Формування політичної культури особистості як основи гуманізації її політичної участі

В умовах глобалізації сучасних політичних процесів надзвичайно важливою є гуманізація політичної культури особистості. Така потреба існує насамперед тому, що концепт політичної культури поєднує в собі об'єктивно-політичні явища і феномени людської свідомості, духовності, що реально дозволяє здійснювати дискурсивний аналіз проблематики гуманізації, олюднення, суб'єктивації та особистісної інтерпретації соціально-політичної дійсності. Як зазначають аналітики, «з одного боку, політична культура є показником політичного життя суспільства, тому що вона здатна виявити ступінь його розвитку й співвідношення між правовими, соціальними і психічними регуляторами функціонування політичної сфери суспільства. З іншого боку, потрібно враховувати, що будь-яка культура має складну природу, де ідеальна складова теж підлягає еволюції, відображаючи подвійний вплив окремого історич ного досвіду та загальнолюдських тенденцій» [1, с. 7]. Звідси можна говорити про те, що політична культура виконує роль своєрідного прак тично-духовного буфера між жорсткою об'єктивною політико-владною реальністю і тією ідеальною сферою людського буття, яка формується в свідомості на основі людиноцентричних ідеалів, цінностей, переко нань, мотивацій і емоційних станів. Політична культура поєднує в собі об'єктивно-соціальний досвід із суб'єктивно-особистісною соціокуль- турною творчістю та соціально-політичною участю.

Олюднення політичної діяльності особистості може відбуватися лише шляхом повноцінного використання гуманістичного потенціалу демок ратичної політичної культури. Тільки в ній містяться ті принципи, цілі, переконання, прагнення і емоційно-естетична образність, що змушує людину проявляти себе як активну, творчу, креативну особистість, звертаючись до дій, спрямованих на перетворення, трансформацію, вдосконалення соціально-політичної реальності. «Головний орієнтир політики XХІ століття - це людина, самосвідомість, самопізнання, полі тична свобода, свобода духу, свобода вибору, громадянське суспільство, правова держава, що мають глибинну сутність і забезпечуються склад ним комплексом внутрішньої самосвідомості та переконань людини, всією системою політичного, морального впливу, а також правовими засобами, що в кінцевому підсумку мають гарантувати і стимулювати належну поведінку всіх суб'єктів політичних відносин» [2, с. 150]. Надзвичайно важливо, щоб на рівні суспільної свідомості, світоглядних стереотипів і національної культури фіксувалася ідея про те, що раціо нальність і доцільність політичної поведінки всіх соціальних суб'єктів зумовлюється виключно гуманістично-демократичними настановами, покладеними у фундамент особистісної політичної культури кожного громадянина, кожного члена національного соціуму.

Людина ж складає ключовий, фундаментальний, неподільний елемент суспільства, загальна культура якого зрештою постає як інтег ральний показник гуманістичної суті політичної культури кожної окремої особистості. Тому й оздоровлення соціально-політичної ситу ації в нашому трансформаційному, посттоталітарному суспільстві має розпочатися саме з глибинної гуманізації, олюднення політичної свідо мості, діяльності і активності особистості кожного громадянина нашої держави. «Досвід переконує, що вихід української нації з довготривалої кризи пов'язаний насамперед із зціленням людського духу та копіткою працею по оздоровленню тих «соціальних клітин», в яких складається суспільний організм. Центральною проблемою «тіла політичного» є людина, її діяльнісний характер, творче індивідуальне буття, детер міноване свободою, її спонтанністю, що створює засади для дійсно нового політичного мислення, яким повинні оволодівати «політики за професією». Позитивна соціальна активність, тобто самореалізація особистості - це не тільки необхідна умова розвитку суспільства, але й потреба самої особистості. Активація соціальних і політичних відно син в Україні ставить на порядок денний і активізацію самої особистості, ставить такі вимоги, як свідоме персоніфікування самого себе, свого самовизначення і самостановлення в мінливому середовищі» [3, с. 151]. Необхідною умовою зростання української держави в статусі правового і демократичного владно-управлінського організму є значне підвищення гуманістичності і демократичності політичної культури громадян. Тому сьогодні науковці політологічного, соціологічного, управлінського спрямувань мають приділяти особливу увагу пошуку шляхів олюднення політичної діяльності особистості кожного українця на основі зрощення гуманістично-демократичної політичної культури в нашому національ ному соціумі.

Насправді, політична культура орієнтована в першу чергу на аксіоло- гічне структурування соціуму, але енергію власної дієвості вона отримує саме від духовно-творчих та громадянсько-учасницьких можливос тей особистості-представника певної громади, нації, держави і світу загалом. «Політична культура є соціально-орієнтованою (тобто спря мованою на спільноту, суспільство) формою світогляду. Вона орієнтує людину на стійкий і свідомий інтерес до соціального життя, на усвідом лення власних інтересів і пошук шляхів їх втілення (захисту) і в цьому розумінні також виступає гарантом злагоди в суспільстві. Важливим проявом політичної культури є відповідальність» [4, с. 51]. Тільки особистість з високорозвиненою духовністю та глибинним і варіатив ним культуровідчуттям здатна максимально відповідально ставитися до власної соціально-політичної діяльності і громадянської участі. На думку О. Траверсе, «відповідальність особистості перед суспільс твом характеризується свідомим дотриманням моральних принципів і правових норм, які виражають суспільну необхідність. Відповідальність як риса особистості формується у процесі спільної діяльності в резуль таті інтеріоризації соціальних цінностей, норм і правил. Як властивість особистості, відповідальність--це усвідомлення значущості себе як особистості і власної діяльності (вчинків) не лише самої по собі, а й у межах групи, інституту, суспільства, а отже, своєї причетності до спільного результату -- до успіхів, досягнень і провалів, і навіть зло чинів своєї групи, свого інституту, суспільства» [5, с. 130]. Це в черговий раз доводить і обґрунтовує думку про те, що політична культура являє собою інтегративний феномен, який поєднує в собі як об'єктивістські параметри соціальної дійсності, так і внутрішньо-духовні, свідоміс- но-феноменологічні, емоційно-ситуативні, діяльнісно-вольові виміри ставлення кожної окремої особистості до соціально-політичної реаль ності та до тенденцій і процесів, що в ній відбуваються.

Олюднення ж політичної діяльності особистості відбувається саме завдяки такому поєднанню в структурі політичної культури об'єктивних і суб'єктивних ознак соціуму та його активних, рушійних елементів - громадян. Гуманістичний вимір політики повністю визначається тими аксіологічними параметрами, які є поширеними серед населення країни в якості фундаментальних характеристик особистісно-культурного світобачення. «Згідно з головними аксіологічними ідеями, сутність людини може бути представлена системою цінностей, яка склалася у неї, спонукає до дій, є головним орієнтиром у виборі цілей діяль ності, вибудовує ієрархію своїх мотивів цінностей і розвиває її протягом усього життя, здобуваючи світоглядну стійкість і свободу від зовніш ніх впливів. Ця система цінностей складається, з одного боку, залежно від навколишньої дійсності, з другого--від соціальної сутності людини та духовно-моральних, економічних і політичних суспільних відносин, а з третього--від соціальної сутності людини з надособистісними, загальносвітовими, вищими духовними цінностями, що існують транс цендентально» [6, с. 95-96]. Політична культура ж поєднує ці рівні в предметному полі політико-владних стосунків та форм участі гро мадянина в суспільно-громадському управлінні. Тому саме політична культура відіграє центральну роль в олюдненні політичної діяльності особистості.

Окрім того, гуманізаційна специфіка політичної культури полягає в її комунікативній природі. Саме в межах політичної культури того чи іншого суспільства виробляються спільні цінності, переконання, стереотипи, навколо яких відбувається національне єднання і соціально- громадянський консенсус. «Видатні вчені, літератори, митці всіх часів і народів неодмінно підкреслювали здатність культури єднати людей, забезпечувати їхнє продуктивне існування та співіснування. Культурна людина ніби внутрішньо націлена на діалог, а не на конфронтацію з іншими людьми. Саме у відкритості діалогу набувається досвід свободи думки. Так само, як досвід свободи особистості полягає у здатності до самостійного вибору, а досвід свободи совісті - у готовності відсто ювати свої переконання» [7, с. 656]. Таким чином, перед національною політичною, гуманітарною, інтелектуальною, освітньою елітою постає надзвичайно важливе і складне завдання створення в країні комуніка тивно-консенсусного поля громадянського діалогу. Саме такий діалог може значною мірою посприяти олюдненню політичної діяльності осо бистості кожного українського громадянина.

Зрештою, значним фактором олюднення політичної діяльності осо бистості є емотивна складова політичної культури, адже емоційно-вольові реакції людини на політичну дійсність є одним з ключових чинників формування політико-владних вподобань електорату як в розвинених демократичних державах, так і в суспільствах трансформаційного типу. За визначеннями абсолютної більшості теоретиків політичної культури, до її структури в будь-якому суспільстві на будь-якому етапі розвитку обов'язково входить такий компонент, як «афективні (емоційні) орієн тації, що відображають почуття, які відчуває суб'єкт щодо політичної системи, її ролей і до носіїв влади» [8, с. 16]. Таким чином, існує багато факторів, причин і концептуально-теоретичних підґрунть для того, щоб визначати політичну культуру в якості інструмента олюднення політич ної діяльності особистості.

Особливої актуальності, з нашої точки зору, набуває сьогодні спря мованість процесу формування політичної культури на молодь задля убезпечення молоді від політичних маніпуляцій та гуманізації її полі тичної участі. В сучасному суспільстві існує безліч технік маніпуляції суспільною свідомістю, що заважають справжній особистісній само- ідентифікації та самореалізації людини в соціально-політичній сфері як суб'єкта політичної участі. «Слід зазначити, що в української молоді, як у особливої суспільної групи є достатньо велика кількість суб'єктивних та об'єктивних перешкод на шляху самовизначення в політико-ідеоло- гічній сфері, входження в соціально-світоглядну структуру суспільства. Визначення та подолання таких перешкод є передумовою залучення молоді до державотворчих процесів. Саме тому держава та суспільство мають забезпечити рівні можливості для розкриття творчого, професій ного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, форму вання загальнолюдських ціннісних орієнтацій, утвердження здорового способу життя, якісну освіту, конкурентоспроможність на ринку праці, підтримку сімей, випереджальний та інноваційний розвиток молодіж ного підприємництва» [9, с. 184]. Таким чином, сьогодні існує багато цілей, виконання яких може дійсно сприяти підвищенню політичної культури молоді та сприяти гуманізації її громадянської активності у вирішенні нагальних проблем українського соціуму.

Однак, не так просто вплинути, тим паче цілеспрямовано і направлено, на формування бажаних параметрів політичної куль тури та громадянської грамотності молоді. Цьому заважає хаотичний, стихійний стан загальної культури постсоціалістичних республік. Тому сьогодні необхідним є концептуально-теоретичне визначення ключових механізмів і напрямів формування молодіжної просвітни цької політики щодо прищеплення нової демократично-гуманістичної політичної культури молодому поколінню. «Формування політичної культури молоді - це цілеспрямований процес навчання і виховання, що включає освоєння соціального досвіду, виробленого людством, розвиток відповідного нормам сучасного демократичного суспільс тва свідомості і підготовку до адекватної реальності конвенціональній поведінці. Іншими словами, це процес становлення особи як суб'єкта і об'єкта політичних відносин» [10, с. 317-318]. Молода людина має чітко усвідомлювати свої функціональні можливості, права і обов'язки, що виникають в неї у зв'язку з входженням в повноцінну соціально- політичну життєдіяльність, із громадсько-управлінською соціалізацією. Таке усвідомлення має формуватися під впливом гуманістично-культур ного просвітництва і виховання.

Загальна соціокультурна та культурно-політична ситуація в нашому суспільстві сьогодні безпосередньо залежить від зростання рівня грома дянської і політичної свідомості, освіченості і компетентності молодого покоління. Тільки таке зростання може зумовити успішність соціальної трансформації при переході від авторитаризму до справжньої демок ратії, правової держави і громадянського суспільства. «Компетентність й відповідальність молодих громадян сприятиме формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію правової, моральної культур особистості, розвиток національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Таке суспільство фун кціонує на засадах гуманізму, свободи, реальної дії закону--одного для всіх, соціальної справедливості, міжетнічної злагоди, гарантує умови для зростання добробуту народу. Утвердження демократичних засад безпосередньо пов'язане із самоврядуванням в усіх сферах суспільства, надто у закладах вищої освіти, оскільки воно є одним із найефективні ших засобів виховання громадянськості молоді» [11, с. 3]. Таким чином, для молоді необхідно створювати умови, сприятливі для реального утворення вільних асоціацій і об'єднань, в рамках яких молоді люди зможуть реально самореалізовуватися в активних учасницьких формах політичного та громадського характеру. політичний культура громадянський консенсус

Такі форми політичної і громадянської участі можуть реально сприяти соціальній самоідентифікації молодої людини, активізувати процес її соціалізації та соціокультурної адаптації. А саме активна політична соціалізація здатна вирішувати багато проблем формування демокра тично-гуманістичної культури молодої людини. «Основною причиною формування молодіжної політики як окремого напряму соціальної політики є складність процесу соціалізації молодих людей у сучас них умовах. Метою соціалізації стає не підготовка молодої людини під бажані для суспільства параметри, не перетворення її на лояльну до всіх державних інститутів, а формування соціально активного та відповідального громадянина, здатного творчо переробляти соціаль ний досвід і не тільки адаптуватися до дійсності, але й змінювати її» [12, с. 37]. У зв'язку з цим, в період соціально-політичної трансформації надзвичайно важливо використати культурно-гуманістичний потенціал молодіжної участі в зміні політико-владного ландшафту національного суспільства в бік його олюднення, демократизації та громадської від повідальності.

Виявляється, таким чином, що пріоритетом сучасних демократиза- ційних тенденцій в українському суспільстві має бути саме молодіжна політика, спрямована на зрощення нового покоління громадян, які усвідомлюватимуть свою громадсько-політичну відповідальність і прагнутимуть до гуманізації власної політичної участі. «Формування демократичної політичної свідомості громадян, набуття ними досвіду та навичок активної політичної поведінки, подолання існуючої фрагмен тарності історичної пам'яті і становлення на цій основі громадянської політичної культури набуває першорядного значення на шляху політич ного розвитку України. Ці завдання мають вирішуватись конкретними шляхами загальної політичної соціалізації, політичного виховання та політичної освіти громадян» [13, с. 4]. Такі шляхи виконання завдань політичної соціалізації можуть реально забезпечити спрямованість процесу формування політичної культури на молодь задля її убезпе чення від політичних маніпуляцій та гуманізації її політичної участі.

Тим більше, що демократично-гуманістична політична культура передбачає високий рівень громадянської та політичної освіченості осо бистості, без якої її участь в реальному соціально-політичному житті держави і власної громади набуватиме ілюзорних, оманливих, мані- пулятивних форм і напрямів. «У демократичному суспільстві кожен громадянин має бути універсально освіченим, що дозволить йому не стати об'єктом маніпуляцій. Демократія відкидає неуцтво, а коли виявляється неспроможною впоратися з цим завданням, то неминуче деградує до диктатури. Демократичні свободи тільки тоді дають від чутні плоди і для особистості, і для суспільства, коли спираються на високу компетентність громадян. Відтак демократія без повноцінної освіти неможлива. З іншого ж боку, повноцінна освіта неможлива без демократії» [14, с. 155]. Така взаємообумовленість освіченості і демокра тичності населення країни в черговий раз підкреслює особливе значення молодого покоління, що саме знаходиться в активному освітньому пошуку власних аксіологічних орієнтирів, для розвитку демократичної і гуманістичної культури національного соціуму загалом.

В цьому аспекті особливого значення набуває розвиток інсти- туціональної структури, що має забезпечувати політичну освіту на національному рівні. «Політична освіта є важливою суспіль ною справою, від успішності якої залежить стабільність політичної системи, доцільність рішень, що ухвалюються, ефективність громадсь ких програм і урядового керівництва. Адже демократія - це не просто «правління народу», а компетентна, зацікавлена і відповідальна участь людей і громад в ухваленні суспільних рішень та розв'язанні суспільних проблем» [15, с. 10]. Молоде покоління має безперешкодно долучатися до процесів і різних форм політичної освіти, що є головною умовою формування високого рівня гуманістичності і демократичності її полі тичної культури.

При цьому в структурі політичної освіти особливу роль має відігра вати виховна складова. Саме громадянське виховання має формувати необхідний морально-етичний базис гуманізації всіх форм політич ної участі, в яких зрештою зможе самореалізуватися молода людина. «Поєднання усіх напрямів виховання з найбільшим акцентом на мораль ний, громадянський та патріотичний напрями потрібно здійснювати цілеспрямовано і систематично з опорою на загальнолюдські моральні цінності, з безпосередньою участю у суспільно-корисній, громадсь ко-політичній діяльності. Передача політичного досвіду, традиційних елементів політичної культури повинна здійснюватися у тісному зв'язку із набуттям, прищепленням навичок самостійного пошуку вирішення існуючих проблем, формування нових елементів політичної культури. Тому суспільні інститути повинні зробити суттєві кроки практичного характеру для вирішення проблем молоді, провести глибинний аналіз у сфері політики щодо підростаючого покоління з метою активізації гро мадської діяльності, налагодження контактів, співпраці та формування в молоді політичної культури, толерантності, поваги до чужої думки й готовності до діалогу й політичного компромісу» [16, с. 188]. Тільки створення такого сприятливого морально-громадського, соціально- політичного, інтелектуально-знаннєвого клімату для самоідентифікації та самореалізації національної молоді можна в майбутньому сподіва тися на успішне становлення демократії та правової держави в Україні.

Молодь має відчути, з одного боку, турботу держави і громадянсь кого суспільства щодо власної освіченості, вихованості, культурного розвитку, а з іншого - отримати реальні можливості активної, дієвої, різноманітної за формами і цілями політичної та громадської участі. «Громадянська участь проявляється в набутті більшого контролю над власним життям і у відмові бути об'єктом маніпуляцій з боку «прихо ваних засобів переконання» споживацького суспільства. Ми не безсилі, кожна людина здатна робити вибір» [17, с. 64]. Переконаність в цьому кожної молодої людини зрештою дасть можливість створити в Україні справжнє дієве і демократично-гуманістичне партнерство між держа вою і громадянським суспільством. При чому основну роль в цьому процесі має відіграти саме політична освіта, заснована на гуманістич них педагогічних і виховних принципах «Політична освіта має давати такі знання, формувати такі наміри і переконання, прищеплювати такі цінності, ідеали та навички, які необхідні для відтворення й розвитку демократії. Вона підвищує соціальну активність молоді, розвиває бажання власними силами поліпшувати економічні, соціальні, полі тичні та культурні умови життя. Вона допомагає людині адаптуватися до нових соціально-економічних умов, прийняти загальнолюдські цін ності, які зі свого боку сприяють формуванню високої відповідальності молоді в суспільстві» [18, с. 105-106]. А саме така компетентна і обізнана відповідальність є найголовнішою умовою того, що молодь буде убез печена від політико-владних маніпуляцій, а також здатна до справжньої демократично-гуманістичної участі.

Список використаних джерел

1. Пояркова Т К. Концепція демократичної політичної культури та основні тенденції її втілення в Україні. Автореферат дис ертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. Спеціальність: 23.00.03 - політична культура та ідеологія / Тетяна Пояркова. - К., 2004. - 16 с.

2. Воропаєва В. Г. Саморозгортання політичної культури сучасного українського суспільства від політики через громадянськість до людини / В. Г. Воропаєва // Гуманітарний вісник. Збірник нау кових праць Запорізької державної інженерної академії. - 2013. - Випуск 53. - С. 140-154.

3. Воропаєва В. Г Саморозгортання політичної культури сучасного українського суспільства від політики через громадянськість до людини / В. Г. Воропаєва // Гуманітарний вісник. Збірник нау кових праць Запорізької державної інженерної академії. - 2013. Випуск 53. - С. 140-154.

4. Кострюков С. В. Культура - гарант виховання особистості / Сергій Кострюков // Грані. Науково-теоретичний і громадсько- політичний альманах. - 2011. - № 4 (78), липень - серпень.

- С. 51-53.

5. Траверсе О. Соціальна відповідальність як змістовна складова політичного лідерства і політичного керівництва //Людина і політика. - 2004. -- № 5. -- С. 127-133.

6. Безкоровайна О. В. Проблема особистісного самоствердження в педагогічних дослідженнях / О. В. Безкоровайна // Філософія. Педагогіка. Суспільство: Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 1. -- Рівне: Видавець О. Зень, 2011. -- С. 90-101.

7. Погорєлова А. І. Гуманізація політичного діалогу в українському парламенті і суспільстві / Алла Погорєлова // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Збірник наукових праць. - К.: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2010. - Випуск 48. - С. 652-659.

8. Береза С. В. Особливості політичної культури як частина загаль ної культури суспільства: сучасні виміри / Світлана Береза // Часопис Київського університету права. Український науково- теоретичний часопис. - 2009. - № 4. - С. 15-19.

9. Коваль Г. Залучення молоді до процесів державотворення в Україні / Ганна Коваль, Олена Остапюк // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. -- К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. -- Випуск 21. -- С. 180-188.

10. Ткаченко Г. І. До проблеми політичної культури студентської молоді / Г. І. Ткаченко, М. О. Габа // Вісник Національного уні верситету водного господарства та природокористування. - 2009.

11. Випуск 3 (47). Секція технічні, сільськогосподарські, фізико- математичні та інші науки. - Частина 3. - С. 315-320.

12. Василенко І. В. Виховання громадянськості студентів засобами самоврядування у вищих навчальних закладах Канади: авто реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук: спеціальність 13.00.07 - теорія і методика виховання / Ірина Василенко. - К., 2009. - 19 с.

13. Бойчук О. Теоретичні засади процесу соціалізації з позиції дер жавної політики розвитку громадської активності молоді / Олег Бойчук // Державне управління та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. - 2010. - Випуск 2 (5). - С. 37-44.

14. Конончук М. В. Політична культура українського сус пільства як чинник його демократизації. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. Спеціальність: 23.00.03 - політична культура та ідеологія / Мар'яна Конончук. - К., 2008. - 15 с.

15. Тимошенко О. І. Демократизація освіти і полікультурне вихо вання особистості / О. І. Тимошенко // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - К.: ВІР УАН, 2009. - Випуск 23. - С. 153-164.

16. Політична освіта в Україні: проблеми та перспективи розвитку / За заг. ред. С. Г. рябова. - К.: Інститут громадянської освіти НаУКМА, 2005. - 44 с.

17. Сойчук Р. Л. Особливості формування політичної культури сучасної молоді / р. Л. Сойчук // Панорама політологічних студій: науковий вісник Рівненського державного гуманітарного універ ситету. --Рівне: РДГУ 2011. -- Випуск 5 -- 6. -- С. 183-189.

18. Барбур И. Этика в век технологии / Иен Барбур. -- М.: Библейско- богословский институт св. апостола Андрея, 2001. -- 382 с.

19. Дмитренко М. А. Формування політичної культури суспільства в трансформаційний період: Монографія / М. А. Дмитренко. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. - 192 с.

Анотація

Доводиться, що значну роль в олюдненні політичної діяльності людини відіграє політична культура, гуманізаційна специфіка якої полягає в її комунікативній природі. Саме в межах політичної куль тури суспільства виробляються спільні цінності, переконання, стереотипи, навколо яких відбувається національне єднання і виникає соціально-громадянський консенсус.

Ключові слова: людина, суспільство, політика, політична культура, політична свідомість, політична участь, гуманізація.

Формирование политической культуры личности как основы гуманизации ее политического участия Доказывается, что значительную роль в очеловечивании поли тической деятельности человека играет политическая культура, гуманизационная специфика которой заключается в ее коммуника тивной природе. Именно в рамках политической культуры общества производятся общие ценности, убеждения, стереотипы, вокруг которых происходит национальное единение и возникает соци ально--гражданский консенсус.

Ключевые слова: человек, общество, политика, политическая куль тура, политическое сознание, политическое участие, гуманизация.

Significant role in the incarnation of political activity of a human plays a political culture, humanizational specifics of which lies in its communicative nature. It is within the political culture of society such shared values, beliefs, stereotypes, around which there is national unity and there is a social and civic consensus develop.

Keywords: human, society, politics, political culture, political consciousness, political participation, humanization.

Размещено на Allbest.ru