Методика навчання галузевого перекладу для студентів філологічних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Методика навчання галузевого перекладу для студентів філологічних спеціальностей

Набережнєва Т.Є.

м. Київ

Анотація

навчання переклад галузевий

Запропоновано шляхи підвищення ефективності навчання галузевого перекладу, розглянуто основні принципи запропонованої методики та проаналізовано деякі недоліки традиційного підходу до навчання.

Ключові слова: галузевий переклад, перекладацька компетенція, фахова мова, паралельні неперекладні тексти.

Посилення глобалізаційних процесів у всіх сферах життєдіяльності людської спільноти супроводжується зростанням попиту на переклади. Однак це не лише наслідок глобалізації. Переклад, як зазначає Дж. Гаус, є її невід'ємною частиною, без якої було б неможливим функціонування економіки, зорієнтованої на споживача та націленої на сталий розвиток [4, 102].

Так, Міністерство праці США прогнозує збільшення кількості робочих місць для перекладачів у період з 2014 по 2024 р. на 29%, яке можна пояснити насамперед глобалізаційними процесами й імміграцією до країни неанглійськомовних осіб [bls.gov/ooh/media-and - communication/interpreters-and-translators.htm]. Схожі тенденції, згідно з даними незалежної агенції маркетингових досліджень Common Sense Advisory, що спеціалізується на ринку лінгвістичних послуг і перекладу, спостерігатимемо й у Європі та Азії [commonsenseadvisory.com].

При цьому найбільш затребуваним є і, вочевидь, залишиться галузевий переклад, зокрема, медичний, юридичний, фінансовий, технічний, а отже затребуваними будуть і перекладачі, здатні якісно його виконати.

На питання, хто перекладає краще, фахівець у певній галузі, який володіє іноземною мовою, чи лінгвіст, немає однозначної відповіді. Ідеальним, звичайно, вважають поєднання перекладачем двох кваліфікацій. Експериментальне дослідження Г. Нєдзє - льські та Л. Черноватого [5, 123-149] із перекладу професійно орієнтованих текстів доводить, що результат залежить від рівня фаховості тексту, тобто від кількісної частки термінів у тексті та їхніх якісних характеристик (загальнонаукові чи вузькофахові), напряму перекладу (рідною чи іноземною мовою), виду перекладу (письмовий чи усний), однак більш універсальним у наслідку є все ж лінгвіст, фахово підготовлений перекладач.

Важливим чинником, від якого залежить якість перекладу, є досвід перекладача. Це доводить і згадане експериментальне дослідження, із цим погоджуються й перекладачі-практики. «Тривалість навчання цій професії довша, ніж будь-якій іншій. Лише у тридцять ви можете назвати себе перекладачем, лише у п'ятдесят настає розквіт вашої перекладацької кар'єри» [3, 133]. Важко не погодитися із твердженням висококласної британської перекладачки в галузі права Л. Кастеллано: робота зрілого перекладача, безумовно, якісно вирізняється. Однак навряд чи з сучасними темпами життя та зростаючим попитом на переклади може йтися про таку тривалу підготовку.

Нагальне завдання навчальних закладів - підготувати у стислі терміни кваліфікованих перекладачів для різних сфер людської діяльності, тому актуальним питанням залишається підвищення ефективності навчання перекладу, зокрема галузевому, на філологічних спеціальностях. Розробкою нових методик навчання галузевому перекладу в мовній парі англійська - українська та українська - англійська займаються В. Карабан, О. Ребрій, Л. Черноватий та авторські колективи, які за їхнім керівництвом здійснили підготовку підручників з перекладу професійно орієнтованих текстів [1; 2].

У суперечці «хто перекладає краще» основним аргументом проти перекладачів із філологічною освітою є брак спеціальних знань у певній галузі, незнання термінології. Тому в оголошеннях про вакансію перекладача, особливо технічного, серед вимог до кандидатів важливою є технічна освіта. Часто натрапляємо й на застереження: «не філолог».

Найважливішою перевагою перекладача з філологічною освітою є вміння працювати з текстом: здійснювати переклад згідно з вимогами замовника (перекладацьким завданням) і з урахуванням відмінностей між жанровими нормами у джерельній і цільовій мовах, редагувати та вичитувати переклад. Крім того, доволі звичним явищем є оригінальні фахові тексти з нечіткою структурою, неоковирними формулюваннями, недотриманням стильових норм. Перекладач із філологічною освітою може внести необхідні зміни до змістової організації тексту, і перекладний текст не матиме вад оригінального.

Отже, студентам філологічних спеціальностей потрібна комплексна підготовка до здійснення перекладу й інших видів мовного посередництва в певній галузі. Ця комплексна підготовка включає:

1) розвиток перекладацьких компетенцій, необхідних для здійснення мовного посередництва у професійно орієнтованій комунікації та націлених на подальший саморозвиток перекладача;

2) формування мовної компетенції, яка дозволяла б користуватися відповідною фаховою мовою як в англомовній, так і в україномовній комунікації;

3) ознайомлення студентів із базовими поняттями та найсучаснішими тенденціями в обраній галузі.

Зважаючи на це, була запропонована методика навчання галузевому перекладу, заснована на таких принципах:

1. Навчання перекладу як «реальній», а не дидактичній діяльності.

2. Зосередженість насамперед на процесі перекладу, а не на помилках.

3. Вмотивованість перекладацьких рішень, а не їхня довільність / випадковість.

4. Використання паралельних неперекладних текстів як перекладацького ресурсу.

Перший принцип видається вкрай важливим із огляду на півтисячолітнє використання перекладу як методу навчання іноземній мові, яке, на жаль, позначилося на стереотипних підходах до викладання перекладу як дисципліни. Підготовка перекладача до майбутньої професійної діяльності повинна імітувати цю професійну діяльність в академічному контексті. Так, типовий перекладацький проект складається з кількох етапів: підготовчого (аналіз перекладацького завдання, обговорення деталей проекту із замовником, планування проекту, перекладацький аналіз тексту, укладання глосарію, консультації з галузевими експертами), написання чорнового варіанта, редагування перекладу, вичитка, перегляд перекладу замовником, форматування, перегляд зверстаного документа, надсилання остаточного варіанта перекладу замовнику. Водночас традиційний формат завдання «прочитати і перекласти текст» подекуди зводиться до одного з етапів - написання чорнового варіанта. Чорнового - не за зовнішньою формою подачі тексту (студенти можуть подавати текст без закреслень та інших вад в оформленні матеріалу), а за ступенем готовності тексту до публікації. При цьому підготовчий етап і процес редагування й вичитки можуть залишитися поза увагою.

Перекладацький проект починається з так званого перекладацького завдання. Термін перекладацьке завдання (нім. Ьbersetzungsauftrag) є поширеним серед прибічників функціональної теорії перекладу. В англійськомовних працях більш звичним є термін brief, а не скалькований із німецької translation assignment. Перевагою терміна brief, запровадженого Дж. Фрейзер, на думку представниці функціональної течії К. Норд, є його імпліцитне порівняння з терміном brief, який використовують баристери. Abrief - 'asumma - ryofthefactsandlegalpointsinacasegiventoabamstertoarguemcourt'. Подібно до баристерів перекладачі отримують інформацію про статус кво та бажаний результат, а далі як відповідальні професіонали у своїй галузі вільні обирати стратегію своїх дій [6, 46].

У реальному житті замовники, на жаль, рідко формулюють свої побажання в письмовій формі - через брак часу, недостатнє розуміння процесу перекладу тощо. Певну інформацію про джерельний текст і вимоги до цільового тексту перекладач може отримати від замовника під час обговорення деталей проекту. Часом перекладачеві доводиться покладатися лише на свій досвід роботи з текстами певного жанру, конкретним замовником і на норми, характерні для цільової лінгвокультури. Тому під час навчання важливо формулювати перекладацькі завдання так, як в ідеалі їх мав би давати замовник, тобто вказуючи вид перекладу (повний, вибірковий, реферативний, анотаційний), призначення цільового тексту (для публікації чи для інформації), його функції (інформувати, переконувати тощо). Необхідно зазначати, чи джерельний і цільовий тексти виконуватимуть одну функцію, чи перекладачеві потрібно внести зміни, наприклад, перекласти інформативний текст так, щоб він містив приховану рекламу. У перекладацькому завданні повинні міститися також відомості про цільову аудиторію, її вікові, тендерні, соціальні характеристики, рівень знань у певній галузі тощо. Якщо текст перекладається англійською мовою, то - який варіант англійської використовується, чи англійська є рідною для цільової аудиторії. Усі ці чинники впливають на перекладацькі рішення, і тому адекватність перекладу залежить також від повноти й коректності формулювання перекладацького завдання.

Оскільки замовники зазвичай надають неповну інформацію, перекладач має вміти самостійно визначати певні параметри. Наприклад, наклад періодичного видання допомагає визначити гетерогенність читацької аудиторії: чим більше примірників, тим більш різнорідні категорії читачів цього видання.

Отже, навчальний переклад, як і переклад у реальному житті, треба здійснювати в певному культурному, соціальному контексті, а не поза ним.

Ще однією вадою традиційного формату завдання «прочитати і перекласти текст» є те, що студенти часто без жодного підготовчого етапу перекладають текст письмово або з аркуша і при цьому припускають значну кількість помилок. Викладачеві доводиться витрачати чимало часу на виправлення помилок у перекладах, а потім - на їх аналіз під час заняття. Такий досвід демотивує студентів, а зрештою - і викладачів. Одним з варіантів аудиторної роботи над перекладом є обговорення можливих перекладацьких рішень: студенти можуть працювати в парах, у невеликих групах (3-4 особи) або усі разом, обговорюючи проблемні частини тексту з викладачем. Таке обговорення, що передує власне письмовому перекладу, допомагає уникати помилок, заохочує студентів до самостійного пошуку перекладацьких рішень. Таким чином, і студенти, і викладач зосереджені насамперед на процесі перекладу, а не лише на аналізі помилок; і що найважливіше - студенти усвідомлюють мотиви прийняття конкретного рішення, що, зрештою, підвищує ефективність навчання.

Ефективність навчання перекладу також багато в чому залежить від ресурсів, які використовує студент під час здійснення перекладу. Серед студентів, на жаль, до цього часу поширена думка, що найважливішим ресурсом перекладача є двомовний словник, хоча протоколи «думай вголос» та опитування професіоналів доводять: перекладний словник не є ресурсом №1. Досвідчені перекладачі набагато частіше використовують тлумачні словники. Ще одним надзвичайно корисним, але водночас недооціненим ресурсом у навчальному процесі є паралельні неперекладні тексти, тобто тексти цільовою мовою на ту саму тему, що й конкретний текст джерельною мовою, які в ідеалі належать до одного жанру. Так, перекладаючи контракт, студентові варто звернутися до автентичних контрактів цільовою мовою, щоб отримати уявлення про їхні стильові характеристики, особливості лексики та синтаксису. Крім того, такі паралельні тексти є справжнім контекстуальним словником, який, безперечно, допоможе підібрати кращі варіанти перекладу.

Отже, хоча під час підготовки студентів філологічних спеціальностей до здійснення перекладу в певній галузі викладач стикається з багатьма викликами, урізноманітнення ресурсів і зміщення основного акценту на процес перекладу допоможуть зробити навчання більш ефективним.

Список використаних джерел

1. Ребрій О.В. Переклад англомовної громадсько-політичної літератури. Європейський Союз та інші міжнародні політичні, економічні, фінансові та військові організації / О.В. Ребрій. - Вінниця: Нова книга, 2009.

2. Переклад англомовної економічної літератури. Економіка США: загальні принципи / Л.М. Черноватий, В. І. Карабан, І. О. Пенькова, І. П. Ярощук. - Вінниця: Нова книга, 2010.

3. Castellano L. Get Rich - But Slow // ITI Conference 2: Translators and Interpreters Mean Business. - 1988. - Р. 131-135.

4. House J. Translation Quality Assessment: Past and Present / J. House. - Routledge, 2015.

5. Niedzielski H. Linguistic and Technical Preparation in the Training of Technical Translators and Interpreters // Scientific and Technical Translation, ATA Scholarly Monograph. - 1993. - Vol. VI. - Р. 123-151.

6. Nord C. Defining Translation Functions. The Translation Brief as a Guideline for the Trainee Translator // Ilha do Desterro (Brasilien). - 1997. - Issue 2. - Р. 39-53.

Размещено на Allbest.ru