Незастосування ядерної зброї у військово-політичній стратегії США та Україна

Як справедливо вказує А. Умланд, «міжнародні наслідки так званої «української кризи» не обмежуються теренами Східної Європи та сьогодення. Серед іншого напад Росії на Україну руйнує логіку Договору 1968 р. про нерозповсюдження ЗМЗ» (ДНЯЗ) [38]. Р. Ейнгорн, на перший погляд, дотримується протилежної думки: «Схоже, результат української кризи, добрий чи поганий, матиме лише маргінальний вплив на режим нерозповсюдження. Рішення щодо ядерної зброї залежатиме від особливостей обставин у кожній конкретній країні. Маловірогідно, щоб аргумент «подивіться, що трапилося з Україною» був би при цьому вирішальним фактором». Але водночас він стверджує: «Кінцевий результат сучасної української кризи може мати деякий вплив на майбутні рішення у ядерній сфері. Якщо Росія заплатить дуже високу економічну й політичну ціну за свої зусилля по дестабілізації України, це може відбити охоту в Росії та інших потенційних агресорів вдаватися до подібної поведінки у майбутньому, що знизить міжнародну стурбованість, яка, у свою чергу, призводить до зростання інтересу до набуття власних ядерних сил. І якщо Україна отримає суттєву допомогу Заходу та подолає кризу, збереже свій суверенітет та відновить територіальну цілісність, це має також посилити позицію, згідно з якою країни можуть забезпечити свою безпеку без ядерної зброї» [39, р. 60].

Як пише у своїй згаданій праці С. Пайфер, американська влада категорично не бажала підписувати з Україною «юридично зобов'язуючий документ» щодо її безпеки. Отже, «було зібрано у пакет запевнення (assurances), які Україна вже мала згідно із Заключним актом НБСЄ в Гельсінкі, Хартією ООН та ДНЯЗ. Проте український уряд вважав політично корисним мати ці запевнення разом у конкретному документі. Слова мають значення і велике питання в той час виникло з приводу того, щоб використовувати термін «гарантії» (guarantees) чи «запевнення» (assurances) в меморандумі. США надають гарантії союзникам, таким як держави-члени НАТО; термін «гарантії» має на увазі військові зобов'язання. На початку 1990-х рр. ані адміністрація Дж. Буша-старшого, ані адміністрація Б. Клінтона не були готові до військового захисту України і обидва вважали, що, навіть якщо б вони схотіли, Сенат не надав би необхідні дві третини голосів для згоди на ратифікацію такого договору». До того ж С. Пайфер нагадує, що йшлося просто про держави-депозитарії ДНЯЗ (до них, крім США, Великобританії, РФ також належать КНР та Франція) [30, р. 17]. Питання полягає в тому, чи змінилася ситуація в світі докорінним чином, коли надання саме «гарантій», а не «запевнень» на часі, щоб зупинити зухвалу російську експансію? Зарубіжні експерти схильні вважати, що Україні не варто розраховувати на додаткові гарантії міжнародної безпеки, мовляв, слід задовольнятися тим, що є у Будапештському меморандумі. Стандартним аргументом навіть партнерів України є те, що меморандум не є договором, тобто він є традиційно нижчим у ієрархії вагомості міжнародних документів. Але не форма в кінцевому рахунку вирішує силу документу, а бажання учасників надати дієвості його положенням.

США на відміну від РФ виконували узяті на себе зобов'язання: утримувалися від дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності України; не застосовували проти нашої держави зброї; звернулися до РБ ООН стосовно ситуації в Криму та проводили консультації з цього питання. Однак, як відомо, Будапештський меморандум не містить жодних зобов'язань цих держав застосувати силу задля захисту територіальної цілісності України. Оскільки Російська Федерація пішла на одностороннє порушення положень Будапештського меморандуму, в березні 2014 р. народні депутати України О. Чорноволенко, В. Королюк та С. Каплін внесли на розгляд парламенту проект закону «Про денонсацію Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р.», який передбачав вихід нашої держави з ДНЯЗ та подальше відновлення нею ядерного статусу [40]. Звичайно, це був суто символічний крок - у листопаді 2014 р. законопроект було відкликано. Це відбулося тому, що найбільш стійкий прихильник України у її протидії російській агресії - США - ніколи б не підтримали вихід Києва з ДНЯЗ, а набуття ядерного статусу не сприяло б вирішенню проблеми відновлення територіальної цілісності нашої країни. Мають рацію ті експерти, які стверджують, що ядерна зброя є засобом стримування ворога, але не пристосована для вирішення конкретних військово-політичних задач. У нашому випадку - звільнення окупованих Росією територій.

Вдаючись до ядерного шантажу, використавши для цього, серед іншого, відмову від участі у Ядерному саміті у Вашингтоні (березень 2016 р.), Російська Федерація активно підштовхує світ до нового витку міжнародної конфронтації.

Ядерне роззброєння України не дозволило нашій країні свого часу створити національний потенціал ядерного стримування агресора (що було неможливо без допомоги з боку США), тобто позбавило державу збройних засобів самодопомоги, а міжнародні «запевнення» у сфері безпеки змогли лише незначною мірою частково компенсувати їхню відсутність. Міжнародною спільнотою, зокрема США, за Україною визнано права лише на обмежену самооборону. Обмеження здатності України до самооборони накладалися дією щонайменш наступних факторів: а) зруйновані попереднім режимом збройні сили виявилися після початку російського вторгнення майже цілком небоєздатними; б) відсутність з боку держав-учасниць Будапештського меморандуму (крім РФ) дій, здатних негайно зупинити агресора-підписанта тих самих угод; в) відмова США рішучим чином сприяти підвищенню боєздатності ЗС України шляхом негайного надання їй сучасної військової техніки, навіть оборонної, спорядження, засобів зв'язку, збору інформації та ін. У своїй книзі «Ядерний нуль? Уроки часів, коли ми востаннє були там» Дж. Квестор висловлює сумніви, що його онуки житимуть у без'ядерному світі, але сподівається на здатність людства запобігти використанню ЗМЗ, тобто зберегти ядерне табу. Він наголошує, що «ентузіазм щодо роззброєння зникає, коли йдеться про події у позбавленій ядерної зброї Україні» [41, р. 1-2 ] Зі свого боку, Т. де Монбріаль вважає: «Якщо б не було ядерної зброї, можливо, якщо не більше ніж вірогідно, світ зазнав би третьої світової війни. Стримування (ядерне. - О.П.) врятувало його від неї» [17, с. 198-199]. З цим висновком важко не погодитися.

ядерній політика америка атомний

Список використаних джерел та літератури

1. Quester G. Conceptions of Nuclear Threshhold Status / G. Quester // Security With Nuclear Weapons? Different Perspectives/ Ed. by R. Karp. - Oxford: Oxford Univ. Press, 1991. - P. 209228.

2. Russett B. Questioning the Morality of Nuclear Deterrence / B. Russett // After the Cold War: An Acceptable Role for Nuclear Weapons? / Ed. by C. Kegley, K. Schwab. - Boulder, CO: Westview Press, 1991. - P. 121-145.

3. Schelling T. The Legacy of Hiroshima: A Half-Century without Nuclear War. - Institute for Philosophy and Public Policy.

4. Tannenwald N. The Nuclear Taboo: The United States and the Non-Use of Nuclear Weapons Since 1945 / N. Tannenwald. - Cambridge: Cambridge Univ. Press, 2011. - 449 p.

5. Потєхін О. Друга «холодна війна»: попередні підсумки / О. Потєхін // Зовнішні справи. - 2015. - № 10. - С. 14-17.

6. Quester G. Nuclear First Strike, Consequences of a Broken Taboo / G. Quester. - Baltimore Ml: The John Hopkins University Press, 2006. - 159 p.

7. Kort M. The Historiography of Hiroshima: The Rise and Fall of Revisionism.

8. Correspondence between Harry S. Truman and Samuel Cavert, August 11, 1945. - Official File, Truman Papers.

9. Mishler M. War and Memory: The Creation of the Atomic Bombings and the End of the War in the Pacific. - 23 p.

10. Miller M. Plain Speaking. An Oral Biography of Harry S. Truman / M. Miller. - New York: Berkley Publ. Co, 1974. - 480 p.

11. Truman M. Harry S. Truman / M. Truman.- New York: William Morrow & Co, 1973. - 602 p.

12. The Forrestal Diaries /Ed. by W. Mills. - New York: The Viking press, 1951. - 581 p.

13. NSC-68: Forging the Strategy of Containment with analysis by Paul H.Nitze / Ed. by S. Nelson Drew. - Washington: NDU Press, 1996. - 137 p.

14. NSC-30, September 16, 1948/ United States Policy on Atomic Warfare// Foreign Relations of the United States. - 1948 General; the United Nations (in two parts). - Part 2. - Washington: GPO, 1948. - 1016 p.

15. Kennan G. Memoirs: 1925-1950 / G. Kennan. - Boston, Toronto: Little, Brown &Co, 1967. - 583 p.

16. Long A. Deterrence: From Cold War to Long War. Lessons from Six Decades of RAND Research. - Santa Monica: RAND, 2008. - 116p.

17. Монбриаль Т. де. Действие и система мира / Т. де Монбриаль / Пер. с франц. - М.: РОССПЕН, 2005. - 488 с.

18. Кулагин В.М. Международная безопасность / В.М. Кулагин. - М.: Аспект Пресс, 2007. - 318 c.

19. Naroll R., Bullough V., Naroll F. Military Deterrence in History: A Pilot Cross-Historical Survey / R. Naroll, V. Bullough, F. Naroll. - Albany: State University of New York Press, 1974. - 407p.

20. Myerson R. Force and Restraint in Strategic Deterrence / R. Myerson. - Carlisle, Pa: SSI, 2007. - November. - 31p.

21. Payne K. The Fallacies of Cold War Deterrence and a New Direction / K. Payne. - Lexington: University Press of Kentucky, 2001. - 242 p.

22. Шеллинг Т. Стратегия конфликта / Т. Шеллинг. - М.: ИРИСПЭН, 2007. - 376 c.

23. Naumann K., Shalikashvili J., Lord Inge, Landxade J., Van den Breemen H. Towards a Grand Strategy for an Uncertain World. Renewing Transatlantic Partnership. - Lunteren: Noaber Foundation, 2007. - 141 p.

24. Morgan P. Deterrence Now / P. Morgan. - Cambridge - New York: Cambridge Univ. Press, 2003. - 331 p.

25. Boyer P. By The Bombs Early Light. American Thought and Culture at the Dawn of Atomic Age / P. Boyer. - Chapel Hill NC & London: The University of North Carolina Press, 1994. - 465 p.

26. Святун О. Будапештський меморандум та його співвідношення з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї / О. Святун // Віче. - 2014. - № 20. - жовтень.

27. Public Papers of the Presidents of the United States: George Bush.- Book Two, 1992-1993. - Washington: GPO, 1993. - 2370 p.

28. Голдгейр Дж., Макфол М. Цель и средства. Политика США в отношении России после «холодной войны» / Дж. Голдгейр, М. Макфол. - М.: Международные отношения, 2009. - 520 с.

29. Popadiuk R. American-Ukrainian Relations / R. Popadiuk / McNair Paper 55. - Institute for National Strategic Studies. - Washington, DC: National Defense University, October 1966. - 85 р.

30. Pifer S. The Trilateral Process: The United States, Ukraine, Russia and Nuclear Weapons / S. Pifer. - Washington: Brookings, May 2011. - 43 p.

31. Горбулин В.П. Без права на покаяние / В.П. Горбулин. - Харьков: Фолио, 2009. - 379 с.

32. Minsk Agreement on Strategic Forces concluded between the 11 members of the Commonwealth of Independent States on December 30, 1991.

33. Miller S. Ukraine's flawed nuclear diplomacy / S. Miller // The Nonproliferation Reviw. - 1994. - Spring-Summer. - [Електронний ресурс].

34. Mearsheimer J. The Case for a Ukrainian Nuclear Deterrent / J. Mearsheimer // Foreign Affairs. - 1993. - Summer. - Vol. 72. - № 3. - P. 50-66.

35. Miller S. The Case against a Ukrainian Nuclear Deterrent / S. Miller //Foreign Affairs. - 1993. - Summer. - Vol.72. - № 3. - P. 67-80.

36. Miller S. Russia and Nuclear Weapons / S. Miller // The Nuclear Challenge in Russia and the New States of Eurasia / Ed. by G. Quester. - N.Y.: Sharps, 1995. - P. 89-100.

37. Kroenig M., Slocombe W.B. Why Nuclear Deterrence Still Maters to NATO / M. Kroenig, W.B. Slocombe / Atlantic Council. - Brent Scowcroft Center on International Security Issue brief. - August 2014. - 6 p.

38. Умланд А. Демонстративный коллаборационизм: как Китай и французские правые

подрывают режим нераспространения ядерного оружия / А. Умланд // Континент. - 2015. - Вып. 4.- [Електронний ресурс].

39. Quarterly. - 2015. - Spring. - P. 47-72. - [Електронний ресурс].

40. Про денонсацію Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року: Проект Закону України № 0076 від 20 березня 2014 р. - [Електронний ресурс].

41. Quester G. Nuclear Zero? Lessons from the Last Time We Were There / G. Quester. - New Brunswick NJ: Transaction Publ., 2015. - 267 p.

Размещено на Allbest.ru