Трансформація зовнішньополітичного курсу США щодо ісламської Республіки Іран у період президентства Дональда Трампа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація зовнішньополітичного курсу США щодо ісламської Республіки Іран у період президентства Дональда Трампа

Турчин Я.Б.,

доктор політичних наук, професор, директор Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ «Львівська політехніка» (Україна, Львів),

Демчишак Р.Б.,

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політології та міжнародних відносин НУ «Львівська політехніка» (Україна, Львів),

Метою роботи виступає з'ясування цілей та завдань сучасної зовнішньополітичної стратегії Вашингтона щодо Тегерана та факторів їх визначення. Використано наступні методи дослідження: системно-структурний, порівняльний, історичний.

В результаті дослідження встановлено, що оголошений адміністрацією Д. Трампа вихід США з міжнародних домовленостей з регулювання іранської ядерної програми, так званого Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) (травень 2018 р.), засвідчив корекцію зовнішньополітичного курсу щодо ІРІ, фактично ставши сигналом початку розробки нової стратегії Вашингтона на Близькому Сході. У центрі цієї стратегії - максимальна протидія Тегерану в військово-політичній сфері. Інший важливий аспект близькосхідної стратегії Д. Трампа - скорочення іранської присутності в Сирії. Серед факторів, що спричинили вищезгадану корекцію, варто виділити, на нашу думку, наступні: тиск традицій взаємовідносин між США та ІРІ; особливості сучасної міжнародної кон'юнктури як на глобальному рівні (зовнішньополітичне позиціонування Росії, КНР, ЄС) так і регіональному (позиції Ізраїлю та інших традиційних союзників США на Близькому Сході); зовнішньополітичні позиції та фактор присутності основних міжнародних акторів у сирійському конфлікті.

Отже, США та ІРІ находяться у постійній конфронтації, і поодиноке потепління у їх відносинах мало короткостроковий характер. Зважаючи на могутність обох держав, ця конфронтація є серйозним дестабілізуючим чинником як у регіональному, так і у глобальному масштабах. Зміна зовнішньополітичного курсу США щодо ІРІ адміністрацією Д. Трампа черговий раз загострила протистояння між державами, зробивши ситуацію на Близькому Сході більш вибухонебезпечною та менш прогнозованою.

Ключові слова: США, Ісламська республіка Іран, Дональд Трамп, Спільний всеосяжний план дій (СВПД), Близький Схід.

The purpose of the article is to clarify the goals and objectives of Washington's current foreign policy strategy towards Tehran and the factors for their determination. The following research methods are used: systematic, structural, comparative, historical.

The study found that the announcement by the administration of D. Trump of the withdrawal of the United States from international agreements on the regulation of the Iranian nuclear program, the so-called Joint Comprehensive Plan of Action (JCPOA) (May 2018), showed a correction of the foreign policy towards IRI, in fact, signaling the beginning development of Washington's new strategy in the Middle East. The center of this strategy is the maximum opposition to Tehran in the military-political sphere. Another important aspect of D. Trump's Middle East strategy is to reduce Iran's presence in Syria. Among the factors that led to the aforementioned correction, we should highlight, in our opinion, the following: the pressure of the relationship between the USA and IRI; the peculiarities of the current international situation both at the global level (the position of the Russian Federation, China, the EU) and regional (the position of Israel and other traditional US allies in the Middle East); foreign policy positions and the presence of major international actors in the Syrian conflict.

Consequently, the USA and IRI are in constant confrontation, and the warming in their relationship was temporary. Taking into account the power of both states, this confrontation is a serious destabilizing factor both at the regional and at the global level. Changing US foreign policy toward IRI by D. Trump again intensified the confrontation between countries, making the situation in the Middle East more explosive and less predictable.

Keywords: USA, D. Trump, IRI, calledJointComprehensive Plan of Action (JCPOA), Middle East.

Відносини між США та Ісламською республікою Іран завжди виступали своєрідним барометром міжнародної стабільності як у регіоні Близького та Середнього Сходу, так і у світі загалом. Дослідження специфіки американо-іранських відносин з часу функціонування адміністрації Дональда Трампа актуалізується як з позицій аналізу причин та факторів корекції зовнішньополітичного курсу США щодо ІРІ, так і трансформації міжнародної системи та статусу головних міжнародних акторів на сучасному етапі. зовнішньополітичний стратегія трамп тегеран

Метою роботи виступає з'ясування цілей та завдань сучасної зовнішньополітичної стратегії Вашингтона щодо Тегерана та факторів їх визначення.

Буквальна сучасність проблематики дослідження зумовила його зорієнтованість на електронну джерельну базу, оскільки наукових розвідок у даному напрямі, за винятком кількох статей іноземних авторів [3; 9], що заторкують окремі аспекти проблеми, ще не здійснено.

Відносини ІРІ та США мають складну та довгу історію. Протягом останніх десятиліть характеризуються тривалою конфронтацією, яка зачіпає інтереси багатьох держав регіону Близького Сходу, РФ, країн Європи, Китаю та Індії. Ісламська революція 1979 р. пертворила Іран на потужний регіональний центр, на який складно впливати навіть глобальним гравцям на міжнародній арені, зокрема США [2, с. 25-27].

Проте варто відзначити, що в період президен- ства Барака Обами відносини між країнами значно покращились та ознаменувались підписанням історичної ядерної угоди, відомої як Спільний всеосяжний план дій (СВПД). Підписавши ядерну угоду з Іраном, екс-президент Б. Обама назвав цю подію найбільшим здобутком свого президентства, у свою чергу його наступник Дональд Трамп трактував її найбільшим прорахунком за всю новітню історію зовнішньополітичної діяльності США.

14 липня 2015 року, в день, коли було оголошено про узгодження Спільного всеосяжного плану дій шісткою міжнародних посередників (США, РФ, КНР, Велика Британія, Франція, Німеччина) та Іраном [6], спікер Палати представників Конгресу США Дж. Бейнер назвав угоду неприйнятною і пообіцяв не допустити її реалізації. Реакція спікера Палати представників була частково обумовлена позицією ключового союзника США - прем'єр-міністра Ізраїлю Б. Нетаньяху, який встиг оголосити угоду «помилкою історичного масштабу». Окрім того і громадська думка американців щодо угоди була неоднозначною. Так, в середині липня 2015 р. тільки 33% населення схвалювали угоду з Іраном, тоді як 45% опитаних виступали проти (до вересня співвідношення тільки погіршилося: 21% і 49% відповідно) [10].

Різке засудження угоди з Іраном з боку ізраїльського прем'єр-міністра Б. Нетаньяху сприяло наростанню напруженості між Ізраїлем і США. Ізраїль не бажав втрачати неофіційний статус ядерного монополіста на Близькому та Середньому Сході, що дозволяв позиціонувати себе винятковою силою в регіоні [11].

Тим не менше, незважаючи на значну критику договору рядом країн Близького Сходу, 20 липня 2015 року в повній відповідності з СВПД Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію №2231 [8], котра схвалила план дій. Усі учасники договору приступили до виконання його положень, згідно яких ІРІ зобов'язувалася обмежити розвиток своєї ядерної програми в обмін на поступове зняття міжнародною спільнотою, зокрема США та країнами ЄС, накладених на Іран санкцій.

Обрання Д. Трампа президентом США 20 січня 2017 р. знаменувало певну корекцію політики офіційного Вашингтона. Президент вирішив різко змістити пріоритет із зовнішньої політики на внутрішньополітичні завдання, що було одразу сприйнято в Європі як повернення до політики ізоляціонізму. В терміновому порядку виникла потреба у новій доктрині для оформлення зовнішньополітичного курсу і надання впевненості союзникам і міжнародним партнерам США.

Згодом, Д. Трамп представив свою першу Стратегію національної безпеки (СНБ), в якій відображено основні завдання та пріоритети президента та його адміністрації.

У СНБ вказані 4 головні сфери національних інтересів Сполучених Штатів, які повинні підвищити конкурентоспроможність США на світовій арені:

1) забезпечення безпеки;

2) забезпечення процвітання;

3) збереження миру в усьому світі за рахунок передових технологій у військовій, кібернетичній та космічній галузей;

4) розширення американського впливу на планеті [7].

Варто відзначити, що в стратегії робиться серйозний акцент на економічній безпеці. На одному з офіційних брифінгів було сказано, що найпотужнішою зброєю США є її валовий внутрішній продукт. Адміністрація Д. Трампа поновила погляд на економічні санкції як реальний механізм тиску на будь-яку державу світу. На сьогодні односторонні санкції США впроваджені проти наступних держав або головних політиків цих держав: Іран, РФ, КНР, Венесуела, Сирія.

Серед загроз США виділені ізгої, ревізіоністи і терористи. Держави-ізгої загрожують своїм сусідам зброєю масового ураження і дестабілізують важливі регіони світу. Відповідно до СНБ Іран і КНДР є режимами-ізгоями, які загрожують сусідам, поширюють терор і бажають отримати зброю масового знищення. Це в свою чергу і дестабілізує регіон Близького сходу. Ревізіоністські країни хочуть створити світ, який не відповідає американським інтересам і цінностям, саме в цю категорію включені РФ і КНР. До останньої групи належать транснаціональні терористичні організації (ІД, Хамас, Хезболла, Аль-Каїда) і злочинні синдикати [7].

Курс зовнішньої політики США щодо ІРІ значно змінився, оскільки адміністрація Д. Трампа зайняла жорстку антиіранську позицію. «Іранська ядерна угода» піддавалася критиці Республіканською партією, особливо в період передвиборної президентської кампанії 2016 року. Д. Трамп заявив, що Спільний всеосяжний план дій щодо іранської ядерної програми (СВПД) - це «найгірша угода в історії», що стала «катастрофою для Ізраїлю, Америки і всього Близького Сходу», і для його зовнішньої політики анулювання даної угоди є ціллю номер один. Позиція Д. Трампа по Ірану багато в чому збігається з офіційною позицією Ізраїлю [9].

Загострення американо-іранських відносин ускладнює врегулювання кризових ситуацій на Близькому Сході, в тому числі в Сирії та Іраку. Іран є учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Порушення одним з учасників договору режиму нерозповсюдження становить загрозу міжнародній безпеці. Однак доказів того, що Іран порушує режим нерозповсюдження або веде розробки в галузі атомної енергії в військових цілях, немає.

Після підписання «ядерної угоди» 2015 р. позиції Ірану в регіоні зміцнилися. Виріс іранський вплив і за межами регіону: Тегеран надає фінансову та консультативну підтримку КНДР. Зміцнення Ірану підсилює протистояння з іншими регіональними акторами - союзниками США, державами Перської затоки і Ізраїлем. Про це свідчить і посилення позицій ІРІ в сирійському конфлікті [3, р. 468].

Перші офіційні звинувачення на адресу Ірану були озвучені на 53-й конференції з безпеки в Мюнхені. Віце-президент США М. Пенс назвав Іран головним спонсором тероризму в світі і заявив, що Америка не дозволить Ірану отримати ядерну зброю, звинувативши Іран в тому, що він продовжує дестабілізувати ситуацію на Близькому Сході та підтримує тероризм. Але у свою чергу прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив про наявність в його розпорядженні секретних документів, що підтверджують існування в минулому у Ірану програми створення ядерної зброї. Документи доводять, стверджує прем'єр-міністр Ізраїлю, що представники Ірану обманювали міжнародну громадськість при укладенні в 2015 році угоди про обмеження ядерної програми. Адже дипломати з Ірану стверджували, що ніколи не працювали над створенням ядерної зброї. За словами Б. Нетаньяху, тисячі здобутих ізраїльською розвідкою документів свідчать про існування в Ірані програми під назвою «Проект Ахмад», метою якої було створення п'яти боєголовок потужністю 10 кілотонн у тротиловому еквіваленті.

Держсекретар США, колишній директор ЦРУ М. Помпео заявив, що документи, на думку США, справжні і поза всяким сумнівом доводять, що іранський режим приховував правду під час підписання СВПД [1].

Проте, такі заяви спростовує Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), яке моніторить ситуацію та проводить регулярні перевірки атомних обєктів в Ірані. Країни Євросоюзу також не погоджувалися з такими твердженнями США та їх союзників, сприаючись на офіційні дані МАГАТЕ та їх звіти.

У звіті цієї організації підкреслюється, що незважаючи на тиск з боку США, які в односторонньому порядку вийшли із СВПД, Іран продовжує дотримуватися умов ядерної угоди. Вказується, зокрема, що в сфері збагачення урану Тегеран все ще далекий від вичерпання встановленого договором ліміту в 300 кілограмів. Будівництво реактора на важкій воді в місті Арак, який в змозі виробляти плутоній для військових цілей є призупинене. Та й допуск інспекторів МАГАТЕ на іранські об'єкти був ретельно відрегульований [13] .

3 лютого 2017 року було оголошено про нові санкції з боку США проти Ірану. До санкційного списку потрапили 8 іранських компаній, діяльність яких пов'язана з тероризмом. Ще проти 17 компаній були прийняті обмежувальні заходи через їх участь в розробці і виробництві балістичних ракет. Всі ці заходи були вжиті з метою стримування розвитку ядерної програми Ірану [12].

2 серпня 2017 року Д. Трамп підписав закон PL 115-44 (CAATSA), який визначав перелік санкцій проти Ірану. Факт прийняття такого законопроекту демонстрував те, що Іран є значною загрозою для США. Цей документ зобов'язував президента надавати один раз в два роки детальний звіт про військову міць Ірану та його діяльність в області національної безпеки. Окрему увагу було приділено іранській програмі балістичних ракет, зокрема санкції поширювались щодо осіб і організацій, що сприяють розвитку програми. Особлива увага акцентувалася на актуальності терористичної загрози з боку Ірану та відповідних санкціях проти тих, хто підозрюється в підтримці терористичних організацій. Крім того, знову прописувалися санкції проти порушників ембарго щодо торгівлі зброєю, а також з проблематики затримання Іраном громадян США [4] .

Офіційно Д. Трамп підписав наказ про вихід з ядерної угоди в травні 2018 року. Після цього розпочався процес відновлення дії санкцій проти ІРІ; це реалізовувалося у два етапи - перший етап 90 днів після виходу з угоди, другий - 180 днів після виходу з угоди.

3 7 серпня 2018 р. в силу вступили заборони на: продаж і передачу доларів у готівковому еквіваленті Ірану; торгівлю золотом та іншими дорогоцінними металами з Іраном; проведення розрахунків іранською валютою (ріали); будь-які операції, пов'язані з виплатами іранського держборгу; торгівлю чорними та кольоровими металами, алюмінієм, графітом, сталлю, вугіллям і програмним забезпеченням промислового призначення; імпорт предметів розкоші, зокрема іранських килимів і чорної ікри; поставки пасажирських літаків до Ірану.

З 5 листопада 2018 р. було відновлено три головних обмеження: фактична заборона на операції в доларах для банків тих країн, які відмовилися обмежувати закупівлю іранської нафти; санкції проти іранських портів і ключових галузей економіки: енергетики, судноплавства і суднобудування; всі розрахунки іноземних банків з центробанком Ірану і заборону на доступ Ірану до валюти, яку він зберігає на зарубіжних рахунках [5].

Вихід США з Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) знову загострив питання про санкції проти Ірану. Рішення Д. Трампа щодо СВПД означає повернення США до всього комплексу економічних санкцій, які накладалися на Тегеран до укладення «ядерної угоди». Демарш американської адміністрації посилив невизначеність міжнародного бізнесу і торгових партнерів Ірану в силу екстериторіальності санкцій США. Американський мінфін уповноважений конгресом і адміністрацією президента штрафувати або застосовувати інші заходи проти окремих осіб, компаній і держав, які співпрацюють з Іраном по визначених американцями заборонених проектах.

Рішення Д. Трампа було піддане критиці з боку всіх учасників СВПД, включаючи союзників США. Проблема іранської ядерної програми розділила ключових учасників СВПД навпіл, на тих, які прагнуть зберегти ядерну угоду, і тих, які критикують та засуджують її. До очікуваних жорстких заяв Росії і КНР приєднався Європейський союз. З урахуванням того, що США навряд чи переглянуть своє рішення, така ситуація, очевидно, носитиме довгостроковий характер.

Оголошений адміністрацією Д. Трампа вихід США з міжнародних домовленостей з регулювання іранської ядерної програми (СВПД) засвідчив корекцію зовнішньополітичного курсу щодо ІРІ, фактично ставши сигналом початку розробки нової стратегії Вашингтона на Близькому Сході. У центрі цієї стратегії - максимальна протидія Тегерану в військово-політичній сфері. Інший важливий аспект близькосхідної стратегії Д. Трампа - скорочення іранської присутності в Сирії. Серед факторів, що спричинили вищезгадану корекцію, варто виділити, на нашу думку, наступні: тиск традицій взаємовідносин між США та ІРІ; специфіку сучасної міжнародної кон'юнктури як на глобальному рівні (зовнішньополітичне позиціонування Росії, КНР, ЄС) так і регіональному (позиції Ізраїлю та інших традиційних союзників США на Близькому Сході); зовнішньополітичні позиції та фактор присутності основних міжнародних акторів у сирійському конфлікті.

Отже, США та ІРІ находяться у постійній конфронтації, і поодиноке потепління у їх відносинах мало короткостроковий характер. Зважаючи на могутність обох держав, ця конфронтація є серйозним дестабілізуючим чинником як у регіональному, так і у глобальному масштабах. Зміна зовнішньополітичного курсу США щодо ІРІ адміністрацією Д. Трампа черговий раз загострила протистояння між державами, зробивши ситуацію на Близькому Сході більш вибухонебезпечною та менш прогнозованою.

Список використаних джерел

1. Израиль и США обвинили Иран во лжи при подготовке ядерного соглашения [Електронний ресурс] // Meduza.io. - 2018. - Режим доступу: https:// meduza.io/news/2018/05/01/izrail-i-ssha-obvinili-iran- vo-lzhi-pri-podgotovke-yademogo-soglasheniya.

2. Федорова И.Е. Иран - США: Диалог и противостояние / И.Е. Федорова. - М.: Институт востоковедения РАН, 2004.- 141с.

3. Al Sarhan A. S. United States Foreign Policy and the Middle East/ A. S. Al Sarhan //Open Journal of Political, 2017. - №4 (7). - P. 454-472

4. Countering America's adversaries through sanctions act [Електронний ресурс] // ingress. gov. - 2017. - Режим доступу: https://www.congress. gov/115/plaws/publ44/PLAW-115publ44.htm

5. Executive order №12170 of Nov. 14, 1979

Blocking Iranian Government property [Електронний ресурс] // Treasury.gov. - 2012. - P. 1-4. - Режим доступу: https://www.treasury.gov/resource-

center/sanctions/Programs/Documents/Executive%20 Order%2012170.pdf

6. Joint Comprehensive Plan of Action, Vienna, 14 July 2015: Letter dated 16 July 2015 from the Permanent Representative of the United States of America to the United Nations addressed to the President of the Security Council [Електронний ресурс]// UN Security Council.

- Режим доступу: https://undocs.org/en/SZ2015/544

7. National Security strategy of the United States of Amerika 2017 [Електронний ресурс] // Whitehouse. gov. - 2017. - P. 7-34. - Режим доступу: https://www. whitehouse.gov/wp-content/uploads/2017/12/NSS- Final-12-18-2017-0905.pdf

8. Resolution 2231 (2015) Adopted by the Security Council at its 7488th meeting, on 20 July 2015 [Электронный ресурс] // UN Security Council. - Режим доступа: http://undocs.org/S/RES/2231(2015)

9. Roussos S. USA-Iran-Israel: Stakes much higher than supremacy in the Middle East/ S. Roussos //Middle East Bulletin, 2018. - Vol. 34. - P.35-39

10. Support for Iran Nuclear Agreement Falls [Елек

тронний доступ] // People-press.org. - 2015. - Режим доступу: http://www.people-press.org/2015/09/08/

support-for-iran-nuclear-agreement-falls/.

11. The Israeli Position on the Iranian Nuclear Deal [Електронний ресурс] // Dohainstitute.org. - 2015.

- Режим доступу: https://www.dohainstitute.org/en/ PoliticalStudies//Pages/The_Israeli_Position_on_the_ Iranian_Nuclear_Deal.aspx

12. Trump administration imposes new sanctions on Iran [Електронний ресурс] // The Guardian. - 2017.

- Режим доступу: https://www.theguardian.com/us- news/2017/feb/03/trump-administration-iran-sanctions.

13. Verification and monitoring in the Islamic Republic of Iran in light of United Nations Security Council resolution 2231 (2015) [Електронний ресурс] // IAEA. - 2018. - P. 15-28. - Режим доступу: https:// www.iaea.org/sites/default/files/18/11/gov2018-47.pdf.

Размещено на Allbest.ru