Зовнішня політика Республіки Польща в зарубіжній історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зовнішня політика Республіки Польща в зарубіжній історіографії

Наталя Буглаи

Дослідженням зовнішньої політики Польщі, її взаємин з іншими державами та міжнародними організаціями в контексті трансформації європейського геополітичного простору чимало займалися зарубіжні науковці. Виходячи з хронологічних рамок кінця ХХ - початку ХХІ ст, дослідницьким пошуком були охоплені наукові студії, створені в 1990-2000-х рр. Так, певне місце в історіографії теми займають напрацювання білоруських та литовських авторів, дослідників із США, Великобританії та інших держав. Масив наукових праць є цілком достатнім для вивчення зовнішньої політики РП, зокрема, пріоритетних її завдань, пов'язаних з інтеграцією держави до НАТО та ЄС, розбудовою взаємовигідних партнерських взаємин із провідними державами, співпрацею з сусідніми та іншими країнами, міжнародними організаціями.

Ключові слова: Польща, зарубіжна історіографія, наукові студії, зовнішня політика, дослідники, комплексний аналіз.

Звернення до потужного зарубіжного історіографічного комплексу, що висвітлює зовнішню політику Республіки Польща є актуальним і передбачає проведення масштабної роботи по його аналізу. Виходячи з хронологічних рамок кінця ХХ - початку ХХІ ст., дослідницьким пошуком були охоплені наукові студії, створені в 1990-2000-х рр. Розвідки з політології, соціології, культурології, економічної науки, інших галузей гуманітаристики в цей час та за відповідною тематикою набувають яскраво вираженого міждисциплінарного характеру, відчутно набуваючи, на наше переконання, в такий спосіб у якості. Подібний стан справ відкриває фактично необмежені можливості для об'єктивного висвітлення подій історичних подій, ставить, разом з тим, перед дослідниками низку викликів, відповідь на які потребує високого професіоналізму та фахової підготовки.

Зарубіжні науковці активно займалися дослідженням зовнішньої політики Польщі, її взаємин з іншими державами та міжнародними організаціями в контексті трансформації європейського геополітичного простору. Так, певне місце в історіографії теми займають напрацювання білоруських та литовських авторів. Зважаючи на безпосереднє сусідство з РП та деяку спільність спричинених цим фактом проблем, значне місце в доробку білоруських та литовських науковців займають студії європейської та євроатлантичної інтеграції, білорусько-польських та литовсько- польських взаємин, стосунків із Російською Федерацією, регіональної взаємодії, співпраці в рамках єврорегіонів тощо. Так, нашу увагу привернули наукові публікації білоруських авторів С. Греся [9], І. Дорняка [14], в яких аналізуються аспекти двосторонніх взаємин між Білоруссю та Польщею, розвідки А. Русаковича [19] про політику НАТО і ЄС щодо Білорусі крізь призму участі в її реалізації польського чинника, статті В. Снапковсь- кого [20], В. Шадурського [26] та ін., у контексті аналізу широкого спектру проблем певною мірою характерні висвітленням аспектів зовнішньої політики РП упродовж 19952005 рр., а також їх литовських колег

А. Бумблаускаса [27], А. Палєцкіса [18] та ін., яким притаманно звернення до проблем спільної історичної минувшини Литви та Польщі, сьогоденних взаємин між ними.

З-поміж авторитетних у США та далеко за їх межами фахівців у сфері міжнародних відносин увагу привертає перш за все З. Бжезінський, всесвітньовідомий політолог, соціолог, радник з питань національної безпеки президента Д. Картера [2], наукові дискурси якого незмінно торкаються ситуації у Європі та на пострадянському просторі. У добре відомій праці «Велика шахівниця: американська першість та її стратегічні імперативи» та низці інших досліджень З. Бжезінський послідовно відстоює думку про те, що зміни, спричинені розпадом соціалістичного табору та ліквідацією СРСР, є надзвичайно вигідними для Польщі, адже відкривають перед нею колосальні можливості для зміцнення геополі- тичної ваги й утвердження в якості лідера Центрально-Східної Європи: з наближенням України до Європи Російська Федерація все більше дистанціюватиметься від європейської політики, водночас охоплена інтеграційними процесами на Європейському континенті Німеччина все більше «поглинатиметься» ЄС, відповідно, порожнечу, що утвориться внаслідок означених процесів у цій частині світу, «приречена» заповнити РП. Прихильний до зміцнення геополітичної ваги Польської держави, сприятливі для цього перспективи З. Бжезінський убачав в активізації роботи Веймарського трикутника, до участі в якому, принагідно зауважимо, він вважав за доцільне долучити також і Україну. Звичайно ж, неможливо не згадати зауваження про те, що «без України Росія перестає бути євразійською імперією», яке дуже влучно, на наш погляд, розкриває заангажованість у нашій державі великих сусідів - Росії та Польщі, однаковою мірою зацікавлених у зміцненні своєї геополітичної ваги [3, с. 62].

Про прагнення Польської держави до інтеграції в політичні, економічні та безпекові структури Заходу, утвердження в якості лідера Центрально-Східної Європи йдеться у студіях С. Буранта [4], Ш. Гарнетта [8], Х. Тіммермана [21], ін. Прихильні до прагнення офіційної Варшави обійняти позицію регіонального лідера, вони значну увагу приділяють взаєминам Польщі з Україною та погоджуються з тим, що незалежна Україна має колосальне значення для загальноєвропейської, регіональної та власне польської безпеки. Прагненням офіційної Варшави максимально убезпечити східний кордон РП у роботі спеці- аліста-аналітика держдепартаменту США С. Буранта, приміром, пояснено вихід польсько-українських взаємин на рівень стратегічного партнерства. Водночас політика максимального сприяння, що її по відношенню до євроінтеграційних устремлінь України реалізує польська влада, на переконання С. Буран- та, зумовлена не інакше як поширеними на території РП антиросійськими настроями. У дослідженні Ш. Гарнетта [28], співробітника Фонду Карнегі, Україна названа наріжним каменем в арці європейської безпеки, і від того, наскільки стабільною вона виявиться, значно залежить збереження цілісності європейською системою безпеки, - переконаний фахівець. Окрім того, у праці Ш. Гарнетта зауважено, що найважливішим партнером України у Європі є Польща, і підтримка зв'язків співпраці з нашою державою є одним із ключових пріоритетів польської зовнішньої політики. Прикметно, що західні автори впродовж тривалого часу розглядали Україну сферою впливу Кремля, і лише зі зміщенням на Схід кордонів Альянсу та зміцненням нашої держави у міжнародній своїй суб'єктності в їх працях вона все більше почала фігурувати як самостійна величина. Що ж стосується західного вектора зовнішньої політики РП, успіхи її інтеграції до НАТО та ЄС, поглиблення співпраці зі США та провідними державами Західної Європи оцінюються ними, як правило, позитивно.

Проблеми історичного розвитку Польщі в колі держав із регіону ЦСЄ, такої собі «напівпериферії Заходу», проаналізовано у роботі американського славіста польського походження П. Вандича «Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення» [5]. Дослідження англійського історика Н. Дейвіса «Боже ігрище. Історія

Польщі» [12] привертає увагу аналізом генезису Польської держави від найдавніших часів до сучасності, розглядом внутрішніх трансформацій та позиціонування держави на міжнародній арені. Кращому розумінню розбудови РП у контексті викликів, характерних для регіону Центрально-Східної Європи у період по розпаду Радянського Союзу, покликані сприяти також роботи М. Вахудової [6], Ж.-Б. Дюрозеля [15], П. Джонсона [13], М. Кун- дери [16], колективна праця М. Даудерш- тадта, А. Геррітса, Д. Маркуса [11], ін. зовнішня політика польща європейський

Виходячи з того, що впродовж аналізованого періоду розбудова Польської держави незмінно була пов'язана з Європейським Союзом, початково - в аспекті підготовки до вступу, згодом - зміцнення як держави- члена, історіографічним аналізом було охоплено низку наукових студій провідних зарубіжних учених-фахівців у сфері європейської інтеграції - М. Араха «Європейський Союз: бачення політичного об'єднання» [1],

В. та Г. Волесів «Творення політики в Європейському Союзі» [7], Д. Дайнена «Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції» [10], Ф. Тоді «Нарис історії Європейського Союзу» [22] та ін. У своїй сукупності вони значно посприяли комплексному розумінню історії європейської інтеграції, спрямованості її розвитку, передумов та причин поповнення ЄС новими членами, а також наслідків у регіональному й глобальному масштабі, до яких спричинили означені процеси.

І, нарешті, відзначимо дослідження добре відомих знавців геополітики та історії міжнародних відносин С. Хантінхтона [25], Ф. Моро- Дефаржа [17], А. Тойнбі [23], Ф. Фукуями [24], опрацювання яких закладає підґрунтя для комплексного осмислення історичного поступу Європи та світу в цілому, розширює уявлення про події та процеси на глобальному рівні, під впливом яких Республіка Польща реалізовувала зовнішню свою політику. Так, більшість дослідників проблеми слідом за С. Хантінхтоном схильні розглядати Польщу органічною складовою західної цивілізації та позитивно оцінювати її долучення до Європейського Союзу. Загальносхваленою також є думка про те, що Польща потрібна Європейському Союзу не менше, ніж ЄС потрібен їй самій. У цілому ж, європейський вибір зовнішньої політики РП виявився тим чинником, навколо успіхів реалізації якого офіційній Варшаві вдалося об'єднати суспільство, а заразом суттєво підвищити авторитет держави на міжнародному рівні.

Отже, наукові роботи зарубіжних дослідників (білоруських, литовських, американських, британських та ін.), проаналізовані у статті, свідчать, що вивчення зовнішньої політики РП упродовж 1995-2005 рр., і надалі викликає інтерес не лише в Україні та Польщі, але й у інших країнах. В наявності достатня кількість розвідок, що дозволяє ретельно проаналізувати зовнішньополітичні пріоритети РП, яка завдяки вдалим реформам, збалансованості внутрішньої і зовнішньої політики, подоланню корупції, претендує на роль лідера Центрально-Східної Європи. Звернення до зарубіжної історіографії допомагає осмислити головні цілі й завдання зовнішньополітичної діяльності Польщі на міжнародній арені, зміст і форми її відносин із сусідніми та іншими державами та міжнародними організаціями. І хоча роботи різні за змістом і характером, особливо в оцінці вступу РП до НАТО і ЄС, наявності здобутків і перспектив на цьому шляху, ролі в зовнішній політиці країни президента А. Кваснєвського та співробітництва РП у рамках транскордонного і міжрегіонального співробітництва, всі вони заслуговують на увагу і спонукають до продовження наукових пошуків по темі дослідження.

Список використаних джерел

1. Арах М. Европейский Союз: видение политического объединения: пер. с слов. Москва: Экономика, 1998. 466 с.

2. Бжезінский З. Велика шахівниця: американська першість та її стратегічні імперативи. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 236 с.

3. Буглай Н. М. Епоха Кваснєвського в зовнішній політиці Республіки Польща (1995-2005 рр.): монографія. Миколаїв: Іліон, 2017. 432 с.

4. Бурант С. Р. Україна і Польща: до стратегічного партнерства // Політична думка. 1997. № 3. С. 99-111.

5. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. Київ: Критика, 2004. 464 с.

6. Вахудова М. А. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму / [пер. з англ. Т. В. Цимбал]. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 2009. 379 с.

7. Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі / [пер. з англ. Р. Ткачук]. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 871 с.

8. Гарнетт Ш. Перекрестки Европы: Россия, Запад и новые сопредельные государства // США - Канада: Экономика. Политика. Культура. 1999. № 3-4. С. 84-113.

9. Гресь С. М. Белорусско-польские отношения: история формирования и перспективы развития [Электронны рэ-

сурс] // Беларуска-польскія адносіньї: гісторьія і сучаснасць: Матэрыялы міжнар. круглага стала (Мінск, 30 кастр. 2014 г.) / В. Г. Шадурскі (адк. рзд.). Мінск: Выд. цэнтр БдУ, 2015. С. 51-55. URL:http://www.elib.bsu.by/

bitstream/123456789/110737/1/gres_2014_BelPol.pdf.

10. Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / [пер. з англ. М. Марченко]. Київ: К. І. С., 2006. 692 с.

11. Даудерштадт М., Геррітс А., Маркус Д. Драматичний перехід: соціал-демократія у Східній та Центральній Європі / [пер. з англ.]. Київ: Основні цінності, 2000. 232 с.

12. Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / [пер. з англ. П. Таращук]. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. 1080 с.

13. Джонсон П. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы. В 2-х ч. Ч. 2. Москва: Изд-во «Ануби»; ТОО «Вилад», 1995. 479 с.

14. Дорняк И. И. Проблема белорусско-польского экономического и культурного сотрудничества в 1991-2005 гг. в оценке белорусской историографии. Веснік Гродзенскага дзяржаунага унтератэта імя Янкі Купали. Серия 1. Гістория і археалогія. Філасофія. Паліталогія. 2013. № 1 (144). С. 54-63.

15. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / [пер. з фр. Є. Марічека, Л. Погорєлової, В. Чайковської]. Київ: Основи, 1995. 903 с.

16. Кундера М. Трагедія Центральної Європи [Електронний ресурс] // «Ї». 1995. № 6. URL: http://www.ji.lviv.ua/n6texts/ kundera.htm.

17. Моро-Дефарж Ф. Введение в геополитику. Москва: Конкорд, 1996. 431 с.

18. Палецкис А. Блеск и нищета литовской дипломатии [Электронный ресурс]. URL: http://baltron.ru/news/bleskj_nis- hheta_ litovskoj_diplomatii/2016-09-30-87.

19. Русакович А. Роль Польши и Германии в формировании общей политики ЕС по отношению к Беларуси [Электронный ресурс] // Центр изучения внешней политики и безопасности: сайт. URL: http://ru.forsecurity.org/роль-польши-и-германии-в-формирова-нии-общей-политики-ес-по-отношению-к-беларуси.

20. Снапковский В. Белорусско-российские отношения на рубеже столетий (конец 1999 - начало 2001 г.) [Электронный ресурс] Белорусский журнал международного права и международных отношений. 2001. № 2. Сведения доступны также по Интернету. http://portalus.ru/modules/belarus/rus_readme.php?subaction=showfull&id=1096042265&ar- chive=&start_ from=&ucat=20&.category=20.

21. Тиммерман Х. Европейский Союз и его «новые соседи» [Электронный ресурс] // Россия в глобальной политике. 2005. № 4. Июль-август. URL: http://www.globalaffairs.ru/print/number/n_5464.

22. Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу / [пер. з англ. М. Марченко]. Київ: К. І. С., 2001. 136 с.

23. Тойнби А. Постижение истории. Москва: Айрис-Пресс, 2010. 640 с.

24. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / [пер. с англ. М. Б. Левина]. Москва: АСТ «Ермак», 2005. 588 с.

25. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / [пер. с англ. Т. Велимеева]. Москва: АСТ: Астрель, 2011. 571 с.

26. Шадурский В. Внешняя культурная политика Республики Беларусь: состояние и проблемы. Белорусский журнал международного права и международных отношений. 2000. № 4. Сведения доступны также по Интернету^Ир:// portalus.ru/modules/belarus/rus_readme.php?subaction=showfull&.id=1096041490&archive=&start_from=&.ucat=20&category=20.

27. BumblauskasА. KoncepcjaULBJerzegoGiedroycia: spojrzeniezLitwy/ [red. A. Nikzentitis, M. Kopczynski] // Dialog kultur pami^ci w regionie ULB. Warszawa: Muzeum Historii Polski, 2014. S. 40-60.

28. Garnett S. Keystone in the Arch: Ukraine in the emeriging security environment of Central and Eastern Europe. Washington DC: Carnegie Endowment for International Peace. 1997. 145 p.

Размещено на Allbest.ru