Політичний вплив: характерні риси та особливості

The features of the phenomenon of political influence and its functional relations with «authority», «management», «manipulation» were analyzed. It was systematized functions, subjects, types, methods and forms of influence.

Keywords: political influence, power, manipulation, subjects of political influence, functions of political influence, influences methods.

Виклад основного матеріалу

Головне завдання політології - вивчення впливів Г. Лассуел

«Вплив» - універсальна категорія, з допомогою якої можна пояснити механізми соціальних, природних та надприродних взаємодій. Гуманітарні науки оперують поняттями психологічного та соціального впливу, які активно розробляються в рамках відповідних наукових напрямків. В політології відповідною категорією є «політичний вплив» - центральний елемент влади та політичного управління. Однак феномен політичного впливу як самостійної категорії не одержав належного наукового осмислення.

Серед західних дослідників безпосередньо явище політичного впливу вивчали американські політологи А.Бентлі та Е.Бенфілд. Їх праці присвячені процесам лобістського впливу на політичну систему. В контексті аналізу влади, питань, що стосуються політичного впливу, торкалися Б.Рассел, Г.Лассуел, С.Лакс, Е.Тоффлер та ін. Проблемам соціального та психологічного впливу присвячені праці Р.Мертона, С.Московічі, Дж.Тернера, Ф.Зімбардо, М.Ляйппе, Р.Чалдіні, К.Штайнера, Е.Шострома. З українських та російських вчених політичний вплив є предметом розвідок О.Бунтова, В.Власова, Д.Виговського, Ю.Карпця, А.Сіленко. Дослідження О.Бойка, Є.Доценко, В.Ледяєва, Р.Соколової, В.Шейнова торкаються проблем політичного впливу в світлі теорій влади, управління, маніпулювання. Психологічні механізми соціальних взаємодій, важливі для розуміння методів політичного впливу знаходимо в роботах О.Гуменюк, Г.Ковальова, В.Криська, В.Москаленко, Є.Сидоренко.

Всі ці праці дозволяють на теоретичному та прикладному рівнях встановити особливості політичного впливу, розкрити способи його функціонування та форми відтворення.

Але невирішеним залишається ряд завдань: встановлення функціональних зв'язків між політичним впливом, з одного боку, та владою, управлінням, маніпулюванням - з іншого; визначення сутності, характерних рис та особливостей політичного впливу; класифікація ресурсів, інструментів політичного впливу, форм та методів його здійснення; розкриття функцій політичного впливу. Саме вирішенню цих завдань присвячене дане дослідження.

Найбільш актуальним питанням є встановлення чітких концептуальних меж та взаємозв'язків між політичним впливом та владою, управлінням, маніпулюванням. Крім того, велика кількість наукової та популярної літератури досить вільно розкриває перелік форм та методів впливу. Тому без чіткого категоріального дефініювання важко претендувати на пояснення реальності, яке б більш-менш відповідало соціальній дійсності.

Одним з проблемних є необхідність співвідношення влади та впливу. У монографії РАН «Технология власти» (1995) пропонується чотири можливі варіанти вирішення цього питання: влада і вплив є тотожними поняттями; вплив є формою влади; влада є одним з проявів впливу; влада та вплив є цілком самостійними незалежними категоріями [14, с. 27]. Ці варіанти відповідають наступним підходам:

- Кратологічний підхід. Вплив є однією з функцій політичної влади, поряд з прийняттям рішень та контролем. Цей варіант прослідковується в системі поділу влади на три гілки: виконавчу, законодавчу та судову відповідно.

- Системно-функціональний підхід. Влада є одним з проявів політичного впливу, поряд з виголошенням вимог та підтримки суспільством, лобіюванням інтересів, тощо. Феномен впливу відображає функціональний зв'язок в політичній системі між вимогами і підтримкою населення та рішеннями й діями влади.

- Соціально-психологічний (ресурсний) підхід. Влада та вплив - це альтернативні процеси. Особа використовує владу, коли не має можливості здійснити вплив і навпаки. Наслідком впливу є прийняття, а результатом використання влади - підкорення. Зокрема такий поділ притаманний для представників соціальної-психології С.Московічі та Е.Холландера [13, с. 21-22].

- «Синонімічний» підхід. Широке розуміння/використання поняття влади, його перенесення з соціальних відносин на взаємодії живої та неживої природи, що робить його тотожним до впливу. Такий підхід простежується в працях Б.Рассела, Е.Голдмена, К.Боулдінга [17].

Кожен з вказаних підходів є вірним в залежності від того, що ставиться у вершину кута, тому слід рахуватися з усіма. Суто політологічний характер мають перші два. Так, політолог В. Власов наголошує, що будь-яка влада в суспільстві передбачає можливість впливу, але не кожен прояв соціального впливу є владою в прямому значенні цього слова [4].

Крім визначення зв'язків між владою та впливом, слід охарактеризувати й відмінності між цими категоріями. Ключова відмінність полягає в тому, що ці категорії розглядають соціальні відносини в різних системах координат: влада відображає диспозицію, здатність, а політичний вплив характеризує дію, подію.

Можна визначити перелік відмінностей, які розкривають системні особливості політичного впливу по відношенню до влади:

- Феномен впливу є не суто соціальним явищем, а універсально характеристикою будь-яких взаємодій.

- Політичний вплив може здійснюватись як носієм владних повноважень, так і суспільством чи його представниками.

- Виявляється через реалізацію/ дійсність, а не через потенціал/ можливість.

- Вплив не характеризується постійністю і тривалістю дії та не передбачає обов'язкових механізмів прямого силового примусу.

- Політичний вплив може бути деперсоналізованим (у формі підкорення законам, громадській думці чи соціальним нормам).

- Безпосереднім результатом політичного впливу є зміни, що відбуваються в стані та діях адресата впливу і його оточенні, а не підкорення об'єкта, як у випадку влади.

Психолог Г.О.Ковальов наголошує на таких характеристиках впливу, як результативне забезпечення змін та вмотивованість дії [7]. Насправді вплив не завжди має усвідомлену мету, і далеко не кожного разу він приносить бажані результати. Прикладом можуть бути певні аморальні дії політичної особи, які стали відомі громадськості. Подібні випадки негативно впливають на імідж політичних персон, тому такі дії мають значний суспільний резонанс і можуть стати визначальним фактором в ході передвиборної боротьби. Зрозуміло, що такі ситуації та їх результати не відповідають інтересам суб'єкта впливу, подібний вплив не має усвідомленої мети. В цілому, здатність досягати бажаних результатів є визначальною рисою управлінської діяльності [9, с. 102].

Теоретично можна визначити три варіанти результатів соціального впливу, відповідно до очікуваних змін: зміна об'єкта впливу відповідає первинним очікуванням; відбувається зміна, яка не є бажаною для ініціатора впливу; відсутність жодних реакцій. Справедливо зауважити, що на практиці кожна акція впливу призводить до певних змін, хоча б тимчасових та мінімальних. Однак, в переважній більшості, ці зміни не збігаються повністю з поставленою метою впливу (як і будь-яка практика не відповідає теорії). Тому пропоновані варіанти результатів впливу слід уточнити: 1) Очікувані зміни переважають неочікувані та задовольняють наміри ініціатора; 2) Переважають неочікувані зміни, або наявні результати не є достатніми для ініціатора; 3) Відсутні суттєві зміни в системі об'єкта дії - захист від впливу.

Можна виокремити дві суттєві особливості політичного впливу по відношенню до політичного управління:

- На відміну від управління, політичний вплив не характеризується системним характером дії.

- Вплив характеризується невизначеністю щодо досягнення бажаних результатів.

Окремим випадком впливу є маніпулювання, яке вирізняється прихованим майстерним тиском на психіку особи чи групи осіб. Тому політичний вплив по відношенню до маніпулювання має наступну особливість:

- Політичний вплив не завжди має прихований та відверто психологічний характер, наприклад у випадку відкритого тиску, лобіювання інтересів, силового примусу.

Для повної характеристики предмету розгляду слід наголосити на ключових характерних рисах політичного впливу:

- Універсальність методів, прийомів, механізмів, суб'єктів та ситуацій реалізації.

- Може виступати як поодинока дія чи тривалий процес.

- Мінливість - динамічна зміна учасників та взаємовідношень між ними.

- Єдність психологічної та соціальної складових.

- Передбачає можливість зворотного зв'язку в формі зміни установок, орієнтацій, дій ініціатора як реакції на зміни (прогнозовані чи непередбачувані) в системі об'єкта впливу.

- Може мати як свідомий, вольовий та цілеспрямований, так і неусвідомлений та нецільовий, фронтальний характер.

Сутність політичного впливу слід визначити наступним чином: Політичний вплив - це політична дія чи сукупність дій метою або/ та наслідком яких є зміна поведінки, поглядів, почуттів об'єкта впливу в середовищі політичного буття. Політичний вплив з одного боку розкриває зміст реалізації політичної влади, з іншого - є способом взаємодії суб'єктів політичної сфери. політичний влада вплив маніпулювання

Актуальним є також визначення політолога О.Бойка. Політичний вплив - здатність політичного суб'єкта активно стимулювати процес змін мотивів та установок інших суб'єктів політики з метою трансформації їх поведінки та дій. Політичний вплив можна втілювати як свідомо та цілеспрямовано через механізми переконання та навіювання, так і несвідомо (спонтанно), на основі психологічних ефектів зараження та наслідування [1, с. 78].

Універсальний характер політичного впливу визначає різноманітність шляхів його здійснення. Відповідно до способів реалізації, дану категорію можна описати в кількох площинах: за проявом дії (відкритий - прихований); за спрямуванням на об'єкт (прямий - опосередкований); за рівнем усвідомлення (свідомий - спонтанний); за раціональною складовою (раціональний - ірраціональний); за цільовою ознакою (вмотивований - невмотивований); за наявністю владних повноважень в ініціатора впливу (провладний - позавладний); за методами (силовий - ненасильницький); за організаційною складовою (організований - неорганізований); за часом дії (короткочасний - довготривалий); за періодичністю (одноразовий - періодичний - постійно діючий).

Особливості політичного впливу, зокрема його багатогранний характер, визначили широку палітру функцій, які він покликаний виконувати. В силу своєї природи, ці функції частково перетинаються із завданнями влади, управління та маніпулювання. На основі аналізу робіт О.Бойка, О.Бунтова, Д.Виговського, В.Власова, В.Ледяєва та загальної політологічної літератури можна виділити дві групи функцій політичного впливу, які частково перетинаються:

1. Функції, що формуються політичною системою: владно-управлінська, консолідуюча, функція стабілізації, функція соціального арбітражу, урівноважувальна, регулятивна, корегувальна, комунікативна, інформаційна функція та функція гласності, функція соціального (нормативного) контролю, адаптації та інновації, політичної соціалізації, соціального структурування, мобілізаційна, дезінтеграції, формування громадської думки.

2. Функції, що визначаються інтересами суб'єктів впливу: артикуляції інтересів, захисна, регулятивна, корегувальна, соціального контролю, психічного контролю, адаптації, мобілізаційна, оборонна, формування громадської думки, інформаційна, функція гласності, провокативна, утилітарна/ прагматична, дезінтеграції. Останні три функції мають суто деструктивний характер, інші, головним чином, залежать від мотивів суб'єкта впливу і можуть бути використані як на користь, так і на шкоду.

Політичні взаємодії, зокрема акції впливу, відбуваються за участі щонайменше двох сторін: суб'єкта, якого також називають ініціатором чи агентом впливу та об'єкта, що є адресатом впливу. Серед суб'єктів політичного впливу можна виділити:

- Інституціоналізовані постійно діючі:

o Соціальні інститути: глава держави, парламент, уряд, суди, міліція та силові структури, ЗМІ, церква;

o Організації: політичні партії, профспілки, громадські об' єднання, таємні організації закритого типу, екстремістські та терористичні організації, тощо.

- Неінституціоналізовані, епізодичні:

o Соціальні спільноти та соціальні групи: нації, етноси, касти, стани, класи та соціальні прошарки, еліта і натовп, маса, публіка;

o Індивіди: політичні, громадські, культурні діячі, журналісти, експерти та особи, що досягли успіху у власній сфері, тощо.

Серед індивідуальних агентів впливу Р.Мертон виділив два типи, відповідно до масштабів впливовості. Локальний тип орієнтує свою увагу на місцеві проблеми та задоволення своїх інтересів на регіональному (місцеві, регіональні еліти). Космополітичний тип орієнтований на широке коло проблем та інтересів (еліти й лідери загальнодержавного та світового рівня). [11, с. 562-572].

Крім того, відповідно до сфер впливу, соціолог визначив мономорфний та поліморфний типи впливових осіб. До першого належать експерти в обмеженій області, діяльність яких не поширюється на інші галузі прийняття рішень. Друга група включає персон найвищого рангу, які користуються впливом в різних, часто не пов'язаних між собою сферах [11, с. 596]. Так, часто можна спостерігати явище, коли особи, які не є професійними політиками, але користуються авторитетом в громадськості, запрошуються на телебачення в якості політичних експертів. Іншим поширеним прикладом є включення зірок шоу-бізнесу в прохідні списки політичних партій.

Політичні взаємодії можуть відбуватися між суб'єктами що знаходяться як на одних, так і на різних щаблях соціальної ієрархії. Тому за напрямками в яких відбувається взаємодія можна виділити:

- Вертикальні канали впливу:

o Вплив політичних діячів та інститутів на громадськість (ухвалення та реалізація політичних рішень);

o Вплив громадськості та окремих її представників на діяльність політиків та інститутів (виголошення вимог чи підтримки).

- Горизонтальні канали впливу:

o Взаємовплив між гілками влади та окремими політиками (прийняття політичних рішень та лобіювання інтересів);

o Соціально-політичний вплив між різними суспільними верствами (нормативний та інформаційних соціальний вплив, соціальне зараження, мода, чутки, тощо).

- Проміжні агенти, що можуть здійснювати вплив одночасно у різних напрямках: громадські діячі, експерти, науковці, бізнесмени, митці, незалежні ЗМІ.

Політичний вплив є одним з видів соціальної взаємодії, тому при його вивчені слід враховувати соціологічні характеристики. За відношенням індивіда до групи можна виділити наступні види впливів:

- Міжособистісний вплив: «індивід ^ індивід». Реалізується по горизонтальних канали влади та суспільства. Виявляється через механізми інформаційного переконання.

- Індивідуальний вплив: «індивід ^ група». Реалізується по вертикальних каналах від носіїв влади (нормативний примус) та через дії проміжних агентів (авторитет та інформаційне переконання).

- Внутрігруповий вплив: «група ^ індивід». Горизонтальний канал суспільної взаємодії через механізми внутрішньогрупової конформності.

- Міжгруповий вплив: «група ^ група». Вертикальний канал - вплив суспільних груп на політичні інститути переважно через інформаційне переконання.

Різні автори пропонують різні варіанти класифікації впливів. Один з найбільш універсальних та розгалужених поділів психологічних впливів представив психолог В.Крисько, який розділив їх на чотири категорії: види, методи, прийоми та форми [8, с. 349]. Однак вчений не здійснив спроби встановити відповідність між цими категоріями.

Аналіз робіт Р.Мертона, Дж.Тернера, Є.Сидоренка, О.Гуменюк, В.Криська, зокрема пропонованих в них класифікацій методів та форм впливу дає можливість запропонувати власний варіант класифікації та відповідності між ресурсами, інструментами, методами та формами впливу без претензій на повноту чи вичерпність всіх можливих варіантів. Об' єм статті не дозволяє розкрити зміст перелічених методів, що можна встановити, звернувшись до праць вищевказаних авторів.

Спершу слід визначити сутність та відповідність між категоріями класифікації. Найбільше проблемним є встановлення різниці між ресурсом та інструментом політики. Обидві ці категорії є засобами досягнення політичних цілей. Однак, характер їх дій цілком відмінний.

Ресурс політичного впливу - засіб впливу, наявність якого визначає кількісну міру можливості виконання конкретної діяльності чи запуску процесу; стан/ умови, що дозволяють з допомогою певних перетворень отримати бажаний результат. «Ресурс» є системною характеристикою агента і визначає його потенційні можливості здійснювати вплив.

Інструмент політичного впливу - засіб впливу, який проявляється у формі дії/ процесу, що підпорядковується визначеній процедурі, спирається на сукупність методів та використовується для зміни об'єкта впливу або контролю його стану, властивостей, характеристик; спосіб, механізм використання наявного ресурсу для безпосереднього впливу на об'єкт з метою досягнення бажаного ефекту. «Інструмент» є системною характеристикою процесу впливу і визначає його функціональні особливості.

Вид впливу - сукупність впливів, поєднаних ключовою спільною ознакою (сферою, ресурсами, суб'єктами здійснення, тощо). «Вид» окреслює відповідність системним характеристикам.

Метод впливу - частина інструменту впливу (сукупність інструментів та ресурсів), що визначає, яким чином здійснюється вплив. Методи є спільними для всій суспільних сфер, а їх поєднання формує інструменти політичної діяльності, унікальні для кожної ситуації. «Метод» визначає операційні характеристики впливу.

Форма впливу - спосіб зовнішнього процедурного вияву змісту та методів впливу. При цьому окремий метод може реалізовуватися через різні форми. «Форма» окреслює варіанти системних проявів.

На основі цих категорій можна запропонувати класифікацію з встановленням відповідності між ресурсами, інструментами, методами та формами, представлену в Таблиці 1. Види провладного впливу відповідають запропонованим В.Ледяєвим формам влади [10].

Таблиця 1