Методологія дослідження громадсько-політичного активізму жінок: соціально-економічні, політичні та культурні змінні

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівська медична академія імені Андрія Крупинського (Україна, Львів)

Методологія дослідження громадсько-політичного активізму жінок: соціально-економічні, політичні та культурні змінні

Олійник Н.Ю., кандидат політичних наук, доцент,

Для розуміння особливостей реалізації громадсько-політичного активізму жінок важливим є виявити та систематизувати загальні чинники, що сприяють чи, навпаки, перешкоджають громадсько-політичній участі жінок, які впливають на представництво жінок у владних структурах на сучасному етапі. Тому метою статті є виявити ці чинники та дослідити їхній вплив на громадсько-політичну активність жінок.

В результаті дослідження з'ясовано, що у сучасній політичній науці для дослідження громадської та політичної активності аналізуються різні групи чинників, зокрема, політичні, соціально-економічні та культурні змінні, які комплексно створюють цілісну картину громадсько-політичного активізму жінок.

Ключові слова: громадсько-політичний активізм жінок, політичні, соціально-економічні, культурні змінні, жіночий рух, політична участь жінок.

METHODOLOGY OF RESEARCH OF WOMEN'S SOCIAL AND POLITICAL ACTIVISM: SOCIO-ECONOMIC, POLITICAL AND CULTURAL VARIABLES

Oliynyk N. Yu.,

Candidate of Political Science, Associate Professor, Lviv Medical Andriy Krupinsky Academy (Ukraine, Lviv),

To understand the peculiarities of the implementation of social and political activism of women, it is important to identify and systematize common factors that promote or, conversely, hinder the social and political participation of women, which affect the representation of women in power structures at the present stage. Therefore, the purpose of the article is to identify these factors and investigate their influence on the social and political activity of women.

As a result of the study, it was found that in modern political science for the study of social and political activity, various groups of factors are analyzed, in particular, political, socio-economic and cultural variables, which comprehensively create a holistic picture of social and political activism of women.

Keywords: socio-political activism of women, political, socio-economic, cultural variables, women's movement, political participation of women.

Основна частина

У сучасному світі жінки, незважаючи на високий рівень освіти та професійну реалізацію, не використовують усього свого потенціалу для активної участі в громадсько-політичному житті. Тому важливим є виявити та систематизувати загальні фактори, що сприяють чи, навпаки, перешкоджають громадсько- політичній участі жінок, які впливають на представництво жінок у владних структурах української держави на сучасному етапі. В науковій літературі, яка стосується жінок і політики, національні особливості громадсько-політичної активності та представництва жінок у політиці зазвичай пояснюються політичними, соціально-економічними та культурними змінними.

Необхідність науково-дослідного аналізу та систематизації основних чинників, що обумовлюють характер громадської та політичної активності жінок, а також впливу цих чинників на жіночий активізм у громадсько-політичній сфері зумовили вибір теми та визначили мету статті.

Проблема громадсько-політичного активізму жінок висвітлюється багатьма західними дослідниками, як у контексті конвенційного політичного аналізу (у творах М. Дюверже, Р. Даля, Г Алмонда і С. Верби, Т Парсонса і Р. Бейлза та ін.), так і гендерного підходу (зокрема у працях С. де Бовуар, К. Мілет, Б. Фрідан, Р. Дарсі, Р. Інлегарт, Дж. Ловендускі, М. Мелемі, Р. Метлендт, П. Норіс, С. Окін, К. Пейтман, Е. Філіпс та ін.). У вітчизняній науці також існує зацікавлення проблемою громадсько-політичної участі жінок. Значний внесок в розробці жіночої проблематики зробили українські дослідники М. Богачевська-Хом'як, Т Журженко, О. Кісь, О. Маланчук-Рибак, Л. Смоляр, О. Ярош та ін.

В сучасних наукових дослідженнях, які займаються питаннями політичної участі та представництва жінок, відмінності в рівнях активності та представленості жінок у владі пояснюються політичними, соціально-економічними та культурними особливостями розвитку національних держав, які є однаково значимими [7, с. 235-268]. Окремі дослідники доводять, що для демократичних держав найбільш значимими є інституційні чинники, а для держав, які розвиваються, більш впливовими є соціально-економічні та культурні фактори: освітній рівень жінок, рівень їх у складі робочої сили, рівень доходів, сила жіночого руху, соціокультурні цінності [12, с. 109-125]. активізм жінка владний політичний

Масштабне дослідження американських науковців Піппи Норіс та Рональда Інглехарта, проведене у 2000 р. в 55 державах з метою з'ясування бар'єрів на шляху жіночого політичного лідерства, виявило, що культура, особливо традиційні цінності та відносини мають значний вплив, навіть із урахуванням соціальної структури і політичних інститутів, але, також було зпрогнозовано, що ці культурні бар'єри зникатимуть серед молодого покоління в постіндустріальному суспільстві в результаті модернізації [14]. І уже в наступній роботі в 2004 р. Р. Інглехарт, П. Норіс та К. Велзел на основі дослідження 65 держав світу навели докази того, що поряд із інституційними та соціально-економічними чинниками забезпечення гендерної рівності, процес модернізації призводить до культурних змін, а це в свою чергу призводить до збільшення активності жінок у громадсько-політичному житті і до розвитку демократичних установ [15]. В 2007 р. Дж. Вітерна, К. Фелон та Дж. Бекфілд, по-новому проаналізувавши існуючі пояснення відмінностей в політичній участі жінок, продемонстрували, що фактори, які впливають на представництво жінок значно різняться в залежності від рівня економічного розвитку національних держав [18].

Загалом, в сучасних дослідженнях серед переліку соціально-економічних чинників, які впливають на політичну участь жінок, виділяють такі змінні: сила жіночого руху, рівень освіти жінок, кількісна та якісна участь жінок в економіці, економічний розвиток національних держав.

Однією із вагомих змінних, яку відносять до соціально-економічних чинників є розвиток жіночого руху. Дослідники виділяють кілька моделей жіночих рухів: американська модель групи тиску; модель ідеологічного лівого фемінізму в Великобританії; модель державної рівності (державний фемінізм) Швеції і Фінляндії; партійно-орієнтована модель Франції; модель «руху однієї проблеми», яка притаманна для Італії [1, с. 152-200].

Р. Метленд і К. Монтгомері стверджують, що в західних усталених демократіях перші суттєві досягнення жінок в політичні сфері пов'язані із тим, що друга хвиля фемінізму призвела до організації жінок і висунення ними вимог більшого представництва. До того часу у багатьох політичних партіях жінки були залучені у важливу роботу, але поки вони не почали активно вимагати більшого представництва доступ їх до влади був дуже незначним. Організовані жінками групи тиску як в межах політичних партій, так і поза ними сприяли отриманню необхідного досвіду та ресурсів, які зробили їх реальними претендентами на політичні посади [11, с. 19-42].

Подібної думки притримуються і інші американські дослідники, зокрема А. Александр і К. Велзел, стверджують, що посилення жіночого руху як частини громадянського суспільства допомагає прокласти шлях для більшого числа жінок у досягненні політичної влади [4].

Більшість сучасних дослідників також вбачають позитивну кореляцію між підвищенням рівня освіти та рівнем залучення жінок у виробничу діяльність і рівнем політичної участі жінок. Так, наприклад, уже згадувані нами, американські дослідники Л. Кентворфі та М. Мелемі, проаналізувавши представництво жінок в 146 державах, виявили, що кар'єра не тільки забезпечує економічну самостійність жінкам, а й сприяє збільшенню їх впевненості, незалежності та більшому рівню комунікації. Проте вони також зауважують, що просте збільшення жінок у складі робочої сили не призводить до збільшення їх політичної участі, тільки зосередження жінок у сферах інтелектуальної праці (зокрема, юриспруденції, освіті, журналістиці, бізнесі), можуть позитивно вплинути на залучення жінок до політики. Л. Кентворфі та М. Мелемі стверджують, що рівень індустріалізації та урбанізації держави, валовий прибуток на душу населення, участь жінок у економічній діяльності та кількість жінок з вищою освітою сприяють збільшенню кількості жінок у представницьких інститутах. Також дослідники вважають, що високий економічний розвиток сприяє розширенню сфери послуг, яка веде до зменшення затрат часу жінок на роботу та побутові обов'язки, а тому сприяє збільшенню їх активності у громадсько-політичному житті [7].

На думку Р. Метленда існує певний поріг політичного розвитку, до досягнення якого, чинники, які сприяють ефективній організації жінок і збільшенню їх представництва в органах влади демократій індустріальних країн, не діють в менш розвинених державах [12]. У пізнішому дослідженні Р. Метленд і К. Монтгомері стверджують, що саме високий індустріальний розвиток призводить до ослаблення традиційних цінностей, зростання урбанізації, збільшення освіти та участі жінок у робочій силі і усі ці чинники сприяють збільшенню ресурсів та політичних амбіцій жінок, і тому зменшують вплив традиційних бар'єрів для політичної діяльності жінок [11].

Культурні чинники є другою групою змінних, які на думку сучасних дослідників впливають на політичну участь жінок. Серед них найчастіше виділяють: традиційні культурні цінності і норми у ставленні до жінок та домінуючу релігію.

Так, Л. Кентворфі та М. Мелемі на основі досліджень у 146 державах світу, зробили спробу виявити вплив культурних чинників на залучення жінок до політики, використавши при цьому такі змінні: релігійний фактор, ратифікацію Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок і легалізацію абортів. В результаті досліджень виявилось, що в державах, де значний вплив мають католицькі, ісламські та деякі інші релігійні традиції, нижче представництво жінок у парламентах, ніж у переважно протестантських націях. Вони також виявили, що ратифікація Конвенції значно впливає на політичну участь жінок, а закони про легалізацію абортів такого впливу немає. В цілому, Л. Кентворфі та М. Мелемі стверджують, що культурні чинники є найважливішими елементами в розумінні міжнаціональних відмінностей щодо представництва жінок в законодавчих органах влади [7].

П. Норіс, Р. Інлегарт та К. Велзел у своєму дослідженні також вважають, що культурні чинники справляють істотний вплив на зростання політичної участі жінок у політичному житті, що є наслідком демократизації суспільства. Так, наприклад, вони стверджують на основі аналізу релігійних традицій 65 держав світу, що протестантська релігійна традиція сприяє формуванню демократичних цінностей індивідуалізму, співробітництва та народного суверенітету, що мають позитивні наслідки і для жінок. Підсумовуючи П. Норіс, Р. Інлегарт та К. Велзел, стверджують, що до демократизації суспільства та зростання частки жінок у політичному житті призводить процес модернізації, адже він відображає основний культурний зсув пов'язаний з економічним розвитком - від виживання до збільшення акценту на цінності самовираження. Індустріалізація в ході економічного розвитку сприяє професійній спеціалізації, підвищенню освітнього рівня і підвищенню рівня доходів жінок, а процес демократизації розширює рівень політичних прав і громадянських свобод для жінок, і це у своєю чергу, сприяє зміні гендерних ролей та збільшенню політичної участі жінок [6].

Уже згадувана, американська дослідниця А. Александр також вважає, що економічний розвиток та демократизація сприяють гендерній рівності, тому забезпечення жінкам рівних з чоловіками умов використання влади залежить від економічного розвитку держави, поширення цінностей емансипації та релігійної атмосфери, яка була би сприятливою для жінок [4].

Ще однією групою чинників, які відіграють значну роль в процесі залучення жінок до політичної діяльності є політичні, до них відносять такі змінні: конституційні права жінок, виборчі системи та партійні системи. Більшість дослідників, які займаються проблемою участі жінок у політиці, ці чинники вважають найбільш значимими, тому що від них у великій мірі залежить збільшення кількості жінок на рівнях прийняття рішень [8; 9; 13; 15]. Найбільш важливу роль при цьому відіграє вибір виборчої системи: пропорційної, мажоритарної або змішаної, - кожна з яких надає різні можливості впливу на процес висування кандидатів. Крім цього рівень представництва жінок може залежати від резервування місць для жінок у парламенті; відкритого або закритого характеру партійних списків; середньої кількості місць, що розподіляються в одному виборчому окрузі, фінансування партій і виборчих кампаній, встановлення максимальної кількості термінів перебування на посаді, правил висування кандидатів, а також величини виборчих порогів, що визначають можливості невеликих партій і незалежних кандидатів.

В сучасній науковій літературі було виявлено, що вибір виборчої системи впливає на доступ жінок до влади і до участі в політичних процесах. Численні дослідження з 1980-х рр. підтвердили, що жінки частіше обираються в парламент за пропорційною системою [7; 9; 16; 17]. Це, зазвичай, пояснюється тим, що при формуванні списку кандидатів кожна партія хоче максимізувати собі шанси бути обраною, тому включає в список кандидатів, що представляють всі основні соціальні верстви, адже, якщо одна з великих соціальних груп не представлена у виборчому списку, це може бути сприйнято як дискримінація та призвезти до зменшення голосів відданих за цю партію.

Також жінки мають більше шансів стати кандидатами і бути обраними при застосуванні пропорційної виборчої системи із закритими списками, тому що у цьому випадку партії можуть включити в список жінок-кандидатів, обрання яких іншим способом малоймовірно, оскільки жінки, зазвичай мають менший доступ до значних виборчих ресурсів, і, як правило, схильні до ведення менш агресивної індивідуальної виборчої кампанії [15, с. 25]. Окрім того важливо знаходитися досить високо в партійному списку. Велике значення має величина виборчого округу, адже жінки частіше обираються в тих багатомандатних округах, де розподіляється найбільша кількість місць [10].

П. Норріс та М. Крук, вважають, що на успіх жінок-кандидатів крім виборчих систем також впливають положення законів про вибори та про політичні партії, що стосуються реєстрації та висування кандидатів, а також фінансування виборчої кампанії. Наприклад, вимога внесення великої виборчої застави може знизити число жінок-кандидатів, особливо якщо рівень середньої заробітної плати чоловіків і жінок значно різняться. Аналогічний ефект може мати і вимога представити велику кількість підписів в якості свідоцтва «мінімальної підтримки», якщо у жінок ще не сформований постійне коло прихильників [15, с. 28].

В ході досліджень 1990-х рр., які були проведені в нових демократіях Центральної та Східної Європи було виявлено, що той чи інший тип виборчої системи сам по собі не гарантує підвищення участі та представництва жінок у політиці в посткомуністичних державах. Дослідники це пояснюють впливом багатьох культурних, соціально-економічних та інституційних умов. Так, Р. Метленд, припускає, що відсутність впливу виборчої системи на представництво жінок в національних легіслатурах посткомуністичних держав пов'язане із тим, що вони ще не досягли того рівня політичного і соціально-економічного розвитку, який дозволив би жінкам так зорганізуватися, щоб скористатися всіма інституційними можливостями [12]. Р. Музер, також стверджує, що жіночі організації в посткомуністичних державах ще виявляються нездатними змусити партії приймати потрібні їм рішення або включати жінок до свого складу в якості формальних і неформальних членів. Він висуває припущення, що жінки не домагаються великої кількості парламентських місць на виборах за пропорційною системою в посткомуністичних державах через роздробленість їх партійних систем. При великому числі партій, що висувають своїх кандидатів, обираються ті особи, які стоять у списках на перших позиціях, а серед них переважають чоловіки [2].

Велике значення в сучасній науковій літературі в питаннях політичної участі та представництва жінок надається також партійним системам. В багатьох дослідженнях стверджується, що партії лівого ідеологічного спектру (комуністичні, соціал-демократичні та партії зелених) зазвичай більш відкриті для застосування стратегій з досягнення гендерної рівності. А тому, більша кількість місць, отримана лівими партіями, призводить і до більшої кількості жінок в національних парламентах. Зокрема, Дж. Белінгтон та Р. Метленд зазначають, що ліві партії в більшій мірі схильні співпрацювати з непривілейованими суспільними групами, а також сприяти залученню жінок до влади [5]. П. Норіс також стверджує, що соціал-демократичні партії та партії зелених в силу свої більш егалітарної ідеології частіше, ніж праві використовують внутрішньопартійні квоти при висуванні жінок-кандидатів у легіслатури, в той час як праві та центристські партії, як правило, притримуються риторичних стратегій у плані просування і підтримки жінок [3, с. 78-79].

Висновок

Отже, з'ясовано, що у сучасній політичній науці для дослідження громадської та політичної активності аналізуються різні групи чинників, зокрема, політичні, соціально-економічні та культурні змінні, які комплексно створюють цілісну картину громадсько-політичного активізму жінок. Проте, важливо наголосити на тому, що більшість вище висвітлених наукових досліджень спираються на досвід держав, у яких багато соціально-економічних і політичних проблем уже вирішено, тому для дослідження громадсько-політичного активізму українських жінок важливим є вивчення змінних, що впливають на політичну участь та представництво жінок в органах влади в українських реаліях. Особливо важливим та ефективним дослідницьким завданням може бути здійснення аналізу впливу соціально- економічних (рівень освіти, економічна активність та зайнятість, рівень безробіття, рівень доходів, розвиток жіночого руху), культурних (гендерні стереотипи, особливості політичних ідеологій) та політичних (політичний режим, партійна система, виборча система) чинників на особливості і рівень громадсько-політичного активізму жінок України.

Список використаних джерел

1. Луценко Е. Современное женское движение в Украине / Е. Луценко / Femina Postsovietica. Украинская женщина в переходный период: от социальных движений к политике / под ред. И. Жеребкиной. - Х.: ХЦГИ, 1999. - С. 152-200.

2. Музер Р. Влияние избирательных систем на представительство женщин в посткоммунистических государствах / Р. Музер // Гендерная реконструкция политических систем: сб. статей / под. ред. Н. М. Степанова, М. М. Кириченко, Е. В. Кочкина. - СПб.: ИСПГ-Алетея, 2003. - С. 991.

3. Норрис П. Стратегии равенства и политическое представительство / Пиппа Норрис // Обеспечение равенства полов: политика стран Западной Европы / под ред. Ф. Гардинер. - М.: Идея Пресс, 2000. - С. 76-94.

4. Alexander A. C. Empowering Women: the role of economic development, political culture and Institutional design in the world's societies [Електронний ресурс] /A. C. Alexander // University of California, Irvine, 2007. - Paper 07'11. - Режим доступу: http://repositories.cdlib.org/cgi/viewcontent. cgi?article=1150&context=csd

5. Ballington J. Political Parties and Special Measure: Enhancing Women's Participation in Electoral Processes [Електронний ресурс] / J. Ballington, R. Matland. - Режим доступу: http://un.org/women- watch/osagi/.../E. G. Melectoral/ EP8-BallingtonMat- land.PDF.

6. Inglehart R. Gender equality and Democracy [Електронний ресурс] / R. Inglehart, P. Norris, C. Welzel // Gendemoc.doc. - 33 p. - Режим доступу: http://www.worldvaluessurvey.org/Upload/5_gende- moc.pdf

7. Kenworthy L. Gender Inequality in Political Representation: A Worldwide Comparative Analysis / L. Kenworthy, M. Malami // Social Forces. - 1999. - № 78 (1). - P. 235-269.

8. Lindberg S. I. Women' Empowerment and Democratization: The Effects of Electoral Systems, Participation, and Experience in Africa [Електронний ресурс] / S. I. Lindberg // Studies in Comparative International Development. - 2004. - Vol. 39. - № 1. - P. 28-53. - Режим доступу: http://www.clas.ufl.edu/us- ers/ sil/downloads/Lindberg_S CID2004.pdf.

9. Matland R. Explaining Women's Representa

tion: The Role of Legislative Recruitment. Electoral Systems [Електронний ресурс] / R. Matland // EGM/ EPWD/2005/EP.4. - 2005. - 12 December. - Режим доступу: http://www.un.org/ womenwatch/dawn/

egm/eql-men/docs/EP.4_Matland.pdf.

10. Matland R. Political Parties and Special Measure: Enhancing Women's Participation in Electoral Processes [Електронний ресурс] / R. Matland. - Режим доступу: http://un.org/womenwatch/osagi/./ EGMelectoral/EP8-Ballington Matland. PDF.

11. Matland R. M. Recruiting Women to National Legislatures: A General Framework with Application to Post-Communist Democracies / R. M. Matland, K. A. Montgomery // Women's Access to Political Power in Post-Communist Europe / ed. by R. E. Matland, K. A. Montgomery. - New York: Oxford University Press Inc., 2003. - P. 19 - 42.

12. Matland R. Women's Representation in National Legislatures: Developed and Developing Countries. - Legislative Studies Quarterly. - Vol. 23, No. 1. (Feb., 1998) - pp. 109-125.

13. Norris P. Breaking the Barriers: Positive Discrimination Policies for Women [Електронний ресурс] / P. Norris // Chapter 10 in Has Liberalism Failed Women? Parity, Quotas and political Representation / eds. J. Klausen, C. S. Maier. - New York: St. Martin's Press. - 01/01/2000. - Режим доступу: http://www. hks.harvard.edu/ wappp/research/working/quotaspip- pa2.pdf.

14. Norris P. Cultural barriers to women's leadership: A worldwide comparison [Електронний ресурс]

/ P. Norris, R. Inglehart // Social Cleavages and Elections. - 2000/8/7. - Режим доступу: http://ksghome. harvard. edu/~pnorris/acrobat/ipsa 2000culture.pdf

15. Norris P. Gender Equality in Elected Office:

A Six-Step Action Plan / Pippa Norris, Mona Lena Krook. - Washington: University in St. Louis Harvard University, 2011. - 79 p.

16. Norris P. Women in European Legislative Elites / P. Norris // West European Politics, 1985. - Vol. 8. - № 4. - Р. 90-101.

17. Rule W. Electoral Systems, Contextual Factors and Women's Opportunity for Election to Parliament in Twenty-Three Democracies // The Western Political Quarterly. - Vol. 40, No. 3 (Sep., 1987), pp. 477498 - Режим доступу: http://prq.sagepub.com/con- tent/40/3/477.extract

18. Viterna J. Development, democracy, and women's legislative representation: Re-visiting existing explanations of gender variation in the world's parliaments [Електронний ресурс] / J. Viterna, K. M. Fallon, J. Beckfield // Women and International Development / Michigan State University. - 2007. - Режим доступу: http://www.wid.msu.edu/resources/papers/ pdf/WP288.pdf.

Размещено на Allbest.ru