Визначення та аналіз основних факторів формування сприятливого середовища для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення та аналіз основних факторів формування сприятливого середовища для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України

Наталія Гусаревич

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Метою дослідження є визначення основних факторів формування сприятливого середовища для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України. Визначено три основні групи, розкритий зміст та проведений аналіз факторів кожної з груп. Наведено приклади їх впливу на процес впровадження нових виборчих технологій. На підставі аналізу міжнародного досвіду запропоновано рекомендації для створення сприятливих умов соціально -політичного, операційно -технічного та правового характеру для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України. виборчий цифровий технологія

Ключові слова: виборчий процес, волевиявлення, цифрові технології, електронне голосування, інтернет-голосуван- ня, цифровізація України

Identification and analysis of the main factors of formation of a favorable environment for the introduction of digital technologies in the electoral system of Ukraine

The purpose of the study is to determine the main factors in creating a favorable environment for the introduction of digital technologies in the electoral system of Ukraine. Three main groups are identified, the content is revealed and the analysis of factors of each of the groups is carried out. Examples of their influence on the process of introduction of new election technologies are given. Based on the analysis of international experience, recommendations for creating favorable conditions of socio -political, operational, technical and legal nature for the introduction of digital technologies in the electoral system of Ukraine are proposed.

Keywords: electoral process, expression of will, digital technologies, electronic voting, online voting, digitalization of Ukraine

Актуальність дослідження основних факторів формування сприятливого середовища для впро-вадження цифрових технологій у виборчий процес обумовлена в першу чергу тим, що до порядку денного цифровізації України нещодавно було включено питання запро-вадження електронного голосування під час волевиявлення громадян. Зокрема, в Указі Президента України «Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг» від 29.07.2019 № 558/2019 визначено одним із завдань Кабінету Міністрів України: «Опрацювання у взаємодії з Центральною виборчою комісією питання щодо можливості запровадження електронного голосування під час виборів, референдуму». (Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних осіб та юридичних осіб до електронних послуг, 2019). Крім того, на сьогодні вже працює робоча група з народних депутатів України, Центральної виборчої комісії та Міністерства цифрової транс-формації над відповідним законопроектом (Плануємо запровадити електронне голосування на виборах, 2020).

По-друге, аналіз практичного досвіду інших країн наглядно демонструє, що застосу - вання інструментів технічного прогресу під час виборів не може бути самоціллю, а має вирішувати або сприяти вирішенню чітко визначених проблем національної виборчої системи, таких як, наприклад, попереджен ня шахрайства під час підрахунку голосів, підвищення рівня доступності до голосуван ня для певних верств населення, економія бюджетних коштів на проведення виборчого процесу тощо.

По-третє, значну роль для успішної ім-плементації цифрових технологій у виборчий цикл відіграє наявність довіри су спільства не тільки до самої технології, а й до органів управління виборами та інших суб'єктів виборчого процесу, що обумовлюється низкою факторів, які пропонується розглянути.

Тому метою дослідження є визначення та розкриття змісту основних факторів форму вання сприятливого середовища для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України.

Слід зазначати, що досвід інших держав свідчить, що імплементація новітніх технологій у виборчий процес має спиратися на належним чином проведене техніко еко номічне обґрунтування з урахуванням результатів аналізу міжнародного досвіду та особливостей національного політичного та соціального контексту. Таке впровадження потребує певного часу для ретельного планування, обговорення переваг та недоліків на громадських консультаціях та в експерт ному середовищі, проведення низки об межених пілотних досліджень на виборах невеликого масштабу, а також, що не менш важливо, підвищення рівня цифрової гра мотності електорату.

Саме дотримання поступового систем ного підходу під час впровадження цифро вих технологій на всіх етапах виборчого процесу (від формування списків виборців до встановлення результатів голосування) дозволить забезпечити найбільш оптималь ний симбіоз технічних, організаційних та правових аспектів імплементації виборчих технічних інновацій у національну виборчу систему.

Основні фактори формування сприятливого середовища для успішного впровадження цифрових технологій у виборчий про цес можна об'єднати в три групи:

* соціально-політична;

* операційно-технічна;

* правова.

1. Соціально - політична група. Серед факторів, що формують сприятливе соціаль но політичне середовище для впроваджен 32 ня цифрових технологій у виборчий процес можна виокремити три основні підгрупи.

1.1. Фактори, що сприяють підвищенню довіри суспільства до органів управління виборчим процесом. В Україні до таких ор - ганівможна віднести Центральну виборчу комісію, яка виконує функції центральної виборчої адміністрації та виборчі комісії всіх рівнів від територіальних (окружних) до дільничних виборчих комісій. У першу чер - гу, виборець має бути переконаний у повній незалежності членів виборчих комісій від будь-яких органів влади та політичного істеблішменту. Так, наприклад в Естонії, що проводить інтернет- голосування з 2005 року, послідовне впровадження електронного врядування у всіх сферах суспільного життя сформувало дуже високий рівень довіри й до виборчих інституцій, що дозволило нівелювати недовіру до результатів волевиявлення після масових хакерських атак у 2007 році (Паламанчук, Шемендюк, & Ляшенко, 2020).

Що стосується України, то експертне се-редовище говорить про відсутність автономії Центральної виборчої комісії, хоча останні опитування громадської думки говорять, на впаки, про підвищення рівня довіри суспіль ства до цієї інституції. Так, за результатами загальнонаціонального опитування, проведеного Міжнародною фундацією виборчих систем (ГБ^) після парламентських виборів в Україні в 2019 році виявлено, що відсоток тих, хто певною мірою довіряє Центральній виборчій комісії, зріс з 41 % у 2018 року до 64 % у 2019 році (Основні результати загальнонаціонального опитування, 2019).

1.2. Фактори, що впливають на досягнення політичного консенсусу. Політичні партії як суб'єкти виборчого процесу можуть бути ярими противниками введення електронного голосування не лише з причин технічної не досконалості чи низького рівня кібербезпеки, а й з кон'юнктурних міркувань. Наприклад, що новий канал голосування може додати го лосів їх опонентам через підвищення явки певного електорального сегменту.

1.3. Фактори формування позитивного соціального контексту. Громадські організації, незалежні експерти, лідери громадської думки, як правило, є активними учасниками дослідницьких процесів та громадських об-говорень з напрацювання змін до виборчої системи та мають можливість впливати на формування суспільної підтримки впровадження інновацій у національний виборчий процес.

2. Операційно-технічна група. У цій групі доречно виокремити чотири підгрупи основних факторів.

2.1. Фактори нарощування та збереження технічного потенціалу. Головна відмінність цифрових виборчих рішень від традиційних - постійний еволюційний характер циф - рового методу. Органи управління виборчим процесом у разі застосування інноваційних виборчих технологій постійно стикають ся з проблемою обслуговування та заміни програмного й апаратного забезпечення, що призводить до їх залежності від приватного сектору (розробника програмного продукту). Тому на думку експертів Ради Європи такий орган владиповинен мати на постійній ос нові достатньо кваліфікований персонал та системно інвестувати в його навчання, аби гарантувати належне технічне обслуговування системи, сприяти впровадженню но вих функцій та інших модифікацій (Маурер, 2020).

2.2. Фактори розумних фінансових витрат. На сучасному етапі вартості придбання нових технологій та витрат на їх обслуговування, ар гумент економності використання цифрових технологій у виборчому процесі не може бути вирішальним під час ухвалення рішення про їх впровадження. Навіть досвід Естонії демонструє, що показник витрат на одного виборця, що проголосував через інтернет не є лінійним (Ученые подсчитали: самым дешевым является электронное голосование, 2019).

2.3. Фактори, що сприяють забезпечен - ню прозорості виборчогопроцесу та кібер безпеки. За останні роки саме побоювання втручання в процес волевиявлення ззовні стало підставою для відмови від Інтернет- го - лосування у багатьох країнах (Літва, Канада, Швейцарія, зокрема). Дуалізм пробле - ми ґрунтується на тому, що, з одного боку, необхідно забезпечити принцип прозорості виборів, а з іншого - захистити і таємницю голосування, і саме волевиявлення. Публікація вихідних кодів та інших відповідних до кументів, контроль незалежних експертів, етичний хакінг рішень, з одного боку, спри яють прозорості процесу, а з іншого - є частиною заходів безпеки. Також системний багатовекторний підхід з використанням міжнародних правових інструментів (Конвенція 108+ Ради Європи та Загальний регламент захисту даних ЄС (GDPR), Бу - дапештська конвенція Ради Європи щодо кіберзлочинності, зокрема) та міжгалузевої співпраці (регулювання цифрових виборчихрішень не лише з точки зору юридич них обґрунтувань, а й з чітким розумінням технічних питань) є запорукою запобігання кібератак (Маурер, 2020).

2.4. Фактори розумного планування часових меж впровадження. На думку експертів Міжнародної фундації виборчих систем (ГБ^), пілотні дослідження використання цифрових технологій мають бути проведені за 18-24 місяці до будь -яких виборів. Далі має бути проведене експериментальне використання на виборах меншого масштабу, і, залежно від результатів та конкретних умов, може бути ухвалене рішення запропонувати варіанти обмеженого електронного або Ін тернет-голосування на виборах Президента та Верховної Ради, наприклад 2024 року (Дослідження доцільності запровадження нових виборчих технологій, 2020).

3. Правова група. Успішне впровадження цифрових технологій у виборчий процес та кож залежить від якості нормативно правової бази країни, що регламентує питання застосування нових виборчих технологій. У цій групі доречно виокремити два основних фактори.

3.1. Використання міжнародних правових інструментів. Міжнародно правова база, що регламентує питання виборчого процесу та є актуальною під час розробок нормативного регулювання цифрових рішень поділяєть ся на універсальні міжнародно правові до кументи (Загальна декларація прав люди ни, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права), регіональні докумен ти (Європейська конвенція з прав людини, Хартія основних прав ЄС), авторитетні тлу - мачення зазначених конвенцій, прецедентне право міжнародних судів, звіти за резуль татами спостереження за виборами ОБСЄ/ БДІПЛ, ПАРЕ, рекомендації з використання цифрових рішень, зокрема Ради Європи. Усі ці документи містять правові норми на які можуть спиратися відповідні органи законодавчої ініціативи для розробки правової бази щодо нових виборчих технологій на національному рівні (Використання міжнародних виборчих стандартів, 2017).

3.2. Розвиток національної норматив - но-правової бази. Регулювання виборчого процесу має національну прерогативу. Основні принципи виборів закріплені в Конституції та/або спеціалізованому національному законодавстві. Досвід інших країн показує, що невірно прописані норми, що регламентують використання цифрових виборчих технологій, можуть привести до визнання їх неконституційними. Так, наприклад, у 2009 році Конституційний суд Німеччини постановив, що Інтернет-голо- сування є неконституційним та таким, що порушує принцип публічності, оскільки він вимагає, щоб усі етапи виборів, включаючи голосування та підрахунок голосів, підлягали громадській перевірці та не потребували спеціальних знань (Впровадження електрон ного голосування, 2011).

Висновком з проведеного дослідження є визначення основних факторів, що впливають на створення сприятливих умов соціаль но політичного, операційно технічного та правового характеру для впровадження цифрових технологій у виборчу систему Украї - ни. Нехтування наведеними факторами під час планування та реалізації реформи із за стосування інноваційних виборчих технологій може підірвати довіру суспільства до всього виборчого процесу загалом, а також привести до негативних правових наслідків та політичних криз.

Тому для успішного впровадження нових виборчих технологій в України можна визначити такі основні рекомендації:

- формування позитивного іміджу та підвищення суспільної довіри до органів управління виборчим процесом має відбуватися на постійній основі та ґрунтуватися на повній відкритості їх роботи, постійних консультаціях з експертним середовищем, громадських обговореннях будь яких значущих законодавчих ініціатив, підвищенням рівня правової культури та цифрової обізнаності виборців;

- політична еліта має бути активно задіяна у підготовчому процесі, об'єднана спільною метою, наприклад демонстрації національного технологічного розвитку на міжнародному рівні, що опосередковано сприяє розвитку національного ІТ-сектору економіки. Центральна виборча комісія має шукати у Верховній Раді України не лише необхідну більшість голосів, а й саме багатопартійну підтримку для затвердження не обхідних законодавчих змін;

- громадські організації, незалежних експертів, лідерів громадської думки треба залучати ще на етапі планування впровадження цифрових інновацій у виборчий процес як шляхом надання їм повної інформації щодо технологій, що планується застосову - вати, так і шляхом надання їм можливості надати свої пропозиції щодо їх вдосконален ня;

- аналіз фінансових, ресурсних витрат та переваг застосування цифрових виборчих інновацій має відбуватися в межах широкого техніко економічного обґрунтування з урахуванням витрат не тільки на впровадження технології, а й на широкомасштабні просвітницькі та навчальні кампанії, по точне утримання системи, оплату високо кваліфікованого персоналу для її технічного обслуговування, забезпечення кібербезпеки тощо;

- чітке та помірне часове планування забезпечить умови для розбудови технічно зрілої системи з урахуванням практичного досвіду та дозволить усім стейкхолдерам ознайомитися з новою технологією та ви явити її недоліки. Вкрай важливо, щоб ще до експериментальних апробувань новітніх виборчих технологій відбулися повноцінні та широкомасштабні національні інформаційні та просвітницькі кампанії. Таким чином у центрального виборчого органу буде можливість сформувати додаткові вимоги до розробників цифрових технологій на основі аналізу реакції та занепокоєнь з соціального контексту;

- правові зміни з впровадження цифрових технологій мають тривати кілька електоральних циклів та постійно перегля датися, виходячи з результатів технічних експериментів (від пробних тестувань, пілотних проєктів до повномасштабних за-стосувань цифрових технологій на національних виборах).

У контексті досліджуваної проблеми важливого значення набуває подальший си-стематичний та порівняльний аналіз, визначення змістовного наповнення основних факторів формування сприятливого середо вища для впровадження цифрових технологій у виборчий процес.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Використанняміжнароднихвиборчихстандартів. Посібник Ради Європи для громадськихорганізацій. (2017). Відновлено з https://rm.coe.int/using-intemational -election-standards -ukr-web/168077d48b.

2. Впровадженняелектронногоголосування. Програмний документ Міжнародногоінститутудемократії і сприяннявиборам(IDEA). (2011). Відновлено з https://www.idea.int/sites/default/files/publications/introducing- electronic -voting-essential - considerations -UK.pdf.

3. Дослідження доцільності запровадження нових виборчих технологій Міжнародної фундації виборчих си - стем (IFES). (2020). Відновлено з https://ifesukraine.org/wp-content/uploads/2020/03/IFES-Ukraine-Feasibility - Study-on-the -Introduction-of-New -Elections - Technology -for-Ukraine -v1-2020-02-13-Ukr.pdf?.

4. Маурер, А. Д. (2020). Цифрові технології у виборах: питання, висновки та перспективи.Видавництво Ради Європи. Відновлено з https://rm.coe.int/ardita-driza-maurer-digital-technologies-regulations-fin/16809e7f8f.

5. Основнірезультатизагальнонаціональногоопитування за результатами парламентськихвиборіввУкраїні, жовтень 2019 року. Відновлено з https://ifesukraine.org/news/key -findings -ukraine -post-parliamentary - election- survey - october-2019/?lang=en.

6. Паламарчук, С. А., Шемендюк, О. В., Ляшенко, Г. Т., & Ткач, В.О. (2020). Забезпеченнязахистукібер-простору в провіднихкраїнахсвіту. Збірник наукових праць ВІТІ (1), 58-64.

7. Плануємозапровадитиелектроннеголосування на виборах. (2020). Відновлено з https://thedigital.gov.ua/news/planuemo -zaprovaditi - elektronne -golosuvannya-na-viborakh.

8. Про деякі заходи щодополіпшення доступу фізичних та юридичнихосіб до електроннихпослуг. № 558/2019. Відновлено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558/2019#Text.

9. Ученые подсчитали: самым дешевым является электронное голосование. Відновлено з https://rus.err. ee/914552/uchenye -podschitali -samym-deshevym-javljaetsja-jelektronnoe -golosovanie.

Размещено на Allbest.ru