Основи публічної політики

Важливими аспектами науково-методологічного наповнення змісту поняття «аналіз державної політики» український дослідник В.Тертичка вважає:

1. Визначення і аналіз основних теоретико-методологічних підходів до аналізу державної політики як системного явища суспільно-політичних процесів;

2. Систематизація теорій і розробка методології аналізу державної політики;

3. Аналіз державної політики як багатовекторної системи, яка відображає динамічну єдність і взаємодію основних сфер суспільного життя;

4. Дослідження державної політики як координаційно-управлінської

діяльності владних інститутів і як об'єкт впливу соціальних груп, общин тощо;

5. Розкриття змістовних структурних і функціональних особливостей державної політики і визначення її ролі і місця в політичній системі суспільства;

6.Характеристика концептуальних положень розробки і впровадження сучасної державної політики в Україні та її аналіз;

7. Розробка теоретико-методологічних основ створення необхідних умов для формування раціонально-ефективного державного управління;

8. Ознайомлення, розповсюдження і впровадження аналізу державної політики як навчальної дисципліни

Існує багато теоретичних підходів, що дозволяють з різних позицій аналізувати державну політику. Найбільш відомі концепції:

-Концепція інституціоналізму, яка розглядає державну політику як результат діяльності державних інститутів, що представляють законодавчу, виконавчу і судову владу;

- Теорія політичного процесу, в якій увага акцентується на процесах формування державної політики, починаючи з вибору цілей і пріоритетів і закінчуючи оцінкою результатів політики;

- Теорія відкритих систем - державна політика розглядається як реакція політичної системи на запити і потреби відповідних соціальних структур і зовнішнього середовища;

?- Теорія груп - розглядає групову боротьбу в процесі розробки державної політики, постійні конфлікти між різними групами в суспільстві і в уряді;?

- Теорія суспільного вибору - державна політики розглядається як результат діяльності індивідів на основі усвідомлення ними їх інтересів і ухвалення відповідних рішень. При цьому широко використовуються ідеї і методи мікроекономіки.

В процесі аналізу державної політики існують чимало методологічних проблем. Ці проблеми можуть перешкоджати аналізу, обмежувати його проведення. Найбільш характерними методологічними проблеми є наступні:

1. Як правило, дослідникам досить важко отримати надійні та переконливі докази, факти або дані щодо мотивів, цінностей та поведінки виробників політики, природи й масштабу суспільних проблем, впливу політик та інших аспектів політичного процесу (нерідко такі дані просто відсутні).

2. Існують певні сфери та проблеми політики, які не дуже піддаються точному кількісному вимірюванню й аналізу. До цієї категорії належать багато аспектів соціальної та економічної політики. Тому аналіз не обов'язково має бути кількісним, до того ж не всі кількісні аналізи точні.

3. Нерідко дані, отримані шляхом інтерв'ювання або опитування державних службовців та інших «гравців» політичного процесу, є неоціненними для дослідників і не можуть бути отримані іншим чином. Однак потрібна деяка обережність у застосуванні таких методів отримування даних. Дані, отримані з таких джерел, не слід розглядати як остаточні, їх слід перевіряти на відповідність з іншими джерелами, застосовувати обачливо і розглядати як такі, що репрезентують окремі погляди на деякі події.

4. Чимало досліджень процесу вироблення державної політики набувають форми аналізу ситуативних прикладів, оскільки акцентують увагу на окремих програмах, законодавчих актах або сферах державного управління.

Метод аналізу конкретного ситуативного прикладу, як правило, стає мішенню для критики через свою вузьку спрямованість, яка не дає змоги робити узагальнення. Хоча найкращими для узагальнень є дослідження, що містять у собі всі відомі випадки (наприклад, усі випадки або спроби державного регулювання в економіці), аналіз конкретних епізодів може бути використаний для перевірки або розробки нових теорій, проведення детального аналізу тієї чи іншої події, аналізу девіантних випадків, що суперечать загальній теорії. Процес розробки і впровадження державної політики багатогранний, тому, характеризуючи його, не можна застосовувати однакові критерії, оскільки кожна проблема вимагає індивідуального вирішення. Для аналізу в політичних науках часто використовуються теоретичні класифікаційні підходи і моделі.

1.4 Принципи та чинники публічної політики

Особливістю публічної політики є те, що як держава, так і громадянське суспільство вимушені апелювати до громадян, потребуючи схвалення та суспільної підтримки обраного варіанта рішень та дій. Адже політика реалізується як через суспільство, так і через державні інститути публічної влади. Саме тому, намагаючись досягти підтримки та ефекту мобілізації суспільства, держава, використовує сучасні методи формування громадської думки. Разом з тим публічна політика, регламентована демократичними процедурами, легітимізує громадську думку, створює контрагента в особі громадськості, готового до діалогу. Саме у результаті такого діалогу відбувається легітимація влади. Цінність публічної політики полягає в тому, що вона є необхідною умовою існування сильної демократичної держави та одночасно головним атрибутом розвинутого громадянського суспільства.

У контексті публічного управління публічна політика є політикою, що задовольняє суспільні очікування. Розглядаючи "державну політику" та "публічну політику" як визначальні чинники цінністно-цільового спрямування публічного управління,важливо брати до уваги якісні характеристики держави як форми організації суспільства, її питому вагу у суспільних процесах, співвідношення та характер взаємодії з громадянським суспільством, здатність конкретної політичної системи реагувати на запити суспільства, особливості взаємодії органів державної влади з суспільством. Ю. Хабермас, вирізняє дії, які системно інтегровані у державу та дії соціально інтегровані - публічна сфера. Остання є тим зрізом соціального життя, де формується громадська думка.

Отже, проведений аналіз свідчить, що концепт «публічна політика» є багатовимірним поняттям, дослідження якого ускладнюється наявністю різних наукових шкіл, методів та, відповідно, інтерпретацій змісту. В значній мірі на сьогодні публічну політику можна розглядати і як явище, і як засіб, і як інструмент або механізм. Разом з тим, можна виділи ключові особливості публічної політики в контексті публічного управління та політики в цілому. По-перше, в основі публічної політики знаходиться публічна сфера, яка формується тоді, коли створюються умови публічного дискурсу. Публічна сфера набуває значимості як платформа взаємодій та вироблення суспільних інтересів, формулювання суспільних цілей та задач. При цьому саме публічна сфера (поряд з розвиненістю та демократичністю суспільства) є основними критеріями оцінки публічної політики. По-друге, публічна політика спрямована на забезпечення суспільного інтересу (на відміну від таких варіантів як "державний інтерес", "корпоративний інтерес", "приватний інтерес"). Завдання публічної політики як раз і полягає у тому, щоб створити механізми виявлення і забезпечення суспільного інтересу. По-третє, механізми публічної політики, на відміну від державної політики, забезпечують можливості представлення та узгодження позицій різних заінтересованих сторін у прийнятті політичних або політико-управлінських рішень.

Размещено на Allbest.ru