Особливості презентації українських жінок-політиків на персональних YouTube-каналах

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості презентації українських жінок-політиків на персональних YouTube-каналах

Глущенко А. Г.

На прикладі президентської кампанії 2019 р. проаналізовано представленість кандидаток Ю. Тимошенко, Ю. Литвиненко, О. Богомолець та І. Богословської на платформі YouTube, увагу закцентовано на іміджетворчих можливостях жанру інтерв'ю, досліджено особливості використання гендерних рольових маркерів презентації жінки-політика.

Ключові слова: політичне інтерв'ю; політична комунікація; президентська кампанія 2019; жінка-політик.

жінка політик гендерний

Вступ

Постановка проблеми. Згідно зі звітом 2016 р. з глобального гендерного розриву (Global Gender Gap Index) Україна займає у рейтингу за індексом тендерної рівності 69 місце серед 142 країн. Наднизькою, за визначеннями експертів, є кількість жінок - депутаток (12 %) національного парламенту та місцевих представницьких органів, на вищих посадах виконавчої влади або в місцевих органах управління [1]. Середній рівень представництва жінок у міських радах становить лише приблизно 18 % (докл. див.: [2; 3]). У першому турі президентської кампанії 2019 р. на пост очільника країни балотувалися 35 чоловіків і 4 жінки (10,3 %), відсоток представленості яких, на жаль, не змінює гендерний розподіл вищенаведеної статистики. Разом з тим, президентська кампанія 2019 р. продемонструвала якісні зміни у стратегіях інформаційної підтримки усіх кандидатів. Урахування аудиторних преференцій змушує все більше уваги приділяти онлайновим інформаційним ресурсам. Персональні YouTube-канали мають Ю. Тимошенко (72 тис. підписників), О. Богословська (21 тис. підписників), Ю. Литвиненко (8,4 тис. підписників),

О. Богомолець (1,1 тис. підписників). Жанр інтерв'ю, що презентує політичні погляди, життєві цінності, став найпопулярнішим засобом представленості кандидаток на цих ресурсах, що зумовлено зростанням рівня довіри аудиторії до особистісного спілкування, можливістю героїнь предстати у певних очікуваних образах чи несподіваних амплуа.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Політичне інтерв'ю активно використовується в період передвиборних перегонів, тому рівень досліджуваності жанру в українському журналістикознавстві достатньо високий: увагу науковців привертають загальна проблематика політичного дискурсу (роботи Л. Славової, Н. Кондратенко, О. Чорної), лексико-семантичні, мовленнєві гендерні особливості жанру (К. С. Серажим, А. В. Прокопенко). Так, формулюючи визначення політичного інтерв'ю та його відмінності від традиційного журналістського жанру, дослідниця Н. В. Кондратенко зазначає його скерованість «на експлікацію іміджевих характеристик політичного суб'єкта (як позитивних, так і негативних)» [4, с. 53]; виокремлює інформаційні, іміджеві (портретні), аргументативні та провокаційні види. Л. Славова наголошує, що комунікативний дискурс «мовної особистості політика детермінується специфікою жанру, у межах якого вона діє» [5, с. 79]. Гендерна вербальна поведінка жінок-політиків, на думку дослідниці А. Прокопенко, проявляється у «стратегії ведення розмові, її спрямованості та способі організації висловлювання» [6, с. 323]. Узагальнюючи наукові розвідки, ознаками політичного інтерв'ю назвемо:невеликий рівень інформативності, найчастіше

комплементарна подача образу політика, інтимізація матеріалу (розкриття маловідомих фактів для підвищення рівня довіри), переважання монологізму та обов'язкове окреслення своєї ролі в політичному просторі.

Мета статті - проаналізувати засоби створення політичного образу через впізнавані ролі, які використовують жінки-політики в своїх телеінтерв'ю на YouTube-каналах. Об'єкт дослідження - політичне інтерв'ю як спосіб самопрезентації жінки-політика.

Методи дослідження. Описовий метод було залучено при представленні типових іміджевих образів, що використовували героїні інтерв'ю на YouTube; для виявлення особистісних ролей, які використовували кандидатки в якості маркера своєї політичної діяльності застосовано метод порівняння.

Результати і обговорення

Жінки-політики активно спілкуються з блогерами на платформі YouTube, таким чином вони розширюють свою аудиторію і можливості впливу, особливо серед молоді, яка проводить багато часу в Інтернеті. Взагалі, жінки-політики використовують будь-які засоби просування своєї персони, інтернет-простір та онлайнова журналістика сприяють цьому. На персональних YouTube-каналах кандидаток відео у період передвиборної кампанії з'являлися регулярно. Жінки-політики ділилися з глядачами своєю стратегією розвитку країни, критикували чинну владу, пояснювали, чому варто голосувати саме за них, обов'язково виставляли відеоролики зустрічей зі своїми виборцями, які їх підтримували. Серед інтерв'ю, представлених у персональному онлайн просторі, більшість - іміджеві, такі, що сприяють створенню позитивного образу політика. Такі інтерв'ю дуже схожі на розгорнуту біографію, адже для того, щоб зрозуміти людину, потрібно дізнатися про її минуле. Також це хороший крок, щоб залучити аудиторію, адже політик впускає глядача до свого особистого життя. В обраних інтерв'ю кандидаток ми чітко простежуємо: захоплення реформами Юлією Тимошенко, яка хоче реалізувати новий курс розвитку країни; благородні прагнення Інни Богословської до прозорості вчинків і ясності намірів, яких має дотримуватися Президент; бажання Ольги Богомолець припинити кровопролиття і корупцію; турботу Юлії Литвиненко про майбутнє молоді, яка їде з України.

Інтерв'ю жінок-кандидаток в Президенти відповідають класичним вимогам політичного інтерв'ю. Кожна з них багато говорить про себе, про свою мотивацію приходу в політику, діалог виступає лише приводом для монологічного розгортання власних ідей, позбавлений критичної конфліктності, він губить ознаки живої дискусії та комунікації. Загальна риса в кожному інтерв'ю - критика теперішньої влади, яку необхідно змінити. Кандидатки демонструють якості звичайної простої жінки, підтримують атмосферу приватності: Тимошенко в кадрі їсть бутерброди, Литвиненко в презентаційному ролику показує свою квартиру, Богословська розповідає про дочку, а Богомолець демонструє надбання свого Музею домашньої ікони. Ці невербальні маркери засвідчують, що, не дивлячись на політичні амбіції, кандидатки - насамперед жінки, зі своїм досвідом, сімейним життям і проблемами.

Дослідниця Олена Лазоренко виділяє такі рівні представленості політика: поведінковий, рольовий, культурно-соціальний, професійний та освітній [7].

Поведінковий рівень відповідає за маркери в поведінці, які демонструють якості лідера. Основні якості, які повинна транслювати жінка - це впевненість, врівноваженість, вміння вести діалог. Саме тому варто відзначити, що усі кандидатки під час інтерв'ю говорять повільно, вдумливо і контролюють свої емоції. Особливо успішно це практикує Юлія Тимошенко.

Згідно з «теорією ролей», кожен має певні ролі, які він виконує в своєму житті. Звичайно, жінка може бути дружиною, мамою, донькою, бізнес-леді, вчителем, політиком тощо. Але укорінені гендерні стереотипи легко сприймають роль чоловіка як державника і розбудовника країни, сприйняття жіночої ролі у суспільстві лінеарне: спочатку домогосподиня, мати, потім - політик. Цей рольовий конфлікт може суттєво вплинути на реалізацію жінки в політичній сфері. Тому вчені приходять до висновку, що краще не використовувати традиційну стереотипну жіночність для самопрезентації та просування політичного іміджу. Попри це, кандидатки активно користуються в публічних виступах і інтерв'ю патріархальними рамками моделей жіночності. Дослідники називають їх «інкапсульовані невидимки фемінності» (encapsulated indiscourses [8]). Юлія Литвиненко експлуатує образ жінки-матері, Юлія Тимошенко використовує роль обраної представниці, що знає вірний шлях, який допоможе «врятувати» Україну, Інна Богословська уособлює в собі роль благородної виконавиці зобов'язань, що буде чітко дотримуватися положень Конституції, Ольга Богомолець виступає цілителькою ран, вона готова лікувати не тільки тіла людей, а й душі, активно виступаючи за популяризацію української культури та самобутності.

Культурно-соціальний та професійний рівні базуються на сталих уявленнях про роль жінки в суспільстві. Певною мірою усі чотири кандидатки виходять за межі стереотипності, свідомо йдуть у політику і відстоюють своє бажання поліпшити країну заради своєї сім'ї і майбутніх поколінь. Юлія Литвиненко - журналіст, Юлія Тимошенко - підприємець, Інна Богословська - юрист, Ольга Богомолець - лікар, але, незважаючи на різні сфери діяльності, вони готові керувати великою державою. Найбільш досвідченим політиком серед них можна назвати Юлію Тимошенко. Вона неодноразово підкреслює це в своїх виступах і заявляє, що саме досвід і бажання змін здатні зробити її сильним лідером. Інна Богословська також вважає себе досвідченим політичним діячем, а її знання в юриспруденції сприятимуть наведенню порядку в законодавчій системі країни. Юлія Литвиненко навпаки вірить, що відсутність політичного досвіду і її непідкупність допоможуть їй змінити країну.

Успіх - це результат продуманої стратегії. Вибір ролі для самопросування, канал для трансляції своєї індивідуальності, в нашому випадку - політичне інтерв'ю на YouTube здатні створити образ сильного політичного лідера в обличчі жінки і вивести її як самостійну одиницю на політичну арену України.

Висновки

Інтерв'ю - це найпростіший спосіб самопіару, яким і скористалися жінки-політики. Для втілення своїх політичних амбіцій жінки-політики активно задіяли платформу YouTube, яка допомогла їм стати ближче до аудиторії і максимально розкрити обрані ролі в формуванні іміджу кожної кандидатки. Ці ролі дали можливість продемонструвати свою позицію і урізноманітнити мотивацію виходу на політичну арену України. Аналіз передвиборчих телевізійних інтерв'ю Ю. Тимошенко, Ю. Литвиненко, О. Богомолець і І. Богословської довів популярність цього варіанту самопрезентації, який дає легку можливість показати позитивні якості кандидаток, розповісти про життєвий шлях та політичні програми. Штучно створені сприятливі умови презентацій підтверджені відсутністю гострих дискусій.

Список використаних джерел

Гендерний баланс: дослідження участі жінок у політиці. URL:http://50vidsotkiv.org.ua/gendernij- balans-doslidzhennya-uchasti-zhinok-u-polititsi (дата звернення: 30.04.2019).

Марценюк Т. О. Залученість жінок у політику : країни ЄС і Україна. Гендерна рівність і розвиток : погляд у контексті європейської стратегії України. Київ : Видавництво «Заповіт», 2016. С. 235-243.

Марценюк Т. Жінки в українській політиці: виклики і перспективи змін. URL:

http://icps.com.ua/assets/uploads/files/gender_block_editfinal.pdf (дата звернення: 30.04.2019).

Кондратенко Н. В. Політичне інтерв'ю як вербальна репрезентація іміджу українського політика. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2018. Вип. 32(3). Т. 3. С. 53-56.

Славова Л. Мовна особистість лідера у дзеркалі політичної лінгвоперсонології: США - Україна: монографія. Житомир : ЖДУ ім. І Франка, 2012. 360 с.

Размещено на Allbest.ru