Аналіз кадрових змін в діючій політиці Президента В. Зеленського як фактор люстрації в сучасному політичному просторі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Аналіз кадрових змін в діючій політиці президента в. Зеленського як фак-тор люстрації в сучасному політичному просторі україни

Степаненко О.Г.

Постановка проблеми. На сучасному етапі свого розвитку українська політика зазнала різких змін, які пов'язані з приходом нової політичної сили на чолі з харизматичним лідером - Президентом В. Зеленським. З перших хвилин свого президентства, вже в промові під час інавгурації глава держави повідомив про розпуск Верховної Ради VIII скликання. Подальші кроки в його політичній діяльності є також не менш кардинальними: зміна головнокомандувачів в структурних підрозділах, керівників-висо- копосадовців, очільників адміністрацій тощо. Президент яро висловлює своє незадоволення роботою можновладців попередньої політичної сили, викриває корупційні схеми та наголошує на необхідності повного перезавантаження влади в країні.

Дані вектори в розвитку політичної системи в країні свідчать про те, що ми можемо спостерігати явний процес зміни політичної еліти, - тобто процес люстрації. Але перш ніж надати ґрунтовні підтвердження даній гіпотезі, проаналізуємо сам термін «люстрація» та особливості його складової.

Аналіз досліджень і публікацій. Специфіка проблематики статті полягає в тому, що в основу її написання лягли наукові доробки та роботи спрямовані на аналіз особливостей люстрації в закордонній політичній думці та на теренах України.

В зарубіжжі питанням люстрації вперше активно почали цікавитись у 90-х роках ХХ ст., і пов'язане це з хвилею декомунізації у посткомуністичних країнах Європи. Розвитку в цей час набули роботи таких науковців як П. Блажек, Е. Блакенбург, Г Велш, К. Ві- льямс, С. Гаретт, П. Гжеляк, П. Гонтарчик, Р. Давід, Г Дерлін, М. Елліс, П. Жачек, Дж. Жлабловські, Я. Зеленка, С. Карштад, Н. Кріц, М. Кротошинські, Н. Леткі, М. Лос, М. Налепа, Н. Недельські, А. Опалін- ська, А. Пачковські, Е. Петтаї, В. Садурскі, Л. Стан, Р. Тайтель, С. Хорне, Я. Холінський, А. Чарнота, С. Ценкевіч, Г Шварц, В. Шилов, А. Щербак й ін.

В Україні жваво проблематики люстраційних змін почали торкатися у 2004 р. та 2013-2014 рр., такі автори як: К. Бардєєв, І. Безклубий, Н. Бобринський, Букач, О. Бусол, А. Данилевський, В. Дейниченко, Денисюк, С. Дьоменко, К. Зинов'єв, С. Карштадт, Касперська, В. Книш, Р. Костишин, І. Кочкодан, Кравчук, О. Ларін, В. Лемак, О.Марцеляк, Н. Мін- єнкова, А. Митко, Т Мороз, Л. Наливайко, П. Рожич, О. Овчаренко, Ю. Орлов, І. Орловська, С. Павленко, А. Порайко, О. Саленко, Г Салтан, Г Севрук, О. Сі- робаба, В. Смородинський, О. Стогова, Л. Тимченко, Я. Турчин, А. Халецька, К. Хлабистова, А. Шевченко, С. Шевчук та інші.

Однак переважна більшість зазначених наукових праць зводиться або лише до аналізу європейського досвіду проведення люстраційних змін, або до проблем практичного втілення люстрації, як інституту перехідного правосуддя в існуючі політико-правові реалії в Україні. Водночас, у вітчизняній політологічній науці, поки що відсутні наукові дослідження, які б стосувались комплексної характеристики феномену люстрації та аналізу тих люстраційних перетворень, які вже відбулись і мають місце у сучасному політичному просторі нашої держави.

Мета статті полягає в тому, щоб з'ясувати особливості кадрової політики діючого Президента з його новими методами управляння і окреслити головні фактори люстрації в цих змінах.

Виклад основного матеріалу. Політична система сучасної України потребує змін та трансформацій вже давно, найякіснішою формою подібних перетворень може бути політична люстрація. Проте останнім часом вживання терміну «політична люстра- ція» стало все рідше, і сам процес, який в 2014-2015 рр. досягав свого апогею, в 2018-2019 рр. був майже зведений нанівець.

Про люстрацію як зміну політичної еліти заговорили нині, з приходом нової влади, нового Президента і його команди. Питання зміни влади і очищення її від застарілих кадрів виникло автоматично. Спробуємо проаналізувати цей процес крізь призму нових політичних змін в нашій державі, але спершу звернемо до тлумачення терміну «люстрація».

Термін «люстрація» походить від латинського слова «Ішйайо» - «очищення засобами жертвоприношень». Люстрація для суспільства - це процес очищення влади від конкретних організацій та осіб, причетних до злочинів проти народу. Суспільство, яке потребує захисту від диктатури, запроваджує процедуру люстрації. Термін зазвичай вживається щодо процесів у посткомуністичних державах Східної Європи з кінця 80-х років ХХ століття, де люстрація застосовувалась до високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції, іноді - до всіх членів комуністичних партій .

Люстрація ( від латинського Іщїгайо - очищення через жертвопринесення) - в політичному смислі означає очищення влади від старих кадрів, заборона функціонерам попередньої влади займати посади в державному апараті, обиратися у представницькі органи, бути суддями, інколи навіть займатися викладацькою діяльністю тощо [2, с. 35-36].

Люстрація - це політична форма легітимації нового державного режиму - демократичного або тоталітарного. Вона здійснюється не обов'язково в строгих юридичних рамках, оскільки її мета носить переважно характер ідеологічного протистояння нової правлячої еліти і старої [2, с. 40].

На думку автора, люстрація - це не лише шлях до очищення державних органів, суспільної моралі, але і вищий ступінь соціального захисту громадян від посягань замінити владу народу на владу корупції, владу грошей, владу таємних (секретних) організацій, груп людей, а то і закордонних структур, які зацікавлені у нестабільності суспільного ладу в Україні.

З урахуванням останніх подій в політичному просторі сучасної України: прихід до влади нового незаангажованого Президента, розпуск Верховної Ради, позачергові парламентські вибори і набрана більшість партією Президента є свідченням того, що кадрові зміни в державі вже відбулися і ми можемо говорити навіть про розвиток процесу люстрації в Україні. Але спершу проаналізуємо особливості кадрової політики, точніше її повної зміни в діяльності Президента В. Зеленського.

Вже на перших порах свого президентства новий очільник підписав 14 указів щодо звільнень та призначень нових людей на ключові посади в країні.

Одним зі своїх перших указів В. Зеленський призначив першим заступником голови Служби безпеки України керівника свого передвиборчого штабу та партнера по студії «Квартал 95» І. Баканова. Президент також звільнив з посади заступників голови Служби безпеки України О. Фролова і В. Косинсько- го, а також керівників п'ятьох обласних управлінь СБУ [4]. політичний президент кадровий люстрація

Окрім того в першій хвилі кадрових перестановок В. Зеленський звільнив начальника Головного слідчого управління Служби Безпеки України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, начальника Управління державної охорони.

Якщо говорити про органи державного управління, то на даний момент В. Зеленський вже звільнив 15 голів ОДА. Так протягом своєї невеликої каденції В. Зеленський вже звільнив глав Чернігівської, Хмельницької, Херсонської, Тернопільської, Сумської, Полтавської, Миколаївської, Львівської, Кіровоградської, Київської, Івано-Франківської, Запорізької, Закарпатської та Волинської ОДА.

Перебуваючи з робочим візитом на Півдні України під час розмови і з'ясування обставин бездіяльності органів державної влади Президент звільнив в.о. голів Миколаївської та Одеської обласних державних адміністрацій [6].

Але не всі кадрові зміни В. Зеленського мали позитивне схвалення громадськості. Так зокрема, призначення А. Богдана головою адміністрації Президента, голові держави заперечували, оскільки згідно чинного законодавства для призначення на таку посаду особа повинна пройти люстраційну перевірку. Тобто, відповідний підрозділ повинен був донести до Президента інформацію: до особи застосовуються заборони і її не можна призначати. І тут два моменти: чи взагалі було відомо Президенту про таку інформацію? Якщо відомо - то він умисно порушив закон. Чи якщо йому невідомо - ставити запитання щодо дисциплінарної відповідальності, а також приведення до відповідності, у тому числі, указів Президента або їхню відміну. На сьогоднішній момент може йти мова щодо звернення в адміністративному порядку - через суд - щодо скасування указу Президента.

Але якщо ми говоримо про Президента, то повинні розуміти, що в даному випадку діє політично-кон- ситуційна відповідальність. У нас немає закону про імпічмент, тобто порушення закону має інший характер - притягнути до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності Президента неможливо [8].

Тобто, як бачимо, нібито кадрові зміни ініційовані Президентом викликають супротив і непорозуміння з боку громадськості, але за великим рахунком це все таки задатки, можливо, неповноцінної але лю- страції. Попри це суспільство сприймає позитивно не лише дії Президента, але й оправдовує невеликі похибки його команди. І це пов'язано з тим, що одним з пріоритетних напрямків у зміні векторів діяльності кадрової політики Президента є те, що більшість, яка сформує майбутній парламент прийшла до депутатства «з народу», ставши частиною команди «Зе» шляхом заповнення анкет на його сайті. Цей фактор значно підвищив рівень довіри до влади з боку суспільства, як наслідок громадяни голосували просто за бренд «слуга народу», а не за конкретного кандидата по мажоритарним виборчим округам.

Чимало політологів нині цим фактом підтверджують думку з приводу того, що таким чином в країні відбувається повна узурпація влади (в парламенті більша половина народних депутатів належить до партії Президента); але на думку автора - це як раз прояв тієї попередньої узурпації, корумпованості і бюрократизму у провладних верхах, які і штовхнули громадськість на неоднозначний вибір і Президента без політичного забарвлення і його партії без конкретних представників. Українське суспільство втомилось від постійних обіцянок, невиконань політичних рішень, недосконалості роботи судової, законодавчої та виконавчої гілок влади, - як наслідок неочікуваний вибір українцями політичної сили до парламенті та до представництва країни на світовому рівні.

Дослідники в області політології пояснюють попередню тезу тим, що рівень легітимності В. Зелен- ського різко зріс і причинами цьому є:

1) запити суспільства на лідера, не пов'язаного з політикою, і який виступив проти політичного істеблішменту;

2) недовіра суспільства до політичної еліти, представники якої продовжують збагачуватися на тлі падіння життєвих можливостей пересічних громадян;

3) вплив на настрої населення сатиричного серіалу «Слуга народу», в якому демонструється гіпотетична модель управління державою, часто близької уявленням більшості українців. Для багатьох українців з телеекранів постав образ ідеального президента - близького до людей, веселого, дотепного, кмітливого, харизматичного [1].

Таким чином, з огляду на вищевказане можемо стверджувати, що дійсно президентство В. Зелен- ського носить «брендовий» характер, але причиною його обраності на цю посаду є недовіра суспільства до діючого складу Верховної Ради, до гілок влади ну і звісно втома від порожніх обіцянок.

Висновки і пропозиції.

Отже, якщо окреслювати головні позиції розвитку люстраційних процесів в сучасному політичному просторі України і співвідносити їх з кадровими змінами в діючій політиці Президента, можемо дійти наступних висновків:

Політична люстрація в Україні з приходом нової влади набула нової сили розвитку;

З приходим нової влади і методів в управлінні ми можемо говорити про відкриту систему зміни політичної еліти;

Кадрові перестановки у верхівці владних структур є свідченням запровадження люстрації;

Незаагажованість нової політичної сили, яка прийшла до влади, є підтвердженням того, що українське суспільство втомилось від дестабілізаційних процесів, які останнім часом мали місце в українському політикумі;

Отже, в апріорі, люстрація - це зміна, очищення, знищення тоталітарної системи влади. Якщо переносити цей процес на сучасні українські реалії, то він носить дещо помірніший характер, нині люстра- ція - це не кримінальне переслідування, а суспільна недовіра, що ми можемо спостерігати на сучасних теренах розвитку української політики.

Феномен люстрації може стосуватись різних сфер суспільного життя. Але якнайкраще цей процес втілюється саме в політичну сферу, тому що стосується кардинальної зміни існуючої влади. Українські громадяни сьогодні активно проявили себе у зміні політичної еліти, обравши в Президенти неполітичну особистість і далі обравши до Парламенту більшістю саме претендентів від президентської партії. І хоча це лише перші кроки на шляху до докорінної зміни влади, але процес розпочато, фундамент люстрації закладено.

Таким чином, підводячи підсумок можемо стверджувати, що ті кадрові зміни, які чинить Президент України майже в кожному своєму візиті до різних міст є підтвердженням того, що в нашій державі активно починає відроджуватись процес люстрації. І це не просто складова політичного процесу, не просто маніпулятивні заклики для громадськості за для лобіювання вигідних політичних рішень, - це дійсно повне перезавантаження влади, елітарного середовища, повна зміна політичної еліти.

Список використаних джерел

1. Безклубий І.А. Поняття, сутність та правова природа люстрації / І. А. Безклубий, І. В.Кочкодан // Бюлетень Міністерства юстиції України. -- 2009. -- № 8. -- С. 32--40.

Анотація

Стаття присвячена актуальним трансформаційним процесам, які набули змісту в українській політиці з приходом до влади нової політичної сили на чолі з Президентом В. Зеленським. Автор статті аналізує особливості кадрових змін в регіонах і співвідносить їх з процесом лю- страції в України. Також у роботі надано можливі варіанти подальшого розвитку люстрації в українській державі з урахуванням нової політики Президента. Авторські висновки та пропозиції ґрунтуються на узагальненому огляді сучасних наукових догматів та подій на теренах України.

Ключові слова: кадрові зміни, люстрація, політична люстрація, очищення влади, трансформація, зміна політичної еліти.

The article is devoted to the actual transformational processes that took place in Ukrainian politics with the advent of a new political force headed by President V. Zelenskiy. The author analyzes the peculiarities of personnel changes in the regions and correlates them with the lustration process in Ukraine.

Also, the author gives possible options for the further development of lustration in the Ukrainian state, taking into account the new President's policy.

The author's conclusions and suggestions are based on modern scientific dogmas and events on the territory of Ukraine.

Keywords: personnel changes, lustration, political lustration, purification of power, transformation, change of political elite.

Размещено на Allbest.ru