Чинники мультилінгвізму держав-членів Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники мультилінгвізму держав-членів Європейського Союзу

Богдан Юськів¹

Наталія Карпчук Доктор політичних наук, професор кафедри економіки та управління бізнесом, Рівненський гуманітар-ний університет, Україна. Доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародних комунікацій та політичного аналі-зу, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Мова об'єднує народи у нації і зміцнює державу; мови є основним фактором культурної ідентичності. Європейський Союз заснований на принципах різноманітності культур, звичаїв та вірувань, а це все включає й мови. У Європі, де спілкуються такою великою кількістю мов, це природно. Отож не дивно, що девіз Європейського Союзу - «єдність в різноманітності» («Unityindiversity») - відображає багатомовність як основу ЄС. В епоху глобалізації лінгвістична різноманітність стала більш очевидною через зростання контактів з іноземцями (обмін студентами, переселення чи бізнес у Європі, туризм тощо): люди змушені спілкуватися не рідними мовами. Для посилення інклюзії, гарантування прав громадян, для зміцнення зв'язків у межах Спільноти на пан-європейському рівні розробляють й пропагують політику мультилінгвізму. Однак, національна мовна політика - сфера повноважень кожної держави. У статті обґрунтовано припущення про те, що існують певні чинники, які визначають специфіку й рівень мульти- лінгвізму держав-членів ЄС. Розраховано індекс мультилінгвізму кожної країни -члена ЄС й проведено ренкінг країн за низкою субіндексів.

Ключові слова: Європейський Союз, політика мультилінгвізму, інтегральний індекс муль- тилінгвізму, ренкінг країн-членів ЄС.

Multilingualism Factors of the European Union Member-States

Languages are the basis for Europeans who want to coexist and work together. To do this, the Europeans need to understand each other, the EU's neighbors and partners as well, and to teach and promote the linguistic heritage of the Member States. The motto of the European Union - “Unity in diversity” - reflects multilingualism as the basis of the EU, which is enshrined in a number of documents at the pan-European level. Multilingualism makes business and citizens more competitive and mobile. Promoting multilingualism is a great way to unite Europeans, to build a truly inclusive society where citizens' rights are respected.

In the EU “multilingualism” is treated as the ability of communities, groups and individuals to use more than one language in their daily activities on an ongoing basis. The European Commission (together with national governments) coordinates the goal of multilingualism and the goals of the language strategy. Languages should not be an obstacle to participation in society, and marginalized language groups should be identified, represented and included in society. However, the national language policy is the sphere of competence of each state.

The article substantiates the assumption that there are certain factors that determine the specifics and level of multilingualism of the EU Member-States. The multilingualism index of each EU Member-State was calculated and the countries were ranked according to a number of sub-indices, in particular: official languages, foreign language skills, language education and study, foreigners (migrants) and language policy, everyday languages, international communications. It was found out that according to the integrated index of multilingualism, the top 5 countries are represented by Luxembourg, Germany, Finland, Sweden and the Netherlands. The most important factors determining the policy of multilingualism are the following: the influence of citizens who are interested in learning foreign languages, as well as foreigners, migrants who study the state language to assimilate in society, the influence of using foreign languages in practice and online communication.

Keywords: European Union, multilingualism policy, integrated index of multilingualism, ranking of the EU Member-States.

Постановка проблеми

Успішна комунікація формує відчуття своєї ідентичності та взаєморозуміння у відносинах з іншими, бо весь світ - це світ послань - прямих і непрямих, нечітких та чітко окреслених, промовлених та на стадії формування. У ХХІ ст. людські спільноти стають дедалі складнішими з різноманітними внутрішніми відносинами і без успішної комунікації не можуть розвивати розуміння минулого й впевненість в майбутньому. Саме комунікативні невдачі стають джерелом ізоляції, ксенофобії та расизму. Основою комунікації є мова. Сучасне суспільство формує комплексні мовні потреби і володіння лише однією мовою недостатньо. Мовна компетенція (особливо в кількох мовах) стає ключовою визначальною рисою громадянина. мультилінгвізм європейський союз інтегральний індекс

Попри те, що в ЄС запропоновано визначення «мультилінгвізму» й окреслено напрями його розвитку, не всі країни-члени розуміють мультилінгвізм однаково й кожна країна по-різному розвиває окремі його складові. Наплив мігрантів до ЄС продемонстрував різне ставлення держав-членів до мультикультуралізму й мультилінгвізму. Яскравим свідченням цього є негативне ставлення Вишеградської групи до прийому мігрантів як реакція на мультилінгвістичну невизначеність в ЄС. Навіть країни Північної Європи вдаються до певних обмежувальних заходів раніше пропагованого мультилінгвізму й намагаються витіснити мови мігрантів з ужитку. Зрозуміло, що вказані суперечності позначилися на результатах політики мультилінгвізму.

Аналіз досліджень та публікацій

З розвитком політики мультилінгвізму здійснюється багато досліджень у цьому напрямі. Ці розвідки загалом можна поділити на три групи: 1) дослідження мультилінгвізму в ЄС (Дж. Блумерт (1998), М. Газзола (2006), Дж. Круз, Ю. Аммон (2013), С. Ромейн (2013), Дж. де Вріз (2014), С. Лапреста-Рей, А. Хугет (2019), О. Тарасенко (2010), Т. Козак (2014), Н. Карпчук (2015)); 2) мультилінгвізм / монолінгвізм у країнах ЄС (І. Бухбергер (2008), Н. Давідсен-Нільсен (2008), С. М. Глен (2010), Р. Кемпаінен (2000), Ф. Куікен (2013), К. Пфаф (2011), К. Ягмур (2012)); 3) наслідки реалізації політики мультилінгвізму на рівні ЄС (Р. Філіпсон (2009), П. Ліч (2018), Ш. Ріндер, Е. Веттер (2012), М. Газзола (2016)). Остання група досліджень, присвячених наслідкам впровадження політики мультилінгвізму на рівні ЄС, є нечисленна і проблематика залишається слабо вивченою.

Пропонована стаття підготовлена в межах проекту «Студії ЄС у ВНУ імені Лесі Українки» програми Європейського Союзу ERASMUS+ напряму Кафедра Жана Моне (№ 611478- EPP-1-2019-1-UA-EPPJMO-CHAIR).

Мета дослідження - оцінити ступінь розвитку мультилінгвізму кожної країни ЄС, тобто окреслити й оцінити чинники, які визначають рівень мультилінгвізму країн-членів ЄС (виявити, які країни досягли значних успіхів у цьому плані, а які таких успіхів не мають і які цьому причини).

Теорією, якою ми послуговувалися в нашому дослідженні, є комунікаційна концепція

К.Дойча, яка пояснює інтеграцію держав через посилення комунікацій між ними. Основна ідея комунікаційної концепції - ефективна комунікація призводить до єдності, бо розширення, зміна, функціонування політичної системи, політична поведінка людей залежать від різноманітних комунікаційних мереж і значною мірою керуються ними. Саме комунікація, а не політична влада, примус чи погроза, є дієвим інструментом впливу і єднання Deutsch, K. W. (1963), The nerves of government: models of political communication and control. New York: Free Press, 316 p.. У контексті нашого дослідження вважаємо можливим інтерпретувати комунікативну концепцію К. Дойча так: комунікація об'єднує і сприяє порозумінню, якщо використовує мови, які реципієнти розуміють. Однак, припускаємо, є певні чинники, які визначають і впливають на рівень мультилінгвізму кожної держави-члена ЄС.

Виклад основного матеріалу

«Єдності та монолітності ЄС сприятиме розвиток мультилін- гвізму» - така ідея, напевно, була однією з головних засад, що дала поштовх до розвитку і яка покладена в основу політики мультилінгвізму Європейської Спільноти. Мультилінгвізм був частиною політики ЄС, його законодавства і практик ще з часу Римського договору 1957 р. і повністю асоціювався з мовним режимом європейських інституцій, їхніми контактами з владою та громадянами Спільноти; згодом закріплений у низці документів, зокрема: Європейській хартії регіональних мов або мов меншин 1992 р. European Charter for Regional or Minority Languages. (1992), European Treaty Series - No. 148. URL: https://rm.coe.int/168007bf4b., ст. 22 Хартії ЄС про основні права (вимагає поважати лінгвістичну різноманітність), ст. 21 (забороняє дискримінацію, що ґрунтується на мові)Charter of Fundamental Rights of the European Union. (2000). Official Journal of the European Communities, 18.12. URL: https://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_en.pdf., Лісабонському договорі 2007 р.Treaty of Lisbon. (2007). Official Journal of the European Communities, 17. 12. URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2007:306:FULL:EN:PDF. (ЄС поважає багату культурну та мовну різноманітність, гарантує захист і збільшення культурної спадщини Європи). Усе це робить ЄС не «плавильним тиглем» як США, а місцем, де мовна різноманітність уважається цінністю. Л. Орбан, перший Комісар, який почав відповідати за політику мультилінгвізму з 1 січня 2007 р., наголошував, що мультилінгвальна Європа має стати майданчиком інтенсивного обміну й прогресу; мульти- лінгвізм має стати інструментом соціальної когезії й посилення зв'язків з рештою світу Orban, L. (2008). “Translation, the language of Europe”, European Commission Press corner. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/SPEECH_08_587..

Водночас у мові політиків звучать і певні застороги. А. Васілу, Комісар з питань культури, 2014 р., зазначила, що хоча мультилінгвізм сприяє формуванню спільної європейської ідентичності, але це жодним чином не замінює національну ідентичність громадян ЄС Vassiliou, A. (2014). “Cultural diversity, global politics and the role of Europe”, European Commission Press corner. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/SPEECH_14_165.. Ф. Фінк- Хоойер, Директор Генерального директорату з усних перекладів, і Р. Мартіконіс, Директор Генерального директорату з письмових перекладів, акцентували, що мультилінгвізм підкріплює процес прийняття рішень на рівні ЄС, наближує ЄС до громадян і сприяє формуванню довіри до його інституцій IAMLADP: Directors General of Interpretation and Translation discuss multilingualism. (2019). Knowledge Centre for Interpretation. URL: https://ec.europa.eu/education/knowledge-centre-interpretation/news/iamladp-directors-general-interpretation-and-translation-discuss-multilingualism_en.. Доктор М. Газзола, оцінюючи мультилінгвізм ЄС з позицій його можливого скорочення, вважає, що це матиме суттєвий вплив на бідні верстви населення, які є менш освіченими і, як правило, володіють лише однією мовою; їм буде важко зрозуміти не лише політику, але й ключові меседжі ЄС, що спровокує нерозуміння політик Hebden, S. (2016). “Multilingualism is vital for an inclusive EU - researchers”, Horizon. The EU Research & Innovation Magazine, 30 August. URL: https://horizon-magazine.eu/article/multilingualism-vital-inclusive-eu-researchers.html. ^{Final Report. High Level Group on Multilingualism. (2007). Commission of the European Communities. URL:} http://biblioteca.esec.pt/cdi/ebooks/docs/High_level_report.pdf.. А це неминуче послабить когезію ЄС.

Ще у вересні 2006 р. на основі рішення ЄК було створено Групу високого рівня з мультилінгвізму¹¹, яка мала розглядати надання підтримки та порад у розвитку ініціатив, ідей для розроблення підходу до мультилінгвізму в ЄС. Відтак уся наступна політика мультилігвізму Союзу була зорієнтована на об'єднання європейців і формуванню європейської ідентичності, що важливо для наднаціонального рівня. Проте мовна політика в ЄС є сферою повноважень кожної держави-члени, яка, з одного боку, повинна орієнтуватися на заклики ЄК й ЄП підтримувати мультилінгвізм, але, з іншого - прагнула зберегти єдність свого суспільства. Більше того, навіть на рівні ЄС маємо протиріччя: політика мультилінгвізму визначає загальнонаціональні стратегічні цілі, але вона й проголошує право кожної країни окреслювати власні пріоритети. Разом з тим спільним для усіх держав-членів ЄС є прагнення забезпечити інклюзивність, активність громадян, інтеграцію, що суттєво залежить від спроможності отримувати інформацію мовою, яку вони розуміють / якій надають перевагу.

Для реалізації дослідницьких завдань побудовано систему узагальнюючих індексів, як одного з найбільш популярних підходів до ранжування країн у випадку складних і багатокритеріа- льних ситуацій. За основу беруться наявні статистична база й експертні оцінки (Рис. 1).

Таблиця 2

142Міжнароднівідносини: історичніетапи, процеси, виклики

Ще однією аномалією є Сполучене Королівство, яке «очолює» третю групу країн з інтегральним індексом, меншим 0,4. До складу цієї групи переважно входять країни, які стали членами спільноти під час останньої та передостанньої хвилі розширення ЄС. Четверта група країн з найменшим значенням інтегрального індексу - менше 0,3 - включає такі країни, як Греція, Іспанія, Румунія, Португалія й Болгарія.

Рис. 2. Залежність «інтегральні індекси - регіони Європи»

Хоча інтегральні індекси і не дають однозначної підказки, які конкретно чинники визначають величину індексу та загальну політику мультилінгвізму, однак навіть тут чітко виділяється

Отже, можемо зробити висновок, що політику мультилінгвізму визначають загалом такі чинники: антропологічний чинник (виражає вплив громадян, які зацікавлені у вивченні іноземних мов, а з іншого - іноземців, мігрантів, які вивчають державну мову, щоб асимілюватися в суспільстві); діяльнісний чинник (вплив використання іноземних мов у практичній і професійній діяльності й інтернет-комунікацій). Цікаво, що такий складник як «офіційні мови» істотно не впливає на рівень мультилінгвізму.

Висновки

Мультилінгвізм держав-членів ЄС реалізується в національній політиці з розвитку національних / регіональних мов країни; практиці вивчення та рівні знань іноземних мов в країні; вивченні мов країни іноземцями, які перебувають на її території; використанні мов у повсякденному житті; міжнародних комунікаціях громадян країни. Саме ці чинники визначають рівень мультилінгвізму держав-членів ЄС. Дослідження продемонструвало, лідерами за використанням іноземних мов в освітній діяльності, ефективною мовною політикою інтеграції мігрантів, вжитку іноземних мов в буденній практичній діяльності й міжнародній комунікації за допомогою Інтернету є переважно країни Західної й Північної Європи, п'ять країн-засновниць й дві країни першої, три третьої йві четвертої хвиль розширення з високим рівнем ВВП. За згаданими вище показниками відстають країни переважно Південної й Східної Європи, з нижчим рівнем ВВП, які пізніше приєдналися до Європейської Спільноти; ймовірно через те, що ще не спромоглися розробити ефективних механізмів впровадження мультилінгвізму.

References

1. Charter of Fundamental Rights of the European Union. (2000). Official Journal of the European Communities, 18.12, URL: https://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_en.pdf.

2. Deutsch, K. W. (1963). Thenervesofgovernment: modelsofpoliticalcommunicationandcontrol. New York: Free Press, 316 p.