Особливості гібридної війни проти України та протидія гібридним загрозам: безпекові та правові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості гібридної війни проти України та протидія гібридним загрозам: безпекові та правові аспекти

Надія Стукаліна

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри управління повсякденною діяльністю та тилового забезпечення Національної академії Сухопутних військ

імені гетьмана Петра Сагайдачного

Тарас Стукалін

кандидат наук з державного управління, старший викладач управління повсякденною діяльністю та тилового забезпечення Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

В сучасних умовах продовжується збройна агресія Російської Федерації проти України і зберігають свою актуальність завдання всеохоплюючої оборони держави, її незалежності, територіальної цілісності, непорушності кордонів. Особлива увага приділяється визначенню стратегічних цілей, мети, завдань всеохоплюючої оборони, цілей, пріоритетів і завдань реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері безпеки, побудові нової моделі організації оборони України, Збройних Сил України та інших складових сил оборони та їх закріпленню у законодавстві. Основними аспектами воєнної безпеки на глобальному рівні є руйнування системи міжнародної безпеки, що була створена після Другої світової війни, а також підвищення рівня невизначеності і непередбачуваності безпекового середовища. оборона політика безпека

Правовою основою всеохоплюючої оборони України на сучасному етапі є Конституція України та інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори. На законодавчому рівні у Стратегії воєнної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021 зазначений термін саме "гібридна війна", яка розв'язана Російською Федерацією проти України. Гібридна війна проти України є головним безпековим аспектом у воєнній сфері на національному рівні. Вона ведеться у формі комбінації різноманітних дій щодо прихованого застосування регулярних військ (сил), незаконних збройних формувань і терористичних організацій, використання пропаганди, саботажу, терору, вчинення диверсій, навмисного завдавання шкоди громадянам, юридичним особам та об'єктам державної власності в Україні. А Російська Федерація, як зазначено у Стратегії, на національному рівні залишається воєнним противником України. Тому головними завдання України є відсіч і стримування збройної агресії проти України, реалізація суверенного права України на самооборону, впровадження сучасних форм і способів застосування сил оборони, належна організація територіальної оборони України та руху опору, підтриманням стійкості та забезпеченням взаємодії в ході підготовки до всеохоплюючої оборони України. Оборона від агресії є реалізацією суверенного невід'ємного права кожної держави на самооборону [2].

Загальновідомо, що "гібридний" характер засобів і методів ведення війни демонструє зневагу до будь-яких правил, законів і домовленостей. Гібридність сприймається як неоднозначність сутності, правової природи, моральних оцінок, цілей, методів, засобів, наслідків та вражає цинізмом у підходах і інтерпретаціях подій і явищ. Наслідком гібридності настає певна так звана "умовність" того, що відбувається: умовні вибори, проведені на умовно демократичних засадах; умовні лідери умовно державних формувань, наділені умовними повноваженнями, проведення бойових дій "хвилями", залежно від кількості і строків поставок з РФ умовно гуманітарної допомоги. Це породжує й хвилі умовного "миру". Небезпечною "умовністю" є як "новопроголошений" статусу Криму, так і примирення на Донбасі. Для надійного захисту і охорони безпекового середовища необхідно повернутись у правове поле всім учасникам подій, оскільки створився небезпечний прецедент у сфері міжнародного права та міжнародних відносин.

Особливості "гібридних війн" і "гібридних загроз", які формуються в систему "під конкретну державу", обумовлюють їх потужний руйнівний потенціал, тому організація протидії такій системі загроз вимагає завчасної ідентифікації їх на теоретичному рівні та визначення статусу і заходів з протидії - на практичному рівні, за обов'язкової координації зусиль з міжнародними структурами безпеки та за підтримки з боку впливових держав. Гібридні конфлікти і гібридні загрози на сьогодні розглядають як важливу характеристику міжнародного безпекового довкілля, що перебуває у стані системної кризи [1]. Алгоритми формування регіональних і глобальних органів управління в гібридній війні, що за природою також повинні мати гібридний характер, полягають в наступному: володіти гнучкістю і здатністю до адаптації від тактичного до стратегічного рівня, відповідними кадрами, системами зв'язку та обміну інформацією, можливостями взаємодії з партнерами. Необхідний ефективний менеджмент у сфері оборони, який ґрунтується на засадах демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони, інших важливих євроатлантичних принципах і стандартах, інноваційних рішеннях та сучасних бізнес-практиках. При цьому ефективною система управління гібриднім конфліктом здатна стати за рахунок реальної реструктуризації всієї системи державних органів і органів військового управління для надання їм необхідних гібридних властивостей і повноважень, підвищення оперативності та гнучкості управління. Спираючись на досвід України, можна виокремити такі особливості, притаманні сучасній гібридній війні. До них належать: відсутність чітко визначених у часі меж; нечіткість визначення справжніх цілей гібридної війни; гібридна війна має багато операційних полів, дії на яких ведуться одночасно, непослідовно, асиметрично; складність обчислення втрат серед особового складу, цивільного населення, понесених усіма учасниками як через відсутність офіційних достовірних статистичних даних, так і через неможливість чіткого розмежування прямих і непрямих втрат; у структурі людських втрат, на відміну від традиційної війни, вагомою є частка цивільного населення, яке постраждало як від бойових дій, так і внаслідок різкого погіршення соціально-економічної, екологічної, епідеміологічної ситуації загалом; гібридна війна зумовлює внутрішньодержавні переміщення населення, масштаб яких є катастрофічним, з'явилась категорія внутрішньо переміщених осіб.

Гібридна війна ведеться у межах єдиного глобалізованого простору на фронтах, утворених лініями розподілу між двома протилежними зонами: стабільності і безпеки, де панує верховенство права, закон і міжнародне право, та сферою невизначеності і політичного хаосу, де панує право сильного. Тому кожна держава, яка є активним чи пасивним учасником світової гібридної війни, має визначити для себе спосіб існування (співіснування) в таких умовах: виживання, пристосування, трансформація і розвиток, а також створити відповідну сукупність стратегій функціонування.

Тому, при розгляді можливих дій, які стоять перед державою, що зазнала агресії, необхідно оцінити роль і місце всіх інших компонентів воєнної організації держави. Варто чітко зрозуміти, які завдання при підготовці та в умовах збройного конфлікту, на прикладі України, повинні вирішувати органи військового й політичного керівництва: державні й місцеві органи влади, оборонно-промислового комплексу (ОПК) держави й інші структури, які залучені до цього процесу. Необхідно організувати належну роботу місцевих адміністрацій з підтримки життєдіяльності на території, охопленої військовим конфліктом. В умовах гуманітарних катастроф, колапсу економіки, зруйнованого житлово-комунального господарства, медичного та інших видів забезпечення підготовка до виконання цих завдань повинна бути організована завчасно. Особливо важливим виявляється забезпечення безпеки й стійкого функціонування підприємств ОПК, паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), складів і арсеналів зброї та боєприпасів, які потрапили в зону конфлікту.

Важливим завданням України повинно бути розуміння небезпеки й завчасне вироблення адекватних заходів протидії. У системі забезпечення національної безпеки держави важливо вчасно визначити місця, уразливі для цього виду загроз, а також провести аналіз із метою визначення можливого складу гібридних загроз, які можуть бути сформовані для впливу на державу; та визначені заходи в напряму підготовки держави й її збройних сил до всього спектру можливих конфліктів сучасності. Це, в свою чергу, обумовлює необхідність відображення цих питань у стратегічних документах України, оскільки РФ для відновлення свого впливу в Україні продовжує гібридну війну, системно застосовує як політичні, так і економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби. Посилюються угруповання збройних сил РФ та їх наступальний потенціал, систематично проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення. Необхідно враховувати, що зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Зберігається загроза і перешкоди з боку Російської Федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці [3].

Україна має розраховувати передусім на власні сили. Водночас, інтеграція в Євросоюз і Північноатлантичний альянс залишаються головними зовнішньополітичними цілями України. Основа безпеки України - посилення державних інститутів у сфері безпеки і оборони: спецслужби, збройні сили, розвідка і контррозвідка, пропаганда і контрпропаганда, розвиток військово-промислового комплексу і профільних навчальних центрів.

Список використаної літератури