Теоретико-методологічні детермінанти дослідження кордонів та пограничного простору

Глобалізація справила величезний вплив на трансформацію просторових уявлень людини й тим самим істотно скоригувала і систему її орієнтування у просторі, і відповідний напрям історичної та географічної наук. Запропоноване соціальними географами «корисне й захоплююче», у баченні Е. Ґіденса Ґіденс Е. Соціологія. - К., 1999. - С.85., поняття просторово-часової конвергенції створило новий методологічний ключ для аналізу того, як соціальний розвиток і технологічні новації впливають на форми соціальної активності. Трансформуються насамперед ментальні когнітивні карти -- суб'єктивні уявлення людини про її оточення, які тепер уже не ізоморфні реальному ландшафту. Ця просторово-часова трансформація, як вважають філософи, «змінює «психологічну географію» -- суб'єктивну картину світу, уявлення людини про відстань, доступність, кордони, можливості й способи самої її ідентифікації за умов зростаючих змін технологічних комунікацій. Трансформація натуральної географії в технологічну є переведення «реального в доступне». У реальності це означає розхитування зв'язку між відстанню й часом, картою та місцевістю. Відбувається «різке згортання хронотопу, перетворення технологічної географічної карти в міфологічну» Емелин В.А., Тхостов А.Ш.Трансформация натуральной географии: технологические и когнитивные карты // Вопросы философии. -- 2014. -- №2. -- С.42-52..

Саме тому концептуалізація нового наукового напряму має стати своєрідним викликом для історичної науки. Адже саме їй під силу створити таку модель ставлення до інакшості, яка утримуватиме соціум від нових розмежувань по лінії «наші -- не наші». А також простежити на основі аналізу багатьох історичних колізій вплив «ефекту колії», залежності від пройденого шляху траєкторій майбутнього розвитку. Пережиті в минулому травми, невдало проведені кимось кордони, перекоси у державній «політиці пам'яті» -- усі ці чинники здатні поглиблювати демаркаційні лінії, продукувати антицінності, що справляють руйнівний вплив на суспільну свідомість. Завдання істориків, які, за Й. Рюзеном, у першу чергу відповідальні за якість культурного орієнтування -- мінімізувати цей вплив: «У метафоричному сенсі можна говорити про лікувальну й терапевтичну функцію історії, за реалізацію якої відповідають історики» Рюзен Й.Нові шляхи історичного мислення. -- Л., 2010. -- С.274--277..

Як традиційні, так і нетрадиційні бачення ролі кордонів базуються на постулатах геополітики. Сучасна геополітика надає великого значення формуванню історико-географічних образів погранич на основі злиття часових і просторових параметрів і їх відображення у відповідних знаках і символах. У запропонованій Д. Замятіним класифікації географічних просторів виділено цілий клас пограничних просторів, або просторів-кордонів Замятин Д.Н. Геополитика: основные проблемы и итоги развития в ХХ в. // Полис. -- 2001. -- №6. -- С.97--115.. Концепт «хронотопу прикордоння» -- часово-просторового континууму з пріоритетом часу -- дає змогу простежити складну еволюцію розвитку пограниччя з врахуванням геополітичних впливів, напрямів міграційних процесів, династичних угод тощо.

Плекаючи «оборонну свідомість», тоталітарні держави всіляко намагалися відтворити у політичному ландшафті ідею замкненої територіальності (класичний приклад -- Берлінська стіна). Запроваджувана географами (Р. Ратті) типологізація функцій кордону базується на парадигмі «подвійності» -- кордон може розділяти різні політично-інституціональні системи, а може й забезпечувати контакт між різними соціальними колективами. Коли переважає функція бар'єру, наслідком стають ефекти відокремлення, закритості, економічної ізольованості. Якщо домінує функція фільтру, кордон в цілому лишається відкритим, але водночас має бути достатньою мірою непроникним для обстоювання державного суверенітету. Коли ж існує орієнтація на відкритість, домінуючою стає контактна функція, що уможливлює транскордонне співробітництво Ratti R., Reichman S. Theory and Practice of Transborder Cooperation. -- Basel, 1993..

На цій основі виразно вимальовується нове бачення пограниччя -- не просто як специфічного ареалу людського буття, але й як простору, що має власну динаміку розвитку, свої глибинні ресурси взаємовпливів, власні джерела формування певного типу особи. Тут виробляється специфічне ставлення до інакшості -- «чужий» постійно присутній поруч, а, отже, і ставлення до нього варіюється у широкому діапазоні від «просто іншого» до «небезпечного ворога». Кордон може осмислюватися і як «останній рубіж», і як «відкриті ворота» -- з різними проміжними баченнями, а пограниччя -- як зона підвищених ризиків.

Уже сьогодні очевидно, що змін зазнає і соціокультурний тип «людини пограниччя». Навряд чи ці зміни можна характеризувати як односпрямовані. З одного боку, така людина постає і почувається як своєрідний «продукт цивілізації», відкритий до інновацій, схильний до переміщень у реальному й візуальному просторі. З іншого боку, сама атмосфера прикордоння стимулює конфлікт людини з правом. Поміж іншим це диктує необхідність посиленої уваги до формування правової свідомості, правової й політичної культури саме у «проблемних зонах».

Усе сказане здебільшого стосується тих напрямків теоретичної лімології, які сформувалися поза межами України. Вітчизняне кордонознавство, як уже зазначалося, не надто переймається теоретичними проблемами, зосереджуючись переважно на прикладних завданнях Спробу привернути увагу до міждисциплінарних досліджень кордонів та пограничних територій див.: Верменич Я.В. Историческая лимология: проблемы концептуализации. -- Saarbrьcken, 2013 [Електронний ресурс]: www.lap-pubHshing'.com/books. Проте не можна не бачити й позитивних зрушень, приміром в осмисленні ролі Великого кордону у «фронтирному» контексті, Галичини як «потрійного пограниччя», специфічних «культурних кодів» Закарпаття. Запропонована В. Дергачовим концепція «рубіжної комунікативності» дає, як нам здається, прийнятний ключ до розуміння біполярності українського соціуму та породжуваних нею непростих проблем. Заслуговує на увагу і зроблений цим автором, можливо дещо жорсткий, аналіз глибинних причин деіндустріалізації, моральної деградації, деінтелектуалізації українського суспільства -- з наростанням апатії на одному полюсі й агресивності на другому. На його думку, країна йде шляхом втрати свого культурно-генетичного цивілізаційного коду з перспективою переходу на становище нової світової периферії Дергачев В. Цивилизационная геополитика (Большие многомерные пространства). -- Одесса, 2003..

Наскільки точними є негативні прогнози, яких нині в Україні не бракує, і належить з'ясувати в руслі концептуалізації теоретичного кордонознавства, потреба в якому для країни є очевидною. Ідеться про докорінне переосмислення з урахуванням нових реалій усієї системи центр-периферійних відносин, що дісталася Україні у спадок від СРСР, із відповідним коригуванням системи категорій і понять. І ширше -- про нові підходи в усвідомленні інакшості у ключі раціональності. Можливо, для осмислення феномена погранич корисною виявиться запропонована Ж. Делезом і Ф. Ґваттарі метафора різоми -- з притаманним їй відкиданням ієрархічності й заміною її концептом «багатокорінності» з хаотичними переплетеннями. У такій структурі «зв'язок і гетерогенність» стають продуктивними пояснювальними схемами.

Фундаментальною основою таких схем, зрозуміло, має бути міждисциплінарність, причому не лише у формі занурення конкретного дослідника у систему «суміжного» знання, але й у «наведенні мостів» між відповідними творчими колективами з метою розв'язання спільних завдань. Ідеться про колективні «крос-дисциплінарні» дослідження, які мають стимулюватися і належним чином координуватися державою. На наш погляд, теоретичний фундамент вітчизняного кордонознавства має створюватися на основі поєднання принаймні трьох основних підходів: геополітичних (політичні впливи, проблеми безпеки), геоекономічних (система економічних взаємин, торгівля, інвестиції), геокультурних (культурні впливи, територіальні зміни, проблеми культурної пам'яті) тощо. Головне надзавдання тут -- мінімізація впливу минулих травм і ймовірних ризиків, створення привабливих образів територій, всебічне розширення контактів і поля циркуляції людей, товарів, капіталів, ідей. Адже більшість конфліктів у сучасному світі породжуються ідентифікаційними кризами, а ці останні виникають на ґрунті недовіри, етноцентризму, реархаїзації свідомості, соціальної відчуженості й політичної некомпетентності. Наукове знання -- найбільш надійна опора у протидії агресивності, настроям соціального реваншу, ксенофобії.

Зрештою, проблема погранич стосується легітимації територіальної цілісності і вже тому входить у коло першочергових державних інтересів. Саме тому для України концептуалізація теоретичного і прикладного кордонознавства є нагальною потребою, велінням часу, відповіддю на виклики ХХІ ст. Порубіжність має свої позитивні та негативні риси, і тільки від українського народу і зважених дій його еліти залежить, чи буде країна самостійним гравцем на економічному полі й політичній сцені, чи остаточно перетвориться на «транзитний коридор», полігон для апробування чужих ідей і намірів, що не вписуються в концепцію національної безпеки.

Література

геополітика регіоналізм історичний

1. Armstrong, J. (1982). Nations before Nationalism. Chapel Hill.

2. Barth, F. (1969). Ethnic Groups and Boundaries: The Social Organization of Culture Difference. London.

3. Bauman, Z. (1998). Globalization. The Human Consequences. New York.

4. Bek, U. (2012). Zhivya v mirovom obshchestve riska i schitayas s nim. Kosmopoliticheskij povorot. Polis, 5, 44-58. Moskva. [in Russian].

5. Brodel, F. (1998). Materialna tsyvilizatsiia, ekonomika i kapitalizm, XV-XViii st., Vol.3. Kyiv. [in Ukrainian].

6. Brubejker, R. (2010). Natsionalnye menshinstva, natsionalizirujushchie gosudarstva i vneshnie rodstvennye gosudarstva v novoj Evrope. Natsionalism v pozdne- i postkommunisticheskoj Evrope, Vol.1, 149-173. Moskva. [in Russian].

7. Dergachov, V. (2003). Tsivilizatsionnaya geopolitika (Bolshie mnogomernye prostranstva). Odessa. [in Russian].

8. Dmitrieva, S.I. (2008). Limologiya. Voronezh. [in Russian].

9. Dovgopolova, O. (2009). Natsionalnaya identichnost v gendernoj perspective. Perekrestki, 1/2,265-277. Minsk. [in Russian].

10. Emelin, V.A., Thostov, A.Sh. (2014). Transformatsiya naturalnoj geografii: tehnologicheskie i kognitivnye karty. Voprosy filosofii, 2, 42-52. Moskva. [in Russian].

11. Foucher, M. (1991). Fronts et frontiers: un tour du monde gйopolitique.Paris.

12. Gidens, E. (1999). Sotsiolohiia. Kyiv. [in Ukrainian].

13. Kiselev, K.S. (2014). Istoriya kak bytie. Voprosy filosofii, 4, 8-12. Moskva. [in Russian].

14. Korzov, G. (2010). Teritorialni identichnosti: kontseptualni interpretatsii v suchasnii zarubiznii sotsiolohichnii dumtsi. Sotsiolohiia: teoriia, metody, marketing, 1, 108-114. Kyiv. [in Ukrainian].

15. Kravchenko, V. (2010). Kharkov/Kharkiv: stolitsa pogranichya. Vilnius. [in Russian].

16. Megill, A. (2010). Granitsy i natsionalnoe gosudarstvo: Predvaritelnye zametki. Dialog so vremenem, 30, 43-49. Moskva. [in Russian].

17. Minolo, V. (2004). Oksidentalism, kolonialnost i podchinennaya ratsionalnost s prefiksom 'post'. Perekrestki, 1/2,157197. Minsk. [in Russian].

18. Oreshina M.A. (2003). Region kak obekt sotsialno-gumanitarnykh issledovanij. Politicheskaya nauka, 3, 142-154. Moskva. [in Russian].

19. Ratti, R., Reichman, S. (1993). Theory and Practice of Transborder Cooperation. Basel.

20. Riuzen, J. (2010). Novi shlyakhy istorychnoho myslennia. Lviv. [in Ukrainian].

21. Smorgunov, L.V. (2012). Politicheskoe ..mezdu": fenomen liminalnosti v sovremennoj politike. Polis, 5, 159-169. Moskva. [in Russian].

22. Tkachenko, V. (2020). Tsyvilizatsiina identychnist Ukrainy: vyklyk chasu. Academia: Terra Historiae: Studii na poshanu Valeriia Smoliia, Vol.1. Kyiv. [in Ukrainian].

23. Uajt, R. (2010). Seredinnost. Ab Imperio, 3, 27-77. Kazan. [in Russian].

24. Vermenych, Ya. (2013). Istoricheskaya limologiya: problemy kontseptualizatsii. Saarbrucken. [in Russian].

25. Vzhosek, V. (2012). Istoriya - Kultura - Metafora: Postannianeklasychnoiistoriohrafii. Proistorychne myslennia. Kyiv. [in Ukrainian].

26. White, R. (1991). The Middle Ground: Indians, Empires, and Republics in the Great Lakes Region, 1650-1815. Cambridge.

27. Zamjatin, D.N. (2001). Geopolitika: osnovnye problemy i itogi razvitiya v XX v. Polis, 6, 97-115. Moskva. [in Russian].

28. Zhurzhenko, T. (2010). Borderlands into Bordered Lands: Geopolitics of Identity in Post-Soviet Ukraine. Stuttgart.

Размещено на Allbest.ru