Політичні процеси в Галичині наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр.

Аналіз активності політичних сил і національних меншин Галичини на початку 1990-х рр. Утворення народної опозиції в західній частині України. Посилення руху за українську державність і незалежність, деідеологізація в усіх галузях суспільного життя.

Рубрика Политология
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 28.01.2022
Размер файла 24,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Політичні процеси в Галичині

наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр.

Віталій Коцур

Київ

Анотація

Політична ситуація наприкінці 1980-х рр. помітно вплинула на національні меншини УРСР, активізувала їхню політичну та громадську діяльність. У даному дослідженні робиться спроба розкрити окремі аспекти активності політичних сил, національних меншин Галичини у кінці 1980-х - на початку 1990-х рр. Так, на території Галичини політичні процеси набули гострого націоналістично-патріотичного характеру. На відміну від південно-східних областей, де переважав соціальний конформізм, який не відірвав громадян цих регіонів від радянських утопічних ідеалів, Західна частина України і Галичина зокрема виступали за незалежну суверенну Україну. У гострі передвиборчі моменти неформальні демократичні організації були безсилими у боротьбі проти комуністичної влади, а тому назріла необхідність утворення організованої народної опозиції, яка б поєднала радикалізм політичних неформалів. Уособленням цієї формули став Народний рух України, який виник у 1989 р. Суспільно-політичний рух Галичини наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. виступив провісником незалежності України. І хоча діяльність значної кількості громадсько-політичних організацій наштовхувалася на рішучий опір з боку КПРС, яка прагнула зберегти монополію на владу, рух за українську державність набував масштабнішого розмаху.

Ключові слова: Галичина, перебудова, суспільно-політичне життя, НРУ, політичні партії, громадські організації, Львів, патріотизм, націоналізм.

Реформування радянського суспільства у другій половині 1980-х рр. виявило та загострило багато проблем у всіх сферах суспільного життя і, можливо, найбільш гострими виявилися протиріччя у сфері міжнаціональних відносин. «Перебудова» призвела до поширення виявів національної свідомості, а також відцентрових течій у суспільно- політичній діяльності на теренах СРСР. Прагнення до збереження цілісності Радянського Союзу, небажання йти на поступки національним прагненням, серед іншого, спричинили те, що найменший вияв національної свідомості українцями, кримськими татарами, німцями, греками, євреями чи іншими народами все ще наштовхувався на супротив офіційної влади. «Перебудова» та гласність спричинили пробудження національних рухів, а відсутність динамічних дій у реформуванні національного життя, вичікувальна позиція партійно-державного апарату лише посилювали ці рухи. Друга половина 1980-х рр. ознаменувалася тенденцією до виявлення ідентичності кожного етносу, етнічної групи, що посилювало у представників національних меншин почуття нігілізму щодо культури титульного та панівного (російського) етносу, а також загострило в останнього прагнення зберегти пріоритет по відношенню до меншин.

В умовах боротьби України за свою незалежність в ХХІ ст., коли Російська Федерація разом із бойовиками на Південному-сході зазіхає на територіальну цілісність нашої країни, вивчення історичного минулого, може бути надзвичайно корисним сьогодні. У даному огляді зроблено спробу розкрити особливості політичної ситуації на західноукраїнських теренах, особливо в Галичині у кінці 1980-х - на початку 1990-х рр.

Загалом суспільно-політичним процесам кінця 1980-х - початку 1990-х рр. присвятили низку праць І. Діяк, Ю. Макар, Б. Білецький, А. Коцур, В. Коцур, О. Кресіна, В. Панібудьласка та інші дослідники. Автори здійснили загальний історичний огляд розвитку подій на теренах Західної України та Галичини. Суспільно-політичні процеси, які супроводжувалися суверенізацією України, носили відмінний характер по всіх регіонах України. Особливе місце серед інших регіонів відводиться саме Галичині, де ці процеси набули гострого націоналістично-патріотичного характеру. На відміну від південно-східних областей, де переважав соціальний конформізм, який не давав змоги громадянам цих регіонів відійти від радянських утопічних ідеалів, Західна частина України і Галичина у тому числі виступали за незалежну суверенну Україну. Тому поглиблене дослідження політичних процесів на західноукраїнських теренах і, особливо, в Галичині не втратило своєї актуальності й досі. Особливостям регіональної політики в Галичині, зокрема участі національних меншин у суспільно-політичних процесах регіону присвятили праці М. Панчук, В. Войналович, В. Котигоренко, О. Рафальський, О. Калакура, Ю. Ніколаєць, Н. Кочан, Н. Макаренко, Л. Ковач та ін.

Створені в кінці 80-х рр. ХХ ст. націонал-демократичні організації Галичини отримали значну підтримку з боку населення регіону й ініціювали боротьбу за злам радянської владної системи та досягнення національного суверенітету. Майбутнє незалежної Української держави націонал-демократи та націоналісти бачили як механічне поширення своїх уявлень та ідеалів на всю територію України й на всі суспільні групи [26, с. 3].

Найбільш демократичною у політиці щодо національних меншин в УРСР була творча інтелігенція (М. Горинь, Л. Лук'яненко, І. Драч, В. Чорновіл, Д. Павличко, І. Дзюба та ін.), за сприяння якої виник Народний Рух України (НРУ) [25, с. 278]. Народний Рух України за перебудову на початку свого існування являв собою добровільну організацію, що базувалася на патріотичній ініціативі громадян УРСР усіх націй, які жили на території української землі. Провідними принципами Руху стали рішуча протидія будь-яким спробам асимілювати національні меншини в Україні, сприяння розвитку культури й освіти кожного з них, а в місцях їх компактного проживання - утворення адміністративно-господарського самоврядування [11, арк. 154]. Водночас, вищий орган Народного Руху України - Всеукраїнські Збори Руху - мали розглядати клопотання представників національних меншин у питаннях задоволення національно-культурних потреб і представляти їх на загальнодержавному рівні [13, арк. 24]. Усвідомлюючи прагнення Компартії шляхом штучного загострення міжнаціональних відносин перешкоджати суверенізації України, НРУ виступав за залучення національно-культурних товариств до активної громадсько- політичної діяльності у складі Руху [20, арк. 1-2].

Так, на Установчому з'їзді НРУ, який відбувся 7-11 вересня 1989 р., були присутні представники 12 національностей. Серед 1970 делегатів українці становили 94,82%, росіяни - 3,81%, євреї - 0,3%, поляки - 0,2%, угорці - 0,15%, білоруси - 0,15%, греки - 0,1%, румуни - 0,1%. Крім того, на З'їзді були присутні по одному представникові вірмен, татар, 1 китаєць, грузин [22, арк. 6]. З'їзд відвідали представники російських, польських, угорських, кримськотатарських, вірменських, молдавських, грецьких [22, арк. 10], німецьких, болгарських, гагаузьких, ассирійських, азербайджанських, чехословацьких, литовських, таджицьких, кримчацьких, ятв'язьких національно-культурних товариств. Всього було представлено 36 товариств [22, арк. 10-11]. Через Крайові організації було запрошено 27 товариств, зокрема, і низка організацій Галичини: вірменське (Львів), польське (Львів), єврейське (Львів) та російське (Львів) товариства [22, арк. 11]. Представництво національних меншин у складі Руху забезпечило можливість утворення потужної «групи впливу», яка стала ініціатором обговорення низки міжнаціональних проблем.

На Установчому з'їзді було представлено ряд проблемних доповідей, зокрема, «Права людини, народу, нації» (М. Горинь); «Роль росіян у Народному Русі України» (Д. Павличко); «Відродження української нації та проблема міжнаціональних стосунків» (І. Дзюба), «Євреї в Народному Русі України» (О. Бураковський) [16, арк. 29]. В. Крижанівський при обговоренні програми Руху висловився з приводу міжнаціональних проблем [18, арк. 48], а Т Аршавська, заступник голови Латвійського товариства Російської культури, звернулася до росіян України із закликом до єднання в Українській незалежній державі [17, арк. 47]. Рух підтримали й окремі представники вищих органів державної влади. Зокрема, в роботі Установчого з'їзду НРУ взяли участь 66 представників від депутатських Рад: від СРСР - 1 (1,52%); від України - 2 (3,03%); від міських рад - 39 (59,09%) представників; від обласних Рад - 22 (33,33%) представники; від районних Рад - 9 осіб (13,64%) і 1 представник від сільської Ради (1,52%) [22, арк. 7]. Особливо активним учасником З'їзду був народний депутат СРСР, вірмен за походженням, Г. Мартиросян, який виступав від імені національних груп [15, арк. 28].

Одним із результатів участі представників національних меншин та дієвого дотримання Рухом вимог щодо забезпечення прав національних меншин було прийняття окремої Резолюції щодо забезпечення прав національних меншин в Україні. Це спричинило розширення соціальної бази Руху за рахунок приєднання до нього частини поляків, євреїв, татар [24, с. 393], німців, болгар, росіян і представників інших етнічних груп. Частина з них долучилися до діяльності місцевих осередків Руху; вони брали участь у низці суспільно-політичних акцій, підтримували процес трансформації Руху в політичну організацію та її лідируючу роль у боротьбі за суверенітет і вихід України зі складу СРСР [24, с. 394].

Натомість Компартія України змушена була констатувати скорочення кількості своїх членів (даний процес особливо був поширений серед росіян). Станом на 1 січня 1989 р. в лавах КПУ нараховувалося 2215957 українців, 899706 росіян, 38092 білорусів, 685 узбеків, 10671 молдован, 2170 грузин, 5021 вірмен, 11671 болгар, 3866 угорців, 1027 гагаузів [3, арк. 62], 63362 євреїв, 12498 поляків, 6973 татар та більше 31 тис. осіб інших національностей. Порівняно з 1986 р. у 1989 р. найбільше вийшло зі складу КПУ росіян (на 1 січня 1986 р. - 3188854; 1988 р. - 89427; 1989 р. - 899706) та євреїв (на 1 січня 1986 р. - 69943; 1988 р. - 65617; 1989 р. - 63362). Кількість представників інших національностей, у тому числі й українців, лише зростала [3, арк. 63-64]. Активна діяльність представників національних меншин на Установчому з'їзді НРУ призвела до утворення особливого органу, який відповідав за представництво національних громад у складі Руху - Ради Національностей, до якої увійшли представники різних національностей (росіяни, поляки, корейці, болгари, євреї та вірмени), зокрема, М. Сергеев, С. Лі, І. Голобородько, Л. Мазепа, Й. Зисельс, Г Алтунян [21, арк. 81]. Одними з перших дій Ради Національностей стала розробка в межах Координаційного комітету Положення про Раду Національностей та її платформу [19, арк. 88]. У Положенні мова йшла про визначення дорадчих повноважень представників національних меншин у Раді націй, зокрема, узагальнювати, опрацьовувати та подавати пропозиції і проекти ухвал з питань розвитку національно-культурних автономій; опрацьовувати свої робочі програми і плани; готувати проекти нормативних документів та законів, що стосувалися національного життя, культури, мови тощо. Крім того, до обов'язків членів Ради Національностей належало оперативне реагування на екстремальні ситуації в міжнаціональних стосунках [10, арк. 2].

Вирішувати проблемні питання представників національних меншин могли через Раду колегій, яка формувалася за проблемно-галузевим принципом і складалася з обраних Всеукраїнськими зборами осіб, висунутих делегатами Всеукраїнських зборів [14, арк. 27]. Від росіян до її складу було висунуто М. Сергеева та В. Паламарчука, від євреїв - Й. Зисельса та О. Бураковського, від поляків - Л. Мазепу та В. Пайонка, від корейців - С. Д. Лі, від болгар - І. Голобородька, від вірмен - Г Алтуняна. Крім цих представників до складу Ради колегій мали увійти білоруси, німці, греки, угорці, чехи, литовці, які не були присутні на зборах [12, арк. 90].

Про прагнення НРУ відповідати інтересам і запитам етнічних груп, що проживали на території України, свідчила ініціатива створення громадських органів, до яких поряд із представниками Руху увійшли б представники інших громадських організацій та спілок [20, арк. 3]. З перших днів свого існування принципами діяльності Руху було проголошено курс на подальшу демократизацію порядку створення корпусу кандидатів у народні депутати всіх рівнів. Перш за все, це стосувалося висування і самовисування кандидатів, заручення їх підтримкою певного числа виборців, відміни окружних зборів по обговоренню кандидатів у депутати, проведення виборів тільки по виборчих округах тощо. Члени Руху зобов'язувалися організовувати кампанії по відкликанню депутатів, що скомпрометували себе бездіяльністю або діями, які завдали шкоди народові [20, арк. 5]. Усвідомлюючи необхідність національно-культурного розвитку українського народу, Рух виступив проти ігнорування національних інтересів росіян та представників національних меншин, які компактно (болгари, молдовани, угорці, поляки, кримські татари, гагаузи, греки та ін.) чи розселено (євреї, німці, білоруси, цигани та ін.) проживали на території республіки [20, арк. 17]. Відзначимо, що до організаційного комітету Установчого З'їзду Народного Руху України були запрошені делегати з різних громадсько-культурних та релігійних організацій Галичини. Серед них варто виділити партії, ДСУ, УХДП, ВРП, ОУН-Галичина, громадські організації Марійське товариство (Львів), товариство Лева (Львів), Пласт (Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне та ін.) тощо [22, арк. 11]. Найбільше представництво на ІІ Всеукраїнських Зборах НРУ мали Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області. Так, із 2129 делегатів, Львівська область була представлена 500, Івано-Франківська - 295, Тернопільська - 357, що становило майже половину від усіх представників [4, арк. 1].

Яскравим прикладом залучення представників громад національних меншин стало запрошення на Другий Всеукраїнський З'їзд Народного Руху України від Івано-Франківської крайової організації Сєргеєвої Ванди Борисівни з Товариства польської культури [7, арк. 53]. та Ваєцького Андрія Анатолійовича з Російського культурного товариства [7, арк. 54]. Усвідомлення поліетнічного характеру українського суспільства та необхідність налагодження і цивілізованого розширення міжетнічного діалогу як важливої умови суверенізації України сприяло розширенню числа представників Руху за рахунок національно-культурних товариств. Тісна співпраця НРУ з національними меншинами Галичини стала однією із причин того, що на березневих виборах 1990 р. до ВР УРСР і місцевих рад демократичні сили у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях отримали більшість, унаслідок чого влада фактично перестала бути комуністичною. Представники демократичних сил у Галичині отримали 43 із 46 місць до ВР УРСР, які розподілилися таким чином: 24 із 24 місць від Львова, 11 із 12 від Івано-Франківська і 8 з 10 - від Тернополя [23, с. 8]. Результати виборів дозволили демократичним силам реалізувати свої програмні засади: впровадження національної символіки, релігійних і національних свят; зміни у питаннях власності та земельних відносин; відновлення прав греко-католицької Церкви; створення демократичних ЗМІ; розширення партійної багатоманітності та деідеологізація в усіх галузях суспільного життя; введення місцевого часу; визнання вояків УПА ветеранами. політичний національний незалежність галичина

Показником активної суверенізації УРСР стало те, що вже у березні-квітні 1990 р. перші сесії Львівської обласної, більшості районних і міських Рад прийняли рішення про український національний жовто-блакитний прапор і вивісили їх на будинки виконкомів і місцевих рад. Правоохоронні та судові органи УРСР вносили до Верховної Ради документи про порушення чинного законодавства в діяльності місцевих Рад західного регіону, але переважна більшість цих подань не розглядалася [9, арк. 47, 157, 266].

За підтримки органів влади здійснювалось усунення з керівних посад комуністів, проводилась кампанія виведення партійних організацій за межі підприємств та установ. Це призвело до зниження організованості й активності комуністів, розгубленості значної частини з них, різкого скорочення кількісного складу обласних партійних організацій Західної України. Лише Івано-Франківська обласна організація КПУ з 1 січня 1990 р. по 1 січня 1991 р. втратила 10718 чоловік або 18,7% особового складу [2, арк. 1]. За цей же час чисельність парторганізацій у Львівській області скоротилася на 27,6%, а в Тернопільській - на 10,3% [1, арк. 44]. Отже, наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр. в умовах послаблення і подальшого розпаду СРСР політизація етнічності сприяла поширенню участі національних меншин в суспільно-політичних рухах. Діяльність національно-демократичних сил на території Галичини сприяла залученню представників національних меншин до політичної діяльності. Процес суверенізації УРСР супроводжувався активною участю демократичних сил у всіх сферах життя українського суспільства, які працювали на послаблення Комуністичної партії.

Так, Народний Рух, відстоюючи національні вимоги українців, ставав водночас і каталізатором громадсько-політичної діяльності представників національних меншин, що проживали на українських землях. Активна діяльність Компартії щодо підтримки політизації етнічності сприяла загостренню суспільно-політичної ситуації не тільки в Галичині, а й на теренах усієї України.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО), ф. п-1, оп. 1, спр. 5616, арк. 219, 44.

2. ДАІФО, ф. п-1, оп. 1, спр. 5625, арк. 18, 1.

3. Центральний державний архів громадських об'єднань України м. Києва (ЦДАГО), ф. 1, оп. 32, спр. 2650, арк. 62-64.

4. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 87, арк. 1.

5. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 87, арк. 53.

6. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 87, арк. 54.

7. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 89, арк. 53-54.

8. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 4, арк. 11.

9. ЦДАГО, ф. 1, оп. 32, спр. 2751, арк. 47, 157, 266.

10. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 118, арк. 2.

11. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 16, арк. 154.

12. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 90.

13. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 24.

14. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 27.

15. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 28.

16. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 29.

17. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 47.

18. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 48.

19. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 88.

20. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 1-20.

21. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 5, арк. 81.

22. ЦДАГО, ф. 270, оп. 1, спр. 4, арк. 10-11.

23. Адамович С. Проблема соборності у суспільно-політичному житті Галичини (19912004 рр.) / С. Адамович. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. - 52 с.

24. Калакура О.Я. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті / О.Я. Калакура. - К.: Знання України, 2007. - 508 с.

25. Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект / М.І. Панчук, В.А. Войналович, О.Я. Калакура, В.О. Котигоренко. - К.: ІПЕІНД, 2000. - 356 с.

26. Шумлянський С. Розкол України як віртуальна реальність / С. Шумлянський // Критика. - 2002, листопад. - С. 2-3.

References

1. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti (DAIFO), f. p-1, op. 1, spr. 5616, ark. 219, 44.

2. DAIFO, f p-1, op. 1, spr. 5625, ark. 18, 1.

3. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh ob'iednan Ukrainy m. Kyieva (TsDAHO), f. 1, op. 32, spr. 2650, ark. 62-64.

4. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 87, ark. 1.

5. TsDAHO, f. 270, op. 1, spr. 87, ark. 53.

6. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 87, ark. 54.

7. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 89, ark. 53-54.

8. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 4, ark. 11.

9. TsDAHO, f 1, op. 32, spr. 2751, ark. 47, 157, 266.

10. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 118, ark. 2.

11. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 16, ark. 154.

12. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 90.

13. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 24.

14. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 27.

15. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 28.

16. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 29.

17. TsDAHO, f. 270, op. 1, spr. 5, ark. 47.

18. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 48.

19. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 88.

20. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 1-20.

21. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 5, ark. 81.

22. TsDAHO, f 270, op. 1, spr. 4, ark. 10-11.

23. Adamovych S. Problema sobornosti u suspilno-politychnomu zhytti Halychyny (19912004 rr.) / S. Adamovych. - Ivano-Frankivsk: Misto NV, 2005. - 52 s.

24. Kalakura O.Ia. Poliaky v etnopolitychnykh protsesakh na zemliakh Ukrainy u ХХ stolitti / O.Ia. Kalakura. - K.: Znannia Ukrainy, 2007. - 508 s.

25. Natsionalni menshyny Ukrainy u ХХ stolitti: polityko-pravovyi aspekt / M.I. Panchuk, V.A. Voinalovych, O.Ia. Kalakura, V.O. Kotyhorenko. - K.: IPEIND, 2000. - 356 s.

26. Shumlianskyi S. Rozkol Ukrainy yak virtualna realnist / S. Shumlianskyi // Krytyka. - 2002, lystopad. - S. 2-3.

Аннотация

Политические процессы в Галичине в конце 1980-х - начале 1990-х гг.

Коцур В.

Рассмотрены особенности общественно-политической жизни и общественно-политических движений Галичине в конце ХХ века и их влияние на процессы суверенизации Украины.

Политическая ситуация в конце 1980-х рр. существенно повлияла на национальные меньшинства УССР, активизировала их политическую и общественную деятельность.

В этом исследовании делается попытка раскрыть отдельные аспекты активности политических сил, национальных меньшинств Галичины в конце 1980-х - в начале 1990-х гг.

Так, на территории Галичины политические процессы приобрели острого националистически-патриотического характера.

В отличие от юго-восточных областей, где преобладал социальный конформизм, который не оторвал граждан этих регионов от советских утопических идеалов, Западная часть Украины и Галичина, выступали за независимую суверенную Украину.

В острые предвыборные моменты неформальные демократические организации были бессильны в борьбе против коммунистической власти, поэтому назрела необходимость создания организованной народной оппозиции, которая соединила радикализм политических неформалов.

Олицетворением этой формулы стал Народный рух Украины, возникший в 1989 г. Общественно-политическое движение Галичины в конце 80-х - начале 90-х гг. ХХ в. выступил предвестником независимости Украины.

И хотя деятельность значительного количества общественно-политических организаций наталкивалась на решительное сопротивление со стороны КПСС, которая стремилась сохранить монополию на власть, движение за украинскую государственность приобретало более масштабного размаха.

Ключевые слова: Галичина, перестройка, общественно-политическая жизнь, НРУ, политические партии, общественные организации, Львов, патриотизм, национализм.

Abstract

Political life in Halychyna in the late 1980-s and early 1990-s.

Kotsur V.

Some peculiarities of роїіїісаі life and movements arose in Halychyna in the late 20th century and their influences on the process of Ukraine sovereignization are covered in this article. The article analyzes that In Halychyna all the socio-political processes became critical and were colored into nationalistic and patriotic way. Unlike Southeastern regions where the citizens were close to soviet utopian ideology due to dominated social conformism Western Ukraine including Halychyna came out for free and sovereign Ukraine. In the time of heated pre-election moments informal organizations were weak in fighting against Communist power. The emergence of organized national opposition was obviously needed it should have combined radicalism of all unofficial organizations' members. National Movement of Ukraine became an embodiment of this formula in 1989. Halychyna political movement became an anunciator of Ukraine's independence in the late 1980s and early 1990s. Though the activity of most socio-political organizations met opponency from CPSU (Communist Party of the Soviet Union) side which had a strong desire to keep monopoly in power, Ukrainian statehood movement was gaining far-reaching scale.

Keywords: Halychyna, reorganizing, socio-political life, NMU, political parties, public organizations, Lviv, patriotism, nationalism.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття "національна меншина". Міжнародна практика визначення статусу та захисту прав національних меншин. Історія становлення національних меншин в Україні, їх права і свободи. Участь представників національних меншин у політичному житті України.

    курсовая работа [57,3 K], добавлен 02.06.2010

  • У період існування Української Народної Республіки розпочалося формування гуманістичної політики держави у сфері регулювання міжетнічних, міжнаціональних відносин, було окреслено основні положення захисту і забезпеченню прав національних меншин.

    статья [24,0 K], добавлен 12.06.2010

  • Причини занепаду лівого руху сучасної України. Розгляд аспектів діяльності політичних партій лівого руху, які потребують модернізації. Запропоновано модель оновлення і відродження лівого руху України в умовах олігархії та деідеологізації суспільства.

    статья [31,4 K], добавлен 31.08.2017

  • Ідеї політичного й національного відродження України наприкінці XVI - на початку XVII ст., політична думка козацько-гетьманської доби. Конституція П. Орлика як втілення української державницької ідеї. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства.

    контрольная работа [53,1 K], добавлен 23.07.2009

  • Дослідження життя родини Грушевських. Розгляд точки зору М. Грушевського щодо незалежності України та більшовицького перевороту в Петербурзі. Розробка Конституції Української Народної Республіки. Основні політичні ідеали першого президента України.

    презентация [4,5 M], добавлен 26.10.2021

  • Суть, класифікація та типи суспільно-політичних рухів як своєрідної форми вияву політичної активності людських мас. Порівняльний аналіз рухів та політичних партій, їх специфіка. Значення політичних рухів для подолання авторитарних і тоталітарних режимів.

    реферат [22,3 K], добавлен 01.07.2011

  • США у міжнародних відносинах на початку XX ст. Перші контакти і непорозуміння: США й Україна доби Центральної Ради. Криза взаємин: 1918 p. Вплив Паризької мирної конференції на американсько-українські відносини. Галицька дипломатична місія в США у 1921 р.

    дипломная работа [134,2 K], добавлен 03.11.2010

  • Історія зародження і розвитку політичних ідей з часів Київської Русі до XIX ст. Роль Кирило-Мефодіївського товариства у становленні суспільно-політичної думки країни XIX - початку ХХ ст. Визначення проблем державності в українській політичній думці ХХ ст.

    реферат [23,6 K], добавлен 13.10.2010

  • Узагальнення існуючих даних в історії створення, становлення та розвитку БЮТу. Дослідження еволюції політичних стратегій політичної сили відповідно до різних періодів її перебування при владі або в опозиції. Структура та політичні пріоритети об'єднання.

    реферат [57,5 K], добавлен 17.01.2010

  • Актуальність вивчення специфіки етнічних конфліктів. Еволюція поглядів на захист прав національних меншин. Положення про заохочення і захист прав осіб, що належать до меншин. Регіональні документи, що регулюють особливі права меншин, свобода релігій.

    контрольная работа [20,4 K], добавлен 24.09.2009

  • Існування політичних знань в античності у філософсько-етичній формі. Політичні погляди давньогрецького філософа Платона, його роль у формуванні політичних вчень. Життя та діяльність Платона, основні періоди його творчості. Погляди Платона на світ.

    реферат [39,2 K], добавлен 12.05.2010

  • Прототипи сучасних політичних партій в умовах кризи феодалізму, ранніх буржуазних революцій і формування капіталізму, в час виникнення парламентів. Політична весна народів. Зв’язок між трансформацією політичних партій та реформою виборчого права.

    реферат [20,8 K], добавлен 17.09.2013

  • Дослідження особливостей політичної соціалізації в Україні та Росії в радянські, пострадянські часи та в роки незалежності. Процес формування соціально-політичних поглядів, позицій особистості. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні.

    курсовая работа [54,4 K], добавлен 23.07.2016

  • Історія та основні етапи виникнення політичних партій на Україні. Напрями діяльності перших українських партій початку XX ст., тенденції їх розвитку. Основні причини та шлях становлення багатопартійності. Діяльність політичних сил після розпару СРСР.

    реферат [33,6 K], добавлен 04.09.2009

  • Походження і сутність політичних партій, громадсько-політичних організацій та рухів, їх місце і роль у політичному житті, функції, типи тощо. Сучасне місце України у світовому співтоваристві, головні напрямки співпраці з міжнародними організаціями.

    реферат [26,9 K], добавлен 06.08.2012

  • Аналіз утворення Єдиного ринку як важливого поворотного пункту у європейській політиці гармонізації 1970-1980-х років. Виникнення Єдиного ринку і його ініціативи: створення Економічного й валютного союзу та ліквідація внутрішніх кордонів для громадян.

    реферат [57,5 K], добавлен 23.10.2011

  • Типологія політичних партій. Політичні партії та громадсько-політичні організації і рухи. Сутність та типи партійних систем. Функції громадсько-політичних організацій та рухів. Основні причини виникнення партій та ефективність їх впливу на суспільство.

    реферат [24,3 K], добавлен 13.06.2010

  • Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Особливості політичної системи Республіки Куба, її структура, модель та тип. Поширені класифікації політичних систем. Становлення політичного режиму країни, його стан на початку XXI сторіччя.

    курсовая работа [856,6 K], добавлен 23.06.2011

  • Історія виникнення поняття ідеології. Політична ідеологія як система концептуально оформлених уявлень ідей і поглядів на політичне життя. Напрями політичних партій України за ідеологічними орієнтаціями. Особливості різних напрямів українського політикуму.

    реферат [28,3 K], добавлен 29.12.2009

  • Дослідження діяльності А. Кримського як політичного публіциста України. Розгляд питання про пошук його політичних орієнтирів. Еволюція політичних поглядів, їх реалізація в доробку українського діяча. Вплив розвідок Кримського на українську історію.

    статья [21,3 K], добавлен 18.12.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.