Політична еліта в Україні в добу трансформаційних змін: кризові явища та перспективи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Політична еліта в Україні в добу трансформаційних змін: кризові явища та перспективи їх подолання

Степаненко О.Г.

Постановка проблеми. Основою демократичного режиму є лібералізм, плюралізм та прозорість виборчої системи; але окрім перерахованих факторів важливою складовою розвинутого суспільства є періодична зміна політичної еліти. В демократичних режимах головне саме формування результативної й корисної для загалу еліти і вчасне та якісне її оновлення. Роль і можливість оновлення політичної еліти дискутуються постійно, однак особливо активно в перехідні періоди розвитку суспільства. Саме такий період ми переживаємо нині, тому дискусія про зміну політичної еліти в Україні вкрай актуальна. Трансформаційне суспільство є особливим типом суспільства, з притаманними для нього власною логікою, закономірностями функціонування та наявністю специфічних рис. Таке суспільство вирізняється докорінною зміною основ соціально-економічного та політичного життя, засвоєнням нових політичних цінностей і норм. Як наслідок - порушується стан відносної рівноваги і стабільності, при цьому, за умови відсутності об'єднуючої ідеї, існуванні постійних коливань з приводу вибору моделей трансформаційних процесів, поглиблюється хаотичний стан суспільства, збільшується ступінь його дезінтеграції та дезорієнтації, відбувається нестійкість політичної еліти і потреба в її зміні [7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню функціонування політичної еліти та особливостей її розвитку в будь-якому суспільстві приділяло увагу чимало наковців.

Що ж стосується новітніх досліджень у сфері елітології та особливостей її змін, слід виокремити роботи таких науковців як М. Афанасьєва, Г. Аши- на, І. Бережної, О. Білого, Д. Видріна, С. Наумкіної, Д. Короткова, І. Куколєва, О. Куценко, Б. Кухти, Л. Мандзій, М. Михальченка, В. Потульницького, М. Шульги тощо.

Науковці сучасності акцентують увагу на необхідності якісних перетворень у політичній еліті. Вважається, що мають бути змінені як загальні, так і нормативно-правові умови її створення, функціонування та відповідальності. Механізм діяльності політичного елітного прошарку має бути інноваційним і адаптивним до менталітету народу. Важливо також уважно відстежити та унеможливити негативні наслідки діяльності того покоління молодих політиків, які формувалися в кризових умовах [12].

Автор вважає, що українська політична еліта, яка прийшла до влади в 2019 році характеризується певними недоліками у своїй діяльності. Цій проблематиці приділяють увагу чимала вітчизняних науковців.

Так, наприклад, В.Полохало, говорить про так звану «псевдоеліту». Він стверджує, що еліта в своєму формуванні, позиціонуванні та за виявленням індексу ефективності має спершу проявитися на регіональному рівні. Лише з урахуванням її здатності до управління можливий так званий «перехід» до більш високого рівня управління.

Його думку розділяє М. Головатий, вважаючи, що важливою запорукою прогресивного демократичного розвитку новітньої України є не лише формування власної нової, національно зорієнтованої еліти, але й узгодження дій еліти загальнонаціональної і місцевої (регіональної). Власне, від такої узгодженості суттєво залежить не лише результат державотворення, але і єдність, цілісність України як унітарної держави [12].

Отже, метою статті є аналіз політичної еліти в сучасному трансформаційному суспільстві України.

Сучасний політичний простір нашої держави характеризується невизначеністю своїх векторів діяльності та неодназначністю дій парламентарів. В Україні зійшлися кілька криз одночасно: економічна, політична, епідеміологічна, криза управління та криза відсутності принаймні короткострокового планування. Хаотизація, руйнація державного управління, нівеляція системи розподілення влади між гілками, відсутність механізмів стримування і противаг, втрата керованості. Все це тільки невеликий перелік наявних в країні тенденцій. Держава, яка і так була далекою від досконалості, перетворена на порожню оболонку [4].

Причина даних криз автором вбачається в недосконалій діяльності політичної еліти держави, яка прийшла в 2019 році.

Але перш ніж перейти безпосередньо до аналізу кризових явищ, в діяльності сучасної політичної еліти і визначити основні вектори їх подолання, - прослідкуємо головні тенденції зміни політичної еліти в державі.

Визначимо умови формування політичної еліти та основні причини її зміни. Вдаючись до досліджень у цій сфері, не можна оминути такі поняття як «рекрутація», «репродукція» «циркуляція» політичної еліти. Спробуємо дати пояснення цим термінам.

Рекрутація - це залучення нових людей без конкретизації якісної характеристики цього процесу та їх соціально-групового походження. Інколи це явище називають добором еліт.

Репродукція - це відтворення еліти в її власних межах, тобто в рамках даної соціальної групи.

Циркуляція - це такий спосіб зміни еліти, коли її позиції займають люди з інших соціальних груп, це зміна персоналу, який займає ключові позиції в головних інституціях даного суспільства [2].

У стабільних політичних системах рекрутування еліти відбувається згідно з ретельно розробленими процедурами, у результаті чого персональний склад еліти з більшою чи меншою періодичністю оновлюється, а сама політична структура залишається значною мірою незмінною. По-іншому складається справа в умовах розлому політичної системи в періоди політичної нестабільності. За цих умов відбувається трансформація або зміна еліт: люди, що займають ключові позиції в політичному управлінні, втрачають свої пости, виникає багато вакансій, які заповнюються з порушенням звичайних рутинних норм. Суспільство, як правило, завжди має багато охочих зайняти елітні позиції. Це стимулюється вищим статусом управлінської діяльності, престижем.

У процесі рекрутування політичної еліти найважливіші моменти - широта її соціальної бази, коло осіб, що відбирають еліту (селекторат), врешті, процедура, механізми відбору. Розрізняють два головних типи рекрутування еліт - відкритий та закритий. Еліту називають відкритою, якщо доступ до неї відкритий представникам різноманітних соціальних верств. Закритою еліта є у випадку, коли процес рекрутування приймає самовідтворю- вальний характер. Закритий тип рекрутування еліти історично перший, тоді як відкритий - результат розвитку політичних систем, оскільки потребує для свого функціонування найвищого рівня політичної культури [4]. політичний еліта трансформаційний

Сучасна політична еліта України має ознаки закритої підсистеми, яка є характерною для класичних, авторитарних і тоталітарних суспільств. Під час розпаду Радянського Союзу значна частина сучасної правлячої політико-управлінської еліти залишилась при своїх посадах у центральних та місцевих органах державної влади. Це призвело до прояву так званої «номенклатури», оскільки зміна політичного режиму не призвела до зміни політи- ко-управлінської еліти [6].

Тому в Україні на відміну від більшості країн колишнього соцтабору - Польщі, Чехії, Угорщини й інших досі не відбулося зміни «критичної маси» політичної еліти. Етапи формування політичної еліти України є специфічними, з огляду на досвід інших країн. Пропонується звернути увагу на етапи формування політичної еліти в Україні, розроблені науковцем - І. Бережною та доповнені самим автором.

1991-1994 рр. Створюється основа політичної еліти країни. Кількісно та якісно в її складі домінує номенклатура, що відмовилася від комуністичної ідеології й узяла на озброєння ідею національно- державного будівництва та незалежності України.

1994-1998 рр. З' являється професійна політична еліта. Політика починає ставати професією. Спостерігається тенденція регіоналізації політичної еліти. Саме в цей період регіональні еліти вперше продемонстрували, що здатні посісти домінуючі позиції на загальнодержавному рівні.

1998-2004 рр. цього етапу

зрощування бізнесу та влади. Утім, як свідчить досвід формування політ еліт в інших країнах, прихід бізнесу в політику - явище аж ніяк не однозначне. З одного боку, посилюється увага до економіки, проявляються нові управлінські підходи, що більше відповідають ринковим умовам. З другого

владні повноваження дедалі частіше використовуються для лобіювання певних бізнес-інтересів.

2004-2009 рр. Зміна політичної еліти часів помаранчевої революції спричинила початок її глибокої деформації. Характерними для політичної еліти в п'ятирічку «помаранчевої» влади стали:

відносно низький рівень професіоналізму значної її частини;

відсутність необхідного стратегічного мислення;

низька ефективність і якість прийнятих політичних рішень;

невміння домовлятися, погоджувати інтереси, доходити політичних компромісів і в зовнішній, і у внутрішній політиці;

відчуження від суспільства, що призвело до поглиблення соціального розриву між її представниками й пересічними громадянами [1].

2010-2014 рр. - політична еліти носить характер невідповідності, неоднозначності та невизначеності відповідно до своїх прямих обов'язків та функцій. Уся економічна система країни підпорядкована бізнесовим колам. В державі панує бюрократія, корупція та спостерігається повна криза парламентаризму.

2014 - 2019 рр. - зміна політичної еліти шляхом революційних перетворень, за вимогами умов революції Гідності до влади у державі повинні були прийти лідери «з народу», але цього не відбулося; очільниками стали керманичі з опозиційних до колишньої влади сил.

2019 р. - прихід до владних верхів особистостей, які абсолютно не є політичними акторами, втрата культури парламентаризму, криза партійної системи та дестабілізаційні процеси у діяльності політичної еліти, яка не відповідає своїм повно- вженням та функціям;

На жаль, вже стало тенденцією те, що постійні рекрутування еліти з кланово-номенклатурного середовища (що є характерною рисою для пострадянського простору) є одним з основних чинників можливості керування і відслідковування дій носіїв цієї влади через відпрацьовані механізми ієрархічної залежності. Процеси соціального динамізму в середовищі «владо носіїв» замінено на монополізацію влади, перерозподіл її атрибутивних чинників всередині вузько кастових закритих груп за принципом близькості до того, хто на цей момент є ототожненням влади і може реально впливати на кадрові переміщення у закритому номенклатурному полі. Коли в момент трансформації політичної та економічної системи бажання старої еліти утримати владу домінує над економічною та іншими сферами суспільного життя і в особі вищої управлінської бюрократії прослідковується тенденція до формування прообразу специфічного класу новітньої аристократії, владарювання такого різновиду політичних еліт (можливо успішного за спокійних часів) стає неприйнятним і може закінчитися повним крахом не тільки для носіїв влади, а й для держави в цілому [8].

Тому вихід із ситуації, що склалася, можливий лише через створення нової системи рекрутування еліт, яка має базуватися на конкурентних засадах та інституалізації вимог до ділових і моральних якостей політичних, економічних, адміністративних керівників.

На думку автора, слід виокремити основні аспекти «кризовості» сучасної політичної еліти:

Українське суспільство є напрочуд витриманим і терплячим (це криється в особливостях українського менталітету і масової свідомості); ми звикли приймати участь «спостерігача» за політичною ареною держави;

Політична еліта не пройшла процедури циркуляції (хоча однією з вимог Майдану 2014 була саме повне перезавантаження влади і доручення до термальних верхів осіб «з народу»;

Українське суспільство знаходиться дійсно на етапі трансформації, оскільки ще існують пережитки радянської влади у свідомості українців, які жили за часів СРСР;

В політичному просторі нашої держави переважає низький рівень політичної культури, деструкційні фактори парламентаризму, бюрократія, корупція та маргінальність.

Отже, з усього вищевказаного можна зробити наступні висновки:

У будь-якій розвинутій демократичній державі для балансу соціальної рівноваги в країні повинна відбуватися періодична зміна політичної еліти;

Щоб позбутися пережитків радянізації більшість країн колишнього соціального табору змінили напрямок свого розвитку шляхом залучення люстраційних методів при завантаженні влади;

Українська держава на даному етапі свого розвитку конче потребує повноцінного перезавантаження, який би докорінно змінив вектор політичного напрямку в країні.

Список використаних джерел

1. Крюков О. (2004) Проблеми рекрутування, репродукції та циркуляції еліт. Зб. наук. пр. НАДУ, 2, 208-213.

2. Степаненко О. Г (2017) Зміна політичної еліти шляхом люстрації: загальна характеристика та тенденції розвитку в Україні. The European Political and Law DiscourseKi - Прага, 124-128.

3. Траверсе О. О. (2006) Лідерство і еліти у процесі становлення української політичної нації. Еліти і цивілі- заційні процеси формування націй: Зб. ст. - К., 342.

4. Томашевська Т. В. (2015) Теоретичні засади поняття політико-управлінська еліта. Інвестиції: практика та досвід. 1. 153-156.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню функціонування політичної еліти в Україні 2019-2020рр. Автор аналізує особливості зміни еліти в трансформаційному суспільстві та досліджує головні фактори, які впливають на кризову діяльність політичної еліти в сучасному політичному просторі України. У роботі досліджується теоретична складова поняття «політична еліта», її функції, роль та види; визначені умови формування політичної еліти та основні причини її зміни. Крім того, у статті охарактеризовано етапи змін політичної еліти в Україні за роки незалежності, які автор доповнив самостійно. Дається коротка характеристика діяльності нової політичної еліти сформованої після парламентських виборів 2019 р. У роботі присутні прогнози щодо подальшого розвитку сучасної політичної еліти в українському суспільстві.

Ключові слова: політична еліта, трансформаційне суспільство, номенклатура, парламентські вибори, політичні партії.

In this article, the author analyzes the functioning ofthe political elite in Ukraine in 2019-2020. It examines the change of the elite in a transformational society and the main factors influencing the crisis of the political elite in modern Ukrainian politics. The author reveals the essence of the concept of “political elite ”, its functions, role and types; she determines the conditions for the formation of the political elite and the main reasons for its change. In addition, the article describes the stages of change of the political elite in independence Ukraine.

The author describes the activities of the new political elite formed after the parliamentary elections in 2019. The article presents forecasts for the further development of the modern political elite in Ukrainian society.

Keywords: political elite, transformational society, nomenclature, parliamentary elections, political parties.

Размещено на Allbest.ru