Політичний та національний ідеал у діяльності жіночої організації Союз українок у Галичині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичний та національний ідеал у діяльності жіночої організації Союз українок у Галичині

галичина союз українка патріотизм

Павлюх М. В.,

кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент, Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

Pavlyuh М. V.,

Candidate degree in social communication, assistant, Lviv Polytechnic National University (Lviv, Ukraine),

У статті проведено ґрунтовний аналіз діяльності патріотичної, націоналістичної та філантропічної організації Союзу українок у Галичині першої половини ХХ століття. Відстежено хронологію становлення жіночої організації. Вивчено головні напрями діяльності Союзу українок. Встановлено, що Союз українок -- це не тільки жіноча філантропічна організація, а також політична організація, яка проводила масштабну націоналістичну пропаганду серед галицького населення у першій половині ХХ століття. З'ясовано, що політичний та національний ідеал Союзу українок виражався у здобутті українською нацією власної держави. Проаналізовано політичну діяльність організації через власні періодичні видання.

Методика дослідження. У статті використано комплекс наукових методів для розкриття політичної та націоналістичної діяльності Союзу українок: хронологічний (у аналізі розвитку головних подій організації, напрямів діяльності організації), синтез (у аналізі спільних та відмінних ознак періодичних видань організації), описовий (у аналізі тематичного контенту періодики Союзу українок), компаративний (у порівнянні ознак у матеріалах часописів організації).

Отримані результати та висновки. З'ясовано, що головною ідеєю Союзу українок та українського жіночого руху стала національна ідея. Політичний та національний ідеал, виражений у періодиці Союзу українок, -- це створення самостійної української держави.

Ключові слова: український жіночий рух, емансипація, філантропійна ораганізація, національний ідеал, політична діяльність.

The article provides a thorough analysis of the activities of the patriotic, nationalist and philanthropic organization of the Ukrainian Union in Galicia in the first half of the twentieth century The chronology of becoming a women's organization has been tracked. The main directions of activity of the Union of Ukrainian women are studied. It is established that the Union of Ukrainians is not only a women's philanthropic organization, but also a political organization that carried out large-scale nationalist propaganda among the Galician population in the first half of the twentieth century. It is found that the political and national ideal of the Ukrainian Union was expressed in the Ukrainian nation's acquisition of its own state. The political activity of the organization through its own periodicals is analyzed.

Research methodology. The article uses a complex of scientific methods for exposing the political and nationalistic activities of the Ukrainian Union: chronological (in the analysis of the development of the main events of the organization, directions of the organization's activity), synthesis (in the analysis of common and distinctive features of the periodicals of the organization), descriptive (in the analysis of the thematic content of the Union periodicals) Ukrainian), comparative (in comparison with features in the materials of the magazines of the organization).

Results and conclusions obtained. It is found that the main idea of the Union of Ukrainian women and the Ukrainian women's movement was a national idea. The political and national ideal expressed in the periodicals of the Union of Ukrainian Women is the creation of an independent Ukrainian state.

Keywords: Ukrainian women's movement, emancipation, philanthropic organization, national ideal, political activity.

Вступ. На початку ХХ століття у Галичині з'являється перша жіноча організація, котра об'єднує прогресивне жіноцтво у боротьбі за державність. «Суспільство Західної України завдячує багато громадським та політичним здобуткам міжвоєнного періоду жіночій організації Союзу українок. У цій масовій організації гуртувалися жінки усіх суспільних верств та віровизнань. Від самого початку Союз українок ставив наголос на те, що це організація усіх жінок на Україні, і завжди в ній була репрезентація усіх організацій жінок з усіх земель, на котрих жили українки» [1, с. 4].

Союз українок став найбільшою масовою організацію не тільки на території Галичини та західноукраїнських земель, а й за кордоном. Союз українок об'єднав різне, за політичними поглядами, прогресивне жіноцтво, яке із суспільної і громадської діяльності переключилося на політичну боротьбу. Жіночий рух вийшов на міжнародний рівень діяльності. Участь Союзу українок у багатьох міжнародних жіночих організаціях забезпечило організації репутацію серйозної організації. Патріотична пропаганда Союзу українок на шпальтах власних друкованих органах неодноразово провокувала польську поліцію на масові арешти і конфіскації публікацій.

Постановка проблеми та зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Детальне вивчення діяльності жіночої політичної і патріотичної організації Союз українок важливе для того, щоб з'ясувати участь організації у загальному визвольному русі української нації у першій половині ХХ століття. Досвід поширення політичної пропаганди Союзу українок важливе і для нашого сьогодення, адже 2021 року громадськість відзначатиме 100-ліття від заснування цієї всеукраїнської жіночої організації. Часописи і періодика Союзу українок - стала кращим зразком політичної преси, які поширювали і обстоювали політичний та національний ідеал українців у боротьбі за власну державу у минулому столітті.

Висновки цього дослідження важливі для практичних питань, зокрема для розвитку сучасного жіночого руху в Україні. Наукові здобутки періодики Союзу українок заклали основу політичної і патріотичної української періодики на західноукраїнських землях.

Аналіз останніх досліджень проблематики статті. Про діяльність Союзу українок написано чимало, проте дослідження жіночої політичної періодики організації вивчена недостатньо. Жвавий інтерес до жіночої періодики в Галичині, зокрема часописів Союзу українок з'явився у період незалежності України. Про Союз українок неодноразово писала дослідниця українського жіночого руху М. Богачевська-Хом'як у статті «Союз українок у міжвоєнний період», серія праць львівської дослідниці Валентини Передирій: «Галицька періодика для жінок: становлення, розвиток, проблематика (1853-1939 рр.)», «Часописи «Союзу Українок» і національно-визвольний рух у Галичині (1922-1939)» торкається громадської і політичної діяльності Союзу українок. Степан Кость розглядає жіночу періодику та жіночий рух як частину визвольного руху на західноукраїнських землях («Жіноча преса»). Такої ж думки притримується П. Дутчак у статті «Становлення і розвиток жіночої преси в Західній Україні (20-30-ті роки ХХ ст.)». Новий підхід до вивчення жіночого руху використовує М. Дядюк у монографії «Український жіночий рух у міжвоєнній Галичині: між тендерною ідентичністю та національною заангажованістю», в якій науковець вказує на те, що діяльність Союзу українок завжди коливалася між жіночою філантропічною та політичною організацією. Дослідниця Віра Кочкодан розглядає діяльність Союзу українок на сторінках польської жіночої періодики міжвоєнного двадцятиріччя, яка виходила на території Східної Галичини (сьогодні - Івано-Франківська, Тернопільська та Львівська області).

Мета наукової статті - дослідити політичний та національний ідеал Союзу українок на шпальтах часописів організації; відстежити розвиток та трансформацію організації у напрямах (від філантропічного до політичного та націоналістичного).

Виклад основного матеріалу. Постав Союз українок скромно, в холодну неділю 23 грудня 1921 року у Львові, об'єднавши існуючі жіночі організації. Організація Союз українок мала триступеневу будову: організації по міста і селах, філії в округах та Головна управа у Львові. У раді організації відомі прізвища: Ольги Кобилянської, Софії Лінфольд-Русової, Людмили Старицької-Черняхівської та Олени Сочинської» [1, с. 4].

Шлях до створення першої жіночої національно-патріотичної організації був довгим. Спочатку жіноцтво збиралося на конгреси, конференції, де і було вирішено об'єднатися у єдину політичну національну силу. 1923 року Союз українок став членом Міжнародного Жіночого Союзу і брав участь у конгресі в Римі, Парижі в Лізі Міру і Свободи, став членом жіночої кооперації Гільдії 1924 року. 1934 року в Станіславі відбувся Український Жіночий Конгрес, на якому виникла думка об'єднатися усім жіночим організаціям навколо Союзу українок. 1938 року польська влада заборонила діяльність «Союзу» на кілька місяців. Пізніше з «Союзу» постала інша організація - «Дружина княгині Ольги».

Основа організації Союзу українок були закладені ще 1917 року, коли жіночі клуби відчули потребу в об'єднані і створені єдиної патріотичної організації, котра б вела активну націоналістичну пропаганду серед сільського та інтелігентного середовища. Тип «нової жінки» постає у пресі Союзу українок [3, с. 257]: не тільки жінки патріотки, яка морально виховує своїх дітей як берегиня українських традицій, але й активістки-громадянки, яка має сформовану національну свідомість і включається у національно-визвольний рух. Про Союз українок детальніше дізнаємося з Енциклопедії українознавства як про організацію зі своєю структурою у багатьох регіонах [8, с. 65]. Політична жіноча організація настільки була авторитетною, що у найбільших центрах Галичини були її осередки. Головною метою її існування була боротьба національна, а наскрізним постулатом слугувала українська національна ідея. Тому організація, котра займалася благодійністю стала такою вагомою, що її боялася польська влада [3, с. 259].

У Союзі українок панувала демократія і толерантність до політичних поглядів чи релігійної належності [2, с. 124]. Проте, нерідко, виникали сутички всередині організації, а також непорозуміння із різними жіночими організаціями. Українська господиня, яка обмежує свій побут домашньою працею відходить на другий план, а попереду виступає свідома громадянка, патріотка, що дбає про добробут і розвиток свого народу: «Союз українок був єдиною в Европі масовою організацією жіноцтва, в якій гуртувалися жінки різних суспільних кляс та політичних поглядів. Мілена Рудницька стала головою Союзу українок у 1928 році, яка намагалася уможливити та приспішити участь жінок у розвитку суспільства» [6, с. 361].

Польська влада непримиренно ставилася до «Союзу українок» [4, с. 123], обмежила її діяльність Галичиною. Центр Союзу українок організовував ряд курсів, співпрацював з товариством «Сільський господар». У організації діяв ряд фахових референтур, якими керувала І. Блажкевич, І. Гладка; народним мистецтвом - І. Гургула, народним здоров'ям - С. Парфанович, доросту - О. Ці- мановська. З 1928 року працею Союзу українок керувала М. Рудницька, яка була політичним ідеологом жіночого руху й реалізаторкою його настанов. При осередках існувала бібліотека. З ініціативи Головної Управи Союзу українок постав кооператив Українського Народного Мистецтва, а потім було створено окрему референтуру у співпраці з Українським гігієнічним товариством. Видавнича діяльність організації була незначна і, крім інструкцій референтур видавались двотижневики: «Жінка», «Українка» [7, с. 63]. Члени Союзу українок широко друкувалися на сторінках часопису «Жіноча доля» [9].

Політичний чи національний ідеал, котрий постає у пресі та пропаганді Союзу українок зводиться до осягнення українським народом свого політичного визволення від більшовицького чи польського гніту. Особливістю цієї преси є згуртованість українського західноукраїнського жіноцтва із жіноцтвом на Великій Україні, ідея соборності і об'єднання усіх українських земель по обидва боки Дніпра фігурують у багатьох статтях та матеріалах жіночої політичної періодики. «Союз Українок, що активно розгорнув свою діяльність у 30-х роках ХХ століття на теренах Галичини, ставив своїм завданням залучення жінки до активного суспільно-громадського життя, дотримуючись думки, що жінка не повинна відігравати другорядну роль у суспільстві, а бути творцем суспільного життя поряд з чоловіками» [6, с. 359].

Особливу роль у розвитку жіночого руху та діяльності Союзу українок відіграла Мілена Рудницька, яка була головою Союзу українок тривалий час. Мілена Рудницька виступає талановитим організатором, прекрасним пропагандистом та здібним журналістом на шпальтах видань Союзу українок. Її діяльність не обмежилася тільки Україною, М. Рудницька бере активну участь у діяльності міжнародних жіночих організаціях, де гідно представляє українську націю. Її подвижницьку працю продовжила О. Кисілевська у коломийському часописі «Жіноча доля» та її додатках [9].

Після припинення польською владою діяльності Союзу українок постає нова жіноча політична організація - Дружина княгині Ольги, котра проголошує здобуття самостійності України як свою головну мету. Її друкованим органом стала «Громадянка», яка виходила 1938 року замість «Жінки» [8, с. 68].

Часописи Союзу українок, як складова частина галицької преси, відтворюють формування української політичної думки, що в умовах польської окупації відстоювала національні права. Для часописів Союзу українок, що розвивалися і діяли в одному напрямку з іншими періодичними виданнями для жінок, першочерговим було пропагування завдань організації та ідеології жіночого руху [8, с. 66].

Преса Союзу українок, що об'єднює п'ять видань («Жіночий вістник», «Українка», «Світ українки», «Громадянка», «Жінка») виокремлюємо в окрему пресову групу, котра мала низку ознак, характерних більшій частині матеріалів:

- національна ідея як головна і наскрізна ідея преси (курсив - М.П.);

- політична спрямованість публікацій;

- патріотична пропаганда серед різних верств жіноцтва;

- просвітництво сільського жіноцтва;

- масові арешти, політичні переслідування, конфіскації матеріалів, закриття;

- тип «нової жінки».

Національна ідея стає головною ідеєю Союзу українок та жіночого руху, котрий переходить у форму активної боротьби жінки за самостійність власного народу, формується так званий національний і політичний ідеал українського жіноцтва. Політичним ідеалом преси Союзу українок є: національна держава по обидва боки Дніпра з правічними українськими традиціями та єдиною українською мовою, яка повинна лунати голосно, дзвінко; національні символи, гімн повинні об'єднати українців у єдину державу.

Головними публікаціями на шпальтах часописів стають політичні публікації, спогади про різні політичні події, активний заклик до жіноцтва брати участь у виборах і політиці. На перший план виходить не жінка-мати чи жінка-господиня, а жінка-патріотка, котра, сповнена моралі і національного духу, працює для своєї нації. Образ активної жінки, яка веде громадську працю була першою спробою зламати давній стереотип про жінок і їхню пасивність у політиці. Жінка бере активну участь у політичному житті своєї нації, стежить за політичними подіями.

Союз українок ставив собі за мету вести просвітництво серед сільського жіноцтва, яке було досі пасивне, але могло бути рушійною силою нації у визвольному русі. Сільське жіноцтво, котре було позбавлене можливості здобути належну освіту не цікавилося політичними подіями. Усталені стереотипи про короткий жіночий розум чи про «темряву» сільської жінки намагалися ламати часописи Союзу українок, залучаючи їх до активної праці. Відомо, що Союз українок мав свої філії не тільки по містах, а й по селах, тому села навідували підготовлені для активної громадської роботи інструкторки, котрі виголошували реферати та промови на захист сільського жіноцтва.

Усіх часописів Союзу українок спіткала єдина доля - масові арешти журналісток та конфіскації політичних, патріотичних матеріалів. На шпальтах виднілися «білі плями» конфіскацій від постійної цензури польської поліції, яка намагалася знищити патріотичний дух журналісток. Масові арешти активісток тільки заохочували патріоток-інтелігенток до активної праці.

Висновки дослідження. На шпальтах часописів Союзу українок формується тип «нової жінки», яка не тільки бореться за свої права чи за економічну залежність від чоловіка, а котра поряд з чоловіками намагається боронити самостійність української нації. Діяльність Союзу українок формувала в української жінки почуття відповідальності за долю своєї нації перед майбутніми поколіннями, сприяла вливанню жіночого руху в загально-визвольний рух західноукраїнських земель. Українка-громадянка, українка-патріотка, українка-акти- вістка формується як основний образ жінки в пресі Союзу українок.

Перспективи подальших розвідок. Вивчення діяльності організації Союзу українок актуальне сьогодні у період російсько-української війни, коли українська нація відстоює свої право на самовизначення. Часописи Союзу українок є важливим історичним джерелом визвольного руху на західноукраїнських землях.

Список використаних джерел

1. Богачевська-Хом'як М. «Союз українок у міжвоєнний період». Наше життя. 1992. N»2, С.4-7. [in Ukraine]

2. Дутчак П. Становлення і розвиток жіночої преси в Західній Україні (20-30-ті роки ХХ ст.). Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Вип.1. С. 123-134. [in Ukraine]

3. Дядюк М. С. Український жіночий рух у міжвоєнній Галичині: між гендерною ідентичністю та національною за ангажованістю. Львів, 2011. 368 с.

4. Кость С. Жіноча преса. Вісник Львівського університету. Серія журналістика. 2007. Вип.30. С.123-141. [in Ukraine]

5. Кочкодан В. Жіночі товариства Східної Галичини на сторінках польської преси (1900-1939 рр.). Гілея. 2016. Вип.107. С.40-44. [in Ukraine]

6. Кунанець Н. Матеріали з історії бібліотечної справи на сторінках видань Союзу українок. Українська періодика: Історія і сучасність. Львів, 2003. С. 359-364. [in Ukraine]

7. Передирій В. А. Галицька періодика для жінок: становлення, розвиток, проблематика (1853-1939 рр.). Збірник Праць науково-дослідного центру періодики. 1995. Вип.2. С.44-63. [in Ukraine]

8. Передирій В. А. Часописи «Союзу Українок» і національно-визвольний рух у Галичині (1922-1939).

9. Українська періодика: Історія і сучасність. Львів, 1993.

С. 64-68. [in Ukraine]

10. Українські періодичні видання для жінок в Галичині (1853-1939 рр.): Анотований каталог. Львів. 1996.

References

1. Bohachevs'ka-Khom'yak M. «Soyuz ukrayinok u mizhvoyennyy period». Nashe zhyttya. 1992. №2, S.4-7. [in Ukraine]

2. Dutchak P. Stanovlennya i rozvytok zhinochoyi presy v Zakhidniy Ukrayini (20--30--ti roky XX st.). Naukovyy visnyk Chernivets'koho universytetu. 2003. Vyp.1. S. 123134. [in Ukraine]

3. Dyadyuk M. S. Ukrayins'kyy zhinochyy rukh u mizhvoyenniy Halychyni: mizh hendernoyu identychnistyu ta natsional'noyu za anhazhovanistyu. L'viv, 2011. 368 s. [in Ukraine]

4. Kost' S. Zhinocha presa. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriya zhurnalistyka. 2007. Vyp.30. S.123- 141. [in Ukraine]

5. Kochkodan V Zhinochi tovarystva Skhidnoyi Halychyny na storinkakh pol's'koyi presy (1900-1939 rr.). Hileya. 2016. Vyp.107. S.40-44. [in Ukraine]

6. Kunanets' N. Materialy z istoriyi bibliotechnoyi spravy na storinkakh vydan' «Soyuzu ukrayinok. Ukrayins'ka periodyka: Istoriya i suchasnist'. L'viv, 2003. S. 359-364. [in Ukraine]

7. Peredyriy V. A. Halyts'ka periodyka dlya zhinok: stanovlennya, rozvytok, problematyka (1853-1939 rr.). ZbirnykPrats'naukovo-doslidnoho tsentruperiodyky. 1995. Vyp.2. S.44-63. [in Ukraine]

8. Peredyriy V A. Chasopysy «Soyuzu Ukrayinok» i natsional'no-vyzvol'nyy rukh u Halychyni (1922-1939). Ukrayins'ka periodyka: Istoriya i suchasnist'. L'viv, 1993. S. 64-68. [in Ukraine]

9. Ukrayins'ki periodychni vydannya dlya zhinok v Halychyni (1853-1939 rr.): Anotovanyy kataloh. L'viv. 1996. 191 s. [in Ukraine]

Размещено на Allbest.ru