Технологічний детермінізм в системі політичних поглядів Зб. Бжезинського: концепт "технотронного суспільства"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Науково-технічна революція, поява якісно нових форм комунікації, зростання ролі наукових знань, а, відповідно, і соціальної ролі носіїв цих знань, призвели до корінних змін в функціонуванні як суспільного, так і політичного механізмів. Технологічний детермінізм протягом минулого століття в тій чи іншій формі знаходив широке застосування в гуманітарних науках. Із його поширенням пов'язують теорії, в центрі уваги яких знаходиться проблематика постіндустріального та інформаційного суспільств. Одним із прикладів таких теорій є запропонований Зб. Бжезинським концепт «технотронного суспільства».

В роботах вітчизняних дослідників мало уваги приділяється технократичному виміру політичної концепції Зб. Бжезинського, тому метою статті є аналіз місця технологічного детермінізму в системі політичних поглядів З. Бжезинського, особливостей вияву наслідків впливу «технотронної революції» на окремі держави та структуру міжнародних відносин в цілому.

Дослідженням проблем, пов'язаних з розглядом тих чи інших аспектів постіндустріального суспільства, досить глибоко займались закордонні дослідники, а саме: Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер, М. Кастельс, Д. Рісмен тощо.

Зб. Бжезинський, один з найвпливовіших стратегів зовнішньої політики США XX ст., в своїх працях «Між двома епохами:роль Америки в технотронну еру» (1970), «Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні перспективи» (1997), «Стратегічне бачення: Америка і криза світової влади» (2012) сформулював цілісну картину наслідків впливу науково-технічного прогресу на політичні процеси. Найбільш детально ця проблема розглядається в першій із зазначених робіт, проте і в інших своїх творах дослідник так чи інакше звертається до аналізу ролі техніки як чинника політичних змін.

В роботі «Між двома епохами...» Зб. Бжезинський зауважує, що вплив науки і техніки на окрему людину та людські спільноти, особливо в більш розвинених країнах світу, стає основним джерелом сучасних змін. На його думку, трансформація, що має місце, особливо в Америці, призводить до створення суспільства, яке не схоже на свого індустріального попередника. В індустріальному суспільстві технічні знання застосовувались з однією конкретною метою: прискорення і вдосконалення методів виробництва, а соціальні наслідки були скоріше побічним продуктом цього. В технотронному суспільстві наукові та технічні знання окрім підвищення виробничого потенціалу, швидко починають безпосередньо впливати на всі аспекти життя. Технотронним є, на думку дослідника, таке суспільство, якекультурно, психологічно, соціально і економічно формується під впливом техніки та електроніки, що прослідковується зокрема на прикладі обчислювальної техніки та засобів масових інформації. Такий підхід автора до аналізу суспільно-політичних процесів демонструє значну роль технологічного детермінізму в його політичній доктрині [5].

Аналізуючи еволюцію соціального лідерства, Бжезинський приходить до висновку, що якщо в індустріальному суспільстві відбувається зміна сільської аристократії на міську плутократичну еліту, то в технотронному настає час політичного лідерства, яке пов'язане із «володінням спеціальними навичками та інтелектуальними талантами» [4, р. 12]. Знання стає інструментом влади, а ефективна мобілізація талантів--важливим способом отримання влади. Крім того, в технотронному суспільстві, про яке веде мову Бжезинський, зростає роль університетів, вони набувають форму «фабрик думок» («аналітичні центри», «thinktank»), стають джерелом політичного планування та соціальних інновацій. Цих поглядів Зб. Бжезинський дотримується і в «Стратегічному баченні», він вважає, що американцям не слід забувати, наскільки сильно внутрішня стабільність економіки, міжнародний престиж і впливовість, залежать від домінування США в сфері вищої освіти.

Прояви впливу технотронної революції на політичну сферу Зб. Бжезинський демонструє на прикладі протиставлення характеристик індустріального та технотронного суспільств. В індустріальному суспільстві грамотність, вважає дослідник, є основою статичного взаємопов'язаного понятійного мислення, що в свою чергу слугує базою формування ідеологічних систем. За умов технотронного суспільства поява аудіовізуальних комунікацій спричиняє поширення більш мінливих, розрізнених уявлень про реальність, які уже вписуються у формалізовані системи. Широке використання математичної логіки та систематичних міркувань спричиняє можливість зведення соціальних конфліктів до кількісного та вимірюваного вигляду та відроджує тренд більш прагматичного підходу до соціальних проблем, а це, в свою чергу, супроводжується занепокоєнням про збереження людських цінностей.

Разом із зростанням активності раніше пасивних мас в індустріальному суспільстві відбувається інтенсифікація політичних конфліктів на тлі проблем позбавлення громадянських прав та права голосу, тобто питання політичної участі стає ключовим. Ці маси організовуються трейд-юніонами та політичними партіями та об'єднуються ідеологічними програмами. Політичні вподобання у такому випадку перебувають під впливом націоналістичних переживань, поширюваних через друковані видання (в т. ч., журнали), публікованих національною мовою читачів. В технотронному суспільстві головною тенденцією є об'єднання індивідуальної підтримки мільйонів неорганізованих громадян із залученням останніх комунікаційних технік для маніпулювання емоціями та контролем розуму, а телебачення (через заміщення мови образністю, яка має скоріше міжнародний, аніж національний характер) створює дещо більш космополітичне, через високий ступінь імпресіонізму, участі в глобальних питаннях.

Сполучені Штати, на думку автора, є принциповим глобальним розповсюджувачем технотронної революції. Саме американське суспільство справляє найбільший вплив на інші суспільства, спричиняє далекосяжну трансформацію їхнього світогляду та моралі. Незважаючи на внутрішню напругу, США є найбільш інноваційною та креативною спільнотою сучасності. В той же час, Бжезинський визнає, що вплив Сполучених Штатів на світовій арені має і руйнівний характер. США знаходяться в центрі світової уваги, наслідування, заздрості, захоплення і ворожості--згідно переконань Бжезинського, політика жодної країни не супроводжується настільки інтенсивною зацікавленістю світової спільноти. Насправді ж, вплив Америки на світ тривалий час мав у значній мірі ідеалістичний характер: США асоціювалися зі свободою. Пізніше вплив стає більш матеріалістичним: Америка розглядалася як країна можливостей. На сучасному етапі, говорить Бжезинський, низка проблем внутрішнього та зовнішнього характеру заплямували ідентифікацію Америки зі свободою. Таким чином, на перший план вийшов науковий та технологічний вплив, який сформував основу для лідерства США у науковій, технологічній та освітній галузях.

Так, аналізуючи умови, в яких опинились Сполучені Штати після розпаду СРСР, Бжезинський в «Великійшахівниці» приходить до висновку, що США змогли стати «першою і єдиною дійсно світовою державою» [2, с. 6], внаслідок того, що змогли зберегти і розширити своє лідерство у використанні новітніх наукових відкриттів для військових цілей, у сфері інформаційних технологій. Врешті решт, з точки зору дослідника, технологічна сфера є однією зі складових, які мають вирішальне значення для світового панування.

Країни Третього Світу є, як твердить Бжезинський у праці «Між двома епохами..», жертвою технотронної революції. І справа не лише в незначних темпах змін, розвитку на шляху до досягнення рівня передових країн (адже деякі країни, серед яких Південна Корея, Тайвань тощо вже в 70-х. рр.., тобто на момент написання книги, продемонстрували вражаючі темпи росту), а насамперед в пануванні та інтенсифікації психологічної депривації.

Якщо не акцентувати увагу на специфічних рисах, властивих окремим країнам Третього Світу, пише Бжезинський, в загальних термінах політична піраміда в менш розвинутих країнах побудована на базі селянських мас, досі переважно залучених до ручної праці та неписьменних, проте без колишньої обмеженості їх сучасним рівнем розвитку--нові засоби комунікації сприяють поширенню та розвитку занепокоєння матеріальною та національною депривацією; наступною ланкою є швидко зростаюче міське населення; далі йде «псевдо-інтелігенція», до складу якої входять насамперед молоді люди, що мають формально високий рівень освіти, проте часто низький рівень професійних якостей, та з високим рівнем незадоволення відсутністю можливостей самореалізації; на верхівці піраміди знаходиться високоосвічений та вузько мислячий клас еліти, що бореться за одночасне досягнення стабільності та прогресу (прикладом цього Бжезинський називає Іран 60-х. рр. ), або інколи відкласти чи запобігти реформам (деякі країни Латинської Америки), оскільки, «для того, щоб зберегти власні привілеї, вони потрапляють у залежність від продовження статус-кво» [4, p. 46].

Дослідник проводить паралель між вищеозначеними характеристиками країн, що перебувають на нижчому щаблі розвитку, з проблемою расової напруженості в самих США, звідси у нього з'являється концепт так званого «глобального гетто», основну проблематику якого він розширює до проблем, що постають перед інтелектуальною політичною елітою Третього Світу. Остання, на думку автора, тяжіє до наслідування стилю життя більш розвиненого світу та до еміграції, прямої чи непрямої, внаслідок чого виникає політичний вакуум, що пізніше заповнюється псевдо-інтелігенцією, яка перебуває під впливом ксенофобських доктрин.

Одночасне співіснування аграрного, індустріального та нового технотронного суспільств, що характеризуються різними перспективами життя, буде робити порозуміння більш складним в ті моменти, коли з'являтимуться відповідні можливості. На думку Бжезинського, наслідком цього буде своєрідний розкол світу щодо вподобань та поглядів людства. В свою чергу, цей розкол призведе до послаблення «і без того слабкої тканини соціального та політичного порядку, результатом чого стане внутрішній та, можливо, зовнішній хаос» [4, р. 52]. Зростаюча анархія в Третьому Світі, зауважує дослідник, ще в більшій мірі набуватиме расистського та націоналістичного забарвлення. В результаті, можуть утворитися сильні передумови поширення хаосу в світі: як найгірший варіант автор розглядає можливість того, що нестабільність, пануюча в Третьому Світі, призведе до залучення розвинутих країн в потенційно антагоністичні форми взаємин.

Вплив Сполучених Штатів як першої глобальної спільноти, як уже зауважувалось, формує конфлікті тенденції. В той час як США прагне до встановлення глобальної стабільності та використовує свої значні ресурси для попередження революційних заворушень, Бжезинський визнає, що їхній соціальний вплив на світ носить тривожний, інноваційний та креативний характер. Одним із наслідків такого впливу стало явище уніфікації інших спільнот, і не лише тому, що регіоналізм з 1960-х рр.. став широко використовуватися в якості основної формули закордонної політики Вашингтону, але й тому, що інші нації вбачають в уніфікації найкращу зброю для боротьби з американським впливом.

Відбуваються зміни і в самому розумінні держави--вона виходить за межі виключно національної спільноти та формується більш широке трактування--як транснаціонального кооперативного утворення.

Раніше явище «національної держави» було свого роду компромісом, продиктованим факторами економіки, безпеки та іншими, наслідком століть конфліктів. На сьогоднішній день, вважає автор, баланс починає бути нестійким, причиною чому є створення новітніх та масштабніших систем кооперації, інтеграція дрібних, але складних одиниць у більші формування, що стає можливим із появою комп'ютерів, кібернетики, комунікацій тощо. Прикладом цього є функціональна інтеграція регіонів, а інколи навіть цілих континентів. В роботі «Між двома епохами...» Бжезинський передбачає створення ЄС, який він пов'язує з амбіціями голлізму до конструювання Європи саме в «європейському» вигляді, що не перебуває під впливом зовнішньої гегемонії (тобто із Францією як політичним лідером на чолі).Проте в час, коли національні держави втрачають суверенітет, психологічна необхідність національної спільноти зростає, що в свою чергу викликає суперечки та конфлікти.

Однією із ознак сучасності, вважає Бжезинський, є те, що, не зважаючи на стрімкі зміни та турбулентність соціальних процесів, ще немає відповідного концепту революції--«стратегії дій, спрямованих на заміщення діючих інститутів та цінностей на нові; це є як методом змін, так і сутністю цих змін». [4, р. 119]. Індустріальна епоха запропонувала такий концепт (в розумінні дослідника це-марксизм), який пізніше знайшов своє застосування в окремих країнах в рамках процесу індустріалізації. Що ж стосується постіндустріального суспільства, наразі немає релевантних концептів.

Тотальні інтегративні революції минулого були можливими, оскільки інтегративні ідеології формували каркас для тотальних змін та перебудови. Інтегративна ідеологія сама по собі є відображенням епохи, коли влада спиралася на чітко встановлені вірування та інститути. Комуністична партія, з її претензією на непогрішність, була, таким чином, втіленням епохи інтегрованих великих вірувань і авторитарних інститутів. Швидкі зміни в науці, масове поширення освіти та інтенсивне поширення комунікацій--фактори, які сприяють формуванню нестійких переконань і реакцій та створюють ситуацію, в якій суб'єктивні чинники соціальної дії та організації починають домінувати над колективними.

На даний момент, зауважує дослідник, прослідковується напруга, зумовлена фрагментацією та уніфікацією, які стимулюються на політичній, економічній та інтелектуальній площинах розривом між технологічною та електронною епохами та продовженням існування в нову еру інститутів і соціальних форм, отриманих з від іншого історичного періоду.

Аналізуючи переспективи Радянського Союзу, Зб. Бжезинський вже в праці «Між двома епохами..» піддає сумніву спробу об'єднати ідеологічний застій з технологічним оновленням. Така спроба, на його думку, здатна скоріше спричинити внутрішні протиріччя, часто пов'язані із протистоянням між ідеологами та технократами. Результатом буде або тимчасовий компроміс (в стилі Брежнєва), або різкі політичні повороти від одного аспекту до іншого. Подальша напруга буде розширювати прірву між політичною системою та суспільством. Політична система не зможе відреагувати на внутрішні складнощі, і зростаючий суспільний тиск буде викликати більш фундаментальну переоцінку одночасно і ідеологічної, і інституційної основи радянського устрою.

Автором теорії «технотронної революції» також було запропоноване власне бачення майбутнього Радянського Союзу. Він вважає, що, орієнтуючись на роль партії та ідеології, можливі деякі альтернативні шляхи політичного розвитку СРСР:

• олігархічне скам'яніння (зміцнення домінуючої ролі партії і утримання суті догматичного характеру ідеології; як партія, так і ідеологія намагатимуться зберегти політичний контроль без впровадження важливих для суспільства інновацій; результатом ідеологічної обробки буде панування окостенілої бюрократії, яка, маскуючись під революційними гаслами, буде проводити консервативну політику);

• плюралістична еволюція (трансформація партії в менш монолітне тіло; ідеологічна ерозія догматичного ленінізму-сталінізму; партія стане більш терпимою до відкритого ідеологічного діалогу у власних рядах; держава та суспільство стануть важливим джерелом інновацій та змін);

• технологічна адаптація (передбачає трансформацію догматично-бюрократичноїпартіїв партію технократів; головна увага приділятиметься науковій експертизі, ефективності та дисципліні; партія складатиметься з наукових експертів, здатних на основі кібернетики та комп'ютерних технологій забезпечувати громадський контроль, та використовувати наукові інновації для безпеки та промислового зростання держави; націоналізм прийде на зміну ідеологічним догмам в ролі інтегративного принципу, що пов'язує суспільство з державою);

• войовничий фундаментализм (відродження зусиль для розпалу ідеологічних вподобань, що в свою чергу вимагатиме більш революційних відносин політичної системи та суспільства; політичне обґрунтування необхідності соціальних змін; розвиток вимагатиме застосування сили для подолання як фактичного опору, так і соціальної інерції; централізоване керівництво);

* політична дезінтеграція (внутрішній параліч правлячої еліти, зростання активності різних ключових груп всередині неї; розкол в збройних силах; поширення невдоволення серед не-російських національностей).

Сучасна Америка, на думку дослідника--найбільша соціальна лабораторія в світі, саме тому вирішальні дилеми світу проявляються тут найбільш різко. Наразі ж США знаходяться на переході від індустріальної до технотронної епохи. Як перший у світі приклад спільноти постіндустріального типу, Сполучені Штати більше не перебувають під впливом сил, що стимулювали соціальні зміни в передових країнах світу. Ця широка трансформація викликає кризу встановлених американських цінностей та інститутів, зокрема і традиції ліберальної демократії, що в свою чергу зумовлює необхідність переосмислення американської системи.

Ліберальна демократія являє собою своєрідну суміш аристократичних традицій, конституційного законодавства та масової демократії. На відміну від комунізму, вона не була результатом «травматичного історичного досвіду» [4, p. 279], скоріше це--продукт повільного зростання, що іноді прискорюється еволюційними потрясіннями (в Англії, Франції, США), які у своїй сукупності створили широку традицію політичної поведінки.

Наразі, стверджує Зб. Бжезинський, має місце третя американська (другу він пов'язує з Новим Курсом) революція. Вона важко піддається визначенню, адже не можна бути впевненим у її результаті. Третя революція починає набирати обертів після Другої світової війни внаслідок зростання ролі та поширення освіти: відбувається об'єднання національної могутності з сучасною наукою (що в першу чергу пов'язане з розвитком ядерної енергетики, основним спонсором досліджень якої є уряд); зароджуються швидкісні континентальні комунікації (система шосе, повітряний пасажирський транспорт, миттєва трансконтинентальна телефонна система, телевізійні комунікації); відбуваються зміни в управлінні, зумовлені появою комп'ютерів та інших електронних пристроїв, що ускладнили та навіть призвели до дифузії влади; індустрія втрачає позицію основного джерела зайнятості для більшості американців. Рухома технологіями і, зокрема, технікою, третя революція змінює основні інститути та цінності американського суспільства, внаслідок чого занепокоєння змішуються зі сподіваннями.

Вже наприкінці 60-х. рр., говорить Бжезинський, американська національна еліта, що зберігала своє панування ще в 1940-50-х рр., піддається все більшому тиску як нових, географічно більш розсіяних економічних інтересів, так і нових інтелектуальних еліт. Навіть більше, через величезні зміни в країні, зумовлені промисловим зростанням та поширенням мобільності, федеративний устрій також починає втрачати власне підґрунтя. З проблемами зіштовхується і двопартійний уряд. Індустріальна та ліберально-консервативна база більше не в змозі адекватно охопити існуючі конкурентні політичні сили.

Зміцнення як місцевого, центрального, уряду є визнаною невідкладною необхідністю демократичного процесу в Сполучених Штатах. Необхідною постає зміна системи координації в цілому. Так, тенденція до більшої координації, але меншої централізації, призведе у відповідності з американськими традиціями, до розмитості чіткого розмежування між державними і приватними установами [1].

Очевидність неминучих наслідків технологічних інновацій демонструє гарний приклад необхідності крос-інституційної співпраці. Однією з найбільш нагальних потреб є створення механізмів, які змогли б забезпечити зв'язок національних і місцевих органів влади, наукових кіл та бізнес спільноти у вирішенні завдання оцінки не лише експлуатаційних особливостей нових технологій, але їх культурних та психологічних наслідків.

Концепція інтернаціональної революції, натхненна ідеологією індустріальної епохи, за словами Бжезинського, наразі стикається з новими реаліями. Існує широке розмаїття соціальних умов, а також особливостей застосування науки і технологій, що включає в себе важливі нюанси культурної, релігійної та історичної традиції, а також економічні та технічні фактори. Технотронна революція, на думку автора, може частково стати саморегулюючим явищем, на основі розповсюдження використання масових комунікацій.

В «Стратегічному баченні» Бжезинський також відводить технологічній детермінанті значну роль у формуванні тенденцій політичних змін, проте швидше акцентує увагу на ролі комунікацій. Поширення грамотності та революція в комунікаціях стали причиною політичного пробудження. В ХІХ ст.., на думку автора, «політичні брошури і друковані видання розвивали в народі потяг до політичних змін» [3, с. 29], поява в ХХ ст.. радіо дозволила «транслювати політичні виступи для широкої аудиторії, і змусила раніше політично пасивні народи поринути у рій політичних подій», поява ж загальносвітового телебачення та Інтернету послугувала «збільшенню можливостей політичних активістів пробуджувати свідомість у мільйонів» [3, с. 30], завдяки всепланетному охопленню ЗМІ, наприкінці ХХ століття політичні хвилювання перетворились на загальні курси вуличної боротьби, в яких раніше розрізнені політичні угрупування змогли обмінюватись тактичним досвідом.

Таким чином, концепт «технотронного суспільства» використовувався Зб. Бжезинським як для окреслення тих тенденцій, які формуються в світі під впливом техніки та електроніки як найважливіших детермінант сучасного суспільно-політичного розвитку, так і для обґрунтування глобального лідерства США. В праці «Між дома епохами: роль Америки в технотронну еру», автор прогнозує, що внаслідок впливу технотронної революції трансформації зазнають не лише існуючі політичні інститути, але й пануючі світогляднісистеми. В своїх наступних роботах Зб. Бжезинський фокусує увагу насамперед на геостратегічному вимірі політики, втім можна стверджувати, що він не відмовляється від ідей, запропонованих у вигляді теорії «технотронного суспільства», технологічний вимір і надалі посідає в розумінні дослідника ключову роль у забезпеченні могутності держави.

Література

бжезинський ідеологія інтернаціональний революція

1. Батрименко, О.В. Бюрократія в системі сучасної демократії[Текст]: дис. на здоб. наук. ступеня д-ра політичних наук: 23.00.02--політичні інститути та процеси / О. В. Батрименко. -- К.: Київський нац. ун-т ім. Т Шевченка, 2013. -- 360 с.

2. Бжезинський Зб. Велика шахівниця. Американська першість та її геостратегічні імперативи [Текст] / Збіґнєв Бжезінський. Львів-Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000.--224 с.

3. Бжезінський, Зб. Стратегічне бачення: Америка і криза світової влади [Текст] / Збіґнєв Бжезінський. -- Львів: Літопис, 2012.168 с.

4. Brzezinski, Zb. Between TwoAges.America's Rolein the Technotronic Era [Текст] / Zb. Brzezinski. New York: Harperpublishing house, 1970. 334 pp.

5. Heilbroner, Robert L. Technological Determinism Revisited [Текст] / Does Technology Drive History? The Dilemma of Technological Determinism. Ed. By Merritt Roe Smith and Leo Marx--The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, London, England, -- 1994. -- P. 67-78.

Размещено на Allbest.ru