Активізація діяльності неурядових організацій Польщі у 90-х роках XX ст. в контексті громадянського суспільства

The article studies the causes and reasons of enhancing the activity of NGOs in Poland in the 90s of the 20th century in the context of civil society development.

третій сектор демократизація польське суспільство

Діяльність громадських організацій Польщі охоплює багато сфер, включаючи економічний розвиток, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, культуру, права людини та екологію. Впродовж свого існування польські громадські організації, намагаються дотримуватися міжнародної солідарності, пам'ятаючи про правову та фінансову допомогу, надану країнами Західної Європи польській громаді протягом довготривалого процесу реформування суспільства та європейської інтеграції.

Під час підготовки дослідження ми опирались на роботи українських, російських та польських науковців. Зокрема,вивченням діяльності польських неурядових організацій займалися: Голондис Д. [1], Збігнєв В. [2], Клименко О. [3], 2а1шка М. [4], Яуш82а М. [5]. Розвиток громадянського суспільства досліджений у працях: Білецького В. [6], Бухаріна Н. [7]. У ході висвітлення правової основи функціонування організацій були опрацьовані документи громадських організацій [8; 9; 10; ] та ряд законів [11; 12; 13; 14; 15].

Метою статті є вивчення та аналіз факторів, що сприяли активізації діяльності неурядових організацій Польщі в 90-х роках ХХ ст.

Для досягнення поставленої мети передбачено реалізацію таких наукових завдань: дослідити передумови активізації діяльності громадських організацій; проаналізувати правовий та фінансовий аспект функціонування «третього сектору»; визначити комплекс провідних неурядових організацій Польщі.

Проведення демократичних парламентських виборів у червні 1989 року і створення нового демократичного уряду на чолі з Т. Мазовецьким, кардинально змінили суспільно - політичний устрій, розпочали незворотні економічні перетворення, реформи адміністративної системи і місцевого самоврядування. Саме цим були закладені підвалини для формування громадянського суспільства, що яскраво було виражені у діяльності неурядових організацій.

Певну роль в активізації та поширенні громадянського руху в Польщі відіграв досвід європейських країн. На думку, співробітництва НАН України, О. Клименко активну міжнародну діяльність започаткувала ще «Солідарність» у 1980-х роках. Діяльність у такому напряму сприяла зміцненню третього сектору в самій країні та налагодженню тісних контактів між демократично спрямованою елітою сусідніх країн, а саме Східної Європи. Такі організації, як Карта, Хельсінський комітет, Товариство Помост, Польсько -Чесько-Словацька Солідарність легалізували свою роботу, стаючи в такий спосіб першою платформою, на котрій безпосередньо вирішувалися завдання щодо взаємодії людей, які проживали у прикордонних областях [3, с. 60].

Значна кількість даного роду організацій сконцентрували зусилля навчанні та інформуванні польського суспільства стосовно життя в демократичній країні з вільною ринковою економікою та міцним громадянським сектором.

На початку 90-х рр. процеси демократизації суспільства досягли певного зрушення, які сприяли інтеграції Польщі з політичними і господарськими євроатлантичними структурами. Йшлося, перш за все, про Північноатлантичний Пакт (НАТО) і Європейську Спільноту. Намагаючись зайняти впливову позицію на континенті й у світі, відповідну географічному розташуванню, господарському та економічному потенціалу, а також посилити геополітичну вагу, Польща активно включилася у діяльність регіональних, європейських та міжнародних об'єднань.

У зв'язку з тим, що суспільство активізувалось, поставала необхідність правового регулювання діяльності неурядових організацій. Діяльність громадських організацій регулюється безліччю законодавчих і підзаконних актів. На вищому рівні, тобто в Конституції, гарантовано право на об'єднання. Загальні положення про громадські об'єднання, а також порядок їх реєстрації зазначені в Законі ІІІ Речі Посполитої «Про громадські об'єднання» від 07.04.1989 року останні зміни до якого внесені 10.01.1996 року [11]. У цьому законі зазначено, що об'єднання є «інструментом» для реалізації громадських свобод, які визначені Конституцією, Загальною декларацією прав людини та Міжнародним пактом про громадські і політичні права.

Існує і нижчий рівень внутрішніх документів, де описуються правила і принципи повсякденної роботи організації, до них належать: статути, регламенти [8].

Зокрема, чіткого визначення вимагали питання пов'язані з фінансовим забезпеченням діяльності громадських організацій, форм участі громадян в об'єднаннях даного роду, питанням зовнішнього і внутрішнього контролю, масштабів діяльності представників «третього сектору».

Щодо фінансування діяльності неурядових організацій Польщі, то вона контролюв алась двома основними законами: «Про податок з прибутку фізичних осіб» від 26 липня 1991 р., «Про прибуток юридичних осіб» від 15 лютого 1992 р. [12; 13]

Польська дослідниця 2а1шка М. вказує, що основними джерелами фінансування діяльності організацій в Польщі були: кошти з державного бюджету, кошти з бюджету муніципалітету, кошти закордонних фондів, кошти від економічної діяльності, яка не заборонялась законом, кошти від масових заходів, членські внески, меценатство, статутні капітали організацій [4, s. 127].

Окрім правового та фінансового підґрунтя діяльності громадських організацій, значна роль відводиться взаємодії з державним сектором, що регламентується значною кількістю законодавчих і підзаконних актів (закони «Про громадські об'єднання», «Про фонди» та «Про доступ до інформації») [11].

На даний час, політику національного уряду у сфері розвитку громадянського суспільства та взаємодії органів державної влади з неурядовими організаціями визначають не політичні документи, а закон «Про суспільно корисну діяльність та волонтерство», який у країні вважають «конституцією неурядових організацій» [14].

В європейській практиці документи, які регулюють співробітництво державного та недержавного секторів, характеризують певний етап розвитку відносин між владою й громадськими організаціями. Саме ухвалення різними державними інституціями стратегічних документів із питань підтримки діяльності «третього сектору», а також створення умов для розвитку механізмів та інструментів їх реалізації демонструють позицію офіційної влади щодо ролі громадянського суспільства.

На думку Збігнєва В., взаємодія між урядовим та громадським секторами в Польщі була досить слабкою, що було пов'язано звідсутністю детального плану співпраці, не об'єктивністю бачення місця та ролі «третього» сектору в кампаніях уряду, недостатньою фінансовою підтримкою [2, с. 87].

Польські неурядові організації, впродовж досліджуваного періоду, розвивалися нерівномірно, такі дані наводить польський соціолог Римша М. За його словами, різкий темп зростання кількості громадських організацій зафіксований протягом 1989-1992 років. У цьому ж 1992 р. спостерігається спад громадянської активності польського суспільства, що тривав до 1993 р. [5, s. 5].

У вивченні комплексу громадських організацій доцільним є визначення напрямків та сфер впливу. Наприклад, російський науковець, член Комісії російських та польських дослідників - Бухарін М, виділяє великий спектр діяльності громадських організацій Польщі, він називає близько 22 сфер. Серед них, провідними є: спорт, туризм, відпочинок - (38%). Освіту, виховання або культуру і мистецтво - в якості основної сфери вказують, приблизно 13% організацій; соціальні послуги та праця - 11%, охорона здоров'я - 8%. Менше ніж 1% організацій заявили про те, що здійснюють свою діяльність в таких сферах, як міжнародна політика, наукові дослідження та релігія [7, с. 31].

Вивчаючи науково-просвітницьку діяльність, ми побачили, що активно створювалися недержавні школи та фонди, що підтримували державні навчальні заклади, стипендіальні програми, гранти, результатом яких стала популяризація й розвиток, в першу чергу польської науки. Серед найактивніших неурядових організацій, що займалися питання науки і просвіти з 1990 р., потрібно назвати: Фонд Польсько-Чехо-Словацької Солідарності [9], Хельсинський фонд з прав людини в Польщі [10].

Результати досліджень показують, що з точки зору популярності визначених сфер діяльності, польський неурядовий сектор протягом 1989 -2004 років практично не змінювався.

Загалом проводилась інформаційна, просвітницька, фінансова діяльність, спрямована на підтримку і популяризацію польської держави.

За даними асоціації «Вілла Деціус» можна зробити висновок, що основним завданням польських громадських організацій було: надання допомоги на розвиток суспільства, сприяння демократії, подолання упереджень та стереотипів, міжнародна співпрацяв галузі культури та освіти [1].

Дані ініціативи підтримувалися такими міжнародними організаціями та фондами, як: USAID, Вишеградський фонд, ЄС, KnowHowFund, Фонд Сороса.

В Польщі 90-х роках діяло багато неурядових організацій, що займалися довгостроковою проблематикою європейської інтеграції. Серед них:Польська Фундація ім. Роберта Шумана, Варшава; Фундація ім. Стефана Баторего, Варшава; Фонд розвитку місцевої демократії, Варшава; Центр громадянської освіти, Варшава; Польська Рада європейського руху, Варшава; Малопольський форум європейської освіти, Краків; Асоціація «Про-Європа», Варшава.

Український науковець Білецький В. у своїй праці «Третій сектор», як основа громадянського суспільства» акцентує увагу на тому, що вище названі організації співпрацювали з недержавними «мозковими центрами», а саме з Інститутом досліджень основ демократії, Інститутом польської політики, Інститутом приватного підприємництва і демократії, Міжнародним центр розвитку демократії, Фондом підтримки місцевої демократії, Гданським інститут ринкової економіки, Дослідницьким центр ім. Адама Сміта, Фонд СASE - Центром соціальних та економічних досліджень, Інститутом сталого розвитку. Що в результаті здійснювало позитивний вплив на розвиток громадянського суспільства в цілому [6, с. 69].

Кожна організація передбачала виконання певної програми розвитку та фінансування. Головною цінністю та метою перших програм ЄС в Польщі, була демократизація.Різноманітні програми, навчання і фінансування ЄС були націлені на конкретну модель «третього сектора» - модель виконавця послуг, надання яких є обов'язком громадської влади. Як і в неурядових організаціях державного значення, так і у проєвропейських організаціях, головне місце займав організаційно-правовий аспект, на який і орієнтувалась їхня інформаційна діяльність.

Правова основа була зумовлена підписанням Європейської угоди (або Угоди «Про асоціацію») між Польщею та ЄС в 1991 р., що і розпочала політичний діалог з приводу інтеграції Польщі до об'єднаної Європи [15]. Відповідно до Європейської угоди Польща взяла на себе зобов'язання наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу, що зумовило прийняти понад 180 законів, які підпорядковували польське законодавство до вимог ЄС. Прийняття такої великої кількості законів впливало на інтереси різних економічних і суспільних груп, вимагало чіткої діяльності уряду, який готував проекти законів, при стабільній роботі парламентської більшості.

Проте, незважаючи на правове регулювання, неурядові організації у Польщі мали свої негативні сторони, що в першу чергу полягало у не продовженні заходів і програм. Тобто, багато організацій, як внутрішніх так і міжнародних, починали реалізувати певні заходи, але за нестачею відповідних фондів, багато програм і заходів скоро припинялися.

У ході даного дослідження було визначено, що активізація діяльності неурядових (громадських організацій) у 90-х роках ХХ ст. мала ряд причин. По-перше, зміна політичної влади сприяла демократизації та реформуванню суспільства, що у свою чергу призвело до громадянської активності та створення нових організацій. По-друге, значна підтримка польського суспільства давала підставу для юридичного закріплення статусу «третього сектору», а належне фінансування, сприяло його діяльності. По-третє, громадські організації 90-х років ХХ ст. були спрямована на інформування та освіту суспільства, що було особливо важливим у перехідний для Польщі період.

Перспективи подальшого вивчення даної теми зумовлені необхідністю ґрунтовного дослідження сфер діяльності громадських організацій Польщі в контексті євроінтеграції.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА