Вашингтона в Європі та Азії, напружені відносини з РФ, непорозуміння з членами Альянсу, ворожість з боку ісламських держав змусили американського лідера переосмислити роль союзників не лише у зовнішній, а й у внутрішній політиці Америки. За кількістю згадок про “друзів” серед дванадцяти президентів Б. Обама домінує. Друзями називає Росію, європейські країни, серед яких значаться не лише західні, а й центральноєвропейські. Серед стратегічних союзників з'явилися країни Латинської Америки, яким мало приділяли увагу його попередники. Гнучка риторика Б. Обами дещо пом'якшує жорстку позицію в зовнішній політиці.
Намагаючись поліпшити імідж Америки, президент не раз зазначав, що уряд завжди готовий вислухати своїх потенційних суперників та вступити з ними в діалог в ім'я національних інтересів країни та світового співтовариства, яке покладається на Сполучені Штати як на лідера в питаннях безпеки. Для здійснення цієї стратегії Обама призначив найбільш талановитих американських дипломатів посланцями і представниками в Південно-східній Азії, Судані, Афганістані та Пакистані. Сам факт свідчить, що у 21 столітті в основу американської зовнішньої політики покладено регіональні стратегії з опорою на питання національної та міжнародної безпеки.
Чітко висловлено рішучість розпочати позитивний діалог з мусульманською спільнотою в усьому світі. Цим власне пояснюється той факт, що своє перше інтерв'ю на посаді президента США він дав телеканалу “Аль-Арабія”. Б. Обама повідомив іранський народ і його керівників про своє бажання діалогу з усіх проблем, що стоять перед світом. Виступаючи в турецькому парламенті, говорив про нових партнерів у сфері освіти та охорони здоров'я. “В Анкарі я чітко заявив, що Америка не воює і ніколи не буде воювати з ісламом. Проте ми будемо безупинно протистояти екстремістам, які створюють загрозу нашій безпеці” [16, с. 2]. Зазначив, що Сполучені Штати рішуче налаштовані вести боротьбу з “Аль-Каїдою” з метою знищити її. Серед небезпек, які загрожують Америці та решті демократичних країн світу, назвав Афганістан, Ірак, Пакистан, Єгипет та “загрози” загалом. Рідше трапляються поняття на позначення “ядерної зброї”, “ядерного тероризму”, “М. Каддафі”, “лівійської тиранії”, “нападів”, “сирійського режиму” тощо.
Якщо у президентській риториці епохи “холодної війни” серед небезпек частіше фігурували “комунізм”, “радянський імперіалізм”, “Куба” та “ядерна зброя”, то Б. Обаму непокоїть “ядерний тероризм”, ядерна загроза з боку Ірану, що змусило Раду Безпеки ООН застосувати економічні санкції, щоб примусити відмовитися від ядерної програми.
В публічному дискурсі виявлено чималу кількість згадок про “війну” та “небезпеки”. З одного боку, успадкувавши війни в Іраку та Афганістані, президент змушений був шукати вихід. Його заяви про виведення військ на початку 2009 року знайшли підтримку в американців. По-перше, давався взнаки тягар витрат. Подруге, заяви про виведення військ з Іраку, підтримані згортанням бойової активності, сприяли підтримці політики президента світовою спільнотою, поліпшенню іміджу країни та президента як її лідера. По-третє, такі дії полегшили економічну ситуацію, ускладнену світовою економічною кризою. По-четверте, закінчення війни в Іраку, про яку Обама не раз говорив на посаді сенатора, сприяло посиленню його позицій як президента та шансів бути переобраним на другий термін.
Варто зазначити, що в його публічних виступах трапляється найбільше згадок про “небезпеки і загрози”, в чому він навіть перевершив попередника - Дж. Буша-мол. Це свідчить про традицію продовження зовнішньополітичного курсу Вашингтона, правда з деякими уточненнями. Високий рівень тривожності в суспільстві компенсується заявами про удосконалення видів зброї та збільшення оборонних видатків, що, у свою чергу, поліпшує імідж президента як захисника держави. Заяви Б. Обами та його адміністрації про “загрози” виправдовують політику втручання Америки у внутрішні справи інших держав, таких, як Пакистан, Сирія, Лівія, Єгипет тощо.
Привертає увагу той факт, що на зміну С. Хусейну з'явилися нові загрози - М. Каддафі та Х. Мубарак. Політична традиція та стереотипи виявилися надзвичайно міцними. Вчорашньою загрозою був лідер Іраку, сьогоднішньою - М. Каддафі, завтрашньою - очільник Сирії Б. Асад, а далі - лідер Ірану і т.д.
Риторика очільника відображена в низці документів. Стратегія президента США, опублікована 26 травня 2010 року, цікава з огляду на передвиборчу спрямованість. За американською політичною традицією, в ній мають бути закладені базові принципи міжнародного курсу Вашингтона. Головна мета Стратегії - утвердження американського глобального лідерства. Під лідерством розуміється воєнна могутність, економічна конкурентоздатність та провідна роль у міжнародно-політичних процесах в глобальному масштабі. Передбачається посилення співробітництва з партнерами та союзниками, водночас підтверджується ймовірність односторонніх дій Вашингтона для захисту національних інтересів.
Важливо зазначити, що Стратегія-2010 демонструє приклад ліберальної риторики, яка закликає до громадянських свобод, американських цінностей, дотримання принципу верховенства закону. Попри явну декларативність таких положень, слід визнати дію політичних стереотипів і спадковість традицій риторики. Це зазначають й американські науковці. Так, професор М. Лінч з університету Дж. Вашингтона порушує питання про відповідність риторики і зовнішньої політики Сполучених Штатів, оскільки заяви про громадянські свободи та верховенство закону суперечать зовнішньополітичним діям, зокрема рішенню Вашингтона завдати ударів за допомогою безпілотної авіації по північно-західних регіонах Пакистану, ігноруючи офіційні заяви пакистанського уряду. Підгрунтям виявилися дані про те, що тамтешні племена підтримують та надають допомогу терористам [17]. Внаслідок авіаційних ударів загинуло 25 пакистанських військових.
Привертає увагу російський вектор зовнішньої політики нової адміністрації, зокрема сама назва відповідного розділу: “Назустріч Росії, яка відроджується”. Російське вторгнення у Грузію спричинило новий виклик для безпеки Сполучених Штатів та їхніх союзників у Європі. Принциповим моментом стратегії є намір розглядати Росію не як Радянський Союз, тобто відразу заперечується перспектива “холодної війни”. Наголошується доцільність приділити увагу викликам, які спричиняє Росія, і які торкаються всього регіону. Змінюються акценти в заявах, ключовими компонентами стають питання:
- підтримки партнерів та дотримання принципів суверенітету на євразійських просторах з урахуванням інтересів сторін та превентивним реагуванням на напруженість у відносинах між державами регіону;
- зміцнення НАТО у такий спосіб, щоб вести діалог з Росією із спільних з європейцями позицій;
- допомоги союзникам у зниженні енергетичної залежності від Росії;
- прямих перемовин з Москвою з питань, що мають спільний інтерес для сторін [18, с. 13].
Означене залишає Вашингтону свободу застосування сили в міжнародних відносинах. До того ж, Стратегія не заперечує застосування сили Америкою в односторонньому порядку. Щодо експорту американських цінностей, то в новому документі збережено спадковість стратегії Дж. Буша-мол.
Риторику Б. Обами вирізняє значна кількість згадок про “демократію” і це логічно з точки зору прагматичного підходу президента до вирішення питань зовнішньої політики. Так само часто зустрічаються й поняття на позначення “свободи”. Згадані терміни є базовими у його виступах, особливо в оцінці політичної ситуації, зокрема в Лівії, Єгипті, Сирії, Тунісу, революційні зміни в яких пов'язуються з демократичними процесами. Будь-яка зміна внутрішньополітичної ситуації оцінюється в термінах “порушення демократичних норм” і “свобод”, отже потребує втручання Вашингтона як захисника демократії. Привабливі ціннісні ідеологеми, на кшталт “демократія” та “свобода”, стали ефективними інструментами маніпуляції у виступах американських очільників, досягнувши кульмінації в риториці Б. Обами.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні кореляції зовнішньополітичної діяльності та політичної риторики Б. Обами в ході другого терміну перебування при владі.
Список використаних джерел
1. Бжезінський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство. - Київ: Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія”, 2006. - 203 с.
2. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика?: пер с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. - М.: Ладомир, 2002. - 352 с.
3. Гончар Б. М. Фактор регіональних конфліктів у процесі формування та реалізації політики США щодо СРСР в 70-80-і роки: дис.... доктора іст. наук: 07.00.03 / Борис Михайлович Гончар. - К, 1994. - 470 с.
4. Потехин А. В. Дипломатия США в Восточной Европе 1945-1950 гг. / Александр Владимирович Потехин. - К.: Наукова думка, 1991. - 140 с.
5. Камінський Є. Є. Політика США в українському питанні (1917-1990 рр.) / Євген Євменович Камінський. - К.: Наукова думка, 1993. - 322 с.
6. Камінський Є. Політика США щодо України. Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція / Євген Камінський, Андрій Дашкевич. - К.: Політична думка, 1998. - 547 с.
7. Камінський Є. Є. Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ століття / Євген Камінський. - К.: Центр вільної преси, 2008. - 336 с.
8. Лапицкий М. И. Современное прочтение истории: Россия- США / М. И. Лапицкий // США. Канада. Экономика. Политика. Культура. - Июль 2010. - № 7 (487). - С.83-99.
9. Политика США в меняющемся мире / отв. ред. П. Т. Подлесный; Ин-т США и Канады. - М.: Наука, 2004. - 333 с.
10. Obama B. Renewing American Leadership / B.Obama // Foreign Affairs. - July-August 2007. - Vol.86. - № 4. - P. 2-16.
11. Гончаров А. США скоротять витрати на оборонну сферу [Електронний ресурс] / А. Гончаров // Українські Національні Новини. - Режим доступу: http://unn.com.ua/ua/news/07-11- 2011/518274.
12. Obama B. Remarks at the National Defense University, March 12, 2009 [Електронний ресурс] / B.Obama. - Режим доступу: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=85854
13. Погорська І. І. Зовнішня політика адміністрації Б. Обами в контексті американського глобального лідерства / І. І. Погорська, Д. М. Лакішик // Проблеми міжнародних відносин. - 2011. - Вип.2. - С.179-192.
14. Clinton H. Security and Opportunity for the Twenty-first Century [Електронний ресурс] / H.Clinton // Foreign Affairs. - November/December 2007. - Режим доступу: http://www.foreignaffairs.org/.
15. Obama B. Address to the United Nations General Assembly in New York City, September 23, 2009 [Електронний ресурс] / B.Obama. - Режим доступу: http://www.presidency.ucsb.edu /ws/index.php?pid=86659.
16. Obama B. Remarks in Cairo, June 4, 2009 [Електронний ресурс] / B.Obama. - Режим доступу: http://www.presidency.ucsb.edu /ws/index.php?pid=86221.
17. US unveils new security strategy [Електронний ресурс] // Aljazeera. - Режим доступу: http://www.aljazeera.com/news /americas/2010/05/2010527124921463370.html
18. Камінський Є. “Доктрина Обами”: від передвиборних гасел до реалізму / Євген Камінський // Євроатлантика. - 2009. - № 4. - С. 12-17.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості формування соціального сприйняття ключових рис людського мислення. Характеристика риторики адміністрації Б. Обами щодо політичних подій в Україні. Сутність процесу здійснення метафоричного впливу на суспільну свідомість та сприйняття.
статья [25,9 K], добавлен 11.09.2017Аналіз основних документів Державного департаменту, Адміністрації Президента та Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії у 2008 році Російською Федерацією. Ознайомлення з поглядами президента Барака Обами.
статья [24,8 K], добавлен 11.09.2017Аналіз поняття "стиль управління". Кадрова, освітянська, дипломатична політика президента США Кеннеді. Вивчення американського досвіду соціології управління за президенства Джона Кеннеді з метою його застосування в трансформаційних процесах України.
статья [29,8 K], добавлен 11.09.2017Історія виникнення лібералізму в США як політичної течії. Характерні ідеї класичної і сучасної ідеології. Основні характеристики, сутність та форми американського лібералізму, його значення в умовах глобалізації і сучасної комунікативної революції.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 03.01.2014Дослідження впливу американських "мозкових центрів" на прийняття зовнішньополітичних рішень адміністрацією Дж. Буша-молодшого. Лобіювання основної концепції недопущення появи глобального конкурента США та збереження ситуації однополярності у світі.
статья [20,5 K], добавлен 11.09.2017Особливості політики Сполучених Штатів Америки щодо Куби за президентства Барака Обами. Вивчення якісних зрушень у американо-кубинських відносинах. Призупинення дипломатичних стосунків з Кубою, основні причини визначення її як країни-спонсора тероризму.
статья [53,4 K], добавлен 11.09.2017Огляд основних методів порівняння в політичній науці. Історія виникнення та розвитку інституту президентства в світі. Конституційно-правовий статус президента Польщі та президента США: процедура виборів у цих двох країнах та основні повноваження.
дипломная работа [106,9 K], добавлен 11.12.2014Нормативные правовые акты, которые отражают и регулируют порядок выборов Президента, вице-президента США. Порядок выборов Президента и вице-президента в США. Особенности выборов конгрессменов и сенаторов США. Система формирования палаты представителей.
контрольная работа [34,6 K], добавлен 25.11.2008Короткі відомості про життєвий шлях О. Лукашенко - президента Республіки Білорусь. Початок та розвиток політичної кар’єри Олександра Григоровича. Деякі аспекти зовнішньої і внутрішньої політики президента. Референдум про визнання нової Конституції.
реферат [46,2 K], добавлен 10.11.2013Розглянуто базові принципи сучасної зовнішньої політики США, їх відображення в ключовому політичному документі офіційного Вашингтона - Стратегії національної безпеки. Еволюція доктрини національної безпеки США за діяльності Дж. Буша-молодшого та Б. Обами.
статья [28,5 K], добавлен 11.09.2017Анализ норм Конституции США и поправок к ней, касающихся президентской власти. Некоторые факты истории США, относящиеся к тем или иным сторонам деятельности Президента. Сравнительная характеристика полномочий Президента США и ФРГ по итогам исследования.
реферат [32,3 K], добавлен 11.07.2013Конституція про Президента України і виконавчу владу. Розмежування компетенцій Президента України і Кабінету Міністрів України. Оптимізація взаємодії інститутів Президента України, Прем’єр-міністра України у рамках парламентсько-президентського правління.
курсовая работа [28,7 K], добавлен 24.05.2007Узагальнення існуючих даних в історії створення, становлення та розвитку БЮТу. Дослідження еволюції політичних стратегій політичної сили відповідно до різних періодів її перебування при владі або в опозиції. Структура та політичні пріоритети об'єднання.
реферат [57,5 K], добавлен 17.01.2010Порядок та основні принципи обрання Президента України відповідно до Конституції, етапи проведення та демократичні засади всенародних виборів. Загальні вимоги до кандидатів у президенти, правила ведення ними передвиборної агітації. Функції Президента.
реферат [19,7 K], добавлен 22.11.2009Место Президента РФ в системе органов государственной власти России. Его компетенции и обязанности. Полномочия Президента России в области внешней политики. Оценка основных направлений внешней политики государства и осуществление мер по ее реализации.
реферат [20,2 K], добавлен 10.12.2011Дослідження унікальності правління Р. Рейгана в плані створення різноманітних наукових інститутів, що займалися зовнішньою політикою. Аналіз переходу до ідеологічної конфронтації. Характеристика лояльності європейських країн щодо політичної системи США.
статья [27,4 K], добавлен 11.09.2017Відвертий і об'єктивний політичний портрет третього в історії України Президента; позитивні і критичні думки про його діяльність в якості президента. Біографія В.А. Ющенка, шлях до обрання на найвищу державну посаду, характеристика різних сторін життя.
реферат [42,5 K], добавлен 17.01.2010Изучение особенностей личности политического лидера Д.А. Медведева - российского государственного и политического деятеля, третьего Президента РФ, избранного на выборах 2 марта 2008 г. Анализ политической деятельности, участия в выборах Президента России.
реферат [31,7 K], добавлен 27.10.2010Деятельность полномочного представителя Президента Российской Федерации в Уральском федеральном округе - итоги и перспективы. Проведение кадровой политики в регионах. Восстановление единого экономического пространства, устранение межрегиональных барьеров.
реферат [25,1 K], добавлен 23.10.2015Характеристика новых направлений в деятельности американского правительства XX века, особенности и преследуемые цели. Обострение социально-политической обстановки и политика президента Гувера. Разработка и внедрение программы "Новый курс", ее результаты.
доклад [11,3 K], добавлен 28.05.2009
