Роль політичної складової у процесі євроатлантичної інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль політичної складової у процесі євроатлантичної інтеграції України

Вищим політичним органом схвалення рішень в НАТО є саміт глав держав і урядів країн- членів Альянсу, який проводиться, як правило один раз на два роки. Тому на його розгляд виносяться важливі стратегічні рішення, як наприклад, розміщення військових підрозділів Альянсу в Польщі і країнах Балтії (Литві, Латвії та Естонії) або віднесення кібер -простору до четвертого поля проведення операцій, наряду з сушею, повітрям і морем. В перервах між самітами політичну роль відіграє Північноатлантична Рада (North Atlantic Council, NAC) - основний орган прийняття політичних рішень в НАТО, який складається з постійних представників від усіх країн-членів та проводить засідання двічі на тиждень. Рада може також проводити засідання на рівні глав держав і урядів та міністрів закордонних справ і оборони. Цьому вищому органу підпорядковуються спеціальні комітети, які складаються з офіційних представників країн, що забезпечує Альянсу можливість проводити консультації та приймати рішення так, щоб позиція кожної країни була врахована на кожному рівні й в усіх сферах діяльності НАТО. Північноатлантична Рада, зокрема, є органом, який схвалює важливі рішення стосовно розвитку відносин з Україною та залученості нашої держави до діяльності Альянсу, зокрема, до участі в місіях та операціях.

Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, підписана 9 липня 1997 року, є базовим політичним документом для відносин Україна - НАТО. У ньому містяться політичні зобов'язання сторін щодо розвитку особливого та ефективного партнерства для забезпечення стабільності та втілення демократичних цінностей в життя. Хартія визначає, що «Україна та НАТО базуватимуть свої відносини на принципах і зобов'язаннях, згідно з міжнародним правом та міжнародними механізмами, включаючи Статут ООН, Хельсінкський Заключний акт та наступні документи ОБСЄ», підкреслюючи політичну основу цих відносин.

Хартія запровадила формати консультацій та співробітництва між Україною і НАТО. Консультації стосуються усіх політичних питань євроатлантичної безпеки, зокрема: цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій та катастроф; демократичного контролю над збройними силами; стратегії та концепції національної безпеки. Крім цього визначено, що без- пекове співробітництво розвиватиметься з економічних, науково -технологічних, екологічних й інформаційних питань. Практичними механізмами для консультацій і співробітництва на політичному рівні визначено: зустрічі між Україною та НАТО на рівні Північноатлантичної Ради; зустрічі між Україною та НАТО на рівні відповідних комітетів; взаємні візити високого рівня. Зустрічі Північноатлантичної Ради з Україною проводяться щонайменше двічі на рік, у форматі Комісії Україна-НАТО (КУН) на рівні глав держав та урядів, міністрів закордонних справ та оборони, а також послів. Цей формат на сьогодні є основним для схвалення спільних політичних рішень щодо просування України шляхом євроатлантичної інтеграції.

Важливим наступним кроком у напрямку подальшої інтеграції до Альянсу стало засідання КУН в квітні 2008 року за участі глав держав і урядів країн -членів НАТО та Президента України В. Ющенко, що було проведене в рамках Бухарестського саміту НАТО, який зафіксував, що Україна стане членом Альянсу. З метою політичного оформлення рішень саміту, у грудні 2008 року на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ було вирішено, що практичним ме-ханізмом євроатлантичної інтеграції України стануть Річні національні програми (РНП), виконання яких щорічно оцінюватиметься союзниками.

Засідання Комісії Україна-НАТО на 40-50%, як правило, присвячені політичним аспектам співпраці. Ці рішення імплементуються у Річних національних програмах, близько половини яких становлять заходи, що не стосуються виключно оборонного відомства, та визначаються переважно у першому розділі «Політичні та економічні питання». У Програмі на 2020 рік цей розділ склав третину усього документу, інші розділи також містять заходи невійськового хар а- ктеру. До них, зокрема, відносяться: внутрішня політика і реформування; оптимізація виборчої системи; децентралізація; запобігання та протидія корупції; свобода слова та інформаційна політика; стратегічні комунікації; забезпечення прав людини і основних свобод; тендерна рівність; демократичний контроль над сектором безпеки й оборони; економічний розвиток; енергетична безпека; зовнішньополітична діяльність; наука; тощо. У лютому 2020 року тодішній віце-прем'єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба зазначив, що «річна національна програма на 2020 рік написана абсолютно «натівською» мовою, мовою конкретних вимірюваних результатів, які вирішують конкретні проблеми у визначених ділянках реформ, і спрямовані, насамперед, на безпеку та добробут людини».

В окрему ціль РНП виділена «Протидія збройній агресії РФ проти України, відновлення територіальної цілісності України». Так ця ціль була зафіксована у РНП на 2020 рік, для досягнення якої Україна і її міжнародні партнери застосовують політико -дипломатичні засоби. Низка завдань зосереджені на протидії гібридним загрозам, джерелом яких є Російська Федерація, адже її агресія проти України має гібридний характер, у якій військова сила не має виключної провідної ролі. Тож і протидія такій агресії має бути не стільки військова, скільки комплексна політична, із широким застосуванням засобів невійськового характеру, включаючи політико - дипломатичні, суспільно-державні та інформаційні, але також й економічні, енергетичні, кібернетичні, психологічні та інші.

Аналіз базових документів відносин між Україною і НАТО показує, що, щонайменше, половина їхнього змісту стосується невійськових напрямків, більшість з яких формують політичну складову євроатлантичної інтеграції нашої держави. Відповідно, й виконавцями визначених у цих документах завдань визначені різні державні органи влади України, а не тільки Міністерство оборони та інші безпекові структури, оскільки процес євроатлантичної інтеграції є загально-державною справою.

Невійськова співпраця України з НАТО, як відзначив Голова Представництва НАТО в Україні Александер Вінніков у своєму виступі на міжнародному круглому столі «Україна-НАТО: Невійськова співпраця як спільна відповідь на гібридні загрози» 9 лютого 2017 року у Києві, проявляється у політичному і практичному вимірах. НАТО надає політичну підтримку Україні з розвитку держави та для захисту її суверенітету й територіальної цілісності. На практиці ж Україна використовує можливості Комплексного пакету допомоги НАТО, який сприяє проведенню загальнодержавних реформ і покращенню здатності України захиститись від зовнішньої агресії. І це стосується усіх урядових структур, які політично та секторально мають бути включені у співпрацю з НАТО, як це визначено у Річній національній програмі.

Перш за все, такими органами є Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерство закордонних справ України, які відіграють ключову роль комунікації та координації заходів євроатлантичної інетграції з українськими органами влади та Альянсом. Слід зазначити, що координуючим органом з підготовки Річних національних програм визначено Міністерство закордонних справ України. Втім, ефективність виконання Програми є недостатньою і взагалі, жодна з них не була виконана повністю. Наприклад, за даними Кабінету Міністрів України, РНП за 2016 рік була виконана на 82%, у 2017 році - на 81,9%. За оцінками Інституту Євро-Атлантичного Співробітництва, завдання Програми на 2018 рік були виконані на 64% повністю і 32% були в процесі виконання.

Свого часу Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

І. Климпуш-Цинцадзе головною причиною недовиконання РНП назвала недостатню міжвідомчу координацію. На цьому наголосив й екс-прем'єр-міністр України Є. Марчук під час публічної дискусії «Варшавський саміт НАТО і Україна: що очікувати?» 6 липня 2016 року у Києві, підкресливши низький рівень залучення українських міністерств і відомств до євроатлантичної інтеграції. З свого боку, українські експерти, опитані Центром глобалістики «Стратегія ХХІ» в рамках проекту за координації автора статті, досить низько оцінили рівень діяльності органів влади України у вимірі невійськового співробітництва з НАТО. Більшість з них (78,2%) відзначили її як недостатню й низьку, і лише 13% експертів - я достатню для ефективного співробітництва (див. Рис. І). Це вказує на недостатню ефективність діяльності міністерських підрозділів, відповідальних за євроатлантичну інтеграцію.

Серед державних органів, як визначили українські експерти, більш активною з євроатлантичної інтеграції є Верховна Рада України - 65,2% опитаних назвали парламентський вимір співробітництва України з НАТО таким, що сприяє розвитку співпраці в цілому. Це визначається не тільки більш активною позицією українських парламентарів, але й кращою поінформовані с- тю суспільства про їхню діяльність. Крім цього, Верховна Рада України має низку форматів взаємодії з Альянсом, зокрема Міжпарламентську раду Україна - НАТО, до якої входять 12 українських депутатів. Постійна делегація Верховної Ради України у складі 16 народних депутатів на постійній основі бере участь у засіданнях Парламентської асамблеї НАТО. Все це посилюється міжпарламентською взаємодією України з країнами-членами НАТО на двосторонній основі.

Водночас, прогалиною у діяльності українського парламенту за напрямком євроатлантичної інтеграції України є відсутність чітко визначеного парламентського органу, який би відповідав за координацію дій у цій сфері. В той час, як завдання у сфері європейської інтеграції чітко за кріплені за Комітетом інтеграції України з Європейським Союзом, функції у сфері євроатлантичної інтеграції розподілені між різними парламентськими комітетами, хоча й більшість з них припадають на Комітет національної безпеки, оборони та розвідки і Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Останній у своєму складі має підкомітет з питань законодавчого забезпечення реалізації закріпленого в Конституції України стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в ЄС та НАТО.

В результаті узагальнення діяльності українського парламенту у сфері євроатлантичної інтеграції можна прослідкувати два чинника, притаманних українським органам влади. Перший стосується відсутності у багатьох з них визначених структурних підрозділів, які б чітко, перш за все - за своєю назвою, відповідали за питання євроатлантичної інтеграції. Другий стосується кореляції процесів європейської і євроатлантичної інтеграції, особливо з врахуванням поглиблення співпраці між НАТО і ЄС та фактору членства 22 країн в обох організаціях. В Річній національній програмі «Набуття повноправного членства в ЄС» визначено окремою політичною ціллю. Виступаючи на міжнародній конференції «Нові формати співпраці НАТО і ЄС з Україною» 30-31 травня 2018 року у Києві, Барбора Маронкова, Директор Центру інформації і документації НАТО в Україні, наголосила, що Україна має поєднати європейську і євроатлантичну інтеграцію в один кейс, як це свого часу робили країни Центральної і Східної Європи, що вже набули членство в ЄС і НАТО, а також зосередитись на інтеграції до Альянсу, оскільки реалізація цього комплексу внутрішніх перетворень і реформ забезпечить виконання воєнно - політичних і безпекових завдань у процесі інтеграції до ЄС.

Виходячи з наведеного, процеси європейської і євроатлантичної інтеграції мають бути політично поєднані, або принаймні добре скоординовані в Україні, що вимагає їх об'єднання в структурних підрозділах центральних органів виконавчої влади України. На парламентському рівні відсутність такого поєднання вже описана автором вище. Відсутнє воно і на президентському рівні, адже функції євроатлантичної інтеграції відносяться і до Директорату з питань зовнішньої політики і до Директорату з питань національної безпеки та оборони. На урядовому рівні ситуація є дещо кращою, оскільки існує посада Віце -прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, якому підпорядкований Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції, хоча в складі цього органу євроатлантична компонента є значно слабшою за євроінтеграційну.

Останнє, наряду із записаною в Конституції подвійною метою вступу України до ЄС і НАТО, практичним розвитком співпраці НАТО-ЄС та все більш поглибленою координацією дій обох організацій в Україні, вимагає наявності у кожному міністерстві та відомстві заступника керівника з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, або щонайменше відповідних структурних підрозділів, які б поєднували обидва процеси. У Міністерстві закордонних справ такий підхід був імплементований шляхом створення Департаменту ЄС і НАТО. В інших міністерствах відсутні заступники міністра та директорати чи департаменти, в назвах яких зафіксована євроатлантична інтеграція. За питання євроатлантичної інтеграції в цих міністерствах відповідають, переважно, департаменти із стратегічного планування і євроінтеграції або міжнародного співробітництва. Втім, у Міністерстві економіки, торгівлі і сільського господарства є також департамент економіки безпеки й оборони, а у Міністерстві фінансів - департамент фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки. Аналіз структури українських міністерств показує, що в Уряді головний акцент зроблений на європейську інтеграцію, а євроатлантична інтеграція має другорядне значення, а отже ці функції розписуються між різними структурними підрозділами. Порівняльний аналіз структур українських міністерств показав, що, якщо за завдання євроатлантичної інтеграції відповідає той же підрозділ, що й за європейську інтеграцію, то в таких міністерствах обидва процеси координуються в рамках одного структурного підрозділу, що підвищує їх ефективність. Однак, якщо за ці процеси відповідають різні структурні підрозділи, то ефективність координації нижча, адже вона може здійснюватися лише на рівні заступника міністра, хоча в межах одного департаменту (чи директорату) налагоджувати таку координацію швидше і простіше.

Незважаючи на те, що політичні й економічні питання складають третину Річної національної програми, інформаційні повідомлення Уряду за напрямком євроатлантичної інтеграції стосуються переважно заходів у сфері компетенції міністерств оборони, закордонних справ, внутрішніх справ та Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Тобто результати виконання невійськових завдань у сфері євроатлантичної інтеграції незадовільно висвітлюються в українському суспільстві, що не сприяє підвищенню рівня громадської підтримки досягненню цілі повноправного членства України в НАТО.

Після початку російської агресії проти України, за даними Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, ставлення українського населення до НАТО змінилось радикальним чином в сторону покращення - з 13% у 2012 році до 33% у 2014 році і 51,2% у 2019 році. Це стало можливим переважно завдяки впливу безпекового фактору - реальної загрози безпеці українських громадян з боку Російської Федерації на фоні триваючої допомоги з боку Альянсу та його країн-членів, а не цілеспрямованої державної політики з інформування суспільства, незважаючи на схвалену у січні 2017 року Концепцію вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки. Підтвердженням цього є той факт, що з 2012 року до 2016 року рівень підтримки зріс на 30% (з 13% до 43%), а майже за три роки імплементації згаданої Концепції - лише на 8-9%, за даними Соціологічної групи «Рейтинг» (див. рис. 2). Однією з причин є те, що процес виконання Концепції являє собою переважно набір цілеспрямованих інформаційних заходів і проектів, на зразок проведення семінарів та конференцій або медійних програм, а не постійну роботу усіх урядових структур з і н- формування суспільства про виконання завдань євроатлантичної інтеграції.

Водночас, Росія активізувала пропаганду, націлену на перешкоджання процесу набуття Україною членства в НАТО. Вона й на сьогодні активно проштовхує відомий ще з часів СРСР міф про те, що НАТО є агресивним військовим блоком. Розвіюванню цього та інших російських міфів сприятиме широке поширення в суспільстві інформації про політичну складову діяльності Альянсу та невійськові заходи його співробітництва з Україною, зокрема: порядок прийняття рішень в НАТО; протидія надзвичайним ситуаціям цивільного характеру; науково-технічне співробітництво; міжпарламентська співпраця; розвиток цивільного персоналу сектору безпеки; протидія кібер-загрозам; енергетична безпека; демократичний розвиток; захист індивідуальних свобод; становлення верховенства права; протидія корупції; мирне розв'язання суперечок. Все це свідчить про важливість та роль політичної складової євроатлантичної інтеграції України та підкреслює її загальнодержавний вимір, необхідність гарантування безпеки не тільки у військовій сфері та актуальність гібридних загроз, яким протистоїть як Україна, так і країни Альянсу. Недостатнє поширення інформації про політичну сторону діяльності НАТО та невійськові сфери його співпраці з Україною сприяє створенню фону для продовження використання Росією антинатівської риторики у своїй агресії. Тому важливим для України політичним завданням є комплексний підхід до інформування про євроатлантичну інтеграцію країни із включенням усіх державних органів у цей процес.

Джерело: https://www.pravda.com.ua/news/2019/07/10/7220541/.

Альянс бере безпосередню участь у вирішенні одного із найголовніших для українського суспільства завдань - реформування України за демократичними стандартами. Так, на Саміті НАТО в Уельсі у вересні 2014 року країни-члени задекларували підтримку всеосяжних реформ в Україні в усіх сферах, а не тільки у сфері безпеки та оборони. Задля досягнення цієї мети, Альянс прийняв рішення посилити Офіс зв'язку НАТО в Україні та об'єднати його з Центром інформації і документації НАТО в Україні у повноцінне дипломатичне Представництво НАТО в Україні. В Альянсі, за участю представників України, була розроблена типова навчальна ан- тикорупційна програма для сектору безпеки і оборони. Важливим елементом реформування українського сектору безпеки та оборони стало посилення демократичного цивільного контролю над збройними силами та службами безпеки, а напрямок захисту прав людини став одним з ключових елементів співпраці України з Альянсом. У цьому контексті важливості набувають парламентський контроль, тісна комунікація силових структур з громадськими організаціями та активне міжпарламентське співробітництво Україна-НАТО. Урядовим структурам слід більше залучати громадянське, експертне і наукове співтовариство до процесу співпраці з НАТО, адже воно здатне суттєво посилити його у сегменті, який недоступний урядовим структурам через їх бюрократизм і регулятивні обмеження, а також зробити вагомий вклад у підвищення рівня громадської підтримки членства України в Альянсі. Цим визначається важливість розвитку співробітництва між науковцями та експертами з України і країн НАТО.

Висновки

Політичний вимір євроатлантичної інтеграції є важливим як з точки зору його всеохоплюючих підходів і координації відповідних дій державних органів влади, так і з точки зору більшої відкритості, у порівнянні з військовим, для українського суспільства. Його усестороннє і комплексне інформаційне висвітлення дозволить суттєво підвищити обізнаність українських громадян про діяльність Альянсу та його співпрацю з Україною. Досягненню цього сприятиме більша включеність усіх органів влади України у виконання завдань євроатлантичної інтеграції та публічне інформування про досягнуті результати, що підвищить рівень громадської підтримки і сприятиме нівелюванню російських міфів про НАТО. Політична співпра-ця України з Альянсом створює додаткову можливість для вироблення механізмів раннього попередження гібридних загроз.

Політична складова діяльності НАТО була симетрично відображена в основних політичних документах співробітництва України з Альянсом - Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, підсумкових деклараціях Комісії Україна - НАТО та Річних національних програмах під егідою КУН. Цим само на нормативно-правовому рівні був визначений комплексний політичний підхід до процесу євроатлантичної інтеграції України, із максимальним залученням міністерств та відомств і не тільки тих, які безпосередньо відносяться до сфер зовнішньої політики, безпеки та оборони.

В усіх державних органах України необхідно виправити прогалини з імплементації нормативно-правових актів та звести функції євроатлантичної інтеграції до повноважень одного структурного підрозділу і поєднати її з процесом європейської інтеграції держави, що підвищить внутрішньодержавну координацію, ефективність проведення євроатлантичних реформ, взаємодію з НАТО і комунікацію з громадянським суспільством України. Усім державним органам, особливо які не відносяться до сфери безпеки й оборони, необхідно підвищити рівень інформування суспільства про виконання ними завдань євроатлантичної інтеграції, які визначаються Річними національними програмами.

Важливу роль у процесі євроатлантичної інтеграції відіграє парламентський вимір співпраці України з НАТО, який слід й надалі посилювати шляхом постійної системної роботи з парл а- ментами країн-членів Альянсу. Важливо розвивати контакти як з правлячими політичними силами, так й з опозиційними партіями, використовуючи можливості Міжпарламентської ради Україна-НАТО і Парламентської асамблеї НАТО, для більш узгодженої взаємодії з підтримки євроатлантичних прагнень України та протидії загрозам безпеці Євроатлантичного простору.

Парламент відіграє також ключову політичну роль у втіленні в Україні системи цивільного контролю за сектором безпеки. Однак, цей процес не повинен підмінятись лише парламентським контролем, а передбачати широке інформування українського суспільства та можливості для його включення і впливу на сектор безпеки в межах дозволених повноважень, тобто без завдання шкоди безпеці та обороні держави. Більша залученість громадськості до процесу єв-роатлантичної інтеграції дозволить перетворити його з виключно військової діяльності на процес демократичних перетворень на користь суспільства. Важливу роль у цьому відіграють наукові та експертні кола, які разом з громадянськими організаціями несуть роль сполучної ланки між урядовими структурами та українським суспільством. Така включеність дозволить суспіл ь- ству відчути й зрозуміти, що євроатлантична інтеграція є загальнонаціональною справою і, відповідно, сприятиме зростанню громадської підтримки, а отже й незворотності конституційно визначеного курсу України на вступ до НАТО.

Список джерел

1. Біла К. (2002), Особливе партнерство Україна -НАТО як проблема національної та європейської безпеки, Автореф. дис. канд. політ. наук, НАН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Київ.

2. Брежнєва Т.В., Їжак О.І., Шевцов А.І. і Горбулін В.П. (2003), Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти, Пороги, Дніпро.

3. Верховна Рада України (1997), Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, Законодавство України, Верховна Рада України, Київ, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_002 (accessed 13.03.2020).

4. Верховна Рада України (2019), Конституція України, Законодавство України, Верховна

Рада України, внесені зміни 07.02.2019, Київ, available at: https://zakon.rada.gov.ua/

laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (accessed 13.03.2020).

5. Войтович Р.В. (2010), «Євроатлантична інтеграція та її вплив на державне управління»,

Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 4 (7) / 2010, available at:

www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010_04(7)/10vrvvdu.pdf (accessed 16.03.2020).

6. Губський Б.В. (2003), Євроатлантична інтеграція України, НАН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Логос, Київ.

7. Деменко О.Ф. (2004), Євроатлантична інтеграція України (політологічний аналіз), Дисертація канд. політ. наук, Національна академія оборони України, Київ.

8. Європейська правда (2019), «64% українців підтримують вступ до ЄС, 51% - до НАТО», available at: www.eurointegration.com.ua/news/2019/12/26/7104610/ (accessed 20.03.2020).

9. Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва (2019), «Протидія тероризму в контексті інтеграції України в євроатлантичну систему безпеки», available at: www.ieac.org.ua/news/ item/98-protydiia-teroryzmu-v-konteksti-intehratsii-ukrainy-v-ievroatlantychnu-systemu-bezpeky (accessed 19.03.2020).

10. Климпуш-Цинцадзе І.О. (2016), «Як Україні змінити стосунки з НАТО: шість шляхів, що з'являться після Варшави», Європейська правда, Київ, available at: www.eurointegration.com.ua/articles/2016/07/7/7051743/view_print/ (accessed 19.03.2020).

11. МЗС України (2019), «Громадська думка щодо вступу в НАТО», Портал Україна- НАТО, available at: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/informacijnij-centr/gromadska-dumka-shchodo- vstupu-v-nato (accessed 20.03.2020).

12. НАТО (2016), Заява за результатами саміту у Варшаві, Організація Північноатлантичного договору, 09.07.2016, available at: www.nato.int/cps/uk/natohq/official_texts_133169.htm (accessed 13.03.2020).

13. Перепелиця Г.М., Дергачов О. П. та інші (2004), Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства, Національний інститут стратегічних досліджень, Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, Видавничий дім «Стилос», Київ.

14. Пирожков С. І., Кресіна І. О., Кудряченко А. І., Шемшученко Ю. С. та інші (2019), Євроатлантичний вектор України: національна доповідь, Інститут держави і права імені В. М. Ко- рецького, Національна академія наук України, Київ, 328 с., available at: www.nbuv.gov.ua/sites/default/files/all_files/202004_artilces_field_dopmat_files/ukr0006477.pdf (accessed 16.03.2020).

15. Президент України (2016), «Про річні національні програми під егідою Комісії Україна - НАТО», Указ Президента України від 7 грудня 2016 року №547/2016, Адміністрація Президента України, Київ, available at: www.president.gov.ua/documents/5472016-20862 (accessed 19.03.2020) .

16. Президент України (2017), «Про Концепцію вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки», Указ Президента України від 21 лютого 2017 року №43/2017, Адміністрація Президента України, Київ, available at: www.president.gov.ua/documents/432017-21350 (accessed 14.03.2020).

17. Президент України (2020), «Про Річну національну програму під егідою Комісії Україна

- НАТО на 2020 рік», Указ Президента України від 26 травня 2020 року №203/2020, Офіс Президента України, Київ, available at: www.president.gov.ua/documents/2032020-33861 (accessed 30.05.2020) .

18. Секретаріат Кабінету Міністрів України (2020), «Уряд схвалив Річну національну програму Україна-НАТО нової якості», available at: www.kmu.gov.ua/news/uryad-shvaliv-richnu- nacionalnu-programu-ukrayina-nato-novoyi-yakosti (accessed 17.03.2020).

19. Служба Віце-прем'єр-міністра України (2018), «Уряд затвердив Річну національну програму Україна-НАТО», available at: www.kmu.gov.ua/news/uryad-zatverdiv-richnu-nacionalnu- programu-ukrayina-nato (accessed 19.03.2020).

20. Токар Л. (2001), «Центрально-Східна Європа та Україна в системі координат розширення НАТО», Економічний Часопис -- ХХІ, № 6, c. 17.

21. Урядовий портал (2019), «Уряд затвердив план заходів на 2019 рік щодо реалізації Кон

цепції вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017--2020 роки», available at: www.kmu.gov.ua/npas/pro-konalennya-informuvannya-

gromadskosti-z-pitan-yevroatlantichnoyi-integraciyi-ukrayini-na-20172020-roki (accessed 20.03.2020) .

22. Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» (2017), «Україна - НАТО: Невійськова співпраця і спільна відповідь на гібридні загрози», available at: https://old.geostrategy.org.ua/images/Policy- Paper_NATO-Ukraine_Ukr1.pdf (accessed 19.03.2020).

23. Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» (2017), «Україна-НАТО: спільна невійськова співпраця у протидії гібридній війні», available at: https://old.geostrategy.org.ua/ua/pro-

nas/partneri/item/1191 -ukrayina-nato -spilna-neviyskova-spivpratsya-u-protidiyi -gibridniy-viyni (accessed 18.03.2020).

24. Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» (2018), «Нові формати співпраці НАТО і ЄС з Україною», available at: https://old.geostrategy.org.ua/ua/analitika/ttem/1473-post-reliz-novi-formati- spivpratsi-nato-i-es-z-ukrayinoyu (accessed 19.03.2020).

25. NATO (2014), “Wales Summit Declaration. Issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Wales”, available at: http://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_112964.htm (accessed 20.03.2020).

26. NATO (2020), Press conference by NATO Secretary General Jens Stoltenberg following the meeting of NATO Ministers of Foreign Affairs, NATO, 02.04.2020, available at: www.nato.int/cps/en/natohq/opinions_174772.htm?selectedLocale=uk (accessed 04.04.2020).

27. NATO (2020), “What is NATO?”, available at : www.nato.int/nato-welcome/index.html (accessed 17.03.2020).

References

1. Bila K. (2002), Osoblyve partnerstvo Ukraina-NATO yak problema natsionalnoi ta yevro- peiskoi bezpeky, Avtoref. dys. kand. polit. nauk, NAN Ukrainy, Instytut svitovoi ekonomiky i mizhnarodnykh vidnosyn, Kyiv.

2. Brezhnieva T.V., Yizhak O.I., Shevtsov A.I. i Horbulin V.P. (2003), Yevroatlantychna intehratsiia Ukrainy: viiskovo-politychni aspekty, Porohy, Dnipro.

3. Verkhovna Rada Ukrainy (1997), Khartiia pro osoblyve partnerstvo mizh Ukrainoiu ta Orha- nizatsiieiu Pivnichno-Atlantychnoho dohovoru, Zakonodavstvo Ukrainy, Verkhovna Rada Ukrainy, Kyiv, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_002 (accessed 13.03.2020).

4. Verkhovna Rada Ukrainy (2019), Konstytutsiia Ukrainy, Zakonodavstvo Ukrainy, Verkhovna Rada Ukrainy, vneseni zminy 07.02.2019, Kyiv, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (accessed 13.03.2020).

5. Voitovych R.V. (2010), “Ievroatlantychna intehratsiia ta yii vplyv na derzhavne upravlinnia”, Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia, Vyp. 4 (7) / 2010, available at: www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010_04(7)/10vrvvdu.pdf (accessed 16.03.2020).

6. Hubskyi B.V. (2003), Yevroatlantychna intehratsiia Ukrainy, NAN Ukrainy, Instytut svitovoi ekonomiky i mizhnarodnykh vidnosyn, Lohos, Kyiv.

7. Demenko O.F. (2004), Yevroatlantychna intehratsiia Ukrainy (politolohichnyi analiz), Dy- sertatsiia kand. polit. nauk, Natsionalna akademiia oborony Ukrainy, Kyiv.

8. Ievropeiska pravda (2019), “64% ukraintsiv pidtrymuiut vstup do YeS, 51% - do NATO”, available at: www.eurointegration.com.ua/news/2019/12/26/7104610/ (accessed 20.03.2020).

9. Instytut Yevro-Atlantychnoho Spivrobitnytstva (2019), “Protydiia teroryzmu v konteksti intehratsii Ukrainy v yevroatlantychnu systemu bezpeky”, available at: www.ieac.org.ua/news/item/98-protydiia-teroryzmu-v-konteksti-intehratsii-ukrainy-v- ievroatlantychnu-systemu-bezpeky (accessed 19.03.2020).

10. Klympush-Tsyntsadze I.O. (2016), “Iak Ukraini zminyty stosunky z NATO: shist shliakhiv, shcho ziavliatsia pislia Varshavy”, Ievropeiska pravda, Kyiv, available at: www.eurointegration.com.ua/articles/2016/07/7/7051743/view_print/ (accessed 19.03.2020).

11. MZS Ukrainy (2019), “Hromadska dumka shchodo vstupu v NATO”, Portal Ukraina -NATO, available at: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/informacijnij-centr/gromadska-dumka-shchodo-vstupu-v- nato (accessed 20.03.2020).

12. NATO (2016), Zaiava za rezultatamy samitu u Varshavi, Orhanizatsiia Pivnichnoatlantychno- ho dohovoru, 09.07.2016, available at: www.nato.int/cps/uk/natohq/official_texts_133169.htm (accessed 13.03.2020).

13. Perepelytsia H.M., Derhachov O. P. ta inshi (2004), Ukraina na shliakhu do NATO: cherez radykalni reformy do nabuttia chlenstva, Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen, Pred- stavnytstvo Fondu im. Fridrikha Eberta v Ukraini, Vydavnychyi dim “Stylos”, Kyiv.

14. Pyrozhkov S. I., Kresina I. O., Kudriachenko A. I., Shemshuchenko Yu. S. ta inshi (2019), Yevroatlantychnyi vektor Ukrainy: natsionalna dopovid, Instytut derzhavy i prava imeni V. M. Ko- retskoho, Natsionalna akademiia nauk Ukrainy, Kyiv, 328 s., available at: www.nbuv.gov.ua/sites/ default/files/all_files/202004_artilces_field_dopmat_files/ukr0006477.pdf (accessed 16.03.2020).

15. Prezydent Ukrainy (2016), “Pro richni natsionalni prohramy pid ehidoiu Komisii Ukraina - NATO”, Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 7 hrudnia 2016 roku №547/2016, Administratsiia Prezydenta Ukrainy, Kyiv, available at: www.president.gov.ua/documents/5472016-20862 (accessed 19.03.2020).

16. Prezydent Ukrainy (2017), “Pro Kontseptsiiu vdoskonalennia informuvannia hromadskosti z pytan yevroatlantychnoi intehratsii Ukrainy na 2017-2020 roky”, Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 21 liutoho 2017 roku №43/2017, Administratsiia Prezydenta Ukrainy, Kyiv, available at: www.president.gov.ua/documents/432017-21350 (accessed 14.03.2020).

17. Prezydent Ukrainy (2020), “Pro Richnu natsionalnu prohramu pid ehidoiu Komisii Ukraina - NATO na 2020 rik”, Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 26 travnia 2020 roku №203/2020, Ofis Prezydenta Ukrainy, Kyiv, available at: www.president.gov.ua/documents/2032020-33861 (accessed 30.05.2020).

18. Sekretariat Kabinetu Ministriv Ukrainy (2020), “Uriad skhvalyv Richnu natsionalnu prohramu Ukraina-NATO novoi yakosti”, available at: www.kmu.gov.ua/news/uryad-shvaliv-richnu- nacionalnu-programu-ukrayina-nato-novoyi-yakosti (accessed 17.03.2020).

19. Sluzhba Vitse-premier-ministra Ukrainy (2018), “Uriad zatverdyv Richnu natsionalnu prohramu Ukraina-NATO”, available at: www.kmu.gov.ua/news/uryad-zatverdiv-richnu-nacionalnu- programu-ukrayina-nato (accessed 19.03.2020).

20. Tokar L. (2001), “Tsentralno-Skhidna Yevropa ta Ukraina v systemi koordynat rozshyrennia NATO”, Ekonomichnyi Chasopys -- XXI, № 6, c. 17.

21. Uriadovyi portal (2019), “Uriad zatverdyv plan zakhodiv na 2019 rik shchodo realizatsii Kon-

tseptsii vdoskonalennia informuvannia hromadskosti z pytan yevroatlantychnoi intehratsii Ukrainy na 2017--2020 roky”, available at: www.kmu.gov.ua/npas/pro-konalennya-informuvannya-

gromadskosti-z-pitan-yevroatlantichnoyi-integraciyi-ukrayini-na-20172020-roki (accessed

20.03.2020) .

22. Tsentr hlobalistyky “Stratehiia ХХІ” (2017), “Ukraina - NATO: Neviiskova spivpratsia i spilna vidpovid na hibrydni zahrozy”, available at: https://old.geostrategy.org.ua/images/Policy- Paper_NATO-Ukraine_Ukr1.pdf (accessed 19.03.2020).

23. Tsentr hlobalistyky “Stratehiia ХХІ” (2017), “Ukraina-NATO: spilna neviiskova spivpratsia u protydii hibrydnii viini”, available at: https://old.geostrategy.org.ua/ua/pro-nas/partneri/item/1191- ukrayina-nato-spilna-neviyskova-spivpratsya-u-protidiyi-gibridniy-viyni (accessed 18.03.2020).

24. Tsentr hlobalistyky “Stratehiia XXI” (2018), “Novi formaty spivpratsi NATO i YeS z Ukrainoiu”, available at: https://old.geostrategy.org.ua/ua/analitika/item/1473-post-reliz-novi-formati- spivpratsi-nato-i-es-z-ukrayinoyu (accessed 19.03.2020).

25. NATO (2014), “Wales Summit Declaration. Issued by the Heads of State and Government

participating in the meeting of the North Atlantic Council in Wales”, available at:

http://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_112964.htm (accessed 20.03.2020).

26. NATO (2020), Press conference by NATO Secretary General Jens Stoltenberg following the

meeting of NATO Ministers of Foreign Affairs, NATO, 02.04.2020, available at:

www.nato.int/cps/en/natohq/opinions_174772.htm?selectedLocale=uk (accessed 04.04.2020).

27. NATO (2020), “What is NATO?”, available at: www.nato.int/nato-welcome/index.html (accessed 17.03.2020).

Размещено на Allbest.ru