Рівні виміру та реалізації політичної свободи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівні виміру та реалізації політичної свободи

Скляр О.В.

Анотації

З`ясовується теоретичний та практичний рівні виміру проблеми політичної свободи

Ключові слова: свобода, індивід, держава.

Скляр. О.Ю. Уровни измерения и реализации политической свободы: до постановки питання

Выясняется теоретический и практический уровни измеренияпроблемы политической свободы

Ключевые слова: свобода, индивид, государство.

Skljar O. Levels of measurement and realization of political liberty It turns out the theoretical and practical problems of measuring levels of political freedom

Key words: liberty, individual, State.

Створення держави як зазначив Руссо--це розумний початок цивілізованого існування та розвитку суспільства [1, с. 50]. Разом з тим, Руссо також зазначив, що людина народжується вільною, однак усюди вона в кайданах [1, с. 5]. Звісно тут йде мова про стосунки держава--індивід. Свобода кожної людини це його знаряддя самозбереження [1, с. 39].

Актуальність цієї тематики не перестає існувати і сьогодні. З однієї сторони держава надає своїй громаді велике різноманіття стосунків для розвитку, реалізації своїх можливостей у різних сферах: освіті, спорті, політиці тощо. З іншого боку ми також знаємо що далеко не усі громадяни можуть скористатися цими благами. Крім того деякі послуги які надає держава і без яких людина не може існувати, в наш час пригноблюють багатьох людей поступово знищуючи їх як морально так і фізично. Наприклад, пенсіонер який отримує мінімальну пенсію якщо розраховуватиметься кожного місяця за комунальні послуги із-за їхнього постійного підвищення буде постійно не доїдати та ходити в обносках. Інший приклад, коли ми купуємо харчі, навіть у спеціалізованих магазинах, їхня якість нерідко буває шкідливою для здоров'я. І таких прикладів можна приводити багато. Дискусії для вирішення різного роду суперечностей між реальною можливістю реалізації у стосунках держава--індивід та фіктивною здійснюються постійно та на різних рівнях державних та не державних стосунках. На мій погляд, глибинна причина такого протистояння полягає у доволі суттєвому пригнобленні свободи громадян. Яким чином можливе здійснення вирішення такого протистояння? Створити умови для громадян завдяки яким вони будуть дійсно свободними і зможуть в зручний їм спосіб реалізовувати свої цілі та житимуть повноцінним життям.

Коли мова йде про свободу то завжди під цим поняттям йдеться в першу чергу про свободу політичну. Чому? З`ясовуючи який вид поняття свободи із різноманіття його видів як то соціальний, юридичний, історичний чи філософський, та вивчаючи літературу класиків, їх послідовників та науковців, я прийшов до висновку, що політичний різновид свободи є основним від якого є похідним інші види свободи. Як підтвердження цього факту хочу привести думку проф. Ф. Г Семенченко, який стверджує, що політичний вид свободи виник першим: "У стародавніх греків під свободою розуміли лише політичну свободу, таким чином, цей вид свободи виник першим" [2, с. 187]. Також даний автор зазначає що політична свобода--"це різновид соціальної свободи яка виявляється сукупністю політичних і правових норм" [2, с. 185-186 ].

Отже, політична свобода, на думку автора, є першоджерельною, та все ж похідною від соціальної сфери, до якої входить й уся інша область суспільних стосунків, які досить переплетені між собою та все ж мають свою сферу діяльності. Зупинимось на цьому більш детально.

Свобода в історичній сфері

1. Як термін: існують два різні кореневі виміри поняття " свобода ":

1) свобода загальнослов'янське суфіксальне похідне від старослов'янського "свобьство", "собьство" (особливість). Свобода буквально-"своє, власне, окреме від інших положень" [3, с. 139].

Сучасні світські погляди на етимологію даного слова передбачають приблизно теж саме значення. Давньоруське слово "свободь" явно співвідноситься із стародавньою індійською "svapati" (сам собі господар: "svo"--свій і "poti"--господар);

2) Дещо інше трактування знаходимо у Черних П.А.: свобода... не зовсім ясне (і лише слов'янське) створення, але, безсумнівно, від індоєвропейського коріння *se-: *sue- (: *seue-): *s (e)uo- [теж саме коріння в російських "свій", "себе", "собою" ]. Індоєвропейська основа, певно, *s (u)e-bho-: *s (u)o-bho. Від цієї основи, крім загальнослов'янського *svoboda, створено іще старослов'янське "собьство" (нарівні із стародавнім російським і старослов'янським "собьство"-"властивість"та "істота", "спільність") - "особистість", "лице". Таким чином, із поняттям "свобода" із самого початку пов'язувалась ідея належності до свого колективу, до свого роду, племені, до своєї народності - словом, до своїх. [4, с. 148].

Звідси ми бачимо що слово "свобода" значить не окремість, незалежність, як його прийнято розуміти під впливом "ліберальних цінностей", а як належність до системи цілого як її складової частини. Таке розуміння набагато ближче і до гегелівського "усвідомлена необхідність", а не до більш прийнятого суспільного розуміння яке сприймається у наш час.

2. Як процес--постійний розвиток становлення прав і свобод громадян. Свобода в історичному аспекті розглядається як постійно перехідний вимір в різні стадії суспільного розвитку: від відносної але свободи--Давня Греція, де визнавалися права громадян у публічному управлінні--до несвободи взагалі--фактичного скасування цих прав і свобод у період Середньовіччя; потім--рабовласництво, кріпацтво і знову до свободи--відміна рабовласництва, кріпацтва, до періоду буржуазних революцій де права і свободи громадян, що закріплені на законодавчому рівні з домінуванням громадян над потребами держави.

3. Як дія в суспільстві--постійне відстоювання громадянами своїх прав і свобод в усі історичні часи, переважно через революції, громадянські війни, коли суспільство вже не може у ніякий інший спосіб досягти дієвих прав і свобод.

4. Практика як реальність--закріплення прав і свобод на законодавчому рівні, та дієвість цих прав і свобод у певні проміжки часу.

Свобода в філософській сфері

1. Як термін--можливість індивіда робити вільний вибір у своїх планах, цілях, бажаннях тощо, з мірою відповідальності за свої дії, задля не порушення свободи інших громадян.

2. Як процес.--безперешкодний усесторонній розвиток особистості.

3. Як дія в суспільстві - тут свобода проявляється як вибір, відмова, чи перетворення якихось норм, як свобода від їхніх обмежень. Справжня свобода індивіда виражена у можливості для здійснень дій.

4. Практика як реальність--процес самореалізації особистості у всіх можливих напрямках життя: політиці, мистецтві, спорті, науці тощо.

Свобода в соціальній сфері

1. Як термін--свобода виступає як регулятор рівноправних відносин між різними верствами населення, як основа завдяки якій відбуваються різного рівня інституціональні утворення, дотримується рівень стабільності соціальних систем, у підтримці соціального порядку та стабільності суспільства. Усе це інтегрує суспільство як цілісність усіх верств населення до порядку, урахування інтересів усіх суб'єктів стосовно їх реалізації.

2. Як процес--суб'єкт вступаючи у певне громадянське коло є не лише пристосовувачем до певної громади що приймає усі сталі форми цього громадського устрою, але є також суб'єктом який втілює у життя свої принципи, інтереси, цим самим є і перетворювачем, або доповнюючим індивідом устрою в якому перебуває.

3. Як дія в суспільстві--індивід, що знаходиться у колі громади в якій враховуються її інтереси, включається у процес реалізації здійснення і цілого проекту, разом з усіма для усіх, і задля задоволення своїх інтересів.

4. Практика як реальність--отримання відповідних соціальних благ які забезпечує держава через соціальну політику.

Свобода в юридичній сфері

1. Як термін--свобода--це можливість волевиявлення та реалізація прав з мірою обмеження їх дій задля не порушення свободи інших громадян. Право--сукупність загальносуспільних відносин до яких належить велике розмаїття законів, основу яких повинна складати пріоритетність особистих прав людини над політичними правами громадян, за дотримання яких між державою і людьми, що знаходяться на її території, утворюється такий зв'язок де кожна людина може вільно реалізовувати усі свої життєві плани у будь якому напрямку: політиці, науці, спорті, мистецтві тощо, а також придбати, продати свою нерухомість, користуватись, або відмовитись від різних благ, які існують у даній державі і якими можна користуватись. Задля вільного вибору свого життєвого напрямку і користування різного роду благ--і створюються закони у тому числі і обмежувальні, щоб свобода вибору та здійснення своїх планів, цілей, бажань.. .будь якої особи, не загрожувала не обмежувала не перешкоджала здійсненню цілей, планів, бажань будь якій іншій особі задля не порушення свободи будь якої людини, у державі між кожним індивідом що перебуває на її території і кожним громадянином цієї держави що перебуває і за її межами, що здійснюються через закони узгоджені і закріплені на державному рівні, і такі яких повинен дотримуватись кожен індивід що знаходиться на території даної держави, за порушення яких індивід може нести різного ступеня відповідальність залежно від рівня порушення, ігнорування, недотримання закону чи кількості законів. А також у разі скоєння злочину який є громадянином цієї держави, або громадянин будь якої іншої держави який перебуває на території даної держави.

2. Як процес--свобода виступає головним чином у публічному управлінні, бо є такою що виступає від публічних відносин, тут і реалізація прав і свобод громадян у активній участі у публічному управлінні через різні громадські організації, через інститути публічної влади, такі що гарантуються захистом держави, які реалізуються через складання актів та їх реалізацію щодо вимог здійснення громадянських інтересів у відносинах між суб'єкт-об'єктом; суб'єкт-суб'єктом; суб'єкт- державою.

3. Як дія в суспільстві--тут йдеться про взаємопов'язані стосунки між суспільством і державою де громадяни і держава мають один до одного взаємні права і обов'язки, також про реалізацію прав і свобод через розподіл " влади " між гілками державних структур та різного роду не державних (суспільних) об'єднань, які здійснюють різної форми суспільні впорядкування. Це закріплені на державному рівні через систему публічного управління акти, норми, які утворюють закони, через які держава забезпечує реалізацію та захист прав і свобод громадян.

4. Практика як реальність--основою затвердження реалізації прав і свобод людини на практиці є договір про закріплення усіх можливих прав і свобод людини і громадянина. Та у не втручанні держави у особисту сферу свободи людини.

Свобода в політичній сфері

1. Як термін--реалізація інтересів громадян у політичній системі суспільства.

2. Як процес--культура є головним загальним духовним розгортанням політичних процесів. Загальнолюдські пріоритети та цінності які сконцентровані в ній виступають як гарант демократичної стабільності політичних процесів.

3. Як дія в суспільстві--у єдності державної влади із народом, у вигляді народного представництва.

4. Практика як реальність--основою реальності прав і свобод являється реальність демократичного суспільства через договір як легітимація та лімітація суспільно-державних стосунків. Держава виступає гарантом існування, реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Навіщо потрібен такий розподіл поняття "свобода" на окремі види свободи? Якщо утворюються групи людей із спільними інтересами потрібно знати коло свободи для її діяльності щоб розуміти, яким чином потрібно реалізовувати ті чи інші інтереси. А це пов'язано з політичною діяльністю

Політична діяльність--вид соціальної, яка обумовлена великою кількістю інтересів громадян, переважно економічних. Політична діяльність існує у теоретичному та практичному аспектах. У теоретичному аспекті формується базис інтересів громадян, далі розробляється проектування та планування втілення цього базису вже у практичному аспекті через управління та керівництво, прийняття рішень, взаємодію органів державної влади із політичними партіями, із організаціями, громадянами тощо.

Реалізація політичної діяльності здійснюється на двох рівнях--простому та професійному. Простий рівень здійснюється через вибори, демонстрації, мітинги, страйки і т. ін. Професійний рівень здійснюється через законодавчі, виконавчі та судові органи державної влади, політичні партії, рухи та громадські об'єднання. свобода право політичний

На сучасному етапі в політології склалась класифікація видів політичної діяльності: активна й пасивна, добровільна та примусова, легітимна й нелегітимна, традиційна і новаторська, та залежно від цього розрізняють політичну участь: у виборах; у формуванні політичних партій; у формуванні громадських організацій; у страйках тощо.

Політичну участь за її масштабністю можна поділити на місцеву, регіональну та державну. Ступінь політичної участі залежить від політичного режиму, соціокультурного середовища, географічного середовища; рівня освіти, належності до політичної партії й т. п.

В наш час етап політичної діяльності суб'єктів політики на площині сучасних процесів суверенізації, інтеграції, формування нового світового порядку потребує з'ясування її ціннісних вимірів як першооснови для реалізації політичної діяльності. Формою існування політичних цінностей є ідеали утворені суспільством на основі їхнього менталітету. Адже на цінностях формується ставлення людини до політики та міра дії громадян в політичній сфері. Будь які суспільні цінності посередництвом різного ступеня політичної діяльності можуть координувати політичні процеси. Політичні цінності є сукупністю ідей та уявлень, відповідних їм психологічних утворень, які визначають вибір методів діяльності та міру послідовності їх реалізації в застосуванні на практиці [5, с. 51-52.]. А це пов'язано безпосередньо з політичною ідеологією.

Політична ідеологія поділяється на три послідовних рівні цінностей: теоретико--концептуальний--формує основні положення теорії, обґрунтування цінностей та ідеалів, що повинні бути покладені в основу запропонованого суспільного устрою; програмно--директивний - втілення в політичну систему вже розроблених теорій; поведінковий - йдеться вже про втілення в реалії суспільного життя, через свідомість, певної ідеологічної установки та цінності які зумовлюють певний тип поведінки

Один із дуже важливих видів впливу на суспільну свідомість в наш час це вплив інформаційних технологій. Інформація стає зараз найважливішим ресурсом управління, таким товаром який набуває властивості безмежності та невичерпності і нарешті серйозним чинником більшої демократизації поліархій що дозволяє говорити про становлення ери як електронної демократії та електронного адміністрування, що об'єднанні під номінацією "електронний уряд", до вітальної передумови тоффлерівської "третьої хвилі" як нового демократичного "мейнстриму". Право громадян на інформацію про діяльність органів публічної влади [6, с. 50].

Звідси ми бачимо різноманіття взаємозв'язків індивід--держава, та держава--індивід, через які громадяни можуть реалізовувати свої інтереси.

Але існує і велика кількість чинників людського фактору які чинять опір такім стосункам. Саме тут і ігнорується найважливіший--ціннісний вимір реалізації політичної свободи, а це вже може призводити до руйнації нормальної роботи усієї системи стосунків індивід--держава. Наприклад: зараз самий дієвий спосіб бути у центрі подій це звісно інформаційний спосіб, в першу чергу телебачення та газети. Але задля установлення власних інтересів окремих впливових громадян через засоби масової інформації може здійснюватись маніпуляція свідомістю. Метафора маніпуляції формувалась поступово. Психологи вважають що важливим етапом розвитку маніпуляції було позначення цим терміном фокусників. Вони працюють без складних пристосувань руками "фокусник-маніпулятор". Їхня майстерність заснована на властивостях людського сприйняття та уваги--тобто на знанні психології людини. Фокусник маніпулятор свого ефекту досягає використовуючи психологічні стереотипи відволікаючи глядачів, пеміщаючи та концентруючи їхню увагу. Він діє на уяву--здійснюючи лише ілюзію сприйняття. Помітити дії маніпулятора досить важко. Саме вже під час того коли в сучасність увійшли принципи технології управління поведінкою громадян маніпуляція увійшла у сучасність як програмування думок та устремління цілих мас, їхній психологічний стан і навіть настрій задля забезпечення такої поведінки мас яка потрібна маніпуляторам. Основа маніпулятора свідомістю є - дух людини, психологічні структури людської особи. Самий простий спосіб маніпуляції це реклама. Маніпуляція повинна бути скритою щоб той хто знаходиться під дією маніпулятора вірив, що все що трапляється природно та неминуче. При маніпуляції приховується основна ціль. Іноді відбувається гра в щирість колі політик "рве на собі сорочку та пускає сльозу" [7, с. 11-12].

Маніпуляція свідомістю, це наймасовіший підсвідомий вплив на усю громаду, існують також різні менш масові маніпуляції. Наприклад: місцеві "князьки" задля утримання влади діють у спосіб обіцянок перед виборами, вдаються до різноманітних хитрощів через різноманітну пропаганду в першу чергу через ті ж засоби масової інформації та ін. Існує багато негативних чинників в державі які знищують громадян як морально так і фізично. Один із "яскравих" прикладів в Україні це примусове стягнення боргів за комунальні послуги із громадян навіть пенсіонерів через судову систему, яке може доходити до продажу майна власника який заборгував послуги за житло, а якщо його не вистачить то навіть до продажу його житла на аукціоні. На мій погляд це вже нелюдське ставлення з боку держави до своїх громадян яке лише відштовхує громадянина бути законослухняним та любити свою державу. Ще один "яскравий" приклад в Україні стосується вступу у спадщину: для членів сім'ї покійного чоловіка, батька дізнатися за особистим офіційним зверненням наприклад до банку про рахунок покійного не можливо, бо банки вважають це банківською таємницею для родини покійного, зате це можливо для будь якого нотаріуса, але сім'ї покійного за такий запит потрібно заплатити кошти. Де тут людяність в таких відносинах у стосунках держава--індивід? Адже держава є головним регулятором суспільних відносин.

Тому як було зазначено раніше вислів Руссо що людина хоча і народжується вільною але усюди вона в кайданах [1, с. 5], така ситуація для багатьох громадян і зараз залишається такою.

Тому я спромігся виокремити свободу в основних сферах суспільного існування громадян задля можливого полегшення відстоювання їм своїх прав. Наприклад доволі відомі випадки ошуканих вкладників у недобудоване житло. Коли громадяни протягом довгого часу після закінчення усіх строків здачі будинку так и не отримують обіцяного добудованого житла вони перестають лише чикати його а намагаються собі повернути обіцяне житло. Але майже кожен із них не знає яким чином можна цього досягнути. Також вони розуміють що об'єднавшись разом вони вже стають більш впливовими. Що далі? Тут вони починають гуртом роздумувати про законні шляхи повернення свого житла. Усюди в стосунках держава--індивід пріоритетом є гасло--права і обов'язки громадян є першоджерелом. У вище викладених мною сферах діяльності таке зібрання існує лише як звичайне добровільне зібрання за інтересами це свобода в філософській сфері. Але для вирішення такого складного питання повернення житла потрібно діяти практично, тому ця група громадян має діяти у такий спосіб щоб перейти у площину прав і свобод у юридичній сфері (звернутися до юриста, адвоката, чи до суду). В юридичній сфері у розділі практика як реальність--основою затвердження реалізації прав і свобод людини на практиці є договір про закріплення усіх можливих прав і свобод людини і громадянина... Тому вирішення такого складного питання вирішується лише впровадженням прав і свобод не в філософській, соціальній сферах а суто юридичній. Але якщо навіть гуртом вони не можуть досягнути бажаного результату, то вони повинні застосувати закони у яких йдеться про закріплення усіх можливих прав і свобод громадянина у тому числі і виконання зобов'язань сторони що надає обіцяні послуги вже на державному рівні де йдеться про свободу в політичній сфері у розділі дія в суспільстві - у єдності державної влади із народом, у вигляді саме народного представництва. Щоб народні представники допомогли частині свого народу досягнути бажаного результату. На державному рівні можливі різноманітні поправки до законів і навіть їхня зміна, якщо це дійсно піде на благо народу.

У цьому контексті, Л. Бальцерович зауважує, що проблема свободи існує переважно у відносинах індивід--держава. У цій площині віками існує дилема політичної філософії та практичного управління: які побудувати відносини, аби держава дійсно стояла на сторожі широкосяжної свободи, а не перетворилася на деспотичного нищителя свободи [8, с. 3]. Найбільшу увагу до індивідуальної свободи приділяє лібералізм--філософська орієнтація яка також дає критерій окреслення максимальної межі цієї свободи--повага до свободи інших людей. В ліберальній концепції свободи максимальна кількість індивідів може досягнути якнайбільше цілей [8, с. 2].

Отже, моральна свобода є основа усіх суспільних стосунків, бо вона єдина робить людину господарем самому собі тому що діяти лише під натиском бажання є рабство, а діяти згідно морального закону який ти сам собі зобов'язав є свобода [1, с. 50]. Засновник лібералізму Джон Локк теж стверджував: "... там, де немає закону, немає і свободи" [9, с. 293].

Список використаних джерел

1. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического Права / Ж.Ж. Руссо; [пер. с франц. А.Д. Хаютина и В.С. Алексеева-Попова. ]. - М.: "КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998. - 416 с.

2. Семенченко Ф.Г. Політична свобода як цінність суспільного розвитку /Ф.Г. Семенченко // Гуманітарні студії. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2010. - Випуск 7. - С. 185-195.

3. Шанський Н.М. Шкільний етимологічний словник російської мови: Походження слів / Н.М. Шанський, Т А. Бобров. - 4-е вид., стереотип. - М.: Дрофа, 2001.

4. Черних П.Я. Историко- этимологический словарь современного русского словаря: В 2 т. - М.: Рус. язык, 1999.

5. Семенченко Ф.Г. Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства /Ф. Г Семенченко // Гуманітарні студії. - К.: ВПЦ "Київський університет". --2011. - Вип. 10. - С. 50-56.

6. Примуш М.В. Інформаційна революція у сучасних конфліктах / М.В. Примуш // Гуманітарні студії. - К.: ВПЦ "Київський університет". --2011. - Вип. 10. - С. 46-50.

7. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием / С.Г. Кара- Мурза. - К.: Оріяни, 2000.--448с.

8. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку [Электронный ресурс] Бібліотека Ї. розділ: у світі політики / Лешек Бальцерович. режим доступу: http://www. ji. lviv. ua/ji-library/balcerowycz/balc-1.htm

9. Локк Дж. Сочинения: В 3 т. - М., 1988. - Т 3. - С. 673.

Размещено на Allbest.ru