Ціннісний вимір суспільного розвитку: суперечності змін цінностей в процесі модернізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦІННІСНИЙ ВИМІР СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ: СУПЕРЕЧНОСТІ ЗМІН ЦІННОСТЕЙ В ПРОЦЕСІ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Савельєв Ю.Б.

кандидит філософських наук, доцент, докторант, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

В доповіді розкриваються обмеження сучасної неоліберальної інтерпретації розвитку як тріади економічне зростання - добробут населення - задоволення життям, що домінує в теоретичному і політичному дискурсі. На основі підходу «збільшення спроможності» і моделі модернізації Інглехарта-Велцеля-Клінгемана обґрунтовується значення ціннісного виміру розвитку суспільства і визначаються суперечності формування емансипаційних цінностей в Україні і Росії.

Як відомо, чинна українська влада поставила за мету прискорення розвитку України і підвищення її конкурентоспроможності, внаслідок чого буде можливо наздогнати «найбільш економічно розвинені країни світу», так звані країни «великої двадцятки» (G20) [18]. Ці країни визначаються за найбільшим в світі розміром ВВП. Проте, вони можуть суттєво відрізнятись за іншими критеріями, в тому числі, рівнем життя, мірою участі населення в суспільному житті, станом здоров'я населення, показником інноваційності економіки, її екологічності, затрат ресурсів, ефективності праці, тощо [25]. Таким чином, якщо, навіть, поставлена мета і буде досягнута, неповністю невизначеними залишаються очікувані параметри українського суспільства, крім, звичайно, обсягу ВВП.

Занепокоєність української влади щодо прискореного зростання ВВП і стосовно того, як наздогнати лідерів світової економіки, не є чимось винятковим у сучасному світі. Не буде перебільшенням, якщо сказати, що час, в якому ми живимо, є часом економічного розвитку. Більшість соціальних процесів розглядається під цим кутом зору. Безпрецедентний економічний і технологічний розвиток є реальністю і він характеризує останні 200 років існування людства (хоча він був і залишається нерівномірним для різних суспільств).

Науково-технічний прогрес в останні десятиліття прискорюється. Він в значній мірі забезпечує економічне зростання. З'являються принципово нові продукті і послуги. Все більше і більше людей із все більшого числа країн стають активними споживачами нових продуктів і технологій. Збільшується загальносвітовий ринок і світове споживання як нових високотехнологічних товарів, так й традиційних, зокрема продуктів харчування.

Але розвиток також є ідеєю, яка формує наше уявлення про реальність. Той, хто сьогодні не розвивається, той вже, начебто, й не існує для зовнішнього світу. Екстремальним прикладом цього є найбідніші країни світу, які розташовані па південь від пустелі Сахара (міжнародні організації позначають цей регіон Sub-Saharan Africa). Сотні мільйонів людей цього регіону є виключеними із світового економічного життя. Але й в інших країнах по всьому світу також існують сотні мільйонів виключених людей, які не впливають ані на ситуацію на ринку праці, ані на споживчий ринок і ціноутворення. модернізація європа постсоціалістичний

Таким чином, розвиток суспільств в сучасному світі зводиться до економічного росту, що вимірюється ВВП, і відбувається в умовах жорсткої конкуренції. Проте, розвиток з домінуючої в наш час неоліберальної позиції розуміється однобічно: економічне зростання - добробут населення - задоволення життям. Навіть системи нових показників, які розробляються в останні роки і мають подолати обмеження традиційного індикатора ВВП, в цілому залишаються в межах цієї схеми [25; 33].

Також в контексті перспектив розвитку України необхідно пояснити труднощі реалізації проекту модернізації постсоціалістичних суспільств Східної Європи за зразком «західної моделі», а також існування суттєвих відмінностей у шляхах і рівні розвитку цих суспільств і, насамперед, серед колишніх радянських республік. Молдова, Грузія, Вірменія й Україна є найбіднішими країнами Європи і мають найнижчий індекс людського розвитку (або розвитку людського потенціалу - РЛП, Human Development Index) на континенті (див. таблицю 1) [24].

Таблиця 1 - Показники ВВП на душу населення (долари США ПКС, 2009) і індексу Людського розвитку (2011) 12 постсоціалістичних європейських країн

(Джерело: Human Development Report. UNDP, 2011 [24])

Росія і Білорусь, незважаючи на зростання ВВП, відстають від інших східноєвропейських країн за показником РЛП та іншими індикаторами і виявилися неспроможними у розбудові демократичних інститутів. З іншого боку, інструментальне розуміння процесу модернізації як суто технологічного переоснащення економіки і розбудови її інноваційних галузей, що панує серед політичних еліт Росії і України [8; 9; 10; 15], робить суспільство приреченим на «навздогінний шлях», оскільки не забезпечує незворотних глибинних перетворень.

В сучасній соціальній теорії існує протиріччя в розумінні суспільства модерну і процесів модернізації. Універсалістський підхід обґрунтовує спільність таких процесів. З цієї точки зору А.Інкелес і Д.Сміт визначили загальний вплив процесу модернізації на особистість і вказали на формування властивостей «нової» сучасної людини (індивідуалізм, активність, орієнтація на досягнення, тощо) [29; 30]. Р.Інглехарт і К.Велцель стверджують, що модернізація довела свою універсальність: економічний розвиток зумовлює зміни у цінностях, що у свою чергу визначає піднесення демократичних інститутів [26; 27; 28; 35] (Див. Рисунок 1.). Емпіричні дані опитувань Всесвітнього дослідження цінностей (WVS) у 52 країнах показують, що зростання екзистенціальної безпеки соціальних агентів (на економічній основі) обумовлює зміни в їх ціннісних орієнтаціях: від традиційних до секулярної-раціоналістичних і від цінностей виживання до цінностей самовираження. Даний ціннісний зсув корелює зі зміною рівня демократії (з середини 1980-х до середини 1990-х цей фактор пояснює більше половини варіації змінної рівня демократії R² =0.517 [26, p. 533, 561-562].

Проте, з точки зору теорій численних модернів, подібні універсальні моделі не здатні відобразити відмінності різних модерних суспільств і різноманітні реінтерпретації розмінностей сучасності, а гомогенне та односпрямоване бачення модерну, що пропонується прихильниками теорії модернізації, не відповідає реальності (21; 22; 34). Фактично, обмеження сучасних досліджень Р.Інглехарта та його послідовників полягає в тому, що вони спрямовані на співставлення різних культур із цінностями та уявленнями, що сформувались у Західних суспільствах, і встановлення міри їхнього наближення до останніх. При цьому ігноруються можливі альтернативні шляхи модернізації. Теорії численних модернів мають предметом свого аналізу розбіжності культурних програм модерну - різні способи відносин між державою і громадянським суспільством, індивідуальним і колективним, специфічні бачення влади і відповідальності, політичної активності і протесту, основ соціального порядку, тощо [22]. Втім, ці теорії не виділяють гомогенні для сучасних суспільств тенденції і спільні характеристики. В межах цих теорій модерн є передусім культурною програмою, а не «структурними умовами та інституціональною реальністю» [6, c. 117]. Якщо здобутком цього підходу була «де-вестернізація» модернізації, позбавлення «західної монополії» на цивілізацію модерну [21], то його обмеженням є абсолютизація антиномій та ліній напруженості модерних культурно-політичних програм [22]. Це призводить до розмивання розуміння сутності суспільства модерну й ігнорування його основоположних характеристик.

Таким чином, можна сформулювати такі дослідницькі питання:

· Чи можуть всі східноєвропейські суспільства здійснити модернізацію і досягти рівня розвитку і матеріального добробуту західних країн, чи вони обмежені певною культурною програмою і (або) інститутами?

· Чи можливі економічна модернізація і досягнення добробуту без втілення «західної моделі» як сторонньої культурної програми?

Для відповіді на ці питання і розв'язання вказаної суперечності соціологічного дискурсу перспективним є застосування теоретичного підходу «збільшення спроможності» (the Capability Approach) [20; 31]. Це дозволяє адекватно виміряти і порівняти рівень розвитку і модернізаційний потенціал різних суспільств. Згідно з цією концепцією, яку підтримує Програма розвитку ООН, ключовим індикатором розвиненості суспільства є можливість вибору людини [19; 20; 31; 32]. Розвиток розуміється як «розширення свободи», яке є його метою і, водночас - засобом на шляху подолання обмеженості вибору [32].

Виходячи з цього, термінальним критерієм модернізації слід вважати підвищення спроможності людей у здійсненні ними вибору. В основі будь-якої культурної програми є цінності. Цінності, які задовольняють такому критерію, є емансипаційними [28]. Оскільки спроможність вибору є універсальною людською характеристикою, емансипаційні цінності не є винятково притаманними «західній моделі». Відповідно, різноманітні форми участі соціальних агентів - їхнього залучення до повноцінного життя у суспільстві (тобто соціального включення - social inclusion), є ключовими модусами здійснення вибору і збільшення їхньої спроможності. В решті-решт, таке залучення є «засобом забезпечення людського розвитку» [19, c. 30]. Адже «Досягнення високого рівня людського розвитку є неможливим за наявності значних груп населення чи осіб, які є соціально відторгнутими, тобто тих, що стикаються з перешкодами щодо участі в економічному, соціальному, культурному та політичному житті. Обмеження в будь-якій з цих сфер звужують свободу вибору, що є основою людського розвитку» [19, c. 30].

Відповідно до цієї моделі, слід очікувати, що формування емансипаційних цінностей повинно супроводжувати економічне зростання і збільшення матеріального добробуту в Росії і Україні. Втім дослідження модернізації окремих суспільств, демонструють особливості національних культурних програм, зокрема, цінностей, які не змінюються під впливом економічного розвитку і збільшення добробуту населення. Дослідження в Росії в порівняльному контексті за методиками Г.Хофстеде, Р.Інглехарта, Ш.Шварца та ін. [1; 2; 3; 4; 5; 16; 17] демонструють суперечливі результати.

В Росії, незважаючи на стрімке зростання доходів, а також на збільшення ваги індивідуалізму і утилітаризму в ціннісних орієнтаціях, в суспільстві «панує «піздньоетарктична» нормативно-ціннісна система», коли «інтереси спільноти, насамперед - суспільства в цілому, народу, країни - в ній вище інтересів і прав окремих людей. Держава в рамках цієї системи норм - інструмент реалізації інтересів макроспільноти... за зростанням індивідуалістичних цінностей, по суті, стоїть зростання цінностей виживання, а не самоствердження» [16, с. 61, 73]. За методикою Ш.Шварца «Росія належить до числа європейських країн з низьким міжіндивідуальну ціннісним консенсусом по більшості базових цінностей» [5, с.95); недостатньо розвинені цінності «Автономії» і занадто великі цінності «Консерватизму» і «Ієрархії» [2]. Кластери «російських модерністів» і «російських постмодерністів», що були аналітично виділені, характеризуються низькою толерантністю [16, с.80].

В Україні при значно скромнішому економічному рості відсутні суттєві зміни у ціннісних пріоритетах, зокрема, цінностях самореалізації [11]. Аналіз фокусується на «домінантних» або «базових» цінностях - сім'я, здоров'я, робота, матеріальний добробут, які залишаються стабільними [7; 11]. Виявлено ціннісну диференціацію українських студентів і процеси модернізації та постмодернизации їхніх ціннісних орієнтацій [12; 13; 14]. Цінності орієнтації в 1991-2009 роках істотно не змінилися, хоча виросла група «чистих матеріалістів» з 62,2% у 1991 до 69,7% в 2009, при цьому в 2000 році їх було 76,3% [11]. Однак, при цьому пріоритет цінностей підприємницької ініціативи і свободи висловлювання практично залишився без змін, а критики і демократичного контролю навіть знизився (з 3,54 до 3,33 за 5-бальною шкалою).

Хоча виросла значимість участі в діяльності політичних партій та громадських організацій (з 2,09 до 2,46), це як і раніше найменш значуща цінність - єдина нижче середнього шкали [11]. З 52,3% у 1992 р. до 63,5% в 2010 (мін. 40,5% в 1994) зросло згодних з тим, що «Кілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії» [11].

За характером ціннісних орієнтацій (методика Ш.Шварца) Україна відрізняється від більшості європейських країн [3, с.270-271]. Для неї притаманна висока оцінка авторитаризму, яка має позитивну динаміку (див. таблицю 2).

Таблиця 2 - Відсоток респондентів (від загальної кількості опитаних), які оцінили як «дуже добру» політичну систему для своєї країни, в якій «сильний лідер не турбується з приводу парламенту і виборів» (EVS, 1999, 2008)

(Джерело: EVS (2011). European Values Study 1981-2008 [23]. Розрахунки автора)

Отже, найбільш емпірично обґрунтована на сьогодні модель модернізації, в якій робиться акцент, по-перше, на зміні цінностей, зокрема, зростанні ролі емансипаційних цінностей, внаслідок збільшення ресурсів, по-друге, на вплив емансипаційних цінностей на формування ефективних демократичних інститутів [35], потребує корекції і включення до неї факторів-медіаторів, що пояснюють варіацію змін цінностей. Для того, щоб оцінити перспективи модернізації українського суспільства, необхідно визначити місце України за показниками ціннісних змін в загальноєвропейському контексті.

Література

1. Лапин Н.И. Социокультурные факторы российской стагнации и модернизации / Н.И. Лапин // Социологические исследования. - 2011. - № 9. - С. 3-18

2. Лебедева Н.М. Ценности культуры и модели экономического поведения: Научная монография / Под ред. Н.М. Лебедевой, А.Н. Татарко. - М.: Издательство «Спутник+», 2011. - 389 с.

3. Магун В.С., Руднев М.Г. Жизненные ценности населения: сравнение Украины с другими европейскими странами // Вестник общественного мнения. 2007. № 3. - С.21-34.

4. Магун В.С., Руднев М.Г. Базовые ценности россиян в европейском контексте // Общественные науки и современность. - 2010. - № 4. С. 5-17.

5. Магун В.С., Руднев М.Г. Ценностный консенсус и факторы ценностной дифференциации населения России и других европейских стран // Вестник общественного мнения: Данные. Анализ. Дискуссии. - 2011. - Т. 110. - № 4. - С. 81-96.

6. Мартинелли А. Глобальная модернизация: переосмысляя проект современности / Альберто Мартинелли; пер. с англ. под общ. ред. А. В. Резаева. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. - 230 с.

7. Місютіна В.І. Зміна ціннісних орієнтацій українців // Детермінанти соціально-економічної нерівності в сучасній Україні; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2011.

8. Модернізація України - наш стратегічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - К., 2011. - 416 с.

9. Послание Президента Федеральному Собранию Российской Федерации [Електронний ресурс]. - 12 ноября 2009 года, Москва, Большой Кремлёвский дворец.

10. Послание Президента Федеральному Собранию Российской Федерации [Електронний ресурс]. - 22 декабря 2011 года, Москва, Кремль.

11. Ручка А. Ціннісні пріоритети населення України за умов суспільних трансформацій / А.Ручка // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. Том 1/ Аналітичні матеріали / За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М..Шульги. - К.: Інститут соціології НАН України, 2011. - 576 с. - С. 210-214.

12. Сокурянская Л.Г. Ценностная дифференциация украинского студенчества: кластерный анализ /Л.Г. Сокурянская, О.Н. Кислова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2003. - С.534-539.

13. Сокурянская Л.Г. Постмодернизация ценностного сознания современного студенчества: украинский и белорусский вариант / Л.Г. Сокурянская, О.Н. Кислова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. - Харків: Вид-во ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. - С.527-533.

14. Сокурянская Л.Г. Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода. Монография. - Харьков: Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, 2006. - 576 с.

15. Тільки глибока модернізація України сприятиме її швидкому розвитку: Виступ Президента України на урочистостях з нагоди відзначення 80-річчя утворення Дніпропетровської області [Електронний ресурс]. - 24.02.2012.

16. Тихонова Н.Е. Особенности нормативно-ценностной системы российского общества через призму теории модернизации / Н.Е.Тихонова // TERRA ECONOMICUS. - 2011. - Т. 9. - № 2. - С. 60-85.

17. Тихонова Е.Н. Социокультурная модернизация в России (Опыт эмпирического анализа) Статья 2 // Общественные науки и современность, № 3, 2008. C. 5-20

18. Україна для людей: Програма кандидата в Президенти України В.Ф.Януковича [Електронний ресурс].

19. Україна: на шляху до соціального залучення: Національна Доповідь про людський розвиток 2011 [Електронний ресурс] / [Лібанова Е., Левенець Ю., Макарова О. та ін.] - К.: ПРООН, 2011. - 124 c.

20. Anand S. Human Development Index: Methodology and Measurement / S.Anand, А.Sen. - New York: Human Development Report Office, 1994. - 21 р.

21. Eisenstadt S. N. Multiple Modernities / Shmuel N. Eisenstadt // Daedalus. - 2000. - Vol. 129. - No. 1. - Multiple Modernities (Winter, 2000). - Р. 1 - 29.

22. Eisenstadt S. N. Modernity and Modernization [Електронний ресурс] / S. N. Eisenstadt // Sociopedia. Internаtional Sociological Association. - 2010. - Р. 1 -

23. EVS (2011). European Values Study 1981-2008, Longitudinal Data File. GESIS Data Archive, Cologne, Germany, ZA4804 Data File Version 2.0.0 (2011-12-30) DOI:10.4232/1.11005.

24. Human Development Report 2011. Sustainability and Equity: A Better Future for All [Електронний ресурс]: United Nations Development Program. - New York: Palgrave Macmillan, 2011.

25. GDP and beyond: Measuring progress in a changing world [Електронний ресурс] / COM(2009) 433. - Brussels: European Commission, 2009.

26. Inglehart R. Changing Mass Priorities. The Link between Modernization and Democracy / R.Inglehart, C.Welzel // Perspectives on Politics. - 2010. - Vol. 8. - No. 2. - Р. 551-567.

27. Inglehart R. How Development Leads to Democracy: What We Know about Modernization Today / R.Inglehart, C.Welzel // Foreign Affairs. - 2009. - Vol. 8. - No. 2. - March/April.- Р. 33-41.

28. Inglehart R. Modernization, Cultural Change and Democracy: The Human Development Sequence / Ronald Inglehart and Christian Welzel. - Cambridge: Cambridge University Press, 2005. - 333p.

29. Inkeles А. Making Men Modern: On the Causes and Consequences of Individual Change in Six Developing Countries // American Journal of Sociology, Vol. 75, No. 2 (Sep., 1969), pp. 208-225

30. Inkeles A., Smith D.H.Becoming Modern: Individual Change in Six Developing Countries. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1974

31. Nussbaum M., The Quality of Life / М.Nussbaum, А.Sen / Edited by Martha C. Nussbaum and Amartya Sen. - Oxford: Clarendon Press, 1993. - 453 р.

32. Sen A. Commodities and capabilities / Amartya Sen. - Amsterdam: North-Holland, 1985. - 130 p.

33. Stiglitz J. Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress [Електронний ресурс] / Joseph E. Stiglitz, Amartya Sen, Jean-Paul Fitoussi. - 2009.

34. Wagner P. Multiple Trajectories of Modernity: Why Social Theory Needs Historical Sociology / Р.Wagner // Thesis Eleven. - 2010. - Vol. 100. - Р. 53 - 60

35. Welzel С. The theory of human development: A cross-cultural analysis / Welzel C., Inglehart R., Klingemann H-D. // European Journal of Political Research. - 2003. - Vol. 42. - Р. 341-379.

Размещено на Allbest.ru