Сучасні виклики інформаційної безпеки Європейського Союзу

Концепція інформаційної безпеки ЄС веде до пошуку загальних рішень для протидії інформаційним та комунікаційним загрозам, визначає пріоритети інституцій безпеки щодо розробки спільної стратегії міжнародної інформаційної безпеки, протидії кібервійнам, інформаційному тероризму та боротьбі з інформаційною злочинністю.

Договори ЄС трактують “національну безпеку” як питання внутрішньої політики кожної держави-члена, виключаючи її з компетенції організації: “[ЄС] поважає основні функції держави, включаючи забезпечення територіальної цілісності, підтримання правопорядку і забезпечення національної безпеки. Зокрема, національна безпека залишається виключно відповідальністю кожної держави-члена”. Але такий підхід спричинив фрагментацію європейського безпекового простору, що відображається у різних стандартах та вимогах до дотримання безпеки. Тому останні законодавчі ініціативи ЄС спрямовані на об'єднання зусиль інституцій ЄС та держав членів у боротьбі з різними загрозами, зокрема інформаційними. Аналізуючи в історичній перспективі законодавчу базу, що регулює безпеку інформаційного простору ЄС, можна виділити п'ять основних концепцій: мережева та інформаційна безпека, захист персональних даних, захист телекомунікаційних мереж, цифрові підписи та кібербезпека.

Мережева та інформаційна безпека. Поняття безпеки «інформаційних систем» закріплено у рішенні Європейської Ради від 1992 року: «Електронні інформаційні послуги потребують безпечної телекомунікаційної інфраструктури, безпечного обладнання та програмного забезпечення. Тому, необхідно створити загальну стратегію, що враховує всі аспекти безпеки інформаційних систем, уникаючи фрагментарного підходу». Від початку заснування ЄС існувала проблема розробки єдиної політики, що враховувала б національні особливості. У 2001 році Європейською Комісією було представлено документ під назвою «Мережева та інформаційна безпека: європейський політичний підхід». У документі визначено такі основні напрями європейської політики інформаційної безпеки: підвищення обізнаності користувачів щодо можливих загроз під час користування комунікаційними мережами, створення європейської системи попередження та інформування про нові загрози, забезпечення технологічної підтримки, підтримка ринково орієнтованої стандартизації та сертифікації, правове забезпечення, зміцнення безпеки на державному рівні, розвиток міжнародного співробітництва з питань інформаційної безпеки.

У 2004 році було створено Європейську агенцію з питань мережевої та інформаційної безпеки (European Network and Information Security Agency - ENISA). Її діяльність спрямована на зміцнення можливостей європейської спільноти, країн-членів, а також ділових кіл в сфері попередження і реагування на проблеми, пов'язані з інформаційною безпекою. Основними напрямами діяльності Агенції є: надання консультацій та допомоги країнам-членам в сфері інформаційної безпеки; збір та аналіз даних щодо інцидентів в Європі; розробка методів оцінки та управління ризиками для підвищення здатності ЄС реагувати на загрози інформаційній безпеці; підвищення обізнаності та розвиток співробітництва між різними акторами в сфері інформаційної безпеки, зокрема шляхом стимулювання взаємодії між державним і приватним секторами. Варто відзначити, що під поняттям «мережева та інформаційна безпека» розумівся лише захист інформаційної інфраструктури та пристроїв, за допомогою яких користувачі отримували інформацію, обмінювалися нею. Про можливість використовувати контент, смислове значення повідомлень для злочинних цілей тоді ще не здогадувалися. В середині 1990 -х та у 2000-х роках можна було чітко розуміти, де шкідливі та небезпечні повідомлення, а де безпечна інформація. Тоді законодавчі органи вживали заходів для боротьби з нелегальними методами поширення контенту, намагалися захистити канали обміну особистими даними. На сьогодні такі проблеми залишаються актуальними, але з'являються нові, як, наприклад, дезінформація та пропаганда у медіа. Тому, поняття інформаційної безпеки розширилось і тепер включає також безпеку смислового наповнення інформації.

Захист персональних даних. У більшості законодавчих документах ЄС поняття “захисту персональних даних” пов'язано із “безпечною обробкою даних”, що визначено у Директиві про захист даних від 1995 року: “Держави-члени повинні забезпечити здійснення відповідних технічних та організаційних заходів для захисту персональних даних від випадкового або незаконного знищення, випадкової втрати, зміни, несанкціонованого розкриття або доступу, зокрема, коли обробка передбачає передачу даних через мережу, і всі інші незаконні форми обробки”. У зв'язку з тим, що політичні лідери європейських країн відкрито обговорюють питання захисту даних у ЗМІ і на тлі заяв Едварда Сноудена про збір особистої інформації урядами відповідних країн, питання захисту персональних даних стало ще більш політизованим. В результаті, у 2016 році було прийнято Загальний регламент про захист даних (General Data Protection Regulation, GDPR). Він також стосується експорту персональних даних за межі ЄС. GDPR покликаний надати громадянам ЄС контроль за їхніми персональними даними. Цей документ обмежує компанії, які володіють великим масивом даних про користувачів, передавати їх третім сторонам і обробляти без поінформованої згоди осіб. З одного боку, це прогресивний крок, який має гарантувати право кожної людини на приватність. Але з іншої сторони, Загальний регламент поширюється лише на країни ЄС, але такі компанії, як Google і Facebook мають глобальне поширення і тому можуть обходити ці положення. Після дворічного перехідного періоду регламент почав застосовуватися у 2018. Загальний регламент про захист даних є зобов'язальним документом.

Список використаних джерел

1. Art. 4[2], Treaty on the Functioning of the European Union, OJ C 326, 26 Oct. 2012.

2. Council Decision 92/242/EEC, OJ L 123/19, 8 May 1992.

3. Communication from the European Commission:"Network and Information Security: Proposal for a European Policy Approach" (COM (2001) 298 (June6,2001)

4. The European Network and Information Security Agency (ENISA).

5. Directive 95/46/EC (`Data Protection Directive'), OJ L 281, 23 Nov. 1995.

6. Regulation (EU) 2016/679

Размещено на Allbest.ru