Активність громадянського суспільства на південному сході України в контексті сучасної кризи
Аналіз спектру громадських організацій, лідерів, особливостей активності, взаємодії з елітами. Антиурядові протести як наслідок активізації існуючих та створення нових організацій. Рух опору на півдні та сході України як прояв громадянського суспільства.
Рубрика | Политология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.03.2019 |
Размер файла | 27,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АКТИВНІСТЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ КРИЗИ
Перегуда Євген Вікторович,
доктор політичних наук, доцент, завідувач
кафедри політичних наук Київського
національного університету будівництва і архітектури
«Слабка» держава негативно впливає на громадянське суспільство. Громадськість на півдні та сході критично налаштована щодо попереднього режиму та сучасної центральної влади. Проаналізовано спектр громадських організацій, лідерів, віхи активності, взаємодію з елітами. Вихід з кризи залежить від діалогу держави з громадянами.
Ключові слова: громадянське суспільство, громадські організації, громадська думка, сепаратизм, радикалізм.
Перегуда Є. В. Активность гражданского общества на юго-востоке Украины в контексте современного кризиса
«Слабое» государство негативно влияет на гражданское общество. Общественность на юго-востоке критически настроена к предыдущему режиму и нынешней центральной власти. Проанализированы спектр общественных организаций, лидеров, вехи активности, взаимодействие с элитами. Выход из кризиса зависит от диалога государства с гражданами.
Ключевые слова: гражданское общество, общественные организации, общественное мнение, сепаратизм, радикализм.
Pereguda Y. The activity of civil society in southeast Ukraine in the context of contemporary crisis
Weak state negatively affects the civil society. Public opinion in southeast is critical to previous regime and present-day central government. The spectrum of NGOs, of their leaders, their activity and interaction with elites are analyzed. The solution of the crisis depends upon the dialogue with the citizens.
Keywords: civil society, NGOs, public opinion, separatism, radicalism.
На південному сході України нині вирішується доля не лише України, а й системи міжнародних відносин. За словами О. Турчинова, боротьба з сепаратистами ускладнюється тим, що їх підтримують місцеві мешканці. Тому актуальною проблемою є аналіз громадянського суспільства на сході та півдні України.
Існують різні оцінки сучасних подій на південному сході. Поширена версія, що антиурядові сили є сепаратистами, не відображають позицію більшості населення, фінансуються ззовні. Але є й інша версія. На думку В. Пироженка, через неспроможність місцевої влади організувати спротив заколоту та присікти розпорядження київського угруповання, громадянське суспільство методом народовладдя намагається повернути конституційну законність» [11]. Генсек ОБСЄ Л. Заньєр вважає, що причиною ситуації на сході України є те, що «інклюзивного діалогу з боку нового уряду немає» [8].
Громадянському суспільству присвячено значну кількість праць (О. Бабкіна, В. Горбатенко, А. Колодій, І. Кресіна, Ф. Рудич, Г. Щедрова, ін.). Але праць про його особливості на сході та півдні мало. Мета статті - проаналізувати характер активності громадянського суспільства на півдні та сході України в контексті сучасної кризи.
Тривалий час в науці поширеною була думка А. де Токвіля про розмежування держави та громадянського суспільства, про те, що останнє не включає політичні асоціації [17]. Але останнім часом, за К. Гелбрейтом, соціальний контроль все більше зосереджується в політиці [5, с. 137], з іншого боку - відбувається демократизація політики, організації прагнуть набути таких повноважень, як і органи влади [5, с. 30]. Це призводить до того, що громадянське суспільство політизується [5, с. 125-127]. Як пише Ф. Хайєк, поділ влади, поділ на публічне і приватне право тощо, метою яких було запобігти свавіллю, підмінені контролем над державою з боку суспільства, при цьому спотворюється принцип законності [18, с. 152].
Це змінює оцінки ролі громадянського суспільства. Вчені визнають, що його структури можуть використовуватися в недемократичних цілях, зокрема тоді, коли політичні інститути нелегітимні [21, с. 420]. Це значною мірою стосується сходу України, де третій сектор розвивається як «допоміжне щодо політичних сил або державних інституцій» [1]. Щоб запобігти цьому, держава має «вимагати поступок від впливових груп», «забезпечувати стабільність», «узгоджувати інтереси» [13]. Це змушує визначити демократію не як правління більшості, а як захист меншості. Україна непослідовно реалізовувала ці принципи. На перешкоді розвитку громадянському суспільству в ній - політичний популізм та монополізація влади [2].
Антиурядові протести є наслідком активізації існуючих та створення нових організацій. Автор вже аналізував їх спектр на сході. Тому обмежимось новими даними та тими, що стосуються інших областей.
Рух «Південний схід» охоплює кілька областей. Створений на березневому мітингу в Харкові, що висунув вимоги ліквідації націонал-олігархічної системи, союзу з РФ та Білоруссю, федералізації, відродження інтелектуального та індустріального потенціалу Південного сходу тощо. Пізніше центр руху перемістився до Донбасу. Остаточно його вимоги сформулювала Координаційна рада 16 квітня. Їх метою О. Царьов назвав утвердження держави, де людина відчувала б себе не другосортною, з неправильною мовою або історією, а повноцінним громадянином [19]. Рух включає до 30 організацій, зокрема на Донеччині Народное ополчение Донбасса (М. Чумаченко, М. Руденко, С. Циплаков), «Донецьку республіку» (А. Пургін; створена у 2005 р.), Народно-освободительное движение, яке називає Партію регіонів «східними бандерівцями» тощо. У русі є кілька течій («стрілковські», «горлівські» тощо), які конкурують між собою за владу.
Основна сила Луганщини - Армія Південного Сходу (АПС) на чолі з нинішнім главою Луганської народної республіки (ЛНР) В. Болотовим (на початку травня - кілька тисяч чол.). 10 квітня висунула вимогу до облради проголосити ЛНР та референдум про входження до України чи РФ. 26 квітня вимагала від Києва референдуму, надання російській мові статусу державної, амністії, скасування підвищення комунальних тарифів. Впливовою є «Луганская гвардия», створена кілька років тому. Її цілі - захист російської мови, єдність слов'ян, участь у Митному союзі. Нині її очолює депутат облради А. Клінчаєв. За даними ЗМІ, її спрямовує один депутат ВРУ, але він це заперечує. На думку Євромайдану, з деякими силами Луганщини можна вести діалог, але цьому заважають вказаний депутат та КПУ [15].
На Харківщині до «Південного сходу» входять Громадянський форум (Ю. Апухтін), «Слобожанщина» тощо. Але не всі вони координували дії з керівництвом руху, зокрема при виборі В. Варшавського «народним губернатором». «Восточный Блок «Украина» висуває вимоги дотримання права громадян говорити та писати, вчити дітей рідної мови, нормалізувати зв'язки з РФ, звільшити товарообіг з Митним союзом, розвивати зв'язки з ЄС, збільшити інвестпривабливість, впровадити вільний обіг рубля тощо. Після арешту лідера В. Логінова активної діяльності не вів.
Помітну роль на Одещині відіграють структури Антимайдану. В області завжди діяли багато організацій - православних, молодіжних тощо. Глава Спілки православних громадян В. Кауров оголосив себе президентом Одеської народної республіки (ОНР). Антимайдан негативно поставився до цього. Активні «Народная альтернатива», «Колокол», головою яких є лідер спроб захопити облраду А. Давідченко. «Партизаны Одессы» здійснили вибух на блокпосту в районі ринку «Сьомий кілометр».
Організація «Славянская гвардия» в Запоріжжі виступає за єдність України з Росією. Входить до «Південно-Східного фронту».
Громадянське суспільство включає й інші місцеві організації та осередки українських та закордонних організацій. Серед них й проурядові, зокрема, Координаційний комітет патріотичних сил Донбасу, «Громадський сектор» (Луганськ), «Народное ополчение» (Миколаїв) тощо. В низці міст створено проукраїнські дружини.
Наведемо характеристики лідерів протесту. «Губернатор» Донеччини П. Губарєв очолював фірму з новорічних свят, був членом ПСПУ, депутатом Куйбишевської райради Донецька. На президентських виборах 2010 р. був довіреною особою С. Тигіпка. Голова уряду Донецької народної республіки (ДНР) до референдуму 11 травня, а нині голова Верховної Ради ДНР Д. Пушилін - випускник Донбаської академії будівництва та архітектури, очільник підрозділу піраміди МММ. «Мер» Слов'янська В. Пономарьов служив в армії, займався бізнесом (швейним). Керівник силових структур Слов'янська та ДНР І. Гіркін - громадянин РФ, був добровольцем в Придністров'ї, Боснії, Криму.
Членом ПСПУ був й екс-лідер «Луганской гвардии» О. Харитонов. В. Болотов очолює раду ветеранів Повітряно-десантних військ. Одним з лідерів «Луганской гвардии» є поет О. Мозговий, але він конфліктує зі штабом «Південного сходу».
В. Варшавський - в минулому власник СТО. Підприємцем є ще один «губернатор» Харківщини І. Масалов. Він очолював фінансову піраміду «Саламандра», агенцію з ритуальних послуг, а нині - фронт «Честь и достоинство», член «Українського вибору». Ю. Апухтін - кандидат наук, працював в КБ ім. Морозова, був депутатом облради, з 1995 р. керував брокерами на фондовому ринку, з 2009 р. - глава організації «Великая Русь».
А. Давідченко - випускник істфаку Одеського університету, створив організацію «Колокол», організатор низки маршів. В. Кауров, крім Спілки православних громадян, очолює організацію «Единое отечество», однойменний портал та газету «Православный телеграф». Займався бізнесом («Интеродекс»). Теж був членом ПСПУ.
Деякі експерти вважають, що акції на сході та півдні були малочисельними. Це не так. На Донеччині з початку березня по 4 квітня у 200 акціях взяли участь 130 тис. чол. 27 лютого на мітинг в Одесі вийшли 5 тис. чол., 16 березня на марш - 30 тис. В Миколаєві 5 березня зібрались 5 тис. «Марш ввічливих запоріжців» 6 квітня зібрав понад 5 тис., мітинг 1 березня в Дніпропетровську - 3 тис., 22 березня - 1 тис. [14]. Для південного сходу це багато. Проурядові акції збирали ще меншу кількість. Як і раніше в західних та центральних областях, мітинги спрямовувались проти виконавчої влади. Не стало «новацією» створення альтернативних влад - «народних рад», «губернаторів», «мерів». Регіональною особливістю стало проголошення республік - ДНР, ЛНР, ОНР, Федерації Південного Сходу на чолі з А. Візирем (екс-глава Апеляційного суду). Це дало змогу тлумачити рух у категоріях сепаратизму. Але захопники Донецької ОДА в телеефірі заявляли, що вони «не сепаратисти, не терористи, не диверсанти і не найманці». Їх мета - домогтись, щоб «влада почула голос Донбасу» [20].
Спроби захопити 7 квітня Миколаївську ОДА не були успішними через спротив міліції. Також місцеве проурядове «Народное ополчение» не дало протестувальникам увійти до мерії обласного центру.
На Одещині після зміни київської влади ситуація була спокійніше, ніж на сході. Спроби нав'язати рішення облраді не вдалися. Так було до 2 травня, коли у сутичках між євромайданівцями, харківськими «ультрас» та антимайданівцями загинуло до півсотні людей, переважно антимайданівців.
Особливістю подій в регіоні стало застосування насильницьких методів. Відомі події в Одесі 2 травня, у Харкові 14 березня. На Донеччині з 13 березня по 12 травня загинули 49 чоловік [7]. Ескалації насилля сприяли постачання зброї, криміналізація опору. Але ці методи не були «новацією» сходу. Саме події в Києві, на думку А. Самброса, призвели до нового формату політики, в рамках якого агресія є «припустимим засобом громадянських протестів» [16].
Відповідальною за це є й влада, яка помилково вважає, що нерадикальність більшості громадян означає підтримку Києва, і, відповідно, майже нічого не робить для налагодження діалогу з громадянами по суті їх вимог. Дійсно, радикалів тут менше половини, але їх було достатньо, щоб збурити ситуацію, а поміркованість громадян не означає довіру до влади. У квітні нелегітимним в. о. Президента вважали 50,8 % мешканців, легітимним - 30,3 %, Прем'єр-міністра - відповідно 49,6 % та 33,6 % (Миколаївщина - 57 %, Херсонщина - 49,5 %, Дніпропетровщина - 47,6 %, але Донеччина та Луганщина - 16,6 % та 16,8 %) [10]. Тому зволікання з прийняттям необхідних рішень призведе до фатальних наслідків.
Від початку виступів у Києві більшість органів самоврядування сходу та півдня займала стриману позицію. Ситуація стала змінюватися після 21 лютого. Луганська облрада не визнала рішень ВРУ 20-22 лютого та вимагала переобрати її. Донецька міськрада звернулась з вимогою відновити закон Ківалова-Колесніченка, роззброїти незаконні формування, будувати відносини центру та регіонів на засадах бюджетного федералізму, не призначати керівників силових органів без думки рад.
По мірі зростання антиурядових виступів ради опинились під тиском. Але в цілому їх позиція залишалась поміркованою. Одеська облрада відмовилась виконувати ультиматуми. Миколаївська міськрада була захищена місцевим «Народным ополчением». Донецька облрада, хоча й підтримала вимогу надання російській мові статусу державної, визнала відсутність закону про місцеві референдуми.
Більшість у радах складали члени Партії регіонів (ПР). М. Левченко, який після обрання Б. Колесникова секретарем ПР, став одним з лідерів ПР у Донецьку, та М. Чечетов рішуче висловились проти відокремлення Донбасу. Мер Донецька О. Лук'янченко заявляв, що органи самоврядування Донецька не мають відношення до того, що відбувається з ДНР [6]. Донецький з'їзд депутатів-регіоналів 16 квітня висунув вимоги державного статусу російської мови, прямих виборів голів рад, бюджетної, податкової та гуманітарної автономії, невикористання армії для придушення акцій. Але вони закликали й повстанців скласти зброю і звільнити установи.
Але ПР та очолювані нею органи мали реагувати на громадські дії. Тому ситуація загострилась внаслідок зростання виступів, формування альтернативних органів влади, початку антитерористичної операції. Це викликало розмежування у ПР та радикалізацію рад. Особливо гострою була ситуація у Луганській обл. 5 травня президія облради підтримала референдум про статус області, вимагала припинити каральні операції, роззброїти «Правий сектор», почати конституційну реформу, надати російській мові статус державної, розслідувати загибель мешканців Одеси та Донецької обл. [12]. Тоді ж низка депутатів ВРУ, облради, мерів взяли участь у засіданні «народної ради», яке визнало В. Болотова «губернатором». Але після референдуму 11 травня облрада відмовилась виконувати ультиматум лідерів ЛНР про саморозпуск.
Ради Донецької обл. займали більш компромісну позицію. 7 травня Донецька міськрада у зверненні до ВРУ вимагала зупинити АТО, почати переговори з імплементації Женевських угод. Але мер висловився критично щодо референдуму [9], а також заявив про необхідність проведення виборів Президента України. Проте деякі органи підігравали ініціаторам референдуму, доручали директорам шкіл надати приміщення для нього [4].
Про співпрацю Одеської облради з антиурядовими силами заявляв О. Гончаренко. На його думку, свідченням є перенесення засідання ради на 5 травня, коли ховали жертв 2 травня, а «в місті діє мережа людей, які займають чиновницькі посади і ...співпрацюють з сепаратистами» [3].
Отже, в цілому рух опору на півдні та сході України є проявом громадянського суспільства. Розпад попереднього політичного режиму і несприйняття в регіоні нової київської, а також місцевої влади сприяли вивільненню енергії громадянського суспільства. Але на його активності відбиваються недоліки його розвитку, які зумовили несамодостатність громадських структур, залежність від політичного фінансування, податливість до маніпулювання, політизованість. На їх активність вплинули специфічні риси регіонів, зокрема, засилля криміналу. Підтверджується думка низки західних політологів, що громадянське суспільство може бути негативним чинником розвитку. Але поєднання радикальних елементів та негативного ставлення громадян до влади при непідтримці радикальних гасел створюють ситуацію, вихід з якої лежить в річищі не силових, а інституційних дій з налагодження діалогу з громадянами.
Література
суспільство громадянський схід україна
1. Аналіз становлення організацій громадянського суспільства та демократичних процедур у регіонах України [Електронний ресурс] / Доповідь Українського незалежного центру політичних досліджень. - Режим доступу : http://www.ucipr.kiev.ua/print.php?sid=5744.
2. Быстрицкий Е. Власть разрушает гражданское общество [Електронний ресурс] / Быстрицкий Е. - Режим доступу : http://obozrevatel.com/politics/byistritskij-vlast-razrushaet- grazhdanskoe-obschestvo.htm.
3. Гончаренко О. Одеська обласна рада підігрує сепаратистам [Електронний ресурс] /
О. Гончаренко. - Режим доступу:
http://espreso.tv/news/2014/05/06/odeska_oblasna_rada_pidihruye_separatystam honcharenko.
4. Департамент образования Донецка не разрешил проведить референдум 11 мая в
школах [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unian.net/politics/915691-
departament-obrazovaniya-donetska-ne-razreshil-provedit-referendum-11-maya-v-shkolah.html.
5. Держава і громадянське суспільство в Україні : проблеми взаємодії : Монографія / [І. О. Кресіна, О. В. Скрипнюк, Є. В. Перегуда та ін.] ; за ред. І. О. Кресіної. - К. : Логос, 2007. - 316 с.
6. Донецкая народная республика [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Донецкая_народная_республика.
7. За 2 месяца в Донецкой обл. погибло 49 человек [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unian.net/politics/916879-za-dva-mesyatsa-protivostoyaniya-v-donetskoy- oblasti-pogiblo-49-chelovek.html.
8. Заньер Л. Нужно, чтобы власти Украины более активно присутствовали на
востоке [Електронний ресурс] / Заньер Л. - Режим доступу :
http://korrespondent.net/ukraine/politics/3353990-nuzhno-chtoby-vlasty-ukrayny-bolee-aktyvno- prysutstvovaly-na-vostoke-hensek-obse 24 апреля 2014
9. Лукьянченко А. Жители Донецка сомневаются в честности и легитимности референдума о «ДНР» [Електронний ресурс] / Лукьянченко А. - Режим доступу : http://www.unian.net/politics/915455-jiteli-donetska-somnevayutsya-v-chestnosti-i-legitimnosti- referenduma-o-dnr-mer.html 07.05.2014
10. Мнения и взгляды жителей Юго-востока Украины: апрель 2014: опитування Київського міжнародного інституту соціології [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zn.ua/UKRAINE/mneniya-i-vzglyady-zhiteley-yugo-vostoka-ukrainy-aprel-2014- 143598_.html.
11. Пироженко В. О ситуации на Юго-востоке и реакции на нее правящей группировки [Електронний ресурс] / Пироженко В. - Режим доступу : http://press-post.net/o- situacii-na-jugovostoke-i-reakcii-na-nee-pravjaxhei-gruppirovki.
12. Президиум Луганского облсовета поддержал проведение референдума о статусе
области [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.rbc.ua/rus/news/politics/prezidium-luganskogo-oblsoveta-podderzhal-provedenie- referenduma-05052014172700.
13. Проблеми взаємодії громадянського суспільства та влади [Електронний ресурс] / Доповідь Українського незалежного центру політичних досліджень. - Режим доступу : http://www.ucipr.kiev.ua/print.php?sid=5815.
14. Протесты на Юго-Востоке Украины (2014) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : ru.wikipedia.org/wiki/Протесты_на_Юго-Востоке_Украины_(2014).
15. Реуцький К. Єфремов у зв'язці з комуністами розхитує ситуацію на
Луганщині [Електронний ресурс] / Реуцький К. - Режим доступу :
http://espreso.tv/news/2014/05/06/revuckyy_yefremov_u_zvyazci_z_komunistamy_rozkhytuyut_sy tuaciyu_na_luhanschyni.
16. Самброс А. Новый формат украинской политики или на пути к гражданскому
обществу [Електронний ресурс] / Самброс А. - Режим доступу :
http://inpress.ua/ru/politics/28398-g-121.
17. Токвіль А. де. Про демократію в Америці / Токвіль А. де. Пер з фр. Г. Філіпчук, М. Москаленко. - К. : ВД «Всесвіт», 1999. - 590 с. С. 422.
18. Хайек Ф. А. Общество свободных / Хайек Ф. А. - Лондон : Overseas Publication Interchange Ltd., 1990. - 309 с.
19. Царев назвал условия для налаживания диалога между властью и народом [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rbc.ua/rus/news/politics/tsarev- nazval-usloviya-dlya-nalazhivaniya-dialoga-mezhdu-vlastyu-17042014185100.
20. Шустер зачитал требования сепаратистов, которые захватили Донецкую ОГА [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unian.net/politics/909704-shuster- zachital-trebovaniya-separatistov-kotoryie-zahvatili-donetskuyu-oga.html.
21. Berman S. Civil Society and the Collapse of the Weimar Republic / Berman S. // World Politics. - 1997. - Vol. 49. - P. 401-429.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття громадянського суспільства, світовий досвід створення та діяльності громадських об'єднань. Правові основи створення, принципи діяльності, місце і роль суспільно-політичних організацій в державі. Поняття політичної опозиції та її права в Україні.
реферат [31,3 K], добавлен 25.04.2013Теорія розробки громадянського суспільства в давні часи та у Середньовіччі. Громадянське суспільство в працях науковців Нового часу. Сучасні дослідження питання. Значення теорії громадянського суспільства для демократизації суспільно-політичного життя.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 17.10.2007Головні економічні та політичні чинники, що стримують реформи та обумовлюють сучасний повільний та нестабільний розвиток України. Політична еліта як основна рушійна сила в процесі державотворення та формування громадянського суспільства нашої держави.
статья [18,6 K], добавлен 15.02.2014Розгортання системи суспільних інститутів як неодмінна умова становлення демократичних держав і формування націй. Характеристика демократичного, посередницького та виборчого громадянського суспільства. Проблема соціально-політичної стабільності в Україні.
реферат [34,8 K], добавлен 12.12.2010Вільна особистість як необхідна умова ефективного функціонування громадянського суспільства, його сучасне розуміння. Взаємозв’язок і взаємозалежність інтересів держави і громадянського суспільства. Консолідація сил і поняття демократичної держави.
контрольная работа [25,6 K], добавлен 02.06.2010Дослідження особливостей процесу формування правлячої еліти України в сучасних умовах; її роль в управлінні суспільством. Характеристика громадських організацій як єдиного джерела політичної верхівки. Визначення причин виникнення кризи рекрутингу.
реферат [36,7 K], добавлен 06.06.2011Відстеження процесів колективної ідентифікації суспільства на території сучасної України. Принципи формування системи ієрархії ідентитетів української національної єдності, опис її характерних особливостей в контексті сучасних світових тенденцій.
курсовая работа [754,5 K], добавлен 09.02.2011Поняття, структура і функції суспільства. Моделі громадянських суспільств. Вплив процесів трансформації на форму громадянського суспільства. Громадянське суспільство - умова свободи та демократії. Громадянське суспільство як підсистема суспільства.
реферат [19,7 K], добавлен 28.01.2009"М’яка сила" - метод вирішення зовнішньополітичних задач за допомогою громадянського суспільства та інших альтернативних класичній дипломатії технологій. Розуміння принципів культури - умова організації діалогу між країнами в глобальному контексті.
статья [18,2 K], добавлен 11.09.2017Сутність, структура та передумови розвитку громадянського суспільства. Правова держава: теорії, притаманні риси та основні принципи. Головні проблеми та задачі держави України в перехідних умовах. Погляди на громадянське суспільство та політичне життя.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 12.06.2010Сучасна геополітична та соціально-економічна ситуація в Україні. Аналіз сучасних суспільних перетворень, зумовлених нестабільною політичною ситуацією на Сході України. Причини масових внутрішніх потоків міграції населення зі Сходу України та Криму.
статья [193,2 K], добавлен 11.09.2017Причини занепаду лівого руху сучасної України. Розгляд аспектів діяльності політичних партій лівого руху, які потребують модернізації. Запропоновано модель оновлення і відродження лівого руху України в умовах олігархії та деідеологізації суспільства.
статья [31,4 K], добавлен 31.08.2017Типологія політичного лідерства. Осмислення суті політичної еліти в теоріях філософів та істориків. Періоди формування і діяльності власної еліти в українському суспільстві. Типи політичних лідерів сучасної України, розташування сил і перспективи партій.
реферат [24,1 K], добавлен 10.03.2010Поняття, функції та ознаки політичної системи суспільства, його елементи. Підходи до визначення моделі системи. Держава як елемент політичної системи. Закономірності та основні тенденції розвитку політичної системи суспільства України в фактичній площині.
курсовая работа [249,7 K], добавлен 17.04.2011Визначення політичної еліти України як привілейованої меншості суспільства, яка бере участь у прийнятті і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади. Антрепренерська (підприємницька) система формування еліти демократичних держав.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 11.06.2011Оцінка суспільно-політичного та соціально-економічного становища України за останні шість років. Характеристика Євромайдану, який перейшов у Революцію гідності, а також окупації й анексії Росією Кримського півострова, російській агресії на сході країни.
статья [56,3 K], добавлен 18.08.2017Політичний лідер як керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху. Загальне поняття про пуналуальну, парну та моногамну сім'ю. Шлях суспільства до створення держави. Аналіз розвитку Афінської держави. Римська організація управління.
контрольная работа [33,4 K], добавлен 04.01.2014Дослідження мотивів та практичних моментів у політиці Сполучених Штатів Америки на Близькому Сході. Ознайомлення з підходами Вашингтона до близькосхідної політики в контексті глобалізації. Аналіз ідей геополітичних просторових перетворень у регіоні.
статья [24,7 K], добавлен 11.09.2017Предмет соціальної філософії. Аналіз закономірностей нерозривного розвитку філософії і політики. Основні показники розвитку суспільства. Політична система суспільства, її структура та функції. Шляхи подолання кризи взаємовідносин людини і природи.
эссе [15,2 K], добавлен 27.11.2015Обгрунтування необхідності комплексного дослідження історії дипломатичних зв’язків України зі Сполученими Штатами Америки. Вивчення питання дипломатичних зв’язків Південної України із США періоду 1832-1919 років. Аналіз діяльності консула Т. Сміта.
статья [30,8 K], добавлен 11.09.2017