Місце категорії політичне життя в сучасній політичній теорії

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса Національної академії наук України (Київ, Україна)

Місце категорії політичне життя в сучасній політичній теорії

Леонтьєв І.О., аспірант

В статті досліджується категорія політичне життя, яка визначається та співставляється з головними категоріями сучасної політичної теорії: політичною системою та політичним процесом. Завдяки історичному, формально-логічному, компаративному та аналітичному методам автор приходить до висновків, що політичне життя містить всі політичні явища в їхньому онтологічному та динамічному аспектах. Вона є видом політичного (політичної сфери, політичного середовища). Політичне разом із політичним життям є парою, яка конгруентна парі політична система -- політичний процес, і містить онтологічні аспекти політичного, якщо політична система та політичний процес містять його взаємозв'язки. Політичне життя може бути застосоване в будь-яких онтологічних дослідженнях політичного, зокрема визначенні політичної субстанції та меж політичного в контексті полеміки про його місце в суспільстві.

Ключові слова: політичне життя, політичне, політика, політична теорія, політична система, політичний процес, онтологія.

THE PLACE OF POLITICAL LIFE CATEGORY IN MODERN POLITICAL THEORY

Leontiev I. O.,

Postgraduate Student, I. F. Kuras Institute for Political and Ethnonational Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine),

The article investigates the category of political life which is given a definition and then compared with major categories of modern political theory: political system and political process. Using historical, formal logical, comparative and analytical methods, author concludes that political life encompasses all political phenomena in their ontological and dynamic aspects. It is a species of the political (political sphere, political environment). The political, together with political life, comprises a pair that is congruent to the pair political system -- political process and it encompasses ontological aspects of the political if political system and political process encompass its interconnections. Political life may be utilized in any ontological research of the political, for instance defining political substance and the boundaries of the political in the context of debate on its place in society.

Keywords: political life, the political, politics, political theory, political system, political process, ontology.

Постановка проблеми

Категорія політичне життя входить в понятійно-категоріальний апарат політичної теорії, але не використовується широко. Наявні її визначення мають велику різницю в змісті та позірно суперечать одні одним. Ба більше, ця категорія може мати й різний епістемологічний статус: часто-густо її використовують радше як публіцистичну метафору. Таким чином, актуальним є питання про зміст та пізнавальну цінність цієї категорії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Найбільш змістовно політичним життям займалися А. Борісєнков, А. Лузан та А. Дємідов, частково -- Б. Краснов та І. Чудінова. Дослідження інших науковців, як-от О. Анісімович-Шевчук, С. Безклетного, Т. Болховітіної, О. Конотопенка, А. Рухтіна, В. Тімашової та інших були лише дотичні неї, в кращому випадку концентруючись на аспектах структурно-функціональної складової цієї категорії згідно з авторською інтерпретацією. В англомовному науковому дискурсі political life є радше метафоричним або публіцистичним виразом з небагатьма виключеннями, як-от Е. Міллером, який використовував цю категорію в феноменологічному контексті.

Формулювання цілей статті. Насамперед ми маємо визначити, чи містить категорія політичне життя інваріантну складову. За умов її існування ми маємо зіставити її з головними складовими понятійно-категоріального апарату політичної науки, щоб дослідити співвідношення політичного життя з ними. Крім того, ми маємо визначити пізнавальну цінність цієї категорії шляхом оцінки можливості її використання в подальших дослідженнях.

Виклад основного матеріалу дослідження. Спочатку ми маємо дати визначення політичного життя. Усталеного визначення цієї категорії не існує. Одначе як видно з контексту визначень інших дослідників, широко розповсюдженими є вказання на політичне життя як на динамічну складову політичного та на його пов'язаність із політичними явищами. Зокрема, А. Борісєнков витлумачує політичне життя як «спосіб політичного розвитку», для О. Анісімович-Шевчук політичне життя є сукупністю елементів, що розвиваються [7; 1, с. 14]. Т. Болховітіна визначає політичне життя як сукупність явищ та процесів; на них же наголошує С. Безклетний [3, с. 232; 2, с. 7]. За О. Конотопенком, «політичне життя займає важливе місце у розвитку суспільства» [12, с. 2]. Ми цілком погоджуємося з динамічною складовою цієї категорії: політичне життя як життя за визначенням є рухом в часі. До того ж, визначення, що є дотичними політичним явищам, можна поділити на дві групи: з одного боку, політичне життя ототожнюється з політичним взагалі, з іншого -- з конкретними явищами в його межах, зазвичай або фундаментальними, або буденними. Зокрема, політичне життя як політичну сферу визначають А. Лузан, О. Конотопенко і В. Тімашова, як сукупність політичних явищ -- О. Анісімович-Шевчук, Т. Болховітіна, С. Безклетний [15, с. 171-175; 12, с. 2-3, 10; 16, с. 66; 1, с. 3; 3, с. 322; 2, с. 7]. З огляду на цю амбівалентність, ми розглянемо історію категорії, щоб прослідкувати зміни в її визначеннях, які можуть допомогти нам подолати двозначність.

Політичне життя має діалектико-матеріалістичні корені, питомою рисою діалектичного матеріалізму є визначення сутності гуманітарних категорій через діяльність. Політичне життя не було виключенням, і часто не тільки зумовлювалося нею, але й ототожнювалося з політичною діяльністю, на що вказує А. Лузан, який спочатку теж визначав її як діяльність [15, с. 171-172]. Одначе навіть за умов визначення сутності політичного через інші засади структурно-функціональні взаємозв'язки політичного життя з ними залишатимуться. Це свідчить про можливість ототожнення політичного життя з політичною сферою, якщо політична сфера та політична діяльність (чи інша категорія, що визначає сутність політичної сфери) ототожнюються.

А проте ми маємо сумніви щодо можливості ототожнення політичної сфери з політичним життям. По-перше, це викликає питання про належність існування цієї категорії, позаяк вона дублюватиме інші. По-друге, на інший напрямок думки вказав російський дослідник А. Борісєнков, що займається політичним життям найбільш плідно: з одного боку, політичне життя в його інтерпретації містить динаміку політичного і є близьким англоамериканському politics, що робить його близьким політичній сфері, але з іншого -- він розрізняє політичне життя й політичну діяльність: для нього перше є наслідком останньої [7, с. 822-823]. Прямого аргументу на користь тлумачення дослідник не надає, але з контексту можна побачити, що політична діяльність є однією з умов виникнення політичного організму, а політичне життя -- його розвитком [7, с. 822-823]. Позаяк політична діяльність знаходиться поза політичним організмом, вона знаходиться й поза політичним життям.

Хоча повернення до політичної теорії поняття політичного організму є недоцільним, позаяк воно веде до редукціонізму, який призводить до марних спроб підігнати навколишнє середовище під штучну модель, ми погоджуємося з аргументом науковця в структурній площині. Для його розвитку ми використаємо логіку. Ми надаємо перевагу логіці над фактами, позаяк з однаковими фактами можна дійти до прямо протилежних висновків, що й відбувається в цьому контексті, де наявні визначення політичного життя часто-густо суперечать одні одним. З логічного погляду політичне життя не може бути політичною сферою (чи бути її засадами): воно є видом, який з необхідністю мусить мати рід. Цим родом може бути або категорія життя, або категорія політичного. Більш граматично коректною в такому випадку є перша, але в контексті, що ми його розглядаємо -- політичній теорії -- це є радше виключенням -- так його визначав лише А. Дємідов, але крім вказання на можливість досліджень в ірраціоналістичному напрямку, глибше політичним життям він не займався.

Ширше розповсюджено визначення політичного життя як одного з видів політичного. Саме політичне (або політична сфера) є родовою категорією політичної теорії. Хоча А. Лузан і вважав за неможливе використання слова політичне, позаяк воно є прикметником, політичне цілком може бути й іменником в залежності від контексту [15, с. 172-173]. Водночас, для чіткішого визначення такого контексту політичного є сенс додавати до нього поняття сфера або ж середовище. Далі в тексті політичне й політична сфера та політичне середовище використовуватимуться як синоніми.

Практика досліджень вказує на можливість тлумачити категорію і як рід, і як вид, проте логіка вказує, що політичне життя має бути відокремленим від сутності політичного: перше є видом останньої. Зміст політичного життя має бути досліджений окремо, але ми вже можемо прийти до загальних висновків щодо його визначення. Розгляд наявних визначень вказує, що заради того, щоб уникнути редукціонізму, визначення категорії має бути пов'язане з якнайбільшою кількістю політичних явищ, хоча їхній зміст і залежить від конкретно-історичних обставин. Таке дотримання якнайбільшої повноти змісту дозволяє сконцентруватися на якісних межах цієї категорії, уникнути менш важливих суперечок про кількість явищ однієї якості, що їх вона містить, синтезувати протилежності тощо. З огляду на це, ми пропонуємо таке робоче визначення політичного життя: політичне життя є зумовлене політичним середовищем та охоплює всі процеси і явища, які містять (чи за певних умов можуть містити) політичну складову або можуть бути політично навантаженими, в їхній динаміці.

Політичне життя за обсягом є однією з засадничих категорій політичної теорії. Враховуючи її статус, щоб визначити її місце в політичній теорії, ми маємо виокремити найбільш вживані категорії сучасної політичної теорії та розглянути співвідношення політичного життя з ними. Проблем з першою частиною завдання немає: очевидно, що такими категоріями є політична система та політичний процес. Враховуючи, що політичний процес визначається через політичну систему, ми маємо почати з порівняння політичного життя та політичної системи й потім перейти до його порівняння з політичним процесом.

Повноцінне дослідження категорії політична система вимагає окремої монографії, проте ми можемо виділити її ключові аспекти. Вона почала використовуватися в політичній теорії як наслідок потужного впливу на неї системного підходу, який має велику евристичну цінність; піонерами тут стали американські науковці Д. Істон та Т. Парсонс. Одначе він має й недоліки: зокрема, поняття системи є надзвичайно широким, що призводить до різнотлумачень. Британська енциклопедія надає три визначення політичної системи. які відрізняються широтою явищ, що її складають [19]. За першим (від вужчого до ширшого), політична система складається з державних інститутів [19]. За другим, політична система містить і інституціональні, й позаінституціональні, «реальні», взаємозв'язки [19]. За третім, політична система є «сукупністю «процесів взаємодій» або підсистемою соціальної системи, що взаємодіє з іншими неполітичними підсистемами, як-от економічною системою» [19]. В Україні політичною системою в теоретичній площині займалися В. Ливенко, А. Мазіна, К. Пальшков, В. Тімашова та інші. «Політологічний енциклопедичний словник» визначає політичну систему як «інтегровану сукупність політичної влади, суб'єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію» [17, с. 511].

Крім цього, ми маємо розглянути, як співвідношення політичного життя й політичної системи інтерпретували науковці, що вже займалися політичним життям. Найбільш змістовно це робили А. Борісєнков та А. Лузан. А. Борісєнков має оригінальну концепцію політичної системи. Він заперечує можливість тлумачення системи як цілісності, вважаючи, що система відображає лише функціональні зв'язки, а цілісність є якістю, яка системам не належить: організм не є системою, система є лише функціональним аспектом організму [8, с. 1116]. Крім того, дослідник вважає політичну систему конкретно-історичною формою політичного життя [8, с. 1115]. Ми не можемо погодитися з редукцією поняття системи до функції: зокрема, і структурні, і функціональні елементи є його часткою, тобто система з необхідністю не може базуватися виключно на функціях. Одначе запропонований ним розподіл політичної системи та політичного життя має велику пізнавальну цінність, про що мова піде нижче. До того ж, ми не можемо назвати політичну систему такою, що містить лише конкретно-історичні взаємозв'язки: нема сумнівів, що політична система як категорія є конкретно-історичною і має пізнавальні обмеження з огляду на це, але ми не бачимо перешкод для використання її під час досліджень політичних взаємозв'язків в будь-який час в будь-якому місці. А проте позаяк політичне життя для А. Борісєнкова є засадою політичного організму, а політичний організм тлумачиться вузько (наприклад, вибори призводять до створення нового організму), це вказує, що він є близьким або до першого, або до другого визначення політичної системи [7, с. 822-823; 5, с 25-26].

А. Лузан теж був близьким до другого визначення: політична система визначається ним як складова політичного життя суспільства разом із політичною організацією суспільства, де політична організація суспільства є ієрархічно вищою категорією, позаяк вона містить в собі організації панівного класу, які, згідно з марксистсько-лєнінським тлумаченням політики, на ділі керують політичною спільнотою [14, с. 21, 23-25].

Наявні дослідження свідчать про можливість визначення політичну систему в її взаємодії з політичним життям згідно з першими двома визначеннями, але ми маємо розглянути цю взаємодію й власноруч. Тут нам може стати у пригоді зауваження А. Борісєнкова. Хоча поняття системи й не можна редукувати до функцій, воно є обмеженим і не може бути тотожним політичному середовищу. Це обмеження найкраще проілюструвати, визначивши, чим не є система. Сутністю системи є взаємозв'язки її елементів. Позаяк всі об'єкти у Всесвіті мають взаємозв'язки, виглядає, що в систему можна інкорпорувати будь-що, але це не є коректним. Система за визначенням не містить те, що зумовлює не тільки взаємозв'язки, але й саме їх існування, їхнє буття.

Буття є ієрархічно найвищою категорією. Під ієрархічністю ми маємо на увазі шкалювання за якістю та чітку структурованість. Такі критерії є важливими, позаяк вони дозволяють підкреслити якісні розбіжності й краще їх структурувати, що допомагає в використанні, зокрема, й аналітичного методу. Буття містить все, що існує, що вказує на його головний статус за умов послідовного дотримання якнайбільшої повноти змісту. Політичне середовище за сутністю містить все, що є дотичним політиці, а містити все може тільки буття, в цьому контексті -- політичне буття. Позаяк буття зумовлює взаємозв'язки, політичне середовище зумовлює політичну систему. Ба більше, родовою ознакою всіх політичних явищ є їхнє буття, тож найбільш послідовне визначення політичного життя як сукупності політичних явищ теж має онтологічну складову. Таким чином, зіставлення політичної системи з парою політичне середовище

— політичне життя вказало, що ця пара містить онтологічні характеристики політичного, а політична система містить взаємозв'язки в ньому. Крім того, політична система зумовлена політичним середовищем.

Одначе ми не відповіли на те, які саме взаємовідносини мають політичне життя та політична система, тож ми маємо вирішити й це питання. Заради цього ми розглянемо варіанти співвідношення політичної системи та політичного життя в залежності від трьох головних визначень першої категорії. Якщо політична система інтерпретуватиметься лише як державні інститути, політичне життя приблизно залишатиметься на конгруентних видових позиціях. Якщо політична система інтерпретуватиметься як державні інститути та позаінституціональні взаємозв'язки, політичне життя і політична система мають займати конґруентні видові позиції. Якщо політична система інтерпретуватиметься як взаємовідносини політичної сфери, політичне життя ієрархічно має бути видом, а політична система -- родом.

Одразу можна сказати, що перше визначення політичної системи є неприйнятним: в такому випадку неминуче постає додаткове питання про місце в цій моделі неформальних взаємозв'язків,

— а це свідчить про редукціонізм. Вибір проміж другим та третім визначеннями є важчим, але не неможливим. Як ми зазначали вище, система -- це все, що містить взаємозв'язки; політична система

— це всі взаємозв'язки в політичному бутті. Це свідчить, що друге визначення за умов дотримання якнайбільшої повноти змісту для нас є неприйнятним, позаяк воно є вужчим за обсягом і не має аргументації на користь цьому окрім використання його А. Борісєнковим та А. Лузаном -- але ці науковці мали інші визначення політичного життя. Якщо політична сфера містить політичне буття, тоді політична сфера та політична система мають знаходитися на однаковому -- родовому -- ієрархічному рівні, хоча перша і зумовлює другу. Таким чином, політична система містить взаємозв'язки в політичному, якщо політична сфера містить його буття. Політичне життя ж знаходиться на видовому рівні й супроти політичної сфери, й супроти політичної системи.

Зрозумівши таким чином взаємозв'язок політичної системи та політичного життя, ми маємо розмежувати й політичне життя та політичний процес. В англомовному науковому дискурсі political process зазвичай використовується або як синонім публічної політики, або як динаміка політичної системи; це можна побачити, наприклад, в працях О.Ґарсо, Л. Пая та Дж. Спенса. Згідно зі словником Меріам-Вебстер, політичний процес є «процесом формулювання й адміністрування публічної політики, зазвичай шляхом взаємодії проміж соціальними групами та політичними інститутами або проміж політичним лідерством і громадською думкою» [20]. В Британській енциклопедії визначення політичного процесу нема, але існують секції, які описують політичні процеси в окремих країнах. Варто зазначити, що political process часто використовується і в межах соціологічної «теорії політичного процесу», яка намагається пояснити мобілізацію соціальних рухів і має небагато спільного з інтерпретацією політичного процесу на українських теренах. В Україні політичний процес є категорією політичної науки, що містить динамічні складові політичної системи; це можна побачити у працях А. Волинського, А. Воронкової, Г Кравця, в «Політологічному енциклопедичному словнику» тощо. Зокрема, словник визначає політичний процес як «форму функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує в просторі й часі» [17, с. 517]. Крім того, два перших науковці вказують на можливість визначення політичного процесу і як сукупності конкретних політичних дій, але таке визначення є занадто вузьким для нашої наукової розвідки [10, с. 50-51; 11, с. 56].

Питаннями політичного процесу займалися й А.Борісєнков та А. Лузан. Перший науковець ототожнює політичний процес з політичним впливом, що в його термінології є публічною політикою, інтерпретацію англо-американського policy [7, с. 817; 6]. Це є однією з найслабших частин його теоретичної моделі, позаяк це призводить або до суперечності проміж цією категорією й політичною системою, або до суперечності в самих засадах його мислення. Вони є діалектико-матеріалістичними: зокрема, дослідник визначає політичне життя через діяльність та користується таким поняттям, як відображення [7, с. 817, 820, 822-823]. Не поєднувати ці дві категорії в межах концепції дослідника неможливо, позаяк політичний процес та політична система в діалектичному матеріалізму є парними, але неможливо їх і поєднати. Дослідник схиляється до одного з вузьких визначень політичної системи, що не є сумісним із ще вужчим визначенням політичного процесу. Ми можемо припустити, що таким чином А. Борісєнков намагався поєднати друге, вузьке, визначення політичної системи з політичним процесом як ще вужчим першим визначенням, одначе в такому випадку політичний процес мав би містити політичні інститути, але в його моделі вони ототожнюються з окремим елементом політичного, політичною культурою -- фактично інтерпретацією polity (дослідник ототожнює політичну культуру насамперед з політичними інститутами) [4, с. 3; 9, с. 43-44]. Таким чином, ми не можемо використовувати його напрацювання в цій галузі.

А. Лузан вважає, що політичне життя та політичний процес близько споріднені, але не тотожні: політичне життя містить в собі декілька політичних процесів, а політичний процес використовується лише для пояснення політичного процесу, що домінує в суспільстві [13, с. 47]. Якщо розглядати політичне життя та політичний процес як категорії, що мають однакову субстанцію, така характеристика політичного життя як суми політичних процесів закономірно викликає питання про пізнавальну цінність категорії політичне життя, позаяк нагальної потреби в категорії (чи понятті), що її визначає, нема.

А проте ми погоджуємося з науковцем в тому, що ці категорії є близько спорідненими: політичний процес є динамікою, функціонуванням політичной системи, а політичне життя є динамікою, функціонуванням політичного середовища. Таким чином, співвідношення політичного життя і політичного процесу є якісно різним, але конгруентним: політичний процес є видом політичної системи, а політичне життя є видом політичного середовища. Перша категорія містить взаємозв'язки політичних явищ, а друга -- їхні онтологічні характеристики.

У підсумку ми можемо сказати, що політичне середовище та політичне життя містять онтологічні аспекти політичної теорії; ця пара є конґруентною політичній системі та політичному процесові, які містять взаємозв'язки політичного. Політична система знаходиться на одному ієрархічному рівні із політичним середовищем, але є ним зумовлена.

Впорядкувавши понятійно-категоріальний апарат, ми переходимо до питання про пізнавальну цінність політичного життя шляхом розгляду подальших напрямків дослідження, в яких варто його використовувати. Позаяк політичне життя є онтологізованою категорією, його можна використовувати в будь-яких онтологічних дослідженнях політичного. Зокрема, воно потрібне для визначення політичної субстанції конкретно-історичної спільноти й розмежування конкретно-історичних політичних та неполітичних явищ, тобто тих, що містять та не містять політичної субстанції. Під політичною субстанцією ми маємо на увазі онтологічну сутність політичної сфери. Визначення політичної субстанції є однією з головних проблем як політичної теорії взагалі, так і політичної науки зокрема: з найбільш поширених варіантів можна згадати владу, цілеспрямовану організацію суспільства, механізм прийняття рішень, розподіл ресурсів в суспільстві тощо. Навряд чи можна знайти універсальне визначення політичної субстанції, позаяк кожне з них є конкретно-історичним. політичний суспільство влада

А проте ми бачимо евристичний потенціал у визначенні німецького дослідника К. Шмітта, як воно було реінтерпретовано Ш. Муфф, позаяк воно відходить від експліцитних конкретно-історичних явищ і дотикається їхніх імпліцитних засад [18; 21]. К. Шмітт є неоднозначною фігурою в політичній теорії, але завдяки бельгійській дослідниці шміттове визначення політичного позбулося найбільш одіозних рис, насамперед конфліктності, яка була якщо не з необхідністю, то з вкрай великою ймовірністю пов'язана з війною. Воно є подвійним, на чому дотепно наголосила Ш. Муфф: з одного боку, будь-яке явище є (або може бути) політичним, якщо воно містить (або може містити) в собі конфліктну складову, розподіл на друзів та ворогів, на «ми» та «вони» [21, р. 2-3]. З іншого боку, держава (чи будь-яка конкретно історична політична спільнота) не може конституюватися навколо цього конфлікту: інакше б існувала перманентна війна, а не держава, тож існує політичне явище, яке об'єднує політичну спільноту шляхом виключення з неї ворогів -- не обов'язково ворогів на ділі, але завжди ворогів в можливості, опонентів; навколо другорядних різнотлумачень цього явища й виникають конфлікти всередині політичної спільноти [18; 21, р. 4-6].

Почнемо з розгляду другого пункту визначення, позаяк він знаходиться на ієрархічно вищому рівні. Головне в ньому те, що будь-яка політична консолідація починається з «конститутивного потойбічного» (constitutive outside), яке заперечується [21, р. 2-3]. Розгляд питання про належність цього виключення вимагає окремого дослідження, але заперечень про його наявність в будь-якому політичному середовищі наразі бути не може. Розбіжності в запереченнях різних політичних спільнот є лише кількісними, а не якісними. Таким чином, політичною субстанцією є об'єкт, який проявляє свої межі завдяки запереченню. Це значить, що на практиці визначати політичну субстанцію потрібно як з огляду на те, чим вона є, так і з огляду на те, чим вона не є. Це визначення завжди має бути парним, і ця пара має містити політичне буття та політичне небуття, як вони сприймаються в тих чи інших конкретно-історичних обставинах: тобто, головним тут є не існування чи неіснування, а те, чи належить явищу існувати або не існувати.

З огляду на це, політична субстанція не знаходиться в наявних суперечках всередині конкретно історичної спільноти: ті явища, навколо яких точаться суперечки, є першим пунктом шміттова визначення. Першу половину політичної субстанції містить політичне середовище, а другу половину -- те, про неналежність існування чого більшістю політичної спільноти склався консенсус. Одним зі шляхів визначення політичної субстанції конкретно-історичної спільноти є виокремлення сукупності всіх її політичних явищ -- тобто її політичного життя, перевірки того, чим воно є -- тобто навколо чого суперечки є -- і чим воно не є -- тобто навколо чого суперечок нема з причини виключення, що конституює політичну спільноту.

Крім того, визначення К. Шмітта сьогодні набуває особливої актуальності в контексті спроб неолібералів редукувати політичне до економічного або етичного та намагання «нових лівих» політичних теоретиків якнайбільш розширити межі політичного у відповідь, фактично зробивши його родовим поняттям усього суспільства, на чому послідовно наголошувала й Ш. Муфф, та реінтерпретації праць німецького дослідника, що їх цей дискурс знову висунув на передній план [18; 21, р. 9-50, 139-141]. Він має важливі наслідки для розвитку як політичних інститутів, що розбудовуються згідно з тим чи іншим баченням меж політичного, так і публічної політики, що має різні цілі в залежності від її меж. Нема сумнівів і в особливій актуальності цього для розбудови незалежної української держави, що досі триває. Межі політичного є достатньо гнучкими, але це не свідчить про те, що їх взагалі не існує, про те, що політичного взагалі не існує або ж про те, що розмежувати політичне та неполітичне неможливо. В пригоді тут знову стає категорія політичне життя, позаяк без досліджень усієї сукупності конкретно-історичних політичних явищ не можуть обійтися будь-які спроби розмежування політичного та неполітичного всередині конкретно-історичної спільноти.

Висновки

Підсумовуючи цю наукову розвідку, ми можемо сказати, що політичне життя є однією з засадничих категорій політичної теорії. Воно містить сукупність всіх явищ, що є політичними або можуть бути політичними. Разом зі своєю родовою категорією, політичним (або ж політичною сферою, політичним середовищем), політичне життя містить онтологічну складову. Ця пара категорій є конгруентною політичній системі та політичному процесові: остання містить в собі взаємозв'язки політичної сфери. В подальших дослідженнях політичне життя має пізнавальну цінність в онтологічних дослідженнях політичного, зокрема для визначення політичної субстанції та меж політичних і неполітичних явищ конкретно-історичної спільноти в контексті полеміки про статус політичного в суспільстві.

Список використаних джерел

1. Анісімович-Шевчук О. З., 2010. Політична комунікація як системоутворюючий фактор політичного життя суспільства, автореферат. Кандидат наук. Львівський національний університет імені Івана Франка.

2. Безклетний С., 2007. Політична участь молоді та студентів як предмет політологічного аналізу. ВІСНИК НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка, 3, с. 7-12.

3. Болховитина Т. С., 2011. Политика, политическая деятельность, политическое участие: теоретические интерпретации. Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История. Политология, 7, с. 231-236.

4. Борисенков А. А., 2005. Политическая жизнь: социально-философский анализ, автореферат. Доктор наук. Московский гуманитарный университет.

5. Борисенков А. А., 2008. Политическая структура: теоретико-методологический взгляд. Социум и власть, 2(18), с. 20-27.

6. Борисенков А. А., 2012. О новой парадигме в политической науке. Социодинамика, [online] 2, с. 22-54.

7. Борисенков А. А., 2013. Политическая жизнь -- способ политического развития. Философия и культура, 6 (66), с. 816-824.

8. Борисенков А. А., 2013. Политическая система -- функциональная взаимосвязь компонентов политического организма. Философия и культура, 8(68), с. 1112-1120.

9. Борисенков А. А., 2014. Политическая культура: сущность, виды и закон, PolitBook, 2, с. 33-53.

10. Волинський А., 2004. Стадії політичного процесу. Політико-правові основи класифікації. Політичний менеджмент, 1, с. 41-52.

11. Воронкова А. І., 2018. Політичний процес у вітчизняному політологічному дискурсі: визначення напрямів його подальшої інтерпретації. Сучасне суспільство, 2 (16), с. 54-62.

12. Конотопенко О. П, 1996. Діалектика буття і свідомості в системі політичного життя суспільства. Кандидат наук. Київський університет імені Тараса Шевченка.

13. Лузан А. А. 1989. Политическая жизнь общества: вопросы теории. Киев: Выща школа.

14. Лузан А. А., 1989. Политическая жизнь общества как объект философско-социологического исследования, автореферат. Кандидат наук. Ордена Ленина и Дружбы народов академия наук Украинской ССР, институт философии.

15. Лузан А., 2013. О содержании понятия «политическая жизнь общества». Сучасна українська політика, 28, с. 170-180.

16. Тімашова В. М., 2013. Структурно-функціональні співвідношення в дуалітеті «політична сфера політична система»: ціннісно-регулятивні та управлінські аспекти. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22: Політичні науки та методика викладання соціальнополітичних дисциплін, 12, с. 66-72.

17. Шемчушенко Ю. С., Бабкін В. Д., Горбатенко В. П. ред., 2004. Політологічний енциклопедичний словник. Київ: «Генеза».

18. Шмитт К., 1992. Понятие политического. Вопросы социологии, 1, с. 35-67.

19. Encyclopedia Britannica, 2020, Political System.

20. Merriam-Webster, 2020. Political Process [online]

21. Mouffe C., 1993 The Return of the Political. London, New York: Verso.

References

1. Anisimovych-Shevchuk O. Z., 2010. Politychna komunikatsiia yak systemoutvoriuiuchyi faktor politychnoho zhyttia suspilstva (Political Communication as Systemically Important Factor of Society's Political Life), avtoreferat. Kandydat nauk. Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka.

2. Bezkletnyi S., 2007. Politychna uchast molodi ta studentiv yak predmet politolohichnoho analizu (Youth and Student Political Participaction as an Object of Political Analysis). VISNYK NTUU «KPI». Filosofiia. Psykholohiia. Pedahohika, 3, s. 7-12.

3. Bolxovitina T. S., 2011. Politika, politicheskaya deyatel'nost', politicheskoe uchastie: teoreticheskie interpretacii (Politics, Political activity, Political participation: Theoretical Interpretations). Nauchny'e vedomosti Belgorodskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya: Istoriya. Politologiya, 7, s. 231-236.

4. Borisenkov A. A., 2005. Politicheskaya zhizn': social'no-filosofskij analiz (Political Life: Socio-philosophical Analysis), avtoreferat. Doktor nauk. Moskovskij gumanitarny'j universitet.

5. Borisenkov A. A., 2008. Politicheskaya struktura: teoretiko-metodologicheskij vzglyad (Political Structure: Theoretic and Methodological Point of View). Socium i vlast', 2(18), s. 20-27.

6. Borisenkov A. A., 2012. O novoj paradigme v politicheskoj nauke (On the New Paradigm in Political Science). Sociodinamika, [online] 2, s. 22-54.

7. Borisenkov A. A., 2013. Politicheskaya zhizn' -- sposob politicheskogo razvitiya (Political Life as a Way of Political Development). Filosofiya i kul'tura, 6 (66), s. 816-824.

8. Borisenkov A. A., 2013. Politicheskaya sistema -- funkcional'naya vzaimosvyaz' komponentov politicheskogo organizma (Political System as Functional Interconnection of Political Organism's Components). Filosofiya i kul'tura, 8(68), s. 1112-1120.

9. Borisenkov A. A., 2014. Politicheskaya kul'tura: sushhnost', vidy' i zakon (Political Culture: the Essence, Types and Its Law), PolitBook, 2, s. 33-53.

10. Volynskyi A., 2004. Stadii politychnoho protsesu. Polityko-pravovi osnovy klasyfikatsii (Stages of Political Process. Political and Legal Bases of Classification). Politychnyi menedzhment, 1, s. 41-52.

11. Voronkova A. I., 2018. Politychnyi protses u vitchyznianomu politolohichnomu dyskursi: vyznachennia napriamiv yoho podalshoi interpretatsii (Political Process in Ukrainian Political Discourse: Specifying Dimensions for its Further Interpretation). Suchasne suspilstvo, 2 (16), s. 54-62.

12. Konotopenko O. P, 1996. Dialektyka buttia i svidomosti v systemi politychnoho zhyttia suspilstva (Dialectics of Being and Consciousness in the System of Society's Political Life). Kandydat nauk. Kyivskyi universytet imeni Tarasa Shevchenka.

13. Luzan A. A. 1989. Politicheskaya zhizn' obshhestva: voprosy' teorii (Society's Political Life: Theoretical Questions). Kiev: Vy'shha shkola.

14. Luzan A. A., 1989. Politicheskaya zhizn' obshhestva kak ob"ektfilosofsko-sociologicheskogo issledovaniya (Society's Political Life as an Object of Philosophico-sociologicalResearch), avtoreferat. Kandidat nauk. Ordena Lenina i Druzhby' narodov akademiya nauk Ukrainskoj SSR, institut filosofii.

15. Luzan A., 2013. O soderzhanii ponyatiya «politicheskaya zhizn' obshhestva» (On the Meaning of Concept «Society's Political Life»). Suchasna ukrainska polityka, 28, s. 170-180.

16. Timashova V. M., 2013. Strukturno-funktsionalni spivvidnoshennia v dualiteti «politychna sfera politychna systema»: tsinnisno-rehuliatyvni ta upravlinski aspekty (Structural and Functional Correlations in «Political Sphere Political System» Duality: Value-Regulatory and Administrative Aspects). Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 22: Politychni nauky ta metodyka vykladannia sotsialno-politychnykh dystsyplin, 12, s. 66-72.

17. Shemchushenko Yu. S., Babkin V. D., Horbatenko V. P. red., 2004. Politolohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk (Encyclopedic Dictionary of Political Science). Kyiv: «Heneza».

18. Schmitt K., 1992. Ponyatie politicheskogo (The Concept of the Political). Voprosy' sociologii, 1, s. 35-67.

19. Encyclopedia Britannica, 2020, Political System. [online]

20. Merriam-Webster, 2020. Political Process [online]

21. Mouffe C., 1993 The Return of the Political. London, New York: Verso.

Размещено на Allbest.ru