Контроверсійність та змістовні характеристики поняття "нормативної сили" в Європейському Союзі

Поняття нормативної сили в його ідеальній чи чистій формі є швидше ідейним, а не матеріальним чи фізичним. Це означає, що його використання передбачає нормативне обґрунтування, а не використання матеріальних стимулів або фізичної сили. Зрозуміло, що використання нормативного обґрунтування передбачає дуже різні терміни та форми взаємодії у світовій політиці. У зв'язку з цим, відносини та політика з рештою світу повинні бути «нормативно стійкими», тобто «нормативно» поясненими і виправданими для інших, та «стійкими» щодо наступного покоління.

Дебати про специфічний характер глобальної сили Європи - це дискусія про Європу, практично лише серед європейців, які, як правило, переконані, що Європа відіграє особливу та провідну роль на світовій арені. «Нормативно -правова сила Європа» - це концепція, чиї легітимні та аналітичні функції важко відрізняються між собою; це концепція, що, крім того, закріплена багатьма країнами всередині Європи, хоча і визнана нечисленними країнами поза межами Європи.

Трьома складовими «нормативної сили Європи» є: «Європа», «норми», «влада». Ці положення пропонують настільки різноманітні академічні та політичні інтерпретації, що обговорення автоматично відбувається у всіх видах напрямків, нагадуючи серію паралельних монологів, а не справжню дискусію [1; 2]. Основним пробілом в обговоренні ідентичності, сили та сприйнятті «Європи» за межами власних кордонів є асиметрічність розвитку країн-членів ЄС. Хоча ЄС як глобальний учасник може бути більш ніж найменшим спільним знаменником своїх держав-членів (хоча при цьому А. Тодже стверджує, що ЄС фактично є «меншим, ніж сума його частин» [3]), дебати про нормативну силу залишаються досить віртуальними, коли європейські держави-члени не мають узгодженого розуміння цієї концепції, яка вмонтовувала б в себе поняття «економічні інтереси». «Ми приймаємо те, що держави-члени відіграють вирішальну роль у розширенні повноважень органів ЄС на глобальному рівні, - наголошує Л. Аджестам [4], - але ми також повинні визнати, що процес європейської інтеграції так само керується інструментальними факторами, такими як нормативний характер». Така позиція підтверджується цікавим парадоксом: тоді як Європейський Союз має на меті взаємодіяти з Росією на основі своєї нормативної влади, держави-члени ЄС продовжують здійснювати свої двосторонні відносини на основі «інтересів».

Питання про «владу» в нормативній силі (та інших, порівнянних, окремих формах влади) залишається принципово суперечливим. Хоча І. Маннерс і Р. Вайтман [5] розуміють нормативну силу в своєму «ідеальному» або «чистому» вигляді, вони ніколи не дискутують на предмет того, що в Європі «влада» ґрунтується виключно на нормативних питаннях. У «практичній реальності», як на думку дослідників, норматині питання дуже добре збігаються з «іншими» засобами, більш традиційними або примусовими мірами влади і впливом. Це може зробити винятковість нормативної влади більш сумнівною, але це не робить питання про владу менш суперечливими. М. Леонард з Європейської ради з міжнародних відносин [6] вважає, що слабкість Європи дійсно слід розглядати як її силу, як один з аспектів її трансформаційної сил.

Норми цілком можна вважати важливим активом у зовнішній політиці ЄС, і, на думку І. Маннерса і Р. Вайтмана [5], ідеалістичне розуміння нормативного виміру європейської влади виключає можливість сприйняття норм як більш-менш матеріальних норм. Соціально-економічні, трудові, екологічні та інші стандарти пропонуються як альтернативний спосіб переглянути «Нормативну владу Європу».

Поняття нормативної влади в його ідеальній чи чистій формі є швидше ідейним, а не матеріальним чи фізичним. Це означає, що його використання передбачає нормативне обґрунтування, а не використання матеріальних стимулів або фізичної сили. Зрозуміло, що використання нормативного обґрунтування передбачає дуже різні терміни та форми взаємодії у світовій політиці. У зв'язку з цим, відносини та політика з рештою світу повинні бути «нормативно стійкими», тобто «нормативно» поясненими і виправданими для інших, та «стійкими» щодо наступного покоління.

Концептуюча нормативна сила як ідеалістичне нематеріальне обґрунтування передбачає розуміння її трьох складових: принципів, дій та впливу [7; 8; 9]. Нормативна влада повинна, в першу чергу, розглядатися як законна саме в принципах, які просуваються. Якщо нормативне обґрунтування має бути переконливим або привабливим, тоді принципи, які пропагуються, повинні розглядатися як легітимні, а також бути узгодженими та послідовними. Легітиуність принципів у світовій політиці може виходити з раніше заснованих міжнародних конвенцій, договорів або угод, особливо якщо вони є важливими в рамках системи ООН. Узгодженість принципів виходить з того, наскільки різні принципи і методи їх просування можуть розглядатися як обгрунтовані і несуперечливі. Тим часом, узгодженість принципів виходить з того, в якій мірі різні принципи і методи їх просування, є єдиними - як всередині, так і без сприяння відповідного суб'єкта - і застосовуються рівномірно.

Принципи в ЄС та його відносини з рештою світу ґрунтуються на принципах Статуту ООН, а також у Гельсінському заключному акті, Паризькій хартії, Загальній декларації прав людини та Угодах ООН та Ради Європи / Європейській конвенції з прав людини. У практичному плані ці принципи можна розмежувати на головний принцип сталого світу; основні принципи свободи, демократії, прав людини та верховенства права (як це передбачено в Статті VI Договору про Європейський Союз); а також цілі та завдання рівності, соціальної солідарності, сталого розвитку та належного врядування (як це передбачено в Статті II Договору про Європейський Союз та в Статті II Договору про заснування Європейського Співтовариства).

Нормативна влада також повинна сприйматися переконливою в діях, що здійснюються для сприяння таким принципам. Якщо нормативне обґрунтування має бути переконливим або привабливим, то вжиті заходи повинні включати переконання, аргументацію та надання певних іміджевих переваг чи втрат. Переконання в заохоченні принципів у світовій політиці передбачає конструктивну взаємодію, інституціоналізацію відносин та заохочення багатопартійного та багатостороннього діалогу між учасниками. В межах цих міжнародних та внутрішніх майданчиків для діалогу обговорення та аргументація можуть включати посилання на міжнародні принципи, а також заохочення до розуміння та узгодження (незважаючи на непорозуміння та розбіжності). Аналогічним чином, така взаємодія та обговорення можуть також включати в себе передачу учасників схваленню або засудженню. Атрибуція престижу може варіюватися від публічних декларацій про підтримку членства в міжнародному співтоваристві, в той же час атрибуція засудження може включати публічне засудження або застосування символічних санкцій.

політика суверенітет нормативний європа

Список використаних джерел

1. Резнікова Н. В. Міжнародне співробітництво в сфері економічної політики: проблема збереження суверенітету та аналіз потенційних вигод / Н. В. Резнікова // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2013. - Вип. 113 (2). - С. 149-159.

2. Резнікова Н.В. Діалектика національного та глобального в умовах міжкраїнної взаємозалежності / Н.В. Резнікова // Економіка та держава. - 2012. - № 9. - С. 8-11.

3. Toje A. The EU, NATO and European Defence: A Slow Train Coming [Electronic resource] / A. Toje. -2008.- Modeofaccess

4. Aggestam L. Ethical Power Europe? [Electronic resource] / L. Aggestam //International Affairs.-2008.- Vol.84(1).- Modeofaccess:

5. Manners I. The “Difference Engine”: Constructing and Representing the International Identity of the European Union [Electronic resource] / I. Manners, R. Whitman // Journal of European Public Policy. - 2003. - Vol. 10 (3).

6. Leonard M. Why Europe Will Run the 21st Century [Electronic resource] / M. Leonard. - New York: Public Affairs, 2005.

7. Manners I. The Normative Power of the European Union in a Globalized World [Electronic resource] / I. Manners. - 2008. - Mode of access:

8. Manners I. (2009a), The Concept of Normative Power in World Politics [Electronic resource] / I. Manners. -2009.-

Manners I. As You Like It: European Union Normative Power in the European Neighbourhood Policy [Electronic resource] / I. Manners. - 2009.

Размещено на Allbest.ru