Інтернет-блоги як феномен політичної комунікації в інформаційному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтернет-блоги як феномен політичної комунікації в інформаційному середовищі

The article is devoted to the analysis of political internet blogs as one of the most perspective means of modern political communication. It is indicated that unlike well-known network forums and other means of internet commu-nication, which simulates direct intercourse between people, a blog is orien-tated on reading of texts of author delayed in time. These texts do not have a concrete addressee, as it was in the epistolary genre. And nevertheless any reader may leave the notes "on the fields of the read book"; an author will read them and will possibly answer. The specific of the most personal blogs is that their content is devoted to the reflection of events of the own life of author and experiences or opinions meaningful for him. Herewith the high degree of freedom of author in the choice of subjects, contents and forms of diary notes. It is concluded that internet blogs are the perspective means for increase of efficiency of political process.

Сьогодні в політичному просторі вже створено набір інструмен-тів, за допомогою яких може бути реалізоване спілкування грома-дян і політиків у Мережі. Найпростіший і найпопулярніший з них - розсилання тексту листа, а також створення власних розсилок.

Для політичних кампаній особливої цінності набуває можливість працювати з лідерами думок. Дослідження зрізу аудиторії Інтернету показують, що переважна більшість користувачів Мережі склада-ють відвідувачі політичних, агітаційних та інформаційних ресурсів (у ході передвиборчої кампанії кількість відвідувачів цих ресурсів зростає в 1,5-2 рази. Для політичної комунікації важлива не стіль-ки реакція на яке-небудь інформаційне послання усередині Мережі, скільки забезпечення відгуку на це послання в традиційних ЗМІ.

Історично першими стали розсилання політичної інформації з електронної пошти. Дотепер електронна пошта є найбільш попу-лярною серед інших сервісів Інтернету завдяки простоті відправ-лення повідомлення. Однак одним з найбільш яскравих явищ в га-лузі нових інформаційних технологій стали політичні сайти.

Політичні Інтернет-сайти є найбільш сучасною й затребуваною формою політичної комунікації мережі. Основна сила політичних Інтернет-сайтів полягає в тому, що вони дозволяють концентру-вати різні Інтернет-технології, стаючи, таким чином, об'єднаним інформаційним ресурсом”. Унікальні можливості політичних Інтернет-сайтів дозволили деяким авторам назвати їх принципово новим і навіть революційним способом публічної комунікації суб'єктів політики.

На сайтах партій можна знайти інформаційні матеріали, що вира-жають думку конкретної партії (або політика), її політичні програ-ми, заяви, агітаційні й пропагандистські матеріали, фото-, теле- і аудіоматеріали, доповнені можливостями обміну думками за допо-могою електронної пошти, різних форумів, Інтернет-опитувань, ча- тів, електронних списків розсилань.

На думку М. Пуговського, політикам і партіям варто було б від-кривати блоги, записувати підкасти, створювати співтовариства в Живому Журналі, залучати прихильників. Жодна з партій не зумі-ла скористатися Інтернетом, як суперзасобом для мобілізації одно-думців. Експерт вважає, поки що в Україні кількість авторів не від-повідає кількості потенційних читачів, яких досить багато. А тому немає і якісних тематичних блогів.

Ряд експертів, серед яких Сергій Буштрук (“Перший політичний блог”), Віталій Портников, зазначають, що відсутність якісних по-літичних блогів в Україні пов'язана з тим, що недостатньо розвине-ною є політична журналістика в країні, Інтернет-ресурси поки ще не мають великого охоплення інформації й аудиторії. А політики не розуміють корисності блогів для створення свого іміджу. (Сайт Агентство Інтернет-новин).

Створювані сайти все частіше надають умови для зворотного зв'язку. Люди різних політичних світоглядів можуть брати участь у дискусіях, іноді занадто бурхливих, але здебільшого відстоюю-чи думку певних політичних кіл. Найчастіше на подібних сайтах проводяться Інтернет-голосування для з'ясування ставлення ауди-торії до актуального питання. Ці опитування, не претендуючи на вірогідність загальної картини, дуже важливі для дослідження влас-ної аудиторії партії або політика. Все це, а також власні електро-нні стрічки новин, онлайн-видання, реклама, використання сайтів як порталів і т.д. перетворює Інтернет у наймогутніший інструмент політики, тим більше, що створення власних інформаційних ресур-сів в Інтернеті на першому етапі не вимагає величезних фінансових витрат і досить просте в реалізації - створення сайту набагато про-стіше й дешевше, ніж випуск нової газети або журналу.

У виборчих кампаніях важливим є інформаційний обмін, тому що без існування зворотного зв'язку з електоратом будь-яка кам-панія приречена на поразку. Багато політичних партій і політики оцінили переваги Інтернету як засобу інтерактивного спілкування, його можливості для проведення дискусій.

Останнім часом все більш популярними стають інтернет- щоденники - блоги. Вони з'явилися наприкінці XX століття як аналог “гостьової книги” - засобу одержання відгуків або іншого зворотного зв'язку від споживача інтернет-послуги. Однак вже не-забаром блоги набули самостійного значення. На відміну від широ-ко відомих мережних форумів, інших засобів інтернет-комунікації, що моделюють безпосереднє спілкування між людьми, блог зорі-єнтований на відкладене в часі читання текстів автора. У цих тек-стів немає конкретного адресата, як це було в епістолярному жанрі. І все-таки будь-який читач може залишити “на полях прочитаної книги” свої нотатки; автор прочитає їх і можливо відповість. Спе-цифікою більшості особистих блогів є те, що їхній зміст присвя-чений відображенню подій власного життя автора, значимих для нього переживань або міркувань. При цьому зберігається високий ступінь свободи автора у виборі тематики, змісту й форми щоден- никових записів. Зацікавленість читацької аудиторії спонукає авто-ра Інтернет-щоденника вести його активно й регулярно. Опосеред- кованість взаємодії забезпечує авторам і читачам блогів необхідне почуття безпеки.

На відміну від традиційних персональних веб-сторінок блог лег-ше створити й підтримувати, а тому він частіше обновляється, до-пускаючи більш відкритий і особистий стиль, більш відверті точки зору, заохочуючи дискусії з відвідувачами й блоггерами (користува-чами, які ведуть блоги).

Дослідники виділяють такі відмінності блогів стосовно будь- яких інших каналів комунікації:

1. Легкість публікації. Кожен здатний опублікувати блог. Це за-ймає мало часу й коштує дешево. Робити зміни в блозі можливо з будь-якої точки земної кулі.

2. Легкість пошуку. Пошукові системи дозволяють легко знайти потрібний блог. Чим більше й довше підтримується блог, тим легше його розшукати читачам.

3. Опора на суспільство. Блогосфера - це одна тривала бесіда мільйонів людей. Цікаві теми й автори пов'язані один з одним за допомогою посилань. Завдяки блогам люди з однаковими інтереса-ми створюють відносини поза залежністю від свого географічного перебування.

4. Швидке поширення інформації. Інформація, яка потрапляє в блогосферу, поширюється швидше, ніж традиційними засобами ма-сової інформації.

5. Можливість прямого зв'язку. Блоги дозволяють підписатися на відновлення матеріалів, обговорень та ін. Цей процес набагато зруч-ніший, ніж прості відвідування сайтів у пошуках відновлень.

6. Взаємозв'язок. Кожний блог може бути пов'язаний з іншими, а кожний блоггер - з усіма учасниками блогосфери.

Ці фактори в сукупності створюють сприятливе середовище для формування, активного пошуку й реалізації індивідуального стилю певного блоггера.

Блоги як феномен політичної комунікації є явищем нової ін-терактивної політичної культури. Досліджувати цей феномен до-цільно тому, що він синтезує певні практики комунікації. Блоги, або, як їх ще називають, мережні щоденники, пропонують багатий матеріал для дослідження впливу Інтернету на процес політичної комунікації.

Термін “блогосфера” з'явився в 1989 р. і означав “сукупність всіх блогів”, яких на той момент було небагато. Синонімами по-няття стали “громадська думка Інтернету”, “соціальний Веб”, “жи-вий Веб” тощо. Блогосфера є е-соціальною динамічною системою. У ній одночасно присутні блог-співтовариства, де блоггери реально взаємодіють (соціальні мережі) і “ізольовані” блоггери, які потен-ційно можуть взаємодіяти з іншими блоггерами. На думку соціо-лога А. Давидова, “Блогосфера - електронна соціальна система зі змінною структурою, що функціонує на основі загальносистемних принципів, законів і соціологічних алгоритмів блоггерів у режимі реального часу”.

Американський піонер блоггінга Дэн Гиллмор назвав блоги “на-родною журналістикою” створеною людьми для людей”. Блоггери часто стають єдиними незалежними й об'єктивними журналістами в країнах, де засоби масової інформації перебувають під тиском цен-зури. Міжнародна організація “Репортери без кордонів” випускає практичні посібники збереження анонімності IP-адрес для блогге- рів, які проживають у країнах, де електронні ЗМІ підцензурні тота-літарним режимам. У Китаї, Саудівській Аравії, Ірані урядові орга-ни постійно стежать за змістом блогів і притягують до кримінальної відповідальності блоггерів, які виступають із критикою існуючого політичного режиму.

Думки блоггерів аналізують і використають у практичній діяль-ності співробітники засобів масової інформації, зокрема, електро-нних служб новин, фахівці з маркетингу, реклами, зв'язків із громад-ськістю, політичного консультування, організаційного управління суспільною репутацією компаній тощо. політик мережа комунікація блог

Вважається, що перші блоги в їх сучасному вигляді з'явилися на-прикінці 1997 або напочатку 1998 рр., хоча блогові аналоги існували вже давно. Інтернет-блоги вперше з'явилися в США й одержали по-ширення як особисті мережні щоденники, на сторінках яких можна обговорювати те, що цікавить авторів і їх друзів-передплатників. По суті, Інтернет-блоги - це творчий розвиток ідеї інтернет-форумів убік їхньої індивідуалізації, підвищення прав і можливостей окре-мих користувачів. Можна сказати, що блог - це одночасно онлайно- вий щоденник і новий електронний засіб масової інформації (інди-відуальний онлайновий електронний журнал).

У 1999 р. відомий Інтернет-бізнесмен і Інтернет-журналіст Джон Гілфойл стверджував, що інформаційні сайти повинні робити став-ку, як мінімум, на щоденне відновлення інформації (тоді багато сай-тів обновлялися раз на тиждень або навіть на місяць), щоб виграти змагання з телебаченням, радіо й газетами. Він також наполягав на тому, що Інтернету потрібні коротші новини з особистісною дум-кою автора, тим самим Інтернет відрізнятиметься від “коректних” новин традиційних засобів масової інформації. Але, здебільшого, новинні сайти все-таки не змінили традиціях звичайних засобів ма-сової інформації. Однак до порад Гілфойла прислухалися блоггери і вже через два роки блоги здобули більшу популярність і вплив у США.

Ще в 2004 р. поняття “блог” не було зрозумілим для широкої публіки й навіть посідало перше місце в десятці найпопулярніших пошукових запитів у словнику Мерріам-Вебстера. Цікаво, що імен-ник “блог” було додано в словник зовсім недавно - 1999 року, а до

Академічного словника Меріам-Вебстера - лише 2005 року, в оди-надцяте його видання. В 2006 р. значення слова “блог” стало відо-мим практично всім користувачам мережі Інтернет.

У той же час, дане поняття продовжує залишатися популяр-ним і стає предметом дискусій у різних інформаційних виданнях. В 1998 р. був складений перший список “блогів”, а 1999 року від-крився перший портал portal.eatonweb.com, що об'єднав авторів мережних щоденників (блоггерів). Водночас розроблювачі форми Pdas (www.pdas.com) безкоштовно запропонували всім бажаючим власну службу ведення “блогів”, а програмісти Pyra (www.pyra. com) випустили “движок” Blogger.com, спочатку зорієнтований на представників ІТ-середовища. Тоді ж з'явилася “блог”-служба, чий аналог Lrve Journal став найпопулярнішим серед мережних графо-манів і експериментаторів. Один з активних мережних учасників “блоггер” Петер Мерхольц переробив термін “web log” в “weblog”, у результаті чого з'явилося сучасне поняття “блог”, яке 2003 р. було занесено в Оксфордський словник і до сьогодні визначається як мережний щоденник одного або декількох авторів, складений із записів у зворотному хронологічному порядку. Тім О'райллі, ав-тор статті “Відкриваючи майбутнє” визначає блоги як щоденники посилань і міркувань над цими посиланнями, які є новим засобом комунікації для технічної еліти. Він пояснює, що блоги - це не нове покоління домашніх сторінок з перевагою змісту над дизайном і простою системою управління, а скоріше, платформа для експери-менту над тим, як Всесвітня мережа працює (колективні посилання, віртуальні співтовариства, засіб для об'єднання тощо).

На сайті Yandex є наступне визначення блога: “мережний щоден-ник одного або декількох авторів, що складається із записів у зво-ротному хронологічному порядку”.

Очевидно, що популярність блогів викликана тим, що сучасна людина стала більше прагнути до самовираження, до самостійно-го формування свого кола спілкування й кола джерел інформації. Блоги надали для цього зручні технічні засоби. Як пише А. Хи- тров, “Автором мережного щоденника рухає своєрідний азарт від усвідомлення своєї експансивності. Щось на кшталт інстинкту за-хоплення нових територій. Автор одержує позитивний зворотний зв'язок, коли розуміє, наскільки пластичний матеріал, з яким він працює... Користувач може за п'ять хвилин створити свій аккаунт у мережному щоденнику, за десять може вибудувати за шаблоном до-машню сторінку, ініціювати дискусію у форумі, яка буде підхоплена масою інших користувачів знову ж за досить короткий час. Автор може відмовитися від тотожності своєї особистості й втрутитися в цю дискусію від іншої особи. Його поява в мережі не залишиться непоміченою. Він буде проіндексований пошуковими машинами, знайдений друзями, ворогами або, за відсутністю таких, принаймні, може виявитися атакований спамерами. Написання ж чого-небудь у мережному щоденнику гарантує певний відгук. Власне існування користувача неминуче буде доведено”.

Використання блогів дозволяє швидко створювати нові соціаль-ні мережі, не обмежені державними кордонами співтовариства по інтересах, захопленням і симпатіям. Для блогів характерна можли-вість публікації відгуків, коментарів відвідувачами. Це робить блоги середовищем мережного спілкування з рядом переваг перед елек-тронною поштою, групами новин, веб-форумами й чатами, тому що інтернет-блоги привертають увагу багатьох політиків, які прагнуть йти в ногу з часом .

З одного боку, блоги популяризують актуальні дані з менш ці-кавих блогів, одночасно, звертаючи на них увагу читачів. З іншого боку, такі блоги мають власну точку зору на те, що цікаво чита-чам, а що ні. Фактично блоги впливають на політику й на контент традиційних ЗМІ. Дискусії з приводу співвідношення традиційних ЗМІ й блогів, порівняння традиційної друкованої літератури й ме- режної онлайнової творчості приводять до висновку, що блоги не можна класифікувати як приналежні до якогось розряду вже наяв-них ресурсів Інтернет-простору. Мова йде про зовсім нове явище, що, безперечно, впливає на процес політичної комунікації й фор-мування медіа-простору, надає йому нових відтінків. Це не дивно, оскільки історія свідчить, як, наприклад, у результаті освоєння єв-ропейцями вогнепальної зброї трансформувалася лицарська етика, а технологічні інновації в індустрії музичних інструментів призве-ли до збагачення музичної культури XX століття новими жанрами й напрямками.

Початок процесу політизації блогів датується листопадом 2000 р. Незалежний журналіст Джош Маршалл запустив блог TalkmgPomtsMemo, на якому обговорювалася “флоридський криза” - суперечливі результати голосування за кандидатів у пре-зиденти США в штаті Флорида. У вересні 2001 р. блоггери вперше стали джерелом інформації для “великих” засобів масової інфор-мації. Нью-Иоркські автори Інтернет-щоденників вели репортаж з місця подій про теракт 11 вересня 2001 р. Вони публікували фото-графії, описували події, свідками яких стали, розповіді очевидців, чутки тощо. Тоді ж на ряді факультетів журналістики американ-ських університетів почалося вивчення феномена блогів.

В 2002 р. відбувся, напевно, перший великий політичний скан-дал, викликаний діями блоггерів. На церемонії вшановування най-старшого члена Сенату США - Строма Турмонда, лідер сенатської більшості Трент Лотт заявив, що США стали б кращою країною, якщо Турманд півстоліття тому виграв би президентські вибори. Скандальність полягала в тім, що Турмонд претендував на вищий пост у США 1948 р. Тоді він був прихильником расової сегрегації. Незважаючи на те, що цю репліку почули кореспонденти багатьох засобів масової інформації, вони не надали їй значення або вирі-шили не повідомляти про неї публіці. Однак детальний опис цього інциденту опублікували блоггери. У результаті Трент Лотт був зму-шений піти у відставку зі свого поста.

Подальшому стрімкому розвитку блогів дала поштовх війна в Іраку. Після вторгнення в Ірак багато американських військовос-лужбовців створили свої щоденники, у яких описували подробиці воєнних дій. На інших блогах родичі й друзі солдат розміщали сол-датські листи з описанням того, що відбувається. Аналогічні блоги створили й іракці. Військові блоги стали популярними серед лю-дей, що цікавляться ходом бойових дій. У листопаді 2002 р. відомий інтернет-підприємець Девід Сіфрі створює першу пошукову маши-ну для блогів - Technorati.

У березні цього ж року блоги вперше приходять у велику полі-тику. Кандидат у Президенти США Говард Дін створив блог, що ви-світлює питання виборів - Dean Cakk To Action, пізніше перейме-нований в Blog To America. Багато американських політиків стали активно агітувати й збирати гроші на виборчу кампанію за допомо-гою блогів і блоггерів.

А 2004 р. блогами зацікавилися медійні компанії. Компанія Gawker Medrn створила блог Wonkette, що публікує чутки, одержу-вані з коридорів влади Вашингтона.

Політичні блоги читають редактори, видавці, репортери, огляда-чі та ін. Впливовий журнал Foreign Policy, який провів опитування ряду провідних політичних коментаторів і журналістів США, дій-шов висновку, що більшість із них постійно відвідують сторінки персональних Інтернет-журналів. За даними дослідження, проведе-ного компанією Pe Research Center for the People and the Press, май-же 4 % американських користувачів Інтернету постійно звертають-ся до блогів для одержання інформації. У соціальній сфері блоггери вперше виявили себе під час стихійного лиха - азіатського цунамі. Блоггери допомогли сотням жертв катастрофи знайти зниклих ро-дичів, одержати допомогу тощо.

Більше того, політичні блоги здатні впливати й на світову політи-ку. Так, політологи Маргарет Кек з Університету Джона Хопкінса й Катрін Сіккінс із Університету Міннесоти звернули увагу на те, що політичні активісти, нездатні змінити положення у своїх країнах, все частіше звертаються до допомоги блогів, щоб привернути увагу світової громадськості й у такий спосіб вплинути на свою владу. Вони назвали це явище “ефектом бумеранга” - збільшення тиску на цю країну. Перші зразки цього явища вже відомі: так арешт відо-мого китайського блогера призвів до того, що багато держав висло-вили Пекіну свою стурбованість цим фактом.

Як відзначають аналітики, автори мережних щоденників іноді виявляються оперативнішими й об'єктивнішими, ніж професійні журналісти. Як приклад можна навести фотослужбу приватного веб-сайту Fhckr.com, на якому фотографії подій з'являються швид-ше, ніж на сторінках інформаційних агентств.

Як ми вже відзначали вище, прийнято визначати блоги як онлай- нові щоденники. Йдеться про спеціально створені веб-сервіси на базі сучасних інфокомунікаційних технологій (і в цьому їхня від-мінність від звичайних гостьових книг і форумів), на яких корис-тувачі ведуть електронні щоденники, коментують записи інших користувачів, самостійно управляють змістом і видаляють зайві коментарі. Слово “блог” (Blog) походить від англійського Weblog, що перекладається як веб-журнал. Відповідно ведення онлайнового щоденника або блога одержало назву блоггинг, а людина, яка веде блог - блоггер. Блоги стали не тільки природним продовженням моди на ведення домашніх сторінок користувачами Інтернету, але й дозволили збільшити число непрофесійних письменників завдяки застосуванню спеціального програмного забезпечення (“движків блогів”), що дає можливість користувачам без особливої технічної підготовки підтримувати свої щоденники.

Як образно висловився А. Хитров, “дерево можливих дій ме- режних агентів має безліч галузей”. Таким чином, сутність ведення мережного щоденника не зводиться до створення в ньому записів. Вести мережний щоденник - це означає, займатися постингом, ко-ментуванням, включенням або виключенням інших користувачів як друзів, читанням, застосуванням візуальних засобів, роботою над оформленням щоденника, брати участь у житті віртуальних спів-товариств, організовувати їх. Так, наприклад, в “Живому журналі” модусами активного віртуального життя виступають вивішуван-ня фотографій, використання деяких елементів мови html, зміна “юзерпіків”, вибудовування гіпертекстових полів, використання ме-режного жаргону.

Поступово блоги перестали бути екзотичною розвагою для окре-мих користувачів. їх стали розглядати як спосіб масової доставки інформації, що не могло не зацікавити організації й суспільні групи. З'явилися класифікації блогів, наприклад, за авторським складом - особисті, групові (корпоративні, клубні тощо) або суспільні (від-криті) або ж за змістом - тематичні або загальні. Нині, за даними Weblogs Cumulative, у світі налічується 68 млн. блогів.

Блоги використовуються політиками як засіб комунікації й для підвищення своєї популярності. 2005 р. в New York Trnes була опу-блікована стаття про ріст популярності політичних блогів. На думку авторів газети, політичні блоги стали сьогодні проявом сили (або як говорять французи “tour de force”) для багатьох політичних кіл. Вплив блогів особливо відчутний після голосних і несприятливих подій. Також слід зазначити інформаційну роль блогів як своєрідної альтернативи офіційним ЗМІ. Як приклад можна згадати все ті ж блоги американських солдатів, які розповідали правду про те, що відбувається на війні в Іраку. Ці блоги стали альтернативою офіцій-ній пресі й пропагандистським інструментам адміністрації США. Блогерський рух став своєрідною формою протесту проти тиску ад-міністрації на ЗМІ.

Традиційні засоби масової інформації - газети, журнали, ТВ і радіо, стали публікувати огляди блогів і запрошувати популярних блоггерів як коментаторів. 2004 року відбувся перший конфлікт між традиційними ЗМІ й блогами. Телекомпанія CBS випустила в ефір програму, у якій були продемонстровані архівні документи, згідно з якими президент Джордж Буш був недбайливим військовослужбов-цем, що ухилявся від відправлення у В'єтнам. Ця передача вийшла в розпал виборчої кампанії. Блоггери - прихильники Буша перекон-ливо довели, що використані CBS документи є фальшивкою. CBS принесла свої вибачення. Тоді ж найбільші партії США - Демокра-тична й Республіканська - акредитували ряд блоггерів на своїх пар-тійних з'їздах як представників ЗМІ.

Оцінюючи роль блогів у політиці, дослідники виділяють най-більш характерні тенденції: 1) використання блогів для інформу-вання, консолідації прихильників і координації їхніх дій; 2) про-паганда й “обкатування” своїх ідей”; 3) контрпропаганда, боротьба проти політичних опонентів.

Останнім часом політичні ЗМІ багато уваги приділяють блогос- фері. Дослідники пояснюють це чотирма причинами: матеріальні стимули (дешевий і якісний контент), особисті зв'язки в Мережі (першими політблоггерами найчастіше були журналісти з тісни-ми контактами в провідних традиційних медіа), аналіз і швидкість. Провідні політичні блогери стають усе більше впливовими. Одним з фактів на підтвердження цього є те, що і Республіканська партія, і Демократична партія США акредитували блоггерів як співробітни-ків ЗМІ на свої з'їзди.

У Росії одним з найбільш популярних є блог LAeJournal - блог- платформа для розміщення онлайнових щоденників (блогів). Служ-бу відкрив у 1999 році американський програміст Бред Фіцпатрик. 3 грудня 2007 року компанія SA Apart продала службу російській компанії “СУП”. Російський сектор Живого Журналу останніми ро-ками є одним із тих, що динамічно розвиваються. Зараз він містить, за деяким даними, більше 1 млн. щоденників і співтовариств, у яких щодня з'являються десятки тисяч записів. Більшість блоггерів - жи-телі найбільших міст, де найпоширенішим є інтернет-зв'язок.

Існує багато аналогів LAeJournal, що працюють практично за тим же принципом мережних щоденників (Дуже Живий Журнал, Duly. ru, WordPress - російська версія, авторський проект Алекса Екслера, Sell Me, Блог mblog.ru: усе про “блоги” (щоденники). Фактично у всіх великих компаніях на зразок IBM і Microsoft ведуться корпо-ративні “блоги”. Досить популярними є так звані колективні “бло-ги”, які, по суті, є поєднанням дайджесту з форумом. Як приклад колективного “блога” можна навести вартий уваги ресурс Dmry.ru, створений, звичайно, за аналогією з Metafilter.com, одним із самих інтелігентних американських “блогів”, який найчастіше представ-ляє повідомлення-кальки з англійської мови, проте досить попу-лярний серед російськомовної аудиторії Інтернету. Є колективним “блогом” і проект Memepool.com, заснований на принципах гіпер- тексту: кожне слово пропозиції в повідомленні має бути гіперпоси- ланням. Саме своєю безглуздістю цей “блог” і залучає користувачів. Відомий багатьом і європейський проект Fistfulofeuros.net, де чи-мало європейських політиків (у тому числі й східноєвропейських) висловлюють свої думки й ведуть обговорення.

Сервіс fivejournal.com є безперечним лідером серед користувачів блого-сервісів і в українському сегменті Інтернету. Російськомов- ність “Живого журналу” не перешкодила українцям створити в ЖЖ багато тематичних співтовариств. Серед них є співтовариство, мета якого рекламувати нові співтовариства українського сегмента Інтер-нету (http://communityЛivejoumaLcom/ua_fipromo/profile).

Блог “Відтінки Сірого” став першим блогом, зареєстрованим як засіб масової інформації. У всякому разі, першим на пострадянсько-му просторі, повідомляє “Комсомольська правда в Україні”.

Як свідчить ліцензія на створення ЗМІ, опублікована блогге-ром, його засіб масової інформації є “електронним періодичним виданням”.

У ліцензії записано, що тематика даного блога - “інформаційно- пізнавальна, а також реклама відповідно до законодавства”.

За неперевіреними даними ЖЖ-проекта Ukrammns, сьогодні українською мовою на платформі LiveJoumal пишуть близько де-сяти тисяч блоггерів. Основна перевага Живого Журналу полягає в тім, що тут удалося зібрати цікаве співтовариство користувачів, які цінують можливість спілкуватися один з одним.

Поряд з Живим Журналом розвиваються й інші подібні сервіси - Blogger.com, Blogs mafi.ru, Dmry.ru, Liveinternet.ru, Lj.rossm.org, MySpace та ін. Усе більше стає інших онлайн-співтовариств. Багато щоденників мають не стільки “приватну”, скільки яскраво виражену суспільно-політичну спрямованість. Багато щоденників “партійно- політичної спрямованості” використовуються політиками для залу-чення прихильників, для надання їм інформації, для координації дій під час проведених заходів.

Разом із зазначенням переваг політичних блогів, варто вказати й на їхні недоліки. Зокрема, на обмеженість їх аудиторії активними користувачами Інтернету. Також варто враховувати те, що аудиторія блогів безпосередньо пов'язана з інтелектуальною й політичною елітою, відтак здатна слугувати потужним ретранслятором інфор-мації, але здебільшого лише у цьому середовищі.

Певну проблему представляють також фейкові щоденники, які зустрічаються у Живому Журналі з використанням імен відомих політичних діячів або імен, схожих на імена реально існуючих бло-гів, з метою привернути увагу користувача Інтернету до свого що-денника для повідомлення свідомо помилкової або неперевіреної інформації. Для цього можуть застосовуватися аналогічний дизайн і структура щоденника.

В цілому можна вважати інтернет-блоги вкрай перспективним засобом підвищення ефективності політичного процесу.

Размещено на Allbest.ru